Місце запису: с. Червоне Поле, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 09.10.2005 р.

Хто записав: Бабенко Любов Іванівна.

Респондент: Земляний Михайло Власович, 1921 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Червоне Поле Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Помню, кашу їли. Батька не було і нас троє. Ходили по тюльку в Гурзуф.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Робили спеціально. Урожай був. Можна було прожити, а все позабирали, викачка. Спеціально – приказ з Москви. Хліба були запаси, а влада забирала

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Комнезам. Базаря Федір був членом комнезаму.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Все ховали, вони знали, щоб хто доносив не було, бо всі ховали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Які документи? Як приїжджали казали, що давайте, ніяких документів мама Марія Антонівна говорила, що ховали все вночі, щоб ніхто не бачив.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Забирали все, не били казали для армії. В селі проживете. Мати просить оставте хоч шось, куди там – все забирали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не було. Надо помочь армії – говорили. Зброю не застосовували.

Як люди боронилися?

Сиділи плакали. Що будеш робити, підемо колоски збирати, а підеш і там гонять.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Куди заховать в хаті пошастали, в ямі. Що було з їжі в горшках. Знаю – Базаря, а 4 чоловіки не знаю, була у нього баба як собі. Щось залишала, то «получала» від Базарі.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Знаю. Базаря Федір Данилович, остальних не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 3, по 5. Ідуть. Шукають. Ззаду бричка, нагружають і везуть. Куда везли не знаю. Мабуть в Гурзуф, в них не питали, тільки стояли і плакали. Приходили по 5, по 3.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в погрібах, ямах. Під кроваттю був погрібець. В нього заховали муку, картошку – все забрали знали, що будуть забирати. Сьогодні в Деревецькій, завтра у нас.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Колгоспа ще не було, була комуна, там давали їжу. Ми не були в комуні. Були – Рудий Порфир та Маришка. Вони варили їсти в комуні.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Піди вкрадь і тебе посадять, Не брали. Брали продукти. Їм хліб нада.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Тоді ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Ніхто не охороняв як підеш, то гонять.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто бідний йшли, а у кого корова не хотіли. Забирали коні в колгосп.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не помню.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Різали у кого було 2 худоби, вчитували по дітях. У кого багато оставляли одну. Коней забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед білого дня.

Скільки разів приходили до хати?

Раз прійшли забрали «під мітьолку» і поїхали.

Коли почали помирати від голоду?

Весною найдужче. Мама несе пів відра муки, де брала не знаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Забирали в патронаж. Присилали у 34-35 роках, їх люди розбирали.

Хто не голодував у селі і чому?

Такі як Базаря, хто забирав. Оставляли собі. Тоді і не голодували.

Хто зумів вижити?

Посходила щириця, зелень, хто крутився. У кого сили не було, той помирав. Грицики їли.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хто там ділився!

Які засоби вживали до виживання?

Жінчиній матері допомагала сестра з Бердянська, передавала сухарі та кума з Гурзуфу.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Хто як крутився.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Калачики рвали, пасльон, грицики.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Як в Гурзуф їдемо на тачках. Гави летять, дітвора надере яйця з гнізд, розпалює костьор і печуть яйця. Голубів було повно. Їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Нічого було мінять. Ніхто не ходив в той город.

Чи був голод у містах?

Не знаю. Там давали хліб, пайок.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Навіть в городах.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не пам’ятаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ніхто.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Церква була в Деревецькім.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була в Деревецькім, православна.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не має.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Внукам. Але вони не дуже хочуть слухати.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Тоді всі винили «совєтську власть».

Місце запису: с. Червоне Поле, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 09.10.2005 р.

Хто записав: Бабенко Любов Іванівна.

Респондент: Байгуш Матрона Федорівна, 1924 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Червоне Поле  Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Чого ж пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Розказують, що все забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Я добре не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Такого не чула.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Заходили брали, які документа.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували. Біля Латиша, Дорогань Катерини жили люди, коли вони приїхали, то начальнику Мотляху показалося, що вони багаті – у них був кінь.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Ніхто не одбивався. Сказали і уходили, всі боялися десь їх вивозили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Кому б вони ховали, як їх висилали. Взяли лахманину та й пішли страдать по білому світу.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Був Мотлях.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Хто пам’ятає, не по одному, бо боялися.

Де можна було заховати продукти харчування?

А де ж ти його заховаєш.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хто був у комуні, тим варили їсти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Де продукти все забирали.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Ні.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не розрішали. Було повієш у скирті, як знайдуть все заберуть – відеречко ячменю.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

На конях їздили. Обдивлялися, забирали, що повієш у скирті чи колосо все забирали.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ну, як ті, що були все здавали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Казали, хто согласний – йде в комуну, хто ні – в артіль. Папаша чи мама здали корову, а потім пішли забрали в комуні ходити їсти. Наварять шо – небудь.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Хто зна.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вночі більше під скирти, щоб навіяти відро, а об’єзчик приїде забере.

Скільки разів приходили до хати?

Було 9 год.

Коли почали помирати від голоду?

Не пам’ятаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Нічого не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто зна голодували, папашин друг давав кілограм пшона, проса. Напарили лободи, обмотали в просо і ліпник, як кізяк корови, зелений.

Хто зумів вижити?

Не всі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто нікому не помогав, може десь рідні, нам тільки Герасименко.

Які засоби вживали до виживання?

«Ліпьошки» лободу обмокували пшоном чи просом, тьорочкою крутиш, на млин получалось круто і муки багато.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Померло хто зна скільки. У папаши померло дві сестри, спочатку їхні діти, а потім вони.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Всього. Все мішали, сладкий корінь їздили шукали до моря.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З акації кашку їли, лободу, грицики, кропиву.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ховрашки, зажарювали жирком.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

А що ти виміняєш і за що. Не грошей тоді не було нічого.

Чи був голод у містах?

Я в городі не була.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Мерли сім’ї.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Я не знаю нічого

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладбищі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Я не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

А хто зна.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Немає зараз церкви.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Немає.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я нікому не розказувала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Мені було 9 років – не петраю. Мама не говорила.

Місце запису: с. Осипенко (Новоспасівка), Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 04.11.2008 р.

Хто записав: Мамикіна Марія, Приходько Максим.

Респондент: Медвинська (Даниленко) Віра Мефодіївна, 1919 р.н. 

Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в селі Осипенко Бердянського району Запорізької області.

В сім’ї була найстарша, а всього дітей було 6. У 30-х роках батьки працювала в колгоспі. Жили бідно. Помилково нас записали в куркулі і приїхали забирати добро. А у нас крім 6 дітей та гарбузів нічого не було. То сільський голова дуже обурювався, що вийшла помилка. А сім’я материної сестри була бездітна і жила по сусідству, були зажиточні. Коли почалась колективізація, виїхали з села, а на господарстві залишили племінницю. То у них під час розкуркулення забрали худобу. 32 рік виявився неврожайним, бо була засуха. То ми, школярі, після уроків ходили збирать по полях колоски, щоб допомогти колгоспові назбирати потрібну кількість зерна. Дуже скрутно було зимою, коли не було ніякої зелені (трави). Найменша сестра ходила на хутір аж під Бердянськ, щоб на кухні взяти картопляного лушпиння. Ми його мили, а тоді пекли або сушили в печі. Збирали ракушки з річки, щоб їсти. В ту зиму було дуже багато мишей, вони злазились у хату і бігали прямо по нас. Із сім’ї помер брат (Даниленко Віктор Мефодійович). Тих дітей, які опухали забирали в больницю, бо там раз у день давали суп. Але брат не вижив. Хоронили померлих родичи. Ми не змогли вирити нормальну могилу, тому підрили чиюсь свіжу могилу і так і поховали. Іноді нам помагала тітка із Запоріжжя. Вона працювала у магазині і привозила нам сухарі. Весною стало легше, бо в річці з’явилась риба, а в морі тюлька, та і корова давала трохи молока. Тих, хто ходив у школу підгодовували, давали юшку, благодаря цьому держались. Мама в городі на базарі міняла одяг на льон. З льону пекли млинці зеленого цвету. Багато людей померло весною, коли з’явилась тюлька, бо за время поки пішки дойдуть з Бердянська риба протухала….

Місце запису: с. Осипенко (Новоспасівка), Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 28.10.2008 р.

Хто записав: Мамикіна Марія, Приходько Максим.

Респондент: Д’яченко (Стоян) Параска Борисівна, 1927 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Осипенко (Новоспасівка) Бердянського району Запорізької області.

Жили ми добре, була земля, четверо коней, віялка… У 33 годі під час розкулачення все забрали, а з хати вигнали. Хто добровільно не покидав хат, тих кудись виселяли. Виселили і діда і бабу, де вони померли ми не знаємо. А батьки зібрали деякий одяг, батько зробив маленький ящичок на коліщатках, склали туди одяг, взяли мене і брата Колю (1929 р. н.) і пішли у Бердянськ я йшла, а Колю несла мама. Серед степу під горою нас застала ніч. Тато велів вертатися у село, а сам пішов у Бердянськ, там тоді жила його тітка. Ми вернулися в село і попросились ночувати до материної сестри, бо в свою хату не можна було йти. А тіткин чоловік вигнав нас, щоб через нас не тронули його сім’ю, ночували ми десь в сараї, але точно вже не пам’ятаю. На другий день ми вирушили в дорогу, бо домовились з батьком зустрітись на тій горі, де застала нас ніч. Ледве дійшли туди., бо я була ще мала, а брата мама несла на руках. Діждалися татка, він приніс нам маленький кусочок чорного хліба і кілька штук тюльки. Ми поїли і пішли в Осипенко, бо так посовітувала батькова тітка. В селі нам дали куток у телятнику. Батько працював у колгоспі, мама спочатку була дома, а потім теж пішла працювати. В цей час у нас народились одна за одною Галя і Вєра, але вони померли маленькими, бо народились слабими. Ми весь час голодували. Пам’ятаю як мама пішла на роботу, а ми з Кольою були самі дома. До нас зайшли сусіди і забрали єдину жменьку крупи. Іноді збирали колоски. Побудували землянку на 2 кімнати: в одній кімнаті жили ми, а в іншій стояла корова. А коли підійшла вода, то землянка завалилась.

Під час окупації ледве вдалось вберегтись від вивозу в Германію. Ховалась по людях, в підвалах. Була корова і теля, їх теж ховали, але їх убили. І знову сім’я була голодна.

Після визволення пішла працювати у колгосп, а у 1946 р. вдалось поїхати на Донбас, працювати в шахті. В той час у колгоспі грошей не платили, а треба було допомагати батькам піднімати менших дітей: брата і двох сестер. Щоб виїхати з села треба було мати паспорт, а мені допомогли зробити довідку з міліції, з цим документом і поїхала. Через 2 роки повернулась, бо захворіла мама.

Місце запису: с. Осипенко (Новоспасівка), Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 21.09.2005;

Хто записав: Антоненко Вікторія Леонідівна;

Респондент: Антоненко Євдокією Леонтіївною, 1925 р. н. 

Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в селі Новоспасівки Бердянського району Запорізької області.

Євдокіє Леонтіївно, прошу, розкажіть, будь ласка, що пам’ятаєте про Голодомор 1932-33 років?

Я, Антоненко Євдокія Леонтіївна 1925 року народження, жителька села Новоспасівки, нині с. Осипенко. Я не пам’ятаю Голодомору в нашому селі. Зовсім не пам’ятаю. Лише були окремі випадки просто із-за «неправильного» життя, коли голова сім’ї був п’яницею. У них було багато дітей. Діти страждали через недоїдання. Їли все: і бродячих собак, і котів… Деякі ловили ховрахів і споживали їхнє м’ясо. Решта, я не пам’ятаю, щоб їли щось неїстівне. Отже, я не пам’ятаю голодомору в с. Осипенко. І не було випадків, щоб хтось помер або пух від недоїдання. Такого я не пам’ятаю.

Євдокіє Леонтіївно, як Вашій сім’ї вдалось уникнути голоду?

Перш за все наша сім’я складалася з 4-рьох чоловік: мати, батько і двоє дітей. Батько працював в селі садоводом. Заклав хороший сад в колгоспі і вдома. У нас вдома було 1 га. 17 сотих городу, тому ми не гуляли с сестрою. Батьки працювали в колгоспі, а ми цілими днями пололи, проривали, доглядали городину. Рвали, сушили сушку. Дбали, щоб нам було що їсти зимою. Давали сусідам і їх дітям, в яких не було або мало було харчів. Ми були дуже трудолюбиві і, мабуть, це допомогло вижити всій нашій сім’ї і обминути голод.

Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянського р-н., Запорізької обл.

Дата запису: 06.10.2005 р.

Хто записав: Маханьковий Рустам Незамійович.

Респондент: Косогор Ніна Андрєєва, 1933 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Ну, шо я, в 33-му году тіки родилася у голодовку. Розказували батьки, що дедушку і бабушку розкулачували, все зерно забирали, а ми голодували і пухли. Пухли люди і вмирали. Ну, ми, Слава Богу, вижили, переболіли всякою болезнью… Бог дав, вижили…

Які на Вашу могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Ну, я не знаю, тоді ж була малою. Чи врожай забирали я не знаю. Знаю, що розкулачували бабушку і дедушку – все забирали: все зерно ходили забирали яке було.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Я не знаю хто робив, тоді родітєлі не лазали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Я не знаю, нічого не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Я не знаю, нічого не знаю. Родітєлі не казали, а я ще малою була.

Чи застосовували дот людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ну, як розказували, діда й бабу висиляли, все забирали і батьків моїх. 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирали хліб у людей?

Не знаю я.

Як люди боронилися?

Тоже не знаю. Плакали та не давали- все забирали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

І закопували, все одно розшукували і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я не знаю откуда, як їх звали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю, я не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Тільки в землю заховували, і те забирали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не знаю, я тоже не знаю, 72 пройшло.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі- одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали всю худобу. Транспорта не було, і кого де яка коняка забирали бричку, оце така.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

А це вже за колоски було, збираємо. І судили тоді і все за колосочок було ганяли.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нє, не давали. Ганяли, обїщики і били пльотками. Вже я була така не давали колоски збирать.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Ну, охорона була. Охороняли такі: при німцях були поліцаї, а тоді вже наша охрана.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли, у кого була скотина. Он у нас Радькот була конячка. Не хотів іти в колгосп, тоді пішли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Я не знань Не знаю змушували чи ні.

Де переховували худобу, щоб не забрали у колгосп?

А, де переховували… У кого сарай був, а вони заходили в сарай забирали все: де конячка, де коровка забирали все, чи барашка.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Я не знаю, тоді ж ми малі були, в який час вони забирали то.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю я.

Коли почали люди помирали з голоду?

Ну, в 33-му, як я ще мала була. Розказували скіки повимирали, і недоїдали, і пухли, і все повимирали.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю, я не знаю, тоді…

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю, хто, шо голодував.

Хто зумів вижити?

Хто не голодував, той і вижив. Кожен старався вижити.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Да, ділилися, канешно, у кого, що було: то запаси які, щоб для виживання. Ділилися…

Які засоби вживали для виживання?

Та які, ховали та і все.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не знаю, я не скажу.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Усе було: і пасльон, і шо тіки не було, і калачики. Все чисто їли, виживали, да.

З яких дерев, рослин вживали кору, листя в їжу?

Я не знаю, малою була, не знаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Були малі, раки в річкі ловили, ото і їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ну, шо було ми біля моря жили , так до тюльки сюди, їхали люди барахло міняли на відро тюльки , ото і виживали тоді.

Чи був голод у містах?

А в містах, я не знаю. Ми в селі не зна ,шо там.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

А що це таке?

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Відкіля ми можемо знать, скільки їх полягло від голоду чи від чого.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Людоїдства та наче не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ой, і стягували, і саночками, і самі везли, і заривали. Хто сильніший був, кріпший, оце такого хоронили раньше.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Та нехто не платив, одне одному помагали, та вивозили, хто пам’ятає зараз ото тоді.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я не знаю. Ну, кладбіще од голода у голодовку хто помер. Це старі люди, а ми.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Конєшно, поминають, хто остався. Старих поминають на кладбіщі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ну, зразу усіх поминають у церкві, і хто побиті, хто померший у голодовку – всіх.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься?

Ну, в селі Старопетрівка церква єсть.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ну, раньше ж не крести були, а камні отакі-о ставили. Це зараз уже пішли пам’ятники хороші.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Тая розказувала як голодували онукам і дітям, а все зараз…

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А хто їх зна? Хто, пани ж тоді були, пани були, все забирали хазяїнів грабили. А люд такий умирав, хто як міг, так і виживав.

Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянського р-н., Запорізької обл.

Дата запису: 05.10.2005 р.

Хто записав: Маханьковий Рустам Незамійович.

Респондент: Маханькова Ніна Сергіївна, 1928 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

На щот 33 года я не пам’ятаю, но мені розказувала мама.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

І влада забирала і засуха була.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ну хто ж це міг робить? Влада. Хто, хто ж робив? Влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Було це діло, було. Указували, що в того є, і в того є. Приходили і забирали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Та мила якісь бумажки, так хіба ми розбиралися хто це і що це?

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ну, це я вже не знаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Та ну, яка зброя була? Пльотки.

Як люди боронилися?

Ну, я ж не знаю, як вони боронилися і як це обходилося. І драки були, і сварки.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, цього не можна було приховать. Дедушка ішов десь у якомусь селі, купив трохи, так його ж і вбили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Ну я цього не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ну, це були, як їх називають? Я не знаю. Приходили 2-3 чоловіка.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде їх не заховаєш, кругом лазили і кругом находили і забирали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ну, давали, но зовсім мало. Зовсім мало.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Худобу забирали, а одяг не брали. А худобу забирали, що було – птиця худоба.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Цього я не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нє. Хто назбирав, у того і отбирали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Ну, охрана, ставили охрану і охраняли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ну, що в колгоспі? Їсти нада було, кому необходімо – ішли робить.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Робить змушували, щоб робили, змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де її переховаєш? Забирали і всьо.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ну, осінью, в основном.

Скільки разів приходили до хати?

А хто його зна, скільки? За це я вже не буду.

Коли почали люди помирати з голоду?

33 год.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Нє, ніхто ними не опікувався. Нікому не нада було.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували багаті, які жили зажиточно і вони не голодуавли.

Хто зумів вижити?

Ну, хто? Хто виживав, хто помирав, хто його знає.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ну хто зміг – поділився, а хто не зміг – сам погибав.

Які засоби вживали до виживання?

Я не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали, конешно, помагали. Які родичі багатші були – помагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Що було те і споживали. І з сахаря ото коріння якесь викопували замість сахаря варили, чай пили.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Я ж кажу: любе, що хоть трохи можна було їсти, ото і їли. Жити хотілось.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ну, диких. Що летить, те й піймаєш.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ну, вимінять – міняли. Там єсть одежина яка, хто багатший, каже: «Я тобі дам ось це, а ти мені дай що небудь поїсти».

Чи був голод у містах?

А це я не знаю. Чи в містах був, а у нас був.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Нє.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, не знаю. Виводили, і тачкою вивозили тут сусіди в нас.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Нє, не відомо.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

А на кладбище. На тачку і на кладбище одвезли й ямку викопали й закопали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Та хто ж? Самі ж себе ховали. Родичі зібралися, повезли тачкою і похоронили і всьо. Хто ж помагав?

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей померлих від голоду?

Ну, на кладбищі. Воно вже там розрушене все, вже одне на одному коло моря. Дітки сиділи і взрослі винесе там дохле якесь, дадуть, воно з’їсть і там і остається. Погибали. Тюльку їли сиру. Все, що було, що попадалося, аби тільки хоч що небудь поїсти.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ну, як іще є такі от старенькі, то поминають, вспоминають, а є вже, що і не знають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Навєрно ж. Я у церкву не ходю, я вже не дойду. Я думаю, що поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У нашому селі немає, а в Старопетровкі єсть.

Чи встановлені у селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Мабуть немає, цього не знаю. Не знаю. В нас церкву зірвали німці.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Да, розповідала. Що припомниться, те й розповідала. Уже передаєш одне одному.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Конєшно ж, не винуватий, що це ж так полупилося.

Місце запису: с. Червоне Поле, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 09.10.2005 р.

Хто записав: Бабенко Любов Іванівна.

Респондент: Дорогань Ганна Йосипівна, 1912 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 р.н. проживала в селі Червоне Поле Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Чого ж пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Був урожай тільки невеликий. Хліб забирали. Вмерла моя тітка Лукирія. Її 9 дітей. Якби не забирали, голоду не було б, самі зробили голодовку.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Яка власть забирала, не можу сказати. Прийдуть, вигорнуть. Кладові у нас були. Овці різали, їли без хліба.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Їх посилала власть кому брали невідомо.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Дуже мерли. У кого корова була – заріжуть, з’їдять і померли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Приїхали. Не дають, обценьками зірвали замок в кладові і підмели все під «мітьолку». В широкій була і жінка, здається звали Марія.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Бричкою, в мішки. Куди везли невідомо.

Як люди боронилися?

Все брали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали у горшки, насипали пшеницю і там найдуть.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Жінка з Широкої. Товста, здорова.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

В широкій двоє чоловік і жінка, в кожний дім.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в горшках. Ямах. На горищі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Комуна в 1926, ми приїхали в 1930. Вступили до комуни варили їсти озадки, перемішані з мишачіми відходами.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Брали продукти.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Карпенко назбирала 2 кг колосків, її побачив председатель Проценко Яків Романович, її посадили на 5 р., а в неї було 5 дітей.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єзчики їздили на конях верхи – Павленко Іван.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

В комуні всі робили за трудодень. Дід Коро бань мав 2 корови – одну віддав до комуни.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Оставляли одну корову.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед дня забирали на бричку.

Скільки разів приходили до хати?

Все заберуть.

Коли почали помирати від голоду?

З зими.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Приют в Бердянську.

Хто не голодував у селі і чому?

Були, чи ховали.

Хто зумів вижити?

Продавали на стакан муки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Діти ходили просили, хто дасть, хто ні.

Які засоби вживали до виживання?

Трохименко Надя заходила в хати. Одного разу вкрала коржики на неї спустили собак. Які її подрали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Буряк варили, їли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Буряк, жарили льон.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

В Гурзуф ходила з сусідкою за тюлькою.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ховрашки.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Може.

Чи був голод у містах?

Був.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато, сімї ховали в городах. Копали ями.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Городи. 

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Якщо були живі родичі, везли на кладовище.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказую.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Маленький урожай, та його забрала влада.

Місце запису: с. Осипенко, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: Кривцун Ольга Андріївна.

Респондент: Гуйвик Валентина Яківна, 1929 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоспасівки Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 рр?

Сама майже не пам’ятаю, бо була дуже мала, але знаю з розповідей мами та бабушки Марини.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки? Чи забирала урожай влада?

Мама казали, що той год була «чорна кура» і багато чого і на городі і на полях просто пилякою знищило, та й літо жарке було. Але урожай такий-сякий був.

Якщо відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив?

Я не знаю, забирали чи ні, та мабуть шо так, бо по тих часах чого тільки не було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, ні ми ні наші сусіди ні на кого не доносили бо у всіх з харчами сутужно було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю та мабуть же мали.

Чи застосовували до людей побиття, покарання, висилання, арешти?

А хто зна? Тоді таке время було – люди пропадали по ночах, а бува й дньом забирали, а за шо – хто зна, казали тоді «враг народа» та й усе.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

За це мама не казали, споминала колись, як участковий з головою колгоспу і ще з кимсь по дворах ходив, як голод був, а чого ходили – не казала.

Як люди боронилися?

А як ти од держави будеш захищаться- плакали, просили, проклинали, та ніхто владі не опирався – страшно.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Та ховали люди. Мама картоплю край городу у бузині закопували. А картопля дрібна-дрібна той год була. Варили як стемніє, зразу мене годували – бо я менша була, а тоді шо останеться – старші їли.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не знаю, бо до нас не заходили.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був.

Не знаю, та мабуть же свої були, сільські.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто де міг, там і ховав, мама картоплю у городі закопувала, а сусідка баба Устя у дерезі шо на межі росла щось ховала, бо ми як гралися, вона все біля дерези стояла – стерегла, боялася шо випадково знайдемо і з’їмо бо ми ж голодні.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Батько в МТС робили, так їм пшоно пайкове давали, а пшоно – наполовину з половою, невіяне. Мама було переберуть, та пустого кулішу наварять – нам, дітям празник був бо наїдалися гарячого.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Не знаю, у нас і брать нічого було, а корову мама зразу у колхоз одвели, плакали довго.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула, та уже набагато пізніше – при Хрущові. Точно не пам’ятаю, там по моєму за приховування і кражу зерна в колгоспі давали дуже велике покарання – чи десять чи п’ятнадцять років тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Бабушка Марина приносили разів два чи три коліски немолочені в оклунку, а чи дозволяли чи сама збирала – того не знаю. Мололи ручними жорнами у сінях, а тоді бовтанку з лободою варили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були тоді об’їждчики – верхи на конях поля об’їжали. Мама казали, добре як просто батогом поперек спини уперіще, а було шо людей і до участкового одводили.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Та хто як. У нас колхозів тоді чи п’ять чи шість було – село ж велике. Значить ішли ж люди.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не знаю. Батько після армії пішов шофером у МТС робить, а мама і бабушка Марина на грядині робили. Їх ніхто не заставляв до колгоспу вступать.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де ж ти її заховаєш – це ж не голка. Тай не було в нас де ховать – лісу немає, а у дворі де ти її заховаєш, та й пораться біля неї треба – таке непомітно не зробиш.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Я тоді дуже мала була і не помню, шоб до нас чи до сусідів приходили.

Скільки разів приходили до хати?

А хто зна, скільки їм треба було, шоб план виконать, стільки мабуть і ходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

Багато умирать почало у кінці зими – на початку весни, коли запаси продуктів вже поїли, а нічого ще не виросло.

Що було з малими сиротами? Чи опікувалася ними держава?

Були приюти. У нас на нижній вулиці ясла були – туди сиріт із нашого кутка і зносили. Їх там годували сяк-так, бо з продуктами дуже важко було, та у приюті з голоду ніхто не вмер.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували, мама казали, почти всі, хтось більше, а хтось менше, а таких, шоб совсім не голодували – я й не знаю.

Хто зумів вижити?

Хто здоровіший був, у кого якісь запаси були, риба нас тоді дуже виручала – і річка і море ж рядом.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

А як же! Той год гарбузів багато вродило, так ми й самі їли і як другі просили – мама хоч кусочок гарбуза вареного або печеного чи каші гарбузяної дасть.

Які засоби вживали до виживання?

Рибу ловили, ягоди їли, ми малі були – так було весною грицики їли, клей з абрикоса чи з вишні, цвіт з окації.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас уся рідня тоді в нашому селі жила, усим важко було, помагали одне одному чим могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу варили, а так їли все що можна, аби тільки голод втамувати.

3 яких дерев, рослин вживали кору, листя в їжу?

В основному з фруктових – з вишневого, смородинового листя бабушка чай варили.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Нас таке, слава Богу, обминуло. Рибу їли – у річкі тоді ще риби багато було.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Міняли люди, а купить ні за шо було – у колгоспі тоді грошей не давали, а писали трудодні. Сусідка баба Уляна у Бердянськ ходила вимінювала харчі на одяг, поки було шо мінять.

Чи був голод у містах?

У Бердянську великого голоду не було, і в Жданові (нині Маріуполь – О.К.) тоже – море виручало.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Чула, та уже набагато пізніше. Це магазини такі, де іноземцям разні речі продавали.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Багатенько повмирало. Та скільки – Бог його зна. Хто їх тоді рахував?

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Мама розказували, шо було. А тільки чи в голод 1921 году чи у 1932 не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладбищі родичі – тоді ж рідні у всих багато було.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Я за таке не чула.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей померлих від голоду? 

Братські могили? Наскільки я знаю, немає.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ну а як же! У кого рідня тут живе чи прижає – усі своїх поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Я у церкву не хожу, то не можу відповісти. А за СРСР у нас взагалі за той голод ніхто ніколи не згадував.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є, а от якого патріархату – не знаю. Та і яка разница, якого патріархату. 

Бог на небі один, йому у любій церкві можна молитися.

Чи встановлені у селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, нічого такого в нас не поставили. Та й хто його ставитиме – тоді казали, що голоду не було, а зараз грошей на живих не вистачає не тільки на пам’ятники.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Та мабуть, щось зна – ти ж у мене про голод розпитуєш, значить знаєш. Та й у школі зараз про голод учать. А сама я мало що можу розказати – я тоді дуже мала була. Мама з батьком поки живі були, то розказували.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А хто зна… Час, мабуть такий був, не завжди люди винуваті. Зараз Сталіна лають. Вроді й правильно, а тільки не можна було тоді, інакше країна ж на ноги тільки ставала, а те що голод був, так хіба тільки Сталін винуватий? Усі, мабуть, по троху винуваті, хто тоді державою керував.

Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 06.10.2005 р.

Хто записав: Маханьковий Рустам Незамійович.

Респондент: Косогор Вєра Ємільяновна, 1927 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю, був дедушка бабушка були мені росказували батьки були в мене на роботі були, в колхозі робили от а я в школу ходила і все оце.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Даже це я не знаю, синок, ну давали з колхозу і пшеницю давали там і ще щось може давали не всєравно вони його слідом і забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ну присилали їх, а хто вони, як їх звать вже годи прошли шо ми повнимо їх вже й живих немає ніде нікого.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Неде нихто ничого здраствуйте, здраствуйте шо у вас єсть та нема в нас ничого, пішов по хатах шукать шо де єсть і забирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

За це я не знаю, синок, не скажу.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирали хліб у людей?

Тоже не знаю.

Як люди боролися?

Ну як боронилися просили їх шо не трогайне у нас діти в нас сім’ї все, а вони неде ничого не слухали шли нахальним образом шукали все забирали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ну як заховати, дедушка в мене був і були поли і дедушка викопав яму і в яму зарив пшеницю ну й шо вони такі сумки називали їх як штиря іде ковиряє штиком по дворі як найшов ямку де пішло м’яко заставляють пригукують людей і одривають і заберають до тла, до чиста, даже і бакли заховав меду улики були в нас так він заховав в землю і ті забрали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Та хто зна, синок, як їх звали та ще діди баби жили знали, а ми.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ну це 2-3 чоловіка їх приходило.

Де можна було заховати продукти харчування?

Та неде кроме у землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тоже не знаю.

Забирали тільки продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали валянки, кожухи забирали оце тоже забирали а так, такого нічого не забирали.

Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Ну «п’ять колосків» це таке коли собирали колоски на степ, а перестрівали забирали даже судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не розришали, ганяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Ну назначали і охороняли, а хто вони такі ми не знаємо.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хто хотів ішли, а хто не хотів самовільно

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ну нихто ні кого не заставляв, ну гукали там казали шо ідіть у колхоз робіть усе ну хто хотів ішов, а хто не хотів.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?

Та де її переховаєш кроми в сараї в сарай заходили на повідок надівали і виводили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили дньом.

Скільки раз приходили до хати?

Ну як дома э хто раз а як дома нема 2 і 3 рази приходили.

Коли почали люди вмирать?

Тоді як голодовка була тоді і починали.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Яка там опіка була, самі себе опікували та і все.

Хто не голодував в селі і чому?

Ну в кого запаси були які і то ж забирали.

Хто зумів вижити?

Ну в кого були запаси якісь поховані той і вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами.

Ну тоже ж так само у кого були, примером ти родич і прийшов, а в мене щось було на й тобі трохи.

Які засоби вживали до виживання?

Ну є шо так і харчувалися буряки варили і все чисто шоб тіки, та коржики отакі пекли там десь крихта муки перемішають печуть.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ну я ж ото кажу у кого було в родичів ділилися потрошку і ділили одне з одним.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Та Бог його знає шо там споживали, хто шо, у нас грицики були високі ото тіки рвемо зеленими ріжемоі їмо їх.

З яких дерев, вживали листя, кору в їжу?

Та з всього можна.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Виміняти, купити не купиш бо грошей не було, а мінять ходили міняли багато тоже так само і на зерно міняли і на кусочок хліба міняли оце таке все було.

Чи був голод у містах?

Ну конєшно був, а в містах шо не було голоду, конєшно був, раз у селі немає то і в городі не буде, так як зараз так і тоді.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Ні не знаю.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Немає таких відомостей.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не було такого.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладбище, носили і возили, на руках гроби носили, збивали з досок, стягували на доскі, насили на кладбище на плечах носили.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Друг другу допомагали та і все.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ну га кладбищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Обязательно поминають, єслі могилки по ставалися їх, не порозбивалися і їхнє рідне пооставалися то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

І в церкві ж так само поминають і мертвих от голоду воєніх і всіх поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься?

В Старопетровкі, а до якого я не знаю, я не скажу.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ну на кладбищі встановлюють.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Ну оце ж так у кого старики є то й розказують а колоддя зараз не дуже розказує.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Ну а-ну кого, кого вважать.