- Місце запису: село Соколівка Жашківського району Черкаської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто передав: Бадрак Тамара Миколаївна, учитель історії загальноосвітньої школи I-III ступенів, с.Соколівка Жашківського р-ну Черкаської області;
- Респондент: Борисенко Югина, 1912 р.н., народилася в селі Соколівка Жашківського району Черкаської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Соколівка Жашківського району Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
До створення колгоспів люди жили досить непогано. Більшість мали якесь господарство, шматок землі. З приходом радянської влади все це відібрали. Забирали навіть посівний матеріал: картоплю, квасолю, просо. Перекопували весь город, шукали сховане зерно. Гострими штирями пробивали стіни, підлогу в хатах, сараях, відбирали хліб у всіх підряд, заможний і бідних. Усіх називали куркулями. А які ж вони були куркулі, коли працювали важко. Відбирали у своїх. Усі, хто вертівся біля начальства, забирали останній хліб. Нишпорили по гороху, квасу чи пригоршнею борошна, знайденого за припічком – не залишали нічого, навіть, дітям. Були випадки, коли вигрибали навіть те, що варилося, на час їх набігу, у печі. До їх мішка летіло все: картопля, каша, пиріжки. Працювали дуже важко, а за свою працю нічого не одержували. Якщо людина не виходила на роботу, то її замикали у так званій «штрафній». Якось я поранила ногу і не змогла вийти на роботу. За це мені довелось довгий час відсидіти у «штрафній». Найтяжче було у 32-му році. Їсти було нічого. Варили борщ з самого щавлю без картоплі, пекли з гречаної полови і квітів білої акації маторжаники, які на сковороді підсихали і ставали знову половою. Рвали лободу, копали коріння аїру, його мололи і пекли оладки. Щойно на городі з’являлася маленька морквинка або бурячок, все це зривали разом з гичкою і варили куліш. Навіть листя на деревах довго не затримувалося. Все зривали та їли. Так і вижили.