- Місце запису: с. Бишів Макарівського району Київської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: Вишняк О.;
- Респондент: Баштова Ганна Степанівна, 1924 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Бишів Макарівського району Київської області.
Було мені тоді 9 років. Жили удвох з батьком. Що він приносив, якось і жили, бо працював у колгоспі. Пекли коржі з ячменем, крапиви, варили узвар з трав. Великою рідкістю були буряки, горох, квасоля. Влітку, восени ще так-сяк перебивались, а коли наставала зима, то було дуже скрутно. Люди помирали в хатах, на дорозі, а хто ще залишався живий, то схожий був на мерця. Спеціальні підводи їх підбирали, навіть були випадки, коли ще живих збирали, але безсилих, село притихло, наче вимерло. Траплялись і випадки людоїдства. Недалеко від мене жила єврейка з двома синами. Старший працював на заводі в Києві, а менший був біля матері. Зимового дня мій батько звернув увагу на те, що Янка (так її звали) було ходить весела, співає і прибирає в хаті. Коли він намагався зайти до неї, вона його не впустила, мовляв, ще не навела порядок в хаті. Запідозривши щось неладне, одна з сусідок побігла звати голову сільської ради. Коли вони зайшли – побачили страшну картину – у печі варився суп з дитячих ручок, а в погребі знаходилася діжа, де було посолене дитяче м’ясо. Жінка, ніби ї’зхавши з глузду нічого не розуміла, запрошувала до столу. Звичайно її забрали. Більше про неї не було ніяких звісток.