- Дата запису: 20 вересня 2021 року;
- Місце запису: село Доброкам’янка, Баштанського району, Миколаївської області;
- Записувала: Костів Михайло Богданович, науковий співробітник Національного музею голодомору-геноциду;
- Респондент: Бірюк Катерина Андріївна, 25 березня 1925 р.н., народилася в селі Лобріївка, Баштанського району, Миколаївської області;
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Лобріївка, Баштанського району, Миколаївської області.
(при розшифровці матеріалів збережено мову респондента)
Представтеся, будь ласка. Як вас звати?
Катерина.
А ім’я, прізвище…
Катерина Андреєвна. Бірюк.
А коли ви народилися?
25-го мая.
А якого року?
25-го.
А де ви народилися?
У селі.
А як село називалося?
Лобріївка.
Робріївка.
Лобріївка.
Лобріївка. А ви там в 32-33-му тоже проживали?
За його я нічого не знаю. За 33-год не знаю нічого.
А де ви жили? От ви народилися… Де ви жили? В якому селі? От взагалі от…
Там, в одном селі жила….
У Лобріївці ви жили?
У Лобріївкі. Всю жізнь я прожила там.
А хто були ваші батьки?
Батьки? Їлізавєта – мати була. Батько Андрій.
І от чим вони займалися? Як вони жили, ваші батьки?
Батьки жили… Дуже велика сім’я була в їх. Восьмі душ дітей. Восім душ дітей! Вони воспітали всіх чисто! Воспитали. Один тіки погиб на фронті. Один погиб. А то всі работали тут в калозі ив цьому. Тут колхоз був. Організували вже аж як колхоз… То я тільки колхоз і знаю, як я робила. З малку пішла. Отака трава, я сапала з людьми. І всю жизнь я там прожила. На одном местє. У Лобріївську в колхозі, це там.
А як колгосп організовували… Хто там… От ваші батьки розказували про це?
Е. Ну як організовували? Ішли ж люди… Як організовували. У кого було… У наших було ж усе. Вони ж землю мали і… А тоді ж забрали геть усе. І землю позабирали, і скот, і в кого коні… Ну шо в кого було – позабирали в колхоз. А хто не хотів іти, то… ну… іх тоже наказували. А шо… шо по собственому желанію… А наші всі пішли в колхоз.
А що ваші мали до колхозу? От мали землю, шо ще мали? Реманент, худобу. Що вони мали?
Вони ще були… Хлопці… Батько був мій рибак, він рибу ловив. І він кормив усіх дітей і… І так було ж усе. Земля ж була. І все ж було. Було своє все.
А ви яка дитина у сім’ї?
Сама найменша.
Сама найменша, так?
Сама найменша.
Маму забрали в допер, бо мама не виполнила… контрактацію не виполнила. то забрали в доопер. А я осталась сама. А тоді мене забрала старша сестра у своє село. Матвіївка там була. То я була там на як… Ну яка була. Я ж тоже мала була ше тоді.
А про НЕП не розказували? От чули такого слова?
А нічого, нічого цього я не скажу, бо я нічого не знаю за це.
А скільки мама в допрі сиділа? От на скільки часу?
Вона трохи сиділа. А знаєте чого? Попекла руки і її там лічили. Геть вона… Була на роботі мама, а кухарка налила кип’ятку, а вона.. в неї помагала, прийшла з роботи та й помагала посуду мить і встромила руки, бо замерзла. І геть оце попекла. А тоді врачі її наложили тако, шкуру здерли, раз і другий раз. І вона вийшла з строю. І тоді врач сказав – забирайте додому. Та тоді дві сестрі… Привіз там один в одне село. Та й привезли маму додому. Вона може й довше була. Оце я знаю, такий був порядок тоді.
А то та конрактація, вона велика була, що мама її не виповнила?
Та нє, вона там невелика була та контрактація. Шось вона не виповнила. Ну… Нада ж було виполнить і не виполнили. За це я не скажу нічого… Ну, присудили, шо нада в доп. А хіба тіки маму брали?! Всіх чисто брали там!
А хто… а хто брав?
А якась була власть. А я знаю? Я ж була мала, я не знаю нічого. Такий порядок був, шо ага, должні, то нада відбувать.
А розкажіть, як ви в тій Макіївці жили, коли мама в доп прибула? От шо ви з того часу пам’ятаєте?
Шо я пам’ятаю? Там мама дала їм корову. Тій моїй сестрі, як вона заміж ішла. Була ж скотина, ше вона ж зараня йшла. Ше ж був скот. І в їх була корова. І вони… Молоко було в них, і їсти… А так люди голодували, а я не голодувала. Все було їсти, от. А… А у город по хліб ходили пішки.
А в який город ходили?
А в Ніколаїв.
А то ваше село до Ніколаєва скільки задалеко кілометрів приблизно? Ну скільки треба було йти? От ви ходили в город чи нє?
Ну ходили ж пішки. То там було не дуже ж так багато кілометрів. Я не скажу скільки. Ну ходили ж пішки.
Ну десь скільки? Дві-три години треба було йти до города? Чи скільки часу?
За це я не знаю, скільки годин, бо я не ходила, я дома… В їх дитина була, то я дома… Хазяйство було, я все робила дома в їх. А хліб в їх був, не так, як тепер. А отак, як оцего, різався по кусочку. Ну голоду не знала.
Вас сестра годувала? Давала вам їсти.
Ну а як же. Я там як хазяйка була. Вони ходили на роботу вдвох, о, а я з дитиною вдома ж хазяйнувала. І молоко було, й віяла, і сама ж їла, і ше й варила вже кой-шо.
То в колгосп вони ходили на роботу?
Да, в кол… Там тоже колхоз же ж був.
А розкажіть про свій перший клас. Як ви в школу пішли.
Ааа! В школу як я пішла. Ви знаєте, тоді вже маму як забрали додому, то я ж додому прийшла, о, і я вже була перероща. Оо. Вже я була… Нада було мені вже у вторий клас, а я… Не було узуця, ні вдіця, нічого не було. Не було в чому ходить і не пішла в школу. Переросла. А тоді ж учитель прийшов, віта каже – нада оддать, давайте… Оддали мене в школу і я до половину квартала побула, а тоді директор каже – та цю дівчину можна перевести в вторий. Бачили мою способность, шо я можу і в второму. А вторий клас… А школа була у нас, отут же, в Лобрині. Не далеко ж ходить було. Та й там я… получила за один год два класа.
Ну ми не голодували! Наша сім’я не голодувала. Наші чи робили, та було в їх… В нас було все їсти, все. А тоді були ше такі, шо розоряли ходили та шукали де в кого є шо. А… до мене прийшов один та й каже – а у вас яма єсть? У вас яма… А я вже понімала і на вулиці сидю на призьбі, а він каже – а в вас, а шо ти їла? а шо ви варили? У вас немає ями? А я кажу – немає в нас ями, немає. Ходили, де люди ховали зернечко заховали, то ті не пухли, ті їли, а хто… хто… у кого не було, канєно, ті страдали мабуть. А ми не страдали.
А таке слово “куркуль” – ви чули? Не чули?
Куркуль? Та були в нас люди такі були, вони там не такі багаті були, а їх повиганяли з хатів. З хатів їх повиганяли, вони ж не були… Не знаю, де вони жили, а хат… а… Хати їхні бачила. Одну розваляли в нашому селі геть. А одна стояла і ше й уже мені було 17 год і я ше в тій хатині… брали с колхозу. Нє, не 17. Це вже мені ойойой скіки було. Забула. То була куркульська хата. Так вона сохранялась, бо там медицину зробили. І я робила там, то це знаю, шо куркульська була. Вони не куркулі такі були, не великі вони куркулі, а їх чось повиганяли з хатів.
А шось там у колгосп треба було здавати? Там… худобу…
Та позабирали, вони самі все позабирали… Де якась… У їх же все було… Таке шо… землю обробляли, і скот був, і така… загорода здорова в нас була. Тоже повно в їх було. І ті корови. Так усе ж позабирали!
А можливо мама, брати казали, яке в вас було господарство? Скільки було корів, скільки було коней…
Та я це не знаю. Я це нічо… Виноградник у нас був тоже, виноградник… Батько насадив і.. було у нас чим жить було. Було трудолюбиві мої бать…. Мої батьки були трудолюбиві. Усе було.
От як люди працювали в колгоспі, шо вони за це мали?
Ну я ж уже ходила на роботу і там варили їсти. Один раз їсти варили, і ми ж там поїмо один раз. Дома поїмо, а тоді там один раз. А так шо ж давали? Не було шо давать.
За трудодні шось там давали у 32-му році?
Нічо я за…
Зерно не давали? (говорить жінка на фоні, – ред)
За трудодні ось. Якась була оплата за трудодні?
Грошей не давали. (говорить жінка на фоні, – ред)
Та нічого ніхто… нікому нічого не давав. Ні грошей у нас не було, ні… ніхто не помагав. О то шо дома там держали… А тоді вже як, вже дані були, вже колхоз укріпився, то тоді ж уже трудодні писали… О. А на трудодні шось давали. Це ж уже як укрепилися. А як організовувалось, то там же ніхто нічого.
А от якісь чужі люди заходили в ваше село? Може їсти шукали от, якось просили?
Ходили. Отакіх багато ходило! Старці ходили, люди голодні. То, ми чим могли, то ми їм помагали. Помагали. А чим? Ділилися.
А звідки вони були? З яких сіл? Не казали… ви не знаєте звідки…
А вони були такі прохожі, їх не кола, не двора… Хто зна, вони як старці чужі приходили.
А ось взагалі про голод можна було говорити тоді, чи не можна?
Ну це вже таке було строге, шо нада було язичок держать. Потому шо сусіда у нас… По сусідськи…
Таблички на хату вішали, шо шось таке….
А шо ви про сусіда говорили? (запитує оператор, – ред)
Та забрали десь його, та ніхто й нічого не знав.
Бо він про голод говорив, так?
Не знаю. Аааа! Да! Да. Він про голод… Він склав, ту… пісеньку. Така пєсня і за цю пісню його посадили.
І в селі всі знали про ту пісню, так?
А він був такий, язичок не держав, того й так. Критікував він. Він винуватий сам, шо так його. Нада… Ну… казати нада, мовчать, а він…
А шо в тій пісні було? Шо там…
Ха-ха-ха. (сміється, – ред) Ви хочете…
Та то вже ж таке. Цікаво.
Ну ті шо там вони… Той… Називав їхні імена. Вопшем, він такий був… Не нада було того казати, а він сам туди вскочив, в той…
На каждій хаті була табличка – і серп, і молот. А він сказав, шо… Як же він сказав… “А на хаті серп і молот, а у хаті смерть і голод”. Оце його як забрали, і ніхто не знає, де він дівся. (говорить жінка на фоні, – ред)
Ха-ха-ха. (сміється, – ред)
А в якому році його забрали?
А я не знаю. Не знаю. Я знаю, шо тіки вона зосталася сама. Жіночка вона… Навскоси нас жила. То прийшла так… Мамі каже – ой, дайте мені дівчину вашу, Катю, дайте, бо я боюся жить. Немає. Забрали Савку, нема. Савка… І сама боялася.
А як ви думаєте, от той голод, шо був, він був такий спеціальний, чи він був природній?
Голод?
Так.
Як би ж я могла його понімать… Як я знаю, шо єсть Бог, мене бабушка учила, і все це, шо є на землі, все, шо робиться, воно ж є… Під руководством, хто-то управляє… Земльою, хто то єсть же! Создав же Землю. Создав не, все це! Нас учили так. От. Бабушка так нас вчила.