- Місце запису: село Сарнавщина Конотопського району Сумської області;
- Дата запису: 18 липня 2003;
- Хто передав: Дудченко Ірина Іванівна;
- Респондент: Бережок Марія Назарівна, 1920 р.н., народилася в селі Сарнавщина Конотопського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Сарнавщина Конотопського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 або у 1946-47 роках?
Ці страшні роки забути не можна, бо скільки лиха принесли ці голодомори, особливо страхітливим був 1932-33 роки.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Голод 32-33 був спричинений насильницькою суцільною колективізацією, хлібозаготівлями, а в 46 році влада вилучала залишки хліба, та інші продукти.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Важко відповісти точно, але мабуть це хтось наближений до правлячого уряду.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не можу сказати точно, бо тоді все це було в таємниці.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?
Відбирання у нас, простих селян продуктів, супроводжувалось, перш за все, моральним знущанням, бо важко бачити як забирають, що ти довго придбавав. Існували і побої населення. Забирали не тільки худобу, землю, а й миски, білизну, нитки, навіть побиті горшки. А при собі в деяких були якісь портмоне, чи підробка, чи справжні нам простим смертним не розібрати.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Суцільна колективізація кінця 20-х ХХ ст. несла за собою супротив з боку народу, а ціна цьому – понівечене селянське господарство, багато загублених доль, особливо малечі, яка помирала з голоду. У нас, селян, забирали землі, житла, виселяли за межі села, та вдавались у деяких випадках до застосування сили, а то й зброї.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Так, мали при собі зброю.
Як люди боронились?
Ми запирали хату, якщо встигали, ховались у погреб.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ми закопували у великій ямі на огороді харчі, а зерно ховали у одежу, чулки.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Це хтось був з колгоспу, можливо голови колгоспу посилали своїх найближчих.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
По пару чоловік заходили до хати і виманювали.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали ми в погребах, у сараї під сіном, у хліву, на городі у бур’янах чи викопували ями.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
На такій їжі люди падали з ніг, бо давали лимішу: вода з розмоченим хлібом.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Так, забирали посуд, одяг, продукти, хліб, все що бачили, те й брали.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Цей закон заборонив колгоспам видавати хліб, щоб харчувати людей. Забирали в нас хліб, все йшло на хлібозаготівлю. Заборонялось збирати колоски на полі, бо за це арештовували.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, не дозволялось, за це карали.
Хто охороняв колгоспні поля і комори?
Колгоспні наближені, яких посилали голови колгоспу.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ніхто не хотів іти, бо селяни прагнули самостійно господарювати.
Чи змушували йти людей в колгосп і як?
Людей примушували вступати до колгоспу, і ми сім’ями працювали за копійку. До людей застосовували каральні заходи, які відмовлялись вступати до колгоспу, здавати хліб.
Де переховували худобу?
Худобу зачиняли в хліву.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ходили або зранку, або пізно ввечері, щоб застати хазяйку, чи сім’ю дома.
Скільки разів приходили до хати?
Поки не повиманюють в нас з хати усе, що маємо.
Коли почали люди помирати від голоду?
Вже з кінця 1931 року – почалось масове голодування селян. Люди гинули від фізичного виснаження, отруєнь, вбивств, самогубств. Люди почали їсти своїх дітей.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Діти, які були в інтернатах, дитдомах, отримували крихітне постачання. Діти почали тікати та ставати безпритульними. Діти тихо гинули, не дочекавшись допомоги.
Хто не голодував в селі і чому?
Хто зумів приховати якісь корма, що саме цікаве з власного господарства.
Хто зумів вижити?
Той, хто якось перебивався кормами.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Ділитись в ті страшні роки було майже нічим, бо у всіх були великі сім’ї, багато дітей, які просили їсти.
Які засоби вживали до виживання?
Варили гнилу картоплю, їли все, що попадалось під руки, від цього й пухли.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Не дуже, бо всі люди ледве ходили голодні по землі.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Ми опухлі з дітьми збирали на колгоспних ланах колоски чи кукурудзяні качани. Нас заставляли їсти траву, [нерозбірливо], кропиву. Їли різну траву: щирицю, лободу.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Доводилось їсти бруньки дерев, жолуді збирали з дуба, качани з кукурудзи (без зерна), корінці.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Розкопували мишаки, ловили ховраків, горобців, жаб, мишей, ворон, граків, слимаків – все, що шевелилось.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
У нас не було грошей купувати що-небудь.
Чи був голод в місті?
Звичайно був, голодували всі люди.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Да звідкіля достовірно знати, це все замовчувалось, ми тільки мовчки хоронили.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ой були, це страшно, батьки їли дитину, щоб врятувати інших дітей і спастись самим.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Самі люди ховали на наших місцевих кладовищах.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Да хто там платив, хіба що за мовчання.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Окремих місць не відомо, це загальні кладовища.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Звичайно, поминають, [нерозбірливо] на кладовище, ставимо квіти.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Достовірно не можу сказати, але думаю що так.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є гарна церква православного патріархату.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні, тільки пам’ятники на могилах.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Розповідала і дітям, а тепер вже й онукам про страхітливі роки голоду.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Тільки владу, яка свідомо позбавляла колгоспників засобів існування впродовж багатьох місяців.
Чи знаєте ви що таке “Торгсін”?
Це були контори, які обслуговували іноземних запрошених для робіт у нас. Більша кількість проживаючих в цьому селі – українці. Приїжджаючих дуже мало, а ця незначна кількість – люди з сусідніх сіл Конотопського р-ну.