- Місце запису: село Князе-Григорівка Великолепетиський район Херсонська область;
- Дата запису: 2008 р.;
- Хто записав: Павло Повод;
- Респондент: Бондаренко Катерина, 1929 р.н.;
- Розшифрувала: Кравчук Тетяна Володимирівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Князе-Григорівка Великолепетиський район Херсонська область.
Ну у роді було так, шо чи папаша не хотів в колгосп йти, чи шо. В нього одна коняка була, він спрягався там із людьми. Тоді прийшли, забрали коняку і папашу осудили сидіти в Караганді 5 год, в Караганді. Він як одсидів, він нас туди, мама приглашав. Каже: «Їдьте». А нас було я і брат, двоє. А мама грамотна, а куди, тоді ж не таке як сійчас було. Папаша прийшов додому. Хати нема, ми по квартирах ходили. А тоді вони облюбували на вулиці там, там стіни стояли, одні стіни. Ну будем строїть хату. Там отака, одна хата. І стали строїть, сам папаша і грубу клав. І половину глуби склав, пішов коней просить, води вивезти, мазать там чи класти грубу. Та чи поматюкався, йому пришили «політік» і забрали, це в 37-му, забрали папашу. Та коли мамі не сообщили, що його розстріляли. А вже тоді, коли почалась оця перестройка, я двоюрідній сестрі у Херсон написала, кажу: «Надя, іди в НКВД і взнай за папашу, він пропав». Вона мені з НКВД це все привезла і написано там все, і шо розстріляли. Так чо ж ви нам не сообщили, мама осталась вдовою в 30 год і так протіліпала вік. А я папашу, а ми оце хату в 57-му построїли. Так хата ж не така як папашу розкуркулили. Да, в 33-ій, оце ж голодовка була. Папашу забрали, а ми ж на квартирі жили. Мама, я і хазяйка одна була, а вона як піде у «Маяк», її брат робив на еліваторі, принесе відро кукурудзи, а через неї прийдуть і трусять і її, прийдуть і заберуть ту кукурудзу. Мама ж ходила у плавню, копала корінь, копала траву разну та рубала акацію, цвіточки їли. Прийшли, уперед кричать, продавали мамині платки, рушники, отаке. «Скільки стоє», а вона кричить: «Три рублі», на. Подушка скільки, на, Тоді полізли на горіщє витягли той мед, позабирали із тими, з макітрами. А ми без нічого, нема нічогісінько, тоді мама ходила в колхоз на хлопок, там її давали матерію, обратно прийшли і ту матерію забрали. Я вийду бува на ворота і виглядаю, от аби це папаша прийшов та подивився як я живу, а не як він жив, та його розкуркулили.