Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Сахно Анастасія Антонівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так, дуже добре пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був, але все забрала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це робив колгосп.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Донесення один на одного були, але винагород за це не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не мали документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Висилали людей до Архангельська.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї вони не мали.

Як люди боронилися?

Вони йшли в колгосп.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

Не можна було нічого від тих, хто це відбирав приховати. Ми нічого не ховали, бо бідно жили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не знаю. 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ми ніде не ховали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тим людям давали і їжу, і землю.

3абирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо? 

Все забирали, у нас забрали корову, пашню, картоплю.

Що таке закон про “п’ять колосків?” Чи чули Ви про нього? 

Не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Мабуть той, хто цим всім завідував.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні, не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, їх змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю, де люди переховували, а ми нічого не ховали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

До нас приходили один раз, все позабирали, побили і більше не приходили, бо вже нічого не було.

Коли почали люди помирати з голоду?

Навесні 1933-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Для сиріт були державні притулки.

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю.

Хто зумів вижити?

Хто як міг.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Нам нічого ніхто не давав.

Які засоби вживали до виживання?

Йшли в колгосп.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні, від родичів ніхто нічого не мав, бо всі голодували.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Собачу лободу, клевер, липовий цвіт.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Такого не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не вживали.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Нічого не можна ні купити, ні виміняти.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили кожний в своєму городі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили ніхто нічого.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ховали на своїх городах.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Раніше поминали, а зараз я не знаю.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминали і за часів радянської влади і зараз поминаємо.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви немає.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідали своїм дітям, онукам, школярам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу того часу.

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 01.10.2008 р.

Хто записав: Безродна Аліна Олегівна.

Респондент: Пономаренко Ганна Іванівна, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках? 

1946 -1947 не дуже пам’ятаю, а 1937 – 1933 були страшними.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Був неврожай, дощі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? 

Активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, про це не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Нічого. Ніяких документів. Якщо у колгосп записався, то нічого не забирали, а як не записався, то забирали все.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

Виганяли з хат на Соловки.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не забирали, дід записався до колгоспу.

Як люди боронилися?

Хтозна як.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Хто зміг, а хто – ні.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти.

Скільки їх приходило до хати?

Активісти, у хаті були збори.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де хоч, там і ховай.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так. Варили і ходили роздавали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Якщо не записався у колгосп, за 24 години приходили і забирали все.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Судили за колоски.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ніхто не дозволяв. Гонили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі були у коморах, а на полі об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Добровільно не пішли, а хто не пішов, то забирали все.

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Примушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не переховували, бо її всю позабирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В будь-який день.

Скільки разів приходили до хати?

Не пам’ятаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Сусід помер з голоду у хаті.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я сирота була, ходила в школу на безкоштовний сніданок.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто не записався у колгосп, той і вижив.

Хто зумів вижити?

Хто був у колгоспі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ходили на роботу і там давали обіди.

Які засоби вживали до виживання?

Намагалися добути хоч якусь їжу. Бувало, баба ходила в сусіднє село і приносила окрайчик хліба.

Чи мали якусь допомог}7 від родичів, які менше голодували?

Так.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, щавель.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Конюшину сушили, їли полову.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Птахів не було.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ходили міняти посуд по хутору.

Чи був голод у містах?

Так, був у Конотопі.

Скільки людей померло у селі ? Чи є такі відомості?

Кількість невідома.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Людей ні, але сусід відкопав померле колгоспне лоша і з’їв з сім’єю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі хоронили на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Так. Рідні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

Так.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні, немає, розкидали.

Чи встановлено в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так. Розповідали.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Зінгун, з сусіднього села, але він помер.

Чи знаєте ви, що таке “Торсін”?

Обмін золота.

Місце запису: с. Бондарі, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Комлик Михайло Антонович, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю дуже добре. Людей почали розкуркулювати, заганяти в колгоспи, відбирати все.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали у людей вирощене в полі, городі свої сільські мешканці, які працювали на владу того часу, їх називали комнезамами.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Донесення сусід на сусіда були, але винагород від влади за це не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Заходили до хати, погрожували різною розправою, якщо не віддадуть те, що вони просили. Документів на забирання продуктів у них не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

До людей застосовували покарання, били палками, рідного дядька заарештували й кудись вислали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброю мали, але не застосовували.

Як люди боронилися?

Люди просили, благали, щоб не забирали те, що виростили, залишали хоча б трішки.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів? 

Заховували зерно, продукти, овочі, але все одно комнезами все знаходили і відбирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали заховані продукти комнезами, оглядали всі куточки, перевертали все «догори ногами».

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До хати приходило З чоловіки – це були мешканці с. Бондарі, що працювали на владу.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали скрізь -у клуні, в городі, закопували де хто міг.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали скибку хліба на добу.

3абирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали все – продукти, одяг, рушники, сорочки, рядна, настільники, скриню.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Згідно з законом про «п’ять колосків» людей засуджували на 5 років.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Це дуже каралося. Людей наздоганяли, били, відбирали те, що вдалося назбирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Мешканці села, що працювали на владу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ніхто не хотів.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Людей змушували йти до колгоспів – вдома у них все забирали, залишали їх голодними, тиснули на людей.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли завгодно: і вдень, і вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Більше десяти разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

У 1933-1934 поголовно, де настигала смерть — в полі, на дорозі, особливо не витримували маленькі дітки й старі люди.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Малими сиротами влада не опікувалася, й взагалі на них не звертала ніякої уваги.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті люди, що були при владі, і ті, що вступили до колгоспів.

Хто зумів вижити?

Ті, які були в колгоспі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Один одному не допомагали, бо нічим було зарадити.

Які засоби вживали до виживання?

Збирали клевер, хто як міг, так і виживав.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Материн брат допомагав продуктами.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Дику кропиву, клевер, картоплю гнилу.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Вживали яблуневу кору.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ніяких.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Нічого не можна було купити й виміняти, бо н було грошей, речей.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Люди здавали золото: 2 золоті п’ятірки мати виміняла за дві буханки хліба і шматок сала.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

У Бондарях від голоду померло до десяти чоловік. 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Це знаю, не чув.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили мешканці села.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не можу сказати, бо не знаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Так, поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминали в церкві таємно, бо в основному церкви були закриті, а ті, що були відкриті, там не дозволяли цього робити. Поминали вдома. Поминають і тепер.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

На даний час немає церкви. Була церква дерев’яна, велика до 1991 року, потім її розвалили.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, молодь села знає про голод 1932-1933 років, я розповідав своїм дітям, онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу того часу. Все робилося задля винищення людей, які не йшли в колгоспи, так званих «буржуїв». В Одесу відвозили хліб і бульдозером зсовували в море.

Місце запису: с. Бондарі Конотопського району Сумської області;

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Шалак Олена Олександрівна.

Респондент: Бондар Ганна Олександрівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Бондарі Конотопського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Дуже добре пам’ятаю, бо сильно голодували.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Не можу сказати.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Донесення такі були, але ніхто за це не нагороджував.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не знаю

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Я цього не бачила

Як люди боронилися?

Не знаю. Кожен як міг.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів овочів?

Можна було приховати, приховували.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не знаю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, давали їсти, в колгоспі варили обіди.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не забирали все.

Що таке закон про “п’ять колосків?” Чи чули Ви про нього?

Про такий закон не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, проганяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Люди від влади об’їжджали на конях довкола поля.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хотіли, мій батько сам пішов у колгосп, його ніхто не змушував.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ні, не змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу в колгосп люди самі здавали, нікуди не переховували.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Не знаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

Не знаю.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто ні з ким продуктами не ділився, нічим не допомагали.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не знаю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Клевер сушили, потім їли, листя та цвіт липи рвали на чай.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Кори в їжу не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їх просто ніде не було.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купити не можна було, а виміняти можна, так як не було що міняти.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін”?

Це знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю таких даних.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула про них.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Нічого нікому не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мені не відомі.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Мабуть так. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Цього не знаю

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви немає, її знищили.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Кожний родич встановлював хрест своїм померлим.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Мене ніхто про це ніколи не розпитував.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Цього не знаю.

Місце запису: с. Підлипне Конотопський район Сумської області.

Дата запису: 15.09.2009 р.

Хто записав: Лисий С. М.

Респондент: Щербина Таїсія Павлівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області.

В нашій родині великого голоду не було. В період 1932-1933 рр. ми проживали непогано, тому наші батьки працювали на заводі і отримували пайок – 2кг. хліба на всю родину – п’ять чоловік. Крім того ми мали корову. Звичайно, були бідніші сім’ї, наприклад, наші сусіди їли гнилу городину, але загалом великого голоду у нашому селі не було, бо більшість населення працювало. Були спеціальні люди, які ходили і шукали їжу. Вони це робили за допомогою залізних прутів, якими вони штирхали у землю. Хто вступив у колхоз, було краще, бо в них не забирали, а навпаки — давали їсти у колхозьких їдальнях. В період 1946-47р. наша сім’я теж не бідувала, бо вже і я працювала на заводі разом з батьком отримуючи по 400г. хліба. Тому і в цей час у нашій сім’ї і селі жилось не дуже погано і тому не було зареєстровано великої смертності, наскільки я знаю. Але брат мені розповідав, що коли служачи в армії, вони проходили через певну місцевість і ділилися своїми пайками з людьми. На жаль, більше з тих часів я нічого не пам’ятаю, бо була ще молодою, тому завершу розповідь.

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 15.08.2009 р.

Хто записав: Щербина Д.О., Лисий С. М.

Респондент: Ткаченко Надія Карпівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області.

У 1932 – 1933 рр. був великий голод, люди пухли, падали, умирали під заборами. Не було майже нічого з їжі, тому їли лободу, липиху. Бувало наваре мати, посоле, а тоді все їмо. Ходили забірали все партійці, було з печей все вигрібали, забирали клуночки з під полу, у кого даже витягували з під подушок даже.

Ходили без оружія, без будь-яких документів, вигрібали все вщент. Но люди даже не сопротівлялись, віддавали все, бо тоді за непослушаніє арестовували, били і даже роспилювали і лише коли вони ішли, то тоді люди бідували, горько плакали. Восновному забірали саму їжу, других речей не займали.

В колхози вишукували самі, бо там хоть поїсти давали. А с полів і різних складів нічого не розришали брать, там стояли сторожі. Худобу, яка була ховали в сарайчиках, але більшість людей скотину не тримали, самим їсти було нічого. Масова смертність почалася в 1932 р. Навіть сироти і малі діти мерли, бо ними ніхто не опікувався. Ніхто вообще нікому не помагав, даже родичі.

Один раз ми були у Шостці, убивцею там була баба, вона людей убивала і їла, так її при нас засудили. Померлих ховали сусіди чи родичі, а хоронили де прийдеться. Зараз на Проводи людей поминають, а от у церкві майже навіть і не згадують.

Місце запису: с. Підлипне, Конотопський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 19.09.2009 р.

Хто записав: Панчук Анастасія.

Респондент: Судак Мотрона Михайлівна, 1919 р.н.

Під час Голодомору респондентка проживала в селі Підлипне Конотопського району Сумської області.

Я так і не дуже пам’ятаю, було дуже давно. Мені було толі чотирнадцять років. Люди з’їдали все, що було. Помирало багато людей. Я жила з матір ю, батько вмер від голоду. Ми з матір’ю трималися як могли. Люди від голоду дуріли і їли один одною, це було жахливо. Моя мати померла від голоду, і я зосталась одна. Дуже страшно згадувати що було в ті дні.

Місце запису: с. Старогнатівка,  Тельманівський (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківський р-н, Донецька обл.

Дата запису: 2002 р.

Хто записав: Гасиджак Леся Іванівна

Респондент: Музикант Надія Георгіївна, 1918 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Музикант Надія Георгіївна, 1918 р. н., проживала в селі Старогнатівка Тельманівського (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківського району Донецької області.

У 33-му році у нас усі голодували. У нашій родині все забрали, навіть лопати. Ми не опухали, а поряд у нас сусідка померла з голоду. Вони дуже бідні були. У нас по селу ходили люди та міняли подушки, ковдри на крупу чи пшеницю. 

Ми на золото нічого не міняли, бо хоч золото в нас і було, та його забрали. Батька один раз забрали до сільради, і доки мама все золото не принесла, його не відпускали. 

У 47-му році вже за колоски у в’язницю людей садили. Так Марусю Михайлову посадили.

Я пам’ятаю йду біля Шаблицьких, а там їхня бабуся та донька лежать, з голоду вони навіть сидіти не могли. А Ваня мій тоді шофером працював. І в нас дещо було. Так ми дали їм картоплю, сусідською коровою орали їм город, і нашою картоплею засадили його. 

Половину нам, а половину їм.

(Мова респондента російська, свідчення записане російською мовою). Оригінальний текст:

В 33-м году у нас все голодовали. У нашей семье всё забрали, даже и лопаты. Мы не опухали, а рядом у нас соседка умерла от голода. Они сильно бедные были. У нас по селу ходили люди и меняли подушки, одеяла на крупу или пшеницу.

 Мы на золото ничего не меняли, потому что хоть золото у нас и было, но его забрали. Отца один раз забрали в сельсовет, и пока мама всё золото не принесла, его не отпускали.

 В 47-м году уже за колоски в тюрьму людей сажали. Так Марусю Михайлову посадили.

Я помню иду возле Шаблицких, а там их бабушка и дочка лежат, от голода они даже сидеть не могли. А Ваня мой тогда шофёром работал. И у нас кое-что было. Так мы дали им картошку, соседской коровой вспахали им огород, и нашей картошкой засадили его.

 Половину нам, а половину им. 

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Старогнатівка, Тельманівський (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківський р-н, Донецька обл.

Дата запису: 2002 р.

Хто записав: Гасиджак Леся Іванівна

Респондент: Шермазан Кіра Минівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Шермазан Кіра Минівна, 1925 р. н., проживала в селі СтарогнатівкаТельманівського (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківського району Донецької області.

У 47-му році ми з сестрою були пухлі. Ми на степ ходили, збирали мерзлу картоплю і з висівками змішували і пекли пампушки. А воно на вигляд було як коров’ячий гній. Макуху ми їли і з льону пампушки робили. Моя мама насіння дикої редиски – суріпки в печі сушила, потім молола камінням і теж пекла нам пампушки.

Нас було 2 у мами. Але в сім’ї з голоду ніхто не помер, але у селі були випадки. У нас золота не було. Батько погнав корову до Донецька, продав її і на ті гроші купив дещо з продуктів. 

Пшеницю у нас у 33-му, а в 30-му забрали, коли в колгосп вступали. Тоді й інвентар та тяглову силу забрали.

В одній родині був випадок, що діти до міста поїхали, а старий батько помер. То його під парканом землею закидали. А ховали тоді в тому одязі, якому людина була. Про жодного священнослужителя і мови не було.

(Мова респондента російська, свідчення записане російською мовою). Оригінальний текст:

В 47 году мы с сестрой были пухлые. Мы на степь ходили, собирали мерзлую картошку и с отрубями мешали и пекли пышки. А оно на вид было как коровий навоз. Макуху мы ели и с лена пышки делали.  Моя мама семена дикой редиски –  сурепки в пече сушила, потом молола каменем и тоже пекла нам пышки.

Нас было 2 у мамы. Но в семье от голода никто не умер, но в селе были случаи. У нас золота не было. Отец погнал корову в Донецк, продал её, и на те деньги купил кое-что из продуктов.

 Пшеницу у нас не в 33-м, а в 30-м  забрали, когда в колхоз поступали. Тогда и инвентарь, и тягловую силу забрали.

В одной семье был случай, что дети в город уехали, а старый отец умер. То его под забором землей закидали. А хоронили тогда в той одежде, как человек был. Ни о каком священнослужителе и речи не было.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Старогнатівка, Тельманівський (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківський р-н, Донецька обл.

Дата запису: 2002 р.

Хто записав: Гасиджак Леся Іванівна

Респондент: Зурнаджи Софія Спиридонівна, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Зурнаджи Софія Спиридонівна, 1921 р. н., проживала в селі Старогнатівка Тельманівського (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківського району Донецької області.

Ми в голод висівки їли, трави, ховрахів. Те, що в нас було трохи, я не можу сказати, що забрали, бо у нас саме не забирали. Ми залишили все те татові, а нас тітка забрала в Горький, щоб урятувати. Ми з мамою там рік були. Ну, а тато сам якось переніс. А всією сім’єю ми б це лихо не змогли перенести.

І потім тато казав, що тут у селі дуже багато людей повмирало.

(Мова респондента російська, свідчення записане російською мовою). Оригінальний текст:

Ми в голод отруби ели, травы, сусликов. То, что у нас немного было, я не могу сказать, что забрали, потому что у нас именно не забирали. Мы оставили всё то папе, а нас тётка забрала в Горький, чтоб спасти. Мы с мамой там год были. Ну, а папа сам как-нибудь перенёс. А всей семьей мы бы эту беду не смогли перенести.

И потом папа говорил, что здесь в селе очень много людей поумирало. 

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).