- Дата запису: 3 серпня 2021 року;
- Місце запису: смт Обухівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області;
- Записувала: Гоцуляк Любов Богданівна, співробітник Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Андрійчак Галина Семенівна, 6 січня 1928 року, народилася в селі Партизанське, Дніпровського району, Дніпровської області;
- Розшифровка запису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Партизанське, Дніпровського (тоді – Пригороднього) району, Дніпропетровської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як Вас звати? Прізвище ім’я по батькові
Андрійчак Ганна Семьоновна.
Якого року народження?
З 28-го. 28-го якраз 6 января. Так же?
А де ви народилися?
Народилися батьки мої жили у Жальбівці, а тепер воно не Жальбівка називається, а Партізанське. Там мої батьки жили. Їх узяли розкуркулили. У батька була коняка, і бричка, і віялка. Віяли зерно засипали і віяли руками. Вони його розкуркулили, бо це він був куркуль. А тепер ті що три машини мають, які стоять мільйони, то вони не куркулі… а батько мій куркуль був.
А скажіть, будь ласка, як звали Ваших батьків і якого року народження вони були?
Я не знаю народження, а батько…
Донька допомагає. 1895-го бабуся, ми ж пам’ятники робили.
А батько Моцний Семьон Нікітович, а мама Моцна Наталя Тихоновна.
А Ви кажете, що їх розкуркулили, можливо пам’ятаєте яка це пора року була і хто саме приходив? Це були свої люди чи чужі?
Та воно ж давно-давно пройшло. Як же я помню як мені був тоді сьомий год. Помню як мама забрала нас у хату і зачинилася. Зачинилися там, а ті шо приїхали грабить, то забрали і в горщечках де яка крупа була. Так вони прорізали крушу, раніше ж ні черепиці не було нічого, а були хати криті очеретом та соломою. Вони прорізали дірку, а хати ж були построяні, що із коридора на горіще є лазейка. І ми ж стояли так у каридорі, а він ж цей що грабив уліз через горище, прорізали стріху і вліз. А мама тоді його як потянули палкою і мама зомліли, зомліли і… (плаче) Тоді почали давати їм успокающе і вони тоді пішли, ну а все забрали. Батька тоді вигнали із хати, бо ми заробили шо вигнали із хати. Та батько поїхав у Горнівку, а там жив брат і брат цей дав нам сарай. І ми переїхали в той сарай. Там батьки збудували дві комнатушки собі і так ми в тій Горянівці прожили.
Це також був Дніпропетровський район?
Да. Це осього ж Партізанське не далеко. Петраковка, як на Петраковку їхать і тутачки зразу Партізанськ. Ото так воно було нам. А тоді ж не було нічого ні їсти нічого, то питалися ото ж покосять, а ми підемо малі діти та колоски збирать… а нас об`єжчики ганяють. Ой пережили (плаче). Да, да жизнь була тяжола, но пережило. Господь ще й досі слава Богу дає жити.
А Ви каже, що вас вигнали з хати, а можливо було потім відомо кого туди поселили?
Я за це не знаю, це якби батьки. Мені ж сьогомий год тоді був…
А мама з татом пішли до колгоспу?
Пішли до колгоспу як уже перейшли у Грянівку, то перейшли до колгоспу. Робили в колгоспі. А в колгоспі шо платили тоді… за один трудодень дадуть 50 грам зерна, шо ми тоді його ета… було важко, дуже важко.
А як було звати Вашого брата?
Брата? Микола.
А скажіть, будь ласка можливо Ви бачили на вулиці пухлих чи мертвих людей?
Брат у мене, братік із 26-го года Павілік помер од голода. Мама тоже в мене були пухлі, якби не бабушка, то може нас б багато погибло. А то бабушка як деякі вещі хароші раньше ж тоже були хароші вещі. То бабушка ходила і міняла на кусок хліба, то за муку, то за те… то так ми виживали.
Бабушка це мамина, правильно?
Да, мамина. І вони нас спасли.
А як її було звати?
Марфа.
А фамілія?
Олексієнко. А по-батькові от не помню.
А куди саме вона ходила міняти одяг?
Ну я вже ж не помню куди, ну в другі села такі, шо там було достойно воно мінять. А мами були хароші вещі, і юбки були хароші, і платки, і жикети. Ну, тоді ж воно не така мода була як сейчас. То бабушка ото однесе, попромінювала. Отак ми і жили.
А братик у якому помер в 32 чи 33?
У 33 помер братік.Оце він у Партізанському там десь захоронений.
Там десь на місцевому кладовищі?
Да.
А можливо пам’ятаєте як його ховали?
Може я пам’ятала коли, но вже воно в такі годи, то хіба його все вспомниш.
А як в 32-33-му ховали людей не знаєте? І де їх ховали?
А так наверно й ховали в одіялах та й так, яму викопають, де тоді ці труна були…
А можливо хтось просився до вас переночувати чи їсти просив?
Нє, тоді в каждого своє було. А може, хто й проходив, але я ж кажу це вже пройшли годи.
А що ще в 32-33-му Ви їли?
Їли все, детка і бур’яни, і лободу їли варили та лободою харчувалися. Шо під руки попадало бо голодні були…
А що таке «Торгсін» не знаєте? Золота, срібла у мами не було?
Тоді не дуже було. Це вже осьо коли воно золото те появилося. Золото тоді… а може в їх воно і було, але оце як тепер на пальцях, то в батька і матері не було, може у людей і було в когось.
Скажіть, будь ласка, а село тоді було велике? Багато людей розкуркулювали? Можливо у Вас на вулиці?
Багато, багато. У кого та конячка там була, оце ж такі куркулі там були. Може в кого й коровка була вони забрали його все. Та я ж кажу були у горщечках крупи і те забирали. Оце тако ми жили.
А ці люди, які забирали, то це були свої?
І свої, і всякі були. Забирали і на підводи грузили, а куди вони його везли Бог його знає
Скажіть, будь ласка, забирали продукти харчування, зерно, а одяг який був красивий забирали?
Да, забирали і це де в кого які були хароші вещі. Но я ж кажу бабушка тоді Слава Богу поховали трошки.
Дивіться, а якщо це були свої люди і забирали одяг вони в ньому потім ходили?
Нє, нє. Вони його десь здавали або що… люди наші не ходили. Може який предсідатєль…
А тоді люди були дружніші?
Канєшно дружніші. І після войни дружні.
А Ваших бабусю і дідуся по маминій і татиній лінії не розкуркулювали?
Я не знаю вони померли, то я не знаю.
Вони ще до Голодомору померли?
Нє, бабуся жила мамина мама, то вона з нами жила. Вона пережила і Голодомор, і войну, 47 год… а мама часто боліли, а ми ото робили.
Як Ви думаєте, для чого в 32-33-му забирали зерно, одяг, речі? Голодомор це було природнє чи штучне явище?
Нє, вони іскуствено зробили, вони позабирали все і кончилось діло, а люди хай здихають. Іскуствена голодовка була і всьо.
Можливо влада або активісти, що відбирали у вас все пояснювали для чого це робиться?
Хто там шо пояснював. Може батькам і пояснювали, но я ж кажу це давня історія.
Батьки між собою говорили про те що відбувається?
Воно ж тоді ніколи було, бо в колгоспі робили, а тоді прийдуть додому. Тоді ж не так було як тепер, тепер той комп’ютер, телевізор, а тоді не було нігде нічого даже радіва і того не було. Це вже після войни хоть радіво стало. А тоді ж нічогісьніко. Свєта не було при лампі ми все робили, а тепер як свєту немає, то ой Боженьки як це без свєту жити. А тоді лампа…
А пам’ятаєте коли пішли до школи уже після голодовки?
Після, після. Пішла я в школу із 9 год. Повчилась я перший, другий, третій клас і мені не було за шо ходить до школи, то я вже пішла робила до колгоспу, неграмотна…
А Ваш брати 22-го року, то він коли пішов до школи?
Він ходив до школи но не хотів учиться.
А в 32-33-му він ходив до школи?
Ну да. Ходив, ходив, но так не хотів туди ходить. А мені дуже хотілося до школи, но мама всьо время боліла і мені не було ходить за шо до школи.
А Ви не знаєте в школі братика не годували? Не давали їсти в голодовку?
В голодовку, хто там давав, хто там давав…
Дуже дякуємо за розповідь