1. Місце запису: місто Баранівка Житомирської області;
  2. Дата запису: 2009 р.;
  3. Хто записав: Олійник Марина;
  4. Респондент: Чорноус Марія, 1910 р.н.;

Під час Голодомору проживала у селі Андрієвичі Барашівського (нині Ємільчинського) району Житомирської області.

Свідчення з фондів Національного музею Голодомору-геноциду.

У нашій сім’ї з 8 дітей я була найстаршою. І тому мені на власній шкірі довелося пережити всі жахи голодного життя. Часто мені доводилося відривати від себе останню крихту їжі, щоб розділити між молодшими.

Все розпочалося з того, що несподівано рано вранці до хати приїхали двоє чоловіків. В руках вони тримали палиці. З голосними криками ввірвалися до хати та почали кричати, щоб мати віддала їм зерно та всі припаси. Мама почала голосити, просила щоб над нею змилувалися, адже вона не матиме чим годувати дітей.

Зрозумівши, що це не допоможе, мама з останньою надією схопилася за мішок з зерном. Це лише розсердило чоловіків. Один з них, зі злістю в очах, зі всієї сили штовхнув маму ногою в живіт. Від болю її всю перекосило і вона впала на долівку. Та ще довго так лежала та стогнала від болю та розпачу.

Але в нас ще була їжа. І тому була надія вижити. Не пам’ятаю звідки. Але ми дізналися, що забирають їжу і тому взяли все, що встигли та занесли на садибу. Вирили там яму та вкинули туди все. Потім закидали землею та ретельно притоптали ногами. Щоб ніхто нічого не зрозумів. Але як на біду це побачила сусідка і донесла. Зразу ж до хати з’явилися ті ж двоє чоловіків. Вони схопили тата, кинули його на землю та зі всієї сили почали бити палицями.

Тато опирався як міг, але сили були не рівними. Потім вони забрали зерно та батька, який вже ледь дихав та кудись відвезли. Після того випадку довго не бачили тата. Аж раптом, одного дня, він повернувся.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду