Місце запису: с. Лугова, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 

Дата запису: 21.07.2002 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Вернигора Микола Андрійович, 1920 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав у селі Лугова Іллінецького району, Вінницької області. 

Розкажіть будь ласка як Ви пережили голод?

Сім’я в нас була, як тепер кажуть багатодітна. Нас (дітей) було четверо, та ще батьки. Троє братів було старше од мене, Антон і Василь робили в колгоспі. Я з Іваном сиділи вдома, пасли свиней і гусей. В 1932 р після того, як пройшла ревізія по селу. До нас прийшли енкаведисти з добровольцями й забрали коней. На другий день приїхали ті самі добровольці й забрали хліб. Хліб весь не забрали, бо батько сушив зерно на горі старої хати. Те зерно нам добре помогло, з нього частину ми навіть поїли на другий рік. Під час голодовки в нас була корова, пили молоко, варили баланду з товчи з зерна. Хліба було мало ділили те, що приносили брати і батько. Щось ще заробляла мати. Вона доїла корів в колгоспі. Вобщем сяк-так пережили ми голодовку. Навіть не знаю чи взагалі в нас на кутку хтось помер від голоду. Там де Юрій жили (кінець вулиці), там по-моєму померла багатодітна сім’я, бо помню дітей в них було з десятка. А може вони кудись переїхали, навіть не скажу. Їли люди тоді все, що їсти можна було. Повиїдали всіх собак, котів. У мене був маленький цуцик, так я його два роки в хаті протримав. Я з братами ловив в річці рибу, ставка тоді ще в село не було. Скільки тоді тої риби не ловили все одно всю не виловили. Восени рвали фрукти. Всі дички пообносили. Навесно їли тоже все, що зазеленіло. Зелений борщ я досі пори не можу їсти. А в основному прожили і не лише тоді було так з харчами сутужно. Після війни тоже не дуже то добре жити було. Я коли повернувся з фронту часто з друзями згадували наше босе і голодне дитинство.

Місце запису:  с. Лугова, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 

Дата запису: 21.07.2002 р.

Хто записав: Мохатюк Ігор Олексійович

Респондент: Свинар Надія Панкратівна, 1937 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала у селі Лугова Іллінецького району, Вінницької області. 

Розкажіть, будь ласка, що Ви знаєте про Голодомор?

Мати розповідала, що жила вона тоді в свекрухи. Було бо в сім’ї шестеро, свекр з свекрухою, вона з батьком і дві його сестри. Батько був добрим хазяїном. Сім’я тримала двох волів, двох корів, були свині й інша дрібна худобина, птиця. Землі було десь з півтора гектара. Коли свекра розкуркулили, забрали волів, свиней і корову, жити стало важко. Добре, що батько випросив щоб не забирали другої корови. Жили вони впроголодь, але ніхто з голоду не помер. Сестри шукали корм для корови. Дід мій працював в колгоспі, а батько в Іллінцях на цукровому заводі. Мама розповідала, що батько приносив зароблений пайок, нерідко декілька буряків з заводу. Так-сяк перезимували. Мати розповідала, що в селі хоч і був голод, і люди від нього помирали, однак це не набуло масового характеру. Помирали в основному в багатодітних сім’ях малі діти або старі люди, які не могли себе прогодувати. В селі працював базар, на який з’їжджалися з навколишніх сіл. Видавали колгоспникам хліб на зарплату, частину зарплати таким чином видавали, а іншою оплачували той же пайок, який людина заробила.

Я пережила війну, голодні роки післявоєнні, однак не чула від людей, що в 1932-33 жилось хоч комусь краще, ніж моїй матері. Думаю, тоді всім жилось погано, майже все село жило тоді впроголодь. Правда таких страхів про голод 1932-33 р. не чула від односельчан.

Місце запису: с. Лугова, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 

Дата запису: 28.07.2002 р.

Хто записав: Мохнатюк Ігор Олексійович.

Респондент: Гноць Марія Григорівна, 1925 р. н.  

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі Лугова Іллінецького району Вінницької області. 

Чи були Ви очевидцем голоду 1932-33 рр.? 

Да, була. 

Де Ви проживали  на той час? 

Я жила в сусідньому селі Лугова. 

Яка у Вас була сімʼя? 

Сімʼя в нас була маленька, Я була одною дитиною в сімʼї. З нами жили батьки моєї матері.  

У Вас в сімʼї або хто-небудь з близьких померли від голоду? 

Да, дід мій помер від голоду, вся сімʼя материних кумів померла з голоду.  

На Вашу думку, які були причини голоду?  

Добровольці тоді з комісарами позабирали скотину і хліб у людей. Людям не було з чого прожити, через те навєрно і помирали. В руководства була тоді політика така. Хазяїв розкуркулювали, всіх остальних примусили вступити в колгоспи. Сільське руководство часто не вміло хазяйнувати, і в самому колгоспі дохла скотина забрана в селян. 

Яким чином людям не давали можливості заробити хліба? 

Колишніх куркулів ніхто не хотів обрати на роботу. Робочим часто не видавали заробленого хліба. В день робітник заробляв до 200 грам хліба, але часто його просто не було в налічій. Хліба привозили мало і його не вистачало. 

Як поводила себе місцева влада по відношенні до населення?  

Мєсні власті спочатку розкуркулили хазяїв, а потім почали забирати худобу і відводити її в колгосп.  

Чи була у Вас можливість виїхати з села?  

Де там, не було до кого. Виїхала я аж після війни і то не далеко в с. Жорнище, після того як вийшла заміж. 

Якою була поведінка людей відносно один одного? 

Люди були підозрілі, ніхто нікому не довіряв. 

Якою була ситуація в селі?  

Днями в селі було тихо, немов всі повимирали, тільки коло магазіну стояла мертва очірідь за хлібом. Хто мав гроші, той ходив щось купувати на базар в Жорнищі.  

Чи відносите Ви неврожай до однієї з причин голоду?  

Не знаю, я тоді ще малою була. Зараз я можу сказати який врожай, а тоді я ще цього не понімала.  

Чим Ви харчувались?  

Восени шукали гриби, ягоди. Я з сусідськими дітьми на полях збирала колоски. Дід мій, поки не зламав ногу, робив на млині їздовим. Коли в розпал голодовки дід зламав ногу і не міг заробити навіть, шоб прогодувати себе, якимось чином він вишкутильгував з дому і не повернувся. Сусідські діти знайшли його в лісі, померлого з голоду. Батько тоже робив коло млина і там його годували і навіть давали трошки взяти з собою хліба. Мати працювала в колгоспі. Там її тоже колись давали трошки хліба, а колись якось гроші. Бабушка збирала ввечері колоски, поки сніг не впав, а потім добувала десь полову. Так ми з горем пополам перебивались. 

Що можна було придбати на базарі?  

Базару в нас не було. Треба було йти в Жорнищі. В принципі там продавали багато продуктів, хліб. Можна було обміняти на хліб якусь одежину. Ми обміняли, десь уже перед весною батькового котуха за буханку хліба. 

Чи видавали хліб на трудодень? 

Видавали, але дуже мало. Я не працювала бо була ще малою. Бабушку не хотіли чогось взяти на роботу і вона тоже не працювала. 

Чи відомі Вам випадки канібалізму в селі? 

Про людоїдство чула, але чи було в нас в селі, навєрно не було. З голоду люди помирали, щоб їли людей цього не знаю. 

Яким чином Вам вдалось вижити? 

Я і бабушка шукали, що можна було б з’їсти. Батько з матір’ю інколи приносили по шматку хліба. Вони робили і їм давали якусь похльопку і кусень хліба, то вони похльопку з’їдали, а хліб нам приносили. Дещо їм платили і можна було купити якусь пару буряків чи картоплин. Під весну картопля була дуже дорога, то купували ми в основному буряки. Варили їх з половою. Коли вдавалось знайти на полі підрізані буряки або поляглу кукурузу, то це було просто свято. В лісі шукали жолуді. Саму мене в ліс не пускали. Боялась, щоб ніхто не вкрав і не з’їли. Як зараз помню. Садили ми навесні те, що бараболею уже назвати не можна було, якоїсь лушпайки, паростки. На осінь там таки щось повиростало. На весну, коли появилась права, було вже проще, а взимку думали, що вимрем. 

Місце запису: с. Жорнище, Іллінецький р-н., Вінницька обл.

Дата запису: 4 серпня 2002 р.

Хто записав: Мохнатюк Ігор Олексійович.

Респодент: Малик Варвара Федорівна, 1939 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області.

Чи знаєте Ви щось про голод в Україні?

Так, дещо знаю.

Ви постійно проживали в с. Жорнище?

Так, за виключенням 1963, коли возила чоловікові документи на розлучення.

У Вас в сім’ї або хто-небудь з близьких померли від голоду?

Моя мати Хима (1919-1968) розповідала мені, що в сім’ї їх було восьмеро.  Вона була найстарша. Від голоду померло троє людей і батько з матір’ю. Дві старші сестри Олена і Хима поїхали працювали в Липовець і працювали доглядальницями малих дітей. Троє старших дітей: Петро (1921), Остап (1923), Микола (1924), також поїхали з дому і працювали десь на Донеччині. Після того, як захворів батько і почалось масове розкуркулення, моя мати Хима в село не поверталась. Однак вона дізналась від людей, що батько змок, а був б ще трохи захворів, хотів погрітись і вмер, залізши на піч. Сім’я залишилась без хазяйна. Сама без чоловіка і засобів для існування жінка не змогла прохарчувати трьох дітей. Троє дітей і мати померли з голоду.

На Вашу думку, які були причини голоду?

Причини зрозуміло які. Місцева влада забрала у населення зерно і худобу, а без цього люди просто не мали чого їсти. Спочатку поз’їдали котів, собак, а потім уже й нічого було їсти. Грошей платили за роботу в колгоспі мало, хліб давали не часто та й того не вистачало для прохарчування наприклад сім’ї з трьох, чотирьох чоловік.

Чи відносите Ви неврожай до однієї з причин голоду?

Думаю, якщо подекуди неврожай і мав якусь вагу, як причина голоду, то ця причина все одно була не визначальною. Все таки головною причиною можна назвати лише визиск населення зі сторони влади.

Яким чином Вашій матері вдалось вижити?

Вона разом із сестрою Оленою поїхали в Липовець і там влаштувалась на роботу в інтернат няньчити малих дітей. Там бо сяк годували і завдяки цьому їй вдалось вижити. 

Чи розповідала вона Вам, як годували дітей?

Так, дітей годували погано. Хліба привозили мало. Хліб привозили з озброєною охороною. Варили з усього по троху кашу, але в більшості їжею слугувала, подібна на суп рідина.

Можливо вона Вам розповідала про загальне становище 1932-33 рр. в навколишніх селах чи в самому Липовцю?

Мати казала, що становище в селах було ще гірше ніж в місті. По місту щодня їздила підвода і збирала трупи людей, які померли з голоду. Відвозили бо за межі міста й там захоронювались тіла.

Чи можна було щось придбати на базарі.

Можна було, але потрібно було мати багато грошей, а мати майже нічого не заробляла. Одержувала пайок і отримувала якісь копійки, на які прохарчуватись було неможливо. 

Місце запису: с. Рів, Жмеринський р-н., Вінницька обл.

Дата запису: 26 листопада 2005 р.

Хто записав: Тарнавська Сніжана Вікторівна.

Респондент: Колесник Олександра Ніконівна, 1917 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Рів Жмеринського району Вінницької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1930 других — 33 роках?

Пам’ятаю я, Голодовка була, люди повмирали, батько мій вмер в голодовку, о, і багацько дітей бачила, як їх тойго лежали, підбирали ційго, за мною бігли тоже, щоб була не втікла злакали  б були зіли, а так втікла, о

Які на Вашу думку мали бути причини голоду: не урожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В голодовку? Голод був — забирали! Тоді забирали, це саме в голодовку забрали в нас тоже, нас розкуркулили, забрали жито, забрали всю чисто. І батько каже поклав цей в діж… В таку бочку ту що брали мели, туди насипав і то забрали, о. Мама моя памішалася гумом, то ця міліція, шо то приходила, то мама це сміття, то прямо на них висипала на цих і так нічого не було, а в нас було в батька семеро дітей, о.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Хто саме? Ну то я не знаю тих людей як вони звалися.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

То нє, хто там кому що давав. Ой я вже не знаю як казати.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не мали вони ніяких документів. Які нада документи? Не показували!

Чи застосовували до людей покарання побиття?

Чим били вони людей? Не били, я що буду казати, не били батька не били і нікого нас, то тіко так забрали і всьо

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

А зброї тоже нема, нема, шо не буду я казати, не мали, щоб там вони пістолєт чи що, нє.

А як люди боронилися від них?

Як від них боронилися?! Позабирають, ти з ними битися не будеш, прийшли, заграбастали, ти стоїш з боку: сваришся що хоч кажеш їм, вони без німамія, всьо забрали, гет, в горшках позабирали, поховали, бо сім’я таки діти були нас 7 дітей, в батька було, то в горшки по насипали, в п’єц понасипали все висипали з горшків все находили, о.

Чи можна було приховати якусь частинку зерна, продуктів, овочів?

То бач, як приховували: в горшках приховали, в пʼєц  засували, присипали попільом і все одно находили і забирали, о.

Хто шукав заховані продукти? Як їх звали?

Чужі, зі Жмеринки, не наші, такі не наші були. Наш був єден , то вже помер, його нема, консомолець був, Самий главний був, то він тоже в нас всамперед жито, кулюня була ,сноки були, то він звідти все кидав, то батько до нього каже, кидай тако – ложа, щоб набилося хоть трошки цего зерна лишилося хоть дітям, а він спорца урізом донизу, щоб не набивалося. Його нема, вже вмер.

Скільки їх приходило до хати?

4 чоловіки приходило, о. А так десь душ 5 , ціла команда йшла ,гура ціла, о.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

А цим що… Да, хто пішов до колгоспу. Батько не хотів йти в колгосп. О! Ні, не хотів іти в колгосп. То тим, що в колгосп ішли, то допомагали там, варили їжу, допомагали, давали. О! А в нас, ні. Я ходила ще вчитися, вчилась я, я коти носила, коти носила здавати, щоб купити книжечку. О! Щоб вчитися, я дуже харашо вчилася, а батьки розкуркулили, забрали все чисто, нема нічого, то в школі давали трохи їсти там, о! То я носила котив продавала, то їздили цього, де котив жиди купляли, то я здавала і книги купляли щоб вчитися,о!

Забирали лише продукти харчування чи інші речі — одяг, рушники, худобу?

Да, худобу то забирали, конєшно. У мене в батька забрали 2 корови, забрали пару коней, забрали і віз, забрали, все в нас забрали. Розкуркулили всьо!

Що таке закон про 5 колосків?

Що судили за 5 колосків? Чула, судили, в нас навіть ось вже одна померла, набрала колосків і її зато судили. Судили, о!

Чи дозволяли у полі збирати колоски, залишки городини?

Не знаю! Не дозволяли. Вони вже після того, після того, либонь збирати, як вже вижили, після того і то не давали збирати. Вибирали. Не дозволяли, хто своє має, а в полі нічого не дозволяли брати, о! Береш бурячок, робиш в ланці, бурячок вкрадеш і то судили тебе, о!

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

О, нема вже, помер, хто охороняв!

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? Змушували людей йти в колгоспи?

Заставляли йти, заставляли йти. Хто пішов добровільно остався… Всьо хозяйство, що осталось, а хто не хотів, того забирали все, розкудачили, все забрали: і жито, і худобу забрали, все, о!

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?

А куди ж ти сховаєш цю худобу?! Нікуди не сховаєш! Нємці забрали дві худобі у мене, в мене, вже війну , Він на фронті був чоловік, був 2 роки відслужив надових і цих 5 років зафатила война, о! То в мене забрало 2 корові, ще й Немец був забув, я пригнала туди корову мого, а я як спіймала її за шию, як почала пла…голосити, а він тоді біг наламом, то я бігла, то добре люди кричали тікай, бо був би забив! Була б ще п’ятеро дітей лишила! 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Я не знаю так в який час це, я не помню, вони зарання ходили — 8 часов. Тако зарання йдуть, не йдуть там з обіду , чи що часов 8.

Скільки разів ходили до хати?

Ходили вони разів… Так як вже зачистили, то вже більше не приходили. Прийшли раз, забрали все і доконєц ! О! Більше не приходили.

Коли люди почали помирати з голоду?

Коли люди саме почали помирати? В 33-у році саме почали вмирати, тоді як Голодовка була, позабирали всьо в людей.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Хто там! По городі ходили, як це викопали, а восени, як це вже зима перезимувало, а весна, котри ця картошка залишилася в землі, о! То я тоже ходила, збирала цю бараболю гнилу і обирали і такі бліни пекли, о! І скойки ці, жаби …скойки ,скойки ціво в річці, знаєте, лапали, тоже розкалювали, сама я тоже ходила і розрорковували і варили цей суп і так їли, щоб не померти, о! Нас було семеро, то ми якось так вижили — то бараболю ходили збирати, то ті скойки збирали, варили, їли.

Хто зумів вижити?

А я знаю хто!

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

А хто ж поможе! Як в тої трошки є, то що вона поможе, га? Вона свої діти корме, наварить тої барди, кине крупи там трошечки… О, то була 100 рублів буханка хліба, 100 рублів буханка хліба! О!

Які засоби вживали до виживання?

Ну як виживали! Хто як, хто вмів, о! Хто де робив трошки, хто заробляв, а то таке хто мів, то так виживав.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які жили багатше?

Ну да, я не знаю за других, може в когось є багачі були ті… Браття чи сестри, чи що, то може допомагали. В мене… Нам ніхто не помагав, бо в нас сім’я була така… Був брат в мене жонатий тоже така сама Голодовка була, о!

Що споживали в їжу з рослин ,ягід, коріння?

Як були ягоди, то тоді вже їли ягоди, збирали, ото вже так проживали. Помідори як були, то вже ото там на колгоспі, то піде десь вкрадеться, то принесе, о а то сидим! Всьо сидим!

З яких дерев, рослин вживали листя, кору їжу?

Ні, це я не вживала. Люди може вживали, а я не знаю чи даже, це ми не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

З тварин? Я тіх не знаю. Я идзьо була в нашому селі, то не… В нас не вживають так. Є, розказують, що і слимаки їли і все чисто їли, і жаби їли, ну в нашим селі це не було, я не знаю.

Чи був голод у місті?

А в місті Голодомор, я ж не знаю. Може люди ті городські, я не скажу за них. А так все було на базарах, в магазині, всьо було о!

Скільки людей померло у селі, чи Ви знаєте?

Я не знаю скільки померло, нє, не скажу.

Чи відомі випадки людоїдства в вашому селі?

-В нашим селі, то я не чула, в нашим селі то не так було що їли, но по других говорили що десь лапали дітей і їли, і м’ясо продавались дітей, о. Моя дочка в Старші Руси, то розказувала що навіть з дітей з дітей фарш. Прийшли на базар, а вона поняла, купила той фарш, пішла що навіть кіт не хоче їсти, тоді каже пішли на базар на 2-й раз, так показала, щоб вони не знали яка жінка… Прийшли — правильно з людини фарш.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

А де хоронили, де закопали, де впала дитина, там і закопав. Я як була там в Жмеринці на виходні, то так як збирали, викопали яму і так їх кидали, о, 2 — 3 кидали і закидали. Хто їх якийсь гроб чи що їх купляв, нічогісінько, не робили гроба, так закидали

Чи платили тим, хто ховав померлих?

А хто платив їм?! Ніхто не платив. Так приказом, що прийшли, яму викопали, виконали, поховали закопали і всьо.

А в нашому селі відомі місця, де захоронені люди?

В нас, в нас нема, я не скажу, в нас то нема.

Чи поминають їх на «Проводах» , «Гробнох» , 

«Зелених святах» ?

Я ж чую, бачте, що за цей Голодомор і в радіві зара поминають і це казали, як то воно… Що всіх, хто ото від голоду помер пам’ятнуть. А в нас в селі то вмирали, але я вже не знаю всіх скільки вмерло.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? І за часів радянських?

Поминають. Навіть Батюшка з поминає в церкві, все ті котрі погибли на фронті, і ті що всьочисто, все поминає. Така поминальна субота є, що всі, що він поминає, 3 суботи на рік. (Церкви в нашому селі нема)

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померли від голоду?

В нас нема такого, щоб хто в селі помер і пам’ятник їм поклали. Такі, як свої, свої з хати помре, то кладуть пам’ятники, а таких нє,

Чи знає сучасна молодь про Голодомор, чи розказували про це своїм дітям, внукам, правнукам?

А чо ж не знають? Знають всі мої діти, бо всі мої діти були, як Голодомор був, о.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Хто винен, а що я знаю хто винен. Держава чи власть винна, а хто ж винен хто ж винен.

Чи знаєте ви, що таке “Торгсін”?

“Торгзсін”? Я не знаю такого, не чула.

Місце запису: с. Кущинці, Гайсинський р-н., Вінницька обл. 

Дата запису: 12.5.2009 р.;

Хто записав: Лісова Тетяна Григорівна

Респондент:  Фаюра Олександра Григорівна, 19.07.1929 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Кущинці Гайсинського району Вінницької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 рр. або у 1946-1947 рр.?

А чого ж не помню.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

І посуха і всьо забирали свої, сільські.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Забирали все сільські коли пішли на фронт, то в мами просили пробачення, а вона відповідала: ’’Бог – простить’’.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Я такого не помню, на мого батька заявив батько.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Арештовували. Батько сидів 2 роки, а потім сказали, що це було даром.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Без зброї. Ходили табунами по сім душ.

Що таке закон про ‘п’ять колосків’? Чи чули Ви про нього?

Не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Але коли збирали колоски, то маму судили. Після обмолоту гороху збирали те, що лишилось.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Наставляли колгоспників, дали вінтовку, їх називали ‘стрибки’

Чи люди хотіли добровільн йти в колгоспи?

Мусіли, а не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, забирали воли, корови, віяльки, боронки.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не змогли сховати, все йшло під список.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли застукають, коли хазяї вдома і двері відчинені.

Скільки разів приходили до хати?

Ходили часто, може і кожен тиждень.

Коли почали люди помирати з голоду?

Вмирали багато, сусідка померла від голоду.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Оце щось не помню.

Хто не голодував в селі і чому?

Бідні.

Хто зумів вижити?

Ті, хто не голодували, вони мали зв. що жити ті, що требували в людей.

Чи допомогали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися проодуктами?

Хто був трохи дужчий, то допомогали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не допомогали. Рідний батько мого чоловіка, то той направляв сам.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Жолуді з дуба, картошка гнила, чистили, терли.

З яких дерев. рослин вживали листя, кору в їжу?

Якісь листя пшінки.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Були такі люди, хто міг, позволяв собі.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

Можна – із сої макух, купляли бережно, бо не знали що купуємо.

Чи був голод в містах? 

Аякже був. На кочурові був тунель, в якому різали людей і варили холодець з людей. Про це розповідав – Канівець.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не помню.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Чи було не помню, говорили що в Гнатівці жінка дуже не любила дитину, то зарізала, і що говорили, що чоловік зарізав жінку. 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де попало закопували, де хто міг.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю, ну мабуть нічого. Не було грошей.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей віл голоду?

Не помню.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Хто лишився, той поминає.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Повинні, але не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Не всі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі башатьох людей?

Голод зробили містні власті. Висилали людей в Сибір.

Чи ви знаєте що таке “Торгсін”?

Тропсін – це магазін був у Гайсині, до нього ходила мама, там можна було купити щось луче.

Місце запису: с. Кругогорб, Гайсинський р-н., Вінницька обл.

Дата запису: 27 грудня 2002 р.

Хто записав: студенти історичного факультету 2-й курс 2-га група, Бондар Катерина.

Респондент: Бондар Михайло Микитович, 1927 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Кругогорб Гайсинського району Вінницької області.

Михайло Михайлович, що Ви можете пригадати з тих часів?

Про ті часи страшно даже вспоминати. Хто пережив ті роки вже ніколи не забуде про них, я з 27-го року народження всього мені було 5 років, та ті роки пам’ятаю, про таке не забудеш. В нашій сім’ї було п’ятеро дітей, я був 4-ю дитиною, 3 сестри і молодший брат. Дякувати Богу вижили всі. Нашу сім’ю якось минуло це.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Я не пам’ятаю, але мати мені розповідала, що в село приїжджали молоді військові хлопці, і відбирали все, обшукували все, навіть сіни перевернули, і господарів лупцювали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусідів про приховане зерно?

Звичайно були, але винагородою було те, що їм вірили, що вони нічого не приховують, але однако забирали майже все потім, якщо не доносили. Так як у нас село маленьке, то чутка про донощиків швидко розносилась по селі, тому у нас їх було мало, а якщо взнавали то сільські люди самі лупцювали чоловіка.

Чи мали люди, що ходили відбирати хліб зброю?

Зброю мав тільки головний, у нього був пістоль, а інші були без зброї, але однако носили з собою великі палі і ніж.

Чи можна було приховувати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Звичайно, люди ховали продукти, якби віддали то за гинуло би все село, так як частина села знаходилась в лісі, то ховали в лісі, закопували в землю. А з іншої сторони села ріка, по прибуттю людей, які забирали харчі, люди навіть викидали зерно в торбинках в річку, а вночі сушили на печах і переховували.

Хто зумів вижити?

В основному ви жили лише жінки та діти, чоловіки не витримували голоду, але в основному їх били, а декого навіть вбивали, хто противився віддавати, адже всі турбувалися як житимуть далі.

Які засоби вживали до виживання?

Так як з північної сторони був ліс то харчувалися лісовими харчами, взимку охотилися на тварин. З південної сторони знаходиться річка Біб, люди ходили рибалити мабуть це і врятувало більшість людей від смерті, але в основному жили на тому хто що приховає. Важкі були часи….

Місце запису: м. Гайсин, Бершадський р-н., Вінницька обл.

Дата запису: 18.05.2009.

Хто записав: Лісова Тетяна Григорівна.

Респондент: Шевченко Катерина Василівна, 1928 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Гайсин Гайсинського району Вінницької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Після війни пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада? 

Неврожай. Батько був куркуль. Мав поле за пучуровим, мав 11 дітей. Виганяли з хати, але лишили кімнату, а наші зробили …

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Власть.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на обирання продуктів?

Зобрали готове з поля, тільки батько скосив ячмінь.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Висилали. Нас вигнали з хати, а батька висилали, але він втік, тому нам залишили хату (одну кімнату), бо було 11 дітей.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

А я шо провіряла.

Як люди боронилися?

Ніяк. Мовчали та й усе.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Дуже важко було ховати, і в горшках присипали половою на горичці.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали в горшках, мисках і в печі.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3 приходило до хати.

Де можна було заховати продукти харчування? 

В печі найкраще.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

В колгосп батько не пішов, хоч його і призивали. Був багатий, бо дітей мав аж 11.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Корову лишили, було 11 дітей. 

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Не пам’ятаю

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не розрішали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожа, і більше не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не пам’ятає.

Коли люди почали помирати з голоду?

Конечно помирало, з наших всі вижили.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Колись за діти держава не дбали.

Хто не голодував у селі і чому?

Я жила в городі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Всі голодували, бо не було чим ділитись.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Всі жили кепсько, відживали, то не помагали один одному.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Акація біла, липи листя, варили лободу.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

А грошей не було. Пенсію не давали, будили до Москви. Міняли продукти.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Боже борони, не платили.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають, як є кому.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Нікому нічого не розказувала, бо нема кому розказувати.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Голод, неврожай.

Чи Ви знаєте, що таке “Торгсін”?

Не пам’ятаю, може й було.

Місце запису: с. Шумилово, Бершадський р-н., Вінницька обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: студенти історичного факультету КНУ ім.Т.Шевченка, Холобаєва Марина.

Респондент: Хмарук Тетяна Петрівна, 1932 р.н..

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Шумилово Бершадського району Вінницької області.

Чи не знаєте Ви щось про голод в Україні у сорокових або тридцятих роках?

Я сама народилася у рік голоду, але мати розповідала, що в той час у колгоспів працювала, так там їм щось поїсти давали, батько на сахарному заводі працював, звідки буряки або сахар приносив. А ще… мені мати розповідала про 32-й рік тоді дійсно їсти нема чого було. Так вони їли все, що тільки можна було з’їсти. Їли гнилу картошку. Також бабка моя у колгоспі працювала, так там вони за день праці кормові буряки збирали, та частини їх різали та у чоботи прятали, щоб ніхто не знайшов, і іншу їжу в чоботах додому приносили. Бабка вночі на поли ходила, де колоски після молоту залишалися, і збирала їх. В них коза була, то молоко було. Собак їли. Їжу намагалися заховати, яка була. У матеріних сусідів їжу з погреба знайшли і забрали. Ховали де тільки можна було, по печах ховали, ями виривали. Між стінами ховали…

Як це?

Ну, коли стіна двоїна була то доску вибивали та ховали туди, а поміж на місце її ставили. Ремні шкіряні, і таке було, жували. Кашу варили з гнилих гарбузів, кукурудзу гнилу їли — суп з неї варили. Але серед моїх рідних ніхто не помер.

Місце запису: с. Осіївка, Бершадський р-н., Вінницька обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Макарчук Ганна Іванівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Осіївка Бершадського району Вінницької області.

Коло нас, на Мартинівці, жила жінка з дитиною. Дитина, а це була дівчинка, весною часто приходила до нас і просила їсти. Стане коло порога і стоїть, жалібно так дивиться на тата і маму. І нічого не каже. Стоїть і дивиться. У нас трохи було різних запасів, була квашена капуста, огірки, тато заховав буряків та бараболі. А ще була корова. Хоч трохи, але ми мали шо їсти. Мама дасть тій дитині чи буряка вареного чи пару бараболин. Дівчинка, а їй років сім було, чи трохи більше, поїсть тої бараболі чи буряка, а решту бере з собою і несе додому: «Це я мамі віднесу, вона у мене лежить слаба, не встає.» Руки і ножки у неї тоненькі були, мов патички. Притисне до живота бараболину чи буряк, од вітру хитається, а не з’їсть усьо, несе трохи додому. Моя мама їй якось каже: «Доню, ти з’їдай все сама. Може, хоч ти жити будеш, бо твоя мама скоро помре». А дитина на неї тільки подивилася, головою похитала. І пішла додому, понесла мамі бараболю… Померла мама, а потім дочка».