Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: невідомо.

Ким записано: невідомо.

Респондент: Безвуха Галина Микитівна 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.

Розкажіть мені, Галино Микитівно, про голодомор. Що Ви пам’ятаєте?

Ну 1932-33 рр. повню поганенько, бо мала була. Знаю лишень, що їсти нічого було геть. Люди вмирали просто на вулиці і нікому не було діла. Стояли хати, у яких були одні мерці, ніхто їх не ховав. Пізніше, хто ще живий та дужчий був – покопали на кладовищі ями – то люди, які вже чули що віку доживають, інші, лягали в ті ями і вмирали там, а коли яма наповниться, то її загортали. Казали, шо по 3-4 ями в день набиралося. Позабирали комуністи-активісти усі харчі. Ше й кілками, помню в стрісі в хаті ковирялися, бо сусіда наш там кілька кукурузяних качанців сховав, а вони найшли. Дядько мій корову в скирті сіна в лісі ховав, то вони ще й добре жили. Одного разу й нам молочка перепало, у них менший син помер, то дядина як ховали, нам кухлик дала. То нам так же тоді погано було, чуть не повмирали, бо привикли ж бур’яни жувать. Школу закрили, бо учні за партами вмирать почали, хоч там і давали по маніпусінькому куснику гарного хліба, чи кусочку макухи, то ті хто старшенькі не їли всього – додому несли. Так я ото як 3 класи одходила і всьо…

А 46-47 рр. Ви ж краще пам’ятаєте?

Да, забирали хліб, забирали, бо так треба було (наш казали), а люди не давали нічого. Був план до двору – 3 центнера давай, а ні, то шукали самі – все переривали, бо людей багато ж казали, шо война була і не має хліба. У багатьох був хліб позакопуваний, то його однак понаходили й позабирали. Ми поховали в грубу – і там забрали, то прийшлося їсти у степу картопельку, що вже на боюшення перетліло це. Крохмаль із зіми сухенький остався, то олади з нього кльоцали. Разні трави їли, супи з них варили.

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 1.10.2008 р.

Хто записав: Безродиа Аліна Олегівна.

Респондент:  Пономаренко Ганна Іванівна, 1921 р.н. 

Під час голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках? 

1946 – 1947 не дуже пам’ятаю, а 1937 – 1933 були страшними.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Був неврожай, дощі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? 

Активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, про це не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Нічого. Ніяких документів. Якщо у колгосп записався, то нічого не забирали, а як не записався, то забирали все.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

Виганяли з хат на Соловки.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не забирали, дід записався до колгоспу. 

Як люди боронилися?

Хто зна як. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Хто зміг, а хто – ні. 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти. 

Скільки їх приходило до хати ?

Активісти, у хаті були збори. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Де хоч, там і ховай.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так. Варили і ходили роздавали. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Якщо не записався у колгосп, за 24 години приходили і забирали все. 

Що таке закон про «п’ять колосків»?Чи чули Ви про нього?

Судили за колоски. 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ніхто не дозволяв. Гонили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі були у коморах, а на полі об’їждчики. 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Добровільно не пішли, а хто не пішов, то забирали все. 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Примушували. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не переховували, бо її всю позабирали. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В будь-який день. 

Скільки разів приходили до хати?

Не пам’ятаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Сусід помер з голоду у хаті. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я сирота була, ходила в школу на безкоштовний сніданок. 

Хто не голодував у селі і чому?

Хто не записався у колгосп, той і вижив. 

Хто зумів вижити?

Хто був у колгоспі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами? 

Ходили на роботу і там давали обіди. 

Які засоби вживали до виживання?

Намагалися добути хоч якусь їжу. Бувало, баба ходила в сусіднє село і приносила окрайчик хліба. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Так. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, щавель. 

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Конюшину сушили, їли полову. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Птахів не було. 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ходили міняти посуд по хутору. 

Чи був голод у містах?

Так,був у Конотопі. 

Скільки людей померло у селі ? Чи є такі відомості?

Кількість невідома. 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Людей ні, але сусід відкопав померле колгоспне лоша і з’їв з сім’єю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі хоронили на кладовищі. 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні. 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі. 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Так. Рідні. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

Так.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні, немає, розкидали. 

Чи встановлено в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так. Розповідали. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Зінгун, з сусіднього села, але він помер.. 

Чи знаєте ви, що таке “Торсінг”?

Обмін золота.

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Ким записано: Спеціалістом відділу внутрішньої політики Конотопської районної державної адміністрації Шалак Оленою Олександрівною.

Респондент: Комлик Михайло Антонович, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

Чи памʼятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках? 

Пам’ятаю дуже добре. Людей почали розкуркулювати, заганяти в колгоспи, відбирати все.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали у людей вирощене в полі, городі свої сільські мешканці, які працовали на владу того часу, їх називали комнезамами.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Донесення сусід на сусіда були, але винагород від влади за це не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів? 

Заходили до хати, погрожували різною розправою, якщо не віддадуть те, що вони просили. Документів на забирання продуктів у них не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

До людей застосовували покарання, били палками, рідного дядька заарештували й кудись вислали

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей? 

Зброю мали, але не застосовували.

Як люди боронилися?

Люди просили, благали, щоб не забирали те, що виростили, залишали хоча б трішки.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

Заховували зерно, продукти, овочі, але все одно комнезами все знаходили і відбирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали заховані продукти комнезами, оглядали всі куточки, перевертали все “догори ногами”

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До хати приходило 3 чоловіки – це були мешканці с. Бондарі, що працювали на владу.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали скрізь – у клуні, в городі, закопували де хто міг.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали скибку хліба на добу.

3абирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,

худобу тощо?

Забирали все – продукти, одяг, рушники, сорочки, рядна, настільники, скриню.

Що таке закон про “пʼять колосків?” Чи чули Ви про нього?

Згідно з Законом про “пʼять колосків” людей засуджували на 5 років.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Це дуже каралося. Людей наздоганяли, били, відбирали те, що вдалося назбирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Мешканці села, що працювали на владу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ніхто не хотів.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Людей змушували йти до колгоспів – вдома у них все забирали, залишали їх голодними, тиснули на людей.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли завгодно: і вдень, і вночі

Скільки разів приходили до хати?

Більше десяти разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

У 1933-1934 поголовно, де настигала смерть – в полі, на дорозі. особливо не витримували маленькі дітки й старі люди.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Малими сиротами влада не опікувалася, й взагалі на них не звертала ніякої уваги.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті люди, що були при владі, і ті, що вступили до колгоспів.

Хто зумів вижити?

Ті, які були в колгоспі

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Один одному не допомагали, бо нічим було зарадити.

Які засоби вживали до виживання?

Збирали клевер, хто як міг, так і виживав.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Материн брат допомагав продуктами.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Дику кропиву, клевер, картоплю гнилу

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Вусивали яблуневу кору.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Ніяких.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти? 

Нічого не можна було купити й виміняти, бо не було грошей, речей.

Чи був голод у містах? 

Був.

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

Люди здавали золото: 2 золоті пʼятірки мати виміняла за дві буханки хліба і шматок сала.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості? 

У Бондарях від голоду померло до десяти чоловік.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 

Не знаю, не чув.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили мешканці села.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Не можу сказати, бо не знаю.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”? 

Так, поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминали в церкві таємно, бо в основному церкви були закриті, а ті , що були відкриті, там не дозволяли цього робити. Поминали вдома. Поминають і тепер.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

На даний час немає церкви. Була церква деревʼяна, велика до 1991 року, потім її розвалили.

Чи встановлені в селі хрести, памʼятники померлим від голоду? 

Немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, молодь села знає про голод 1932-1933 років, я розповідав своїм дітям, онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу того часу. Все робилося задля винищення людей, які не йшли в колгоспи, так званих “буржуїв”. В Одесу відвозили хліб і бульдозером зсовували в море.

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Ким записано: Спеціаліст відділу внутрішньої політики Конотопської районної державної адміністрації Шалак Оленою Олександрівною.

Респондент: Бондар Ганна Олександрівна 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

Чи памʼятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

 Дуже добре пам’ятаю, бо сильно голодували.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 Не можу сказать.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

 Не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання

зерна?

Донесення такі були, але ніхто за це не нагороджував.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

 He знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 Не знаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

 Я цього не бачила.

Як люди боронилися?

 Не знаю. Кожен як міг.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

Можна було приховати, приховували.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? 

Не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був? 

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

 Не знаю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, давали їсти, в колгоспі варили обіди.

3абирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,

худобу тощо?

Не забирали все.

Що таке закон про “пʼять колосків?” Чи чули Ви про нього?

Про такий закон не чула.

 Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, проганяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Люди від влади обʼїжджали на конях довкола поля.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хотіли. мій батько сам пішов у колгоси, його ніхто не змушував.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ні, не змушували.

 Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу в колгосп люди самі здавали, нікуди не переховували.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Не знаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опкувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

Не знаю.

Чи ділилися продуктами?

Ніхто ні з ким продуктами не ділився, нічим не допомагали.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не знаю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Клевер сушили, потім їли, листя та цвіт липи рвали на чай.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Кори в їжу не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

їх просто ніде не було.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купити не можна було, а виміняти можна, так як не було що міняти.

Чи був голод у містах? 

Був.

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”? 

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю таких даних.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула про них.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 Нічого нікому не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Мені не відомі.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”? 

Мабуть так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Цього не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви немає, її знищили.

Чи встановлені в селі хрести, памʼятники померлим від голоду? 

Кожний родич встановлював крест своїм померлим.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Мене ніхто про це ніколи не розпитував.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Цього не знаю.

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 15.08.2009 р.

Ким записано: Щербина Д.О. і Лисий С.М., учні 10 класу Підлипненської ЗОШ 1-3 ступенів.

Респондент: Ткаченко Надія Карпівна, 1926 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області.

У 1932 – 1933р.р. був великий голод, люди пухли, падали, умирали під заборами. Не було майже нічого з їжі, тому їли лободу, липиху.Бувало наваре мати, посоле, а тоді все їмо. Ходили забірали все партійці, було з печей все вигрібали, забирали клуночки з під полу, у кого даже витягували з під подушок даже. Ходили без оружія, без будь-яких документів, вигрібали все вщент. Но люди даже не сопротівлялись, віддавали все, бо тоді за непослушаніє арестовували, били і даже роспилювали і лише коли вони ішли, то тоді люди бідували, горько плакали.Восновному забірали саму їжу,других речей не займали. В колхози вишукували самі, бо там хоть поїсти давали. А с полів і різних складів нічого не розришали брать, там стояли сторожі. Худобу, яка була ховали в сарайчиках, але більшість людей скотину не тримали, самим їсти було нічого. Масова смертність почалася в 1932 р. Навіть сироти і малі діти мерли, бо ними ніхто не опікувався.Ніхто вообще нікому не помагав, даже родичі. Один раз ми були у Шостці, убивцею там була баба,вона людей убивала і їла, так її при нас засудили. Померлих ховали сусіди чи родичі, а хоронили де прийдеться. Зараз на Проводи людей поминають, а от у церкві майже навіть і не згадують.

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н, Сумська обл.

Дата запису: 24.07.2005 р.

Ким записано: невідомо.

Респондент: Слесар Ольга Андріянівна, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області.

Весь час прожила в Підлипному, усе помню. Голодні були. Матері сказали щоб у Мельниківських берегах нарвала курятини, а вона нарвала кілька, наварила, а він ядовитий. Пятеро дітей і потравилося. Прийшла з колгоспу стала голосити. Батько робив у заводі, побігла туди, послали до комерційного директора, виписали бочку огірків і квашеної капусти. Виїжджала комісія з заводу. Винуватець Сталін ,зробив голод. Приходили шукати продукти свої з села, групами (по 3 чол.), нічого не знаходили. Чула про закон „пʼять колосків” не можна було взять на полі жодного колоска, судили, давали 5 років. Добровільно йшли в колгосп, а хто не йшов -звали куркулями, відправляли в Сибір. Мати робила в колгоспі, бігали до неї в обід їсти, насипали й нам потопать юшки де пʼять картоплин і вода. Не допомагав ніхто нікому виживать, нічим було ділитися, їли липиху, а кінчалися харчі- мерли на ходу. 1947 рік-посадили картоплю,виривали сирою. Міняли ходили. У заводах обміняла юбку на відро картоплі. Але один раз говорили, що під завод носили продавать катлети. Кажуть там потраплялися нігті. Ховали на городах, на кладовищах. Якщо пам’ятають, то згадують на проводи.

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 1996 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Савченко Ганна Василівна, 1927 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Кузьки Конотопського району Сумської області.

Коли почався Голодомор, мені було 5 років. У моїй сімʼї проживало 5 чоловік, – це мої дві сестри, мати та бабуся. Батька в мене не було, він загинув на війні. На той час ми жили в селі Кузьки. Хатка в нас була маленька: кімната та кухня. Ми з сестрами спали на печі, а мати і бабуся на ліжку. Був у нас город, потрібно було обробляти. Більшу половину врожаю ми віддавали державі, як податок. Кожен місяць потрібно було давати податки: мʼясо, яйця, молоко. Їли ми лободяний суп, іноді з хлібом, ще їли квашу з вишень. Мати насипала в одну велику миску, і ми всі пʼятеро сідали до столу. Ложки в нас були деревʼяні, миски глиняні, посуду було дуже мало. У 10 років я зі своїми сестрами о 5 годині ранку ходили пішки з Кузьків до нашого базару, на сьогоднішній день до Колієпроводу.

Продавали часник та цибулю по 5 копійок за пучок. Хліб тоді коштував 16 – 14 копійок. Назад ми поверталися теж пішки вже після обіду. За хлібом в черзі потрібно було вистояти 2- 3 години. Наша мати та бабуся працювала в колгоспі. Мати робила по наряду, а бабуся в коксогізі. Коксогіз – це рослина, яка росла на полях, ми її ретельно збирали, потім відносили людям, які збирали коксогіз, вони його зважували і ми одержували гроші: за 2 кг 50 копійок. На полі ми викопували ямки, засипали дустом, щоб не нападав довгоносик. Довгоносик – це жук, який їсть корені коксогізу. З цього кореню робили гумові чоботи.

Люди, які забирали в нас харчі, називалися активістами. У людей вони забирали жито, пшеницю, ячмінь. Моя бабуся сказала одному з них? «Залиште хоч один мішок! Дітей годувати треба!» За це її засудили на 8 років тюрми. Їжу ми ховали в коморі: зерно та інші крупи. Одяг у нас був убогий, одна фуфайка на трьох. Активісти приходили на день по 5 – 6 разів на день, щоб все забрати. Наша бабуся замикала комору та не пускала їх. Але вони вибивали двері і забирали увесь хліб, усі запаси, що ми так ретельно збирали. Був у нас кінь і глабці. Глабці – це сани, які чіплялися ззаду до коня. Ховали ми коня у хліві, поки один бандит його не викрав. Це сталося уночі, коли всі

спали. Люди зовсім не боронилися, бо боялися сказати навіть слово. Їх могли вбити, бо активісти носили при собі зброю. Поля охоронялися. Обʼїждчики їздили на конях і не дозволяли збирати залишки колосків. Людей, які наважувалися підняти з землі колосок, били нагайками. Вони не зважали на вік людей: чи то був старенький дідусь, чи то була дитина. Обʼїждчики усіх підряд били, гнали з поля, ще й колоски забирали. Могли й засудити на великий термін. Ще ми їли кору та клей дерев, найчастіше з вишень.

Збирали гриби та ягоди в лісі. Голод був повсюди: і в селах, і в містах. У місті було важче жити, ніж в селі.

Коли людина помирала, її кидали у велику яму, її викопували для всіх, хто помирав з голоду. Вона була глибока і широка. Я вважаю винною у загибелі багатьох людей владу. Тому, що вони зробили так, що люди почали вмирати і пухнути з голоду.

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 24 липня 2009 р.

Хто записав: Бистро Вікторія.

Респондент: Нероди Олена Андріївна, р.н. невідомий.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області

Я пам’ятаю голод 1932- 1933 рр., а також 1946-1947 рр. Урожай тоді збирала влада, а саме представники комуністичної партії. В той час навіть були нагороди за донесення на сусіда. Чи інших які приховували зерно. Одного разу мій батько заховав мішок зерна у гною, а наш сусід побачив як мій батько ховав мішок і доніс на нього. До хати вони приходили по двоє, троє чоловік , документів не показували, але забирали, все що було, мати було напекла дерунів з гнилої картоплі так і вони наглянули ся від разу і забрали. Т і, що приходили забирати хліб мали зброю, вони забирали у домі їжу не залишали і крихти ,заховати продуктів не можна було ніде, адже все одно зайдуть, та ще й покарають я чула про закон «5 колосків» людей ув’язнювали за те, за те що вони збирали колоски .саджали вони у тюрму на 4-5 років. Людей змушували йти в колгоспи лякавши висилкою поля и колгоспні комори охороняли міліціонери , головним з яких у селі був Фуголь Матвій. Не голодували у селі лише ті хто працював на заводах. У їжу споживали кору з липи ,вишню ,вербу ,а точніше листя з цих дерев.  Померлих хоронили на городах, вивозили у ліс, померлих від голоду поминають у церкві. Винними у загибелі багатьох людей я вважаю тодішній режим. 

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н, Сумська обл.
Дата запису: 9 вересня 2009 р.
Хто записав: невідомо
Респондент:Ганна Кирилівна Мороз, 1927 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області. 

Народилася 3 березня 1927 року. Мені тоді було 6 год помню, було трудновато людям. Ходили в колгоспи, моя мати тоже ходила ми її ждали як бога. Помню в нас був такий невеличкий котьолочок, вона в ньому приносила гороховий суп. Було таке шо їли гнилу картошку, акацію. В селі у нас я не знаю, а лічно нас не оббірали, не били, та не чула щоб і людей оббирали, а от колоски на полі запріщали собірать, Не можна було. Помню на теліжці возили хліб по дворам помощь давали чи по зоограм не помню точно. Тьотка жила недалеко. В неї було три дівчини ходили пухлі дуже дві померли, а третя ходила крала в городі так її поймали і вбили. Помню мати прийшла і сказала хочете її дівайте. я не в состоянії її поховать. Оце все шо помню, багато шо вже позабувала. Народилася в селі. Постійно жила і до цих пір живу в Підлипному.

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н., Сумська обл.
Дата запису: 20 вересня 2009 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Лисенко Ганна Федорівна, 1933 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області.

Я тільки народилася, як почався цей Голодомор, але щось і пам’ятаю. В сім’ї з дітей нас було троє, я і два моїх брата. Мати кидала нас на проізвол судьби й йшла працювати в колгосп. Ми голодували, їсти було нічого тому їли щавель, лопухи. Якби не влада то цього Голодомору й не було. Все що було у людей забирали, але в нас не було нічого, а що було то швидко їли . Не було не хліба, пом’ятаю ще як мати вставала вночі і йде до магазину по хліб коли прийде з куском хліба, а коли ні то залишаємось голодні. Коли був Голодомор потрібно було довіряти тільки самому собі, тому що коли хтось щось каже проти влади то сусіди почувши й бігли розповідали власті, а вечером приїжджали і забирали.  Людина яка йшла проти влади  але куди дівали вони людей ми не знали. Забирали все це активісти, приїжджало їх не багато десь чотири чи п’ять, забирали все . Було дуже тяжко деякі навіть їли своїх менших дітей, щоб прокормити старших. Люди були безсильні деякі навіть йшли й падали прям на дорозі. На вулицях було нічим дихати.