Паспортизація запису:

Місце запису: с. Лучка, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Давиденко Надія Михайлівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Лучка Липоводолинського району Сумської області.

 

Мама моя, Василиса Андріївна, жила в селі Чернеча Слобода. їй довелося пережити голод 1932-1933 років. Цей період вона називає «часом невиплаканого горя і непомірних страждань». Люди кожен день зазирали в очі голодній смерті. Нерідкими були випадки втрати свідомості від голоду. Мама пригадувала, що у них у селі була пересувна лавка, яка розвозила їжу помираючим. Цією справою займалися активісти (на жаль, цих людей вона не змогла згадати). Вони робили добру справу, адже допомога людям в біді, порятунок їх від голодної смерті – що може бути святішим і благороднішим за цю справу. Мама згадувала, що до цієї лавки приходив і голодний священик.

Моєї матусі вже давно немає в живих, спочиває з миром в іншому світі, де немає горя і страждань. За життя вона любила повторювати такі слова: «Живи, дитино, по совісті. Бережи свою безсмертну душу від лицемірства, користі. Піклуйся про чистоту помислів і роби добро людям — це допоможе тобі за будь-яких часів зберегти в собі Людину». Я вдячна своїй матусі за добру науку і пишаюся тим, що вона зберегла в собі людяність, пройшовши через усі життєві випробування.

 

Місце запису: с. Лучка, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 2009 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Кравченко Федір Самілович, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-33 років проживав в селі Лучка Липоводолинського району Сумської області.

 

В 1931 році пішов до 1 класу. Батько був грамотним, тож допомагав синові вчитися, і Федір швидко навчився читати та писати. Та біда: писав лівою. Вчитель заставив перевчитися. Говорять, що 1932 рік був напрочуд врожайним. Цілу осінь возили люди снопи на тік та молотили. Малими хлопчаками ми любили дивитися на цю справу. На село наклали план. Зерно почали вивозити. Валки возів тяглися з току за село. Ми і тут встигали. Бігли за возами, не знаючи, що проводжаємо своє передчасно закінчене дитинство, а для декого і коротке життя. Потім буксири почали з’являтися по дворах. Вимагали здачу в план хлібозаготівлі зерна. Спочатку забирали пшеницю, ячмінь, жито. Коли настала черга кукурудзи, мати почала плакати і благати змилостивитися, зглянутися на дітей. Та хіба почують і побачать горе матері нелюди? Забрали все. Навіть вузлик квасолі, що висів на гвіздочку на печі. Поки була ще якась картопелька, то воно було і нічого, а згодом… Спасала нас корова. Молока з тих пір я більше не п’ю.

Дід Микита робив у колгоспі ковалем, а там давали по 3 галушки за трудодень. Дід одну з’їдав, а решту приносив додому дітям. По сусідству жила сім’я Склярів. Казали, що вони були куркулями, бо не захотіли молотити і здавати жито. Жито змолотили колгоспники, а їх вигнали з хати. Де вони ділися ніхто не знав. В село сім’я більше не повернулася. Зимою було дуже багато снігу. Хати позамітало під самі стріхи. Дітлахи спускалися з пустої хати Склярів на санчатах. Раптом санки з’їхали набік і провалилися. Як справжні дослідники, діти обстежили яму, в яку впали і натрапили на мішки. Вони були з зерном. Федір з сестрою стягли 3 мішки на санки та й потягли додому. А коли прийшли з дідом Микитою, то мішків уже не було. «Нічого, не ми одні бідуємо.» – підсумував дід. З сім’ї в голодовку ніхто не помер.

Навіть в голодовку були люди, що вели себе по-людськи. Не знаю як, але відкрили в селі патронат для дітей, що залишились без батьків. Забирали туди і дітей куркулів. Годували їх там. Ми з ними дружили. Вони вижили, хоча в основному і роз’їхалися хто куди. Дівчата заміж повиходили. А як дід Омелько – голова колгоспу – не побоявся організувать притулок. Не знаю. Мабуть, що старим уже був. Не хотів гріха на душу брати. Діти ж не винні.

 

#Голодомор #Колективізація #Хлібозаготівлі #Активісти #СмертністьвідГолоду #Виживання #Подвірніобшуки #Діти #Вилученняпродуктів

 

Місце запису: с. Лучка, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 2009 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Дацько Варвара Степанівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Лучка Липоводолинського району Сумської області.

 

В 1931 році пішла до 1 класу. Вчитися було дуже важко, бо не було ні зошитів, ні підручників. Один Буквар у вчителя. Та було велике бажання вивчити грамоту, тому дуже старалася. Учні тоді були слухняні, не те що зараз. Та і вчителі з ними не панькалися. Дуже боялися батьків. Боронь Боже, було сказати вчителеві чи батькові, що він не прав. Може тому люди і вимерли в 1933 році, бо боялися сказати начальникові чи буксирові, що він не прав, а ті в свою чергу не звертали уваги на сльози і прохання. Всі йшли до великої мети. Голод пам’ятаю дуже добре, таке забути не можна. Їсти не було чого. Заняття в школі майже не проводилися, бо діти думали лиш про те, де б узяти їжу. Було не до знань. Люди пухли. Почали їсти котів, собак, все, що потрапляло на очі. М’ясо собак було смачніше. А найстрашніше те, що не було ні гидко, ні страшно його їсти. Наші менші пухнасті друзі продовжували наше життя чи може існування? А може муки? До весни вже їсти зовсім не було чого. Кожен день по селу їздили похоронні бригади забирати мертвих. Їх ніхто не проводжав, за ними ніхто не плакав. Весною рвали листя подорожника, дерев, сушили, м’яли, робили таке борошно і пекли млинці. Зараз внуки пшеничним хлібом перебирають, а тоді раділи, коли було хоч таке. 

Дітей, що залишились без батьків, голова колгоспу наказав позбирати до інтернату, який відкрили весною 1933 року в одній з пустих куркульських хат. Хто був головою колгоспу я не пам’ятаю, а поваром там була Худолій Меланія Якимівна. Добра була жінка. Ніхто на неї не жалувався.

В 1941 році, коли почалася війна, мені було 18 років. Тож і потрапила я до фашистської Німеччини. Там було не легше, ніж у нас у 1933-му. Ми не голодували, та життя було собаче. Нас, українських хліборобів не любили ні свої, ні німці, їм подобалося, як ми працюємо.

В 1947 році народила сина Олександра. З ним та його сім’єю і доживаю віку. Він чуйний, турботливий, ввічливий, поважає старших, завжди зі мною радиться. Не дивлячись на те, що душа моя зачерствіла з 1933 по 1945 роки, зуміла виховати чесну і порядну людину, яких зараз мало. Маю трьох внуків. За 85 років життя зрозуміла, що людські страждання наскільки ж безмірні, як і людська доброта. Людська душа вміє і може прощати, та серце не може забути ніколи. Вдячна школі, учням, що не забувають, приходять, погомонять, щось допоможуть, запрошують у школу, слухають старечі спогади, не перебивають, цікавляться. Хочеться вірити, що все в нас ще буде добре. Пройде похмілля після п’янкої свободи і ми нарешті побудуємо…

 

Місце запису: с. Калінінське, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 08.06.2008 р.

Хто записав: Грицай Микола Олексійович.

Респондент: Грицай Олексій Федорович, 1928 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Калінінське Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

 

Пам’ятаю і сам тай розказували батьки.

 

Які на Вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада.

 

Врожай був добрий та забирала його влада.

 

Якщо відбирали у людей врожай, вирощений в полі, городі, хто це робив? 

 

Їх називали «Буксирами». Це були добровольці.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей?

 

Не могу сказать, не знаю.

 

Хто з Вашої родини, або сусідів помер в голод? Чи знаєте Ви, де вони поховані?

 

У моєї тітки Палажки помер чоловік Явтух і діти. Де поховані не знаю. А на хуторі Андрінкове де ми жили тоді, я не чув, щоб хтось умер. А в самому селі люди мерли, ховали їх на кладбищах, когось отдєльно, а кого і в братських могилах.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 

Чув, що вислали у Сибір попа Базилевича, десь там і пропав. Вислали кудись і Полікарпа Голодного, вернувся аж після войни.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

 

Не знаю, не чув.

 

Чи влада забирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Казали старі люди, що забирали не тільки зерно, а все їстівне: і квасолю, і горох і т.д.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Люди приховували, а буксири його знаходили. Хто зумів приховати, ті в основному і вижили, батько мій, мабуть у 32-му, а може й у 33-му біля рівчака, де текла вода закопав трохи зерна й мені показував. Казав, може ми помремо, то ти хоч сирого зерна з’їси.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Їх звали буксіри. Ходили з щупалами – дерев’яні або залізні палиці і ними довбали в землю або в солому. Чи призначав їх хтось, чи були це добровольці – я не знаю.

 

Скільки їх приходило до хати, хто це був?

 

По одному не ходили, ходили групами, по скількись чоловік.

 

Де можна було сховати продукти харчування?

 

Де хто зумів там і ховали.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Точно не знаю, але по-моєму варили якусь баланду.

 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Продукти харчування забирали, а щоб щось інше – не пам’ятаю.

 

Що таке закон про «П’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

 

Чув, що якщо хто зірве, або підбере колосок на колгоспному полі, то того судили.

 

Чи дозволяли збирати колоски, залишки городини?

 

Ні.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Сторожі. Біля токів стояли вишки -три стовпи і мостік, і на них стояли сторожі.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Дехто йщов добровільно, а більшість – ні, їх заставляли силою, саме їх і «буксірували», а колгоспників – ні.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Змушували. Визивають у сільську раду і примушували писать заяву.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Переховати худобу не можна було, бо всі знали, яке в нього худоба і скільки голів і все рівно заберуть.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

І вдень ходили, і ввечері.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Точно не знаю, може разів і чотири.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Почали помирати восени і взимку 32 року, а найду ще мерли весною 33-го, коли почали наливатися хліба.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Для них робили патронати. Збирали в якусь хату сиріт, там вони жили і давали щось їсти.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Хто зумів щось приховати, той не дуже голодував.

 

Хто зумів вижити?

 

Хто зумів щось приховати з їжі, той і вижив.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами.

 

Родичі з родичами ділилися, якщо було чим. А так і не чув щоб ділилися.

 

Які засоби вживали до виживання? 

 

Їли бур’яни та листя.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

 

Батьків брат двоюрідний давав глечик молока на день.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Їли листя, як поспіли ягоди, стебла бур’яну.

 

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

 

Листя з липи, з берестка, стебла з різного бур’яну – козеликів, норіпси, будяків.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Галок видирали, а інші люди чув, що їли котів, собак, жаб.

 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

 

У сумах продавали хліб печений, можна було купить півхлібини на руки (перед жнивами 1933р).

 

Чи був голод у містах, хто з вашої родини виїхав у місто?

 

Не виїзжав ніхто в місто. Чи був голод у містах — не знаю.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

 

Померло багато, а скільки не знаю. Кажуть, що вимерла часть села.

 

Чи відомі випадки людоїдства в селі?

 

Кажуть, що були.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Із колгоспу давали наряд і колгоспники їздили забирать по селу померлих. Звозили на кудись на кладбище.

 

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

 

Платили півкіла соєвої макухи на одного.

 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей померлих від голоду?

 

Точно не знаю, а чув, що на краю кладбища.

 

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

 

Не знаю.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади.

 

За часів совєтскої власті не згадували. А церкви в селі не має

.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Немає.

 

Чи встановлені хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Недавно поставили в сквері.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розказував.

 

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

 

Совєтську владу.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

 

Знаю, у людей міняли золото на хліб.

 

Місце запису: с. Довга Лука, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 08.10.2008 р.

Хто записав: Крикуненко Є. В., Опришко І. А.

Респондент: Рочинська Анастасія Петрівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Довга Лука Липоводолинського району Сумської області.

 

Народилася я 1 травня 1923 року в селі Довга Лука Липоводолинського району. Це Байрацька сільрада. Наша сім’я була із середняків. Були в нас і вівці, і корова, і коняка. А як заснували колгосп, то все заставили туди поздавати, усю худобу. У 1932 годі погода була хороша, і хліб, слава Богу, вродив. Та все забрали енкаведісти. Батько вмер у 1932 годі. Мати зосталася з 5 дітьми.

Зима 1933 року була холодна, люта. Їсти було нічого, був страшний холод, люди падали на ходу. Однієї ночі до нас у хату залізли вори, продрали стелю і забрали все, що ще осталось. А що осталось? Узлик прілої квасолі, жменя жита, трохи картошки… Мати моя просить, щоб не брали, а вони їй кричать: „Цить, бо з душами всіх запечатаємо”. Забрали подушки, із скрині рядна, сувій полотна. Мій менший брат Василь 1928 року народження умер у 1933 годі. Він опух від голоду. Лежав на лаві, все просив водички, а я не можу підійти, бо сама вся пухла, ногами не ходила, лежала, як колодка. Живіт був великий, а руки і ноги тоненькі, тільки налилися, опухли. І зараз осталися шрами на ногах і на пиці. Ой, таке пережили. Хай воно ніколи не вертається, щоб ні діти, ні правнуки не знали. Од людей остались кісточки і шкура. Сестра із 1930 року вилізла із хати і щипала бур’янець, паслась, як худоба… А що тоді їли, так сам Бог знає. Їли те, що і собаки б не їли. Варили баланду із прілого жита, їли гнилу ріпу, свиріпу, очерет, оладки були із кінського щавлю. Ой Боже, Боже! Люди падали, як мухи. У дівчаток Одарки і Дуньки вмерла мати, так вони її самі прикопали у канавці.

А в 1934 році мене з братом Гришою 1928 р. н. і сестрою Танькою 1930 р. н. забрали від матері у патранат. Стояла у яру куркульська хата, там бабка давала нам шось поїсти, а ми пасли коров, дрова носили. Дітей було багато, спали, як оселедці. Та нам із сестрою пощастило втекти додому. Як зараз бачу матір, яка кинулась до нас: „ Діточки, де ж ви були, о Господи.”

А далі була у наймах у Галаївці, у других селах. Матері вже не було, умерла у 1939 році. Скрізь я наймалася, аж поки не вивезли у Германію.

Довго можна згадувать, та хай Бог не вертає цього, я вже оджила, хай поживуть мої онуки і правнуки.

 

 

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 05.09.2008 р.

Хто записав: Валюх Тетяна Дмитрівна.

Респондент: Цюпка Кіндрат Андрійович, 1912 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Я його не тільки пам’ятаю. Я його переніс.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада.

 

Не було ніякої засухи, а просто у 32 році намолотили, а в люде забрали все до грами.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив?

 

Огородини не відбирали. Люди картошку поїли, а шкурки садили.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей?

 

Був представник з Москви, одягнений в кожаний плащ, з револьвером. У кладовщика відбирали ключі, а самі вибирали все до зернини.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у Голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

 

Батько похований у Цвітущому, але він помер пізніше, після голодовки.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

 

Арештів не помню.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

 

Зброя була в кожного представника з Москви. Москва на це випустила 25 тисяч курсантів. Сталін заключив договір на поставку хліба і його відбирали.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Забирали зерно і борошно.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Приховать було не можна.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Ходили і шомполами протикували на городі землю й питали: “Де ти закопав?”

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Представітєль з Москви і 2 чи 3 з наших, що були з комуністів.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ховали так (намагалися закопати у землю).

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

У колгоспі була така колотуха. Таку варила мати моєї Уляни. Варила її і хто вийде на роботу давали ковшик тієї похльобки.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Усе оддали в колгосп і коні, і культиватор й плуг. І цілий день ходиш за конем, ореш, додому й деш ледь ноги волочиш, бо вимагали щоб виорав гектар, а воно виходило тільки десь 60-сотих.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Мій батько й сидів за ці колоски. Пришли з села тітка Галька й Глухова Марія, а у платках принесли колоски, а тут побачив об’єздчик Грицько Горобець і за ці колоски батькові дали три годи тюрми й тим жінкам теж.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Ні не дозволяли. Було заборонено.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Об’єздчики.

 

Чи люди хотіли добровільно іти в колгоспи?

 

Це все було добровільно…

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Колективізація була в 30-х роках. Собірали в селі збори голова сільради і секретар. Виступав представник із Москви, щоб землю оброблять колективно, а тоді вже в кінці питає: “Ну, хто перший запишеться? Мій батько Андрій Макеєвич каже: “Пиши мене”, а інші (хто був багатший) не хотіли йти.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Не переховували.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Приходили, коли молотять (від серпня й до жовтня).

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Помирати почали в 33-му. В 32-му в декого були ще якісь запаси, а в 33-му поки не вродила огородина ні в кого не було й пилини в хаті. У нас був бересток, так ми його продали на сволок людям за торбинку сухарів.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Сироти були. Багатші люди (дехто) забирали їх до себе, щоб пасли їм гусей, а за те давали щось попоїсти.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Якщо в кого були родичі у городі, то трохи помагали.

 

Хто зумів вижити?

 

Ті, хто виїздив по городах. їхали в Донбас, Дніпропетровськ.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Не ділилися ніхто нічим, бо не було чим.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Ми брали траву, сушили, товкли у ступі, як була мука, то додавали муки туди й пекли з такого. (Використовували кінський щавель, липове листя, спориш).

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

У кого було руждьо, то стріляли ворон і їли.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

 

А шо ти поміняєш. У городі те рядно, що з села воно нікому не нужне. 

 

Чи був голод у містах, хто з вашої родини виїхав тоді в місто?

 

В городі голоду не було. Я сам виїздив в Макеєвку. Там був хліб по картонках.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

 

Мені таке невідомо.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

Таке було, що людоїдство, ну в нашому селі я такого не пам’ятаю.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Їх тільки закопували. Гробу не було.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

По моєму ніхто нічого не платив.

 

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей, померлих від голоду?

 

Я таких місць не знаю. Пам’ятаю тільки про Ношу. Він ішов дорогою до Лобушків, попросить хліба, бо ті були багатші, й не дійшов. Так на дорозі присів й помер. Так його (я бачив) так біля дороги й закопали. Без гробу, просто поклали у землю й накрили сірячиною.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

 

Раніше була в кожній хаті так звана “Граматка”. Це там написано де і хто помер. їх виносили ті граматки на кладовище, а батюшка зачитував у поминальний день.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Є. До московського патріархату.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

Так.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Так.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Ето било винне правітєльство і Сталін.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

 

Знаю. Торгсін. Ето собірали золото. Здавали золото в спеціальні магазіни.

 

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 07.09.2008 р.

Хто записав: Бурдюг Ольга Федорівна.

Респондент: Саєнко Лідія Денисівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Добре пам’ятаю.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада.

 

Влада забирала все.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив? 

 

Буксирна бригада.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей.

 

Не було. Ходили тіки свої.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Брали все: їжу, одежу. Мішок у сінях із пір’ям висів і те забрано.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Не можна.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Шукали скрізь. Зірвали й поміст у хліві й там копали.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Не помню.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Ніде, бо скрізь найдуть.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Забирали все. Менший брат лежав у колисці, так з-під нього висмикнули ганчір’я, яке там було й забрали.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Чула. На полі не можна було взять колоска ніде. Бо як упоймають то всьо. Жінки в’язали снопи і ззаду граблі заразом тягли, щоб ніде нічого не осталось.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Ні не можна було, бо кого ловили, то могли дать п’ять год.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Об’єжчик.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Не знаю, де можна було сховать і як ти сховаєш. У нас корову забрано. Не подивились шо і діти малі.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Люба пора.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Не помню.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Ні, не помагали.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Батько їздив зразу у Запоріжжя мінять одежу на їжу. А тоді нічого було мінять.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Да. Батькова сестра з Кімлички помагала.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Щавіль.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Листя з берестка й липи сушилося. Добавляли туди вівсяну брагу (сушену) і пекли з нього маторженики. Брагу батько озив з Василівки, а дома сушили. Збирали голі качани з кукурудзи, товкли в ступі, з тієї “мукички” тоже щось варили.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

 

Ні за шо було, бо все забрано.

 

Чи був голод у містах, хто з вашої родини виїхав тоді в місто?

 

Ніхто нікуди не їхав у нас.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

Не чула такого.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Є.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розказуємо. Знають із слів.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Хтозна. Мабуть влада ж винувата.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

 

Там міняють золото.

 

Місце запису: с. Беєве Липоводолинського району Сумської області;

Дата запису: 07.09.2008 р.

Хто записав: Кучерявенко Ольга Володимирівна;

Респондент: Мова Ганна Григорівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Пам’ятаю, було важко жити майже всім.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Думаю, що голод був від неврожаю, а те що вродило забрала влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив?

 

Свої люди, які мали владу.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей?

 

Не було.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у Голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

 

Ніхто з сім’ї і родичів не помер.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

 

Зброю не мали, не бачила.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Забирали не тільки зерно, а й речі, й картошку.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

 

Ховали муку: топили в ставку, закопували.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Кравчута Михайло, Темченко, Хіжняк Михайло.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Двоє, троє.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

В землю закопати, в ставку втопити.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Варили суп, давали хліба, пампушки пекли.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Забирали одяг, худобу, речі.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Чула про такий закон, не можна було збирати колоски, бо за це карали. 

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Не дозволяли. Об’їщик їздив і сторожували.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Не пам’ятаю хто, але охороняли.

 

Чи люди хотіли добровільно іти в колгоспи?

 

Хто бідніший був, той хотів іти, а хто багатший, та ще й своєю працею все нажив, то ті не хотіли віддавати своє майно.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Змушували. Забирали майно, худобу.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

А де її сховаєш. Знали що є, то й забирали.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Вдень, вночі не приходили.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

2 рази. Раз шукали зерно, другий – забрали корову

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

Не пам’ятаю, щоб хтось помер.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Ніхто їх не забирав, люди допомагали хто чим.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Всі голодували, у кого що й було, то забрали.

 

Хто зумів вижити?

 

Всі хотіли вижити.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

А чим ділитися, нічого ні в кого не було.

 

Які засоби вживали до виживання?

 

Збирали жолуді, їли листя, ягоди.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Не мали ніякої допомоги, бо й родичі були такі як і ми.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Споживали.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Щавіль кінський, липу свиріпу, куріпку, калачики.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти? 

 

Їздили, міняли речі на муку.

 

Чи був голод у містах, хто з вашої родини виїхав тоді в місто?

 

Ніхто з родини не виїзжав у місто.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

 

Мовби ніхто не помер, не пам’ятаю.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

Не було.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

На кладовищі, рідні хоронили.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

 

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей, померлих від голоду?

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

 

Поминають на ”Проводи”.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Церква в селі є. Відноситься до Київського партріархату.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

 

В селі встановлений пам’ятник померлим від голоду, коло церкви.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розповідала, та їм зараз жити добре, то вони мене не дуже слухали.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Владу.

 

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 05.09.2008 р.

Хто записав: учні 9 класу.

Респондент: Карпець Олексій Трофимович, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

 

Так.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

 

Забирала влада.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив? 

 

Забирали буксирні бригади.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей?

 

Горбуков (росіянин) – начальник буксирної бригади.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

 

Карпець Ілля Петрович (дядько), Карпець Ганна і їх діти Марія і Настя, залишився лише Михайло.

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття,, висилання, арешти? 

 

Забирали силою. З щупами перевіряли подвір’я, чи ти де не заховав. Коли винесеш один мішок, накладали в податок другий.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

 

У головних була зброя.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

 

Забирали навіть останню муку, квасолю та інші продукти.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

 

Хто зумів, той і сховав. Давали іншим людям на тимчасову передержку.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

 

Горбунов і Цюх Іван Іванович був добрим чоловіком, попереджав, щоб ховали продукти.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

 

Не пам’ятаю.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

 

Заховати десь в березі, віднести до знайомих.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

 

Не пам’ятає.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

 

Брали все і худобу, і одяг.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

 

Так, пам’ятаю “Закон п’яти колосків”.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

 

Не пам’ятаю.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

 

Сторожі.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

 

Не хотіли йти добровільно.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

 

Забирали все або просто “розкуркулювали”.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

 

Худобу не заховаєш.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

 

Вдень.

 

Скільки разів приходили до хати?

 

Багато разів.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

 

В 32-33 роках. Зима, літо.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

 

Сирот забирали в патронати.

 

Хто не голодував у селі і чому?

 

Хто зумів заховати хоч трошки урожаю, у кого була корова.

 

Хто зумів вижити?

 

Молодий і здоровий.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

 

Помагали переховувать продукти.

 

Які засоби вживали до виживання? 

 

Їли листя, бур’яни.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

 

Не пам’ятаю. Коли повернулися з Уралу матері сестра допомагали сім’ї. 

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

 

Не пам’ятає, бо мати працювала на пекарні.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

 

Акація, лобода, липа.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 

Зайці, утята.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

 

Можна, та не було за шо.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

 

Не пам’ятаю всіх.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

 

На Уралі відкопували покійників і їли.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

 

Ховали на кладбищі.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

 

Поминають.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

 

Є, російського патріархату.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

 

Встановлений коло церкви.

 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 р.р., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

 

Розповідали онукам.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

 

Владу.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

 

Це люди, які міняли продукти на золото.

 

 

Місце запису: с. Беєве, Липоводолинський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 05.09.2008 р.

Хто записав: Марюха Ольга Іванівна.

Респондент: Авраменко Марія Тимофіївна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Беєве Липоводолинського району Сумської області.

 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

Да, пам’ятаю.

 

Які на вашу думку були причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирали все на світі.

 

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, хто це робив? 

Бозна, сам господь знав. А ті шо знали, давно померли.

 

Чи були уповноважені з міст під час збирання продуктів у людей? 

Забірали. Голодовка була страшна.

 

Хто з вашої родини або сусідів помер у голод? Чи знаєте ви де вони поховані?

Зроду ніхто, сусіди теж, отож я бачила, як умирала дитина в Бердичеві (село біля Колядинця).

 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? 

Били. Ми не давали зерно, а вони поб’ють та позабирають.

 

Чи мали зброю ті, що хотіли відібрати хліб у людей?

Не було. Були просто вредні. А пістолетів я не бачила.

 

Чи влада збирала лише зерно, чи інші продукти?

Саме зерно, того шо не було нічого, заберуть барахло та й поїдуть.

 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Можна, і одкопували ми самі тоді, якшо нада було.

 

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Бандити.

 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Три – чотири чоловіки.

 

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде, бо вони скрізь лазили.

 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали колотуху один раз в день.

 

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Усе забирали, шо тільки можна, не оставляли нічого.

 

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Не пам’ятаю, за колоски могли навіть убить.

 

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли, за те шо собере – засуджували.

 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Такі ж самі бандити, ті, шо в людей усе забирали.

 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні, не хотіли, заставляли.

 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Примушували під нагайками. Діда мого Федора в тюрму посадили за те, шо не хотів йти.

 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Скрізь: в лісах, в землянках, мало в кого його пооставалося.

 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вночі, вже як нічого не світилося.

 

Скільки разів приходили до хати?

Декілька разів.

 

Коли почали люди помирати з голоду?

Як забрали і мерли. А в кого була корова – то довше держалися.

 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто ними не опікувався, ходили голі й босі, хто було пусте в хату, а хто й ні.

 

Хто не голодував у селі і чому?

Самі поліцаї не голодували, бо в людей позабирають все собі.

 

Хто зумів вижити?

Кому повезло, той вижив, хоть із важкими хворобами.

 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали. Комусь молока давали, а хтось тобі.

 

Які засоби вживали до виживання?

Та які засоби. Любоду, липу, мандрики, маторженики.

 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали то пшона, муки, хліба, сухар, шо можна було давали.

 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, липу, кульбабу, калачики.

 

3 яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Мололи кору з липи.

 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Граки, горобці, зайці, голуби.

 

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Нічого, а міняли на рядна, плахти, юбки, здорові плахти.

 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості? 

Їх багато тоді померло, числа людям тоді ніхто не казав.

 

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

Не було. Може десь було, а я не пам’ятаю.

 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хто там хоронив, як не було кому ховать, всі були при смерті.

 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто їм не платив.

 

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, Зелені свята?

Ніхто їх не згадує. Тих старих немає, а молоді не згадують.

 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю. В церкві згадують.

 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Єсть, а до якого патріархату я не знаю.

 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Є, біля церкви.

 

Чи знає сучасна молодь села про Голод 1932-1933 рр., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Ну шо розказували. Так вони ж усе знають, того шо всі це пережили.

 

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу тодішню.

 

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Не знаю.