1. Місце запису: село Солоне, Вогнянського району, Запорізької області;
2. Дата запису: 7 серпня 2021 року;
3. Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна;
4. Респондент: Борисенко Олександра Андріївна, 31 серпня 1925 р.н., народилася в селі Новоолександрівка Нижньосірогозького району Херсонської області;
5. Розшифровка аудіозапису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Новоолександрівка Нижньосірогозького району Херсонської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Представтеся, будь ласка, як Вас звати?
Мене? Алєксандра.
А по батькові?
Андрєєвна.
А фамілія?
Батькова, да?
Ваша фамілія.
А счас?
Да.
Борисенко. Алєксандра Андрєєвна Борисенко.
А коли Ви народилися?
В двадцять п’ятом году.
А якого числа і місяця?
В августі, вроді, вро…в августі тридцять первого числа.
Ага. Можете розказати про своїх батьків. До колективізації як вони жили?
Батько… ну батьки були в колхозі Сирогодського району, село Нова Алєксандровка.
А Ви народилися тоже в тому селі?
Да.
Якого району Ви сказали, Новоолександрівка, якого району?
Сироготского.
А яка це область?
Херсонска. А область? Сироготский район… Херсонська область, Сироготский район.
Як звали вашого батька?
Андрій.
А прізвище?
Андрей Фьодорович
Андрєй Фьодорович, а прізвище? Фамілія?
Гончаров.
А якого він року народження був?
Ой, він дуже давно…Ви знаєте, я й не можу сказать.
А як маму звали?
Іріна Порфіровна.
А яке в батьків було господарство?
А галашки.
А що таке галашки?
(Посміхається) Ну бідні. Це ж представляєте у тих годах, колхозніки.
А до колхозу в них було хазяйство?
Ну корівка.
А крім корівки? Кінь може був?
Ні. Кури.
Кури?
Да-а.
А свині були?
Да, навєрно, ж були. Я не… мене тоді ж ще не було коли, коли вони…жили. Я в двадцять п’ятом году родилася. І тоді батько поїхав на Донбас. Він більше був на Донбасі.
А чого він поїхав на Донбас?
Робить.
А в колгоспі не було роботи?
Ну він не схотів колхозі.
А коли колгосп організовувався, худобу не забрали у колгосп?
А в їх і не було….корівка була. Нє.
Корівку не забрали?
Нє.
А земля була?
Нє, тоді ж колхози були.
А до колхоза була земля?
Нє, він тоді був у батьків, не було.
А коли колхози почали організовувати, люди добровільно йшли туда, в колхоз?
Да , да. І добровільно, і прінудітєльно.
А батьки ваші пішли чи не пішли в колгосп?
Ні, мої батьки, батько поїхав в Донєцк, а мама батракувала по людях.
А скільки у вас дітей було?
Багато – десятеро.
А Ви пам’ятаєте як їх звали?
Пам’ятаю.
Назвіть.
Перший був Павло.
Якого року народження Павло?
О, я не знаю.
Ну називайте імена.
Павло, Лєна, потом одна Марія, друга Марія…а тоді я родилася…
А менші Вас були діти?
Були.
Як їх звали?
Юра
Стойте… Це Юра уже в мами був, був Юра…
Не пам’ятаєте менших?
Нє.
А чого є. Ніна, Рая, Валя.
Так Ніна, Рая це ж
Це ж після вас.
Да.
Так менші.
Це ж Ніна і Рая були.
Юра бил, каторий в голад умєр. Шо в нєво, ви гаварілє, бил живот бальшой от голода, апух. Раскажитє, как ви єлі дохлих лашадєй.
А це я вже їла.
А розкажіть.
Гол, ми голодували…з Алєксандровки ми виїхали у Донєцк. У Донєцке батько робив кучером. Батько робив там кучером, возив главного прораба по фамілії Шумілін. І в тридцять втором году ми із Донєцка виїхали. З тридцять второго года ми виїхали із Донєцка. Да. Батько сказав, шо буде война. І ми виїхали. Виїхали, приїхали ми в Мелітополь…
А Ви жили в Мелітополі в тридцять другому, да?
Нє, на Донєцке, в Донєцкє.
В Донєцкє жили в тридцять другому?
Да.
Ага. Голод Ви відчували? Голодували?
Ми у…приїхали із Донєцка, приїхали в Мілітополь, це станція наша. Ну як сказать, станція… і поїхали ми оце у Сироготскій район…Пересадку там робили. А тут задожділо і ми застряли у Мілітополі. Застрял… довгенько сиділи. Які були тряпки, ми сиділи там нєсколько, може й місяць, може й два. І у мами родився Мальчик Юра. Які були тряпки мама поміняла. І приїхали ми у Сирогосткій район…Слякоть, на роботу ніде було встроїться. У колхоз…пішли в колхоз. Приїхали в село Новоалєксандровку і батько пішов у колох. А тоді було так: як заробиш, тоді, на трудодні ж було. Скільки трудоднів заробив, стіки тобі дали, дадуть. Сидів батько тоді і рішив піти у Запорожжя. Пішов він у Запорожжя. Тоді не Запорожжя називалося, а Днєпрострой. Задожділо, грязь…і пішов він на Дніпрострой работать. Устроївся, я не знаю як воно в його, він поїхав тоді у село Бєлінька по Дніпру. Устроївся там, я не знаю ким він уже там работав, но работав він у Бєлінькай. І забрав він… пригласив маму, мене. І мама родила, у тридцять втором годє мама родила мальчіка Юру. Я була в садку, Юра був у садку. Годували ми. Кормили нас, я знаю, як виведуть нас у сад, у садку це вже. Ми собирали гнилі ягоди, у сад, садку. І мама поїхала в Запорожжя і мене забрала. Я була в Запорожжі. Ходили просили хліба у Запорожжі. А нас: «О, здорова, могла б ж робить». Ну і ма… в Запорожжі ми побули. Мама пішла на роботу встраюваться. Тоді строївся Дніпро ГЕС. Тоді строївся Дніпро ГЕС. Давали по кілограм хліба там. Її не прийняли там, потому шо вона з дитиною була. І із ізвідтіль це було тоді шестой посьолок. І їй не прийняли, вона по… вербували тоді у совхоз… Гасновка, Гасановка це воїнстрой у Запорожжі, вона пішла у Гасановку. Її тоже не схотіли брать у Гасановкі. Пішли ми з мамой… і вона… мене забрала. І ми пішки із шостого посьолка, пішки пішли у Гасановку. А в Гасановку йшли ми через Мокрянку. Кукурузу тоді возили кіньми, кукурудзу і ми собирали з мамою кукурузку і вона мене кормила кукурузкой той. Прийшли ми в Гасановкє… а там нема де жить. Прийшли ми в обід, в Гасановку, якраз в обід був, давали обід… варену кукурудзу. А жить нема де. Я жила на вулиці в Гасановкє. Мама один день поробила і розчиталася. А батько з… він работав на конном дворі… Він… а він із Бєлєнькой поїхав у Запорожжя і встроївся работать на конном дворі. Там були корови, були коні. І зустріла вона людей, їй сказали, шо вона, він приїхав у Запорожжя. А мама тоді приїхала у Запорожжя і строїлася дояркой. Це вже був … це був тридцять третій, тридцять третій год.
А Ви казали, коли ходили в Запоріжжя, там Ви не бачили, Ви просили їсти. Чи Вам давали хліб люди? Чи давали якісь продукти? Коли з мамою просили?
Це ми просили в Бєлінькой.
В Бєлінькой просили?
Да.
А давали їсти люди?
Нєа.
Ругали їх, шо йдіть робіть.
А в Запоріжжі Ви казали дітей бачили, покинутих дітей?
Да.
Хто їх покидав?
Батьки …
А чого покидали?
Голодні були…
А шо з тими дітьми було?
Забрали у дєтскій дом…
А там годували?
Ну…, канєшно…
А Ви не боялися, що вас тоже можуть покинути?
Ой як я боялася…
Ви сільно ж боялісь, шоб Вас…
Я дуже боялась.
Само больше чего ана боялась, што б мама нігдє нє аставіла.
Да.
Потому шо очєнь много дєтєй брасалі, на уліце било забито дєтьмі, каторих брасалі радітєлі, што б іх забралі, в ето ж, што б іх забралі в дєтдома, вот.