Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 10.10.2005 р.

Хто записав: Пупкова Юлія Миколаївна.

Респондент: Бодня Олександра Юхимівна, 1936 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років родина респондента проживала місті Гуляйполе, Гуляйпільського району Запорізької області. 

Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 32-33 роках? 

Ні, я не пам’ятаю, бо сама я 1936 року народження. Але чітко пам’ятаю деякі фрагменти голоду ті, що розповідала моя мама.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду? 

Я думаю, щоб залякати людей, щоб вони служили і підкорялись владі. Тому їх і морили голодом, і він був тільки на Україні, як мені відомо. 

Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив? 

Я навіть і не знаю. Мама говорила, що прийдуть було, наставлять рушницю, а ми навіть і документів не питали, бо боялись, що можуть застрелити. 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Може і було, але в нашому селі цього не помічалося, бо кожен хотів якось вижити. 

Як це відбувалось? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на забирання продуктів? 

Мама говорила, що боялась запитати документи, бо могли за це і застрелити. Прийдуть було, заберуть, як побачуть і не питають. 

Чи застосовували до людей покарання? 

Покаранням для людей було те, що не було їм що їсти, а як щось знайдуть та вкрадуть і те відбирали, навіть ту дрібнюсіньку картоплю, що ми зараз свиням варимо. 

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб? 

Так, мали! Вони мали при собі трьохлінійки, гвинтівки та пістолети. 

Як люди боронилися? 

А як би вони боронилися, якщо навіть за якийсь невірний крок розстрілювали чи за приховання крихти їжі. А ще й щоб боронилися! 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Ховали, було і в печі, і на лижаку, і де тільки не ховали. Якщо знайдуть, то відберуть, а як Бог дасть, то ділимо по крихоткі, щоб на довше було і їм. 

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали? 

Цього я не пам’ятаю, згадую тільки те, що перевертали все, а як спробували відхиляти їх, щоб не забирали їжу, то вони ще й могли вдарити або відлупцювати.

Скільки їх приходило до хати, хто це був? 

Хто це був я не пригадую, а приходило було і по-двоє і по-троє, а то й було і по-четверо. 

Де можна було заховати продукти харчування? 

Мама говорила, що ховали і в самій печі, і в духовці, і в печі на лижаку. 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? 

А хто його знає, мама в колгоспі не працювала. Я навіть і не знаю. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі? 

Чи забирали, чи ні. Я й не знаю, бо таких дрібниць я вже не пам’ятаю. 

Що таке “закон про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? 

Так, чула! Це коли люди працювали на полі, вкрадуть кілька колосків, заховають під одяг і несуть додому, щоб намолотити муки і зробити щось схоже на хліб. 

Чи дозволяли збирати в полі колоски й залишки городини? 

Якщо в людей відбирали їсти, а на городині люди ховали колоски, щоб ніхто не помітив, то мабуть же не дозволяли. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Напевно, я не пам’ятаю. Мабуть самі більшовии, щоб прості люди не могли на полі чи в колгоспі щось приховати чи вкрасти. 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? 

Я цього не знаю. Бо коли мама розповідала, це було дуже давно. 

Чи змушували людей йти до колгоспу? 

Як? Я вже й не пам’ятаю цього, таких подробиць, бо багато років тому мама розповідала мені. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Худобу відводили в ліс, щоб приховати від колгоспу. 

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти? 

Було коли прийдуть чи то-вранці, чи то-ввечері, чи вночі заберуть, що є з їжі й підуть. 

Скільки разів приходили до хати? 

Мама говорила, що до нас приходили лише один раз, і то забирали ту дрібнесеньку картоплю, що була, а навіть і не представили документів. 

Коли люди почали помирати з голоду? 

Вони весь час помирали, бо йшла війна, а потім, ще й голод, тому люди помирали весь час. 

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава? 

Ну, були якісь будинки для сиріт. Туди їх і забирали. 

Хто не голодував у селі? Чому? 

Голодували всі. Хто міг не голодувати, то це – куркулі, але вони з’явились вже пізніше, в голод їх було дуже мало. 

Хто зумів вижити? 

Зуміли вижити ті, хто зумів себе прокормити. 

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами? 

Чим людям було допомагати чи ділитись, якщо в них і в самих не було продуктів. 

Які засоби вживали для виживання? 

Які ягідки, що тільки з’явились на деревах, деякі бур’яни (грицики, лобода, щириця), деякі коріння дерев. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Голодували всі, тому допомоги від родичів важко було діждатись. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

В їжу споживали: сливки, грицики, калачики, дичку, лободу, щирицю, як знайдеш, то і грушки, абрикоси, яблука, коріння сливок, грушок та інших плодоягідних дерев. 

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

З фруктових дерев вживали в їжу листя та кору. Так і харчувались. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Вживали з нор сусликів, шкуру сушили та обмінювали на харчі в місті. 

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти? 

Як було на що виміняти, то вимінювали. 

Чи був голод у містах? 

Він був кругом, і в селах, і в містах. 

Чи знаєте Ви що таке “Торгсін”? 

Ні! Я не знаю і навіть скажу, що я про нього зовсім нічого не чула. 

Скільки людей померло в селі, чи є такі відомості? 

Ні. Нам цього не оголошували. 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 

Ні. В нашому селі такого не було. Може де і було, але в нашому селі людей не їли. Принаймні, я такого не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

Люди! Прості люди, раби такі, як ми. Самі викопували велику яку, людей десятками, а то й більше вкинуть, закопають. 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих від голоду? 

Я цього і не знаю. Це скільки років назад було, що я вже й не пам’ятаю, що про плату було чи платили зовсім. 

Чи відомі місця захоронення людей? 

Ну, пам’ятники ж поставили померлим. Не всім, але багатьом померлим поставили пам’ятники. 

Чи поминають їх на “Поминки”, “Гробки”, “Зелені свята”? 

Я цього не знаю. Мабуть. Хто залишився з рідні, хто знає де поховаті, то й поминають. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади? 

Я загадаю, що згадують. Мені цього не відомо. 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься? 

Українська православна церква. Київський патріархат. Свято-Покровський храм. 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Напевно. Бо і в той час, як хоронили, то ставили хрести, а в цей час поставили деяким пам’ятники. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Коли моїх дітей чи онуків цікавила ця тема, я їм і розповідала. Але це наболівша тема, ці тяжкі роки, бо я теж пережила голод 1947-го, а мама два голода, тому рідко згадую. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Більшовиків, які мучили людей, щоб вони пухли від голоду. Відбирали останні крихти, що були. А як вкрадеш чи приховаєш, то й б’ють. 

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 10.10.2005 р.

Хто записав: Шрамко Наталія Вікторівна.

Респондент:  Міщенко Олексій Федорович, 1927р. н., Міщенко Надія Гнатівна, 1928 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживали в місті Гуляйполе, Гуляйпільського району, Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках? 

Ми були ще малі, але все ж таки пам’ятаємо.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду? 

Більшість людей були незацікавлені роботою на полях у колгоспі. Податки були занадто великі. Влада забирала частину врожаю у селян.

Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив? 

Колгосп забирав і вивозив здавати.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Донесення були, але чи винагороди були…

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів? 

“Вищі люди” з колгоспу приїжали тачанками. Вони мали з собою документи

Чи застосовували до людей покарання? 

Якщо люди не підкорялись їм, то покарання застосовувались, їх били, знущались.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб? 

Ніякої зброї не було

Як люди боронилися? 

Вони були змушені віддавати все, що хотів колгосп.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Так, люди ховали.

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали? 

Приїжав голова сільської ради, або його помічники, обшукували все що могли  будинки, горища. Деякі люди ховали в землю. В людей полу не було, була земля, от вони і ховали в землю. Голова сільської ради приходив з ціпком, постукавши ним по так званій “ підлозі” відбувався звук, який говорив, що в землі щось є.

Скільки їх приходило до хати, хто це був? 

Приходили про три чоловіки. Це були голова сільради, його помічники, “вище люди” з колгоспу.

Де можна було заховати продукти харчування? 

На горищі, в будинку, закопували в землі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? 

Їсти давали в степу, на тракторній бригаді.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі?

Збирали зерно, молоко, яйце, на останнє були податки. Забирали худобу, коней.

Що таке “Закон про п’ять колосків”? Чи чули ви про нього? 

Так як були ще малі його не пам’ятаємо, але можемо сказати, що люди, які пробували красти…їх судили дуже суворо.

Чи дозволяли збирати в полі колоски й залишки городини? 

Ні, не дозволяли, але люди крали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Охороняли охоронці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? 

Так, вони просились, але їх не приймали

Чи змушували людей йти до колгоспу? 

Ні, не змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Її практично ніде не можна було заховати.

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти? 

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Можливо раз в місяць.

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава? 

Держава ними не опікувалась, вони були нікому не потрібні, лише близькими родичами.

Хто не голодував у селі? Чому? 

Дуже багаті, їх називали- куркулі.

Хто зумів вижити? 

Хто зумів, той вижив.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами? 

Так, вони ділилися.

Які засоби вживали для виживання? 

Ходили красти колоски.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Так, вони ділились чим могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Ягоди, паслон, козельки, акацію (цвіт), кропиву, лободу.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

З дерев листя не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Граків, ховрахів, їжаків.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Нічого з їжі не купляли, лише яйця і сухі ягоди міняли на цукерки. Купували лише тканину.

Чи був голод у містах? 

Нічого про це казати не можемо.

Чи знаєте ви що таке “Торгсін”? 

Ні.

Скільки людей померло в селі, чи є такі відомості? 

Таких відомостей немає.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Люди про таке й не думали.

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

Родичі, допомагали сусіди. Померлих ховали на кладовищі.

Чи відомі місця захоронення людей? 

Так.

Чи поминають їх на “Поминки”, “Гробки”, Зелені свята? 

Так, звичайно, їх поминають, про них пам’ятають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві, тепер і за часів радянської влади? 

Лише родичі.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься? 

Так, є. християнська церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, молодь знає від дідусів, бабусь, сусідів, від вчителів.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 28.09.2005 р.

Хто записав: Мороз Тетяна.

Респондент: Рєзнік Павло Федорович, 02.03.1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав у місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи памʼятаєте Ви, що був голод в 1932-1933 рр?

На превеликий жаль, я дуже добре памʼятаю трагічне лихо, яке відбулося на Україні. Я дуже рано залишився круглою сиротою, і тому в 1932-1933 роках був безпризоним по всьому світу, рятуючись від явної смерті. Народ вмирав як мухи на кажном шагу.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду?

Причина голоду – спланірована розправа над українською нацією. Голодомор в Україні був спрямований сталінською командою і режимом проти українського народу, який не хотів підкорятися окупації.

Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив?

Це робили спеціальні отряди – комнезам, які розʼїжджали на тачанках і «вимітали під мітлу» всі продукти. Навіть забирали в печках горщики з квасолею. Забирали все планомірно.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

Комнезам винагороджувався за оскроблнєніє, грубость проти тих, хто споротівлявся. Дуже часто до людей застосовували силу. Звичайно, за донесення на сусідів винагороджувалися. А ті, на кого доносили, подвергалися жорстоким побоям і обшукам. Було таке, що й зникали невідомо куди.

Як це відбувалося?

Піками (прутьями) ширяли по всіх подвірʼях і закутках хат – все сʼїдобне відбирали.

Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів? Чи застосовували до людей покарання?

Ніхто з них документів не предʼявляв. Але команди були постоянні і їх знали селяни пофамільно. Приміняли фізичну силу проти тих, хто споротівлявся, хотів залишити їжу на день насущний. Покарання були самі сурові. 

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб?

Ті, що відбирали зброю, запугували нею, навіть розстрілювали.

Як люди боронилися?

Люди були безсилі, безправні, залякані. Боротьба була малорезультативна.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Люди приховували збіжжя для їжі, але команди руйнували приміщення, розносили все в будинках. Були агенти, які доносили. В ті часи було дуже трудно і рєсковано щось приховати. 

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?

Команди комнезаму і активісти шукали заховані продукти, руйнували печі, постройки. Убивали і забирали скотину, хазяйство. 

Скільки їх приходило до хати, хто це був?

Ті, що приходили находилися в активі, сільських радах. Це були предані режиму і прпренадлєжащі до правлячої партії. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Неможливо було заховати, бо вишукували командами, все вимітали. Рідко кому вдавалося приховати щось на їжу.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

У колгоспі їжу давали не всим, а тим хто яросно розправлявся з селянами. Закривали в погрібах, требували покаяній, примушували, щоб йшли до колективу. Люди залишали все і йшли з сіл у міста. Там теж було трудно знайти роботу. Батьки бросали своїх дітей і за мізерну зарплату строїли інстустріальні міста, шахти. За це получали мізерний пайок хліба, крупи, баланди.

Забирали лише продукти харчування, чи й інші речі?

Все цінне, що їм (команді) подобалося, без ніяких розрішеній забирали: речі, обстановку, одяг, продукти. Забирали для себе і на цьому наживалися. Що не подобалося – руйнували. Людина була вимушена бросати все і йти світ за очі.

Що таке «закон про пʼять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Голодуючий народ змушений був шукати в полі дозріваючі колоски зернових культур, і за ці «пʼять колосків» людей ловили і садили в тюрьму.

Чи дозволяли збирати в полі колоски і залишки городини?

Суворо карали і не дозволяли збирати в полі рештки колосків. «Хай погибне – но не тронь!».

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Правляча еліта. Керівництво сільських рад і їхні однодумці охороняли все награбоване у селян. Селяни йшли на голодну смерть. При голоді могли йти на крайні міри. Але всіх суворо карали. 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Про колгоспи люди не були освідомлені. Так само не були приручені до колективної праці. І ніхто не навчав і не допомагав усвідомити про колективний труд. Тому населення боялося і не бажало йти добровільно. Їх змушували силою і репресували. 

Чи змушували людей йти до коглогспу і як?

Тройка судила, висилали в Сибір, на будівництво шахт – тих, хто не хотіли йти до колгоспу. Були випадки, коли садовили в тюрму. Там люди теж умирали від голоду.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Переховували в підвалах і виганяли в лісонасадження, але це вдавалося дуже рідко. Змушені були забивати худобу на їжу. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Переважно забирали зерно і продукти пізно ввечері, в нічний час

Скільки разів приходили до хати?

Приходили по декілька разів, через день, через два – вимітали все, що де хто роздобув. Приходили неодноразово. 

Коли люди почали помирати з голоду?

Масово народ став вмирати навесні 1933 року. Трупи умираючих людей можна було зустріти на дорогах, в будівлях, в полі, на ринках. Вони просили в прохожих шматок хліба. Трупи розлагались в великих кількостях. Їх довго ніхто не прибирав.

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалася держава?

Сиротами держава не опікувалась. Вони були виброшені, помирали. Рідко навесні забирали в дитячий будинок. Але і там харчі на предєлі смерті. Я сам побував не в одному дітдомі 1933-го року. Був в колонії Макаренко в Харкові.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодувало лише правляче керівництво, активісти. Вони жили розкошно. Менше голодували малі сімʼї, або в кого не було дітей. 

Хто зумів вижити?

Вижили ті, хто покинули своє село, хату своєчасно. Із дітьми мандрували в другі республіки. Там вони жили краще, голоду не було. Я залишився живим, дякуючи добрим людям, які направили виїхати з України, куди глаза дивились. І я бродив по Росії, Прибалтиці, Кубані. В тих республіках правлячий режим не допустив такого Голодомору. Добро люди ділилися, кормили, але були такі, що проганяли.

Чи допомагали люди одне одному в виживанні від голоду? Чи ділилися продуктами?

На Україні масово голодували. Нічого було давати одне одному. Як виїжджали в інші республіки, ті люди допомагали і ділилися шматками хліба.

Які засоби вживали для виживання?

Держава не була зацікавлена в тому, щоб рятувати від Голодомору. Ефективної допомоги було дуже мало.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі мало допомагали, бо було нічим. Взагалі раділи будь-чому їстівному, навіть шкуринками з картоплі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Козельки, калачики, грицики, акацію. Все викопувалось з коріннням, жували гриби. Всіляко примінялися до умов існування. 

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Кору з вишні, акації здирали і варили, їли, всі можливі ягоди.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

В їжу вживали все те, що могли роздобути із птахіві тварин – сусликів, котів, собак, скворців (шпаків- ред.), горобців, все, що могли роздобути. 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купити їжу в місті вдавалося дуже трудно, бо в селян не було грошей. За продуктами черги були по три доби. Ослаблені люди не могли дочекатися і стояли з простягнутою рукою для крихти хліба. Одежу віддавали за безцінь, за їжу, але мало хто брав.

Чи був голод у містах?

Був, але не такий яросний, як у селах.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Це був торговельний заклад, де можна було виміняти за драгоценні вєщі –  їжу. Але таких вєщей у селян не було. 

Скільки людей померло в селі, чи на вулиці? Чи є такі відомості?

Сказати точно, ніхто померлих не рахував. Але на каждом шагу їх можна було зустріти. Були сімʼї по 8 чоловік – всі вимирали. Влада зменшує кількість загиблих під час Голодомору 1932-1933 років. Говорили, що загинуло 8 млн чоловік, але справжнє число в 2-3 рази більше. 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

В великих розмірах випадки людоїдства біли майже в кожному районі. Особливо численними вони були в Єкатеринославській губернії. Я бачив, як рідна матір, прізвище (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) вирізала з дочки мʼясо і жарила його на сковородці.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Розложившіся трупи на бричках вивозили в одну яму, скидали по 30 чоловік, як животних, прикривали ряднами і пригортали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих від голоду?

Ніхто не платив, тим хто звозив трупи і збрасував їх у ями.

Чи відомі місця поховання померлих від Голодомору?

Рідко де відомі місця поховання померлих від Голодомору.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Хто ще живий і переносив Голодомор, той памʼятає і поминає з великою боллю і скорботою, що наша багата держава Україна пережила і допустила до керівництва державою таких преступних, аморальних людей, які іскуствєнно создали Голодомор і умертвили мільйони людей.

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз церква поминає. А в ті час були зруйновані майже всі церкви по селах і областях. А священників репресували і порозстрілювали.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церкви Українського і Московського патріархату, Греко-католицького.

Чи встановлені у Вашому селі хрести, памʼятники померлим від голоду?

В Гуляйполі, на Братській могилі поставили камінь жертв Голодомору 1932-1933 років. Але туди ніхто не заходить, крім тих, хто пережив це страшне лихо. Камінь просто стоїть там вже 10 років. Взагалі, рідко де вшановується памʼять загиблим, і держава про це не турбується.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Сучасна молодь про Голодомор і про пережите за радянських часів слухати майже не бажає. Ми старі бажаємо про це розповідати, щоб не допустити подібного трагічного лиха на їхнього віку.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

За скоєний Голодомор винні – правлячий режим і його ідеологія. Треба згадати, що горе-політики, які, дай Боже цього не чули і не переживали, трактували, що причиною був неврожай. Але в ті роки урожай на Україні був хороший. Деякі держави присилали продовольчі товари, але до селян вони не доходили. Їх використовувала правляча еліта. Можна зробити висновок, що голод 1932-1933 років був іскуственним.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.;

Дата запису: 30.09.2005 р.

Хто записав: Климуша Ірина Вікторівна.

Респондент: Самойленко Лідія Макарівна, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років  проживала у місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках? 

Не дуже пам’ятаю, адже мені було в 1933 році 8 років. Мені розповідала мати. 

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду? 

Я думаю, що неврожай.

Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив? 

Відбирали все, що було: пшоно, квасолю, все до нитки. Були спеціальні радянські бригади, міліція, сільський совіт. 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Були, але які не можу сказати.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів? 

Документи були.

Чи застосовували до людей покарання? 

Били, силою забирали усі продукти, а ті, хто не віддавав вивозили з села в каталашці.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб? 

Мали, вони ходили з винтовками.

Як люди боронилися? 

Хто як. Одні боронилися старалися скрити, заховати, просились, плакали. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Можна, тільки треба було уміть заховати. Більшість людей ховали все у своїй садибі. 

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали? 

Хто шукав не знаю. Але мені розповідали, що вербували дітей, бо так було легше шукати. 

Скільки їх приходило до хати, хто це був? 

В основному це були молоді активісти. Вони ходили групами. 

Де можна було заховати продукти харчування? 

Одні – у землю. Інші ховали у печі. 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? 

Цих людей поощряли, їм давали продукти. Моя мати також працювала в колгоспі. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі? 

Забирали і інші речі. Відкривали торги на те, що забирали. Як дуже не хотіли віддавати, садили на 3 дні в “холодне”.

Що таке “Закон про п’ять колосків”? Чи чули ви про нього? 

Чула. Цей закон видав Сталін. У ньому йшлася мова про те, щоб ніхто не збирав пшеницю у полі. Хто це робив, їх дуже карали. 

Чи дозволяли збирати в полі колоски й залишки городини? 

Ні, не дозволяли. Заставляли збирати колоски на полі, які осталися, а людям не можна було, тільки можна було брати, що заробили. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Були спеціальні сторожа з собаками.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? 

Бідняки хотіли, а ті, хто щось мав не хотіли.

Чи змушували людей йти до колгоспу? 

Змушували. Їх лякали висилкою, а які не хотіли, тих висиляли. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Птицю ховали в погрібах, але знаходили. 

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти? 

Серед білого дня, ночі не ждали.

Скільки разів приходили до хати? 

Так, як ми були дуже бідні, то до нас не ходили. А так ходили до людей кожен день групами. Одна група забирала зерно, інша – худобу. 

Коли люди почали помирати з голоду? 

Тоді, як вже нічого не оставалося їсти.

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава? 

Їх відправляли до дитячих будинків, але діти помирали й там. 

Хто не голодував у селі? Чому? 

Не голодували голова сільради, писарі, бугалтера, кладовщики. 

Хто зумів вижити? 

Такі і зуміли вижити, і кому повезло. 

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами? 

Помагали хто чим міг, родичі родичам, сусіди сусідам. 

Які засоби вживали для виживання? 

Їли лисиць, зайців. Приспособились щось вкрасти. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Так, мали. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Споживали усе, що могли знайти.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

З різних дерев і рослин. Ми робили з дубової кори блинчики. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Вживали сусликів, собак, котів, мишей. Їли все животне, окрім домашньої худоби.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

 Можна, якщо було за що.

Чи був голод у містах? 

Був голод і в містах.

Чи знаєте ви що таке “Торгсін”? 

Я не знаю.

Скільки людей померло в селі, чи є такі відомості? 

Таких відомостей я не маю. 

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі? 

Ні, таких випадків не було. 

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

Хоронили сусіди, були найомні, які ховали людей. Хоронили на людському кладовищі без труни і обіду. 

Чи платили тим, хто займався похованням померлих від голоду? 

Платили.

Чи відомі місця захоронення людей? 

Відомі, але я не знаю, чи збереглися ті міста. 

Чи поминають їх на “Поминки”, “Гробки”, Зелені свята? 

Поминають. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві, тепер і за часів радянської влади? 

При радянській владі не поминали, а тепер мабуть так. 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься? 

Так.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Рідні можливо встановлювали, а влада не встановлювала. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Знає. Я розповідала про голод своїй дочкі, онуку. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Влада. Так було приказано, так і робили. 

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 16 жовтня 2005 рік.

Хто записав: Гринь Олена Вікторівна.

Респондент: Фесенко Марія Іванівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 32-33 роках? 

Так, хоч була маленькою, та й мама з бабусею багато розповідали. Дещо й запам’ятала.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду? 

Всьому винна ця клята влада, всі ці людоїди.

Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив? 

Звірі, які підкорялись владі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Не знаю, я не доносила на сусідів і в моїй родині ніхто цього не робив. Хоч ходили слухи, що щось давали поїсти. А чи правда.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Та які там документи – вривались, забирали все, що хотіли, перевертали, а при протесті могли побити, чи вбити.

Чи застосували до людей покарання? 

З людьми робили як хотіли, могли розстрілять, або кудись забрали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб? 

Я особисто не пам’ятаю, але мабуть. Та я й не цікавилась цим ніколи.

Як люди боронилися? 

Та як би вони боронилися. Закривали тілом те, що не хотіли, щоб у них відібрали, а деякі сиділи та плакали, чи кидались в ноги благаючи помилувати. Ото і все.

Чи можна було приховувати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Хто міг, хто ні. Люди були перелякані і ховали куди могли. Мама сховала трохи зерна в щілинах підлоги. 

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?

Імен я не знаю. Нишпорили як ті собаки, скрізь шукали палицями з гострим кінцем. Ото так і шукали.

Скільки їх приходило до хати, хто це був? 

Якісь чоловіки, я їх вперше бачила, хоч говорили, що були випадки і односельці ходили. Приходили по різному – і два або три.

Де можна було заховати продукти харчування? 

Де тільки люди не ховали в печі, в подушки, в стелю, заривали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? 

Обіцяли давати, а чи давали я не знаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі? 

Забирали все, що заманеться – це міг бути і одяг, і речі, і посуд.

Що таке “Закон про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? 

Чому не чула, чула, але від дорослих.

Чи дозволяли збирати в полі колоски й залишки городини? 

Звісно ні – за це вбивали, стріляли в спини незважаючи, хто це був, чи дитина, чи дорослий, жінка чи чоловік.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Я не знаю, мабуть колгоспники, селяни.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? 

Ні, там треба працювати без перестанку, ще й за дарма.

Чи змушували людей йти до колгоспу? 

Так, змушували, а коли перечив, то вбивали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

В коморох, навіть на горищі.

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти? 

Переважно зранку, або ввечері.

Скільки разів приходили до хати? 

Я не пам’ятаю.

Коли почали люди помирати з голоду? 

Взимку, коли їсти не було взагалі чого. Влітку хоч трава.

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава?

Ні, вони вмирали прямо на вулицях.

Хто не голодував у селі? Чому? 

Я не знаю, моя родина і наші сусіди голодували.

Хто зумів вижити? 

Ті, хто був міцний, здоровий, хто міг щось зробити.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? 

Чи ділились продуктами? 

Взагалі ні, але я чула, що були випадки.

Які засоби вживали до виживання? 

Їли все: траву, кору, собак, котів навіть людей.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Особисто ми – ні, але як інші, не знаю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Найчастіше лободу, а взагалі все, що траплялось.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

Я їла все, що давала мама, але чула, що акації, кору плодових дерев.

Яких диких тварин, птахів, плазунів, вживали в їжу? 

Фазанів, граків, їли й горобців.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти? 

Вимінювали їжу, даючи в обмін цінні, коштовні речі. Коли були гроші, що можна було й купити, бо в магазинах було все.

Чи був голод у містах? 

Був і в містах.

Чи знаєте Ви що таке „Торгсін”? 

Ні, не знаю, але слово знайоме.

Скільки людей померло в селі, чи є такі відомості? 

Померло дуже багато. Чисел я не знаю, але це великі числа.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 

Люди говорили, що їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

Переважно родичі заривали своїх в городі, садку. Бувало й чужих, але дуже рідко. Вони гнили. Але були люди, які займались такою службою.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих від голоду? 

Не чула, тому не відповім.

Чи відомі місця захоронення людей? Мені ні, мама не розповідала, а я не пам’ятаю.

Чи поминають їх на „Проводи”, „Гробки”, Зелені свята? 

Ми поминали, а зараз вже й не пам’ятаю навіть того. Знаю, що загинув батько, а де – ні.

Чи згадують і поминать, померлих від голоду в церкві тепер і за часів радянської влади? 

Я не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься? 

Так, християнська.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятки померлим від голоду? 

Колись були, а чи є вони зараз.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Так, я розповідала, часто приходити ученики, запитували.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Оту владу та їх керівників. Отих нелюдів та людоїдів.

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 27.09.2005 р.

Хто записав: Пузанова Ірина Валеріївна.

Респондент: Шрамко Миколай Федорович, 1936 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років родина респондента проживала у місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Конешно помню!

Які на Вашу думку могли бути причини голоду?
Власті і зробили Голодомор. Вивезли усе зарубеж, а нам нічого не оставили!

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?
Не давали нічого. Донощик – це ж підлиза.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?
Які там документи могли буть? Забрали і поїхали.

Чи застосовувалось до людей покарання?
У тюрми саджали, розстрілювали.

Чи мали зброю ті, хто ходив відібрати хліб?
Міліція чи поліція прийшла і забрала, а при них була зброя.

Як люди боронилися?
От власті не захиститися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали, а якщо хтось доніс, побачивши, прийдуть і відберуть.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Поліція або міліція. Імен я не знаю.

Скільки їх приходило до хати, хто це був?

Скільки угодно. Якщо знали, шо в домі є сильні люди, приходили з оружиєм по 2-3 чол.

Де можна було заховати продукти харчування?

В сінові, в ямах, під соломою, в гнояці.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Там обіди готували робочим.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі?

Забирали і їжу, і скотину.

Що таке “закон про п’ять колосків”? Чи знаєте Ви про нього?
Це Сталінський закон – за жмуточок колосків могли посадити.

Чи дозволяли збирати в полі колоски чи залишки городини?
Все отдавали в колгосп.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охранники. Сиділи на вишках, шоб усе бачить в случаї пожара.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Були такі.

Чи змушували людей і як?
Заставляли і жестоко усе було.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Де там ховали? Прийшли, забрали і всьо.

В який час ходили забирати у людей зерно?
У любе время. Коли захотіли тоді і забрали.

Скільки разів приходили забирати?
Не знаю.

Коли почали люди помирати з голоду?
В 1933-му і помирали, бо не було чого їсти.

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава?
Кому вони нужні були ті сироти, та так, як і зараз.

Хто не голодував у селі і чому?
Були і такі, а чого не знаю.

Хто зумів вижити?
Виживало багато.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами?
Ділились. З сумками ходили старці.

Які засоби вживали для виживання?
Їли траву, моркву, буряк так і виживали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, що краще жили?
Хто жив лутше, то да. А так не дуже помагали.

Що споживали з рослин, ягід, коріння у їжу?
Всяку трав’яну поживу літом, а зимой…

З яких дерев, рослин вживали в їжу?
Малину, яблука, груші.

Яких диких птахів, плазунів їли?

Черепашки, ховрахи.

Чи можна було щось купити в місті чи вимінять?

Продавали все, ліш би вижить!

Чи був голод у містах?

Обізательно! Ще й більший, у селі: кури, городи, а там?

Чи знаєте, Ви, що таке “Торгсін”?
Це народна торговля людьми, чи я знаю що.

Скільки людей померло в селі, на вулиці?
Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Хто його зна.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Десь у яму вкидали. Везли на бричці.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Хто там їм платив…

Чи відомі місця похоронення людей?
В нас не вмирали, а в людей і дома в садку хоронили.

Чи поминають їх  на “проводи”, “гробки”, “Зелені свята”?
Не дуже.

Чи згадують і поминають імена померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів СРСР?
За часи СРСР комуністи церкви розрушали, а так поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є, православна.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Обізательно, у кого родичі були.

Чи знає сучасна молодь про голод 1932-33 рр., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Не знає, їх інтересує дискотеки, гульки, телевізор. А раньші всі робили.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Власть, кого!

Місце запису: м. Гуляйполе, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 24.09.2005 р.

Хто записав: Лисенко Віта Олександрівна.

Респондент: Шевченко Анна Ігорівна, 1913 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у місті Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-33 роках?

Пам’ятаю,  що був голод.  Україна дуже страждала.

Які на Вашу думку були причини голоду?

Засуха, суховії, стихія.

Якщо відбирали в людей вирощене, хто це зробив?

Не знаю, в мене не відбирали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що забирали, мали документи на збирання продуктів? 

Та які там документи.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилки, арешти?

Арешти були, висилки були.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб?

Звичайно.

Як люди боронилися?

Людей розстрілювали як не віддавали хліб.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

За те наказували дуже.

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?

Все переривали. В одежі лазили, в погребі.

Скільки їх приходило до хати, хто це був?

Не менше 2-3 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де хто міг. І в землю закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. В колгоспах їжу іноді варили. Тоді комуна.  Ходили по колгоспах полоть, огірки собирать. Їсти давали. 

Забирали тільки продукти харчування чи й інші речі?

Не часто. Крім харчів нічого не забирали. 

Що таке закон про “5 колосків”? Чи знаєте ви про нього? 

Чули про нього. Не можна було навіть колоска в карман взяти. Судили. Пам’ятаю, як одна бабуся, щоб вижити взяла в карман пів жмені зерна, так її засудили на 10 років.

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Заорюють, заволочують, а людям не давали. Вони й зараз не змінились. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охоронці, сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? 

Не дуже, але йшли. Іноді заставляли, а іноді йшли добровільно, щоб заробити щось поїсти. 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Конешно змушували. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

І в скиртах, і на горищі.котину збирали

В який час ходили забирали людей, зерно, продукти?

Большинство вночі.

Скільки разів приходили до хати? 

До деяких людей часто ходили, а до когось і не ходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

Як і каплі харчів не було, бо позабирали все, тоді і помирали.

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава?

Цього не знаю, але пам’ятаю, що були дитячі приюти.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто жив заможніше і в кого не забрали всі продукти – ті не голодували.

Хто зумів вижити?

Хто його зна. Хто був сильніший, той і вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, ділилися продуктами?

Родичі між собою допомагали, в селі було простіше.

Які засоби вживали до виживання? 

І траву їли, і ховрахів.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Тільки від родичів.

Що споживали в їжу з рослин, ягід коріння?

Грицики, лободу, курай. Хто що вважав їстівним те і їли.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Акацію їли, квіти.

Яких диких плазунів, птахів, тварин вживали? 

Ховрахів, Горобців, хто що злове.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти? 

Купити то можна було, тільки грошей не було. Найчастіше міняли

Чи був голод у містах? 

У містах був більший голод.

Чи знаєте Ви що таке “Торгсін”?

Це обмінні магазини в містах, де було золото, срібло, шуби. Як зараз ломбард.

Скільки людей померло в селі, чи є такі відомості? 

Хто його знає скільки їх померло.

Чи відомі людоїдства у Вашому селі? 

Я такого не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Односельці ховали. А так не дуже ховали. Було пририють трохи людей. Їх собаки по селу тягають.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих? 

Ні, нічим було платить.

Чи відомі місця захоронених людей? 

Там уже друге кладовище.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Тепер таких не поминають. Їх не всі пам’ятають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві тепер і за часів радянської влади? 

Цього ми не знаєм.

Чи є Вашому селі церква?

Є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ніхто їм не ставив.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 роках, зокрема, чи розповідали Ви своїм дітям, онукам, сусідам?

Не всі. Я не розповідала, бо в мене немає ні дітей, ні внуків. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Погодні умови і правительство. 

Місце запису: с. Фарбоване, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 20.09.2005 р.

Хто записав: Мельник Ніна

Респондент: Чорненко Настя Ларіонівна, 1908 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Чорненко Настя Ларіонівна, 1908 р. н., проживала в селі Фарбоване Яготинського району Київської області.

Народилась і виросла, і по даний час проживаю в селі Фарбоване. Голодомор я помню добре, знаю все, що тут робилось. Аби Бог не дав більш такого нікому, що ми пережили. Щоб вижить від голоду, мої батьки виїхали на Кавказ у 1933 році. Чоловік Данило забрав всі мої вещі і тоже поїхав на Кавказ мінять на хліб. Він туди їздив не раз. А батьки мої були і в Сибірі, і на Донбасі, а вернулись в село в 1940 році. На руках було в мене дві дочки: Ольга – 1928 року народження і Катерина – 1931 року.

Їли ми млинці з листя вишні. Спочатку сушили і товкли в ступі, сіяли – і отакі були млинці. Цвіт окації їли.

Людей вимирало дуже багато. Було таке, що всі в сім’ї вимирали. А батько їздив від волості конякою і збирав мертвих, ховали в одну яму. Діти, які остались сиротами, їх до волості відправляли в якісь приюти.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Фарбоване, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 20.09.2005 р.

Хто записав: Мельник Ніна

Респондент: Задорожній Микола Якович, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Задорожній Микола Якович, 1925 р. н., проживав в селі Свинопухи (нині с. Вишневе) Тупичівського (нині Ріпкинського) району Чернігівської області.

Нашу сім’ю розкулачили в 1930 році. Жилося трудно, як і всім людям. Батька мого судили за саботаж, за те, що він не посіяв ниву. А інвентар забрали в колгосп, не було чим обробить землю, щоб посіять ниву. Тоді батько попав на Чернігівіщину, а ми з матір’ю були в Фарбованому. Потім в 1933 році ми Голодомор переживали на Чернігівщині в с. Свинопухи Тупичівського району. На Чернігівщині нам було легше. Такого масового винищування людей не було і було щось трохи їсти. Тут ми збирали картоплю, коли навесні виорали поле, і так ми вижили. Коли б ми зосталися в Фарбованому, то не вижили б, бо в нас забрали все: де яка хустка, полотно, то нічого було й мінять. Повернулися ми в село в 1934 році, так як у батька не було документів. Застали тут страхілище. Багато людей повимирало. Було багато пустих хат, то було де поселитися. В дітей, яких батьки повимирали, здавали в патронати. Цих діток виховувала громада.

В селі була нова церква, розкидали її в 1935 році, з неї построїли клуб і люди собі кирпи брали. Це був такий приказ з області і нам тодішній голова сільської ради Ткаля І.І. приказав розібрати церкву. Ми тоді були Полтавської області.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Фарбоване, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 22.09.2005 р.

Хто записав: Остапенко Тетяна

Респондент: Пономаренко Федора Дмитрівна, 1915 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Пономаренко Федора Дмитрівна, 1915 р. н., проживала в селі Фарбоване Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Під час Голодомору мені було 17 років, зазнала дуже багато гіркого, робила дуже важко, дуже пам’ятаю Голодомор.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

І не вродило, і забрала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали свої людожери.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Винагороди були за донесення, бо вони за щот (за рахунок – ред.) того жили.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Приходили і забірали все. Документів не мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували покарання і побиття, а мого чоловіка визвали із хати, сказали, щоб дав поставити коня в сарай і застрелили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Була в них зброя, було поставлять гвинтівку в куточку і заберуть усе, бо була їхня воля.

Як люди боронилися?

Не казали ні слова, бо вбили б.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Люди ховали, ну вони «людожери» находили. Бувало люди викопають в хаті яму і сховають хліба трохи, то штиряли і находили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? 

Звали штихарями ті, що були в активі, бо шукали штихами.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Душ три, п’ять – це були свої бандюги.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде не можна було сховати, ховали в шухлядку під ікони вузлик, чи в бовдур – і там находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Я сама варила в колгоспі. Здоровий котел, а там – три картоплини і ціле зерно. А люди бідні ішли і їли, бо в них і ноги вже попухли.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все. Дуже помню в рові лежала дівчина молода вбита, а на її була воєнна форма, а на другий день ішли, то дівчина була роздіта. Не тільки живих, а й мертвих роздівали. Забирали все.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

3асуждали, хто вкраде. Люди були голодні і ішли збирать, що зосталось, а бандюги за це садили людей в тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, а хто не слухав – забірали в тюрму.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторож і свої.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хотіли і ні. Хто ні – то їх самі записували.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Позабирали все: і плуги, і борони, оброблять землю не було чим, то і йшли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худоба була у повітках, у клунях – переховувать не було де.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Забирали круглий год, а зимою саме більше.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили часто.

Коли почали помирати від голоду?

В 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Держава не опікувалась – по жолобах мерли.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, хто виїздив із села.

Хто зумів вижити?

Той, хто був пробойніший.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Було, що допомагали, а було що й ні.

Які засоби вживали до виживання?

Різні.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Допомогу мали рідко, ну хоч раз ковтнуть хліба давали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Сушили липу, їли буряки.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Із липи і разну зелень.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

В селі нашому такого не було, а чули та таке, що не тільки тварин і птахів, а й своїх дітей їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Може і можна купити і міняти, але не було копійки.

Чи був голод у містах?

Був, но не знаю чи скрізь, бо на Кавказ їхали.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Точно не знаю. У окопах було дуже багато померлих.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Я такого в селі не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали на кладбищі, а собирали ми, було підемо на роботу, а нам загадують собирать і вивозить померлих людей. Бувало і на дорозі лежали, і в хатах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Тоді нічого не платили (за день сто грам зерна).

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Окремих місць не було.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Своїх поминаєм.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів 

радянської влади?

Не поминали.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Є пам’ятник, хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Своїм і чужим дітям і онукам розказую завжди. Про голод я думаю знають всі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Совєтська власть допустила до голоду і загибелі людей.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).