- Місце запису: місто Мала Виска Новоукраїнського району Кіровоградської області;
- Дата запису: 28.08.2020 року;
- Хто записав: Артеменко Лариса Олегівна;
- Респондент: Чорна Євдокія Григорівна, 5 вересня 1926 р.н. в селі Крупське Новомиргородського району Кіровоградської області;
- Розшифровка аудіозапису: Софія Базько;
Під час Голодомору в 1932-1933 років проживала в селі Крупське Новомиргородського району Кіровоградської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як вас звати.
Чорна Євдокія Григорівна. 5 вересня 1926 року народження.
Євдокія Григорівна, а де ви народилися?
У Крупському. Тоді називається, воно називається Крупську. А колись було, як пан був, то було Микола і знаю оце Крупське. Не велике село у Новомиргородському районі, бо так протікає річка, то тут Кировоградськая область, а через річку Черкаська вже, Шполянський район.
Зрозуміло. Євдокія Григорівна, а як звали вашого батька? Повне ім’я.
Чорний Григорій Свиридович.
А маму?
Чорна Евдо… ой, вибачте, Софія Юхимівна.
А у вас були брати, сестри?
Брат Чорний Василь Григорович, 1923-го року народження. Як німці отступали, то вони взяли його. Він кінчив три курси, вчився на зоотехніка. 1923-го року народження. І сестра, 1924-го року народження. А я 1926-го.
Євдокія Григорівна, а ваш батько працював у колгоспі?
Батько працював у колгоспі, аякже, працював.
А мама?
І мати працювала в колгоспі.
А ваш батько добровільно пішов у колгосп?
Я це не знаю, я… Ну, він грамотний був, батько. Він колись добре вчився. Бо тоді, знаєшь, колгосп організували, то він робив у конторі. Ну, в общєм грамотний був батько.
А мама працювала в колгоспі?
Працювали всі. Працювали всі.
А скажіть, будь ласка, от коли батько вступав у колгосп, він щось здав до колгоспу?
Я не знаю, я не знаю.
Коней може чи щось таке віддавав?
Це я не знаю, колгоспи організувалися, то люди що було, то сдали в колгосп. Люди. І робили в колгоспі.
Угу. А пам’ятаєте, що були у селі куркулі? Розкуркулення було у вас у селі?
Цього я не знаю, цього я не знаю, а видумивать я не вмію.
Зрозуміло. А до вас хоч раз хтось приходив у хату з обшуком? У хату приходили з обшуком? Щось забирали з хати у вас?
Я не знаю такого.
Не приходили?
Не знаю я такого, щоб у нас забирали. Я знаю, що наш батько був чесний і справедливий, не вміг збрехать, не вміг вкрасти, а мати робила на верстаті людям, бо то де ж тоді заробить? То мати робила, а батько [4:21] (не чути слів) шукав, а мати на верстаті робила заробляла, бо батько не вмів украсти, батько не вмів збрехать. Матюки в ньо… ну, то всі знають, що як дід продавав телицю на базарі, ну і питають яка, напарниця каже тільна, а батько держить за налигач — «Люди не слухайте, вона ялова». Батько наш не вмів брехать.
А скажіть, вот ви кажете, до вас ніхто не приходив, а може до сусідів хтось приходив, щось забирали з обшуками?
Я не знаю. Брехать я не вмію, а так я не знаю.
А чули ви таке слово «активісти»? «Активісти», чули таке слово?
Ну, чула.
А хто це?
Ну, якісь у першій… колгосп, підтримували колгосп, активісти.
Угу. А буксирні бригади? Буксири…
Які?
Буксирні бригади. Буксири.
Такого, такого не чула я слова. Я знаю, що колгоспи організовувалися, то батько пішов у колгосп. То я знаю. Ну, як тоді було…
А батько і мама приносили щось додому? За роботу їм давали щось? В 32-му, 33-му роках.
Я не знаю, у нас у селі голодовки не було. Наше село не велике, то голодовки не було, що б люди пухли. А ходять просять хліба дайте кусочок хліба, звідкиля, з Коробчини, там село є сусіднє, велике село, там було колись чотири колгоспи. А в нас у селі голодовки не було.
А чому не було? Може голова колгоспу був хороший?
Нє, просто люди жили так. Не крали, бо тоді що красти, колгоспу не було, а як організувався колгосп, то пішли люди у колгосп.
А жорна у вас були?
Жорна?
Да.
А в кого їх не було?
Угу. А у 32-33-му роках ви могли ними вільно користуватись? Користувались?
Я не користувалася, бо я ще малою була, я 1926-го року, а всі жорнували на жорнах, бо те ж зерна не має, де хто щось візьме, ну то й на жорнах. То в нас жорен не було, то баба, материна мати, принесла з сусіднього села одного каміня на собі, а тоді другого. То в нас були свої жорна.
А хто бив жорна?
А?
Ну, ви кажете разбивали жорна, хто разбивав жорна?
Ну, так не разбивали жорен. Були жорна, ну, а що ж, якщо організовують колгоспи, ну, там тоже багатше, тому не знаю де вони подивалися ті люди, я не знаю. А колгосп організувався, то пішли люди в колгосп.
А ви не пам’ятаєте ім’я, може прізвища, прізвище голови колгоспу?
Не знаю, не знаю.
А колгосп як називався? Не пам’ятаєте?
Колись він називався Ворошельово, Ворошельово називався. У нас село не велике, а Корупче невелике село було, там було чотири колгоспи. У Корупчені.
То ви кажете, що бачили по вулиці ходили люди просили їсти із сусіднього села?
Да. Наше… у нас у селі голодовки не було для наших людей, а в сусідньому, велике село, Коробчине, там було чотири колгоспи. То були всєгда ходять просять, через поріг переступили — дайте кусочок хліба. Звідкіля? З Коробчини. А наші сільські голодовки люди не знали.
І до вас приходили? Ті люди. До вас.
З Коробчини, з Коробчини…
Да. До вас у двір приходили?
Приходили. Просили хліба.
А це були дорослі чи діти просили? Діти були?
Я б не сказала, шо діти.
Дорослі тільки ходили?
Да, да, да, да, да. Люди дорослі ходили просили — «Дайте кусочок хліба». «Звідкіля ви?», «З Коробчини».
А ще щось вони казали про себе? Про себе ще щось казали?
Ніхто нічого не питав. Коробчина — велике село, там було колись чотири колгоспи. А в нашому селі голодовки не було, для наших селян, у нас село не велике.
А що ви їли в ті роки?
А що ви тоді їли, вот в 32-33-му? От у вас не було голодовки, що ви взагалі їли все одно?
А я знаю, що ми там їли? Їсти було що, но голодовки для наших сельских не було.
А в 1946-47-му після війни був був голод?
Як вам сказать… То я вже доросла була…
Ну.
Я пішла у педучилище в Новомиргород в 1947-му, 1946-47-й. То нам давали хліба пайок, ну, студентам, бо голодовка була. Що б така велика, то не така велика, но була голодовка, 1946-47-й.
Не така велика, як у 1932-33-му?
Нє, нє, нє, нє, не велика, не велика голодовка. То вже так воно було, а то була голодовка.
Голодовка була?
Да, да, да, да, да, да, да.
А вза…
Організували колгоспи, а люди не хотіли йти в колгоспи, не знали, що воно таке і з чим його їдять. А 1946-47-й, то була голодовка, не считається. Я була на першому курсі в педучилищі, то нам давали пайок, варили їсти там, і ми… що б пайок давали. Ну то 47-й, то вже голодовка не страшна була.
Не така страшна, як в 32-33-му?
Нє, нє, нє, нє, нє.
А в 32-33-му це була штучна голодовка чи природні причини були?
Я не знаю.
Ну, урожай був?
Я не знаю, який урожай був, як я 1926-го року, то там мені було 6 год, то шо я пам’ятаю, хіба я знаю чи що? Я знаю, що ми дома голодні не сиділи.
А церква була у вас?
Була.
Ходили в церкву?
Ходили.
А в 32-33-му ходили?
Мабуть була церква, бо в нас село тягнеться на кілометр, то два ряди хатів, тут уїзджали в село і так пройти більшу половину тут школа була, а туди в ту [2:40] (не чути слів) отаку вулицю, отаку, от у піку там церква була. То вже в усіх селах церкви не було, а в нас правилася. Правилося.
Правилась служба, да?
Да-да, правилось у церкві.
Ага. І в 32-33-му?
Да, да.
І потім ходили в церкву?
Я знаю, що як празник який, мабуть чи я ходила в школу, мати дали мені крашенку, біжи поцілуй плащаницю, положи крашанку, придешь додому. Це перед Паскою. То це я пам’ятаю, це я знаю.
Угу, угу. Це скільки вам тоді було років?
А я знаю, чи шість, чи сім.
Угу. Євдокія Григор’євна, а ви пам’ятаєте з тих років може якусь пісню?
Я не знаю. Нас було троє, брат… Брат було родився в 1923-му у січні, а сестра у 1924-му, ну почти півтора года пройшло… Сестра в 1924-му у вересні родилася, а через два роки я народилася.
Добре.
Ці люди, які приходили з іншого села, чому в них не було їжі?
А оті люди, які приходили з сусіднього цього села, вони круп… Вони чому голодні були?
Я не знаю, Коробчене дуже велике село, там чотири колгоспи, школа середня була, там у вівторок всєгда базар ставав у Коробчині.
Угу. А чому ж вони голодували?
Я не знаю. Ну, голодували, знаєте, дуже велике село. У нас село не велике, то в нас у селі голодовки не було, у селі для наших людей.
Добре, дякуємо вам, дякуємо. А розкажіть, Ви під час розмови, ви згадає добре, так добре.