- Дата запису: 24 липня 2020 року;
- Місце запису: село Гребениківка Тростянецького району Сумської області;
- Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна, методист Інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Абраменко Катерина Михайлівна, 22 червня 1925 р.н., народилася в селі Гребениківка Тростянецького району Сумської області;
- Розшифровка запису: Базько Софія;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Гребениківка Тростянецького району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Курсивом – репліки доньки респондента, далі Д.
(Підкресленням) – репліки Коцур Юлії Олексіївни, далі Ю.К.
Представтесь, будь ласка, як Вас звати?
Катерина Михайловна.
А прізв… фамілія?
Еее…
Д. Ну почек…
Ви ближче до мене сядьте.
Д. Неззя, мам.
Фамілія Ваша, прізвище Ваше?
Ю.К. Як Ваша фамилія?
Д. Абраменко, кажи.
Аб… а… ні (маше головою). Кате… Ірина.
Якого року народження?
20 апреля.
А рік який? Рік?
Д. Год який?
Году якого?
Ну апрель (сміються всі).
А год, год. Тисяча дев’ятсот…
Ой, ну кажіть я не…
Ю.К. Який рік? Рік? Якого року Ви народилися?
Валю, кажи.
Д. Двадцять четвертого.
Двадцять… чи двадцять четвертого чи два…
Д. Двадцять четвертого.
Чи двадцятого, я вже…
Д. Двадцять четвертого, мам.
Я вже те забула.
Д. Мені ж нельзя підійти до неї?
Де Ви народилися? Де народилися?
На Миронівки, улиця.
Але це місто Греб… км… село Гребениківка, в цьому селі?
Валю, каже що вже воно…
В цьому селі народилися? Село Гребениківка?
Д. Да.
Я вже неприп…
Хорошо, добре.
Ти хоть би, Валю будь коло мене да росказуй.
Під час Голодомору вона тут проживала також?
Да-да-да.
Розкажіть, будь ласка, Голодомор пам’ятаєте?
Знаю як сьогоднішній день. Десять год мені було, но знаю як як у дзеркало Голодомор.
Д. Понімаєте?
Розкажіть що пам’ятаєте.
Шо я пам’ятаю. Жили ми: чотири брати було, і мати, батько. Батько прийшов і ще з тієї войни, кантужений. Він неее… і вмер у тридцять третьому. Батько вмер. Він не з голоду, не з голоду вмер, а кантужений він був. [01:46] (не чути слова) ну шо мати казала він трошки пожив як прийшов із то, зо тієї сімнадцять году войни. Прийшов, так він трошки пожив і вмер. А чотири брати ж. І сестра теж ще була. У нас корова була. Корогва і свиней держали іх і корова. У тридцять третьому держали корогва й свині, у люди, так. Тіко Сталін не давав сіять, еее, поля. Забірали, приїжали оце, узнали що у вас є хліб і [02:24] (не чути слова) приїждали під воза, коло двора стоїть. Витягали з печі хліб і витягали. Сталін приказав, шо шоб вибірали б ті продукти з харІ, так люди єсть такі шо коло кладбіща копали ями й закопували свій хліб оу той, ую, у ями. Ховали от Сталіна. Сталін дуже, ее, Україну так жав. Понімаєте? Ну нічого було. Чотири брати й мати, батько, дєті, баба й була, я й дєда знаю. Дєд садовником був. Такий красивий дєд був садовник. І бабу знаю. Всих знаю харашо. Ну, харашо все було.
А як батька було звати?
Кого?
Батька як було звати?
Михайло Семенович
Коли… якого року народження?
Ото я й не… А мати Меланія Івановна.
А батько пішов, батько пішов до колгоспу?
Шо, Валю?
Д. Чи пішов батько в колгосп?
Батько прийшов вже з тієї войни, він трохи пожив і умер. Він прийшов не ранутий, а кантужений мо ти казала, засипаний був землею. Він трошки пожив і вмер. Викопали яму, як ово оце помню казали, поки воском привезли до кладбіща, а тем вже два, до вже у ямі було. Дві людини. Воском оце привезли його, бабИ там в тому киші то й заховали батька.
А в голодовку до Вас приходили додому якісь люди?
Валю, що каже?
Ю.К. Чи забирали у Вас продукти? Під час Голодомору?
Я не пойму, Валю.
Ю.К. В Голодомор продукти забирали?
Кого?
Ю.К. В Голодомор продукти забирали?
Ну, то… ну є такі були значить ото був колгоспі і, і радгоспи. Ну є такі, що не входили в колгосп, чи… Так до тих так як забирали, приїждали і хліб витягали, ну…
…те, государство ото. Ну Сталін дуже бажав Україну.
А хто забирав? Кого присилали? Це були місцеві, свої люди?
Як, ну люди свої ж. Ну приїхали. Оце ж ви приїхали, вас прислали шоби до мене. Отак і то було. Люди такі наїжджали. Із Сум.
А помните що їли в Голодовку?
Помню. А в нас хорошо, корова була. Понімаєте? Мати була б. Знаю, в матері одежа була, платки там таке, а то курське, за Суми. В Курськ їздила. Забере ото тряпки, оте що було, то рядна, то рушники. Поїде в Курське, привезе то хліба то пшона, оце мати була. Ми не голодували. Корова була дуже хороша. Молоко було, харашо. Ніхто з голоду не умер.
Корову не забрали?
Ні-ні-ні. Корова, ні-ні-ні. Не забірали, ні-ні-ні, ні-ні.
А мати пішла до колгоспу?
Мати пішла. Мати була ще у колгоспі ще, як ен щось таке, що по. Ну, у семсі вона була тік, не знаю.
Що вона робила?
Га?
Що вона робила у колгоспі, мати?
Ну шо, вона буряки ходили ж. Буряки. Я знаю оце ж мати на буряки ходила. Принесе з буряків ото, проривали вже. Наварим, а корова ж хороша була. Молоком наллємо і зілля те їли. Ми не з голоду не здихували.
Ніхто з голоду у Вас не помер в родині?
Ні-ні-ні, в родині ні-ні-ні, ні-ні-ні. Молоко було, корова хороша була.
А в селі, в селі люди помирали від голоду?
Нє, дєд умер у 34 годі.
А в селі люди мерли в голодовку?
Та всяки були-були. І малі, і старі вмери. Всякі люди мерли. А в нас ні, харашо в сім’ї було. Корова хороша була і харошо. Я ж кажу, мати ото таке було. Поїде, привезе шо. З голоду не вмерували.
А зерно, зерно забирали в голодовку?
Як кажете?
Зерно? Зерно в голодовку забирали, хліб?
Забирали! Їх оце ж… Як не увійшли ви у колгосп чи той у рад, чи комуна була (притискає руку до голови, згадує), чи кой, ой-ой я вже забула… Тоді значить присилали і заїжджали у хату. І даже хліб печений був у печі витягали забирали такі. Ну присилали, забирали до людей. У тридцять третьому. Було таке.
А в матері було золото чи срібло?
Валю, що?
Ю.К. Може пустимо?
Може, ну типу ж да, це набагато краще буде.
Ю.К. Вас і Ви якщо знаєте що бабуся може розповісти.
Ю.К. Стоп.
Д. Подождіть, дайте я перевдінуся.
Вас не видно…
Д. Людей їли в голодовку. На кУргані ж де баба Влита жила там їли…
Їли.
Д. Так Ви ж росказуйте. Ви ж… Вас же спрашують.
Що робити, ж, а?
Д. Слухайте, мам. Ви ж… Вас ж спрашують. Як, що у хатах забирали, до кого приїжали, в кого шо забирали, чи як люди, на вулиці багато в нас людей у голодовку померло?
Ну ііі, в нас на вулиці ніхто не вмерло.
Д. Чого ж ніхто? Ну а баба Влита де жила там же жила, як ту бабу звати… Тьоті Поліна хрещена-мати. Як вона поїла, загукувала і їла дітОк.
Так казали, ну так казали.
Д. Так Ви ж не казали.
Ну я… мені… (махає рукою)
Д. У баби Милки було золото чи серебро? Нічого цього в неї не було?
Кого?
Д. У баби Милки було шо-небудь: золото чи серебро?
Ааа, нііі. Не було нічого. Нічого не було.
Хай розкаже все, що помнить про голодовку.
Д. Ну роскажіть що Ви помните за голодовку, роскажіть їм. Вони ж приїхали, це з Києва приїхали спеціально, шоб узнать як було шо в голодовку.
Ну шо, десять год мені було. Понімаєте? Десять год було. Ну шо я знаю? Ну шо вже. Уже мати худо як вже, літо – тепло, мати на буряки ходила. Привезе, принесе, ото буряки ото принесе з поля. В нас корова гарна була. Зілля наварим ото, молока наллють, і то їли. Ми не здихали того-то.
Так на вулиці скільки людей померло?
В нас ніхто на вулиці.
На вулиці?
Нє.
А в баби? Баба ж Улита?
Так то ж. Я не знаю (маше рукою вдаль). Я ж в Миронівці жила, а баба тут. Я цих вже не знаю. На Миронівці я знаю. Я туди не знаю тутечки як ше.
Ну так по селу ж. По селу скільки людей?
Ну, коли привезли батька, казала мати, до ями, то у мати, ой ямі було вже два тих [02:07] (не чути слова). Ну тіх, хлопців чи дівчат. Ну діт.. двоє діте… не дітей, каже казали отко вони привезли, укинули, ууу ото, укинули отой у яму, загребли батька й усе. Ну батько прийшов із війни з тієї кантужений, ну він трохи пожив і вмер.
Що Ви ще про Голодомор знаєте? Шо Ви знаєте?
Ну шо.
У Колгосп тоді люди йшли чи як? Чи не йшли у колгосп люди?
Ну тоді ж був і сов, був…
Д. Комуна.
Комуна, і артілі ті. Й ход… Є люди не входили у ком… тую комуну. До тих заїжджали підводи, видирали. І стр.. ой. У сшо.
Д. І зерно.
Зерно, і хліб усе, видирали. Понімаєте. Ну у нас нічого. Хлопці чотири ж брати було. І це нас нічого. Дєд і баба були. Дєд був садовником.
Д. Братів, як братів звать.
Старший – Грицько (починає рахувати на пальцях, стискаючи один за одним), Іван, Василь він оце на войну, і Володька. Я і оте, і сестра Анюнька. І батько і мати. Дєд і баба.
Д. Якого року народження хлопці? Дядя Володька, хто самий старший був, Грицько?
Грицько.
Д. Якого года?
Я ж не знаю. Володька, я з двадцять четвертого, а він з двадцять первого, оце я зн…
Д. Іван?
Іван чи то шістнадцяті, чи вісімнадцяті. Ну ото такі.
А Василь? Василь?
Шо погіб на войні він. Не знаю він. (бормотить) Не знаю. Чи вой… ну не знаю які года.
Хто були ті люди, що проводили хлібозаготівлі?
Д. А хто шо це хліб одбирали? Хто у нас оце, хто був. Котляров чи хто був, їздили.
Я тих не знаю людей.
Д. Мам, ну оце Котляров казали, чи хто їздив забирали-одбірали в людей? Котляров, що на кУргані жив.
Ну був. Ну то був як начальник чи що у селі. Ну я за те не знаю.
Д. Ну так нада ж знать. Їм же ж нада щоб знать шо то. Щось же.
Ну Юхим Йосипович.
Д. Юхим Йосипович.
Юхим Йосипович Селєпенко.
Д. Він. А що хто з ним їздив?
Ну не знаю, дєточка, воно мені.
Це місцеві були, чи були приїжджі?
Місцевий, це місцевий.
А приїжджі були?
Д. А приїжджі були, приєжджі? Із ним їздили чужі люди?
Та хто-зна, дєточка. Не знаю, не знаю. Я його ж у нас у людей ж були коні свої, понімаєте.
Д. Забірали коней… коней.
Да. Їздили.
Колоски на полі можна було збирати?
Д. А колоски на полі можна було собірать?
Н-нє. Нель… ганяли.
Д. Не давали собірать.
Не давали. Я ходила по колоски. Принесу, натовче мати то, в того зерничка було.
Д. Так хто, об’єжчіки ганяли чи хто?
Ну об’єжчікі були. Ганяли. Ганяли, це правда. Ото до Товстобокогого вулиця пшениця були. Так здирали колосочки. Знаю. Ну, харашо було.
А були такі, що голодував в колгоспі… не голодував?
Д. А люди були такі що в колхозі що не голодували? Люди були такі, що багато жили, багато жили?
Ну хорошо…
Д. Ну люди були такі?
Ну не вмирали з голоду дуже-дуже ні.
Д. Ну наше село не дуже голодувало?
Ніі, це тридцять третій, еге?
Д. Да.
Ну нііі, ні-ні, не дуже. Не дуже щоб.
Д. А в сорок сьомому?
В сорок сьомому тоже погано було. Я вже не знаю за сорок сьомий.
А чи родичі допомагали один одному?
Д. А родичі допомагали один одному? Родичі. У тридцять третьому. Ну ділилися чим в кого шо було.
Ну, хто ж я ж те не знаю. Ну в нас своя сім’я. Харашо було. Мати в мене бідовати була. Їздила у Курський я кажу ж що. Поміняє шоб було харашо було. Не голодували.
Д. А хлопці тоді де були? Уже робили хто чи ні?
Самий старший уже трохи пожив і знаю чи в тім тридцять четвертому чи в якому поїхав він у… ее… знаю машини ж через силу ходили. У Чугуїв. І він тамочки остався шОфером робив. Оце він до скільки годів жив.
Д. А Василь?
А Василь на войні погиб.
Д. Так оце ж на войні, война ж була в сорок первому началася.
Нііі…
Д. А до войни де він робив?
У колгоспі. Грицько, тоді Іван. А Іван був уже трактористом був.
Д. У колхозі?
Да. Та й у ко… совхозі…
Д. А коли він пішов на роботу?
У совхозі робив він. Іван і дєд. То дєд садовником був. І Іван там намазов був коло дєда.
Д. Так в якому це году, мама?
В тридцять четвертому чи п’ятому.
Д. Вже після голодовки?
Таак. Харашо жили. Дєд пайок получав на нас, знаю. Мати казала.
Д. Кажіть-кажіть.
Таке, так що ми з голоду не-не…
Д. А сироти були діти сироти у селі?
Ну хто-зна. Хто-зна, дєточка. Я кажу, шо я ж казала. Шо ото батько як умер. Шо казала мати. Восковому одвезли. А там уже дві душі казала мати було у ямі. Оце вона мати так.
Д. А сусіди там на Миронівкі ніхто не повмирав?
Ні, не знаю. Та ні-ні. Ну з голоду так не було. З голоду в нас так у селі не дуже щоб вмерли люди.
Д. А люди з села виїжджали кудись на роботу?
Ну їздили може. Де, ну не знаю. Може їздили в той. Ото, ото все казали у Курське їздили.
Д. Ну людей ж у нас у селі ж їло. На тому, на…
Куколівці.
Д. На Куколівці там.
Мати із дочкою, Любка була, знаю. Ну они хотіли одну… її… цю дочку щоб її… А вона, казали, шо чи у вікно чи куди вискочила, шо була в дєтдомі вона. Галя тка. Утекла від метері і дочкий… оой, сестри.
Д. А оце ж де на нашій вулиці, ото шо баба де Влита жила подовка. Там же ж жила жінка шо дітей поїла і гукала ще.
Ну казали, та казали це.
Д. Ну розкажіть же.
Ну ото таке казали, казали це. Я до цього не дослуховувалася… Ну харашо, в селі, в селі не дуже щоб так люди вмерли в нас. Не буду казать.
Чи були в них жорна?
Жорна – шо це таке?
Д. А було жорна шо то тим зерно мололи?
У каждого мельничка було. Поробили мельнички, ступи були. Були. Ті, тоді… що значить просо дома сіяли, і гречку сіяли в сілі. Не давав він сіять…
Д. Ну а зерно, пшеницю. Були отаке чим було…
Не давав він сіять, шо на Україні оце я знаю посєлів, отой Сталін. Ото того голод й був. Понімаєте? Посєвів не було. Зерна не сіяли. А люди в нас… а люди тоді начали.
Д. А куди вивозили зерно?
А люди тоді, слухай, кажен на городі посіяли жито, просо, гречко. Люди дома тоді начали дома сіять. Поняли?
Д. А те шо було зерно куди його вивозили? Шо було в колхозах зерно, куди його вивозили?
А я що, дєточка, не знаю й за цього.
Д. А Ви з казали, шо Сталін вивіз в Росію. Ви ж росказували колись.
Та ну казали, що вивозив. Хто-зна.
А був урожай?
Д. А урожай у тридцять третьому був урожай хліба? Тридцять другий-тридцять третій?
Ну то точно, дєточка, й не скажу як є. Чи був. Ну був, був хліб. Кажу ж, у нас був.
Д. Ну Ви дома ж просо ви дома в ступі товкли, а пшеницю чим Ви мололи? Пшеницю чим Ви мололи на хліб?
А, мельнички були (показує рукою на низ, на рівні свого коліна). Поробили мельнички.
Д. Так жорнами, жорнами?
Ну така ж один той… к… с той… деревяний… а другий над його надіваєш. Сидиш, тут дірка така, насипаєш зерно, і то мелеш.
Д. Руками крутиш?
Да. Мололи. Я ще з сестрою в село. Ми вдома сіяли багато просо. Було багато того пшона, проса. Кожні ступи були, натовчем, каша була. Так шо я не голодували.
Д. Як оце обшукували по хатах ходили шукали, зерно забирали в людей?
А як же. Ви забирали. Що не входили у ту комор… у артіль… чи я забула як воно уже.
Д. У артіль.
Забірали ж.
Д. У Вас не забирали?
У нас ні. Ні-ні, у нас не забирали. У нас у мене мати бідова така була, нічого не забирали.
Д. Вона в коло… артілі була, да, в артілі?
Да-да, в артілі.
Д. А приходили до вас забірать чи не приходили?
Та я й ні-ні. Мати, мати в мене бідова була. До цього не косалася. Корова була хороша. Пічка хорошо. Не голодували ми.
Д. А можна було балакать на вулиці що голод люди голодують в те время можна було казать таке? Між собою балакали люди?
Та хто-зна, дєточка. Я ж цього не скажу, цього. Ото ж я ото ми те на Миронівці жили, крайня хата.
Д. Ну ви дітвора, бігали, балакали між собою що голод, голодуємо?
Та ну не дам ладУ цього, я, дєтка, не знаю.
Д. А пізніше ж балакали?
Як?
Д. Балакали ж пізніше що тридцять третій год був, такий важкий був?
Ну воно, тоді мені не доходило, що голод. Тридцять четвертий то ж не так то. Харашо кажу було.
Д. А Ви молока давали кому? У вас корова була, давали кому молока?
Та тоді у кажного коровка була. Так і порося… У каждого корова й свині було. Тіко він же не давав як порося держали, щоб здавали кожу, понімаєте? Так люди вже тоді прекратили поросят держать. Щоб поросяти зняті й кожу здавать, тоді вже стали люди поросят не дрежать. А хто держить, у погребі смалить тік. А шоб зарізать…
Д. В погребі різали й смалили.
Зарізали порося, а кожу здать шоб. А тоді вже люди перестали поросят держать, поняли? Хоть нишком хто продерже, нишком заколе, шоб і в погрібі посмале і все. Не давали шоб в ко… щоб в кожі здавать було. І свиней. Тоді перестали свиней держать. Тоді мам, в нас, поросят не держали. Теля було, корова.
А в тридцять третьому шо це у всіх були корови?
Д. А в тридцять третьому у всіх були корови?
В колгосп не позабирали?
Як?
Д. У тридцять третьому шо у сих у людей населення були?
Були в всіх.
Д. А у колхоз… ой, артіль не позабирали їх?
Були корови. Ну зас… а тоді я не знаю шо, щось позводили коров у артіль шо ходили. Молоко получали на кхфермі.
Ну у Вас не забирали ж Вашу корову в артіль?
Ні-ні. Корова в нас була.
Д. Ви не ходили туди по молоко?
Ні, в нас корова була. Сім’я сі мала, здорові ті, сім’я здорова ж була. Ну й дід і баба, здорові ж були… сім’я.
Дід і баба з ними жили?
Д. А дєд, дєд Семен, із Вами жив?
Як?
Д. Дєд з Вами жив? Дєд Семен?
Да-да, ото ж на Миронівці.
Д. А бабу як звали?
Горпина.
Д. З Вами жили?
Ага. Дєда я знаю в тридцять четвертому годі вмер. Дєд був хароший, садовником. На мазовні він був-робив. Дєд. Тридцять четвертому. А баба…
Д. А дєда не розкуркулили? Не розкуркулювали вас?
Ні-ні-ні-ні, ні-ні-ні-ні. А шо в нас розкуркулю…? В нас хазяйства такого здорового не було. Корова та й усе. Та діти. Четверо було.
Ю.К. Шестеро, де ж четверо, шестеро. Чотири хлопці та дві дівчини. Шестеро.
Да-да. І батько і мати. Тіко батько умер, мати…
Ю.К. І дід і баба.
Батько в тридцять третьому умер, я ж кажу прийшов…
Д. Шо ще їли? Шо ще? Шо ще як у Голодомор, голодовку шо ви їли? Казали ж собірали то шо, ходили якісь ті рвали, бур’яни рвали.
Бур’яни рвали, картоху ту, стару на городі, де той, вибирали. Стара як де картоха. Ну не й…
Д. А бур’ян який рвали?
Лобода.
Д. Лободу? Варили?
Варили, да. Було оце, мати.
Д. Розказуйте-розказуйте.
Мати уже на буряки ходила, принесе буряків ото, проривали. Наваре чавун буряків оце [02:45] (не чути слова). Води в ту миці сціде, а корова ж хороша, молоком налливає і ми не голодували.
Д. А які ви казали я помню ви розказували якісь олад’ї пекли? З чого ви олад’ї пекли? З якихось семенов з якісь? Ану ви колись нам розказували я помню.
Шо олад’ї?
Д. Якісь із чогось ви пекли. З якогось бур’яну, я не помню.
Чи лобода там такий-який, і такі.
Д. З чогось Ви розказували нам, шо, кажете, ми в голодовку такі олад’ї мати пекла, да.
Та пекли. Ну як, якесь зілля, бур’ян зривали, лобода більше.
Д. Ну я лобода знаю, а ще щось Ви казали?
Ну так на огороді по тім, бур’ян якийсь старий. Ну забула я вже цього. Ну ми не дуже тако голодували. Корова була, хороша, так не дуже голодували. Мати поїде то як часто у Курське вона їздила. Поїде – привезе. Зерна, просо…
Д. Мам, а коли дєдові Семенові хто то дєдові Семенові подарив Євангелію?
Я не знаю хто її подарив її.
Д. Ну там же стоїть печать: садовнику Волику Семену…
Семен Федотович.
Д. Ну.
Є та Євангеліє.
Д. Ану розкажіть, я знаю що є.
Є та Євангеліє. Я не знаю я за це. Він був харош садовник, дєд.
Д. Ну розказуйте-розказуйте.
Дєд був дуже харош садовний, у совхозі робив. А до цього на маз… ой… той СумАх, у Сичовкє, отам вони жили, казали мати, у Сичковкой жили вони. Отак. Ну нічого.
Ю.К. А він розказував, дід, де він взяв цю Єванглію, хто йому подарував?
Д. Дєд Семен розказував хто йому подарив оцю Євангелію?
Дєточка, ж не знаю я з чого то.
Д. А на які сторінки там печать стоїть? На якій сторінкі?
(Повертається, дивиться в сторону) Саша!
Д. Я сама схажу. На якій сторінкі?
Тридц…тридцьт чи тридцять сьомий отам Волік, Воліку внизу.
Ю.К. Тридцять сьома сторінка, ану дивися.
Там ось-ось, піди.
Д. Щас. Ви розказуйте. Ви розказуйте.
Там напис, печатка така Волік.
Садовнику?
Д. Садовнику?
Садовнику ного. Саш, дай я гляну. Ану йди одо мене сядь. Сядь коло мене. Сядь. (бере старе Євангеліє до рук від хлопця). Держи книжку. Отут тридцять четверта. Ану, сторінка. А тут що то? Шо то?
Ю.К. Це його… Його печать. Його лічна пєчать.
Як?
Д. Тоді ж не було. Оце воно й було. Оце воно є, є.
Шо це написано?
Д. Дивіться.
Ю.К. Садовнику…
Да-да, ото ж йому подарили.
Так не садовніку, а садовнік.
Ю.К. А ну да, по-руски ж.
Волик, садовнік С. Ф.
Семен Федотович.
Д. А там «Си».
Ну правильно, Семен Федотович. А Волик що це таке?
Це фамілія дєда, це ж її мамкіна дєвіч’я фамілія. Волик Катерина Михайлівна.
А садовнік? А, це він садовник…
Д. Садовником робив. В совхозі там садовником робив.
А до совхозу може він десь у СумАх робив садовником?
Д. А дєд Семен у Сумах не робив садовніком?
Ні-ні, він на Мазовій.
Д. Все время на Мазовій?
Да-да, я знаю шо у Сумах ні-ні. Ні-ні, вони ж як вони жили так у Стецьковки, ото ж тоді баба і дід, і мати там же ото же як вони же мати з Роднівки моя. Там вони… у Стецьковки, ну за Сумами вони жили. Він там був садовником Дєд. Ото у [01:55] (не чути слова) були раньше. Він був дєд. Дєд хароший.
Д. Значить він уже садовником приїхав на Мазові, тут у Гребениківкі жили, а Мазові робив садовником.
Да.
Д. Відтеля вже там у Стецьковки робив садовником.
Да-да-да.
А церква у селі була, тут?
Д. Не було. Церкви ж тоді не було? У Бобрику ж тіки церква була?
Церква в Бобрику, в Бобрику, у Бобрику була церква. У церкву ходили.
Д. Одинадцятого?
Ю.К. Десятого. Навєрноє в дєсятом єйо пастроілі.
Д. І у чотирнАдцятому по мойму колокола поставили на цю церкву на нашу, а то ходили в Бобрик.
А спитайтеся чи бабушка ходила тоді до школи і чи давали там їсти?
Д. А в школу Ви ходили ж у школу?
У школу?
Д. Да.
Ходила я.
Д. А їсти Вам у школі ж давали?
Перший клас, у другий чи…?
Та й забула я вже.
Д. Перший? Другий? Чи давали Вас, годували?
Я знаю… кгм… що я з дому нас пшоно було, кашу я брала круту у той платочок. І той…
Д. Ну а в школі не годували?
Ні-ні.
Д. Не годували нікого?
Ні-ні-ні. З дому брали люди.
Д. А в голодовку багато дітей у школу ходили?
Ну я то ж помню, шо, ну ходили. Ходили у школу.
Д. А вчителя? Хто Вас тоді вчив.
Олександр Петрович. Хароший. Олімпеада Василівна. Хароші були вчителя. Ну їх, оцех я як їздила в Сибір, до брата… Так мені племіниця казала: «Бабушка, Сібірь построєна на людських костях». Так він оцей Сталін, знаю, з України всіх мужчін вивіз у Сибір, усіх мужчін. Вона каже: «Бабушка, Сібірь построєний людських костях» – це мені Рая казала. А я ж була в Сибірі до брата їздила. Побула я там.
Д. А вчителя? Кого, кого забрали тоді…
Олександр Петрович був директор хароший, завідующі були… І вони всіх мужчін…
Д. Ще хто? Ще хто учителі був? Олександр Петрович, Олімпеада Василівна.
Олімпееада Василівна…
То що це, Олександра Петровича вивезли в Сибір?
Ну позабувала. Олександр Михайл… ой… німецьку викладав, Михайло Григорович. Молодий мужчіна хароший був. Учитель.
Д. Ма, а цього, того, Олімпеади Василівни, чоловіка, його у Сибір вислали чи ні?
Вислали. Йому… у нього… у нас у селі з Гребениківки мужчин вибряли, так і багато вивели.
Д. Розкажіть кого, розкажіть.
Ну кого…
Д. Ну оце Олександр Васильович. Ще кого?
На вулиці оце Тверденкових оце, оце Дашка, оце батько Гречко. Галенник ото внизу.
Д. А чоловік був, що врачом робив? Шоломій, чи це він, Шоломій, шо був у медпункті в нас? У больниці робив.
Михайло… ммм… забула, Григорович? Так шо?
Д. Його не вислали в Сібірь?
Ні-ні-ні-ні.
Д. Так скільки чоловік у нас вислали в Сибір оце?
Та ну багато повиїжджало до…
Д. А що на Мозговій, що ви як на Мозгоову ходили…
Остапович був.
Д. Тоже вислали його?
Ох, харош був той… Ви… ви.. забрали його. Бистро позабірали. Мужиків таких позабиралі. І в селі позабиралі мужиків, і то ви… ви…
DSCF7573
… отож, понімаєте?
Д. А в якому це году було?
У тридцять четвертому, п’ятому, тобто, оті.
Ю.К. Спитайтесь чи в селі патранат був?
Д. А в селі патранат був?
Хто?
Д. Патранат?
Та я даже забула патранат.
Д. Садочок, де дітки були, маленькі? Як інтернат, інтернат?
А, були-були. Той, дєтдом.
Д. Ну то дєтдом коли вже був?
Дєтдом же був вже. Отам то були. Були діти.
В тридцятих там в дєтдомі були діти?
Д. У тридцятих годах були діти у дєтдомі? У тридцятих?
Ну точно, дєтка, не скажу, точно не знаю.
Д. Ну це ж там де, хто там чиє було імєніє, там? Де дєтдом? Чиє то було імєніє там.
Ну, тамочки отой вони ж там були ті…
Д. Так імєніє чиє то було, якого там кабешка було імєніє?
Як їх тут то ж. Наїжджали тут. Ну Остапович це був тут як директор, то він із грязного. Чий він… Остапович. Ну забула вже. Ну хароші були такі люди, не…
Д. Ну видатні такі. Харашо обращалися з людьми, да?
Да-да-да. Ну то ж я кажу…
Це поміщики були?
Д. Та не поміщики були.
Що не входили у колгосп, є люди значить, совхози, артіль була (перераховує на пальцях), не входили, до тіх приїжджали підвода до двора. І вибірали хліб, і все вивозили, що не входили в той, у колго… у комуну чи той, колгосп, я забула, ні (хапаєтсья за голову, намагається згадати). Совхоз, а то комуна, артіль, забула вже воно.