- Дата запису: невідомо;
- Місце запису: село Тернівка Смілянського району Черкаської області;
- Хто записав: правнучка Бабенка Марина;
- Респондент: Бабенко Михайло Олександрович;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Тернівка Смілянського району Черкаської області.
У 1932 році почалося розкуркулення. За наказом Сталіна підготували списки дворів, які підлягали розкуркуленню. До цього списку потрапила родина мого прадіда, оскільки він мав коня лоша, корову, теля та двох поросят. Так як прадід мав трьох синів, а раніше на кожного сина давали землю, то годувати худобу було чим. Дізнавшись про список від голови сільської ради, який приходився двоюрідним братом прадіда, він почав думати про втечу. Саме в цей час в селі почався голод, в людей забирали все до останньої крихти. Продавши усе, родина, переховуючись, підводами добралася до станції і залізницею виїхали до Краснодарського краю. На новому місці родину чекали тяжкі випробування. Старший син Сергій, якому тільки виповнилося 18 років, знесилений від голоду, помер від туберкульозу. Іван та Пилип закінчили школу. Після навчання синів забрали в армію, а з армії (місто Омськ) на фронт. У 1945 році вони обидва повернулися на батьківщину, де їх чекав прадід Михайло із новою жінкою. Його дружина померла в 1942 році ( під час окупації Краснодарського краю вона тікала на бричці із харчами та двома мішками пшениці для партизанського загону і була розстріляна німцями)ю