- Місце запису: село Гвоздавка Два Любашівського району Одеської області;
- Дата запису: 31.08.2020;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна;
- Респондент: Бондар Варвара Аврамівна, 13 грудня 1928 р.н. в селі Ставрове Окнянського району Одеської області;
- Розшифровка аудіозапису: Базько Софія Миколаївна
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Ставрове Окнянського району Одеської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтеся, будь ласка, як вас звати? Ваше прізвище, ім’я, по-батькові.
Бондар Варвара Аврамівна.
А коли ви народилися?
13-го декабря 28-го року.
Ви народилися в цьому селі?
Ні.
А де ви народилися?
Я народилася в Красноокнянському районі, село Ставрово.
Е, в якому районі?
Красноокнянский район.
Ага.
Окнянський тепер.
Окнянський?
Називається Окнянський тепер.
Це Одеської області?
Одеської області.
Ага. А Голодомор ви пережили там у цьому…
У цьому селі.
А ви можете розказати про свою родину, своїх батьків, як їх було звати? Чим вони займалися?
Чим займалися? Батьки, батько був Бондар Аврам Кісарович, робив у колгоспі конюхом. Мама — Бондар Анна Семьоновна, працювала тоже в колгоспі.
Ага.
В виноградній бригаді.
А коли вони в колгосп вступили? Зразу після колективізації пішли в колгосп працювати?
Да-да, зразу.
А як вони розказували, що вони охоче вступили в колгосп чи їх заставляли йти в колгосп?
Ну, це я не знаю.
Ага.
Чи їх заставляла, чи… Конєшно, навєрно, заставляли.
Ага. Щось забирали, оте обшуки якісь робили в дворі, зерно забирали?
Ні, в нас не були. Я чула, що в людей. Даже мого чоловіка, це їх батько розказував, що в них приходили і шукали хліб, а в нас цього не було.
Не було?
В мене, до нас не приходили, ніхто не шукав, нічого не забирали.
Бо батьки пішли в колгосп, да?
Да.
А яке було господарство у ваших батьків?
Та взяли корову, курочок і там коли-не-коли свинку кормили.
Ага. А корову не забрали в колгосп?
Ні.
Корова осталася, да?
Да.
А крім ваших батьків, у вас брати, сестри були?
Батько був безродний, один тільки, а мама була з великої сім’ї, тільки тоді був сипний тіф і багато померло їх.
А коли це вони померли, в якому році?
Та я не помню, я не помню.
Ага. А у вас брати, сестри були?
Ну, я, були, дві сестри.
А як їх було звати, якого року народження вони були?
Бондар Александра Аврамовна була 1923-го року, а Бондар Марфа Аврамовна було 1926-го року народження.
А ваші батьки як пішли в колгосп, їм там заробітну плату платили?
Платили трудоднями.
Ага. А на трудодні щось давали?
А на трудодні давали копійки. Це ж так.
Та так. А чи розказували вони може когось із сусідів розкуркулювали? Чули? Можливо ви чули, може розказували батьки про розкуркулення?
Ні, такого разговору у нас не було.
Нічого такого не було, щоб ходили бригади обшукували, таке щось?
Ні, такоє може й було, ходили може, но я не знаю, такого я не знаю.
А чи чули ви про те, що був Голодомор?
Чула.
А що можете розказати про це?
Ну… Люди голодували, но я ж кажу, шо ми не голодували, бо в нас була корова і ми не голодували. А люди голодували, я знаю, но я не помню. Ну з розговора.
А розкажіть, що, що батьки як розказували про це?
Ну, що я могу сказать?
А ви казали, що в вас бабуся померла в Голодомор, так?
Да.
А вот, бабуся жила окремо чи вона жила…
Ні, вона з нами жила, а батько робив коло коней. І еті, там здихало, здихали коні, а батько носив куски, мама жарила і курчат кормила, тими, тим м’ясом. А баба дістала то м’ясо, поїла і получився в неї понос і баба померла. Но не голодувала, не з голоду.
Ну, мабуть же ж, якби не голодна була, то не їла б.
Так м’ясо хотіла.
Ну, це було з пропавшої конини, правильно?
Да.
Це конина пропала. А хтось іще з родини їв те м’ясо?
Не, ніхто не їв.
Ніхто не їв, ні? Чи зустрічали, можливо, ви голодних людей? Бачили чи розказували, що люди були голодні, ходили просили щось їсти?
Я, я не помню. Чи я читала і розговора людей чула, що люди пухли з голоду, но я такого не помню, я такого не бачила.
А батьки нічого такого не розказували? Не розказували, да? А може десь розказували де тих людей померлих ховали? От, де бабусю вашу заховали?
На кладбіщє.
На кладбіщє?
Да.
Угу. Зрозуміло. А чи були випадки, що наприклад там люди ходили обмінювали продукти, речі свої на продукти харчування?
Нє, то нє було.
А з села можно було виїхати?
Га?
Із села можно було виїхати?
Ні.
Чого?
Оце я помню.
Чого не можно було виїхати?
Ну, не пускали, не давали документів, не пускали, сиди отут у колгоспі. Помню у нас один був — оце я помню — сільно хотів у город. І оженився, не оженився, а якійсь… А-а, ето, з бабою якоюсь розписався для того, щоб тільки виїхать у Київ.
Угу.
Оце я помню.
І йому дали документи?
Не дали… Дали документи, бо розписався з жінкою і виїхали в Київ. Оце я помню. А так ніхто не їхав нікуда, не виїжджав. Нікуди — сиді в село, в селі і роби у колгоспі.
Ага, а в колгоспі, чи працювали діти в колгоспі, були такі випадки, що діти працювали в колгоспі?
Були, конєшно, були.
А з скількох років шли діти працювати?
А це я не знаю з скількох років.
А чи охороняли поля? Можна було збирати колоски на полі?
Ні, тільки збираєшь колоски — іди і зваж скільки ті колоски важили і… А додому — Боже спасі.
Ага. А поля чи охоронялися, чи можно було на полях щось там після збору врожаю щось зібрати?
Ніхто не збирав, ніхто не ходив. Тоді було так строго.
А їх, поля, хтось охороняв?
Я не знаю.
Не знаєте? Не роз…
Охороняли, конєшно, охороняли.
А хто охороняв?
Ну, я не знаю, хто охороняв. Колгосники.
Ага. А таке чули такий термін «об’їжчики»?
А?
Були об’їжчики?
Не поняла.
Об’їжчики були?
А, об’їжчики були.
Були?
Да.
Да? І шо вони робили?
Поля об’їжали.
І охороняли, так?
Но ніхто не ходив, не крав, ніхто нічого не збирав, бо знали, що по заслугам получать.
А в вашому селі є місце поховання жертв Голодомору?
Не поняла.
Поховання людей, які померли від Голодомору.
Ну.
Є таке місце поховання?
На кладбіщє хоронили.
Ну, так а там якийсь пам’ятник встановлений….
Ні, ніяких пам’ятників не було.
Ніяких пам’ятників?
Нє.
Угу, зрозуміло. А чи люди ходили, наприклад, в пошуках їжи, можливо, хтось там приходив до вас, там їжу просив? Були такі випадки?
Випадки були, ходили. Я помню, коли Паска було або Рождєство, приходять, приходимо, наприклад, сідаємо за стіл і закриваємо двері, бо ходили, просили.
Угу.
Та і тепер просять. Ось тепер недавно прийшов до мене мужик, такий молодий. Я кажу: «Що ти прийшов?» Він каже: «Я хочу, щоб ви мені щось дали». Я кажу: «Ти маєшь руки і ноги, я стара, ти прийшов до мене, — кажу, — просити?» І пішов. Нічого я йому не дала, кажу: «Я стара, ти що прийшов до мене?»
А оце ходили просили, ви казали на Паску чи на Різдво, то це коли — в 1933-му, коли голодовка була?
Нє, навєрно не то, не тоді. Тому, що приходили з церкви, я помню мама готовила, картошку жарила в печі з м’ясом, холодець робила. Ну, то це вже не Голодомор був.
Угу. А у вас усі вижили в Голодомор? Ви кажете бабуся померла, а решту родичів всі вижили?
Всі вижили.
Більше ніхто не помер?
Ніхто не помер.
Ага. А як ви думаєте чому був цей Голодомор?
Я не знаю…
Був неврожай чи…
Нє! Врожай був.
Врожай був, да?
Врожай був.
Ага.
Забирали, не знаю, що вони забирали, такий приказ був.
Ага. А у вас забирали?
Ні.
До вас не приходили нічого?
Ні, до нас ніхто не приходив, ніхто не забирав нічого.
Ага. І тому ви не голодували, у вас всі продукти лишилися, да?
Да. Ми нічого не голодували.
Угу, зрозуміло. Є запитання? Ну, нібито все зрозуміло, дуже дякуємо вам за розповідь.
Вибачте, я, я ж кажу, я нічого не помню за той Голодомор. Я тоді мала була, скільки мені там було.
Ну, то ж 1928-мий рік, це вже п’ять років…
Не голодували ми, ето, батьки робили в колгоспі, ніхто не сопротивлявся…
А сестри не пішли в колгосп, ні?
Одна сестра працювала бухгалтером в колгоспі.
Ага, це ця, що 1923-го року?
Да. А друга — вчителювала.