- Місце запису: село Ісаєве Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 20.05.2008 р.;
- Хто записав: Щебетенюк А.;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 53-54;
- Респондент: Бура Лідія Петрівна, 1928 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Ісаєве Миколаївського району Одеської області.
Багаті люди забирали все. Був документ, за яким забирали продукти. Людей висилали в Сибір. Дядько був головою сільради, люди пухли від голоду, а він їм допомагав, через це його відправили в Сибір. Зброї не мали ті люди, що відбирали хліб. Вони мали щупаки. Люди не боронилися, тому що за одне слово відправляли в Сибір. Можна було ховати частину зерна, але часто все знаходили. Ховали продукти харчування в ямах, але все одно знаходили. Приходили по 2-3 чоловіки до хати, слідом за ними їхала підвода. Всі зібрані продукти складали в підводу. Тим, хто йшов до колгоспу давали пайок. Забирали лише продукти харчування. Через жменю колосків засилали до Сибіру. Не дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини. Об’єжчики охороняли поля, колгоспні комори. Люди не хотіли йти до колгоспу, але їх примушували. Ходили збирати продукти вдень. Ходили лише один раз. Найважчий рік був 1933, під час нього загинуло найбільше людей. Сиріт підбирала міліція й відправляли в дитячі будинки. Начальство ніколи не голодувало. Люди допомагали один одному, ділилися хто чим може. Щоб вижити люди ходили в ліс, їли лободу, кропиву, гавенят. Людей не їли. Люди самі хоронили померлих на кладовищі. В церкві згадують померлих від голоду. Люди вважають Сталіна винним у загибелі багатьох людей.