- Місце запису: село Гломазди Козелецького району Чернігівської області;
- Дата запису: 2005 р.;
- Хто записав: Гейко Анна Василівна;
- Респондент: Богатирьова Поліна Савеліївна, 07.05.1920 р.н., народилася в селі Потебнева Гута Остерського району Чернігівської області;
Під час Голодомору проживала в селі Потебнева Гута Остерського району Чернігівська області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?
Пам’ятаю, а чого ж ні.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
І податки були; ну сильно ж забирали, приїжджала така «Красна мітла». Називали вони себе так, що ми «Красна мітла» приїхала. А от «красна мітла» приїхала, всюди: прийде в хату, кулупає з-под землі, і в дворі, і в хаті, і всюди, і де в кишенях, і де в горшках всьо, дак одно повисипають. А ми оставались голодні, канєшно великий голод був! Великий голод був, такий, шо на всю жизнь.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Я це панімаю так, шо чи я була у сусідів, як вони брали, чи я так поняла?
Ні, якщо людина приховала зерно від влади, від людей, які забирали це зерно, то люди інші, сусіди доносили до влади ці відомості?
А чого ж не доносили, канєшно, одно ж подним брами. Всьо, шо. У того ж пошли забрали, у того пошли забрали. Ну у нас село маленьке було, у нас село — 150 дворів.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Да не було ніяких документів!
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Висилання були. У нас розкуркулили три сім’ї в селі. І вислали їх на цей, десь на Север. І вони, не вернулись ніхто. Уже после войни, по дві душі із тих трьох сіл, по дві душі вернулись.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Не було, не мали зброю.
Які люди боронилися, якщо боронилися?
Ну яки є; кожне не хотіло щоб вони ходили, да шукали, да тварини. А вони всьо равно, що найдуть, те й забрали. А що ти їх будеш бить. Так як у нас сім’я була вісім душ. Дак не хто ж не бивсь, що було було у гаршках, що було у кишенях – то віддавали, дак усе ж забрали. А остались ні з чим. Да благадаря ж Бога, що ми у лісі. Зараз кинулись по лісу, у лісі всякого, траву жали, їли, щавель ірваш їли, люпин був такий ж.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Де ж ти приховаєш, як що вони колупали і землю!
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Да хто їх знає як їх звали? Це ж не вчора було.
А скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Було так, видно чотири чоловіки, а вона так, та, шо приводила, жінка була — та п’ята була. Вона очиталась голова Комнеззаму.
А де можна було заховати продукти харчування?
Я ж тобі кажу, закопали, а вони одколупають, і найдуть. А як закопали, що не найдуть – не найдуть.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Коли колгосп став організовувать, дак коли на весні посадили – я не участвовала. А вже коли вбирали, я участвовала, вже як мені було 13.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Ні. Ну як, худоби у нас не брали, а у тих уже забрали худобу всю, що їх вислали. Дак у тих позабирали худобу всю. І коні були, і корови були, і все було – вони ж позабирали. І не тільки ж худобу, а й хату, і все ж позабирали. Хати остались, тоді вже якимсь або п’яницям, або якась лодарь, тим повіддавали ті хати.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Не чула.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Як колоски? Збирали конешно, вже в голод даже ще тильно зеленіло колосок, так вже той колосок ходили, да шукали. Да треба ж було щось їсти. Ну у нас, оце ж благодаря, що в лісі, дак стали гриби, тоді вже ми пошли брать гриби, ягоди — от тоді нам було вже легше. Саме більш грецької полови було.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
В коморі не було ще як тако б, бо саме вони ще стали організувати. Ну такіє ж були, канешно ж були.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Хто добровільно йшов, кого заставляли. А як пішли, дак ще й лучше було.
Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?
Ніде не переховували, бо в нас ніде було. Вигонили, у нас же село маленьке.
В який час ходили забирати у людей зерно і продукти? В день, ввечері?
Удень.
Скільки разів приходили до хати?
У нас раз був.
Тільки один раз?
Один раз були за тиждень.
Коли почали помирати люди з голоду?
У нас два чоловіки на весні померло, у селі два чоловіки. Не в сім’ї, у нас вісім душ було в сім’ї, ну у нас ніхто не вмер. Ми правда що кинулись, уся взросла сім’я. Ну погано жили. Їли полову, люпин, траву різну, щавель. Ідеш у ліс, солі візьмеш жменьку.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
А то, де у нас які були сироти, дак з торбами ходили.
Хто не голодував у селі і чому?
Не було.
Хто зумів вижити?
Отак і всі вижили.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Отож, і ділилися тим. У кого полова була, дак кажуть: «Пайдіть наберіть, у цього полова єсть». У кого люпин остався, кажуть: «У того єсть люпин, підеш набереш».
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Не було у нас таких родичів, що менше голодували. Усі, у нас вісім душ в сім’ї — і всі голодували, ніхто нам не допомагав, не просили милостиню.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Були й ходили люди по селах, щоб що мінять.
Чи був голод у містах?
Я того вже не пам’ятаю. Я ж, ще 13 год було дак я не пам’ятаю. А вже коли пошли в колгосп, вибирала картошку.
Чи були випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні, не бувало.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На могилках. У нас в селі тільки два діди умерло.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Та в нас самі люди зійшли, самі поховали.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Кого? Підуть, всі ж ходили. У кого діди, в кого прадіди, померли ще й раніше. От і в нас дід умер і баби померли. Ходили ж канешно на могилки.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Не знаю, вони мені не родичі, я не поминала і не знаю.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Не було церкви. Капличка була. Ми ходили.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Не було. Так як поховали тих дідів, так і воно і було. Як усіх.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи
розповідали Ви про це своїм дітям?
Добре вспоминаю, за це добре споминаю. І внукам, і прадідам, і всім правнукам.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Тоді було хорошо, а тепер ще лучше. Тепер вабще за таких людей як ми, за старців вабще не думає!
А чи ви знаєте, що таке Торгсін?
Не знаю.