Місце запису: с. Червоне, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 11.09.2005 р.

Хто записав: Марек Надія

Респондент: Кононенко Параска Петрівна, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Кононенко Параска Петрівна, 1924 р. н., проживала у селі Червоне Яготинського району Київської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Добре пам’ятаю, я його пережила.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Зерно повивозив Сталін, батька забрали, як «петлюрівця», мати померла.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі – хто це був?

Викачували хліб у людей, сільське начальство.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніхто ніяких документів не показував, бо свої сільські ходили.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Нас не били – ми віддавали добровільно.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю, ходили з якоюсь папкою.

Як люди боронилися?

Словесно, лаяли поза очі.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Були такі, що ховали, а ми не сховали, то прийшли і забрали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Готове брали з-під печі.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Коли двоє. Хто був в управі, той і ходив.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ми не ховали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Баланду давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

В нас не забирали нічого, крім зерна.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не знаю, за це садили в тюрми людей.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли, гонили з поля, били.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їжчики, слідкували, ловили людей.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не знаю за інших, але ми пішли в колгосп.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не брали худобу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Удень ходили.

Скільки разів приходили до хати?

Один раз прийшли і все забрали, ми не сперечалися.

Коли почали помирати від голоду?

У 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У патронат здавали дітей, потім у приют.

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю. Тодішній голова колгоспу, його поплічники.

Хто зумів вижити?

Ті вижили, хто був в управі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Свої рідні ділилися, хто чим міг.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Всі голодували, але всім ділилися.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Будяки їли, різні бур’яни, рогозу, лободу, навіть маковиння, але тоді спали дуже довго, гарбузове, динне, огіркове насіння їли, гнилі буряки, картоплю.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З шовковиці, окаційові квітки, бузину.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Міняли хустки на сахар, борошно.

Чи був голод у містах?

Не знаю, може й був.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, але чимало.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ніхто людей не їв.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На 2 цвинтарях виривали ями і вкидали туди людей, яких привозили підводами люди з наряду.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Може зерном.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Кожне свого, хто ще живий.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Немає церкви, була в сусідньому селі.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Є, хрест – братська могила на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідала учням у школі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Й. Сталіна.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Червоне, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 11.09.2005 р.

Хто записав: Марек Надія

Респондент: Дубко Марія Матвіївна, 1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Дубко Марія Матвіївна, проживала у селі Червоне Яготинського району Київської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю, дуже пам’ятаю, бо сусідська вимерла вся сім’я.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Податки і забирали все, по скільки кілограм треба було здать.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Сільська рада, управа колгоспу.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніхто їх не провіряв.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Віддавали добровільно.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброю мали, бо стріляли в повітря.

Як люди боронилися?

Ховалися в очерета.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ми ховали, заривали на городі в скрині зерно, заривали землею.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Ходили із залізними ломиками, скрізь потукували.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До нас приходили душ 5.

Де можна було заховати продукти харчування?

У землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали вдень – варили на полі затірку із борошна, полови, гнилих буряків, бур’яну.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Худобу теж забирали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Судили за колоски.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Об’їждчики стерегли поля, гонили людей, били.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Комори – не знаю, а поля – Коряк М. і вже не пам’ятаю, та й померли вже давно ті люди.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Хто не хотів – визивали в управу, а більшість ішла добровільно.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

У посівах, соняшниках, за городами ховали худобу. У нас забрали корову, то я бігала далеко в поле і звала корову і так забрала.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? 

Вночі.

Скільки разів приходили до хати? 

Один раз.

Коли почали помирати від голоду?

У жнива 33-го масово вимирали люди. У одну яму кидали по 17 душ, збирали на підводу і вкидали в яму.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава? 

Ніхто.

Хто не голодував у селі і чому?

Бог святий знає.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилися, сусіди з патронату давали хлібчик.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали, хоч всі бідували.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Будяки, бузину, бур’яни різні, лободу, калачики.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З дерев плоди яблука, груші, ще зеленим об’їдали.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ходили люди в Прилуки мінять за тряпки чи картоплину, чи бурячину.

Чи був голод у містах?

Був, мабуть, бо приїжджали по селу міняти.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Точно не знаю, але більша половина села вимерла.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, а в інших селах були чутки.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На 2 кладовищах зробили братську могилу.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили по 1 кг печеного хліба тим, хто звозив мертвих, і хто яму копав.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі на кладовищах двох.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Хто є ще живий з родичів.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Нема церкви.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Є хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я вчителька і в школі дітям розповідала, і вдома дітям і онукам. Не дай Бог більше нікому такого лиха.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Верхніх чиновників, керівництво тодішньої влади. Урожай тоді був добрий. Нічого не давали. В полях, і в коморах все було, люди як могли ухитрялися вкрасти, але управа стерегла і трясла людей.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Карла Маркса (з 2016 р. с. Троїцьке), Бердянський р-н, Запорізька обл. 

Дата запису: 04.08.2003.

Хто записав: Стрюков Максим.

Респондент: Пришва Ніна Андріївна, 1929 р.н.

Під час Голодомору проживала в селі Карла Маркса Бердянського району Запорізької області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

За 1932-33 роки не пам’ятаю, а про 47-й рік пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Тоді і неврожай був, та й влада усе забрала.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Енкаведісти ходили і забирали все.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Ні, в нас ніхто не доносив, не було.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Які там документи?Прийшли і все забрали, і шо ти зробиш.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Арештовували. Мене судили за те, що не вийшла робити, бо дитина мала хворіла і сама хворіла – вся у чиряках була. На суді суддя каже мені: «Зараз тебе пожалію, а інші теж не будуть виходити!» І сиділа п’ять місяців, а шо робить? Добре, шо хоть за дитиною родичі дивилися.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Мали.

Як люди боронились?

Шо ти їм зробиш, коли в них зброя.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Коли у когось хоть щось було – то ховали.

Хто і як шукав заховані харчі?

Комсомольці, енкаведісти ходили.

Скільки їх приходило до хати? 

По троє, по четверо завжди ходили. А більше я не бачила.

Де можна було заховати продукти харчування?

Та хто де міг, там і ховав. Ми ховали на пічі під ліжанкой.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Щось давали. Кашу якусь.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,                  худобу, тощо?

Речі не забирали. Їжу, худобу, а речі не забирали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Хто там?! Нічого не дозволяли!

Хто охороняв поля і комори?

Енкаведісти зі зброєй.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

А шо робити?

Чи змушували йти людей в колгосп?

Я ж кажу – куди дінешся – всі йшли.

Де переховували худобу?

Де ж ти її заховаєш?

В який час ходили забирати у людей зерно?

Дньом ходили.

Скільки разів приходили до хати?

Прийшли раз забрали, потім ще раз прийшли і третій – нічого не залишили, ніде і крихти не було.

Коли почали люди помирати від голоду?

В кінці зими на початку весни. У нас ото там бачиш хату (показує на хату в кінці вулиці) сім’я велика жила, вісім дітей було – всі вмерли. Утром прибігає малий і каже: “Молодша Марійка померла”. В обід прибігає каже: “Ще двоє померло”. І ввечері двоє померло. А ми ж самі голодні – ні чим допомогти (плаче).

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Да сиротами опікувалися, було таке, що батьки кидали дітей, уїзжали, а дітей забирали до дитячого будинку у Бердянську.

Хто не голодував в селі і чому?

Багаті, бо у них все було.

Хто зумів вижити?

Вони і вижили. І ті, хто поздоровіше. Т нам пощастило.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Нічим було допомагати вообще.

Які засоби вживали до виживання?

Шо знайдемо, шо зловимо…

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі, ще бідніше за нас.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Сверіпу, лободу. 

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Акація, шовковиця.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Суслики, горобці. Ще тюлька з Бердянська.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

За тюлькой їздили, міняли.

Чи був голод в місті?

Ні в місті не такий голод був.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Багато померло, багато.

Чи відомі випадки людоїдства?

Ні, не було такого.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Своїх ж і хоронили.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Який там платили?!

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Всі на кладовищі похоронені.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ті, хто пам’ятає, той і поминає.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Так церкви ж нема – їздемо аж у Нововасилівку.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Нема ніяких пам’ятників.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Може й знають! Онуки не питають і ми не розказуємо, а діти знають.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Керівників, які усе під себе гребуть. Так як тоді, так і зараз.

Місце запису: с. Карла Маркса (з 2016 р. с. Троїцьке), Бердянський р-н, Запорізька обл. 

Дата запису: 04.08.2003.

Хто записав: Стрюков Максим.

Респондент: Роєнко Степан Андрійович, 1920 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав у селі Карла Маркса Бердянського району Запорізької області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Влада.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Уполномочені, мєсні.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Не чув про таке.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Просто забирали.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Арештовували, висилали, а бити – не били – не було такого.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Да, була.

Як люди боронились?

Ховали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Завчасно вночі.

Хто і як шукав заховані харчі?

Комсомольці ходили з шупами.

Скільки їх приходило до хати? 

Двоє, троє.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де зумієш.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Небагато, але давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,                  худобу, тощо?

В нас не було шо й забирати, бо бідні були.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чув.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля і комори?

Добровольці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Так як зараз хотять у вільну Україну.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Як зараз на вибори, так тоді до колгоспів.

Де переховували худобу?

Де ж її заховаєш.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Дньом.

Скільки разів приходили до хати?

До нас разів два.

Коли почали люди помирати від голоду?

Весною 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Так – “ясла” були.

Хто не голодував в селі і чому?

Влада не голодувала.

Хто зумів вижити?

Ми вижили, влада вижила.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Нічим було помагати.

Які засоби вживали до виживання?

Лободу їли, пастуш’ю сумку (грицики – Ред.), акацію, горобців, сусликів…

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Яка там допомога?!

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Міняти нізашо, а грошей не було.

Чи був голод в місті?

В Бердянську лучше було.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Багато померло, а скільки точно може в Сільраді знають.

Чи відомі випадки людоїдства?

Не було таких випадків.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі, свої.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Ніхто нічого не платив.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Всі на нашому кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Вже забулося.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Церкви немає десь з 30-х, як зламали – так і нема.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Нема.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Навряд тільки по розмовам, а так ні.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Влада! Хто ще?

Місце запису: с. Карла Маркса (з 2016 р. с. Троїцьке), Бердянський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 4 серпня 2003 р.

Хто записав: Стрюков Максим.

Респондент: Роєнко Раїса Максимівна, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Карла Маркса Бердянського району Запорізької області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Пам’ятаю. Плохо пам’ятаю, що було не так давно, а що тоді було – пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Врожай був – так забрали все, що  було.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Комсомольці їх називали, ходили з залізними прутами.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Ні, в нас ніхто не доносив.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Які там документи!? Прийшли, забрали і ушли.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Бити не били, а садили, висилали

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Я не бачила, але мабуть було.

Як люди боронились?

Як боронилися? Ходили, що можна була заховати.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Хто встиг – тот, заховав. Якщо пощастить – не знайдуть, але часто знаходили.

Хто і як шукав заховані харчі? 

Свої ж і шукали.

Скільки їх приходило до хати? 

Чоловіки 3-4.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де тільки не ховали: в городі, в піч.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Був котел, варили баланду якусь.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,                  худобу, тощо?

Ні. Речі не забиралали, лише продукти.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, ніхто не дозволяв. А якщо щось візьмеш – так могли і посадити.

Хто охороняв поля і комори?

Свої ж і охороняли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні, хто там !?

Чи змушували йти людей в колгосп?

Вибору не було і всі йшли.

Де переховували худобу?

Ні, худоби не ховали, бо ніде.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Протягом, дня ходили.

Скільки разів приходили до хати?

До нас один раз приходили. Вони ж знали, що в нас нічого взяти.

Коли почали люди помирати від голоду?

Весною. Багато померло.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Було таке, що батьки декілька разів ходили, щоб дітей забрали у дитячий будинок у Бердянську.

Хто не голодував в селі і чому?

Багаті.

Хто зумів вижити?

Хто зумів – тот і вижив. Кому пощастило і багаті.

Чи допомагали люди одне одному виживати?

Нічим взагалі було допомагати.

Які засоби вживали до виживання?

Коли щось знайдеш чи зловиш горобця.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні, не допомагали, бо нічим.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Сверіпа, лобода, квіти з акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Горобців, сусликів, тюлька з Бердянська.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Купити було ні за що, а помінять можна було.

Чи був голод в місті?

Мабуть був, але не такий, як у нас.

Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?

Багато померло, дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства?

Ні, такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Свої ж і хоронили на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Ніхто нічого нікому не платив.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Всі похоронені на кладовищі.

Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?

Ні, вже позабували.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Ні, церкви нема. Була під час голоду забита кукурудзою, даже в куполах кукурудза. А потім звалили – і на тому вся церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Які там пам’ятники? Нема і, мабуть не буде, бо нікому ставить.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Наші знають, бо ми їли розказували, а інші не знаю, мабуть, знають.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Хто винен? Хто забирав – тот і винен.

Місце запису: с. Карла Маркса (з 2016 р. с. Троїцьке), Бердянський р-н, Запорізька обл. 

Дата запису: 4 серпня 2003 р.

Хто записав: Стрюков Максим.

Респондент: Шепель Іван Іванович 1923 р.н. 

Під час Голодомору проживав у селі Карла Маркса Бердянського району Запорізької області. 

Чи пам’ятаєте Ви голодомор 1932-33 рр.?

Памʼятаю, чого ж не памʼятаю. 

А які, на Вашу думку, причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Бог його знає! Тоді не знали і зараз не знаємо. Тоді врожай був, так усе забрали. 

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Комісія. Участковий, комсомольці. 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Люди приховували, всі знали та ніхто не доносив. 

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Які там документи. Прийшли і забрали. 

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Це тільки кулаків: Шумейко, Шевченки, Хомич, Сагайдаки Грицько і Данило. 

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Бачив у участкового, а так ні. 

Як люди боронились?

Та хто там усі боялися. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Канєшно ховали коли було, що ховати. 

Хто і як шукав заховані харчі? 

Вже не памʼятаю як звали, а ходили вони з такими щупами і ширяли то в скирді, частіше в городі. 

Скільки їх приходило до хати? 

4 чи 5. Наші ж і ходили, ми були малі, а ті хто вже робив у колгоспі – там казали: “Ти, ти і ти ідіть перевіряйте.” Комсомольці. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Під ніч закопували у городах. Сусід Шевченко в городі зробив велику таку яму, як зараз, оце як його – басейн. Стіни та дно вимазав глиною, обпалив. Зверху на харчі мішки, солому а потім метра 2 землі зверху. Так вже після війни туди трактор провалився. 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Варили кашу якусь. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Худоби. Корову, кожу з свині, а одяг ніхто не забирав. 

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Сам ходив збирав. Хто більше збере тому і більше, як його – процент давали. 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні не дозволяли. 

 Хто охороняв поля і комори?

Кого виділили. Комсомольці. 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Бідним все, а багатим не хотіли. 

Чи змушували йти людей в колгосп?

Агітація, устрашеніє. 

Де переховували худобу?

Де ти її заховаєш? 

В який час ходили забирати у людей зерно?

Коли прийшли? Дньом приходили. 

Скільки разів приходили до хати?

Приходили до тих у кого було, що забрати. А до нас один раз приходили, бо знали, що нічого забрати. 

Коли почали люди помирати від голоду?

Весною. Багато – і старі і малі. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Були “Детскіе ясла”, давали кружку балади, каші якоїсь. 

Хто не голодував в селі і чому?

Багаті, хто заховав, вкрав, обманув. 

Хто зумів вижити?

Багаті та ті, хто здоровіше. 

Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Як зараз так і тоді – ніхто нічого нікому не давав. 

Які засоби вживали до виживання?

Все, шо можно. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не було таких родичів. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лобода, Сверіпа, Акація, Шовковиця. 

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Кору не їли, а так акація, квіти з акації та шовковицю. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Сусликів, горобців. Плазунів не їли. 

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Їздили на базар у Бердянськ по тюльку. Грошей не було, так ото міняли. 

Чи був голод в місті?

Був але мабуть не такий як у нас. 

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Точно не знаю, але багато. 

Чи відомі випадки людоїдства?

Ні не було такого. 

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі на кладовищі. 

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не чув про таке. 

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

О то мабуть тільки ті, що залишилися і пам’ятають. 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Так церкви – нема. Десь в 30-х розвалили її. 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, які там пам’ятники. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Не знаю як інші, а мої діти знають. 

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Влада винна, а хто ще? 

Місце запису: с. Маринопіль, Розівський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 24 жовтня 2005 р.

Хто записав: Тринц Валентина;

Респондент: Воронько Парасковія Іванівна, 1.01.1929 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Хотському Новозлатопільського району Дніпропетровської області, яке було ліквідоване в період 1972 – 1986 рр. Село Хотське знаходилось біля села Сміле (нині Більмацький район Запорізька область). 

Народилася я, мабуть, перед Новим роком у балці під Горьким. Зараз і села вже цього немає, люди попереселялися в Пролетарське (Новозлатопіль). А чого в балці? Бо сім’ю розкулачили, забрали лоша, корову, плуг, а їх вивезли в балку за село та й покинули: і це 4 дітей (Марія, Тетяна, Іван, Микола) і мати мала ось народить. Так ото й народилася в балці. Назвали Пашою, бо одна Паша була померла. Прийняли нас в селі Хотському, зараз і його вже нема. Там жили євреї, казали, що переселенці з Америки. Їм построїли хати з саману під жилізом, дали коней, щоб робили. Були багаті, у них багато селян робило. То вони нас і прийняли. Жила я там з батьками аж до 1949 року, поки 9.05 не пішла заміж за Воронька М. В. з Маринопіля.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

А чого ж, помню. Хоч і мала була, та помню. Небагато, правда.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

І неурожай був, і вивозили багато, здавали. Я не понімала, та казали, що треба було здавати. Помню, що їсти хотілося, а їли все: і траву, і глод, і оті стручки з акації, і ховрахів ловили.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі –  то хто це робив?

Та шо було забирать. Батьки і старші сестри не казали, що хтось ходив і забирав.

Чи люди хотіли добровільно іти в колгосп чи їх змушували і як? 

Та ішли: хто сам, хто боявся. А от, коли у Хотському робили колхоз, то все у євреїв забрали. Багато хто виїхав у города, деякі остались, пішли в колхоз робити. А ще помню, що в 1937 році прийшов у Хотське німець Бухміллер з жінкою і дитиною з села Маринопіля. Так його ноччю забрали, а жінка потім теж виїхала. Куди його забрали – хтозна.

Та найстрашніше у моєму житті – це війна.

Місце запису: с. Кузжецівка, Розівський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 22.09.2009 р.

Хто записав: Лукова Наталя Миколаївна.

Респондент: Лукʼяненко Надія Феодорівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала на хуторі Грушевий (нині село Черешневе) Більмацького району Запорізької області.

Мені було 9 років і я памʼятаю голод 1932-1933 рр. Причиною голоду вважаю засуху. Зернових зібрали зовсім мало. Зерно забирали, а городовину ніхто не брав. Зерно забирали уповноважені з району та 3-4 активісти з колгоспу. У нас був голова колгоспу Мироненко (імʼя не памʼятаю), так він казав, де можна сховати зерно і люди ховали і так виживали. Добра людина була. Мої батьки зерно ховали в клуні під соломою. Тим, хто пішов до колгоспу, давали їжу – варили суп з крупців, затірку. Також рядом з нами було поле з пшеницею, я рвала колоски і їла, ще й сестру годувала. Мали допомогу від родичів – дядько працював на шахті в Юзивці і ділився з нами хлібом, а ми їм давали картоплю і буряків. Голод був, голодували всі.

Місце запису: с.Вовчанське, Якимівський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 19.09.2005 р. н.

Хто записав: Шостак Вікторія Генадівна.

Респондент: Давиденко Тамара Йосипівна, 1937 р.н.

Під час Голодомору  1932-1933 рр. родина респондента проживала у селі Кам’янське Василівського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 32-33 роках? 

Я народилася у селі Кам’янське Василівського району Запорізької області  1937 року. І про голод знаю, про 1933-го року знаю з росказів мами і батька та тітки.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду?

Мені казали, що було вредітільство протів людей.

Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив? 

У людей харчі, зерно, забирали активісти. Шо вислужувались перед партійцями.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Не знаю, не казали про це.

Як це відбувалось? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів? 

В те время ніхто не показував документи – люди боялися комуністів.

Чи застосовували до людей покарання? 

Маминої сестри чоловіка забрали в тюрму за те що він не давав зерна.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб? 

Про зброю не чула, а палки були.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Ховали все, а вони, йшли нахально забирали.

Як люди боронилися? 

Ну і шо, ховали. Та все находили.

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали? 

Ломами довбали землю, копали, тикали палками.

Скільки їх приходило до хати, хто це був? 

Ходили по 5-6 чоловік. А бідняки у яких не було хозяйства йшли і ставали активістами.

Де можна було заховати продукти харчування? 

Скрізь ховали: в піч, в комині, у глечіки, та дарма. 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Мама пекла хліб для комуни вдома (піч була велика, хороша) а останками кормила сім’ю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі? 

Забирали все. Раз уділи мою тьотю у все нове (їй було 13 років), так активістка Марва все з неї зняла даже ботіночки (це було зімою).

Що таке “закон про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? 

Та попробуй зібрати хоть жменю колосків (одна жінка п’ять год получіла), а п’ятеро дітей остались.

Чи дозволяли збирати в полі колоски й залишки городини? 

Це ж колхозне добро, воно хай згниє на полі, а його не візьмеш. Об’їжчик було під’їде зебере і розтопче конем все шо назбирали, та ще й поб’є батогом.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Охороняли строго об’їжчики, сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? 

Ні, люди не хотіли, жаліли оддавати нажите. 

Чи змушували людей йти до колгоспу? 

Заставляли писать заявлєніє. Батькові пригрозили, як він не вмовить свого батька іти в колгосп, то його виганять з почти (він работав на почті) і посадять у тюрму.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Ну, ховали. Та находили.

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти? 

З утра начінали ходить і до ночі. 

Скільки разів приходили до хати? 

Не помню, мама не казала.

Коли люди почали помирати з голоду? 

Зімою нічого їсти, і падали, як мухи.

Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась держава? 

Дітей збирали в яслі, садочки.

Хто не голодував у селі? Чому? 

Активісти не хотіли ділитися ні з ким і не голодували.

Хто зумів вижити? 

Якось виживали. Мама вижила, хоч казала, що пухла. А коли корова телилася молоко помогло. 

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду? Чи ділились продуктами? 

Помагали чим могли.

Які засоби вживали для виживання? 

Шукали їду.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Помагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Лободу, грицики.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

Дід на день откривав погріб, туди налітали горобці, він їх закривав і ловив.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Горобців, йожів.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти? 

За шо. Грошей не було. Жили в созі на трудодні. Та в місто треба було доїхати, а ні на чому.

Чи був голод у містах? 

Не казали, не знаю. 

Чи знаєте Ви що таке “торгсін”? 

Нє не чула. 

Скільки людей померло в селі, чи є такі відомості? 

Не знаю точно. Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 

Ні, людей не їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

На кладбіщі родичі сусіди.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих від голоду? 

Нє не платили.

Чи відомі місця захоронення людей? 

Кладбіще.

Чи поминають їх на «Проводи», «Зелені святки», «Гробки»?

Поминають

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часи радянської влади?

У церкві теж.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була довго, і зараз є.

Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Може знає. Ми розказуємо всім, хто хоче послухать. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Комуністів. Сталіна.

Місце запису: с. Мала Білозерка, Василівський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 28.09.2009 р.

Хто записав: не зазначено.

Респондент: Романова Катерина Федорівна, 06.01.1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області. 

   У 33 годі було мені 8 год, начався Голодомор. У нас не було шо їсти, у нас то було, но його ходили із щупами шукали, забирали, де в нас ями були, забирали зерно. З щупами ходили, такі ж жилізні ті кийки, устромляли, забирали де в кого там квасоля була в глечичках, у горщиках. Усе під мітьолку забирали, нічьо не оставляли і не дивилися чи діти плачуть, чи їсти просять, чи шо там – нічьо з цього не слухали.

 До кожного приходять, ото трусять, забирають. Вони все позабирали, поодправляли, а ми остались ні з чим. Ні буряків нема, нічьо, та, слава богу, началась весна, началась лобода, ласковиця (вона така травичка, зубчасті листочки). І висапаєш з ласковиці листочків зерно, а воно жовте. І якось, ото млинок такий камінний, ми руками крутили. І ото ту муку намелимо, лободу собирали, грицики, одварюєм їх і отою мукою обліпляєм ліпеники з лободи і печем на сковородкі, а нема ні олії, нічого, так ото вони прежарюються і ми їх їмо.

  А тоді начали посівать жито, пшеницю. На наше поле не пускали, собирать зерно не дозволяли. Начали жито косить і ми ходили на поле, і собирали колоски в сумочки полотняті, і дома терли. Харашо, як не побачить ніхто, шо колоски собираєм. Я мала була і тьотки робили на фермі біля коров, і я коло їх робила. І вони взяли по мішочку кілограмовому зерна. І коли вони до села доїжджали – їх перестріли і забрали те зерно. А через три дня їх судили. Тьотку Варьку і Палька Баклицького, тьотку Катьку Ісаєву посадили на 10 год за отой кілограмовий мішечок зерна. Вони насилу одсиділи по 5 годин, а тоді амністія і їх одпустили.