- Місце запису: село Темрюк Володарський район Донецька область;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: Тінітілова Тамара Олександрівна;
- Респондент: Антоніна Петрівна Таран-Шнуренко;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Темрюк Нікольський (нині Володарського) району Донецької області.
«Жила я з чоловіком і трьома малими дітьми. Врожай 1932р. був добрий. Але на трудодень дали по 100 гр. пшениці. Заробіток умістився в одному мішку. Та змолотила ячмінь з власного городу-ще півклунка. З таким запасом збіжжя не можна дожити й до нового року. Багато людей розуміли, що голодна смерть неминуча, залишали свої убогі оселі й подавалися світ за очі. На нашій вулиці лишилися в зиму не більше 5 родин. Уже восени становище було нестерпним. У дітей з’явилися голодні набряки.
В селі активісти-комнезамівці, виконуючи накази влади, цілодобово з сатанинською винахідливістю й завзяттям нишпорили по оселях. Та зграя перетворилася на звичайних грабіжників. Люди знали, що голод буде неминучим і невблаганним…
Коли у сільраді довідались, що мій чоловік влаштувався на роботу у Маріупольському порту і не бажав повертатись до села, нас виключили з колгоспу і забрали корову. Наприкінці лютого 1933р. ми покинули хату і потягли возик з дітьми до Маріуполя. Хата невдовзі була пограбована, розібрана і розтягнута комнезамівцями. Від тих часів у мене збериглася лише батьківська ікона».