Місце запису: м. Кобеляки, Кобеляцький р-н.,  Полтавська обл.

Дата запису: 16.07.2002 р.

Хто записав: Кузьменко Олена.

Респондент: Семенко Марія Максимівна, 1915 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Кобеляки Кобеляцького району Полтавської області.

Хоч з того часу минуло багато років, але я чудово пам’ятаю ті часи, наче це все відбулося вчора. Це найтяжчі роки мого життя. Йшов 1933 рік, це були часи Голодомору. Ой, як мені тяжко про все це говорити, дитино. Тоді люди зовсім не їли або дуже мало. Кому як щастило. В деяких забирали останні крихти хліба. Та, який тоді хліб? Самі крихти і були. Починали їсти навіть кору з дерев. Це була наша їжа. Під час голоду гинули люди. Не витримували тяжкої долі. Хоча можна було жити в ті часи, в таких тяжких умовах. Та ще й брати, сестри були. Менших жаліли, але чим ти пожалієш: краща нагорода – їжа. Були такі сім’ї, де було по десять, двадцять, дванадцять дітей, всі вони плакали, просили хліба. Малі діти не розуміли, чому в мами немає їсти. На це дивитися батькам було тяжко. Безпорадні батьки, не маючи сили, хоронили своїх дітей. Одного разу в роки голоду бабусі довелося побувати в Лубенському районі Полтавської області! Вона мені розповіла, що їй довелося побачити: «Я стала свідком такої трагедії. Це було пізно ввечері. Я йшла з сестрою по вулиці, а в сусідній хаті горіло світло. Так, як ми їх знали, то вирішили зайти. Коли увійшли в хату, то побачили тітку, в якої руки і обличчя були в крові. Вона тримала ніж, а неподалік лежала, стікаючи кров’ю, зарізана дівчинка. Цю страшну картину я запам’ятала на все життя. Такий страшний випадок. Мені про нього згадувати дуже страшно».

Місце запису: с. Яхни, Миронівський р-н., Київська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент:Петрушинська Олена Яківна, 1914 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Яхни Миронівського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?
Що сказати? Голод був страшний.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Спочатку приїхали з Києва команда, усе забрали, хоча люди ховали хліб де тільки можна.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ті, хто працював в колгоспі хоч якось виживав, всі інші виживали як могли, люди крали все, що можна вкрасти.

Які засоби вживали до виживання?

Їли собак, кішок, птахів, пацюків. Варили суп з лободи, жолудів, акації. Коли й цього не стало люди зовсім озвіріли, стали ворогами один одному. Від голоду вмирали цілими родинами. Не було сил нести померлих на цвинтар, ховали на городі. Іноді під’їзджали на підводі збирали померлих, звозили до ями.

Люди дійшли до того, що розривали дохлих тварин і їли, багато від цього померло. Взимку, коли їсти було нічого збирали жолуді, шукали на деревах листя. Навесні їли траву, корінці. Влітку стало якось легше.

Місце запису: с. Зелений Гай, Волноваський р-н, Донецька обл. 

Дата запису: 24 липня 2003 р.

Хто записав: Юзвінкевич Олена Віталіївна;

Респондент: Юзвінкевіч Феня Дмитрівна, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Зелений Гай Волноваського району Донецької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках? Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Перш за все, це податки, а також вилучення врожаю.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Робили люди, прислані начальством.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

У нас такого не робили

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Заходили у дома і безцеремонно шастали по дому. При цьому не пояснюючи нічого. Документів не показували.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так, застосовували. Було таке, що мого сусіда посадили у тюрму за маленький мішочок зерна, який він взяв з поля. Також забивали людину і лишали її. 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні зброї не мали, тільки коли – це такі палки, загострені в одному кінці. 

Як люди боронилися?

Люди боялися за своїх дітей і ніяк не боронилися. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, не можна було, все знаходили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали всюду, де тільки можна. Як звали, не помню. 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Іноді два чоловіка, а було і по шість чоловіків. 

Де можна було заховати продукти харчування?

На полі, в сараї, в дереві.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Можливо.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все. 

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

 Аякже. Не можна рвати колоски. 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Найманці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні, не хтіли. 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так. Забирали все – причина. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не було що ховати. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли захочуть. 

Скільки разів приходили до хати?

2–3 рази. 

Коли почали помирати від голоду?

Може, з зими.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Так, держава опікувалася сиротами. Я ж сама сирота. 

Хто не голодував у селі і чому?

Та всі помирали з голоду. 

Хто зумів вижити?

Ті, хто був при начальстві. 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так допомагали. Ось, наприклад, мені допомагала чужа родина Карпенкових, вона мене приютила. 

Які засоби вживали до виживання?

Все їли. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, мали допомогу. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Липу, кропиву, щавель, люцерну, жом. 

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липа, акація. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ужів, собак. 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було поміняти. 

Чи був голод у містах?

Я не знаю. 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні. 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі. 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Так. 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, це на старому кладовищі. 

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Звичайно. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Нічого не можу сказати. 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

В нашому селі нема церкви. 

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Мої внуки знають. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталінський режим. 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Ні.

Місце запису: с. Зелений Гай, Волноваський р-н, Донецька обл.

Дата запису: 24 липня 2003 р. 

Хто записав: Юзвінкевич Олена Віталіївна.

Респондент: Божко Надія Кирилівна, 1935 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Зелений Гай Волноваського району Донецької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932–33 роках або у 1946–47 роках? Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Причина була – це податки, і забирали урожай, а в 1946 р. – через неврожай і засуху.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Це робили люди, яких присилало начальство.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Документів не було ні в кого. 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так. Були случаї, коли людину забивали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні, тільки мали палки.

Як люди боронилися?

Хто як.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Заховати можна було, але все равно знаходили. 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Своїми палками кололи всюду, даже підіймали пол.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 По чотири чоловіка. Як звати, не пригадаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Прятали в садках, у дерев’ях, в сараї.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

На той час всі голодували. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

 Не тільки продукти, а ще речі і худобу. 

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Це не разрешали рвати колоскі. 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

 Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Свої люди.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так,  змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили і ноччю, і рано утром. 

Скільки разів приходили до хати?

Бувало і таке, що по шість разів. 

Коли почали помирати від голоду?

Більшість весною, а також і зимою. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У нас не було домів для сиріт, а ось у місті були.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, у кого родичі в городі були. 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

У родині так, а з сусідами не часто.

Які засоби вживали до виживання?

Вживали все, що було їстівне. Рвали акацію, їли щавель, буряк і робили з нього чай. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Трошки мали допомогу. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Щавель,  акацію. 

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липа. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ужів, собак, котів,  горобців.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Так, можна було, тільки не було за що.

Чи був голод у містах?

Такого, як у селі, не було. 

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні. 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

У ямах. Скидували по 3–4 чоловіка і загортали, у відведеному місці.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих? 

Так.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні, але це старе кладовище. 

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні, але наша сім’я поминає. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз не знаю. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Ні, нема. 

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932–33рр., чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, мабуть, знає. Я розповідала. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Комуністичний режим. А, зокрема, Сталіна.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

Ні.

Місце запису: с. Зелений Гай, Волноваський р-н, Донецька обл.

Дата запису: 19 серпня 2003 р.

Хто записав: Юзвінкевич Олена Віталіївна.

Респондент: Галкіна Валентина Іванівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Зелений Гай Волноваського району Донецької області.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Як я пам’ятаю, то причиною голоду був неврожай. І ще начальство заставляло здавати зерно.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це був?

Забирали керівники з району.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

 Я таке не помню.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Люди, які ходили і збирали, взагалі не мали документів. Іскали всюду. 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

За це нікого не висилали, тільки били і ховали в подвали. 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні. 

Як люди боронилися?

Ми ніяк не сопротівлялись. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Сховати було дуже важко. 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходило по чотири чоловіка. А  как звали, не помню. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в садках, на березі біля води, під полом.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Я не знаю, але казали, що давали їм їжу.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все, що могли донести.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Так, я чула про цей закон. Як я пригадую, він не дозволяв собірать колоски з поля. 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Так, охороняли, свої. 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди не хотіли йти туди.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, нас змушували, начальство забирало все майно, а нам треба якось було виживати, ото і йшли в колгоспи.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А ніде. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Як коли, був такий випадок, що і в 3 часа ночі робили обиск. 

Скільки разів приходили до хати?

Могли і чотири раза на день.

Коли почали помирати від голоду?

Весною і зимою. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сирот віддавали у приют у місто, в нашому селі не було приютів. Були випадки, коли багатодітні родини віддавали дітей до приюту. Так зробила Божко Надія Павловна, вона відвезла в місто в приют і кинула їх біля воріт, хлопчика і дівчинку. 

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

У кого сили волі хватило.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

У нас в родині допомагали тільки собі. 

Які засоби вживали до виживання?

Їли сусліків, ловили птахів, остатки від кукурудзи, все підбирали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, хто працював у місті, то допомагали, але дуже мало. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Кропиву, буряк, вовчу ягідку та інше.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Собаки, суслікі, навіть котів, ужів. 

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Якщо получалось сховати, то міняли у місті, але нас і там грабували. 

Чи був голод у містах?

Можливо. 

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Про такі відомості я не знаю. 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Чутки ходили, але я не бачила.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих хоронили у відведених містах. У кого ще були сили, то ті робили гроби своїм родним, а то так скидали людей у ями і закопували. 

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Так. 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Це кладовище.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Наша сім’я поминає. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

В нашому селі церкви нема, але є в сусідньому. 

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932–33 рр., чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, розповідала своїм внукам, коли їм треба було дізнатися про голод. завдання зі школи. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Наше начальство.

Місце запису: с. Петрівка, Сватівський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 8 квітня 2008 року.

Хто записав: невідомо. 

Респондент: Пахно Марія Володимирівна, 1926 р.н.

У роки Голодомору 1932–1933 рр. проживала в селі Петрівка Сватівського району Луганської області.

Голод 1932–1933 років пам’ятаю дуже добре. Голодували всі. В нашій сім’ї з голоду померли тато і три молодші брати. Я залишилася з мамою. Мама за 200 грамів макухи працювала в колгоспі. Їли все, варили лободу, кору з дерев. Пухли з голоду. Мені допомогла вижити бабуся, яка тримала корову. Я, маленька, за 5 км ходила за 1 літром молока. Інколи бабуся ще й перепічку якусь дасть. Голод змушував людей йти працювати до колгоспу. Тим, хто працював, видавали продукти.  Збирати колоски, залишки городини не дозволяли. Поля та колгоспні комори охороняли солдати.

Місце запису: с. Гончарівка, Сватівський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 22.11.2007 р.

Хто записав: Бондурова Ірина Олександрівна.

Респондент: Щіпун Дмитро Іванович, 1917 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Гончарівка Сватівського району Луганської області.

Їли мерзлу картоплю, буряки. Мама ходила в поле з тяпкою, сокирою, там залишались нескошені колоски, так вона їх діставала з-під мерзлої землі та снігу. Потім вона їх сушила товкла,  подавала на вечерю, але від того не наїдалися, і на другий день були зовсім голодні. Було 3 дітей, одне вмерло з голоду. Батько загорнув його в ряднину, положив на свої плечі і поніс. Які б голодні не були, але людоїдства не було. Важко згадувати ті часи Голодомору, зі слізьми згадується.

Місце запису: с. Куземівка, Сватівський р-н, Луганська обл. 

Дата запису: 15 березня 2008 року

Хто записав: Крук Ольга Вікторівна

Респондент: Чернишова Олександра Григорівна, 1925 р. н.

 Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Куземівка Сватівського району Луганської області.

Я пам‘ятаю голод, який був у 1932–33 роках.  Причинами цього голоду були неврожай (через засуху) та надмірні плани влади по заготівлі зерна.  Тих людей, які відмовлялися віддавати майже весь урожай, який і так був дуже вбогим, висилали з села, було багато випадків побиття.  Навіть сховати ніде було, в основному заривали в землю.  

Мої мама й тато працювали в колгоспі, їх там годували, але додому нічого не давали. Та мама умудрялася ховати хліб у пазуху і приносити нам.  Представники сільської ради забирали не тільки продукти, але й одяг і навіть рушники та вишиванки. А після збору врожаю в поле посилали людей, щоб вони зібрали втрачені колоски і здавали їх у колгоспи. 

В їжу вживалися лобода, грицики, кульбаба, але це все влітку та пізньою весною. А після нового року до самої весни було найсутужніше з харчами.  

Скільки людей у нашому селі померло від голоду, я не пам’ятаю, але знаю, що померлих ховали на кладовищі, і бувало, що в одну яму клали багато людей, яких загортали в тканину, тому що не вистачало гробів. 

Чи був в містах на той час голод, я не пам’ятаю, адже я весь час мешкала в селі, та мої батьки та сусіди їздили міняти полотно на харчі в Центральну Україну. Людей на залізничних вокзалах було дуже багато, і потяги переповнені, тому люди їздили на вагонах.  Про випадки людоїдства в нашому селі я не чула, але в інших селах було й таке.

Місце запису: с. Степне, Кам’янська сільська рада, Новопсковський р-н, Луганська обл.

Дата запису:  20.05.2008 р.

Хто записав: І. В. Золотарьов, завідуючий методкабінетом відділу освіти райдержадміністрації.

Респондент: Хлопко Ірина Степанівна, 1924 р. н.

У роки Голодомору 1932–1933 років проживала в с. Степне Степнянської сільської ради (на даний час – Кам’янської сільської ради) Новопсковського району Луганської області.

Дуже добре пам’ятаю, що був голод 1932–1933 років. Влада забирала все. Активісти прийшли і до нас, забрали коня, а корову залишили. 

Люди чим могли допомагали одне одному. Навесні ходили по чужих селах (по городах), збирали гнилу картоплю. В лісі рвали верес, варили з нього борщ. Наша сім’я з голоду не пухла, тому що була корова. Ходили збирати колоски в колгоспі по полях, але за це дуже ганяли.

До колгоспів люди йшли не дуже охоче. Багато сиріт лишилося, які не були потрібні нікому. В селі не голодували ті, хто забирав у людей все.

Випадків людоїдства в селі не було. Померлих від голоду звозили на кладовище родичі або сусіди. Тим, хто хоронив, не платили.

Місце запису: с. Коломийчиха, Сватівський р-н, Луганська обл. 

Дата запису: 7 квітня 2008 р. 

Хто записав: Галушко Ольга Миколаївна.

Респондент: Фесенко Любов Яківна, р.н. невідомий. 

В роки Голодомору 1932–1933 рр. проживала в селі Коломийчиха Сватівського району Луганської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Забирали врожай.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Комуністи.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Не знаю.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Не мали.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Застосовували.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронились?

Ховали зерно.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна. Але часто знаходили.

Хто і як шукав заховані харчі? 

Ми називали їх комуністами. Шукали продукти у сараях, у посуді, у скиртах, гаками штрикали землю.

Скільки їх приходило до хати? 

2-3 чоловіки. У нашому селі збирали зерно Мирон і Павло Ковальови

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали зерно у скирти, закопували у землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали макухи по 100 г на працюючого, а 1946–1947 роках по 300 г зерна, а потім по 500 г муки чи зерна.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали городину, птицю, свиней.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула. За цим законом заарештовували за крадіжку державного майна.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля і комори?

Об’їздчики. Сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Так, але не всі.

Де переховували худобу?

Забивали.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Скільки хотіли, стільки й заходили.

Коли почали люди помирати від голоду?

Під весну 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Казали, що забирали до інтернату. А то ходили по селу.

Хто не голодував в селі і чому?

Голодували всі.

Хто зумів вижити?

У кого була корова.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Ділитись було нічим. Знаю наша мати давала по стакану молока братовим дітям.

Які засоби вживали до виживання?

Їли кору з дерев, товкли жолуді, весною було багато гарашків (гриби). Та на вигонах збирали слимаків і варили. Було таке, як кисіль. А також їли жовторотиків та жаб.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Гриби, лободу, іншу траву, жолуді.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Квіти акації, липи, жолуді, бересту.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Слимаків, жаб, жовторотиків, горобців.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Можна. Тільки нічого було міняти.

Чи був голод в місті?

У Сватовому давали пайки.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Багато.

Чи відомі випадки людоїдства?

Я не знаю. Пам’ятаю, що жінки сиділи у нашій хаті, а ми – діти сиділи на печі і слухали, що жінки говорили, що у Посоха ( ім’я не знаю) померла жінка, то він просив, щоб її не хоронили, а положили на горищі, а він буде рубати м’ясо і варити дітям. Та його брат не дав цього зробити. А жінки казали, що там їсти нічого: кожа та кості.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Колгосп посилав по наряду чоловіків. Вони їздили підводою і збирали трупи і звозили їх до могили. За це їх годували.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Їх годували.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Біля кладовища у велику могилу і присипали землею.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Тепер поминають.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Тепер поминають, а раніше не поминали.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Ні.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Хрест на місці поховань

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Розповідала дітям. 

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

А хто його знає.

Чи знаєте що таке “Торгсін”?

Ні, не знаю.