1. Місце запису: село Меделівка Радомишльського району Житомирської області;
  2. Дата запису: 17.08.2020 року;
  3. Хто записав: Кравчук Тетяна Володимирівна;
  4. Респондент: Буглак (Юрченко) Ольга Йосипівна,  29 жовтня 1925 р.н., народилася в селі Меделівка Радомишльського району Житомирської області;
  5. Розшифровка аудіозапису: Базько Софія;

 Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі  Меделівка Радомишльського району Житомирської області.

(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)

Представтесь, будь ласка. Як Вас звати?

Буглак Ольга Йосипівна.

А скажіть, будь ласка, коли Ви народилися?

Скільки мені років, наверно 95, як не більше.

То це ви 1925-го року народження, да?

Да.

А розкажіть, будь ласка, як звали Ваших батьків?

Батька я свого не знаю. Він пішов копать канаву, канал і саме відкрився колгосп. Він покопав, застудив ноги да й умер. А мені було п’ять год.

А матір?

А мати вже вмерла, як їй уже було піїсят п`ять чи шість.

А як звали матір?

Ганна.

А прізвище?

Як хто?

Фамілія?

Фамілія… Ну це вже я вам… Юрченко.

А де мати працювала? Ходила в колгосп?

Ходила, да, поки не вмерла.

А що вона там робила?

Все робила, що загадували.

А коли мати в колгосп пішла, Ви пам’ятаєте?

Я не можу сказать вам. У мене вже нічого не держиться в голові. Не можу.

А скажіть, будь ласка, Ви пам’ятаєте голод 1932-33 рік, Голодомор?

Я то все пам’ятаю, діточки. Тільки ж воно спортилось уже.

Ну можливо у Вас залишилися моменти, які пам’ятаєте.

Ну я вже не можу здумать нічого.

Ваша сім’я голодувала? Ви, мама голодували? Пам’ятаєте, шо…

Понімаю, тільки шо я вже не можу розказать нічого. Не можу, в мене нічого не держиться в голові. Не можу.

А скільки Вас було в сім’ї? У вас були брати, сестри? А скільки осталося?

Осталась я одна уже.

А хто був ще?

А було багато, вам не можу… Дуже багато, але всі померли.

А коли померли?

Хто коли, хто раньше, а хто позьніше.

А під час Голодомору помирали діти?

Я не помню.

А від голоду діти помирали, бо не було шо їсти і дитина померла?

Я не помню, не можу сказать.

А пам’ятаєте, що їли в дитинстві? Коли маленькою були, що ви їли, що вам мати давала їсти?

Все давала, шо було, те й давала. Я помню тільки дві дівчини було і був хлопець чималий уже, уже год тринадцять-чотирнадцять, то він самий первий умер, самий первий. Голодовка тоді якась була чи шо то таке, я не знаю, шось було таке страшне. То я не помню. Ну дівчатка дружно жили, а тоді тії померли, а я осталась одна. Шось помню начебто. Чи 1925-й год… Нічого не помню, бачте, забуваюся.

А на полі Ви колоски збирали? На поле не ходили, не збирали десь їжу?

Ходили, чому не ходили.

Ходили?

Да.

З іншими дітьми, да?

Ходили скрізь, шукали, шоб як прожить.

А об’єжчики були на полях?

А можна було?

Я за це не знаю! Я не знаю.

А знаєте, що таке буксирна бригада?

Або активісти, активісти у селі були? Ходили по дворах, може приходили до хати, шось забирали?

Я уже його позабувалась усе. Воно уже у мене не держиться в голові нічого.

А в школу Ви коли пішли? Пам’ятаєте, як Ви і школу пішли?

Пам’ятаю, шо я пішла в школу, а як вам розказать – ну я не можу.

Багато було в класі дітей з ким Ви там сиділи?

Да, чимало було. Да.

А в школі Вас годували?

По-моєму, наче й годували, якщо я не забулася.

А церква в селі була?

Була.

Ви ходили до церкви?

Ходила-ходила. Дарма, шо були малії, ходили.

А можна було до церкви ходити? Ніхто не забороняв ходити до церкви?

Я не можу вам розказать нічого.

А після війни був голод? Після війни, 46-й, 47-й рік?

Після войни?

Да-да.

Було, чого не було. Я так співала гарно, щоб ви почули. Даже в церкві я співала, просили мене, дві гарні здорових таких довгих є пісні, а зара я вже – ніхто. Я була в почоті, дуже в почоті, а зараз всьо..

То Ви співали?

Конець мені пішов.

Та дивіться як у Вас гарно, доглядають, все у Вас добре. Чого Ви прибідняєтесь?

Ми до Вас приїхали, знімаємо.. А скажіть, оце 1932-33 рік вдома, у батьків була якась худоба?

Господарство.

Було якесь господарство своє, земля?

Та було, чого не було. Даже я помню, у моєї матері аж дві було корови.

У час, коли був голод?

А зараз вже нема й нікого. Нікого нема. Була і нема нікого. І я вже як міртвець. Я уже нічого не тямлю, не держиться нічого…  в голові. Ну шо робить?

Тут і молоді не пам’ятають.. Добре, дякуємо Вам.

Дякуємо!

Спасіба вам, шо прийшли. Маладци! Я дуже рада, шо ви прийшли, но розказать я вам не можу.

Ну нічого-нічого. Не переживайте.

Не переживайте.

Не хвилюйтеся. Ви й так розказали багато. Все добре.

 

Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб

Фотограф: Валентин Кузан

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду