- Місце запису: село Тетерівка, Жашківський район, Черкаська області;
- Дата запису: 4 жовтня 2003 року;
- Ким записано: Оксана Григорівна Іванченко, II курс;
- Респондент: Часовенко Явдоха Арихтеєвна, 1917 р.н., народилась у селі Тетерівка Жашківського району Черкаської області.
Під час Голодомору респондент проживав у селі Тетерівка Жашківського району Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 рр.?
А чом я не пам’ятаю, як я його все пережила.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, податки, забирала урожай влада?
Забирала власть, геть що у торбинці було, то забирали.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Начальство сільське, ледачі, алкоголіки грабили людей.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Хто приховав то як знайшли то ще й у тюрму садили.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи?
Не скажу, бо не знаю.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Висилали, і били, і в тюрми садили. Ось дядька вислали, то там і погиб.
Чи мали зброю ті, що відбирали хліб?
Не було у них зброї, бо не чула, щоб стріляли.
Як люди боронилися?
Як же вони там боронилися, ніяк, умирали з голоду і всьо, ось у батька все забирали то й умер.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали, але вони забирали. Табунами ходили вночі і забирали.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Комсомольці трасли і все що нашли забирали. А хто шукав то вони вже загинули паразіти!
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Десь і 8 і 10 і все копали, шукали. Раз до нас прийшли і давай дошки шукати, кажуть :”Нам сказали, що ви дошки в землю зарили!” То перед хати яму викопали, шукали.
Де можна було заховати продукти?
І на горі, і в коморі, і під землею пшеницю ховали.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали, була столова то давали, котрі ходили на роботу. Ну шо їм там давали- похльобку, але давали.
Забирали лише продукти харчування чи інші речі- одяг, рушники, худобу, тощо?
Усе забирали:кружки, дошки забирали. Намисто у мене дороге і лєнту, усе, що понравилось. Кому, миски з мисника.
Що таке закон про “5 колосків”? Чи чули Ви про нього?
Чула, що за п’ять колосків судили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ой нє, їздили кіньми і забирали, парили нагайкою так, шо аж ну.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Були чоловіки, верхом кіньми їздили, сторожі називалися.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Були такі, що хотіли, а другі- примусово, хотіли їсти, мусили йти.
Чи змушували людей йти до колгоспів і як?
Да, змушували. Забирали поле, скотину, у кооперації не купиш сірника, солі, бо не в колгоспі іздівались!!!
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Хто вспів продати, то продав, а так ніхто не переховував.
В який час ходили у людей забирати зерно, продукти?
В який попало і ночью, і дньом із фонарами і по горі і скрізь.
Скільки разів приходили до хати?
Було время, що ходили день у день. Сьодні є і взавтра є. Було, шо хату забрали, а пригнали сусіда, заняли з хати.
Коли почали люди помирати з голоду?
У 33-му весною, у 32-му ще не мерли, а вже на жнива мерли.
Що було з малими сиротами,чи ними опікувалася держава?
Да, був патронат, дєтдом, держава давала взутись, вдягнутись.
Хто не голодував в селі і чому?
Мало було тих, хто мав гроші і пішов у колгосп, хто видержав, могли купити шось у кооперації.
Хто зумів вижити?
Хто був багачший, мав копійку. І ті вижили, хто грабили, але вже нема жодного.
Чи допомогали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Як у кого було і прийде голодне, то дасть і то не всі. Були такі шо не давали. Ось у нас такі були, шо самі до хати приносили, хто картоплину яку.
Які засоби вживали до виживання?
Які ж ті засоби хто міг вижити, той вижив. У кожного було жито, то воно піде, вимне, спече коржа якого то й є.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Да, мали. Ось тітка приносила мені молока півлітру щодня то ми з сестрою маленькою вижили.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Коріння копали у берегах, щавіль, збирали гнілу картоплю.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Листя їли. Шовковицю- листя, маліну. Яблучка маленькі, зеленухи діти об’їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Воронів їли. На кутку було багато гнізд, то діти збирали і їли воронят.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Котрі в колгоспі, то купиш, а які нє, то нічого купити.
Чи був голод у містах?
По селах то великий голод, а по містам- не знаю.
Скільки людей померло у селі? Чи є відомості?
Ой багацько! Це в сільраді є список. Були сім’ї, що по 8 душ, а осталось одне.
Чи були відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не було. Ось у Бесідці було, а у нас- нє. Якби було, то чула би, але нє.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На цвинтарі, звозили підводою. Складали кагати і в яму скидали.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Да, колгосп платив. Ставили палички;людина не платила, бо не було чим.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення померлих людей від голоду?
Є на цвинтарі, там велике місце,там тіки вони позападали ті ями і бур’яни ростуть.
Чи поминають їх на “Гробки”, “Преводи”?
Да, хто знає де, то поминають і обіди роблять за голодовку, батюшка отправляє.
Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за рад.влади?
Да, у церкві є поминальник.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
Церква є в нас, а не понімаю, як це “патріархат”, ну. Жашків гроші дає, завідує.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Хрести то єсть, пам’ ятників немає. Брат у мене у брацькій могилі то є хрест. А більш люди не знають.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 р.р.,чи розпов.ви про це своїм дітям, онукам?
О! Це розповідала я і кожне розказували, всі люди розказують.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі людей?
Шо ж я не знаю… Совєцька власть винна, чи Сталін, який до голоду довів.
Чи ви знаєте, що таке Торгсін?
Да, він був в Умані, бо в моєї сестри чоловік в Америці передавав їй доляри, то вона їздила, але не получила, бо чогось не знаю.