- Місце запису: місто Суми;
- Дата запису: 26 липня 2005 року;
- Хто записав: завідуючою відділення соц.-побутової реабілітації Котенко Інною Павлівною;
- Респондент: Бугайченко Микола Іванович, 07 грудня 1926 р.н., народився в м. Суми.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в місті Суми.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 роках?
Я вас слухаю… Пам’ятаю добре. 5,5 мені було тоді років.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Засуха і неурожай були. А ще влада відбирала мовби злишки, а мій батько їздив у Бєлгород, купив 2 пуди муки, привіз у Суми і його відібрали. Сказали, шо він спекулянт, посадили в ДОП.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Ну, я добре не можу Вам сказати, того шо я не в курсі дєла: хто там відбирав, коли. Но чув, шо були такі, в кого розкулькулювали і забирали ізлишки. А хто… Ну…міліція, в основному.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Ой, тоді було дуже багато такого шо… наговарювали друг на друга і сажали. Це було дуже багато, часто. Я не пам’ятаю.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Ну, іногда були в них якісь документи, якісь пред’являли… а вообще, люди не розбірались – чи є, чи нема.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Ну…я помню случай, Павлюченко був такий, вродє розкулькулений, жив на квартирі по сосєдству, і до нього прийшли і арестували. Вопрос в том, шо він сказав: «гарні люди повмирали, а паразити остались». І його на другий день ноччю забрали і більш його не бачили.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Я Вам не можу сказати цього.
Як люди боронилися?
Ну… і уже, якби сказати, цепочка людських слов, уже як знали, шо ідуть, як облава всьо равно, шо ходять по хатах туди-сюди і значить, хто ховав, хто утікав. Но…я такого сам лічно не бачив і не знаю, бо був маленький.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ну, якщо в кого було, то може й мог заховать. Були тако розказували, під пол закапували, в подвали, в погреба в кого там були, шоб не забрали, значить.
Хто і як шукав заховані харчі?
Ну, я же не знаю. Того шо я був маленький, я не можу Вам сказати. А вообщє, чуть чув, шо спеціальні бригади ходили відбирати злишки…
Скільки їх приходило до хати?
Ну…обично 3-5 чоловік.
Де можна було заховати продукти харчування?
У подвалах, погрєбах, закопували.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Я не можу Вам цього розказати, бо… одне тільки знаю, бо коли вже… забили хату і виїхали в село Будилки, Лебединського району, там строїли батько на роботу, Будильський спиртзавод, і… при колгоспі нам дали поганеньку корову. Ми цю корову кормили, стала давать молоко. Дала телятко – корову в нас назад забрали.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Ну, я Вам не можу цього всього розказати, тошо я маленький, я не бачив…
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Ну, чув. На полі залишались після жатки хліба, залишались колоски і ці колоски ходили собірали. Но ці колоски приховували, шоб їсти. І якщо председатель, ілі як там, староста, відбирав їх, то людей сажали.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Мені прийшов районі прошлогодня мерзла картошка. Вона така, як … біла, як крохмаль, і розталкували, і добавляли присівки, товкли, крутили зерно. Батько зробив таку (…), як тертушка (…)
Хто охороняв поля і комори?
Я не можу Вам розказати це.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Я казав уже, шо ні, не всі, но надо було.
Чи змушували йти людей в колгосп?
В колгоспи ішли, но не всі добровільно. Прийшлось. Хоч-не-хоч, а іти треба було. Так розказували. Я сам не можу вам розказать.
Де переховували худобу?
В посадках, в лісі.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Я Вам не можу розказати і коли, шо, як було, тому шо я був маленький, це раз. А так розмовляли сусіди: у того корова була, бичок був, так прийшли забрали вдень.
Скільки разів приходили до хати?
Були оці доносчики, дуже багато було, шо один на одного наговарювали і відбирали. Кажуть: «Петра посадили, а Іван іще не сидів, давай і його посадили».
Коли почали люди помирати від голоду?
З голоду помирати стали, того шо нічого їсти було. Я трішки помню це осінню, 32 рік. Приіжали із села (…), оставляли коняку у нашому дворі, скуповувались.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Дуже багато було безпризорних, сирот. Болтались вони в основному по базару, просили копійку, по вокзалах… Ну, їх ловили, забирали в інтернати… Це для мене дуже тяжкий вопрос, я не можу розказать.
Хто не голодував в селі і чому?
Були зажиточні люди, торговали по магазинах. Вони мали і гроші, вони мали золото, серебро. В торгсін ходили вони покупали, міняли. Вони були довольні.
Хто зумів вижити?
Вижити могли ті, хто мав золото, серебро. А я же Вам розказував: забили хату, їсти нічого, голодні виїхали в село Будилки, Лебединського району. Там устроїлись на роботу і в столовій давали поїсти галушки такі, як квадратні, чорні.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Було допомагали. Ділились, помагали. Я, напрімєр, в 6 років пас гусей, за це мені давали поїсти і шо-нібудь додому ще приносив. Було тяжко.
Які засоби вживали до виживання?
Шо я можу розказати, як мені було 6-7 літ. Канєшно, хто як… в селі були багаті люди, шо мали город, чи шось якийсь участок, і своє картошка чи буряк, морквина, тим легше. Було, а як одна хата і сарайчик, маленький садочок, то там тільки шо? Яблука, слива.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
До крьосної ходив. Вона завжди покормі і дасть ілі картошину, ілі очистки. Вона спеціально чистила покрупніше картошку, шоб можна було варить їсти.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Кропиву, лободу, спориш, листя липи – оце я їв. Перепічки пекли з них. Добавляли отрубів чи якесь натерте зерно.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Я ж казав. Кору не їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ну, ролзающих я не знаю, а котів їли. Котів, собак їли. Горобців, їх трудно було. Но було, шо сито ставили, підставляли паличку і насипали туди зерна, і ловили.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Не можу цього детально розмовляти на цей вопрос, тому шо я був ще малий. До мене воно не зовсім…
Чи був голод в місті?
В селі більший голод був, но в городі тожє дошли ми до ручки. Наша сім’я винуждэна була забить хату і виїхать, шоб шось хоть якось прожить.
Чи знаєте що таке «торгсін»?
Торгсін знаю добре. Це біля Собора був магазин такий, де за золото, серебро можна було купить все: там і біла мука-крупчатка, і масло, і сахар. Чого тільки не було. Все можна було… Збирали кольца, серги, з ікон, як де було золото, все туди односили.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Я бачив у місті, як на підводи ложили і одвозили.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Людоїдства я сам не бачив. А сестра, яка жила в Харькові, розказувала, на костилях ловили дітей і кормили поросят. Інвалідів їли под видом больних, занімались крахобарством.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронить не способні були: ні викопать, ні похоронити, а так уже: під’їжала команда, забирали, одвозили. А куди їх возили, куди складували, я цього не знаю. Бригада спеціальна була зроблена.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не знаю. Я цього не можу сказати.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
В селі я вже попоже був, розказували в Штеповкі, в Гратові прийшлось в війну їздить мінять. Це мені було 14-15 років, і я вже це все пережив.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
В церкві просвири ставили, а так не особо знаю. У нас була дуже добра бабушка, ми чим могли помогали, а потім вона виїхала у Харків, жила домработніцей в одной єврейки…
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Кажуть, шо в місті не було голода. Я сам не вірю. Сам на собі іспитав голод, коли терли оцей зернину якусь, їли пампушки, які пекли, шо вони зозвалювалися.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Була. Не знаю зараз.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Не знаю пам’ятники. Уже може зараз якісь пам’ятники роблять, а тоді пам’ятників ніяких не було.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Хто пережив війну, бачив із старшинь, ті розуміють, шо був голод, а другі кажуть: не розказуй, дід, сказок. Конєшно розказую, вони все знають.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Винна влада. Раз голод був іскуствєнно зроблений, оце і вся вина. Ето було штучно. Трудно було, неурожай, недостаток, но можна було хоча б за свої гроші шось купити в Бєлгородськой області можна було купити, а в Сумах – нельзя.