1. Місце запису: село Гломазди Козелецького району Чернігівської області;
  2. Дата запису: 2005 р.;
  3. Хто записав: Гейко Анна Василівна;
  4. Респондент: Богатирьова Поліна Савеліївна, 07.05.1920 р.н., народилася в селі Потебнева Гута Остерського району Чернігівської області;

Під час Голодомору проживала в селі Потебнева Гута Остерського району Чернігівська області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?

Пам’ятаю, а чого ж ні.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

І податки були; ну сильно ж забирали, приїжджала така «Красна мітла». Називали вони себе так, що ми «Красна мітла» приїхала. А от «красна мітла» приїхала, всюди: прийде в хату, кулупає з-под землі, і в дворі, і в хаті, і всюди, і де в кишенях, і де в горшках всьо, дак одно повисипають. А ми оставались голодні, канєшно великий голод був! Великий голод був, такий, шо на всю жизнь.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Я це панімаю так, шо чи я була у сусідів, як вони брали, чи я так поняла?

Ні, якщо людина приховала зерно від влади, від людей, які забирали це зерно, то люди інші, сусіди доносили до влади ці відомості?

А чого ж не доносили, канєшно, одно ж подним брами. Всьо, шо. У того ж пошли забрали, у того пошли забрали. Ну у нас село маленьке було, у нас село — 150 дворів.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Да не було ніяких документів!

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Висилання були. У нас розкуркулили три сім’ї в селі. І вислали їх на цей, десь на Север. І вони, не вернулись ніхто.  Уже после войни, по дві душі із тих трьох сіл, по дві душі вернулись.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не було, не мали зброю.

Які люди боронилися, якщо боронилися?

Ну яки є; кожне не хотіло щоб вони ходили, да шукали, да тварини. А вони всьо равно, що найдуть, те й забрали. А що ти їх будеш бить. Так як у нас сім’я була вісім душ. Дак не хто ж не бивсь, що було було у гаршках, що було у кишенях – то віддавали, дак усе ж забрали. А остались ні з чим. Да благадаря ж Бога, що ми у лісі. Зараз кинулись по лісу, у лісі всякого, траву жали, їли, щавель ірваш їли, люпин був такий ж.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Де ж ти приховаєш, як що вони колупали і землю!

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Да хто їх знає як їх звали? Це ж не вчора було.

А скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Було так, видно чотири чоловіки, а вона так, та, шо приводила, жінка була — та п’ята була. Вона очиталась голова Комнеззаму.

А де можна було заховати продукти харчування?

Я ж тобі кажу, закопали, а вони одколупають, і найдуть. А як закопали, що не найдуть – не найдуть.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Коли колгосп став організовувать, дак коли на весні посадили – я не участвовала. А вже коли вбирали, я участвовала, вже як мені було 13.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Ні. Ну як, худоби у нас не брали, а у тих уже забрали худобу всю, що їх вислали. Дак у тих позабирали худобу всю. І коні були, і корови були, і все було – вони ж позабирали. І не тільки ж худобу, а й хату, і все ж позабирали. Хати остались, тоді вже якимсь або п’яницям, або якась лодарь, тим повіддавали ті хати.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Як колоски? Збирали конешно, вже в голод даже ще тильно зеленіло колосок, так вже той колосок ходили, да шукали. Да треба ж було щось їсти. Ну у нас, оце ж благодаря, що в лісі, дак стали гриби, тоді вже ми пошли брать гриби, ягоди — от тоді нам було вже легше. Саме більш грецької полови було.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

В коморі не було ще як тако б, бо саме вони ще стали організувати. Ну такіє ж були, канешно ж були.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто добровільно йшов, кого заставляли. А як пішли, дак ще й лучше було.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Ніде не переховували, бо в нас ніде було. Вигонили, у нас же село маленьке.

В який час ходили забирати у людей зерно і продукти? В день, ввечері?

Удень.

Скільки разів приходили до хати?

У нас раз був.

Тільки один раз?

Один раз були за тиждень.

Коли почали помирати люди з голоду?

У нас два чоловіки на весні померло, у селі два чоловіки. Не в сім’ї, у нас вісім душ було в сім’ї, ну у нас ніхто не вмер. Ми правда що кинулись, уся взросла сім’я. Ну погано жили. Їли полову, люпин, траву різну, щавель. Ідеш у ліс, солі візьмеш жменьку.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

А то, де у нас які були сироти, дак з торбами ходили.

Хто не голодував у селі і чому?

Не було.

Хто зумів вижити?

Отак і всі вижили.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Отож, і ділилися тим. У кого полова була, дак кажуть: «Пайдіть наберіть, у цього полова єсть». У кого люпин остався, кажуть: «У того єсть люпин, підеш набереш».

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не було у нас таких родичів, що менше голодували. Усі, у нас вісім душ в сім’ї — і всі голодували, ніхто нам не допомагав, не просили милостиню.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Були й ходили люди по селах, щоб що мінять.

Чи був голод у містах?

Я того вже не пам’ятаю. Я ж, ще 13 год було дак я не пам’ятаю. А вже коли пошли в колгосп, вибирала картошку.

Чи були випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не бувало.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На могилках. У нас в селі тільки два діди умерло.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Та в нас самі люди зійшли, самі поховали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Кого? Підуть, всі ж ходили. У кого діди, в кого прадіди, померли ще й раніше. От і в нас дід умер і баби померли. Ходили ж канешно на могилки.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю, вони мені не родичі, я не поминала і не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Не було церкви. Капличка була. Ми ходили.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Не було. Так як поховали тих дідів, так і воно і було. Як усіх.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи

розповідали Ви про це своїм дітям?

Добре вспоминаю, за це добре споминаю. І внукам, і прадідам, і всім правнукам.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Тоді було хорошо, а тепер ще лучше. Тепер вабще за таких людей як ми, за старців вабще не думає!

А чи ви знаєте, що таке Торгсін?

Не знаю.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду