Місце запису: с. Глинськ, Калинівський р-н, Вінницька обл.

Дата запису: 28.07.2003 р.

Хто записав: Синиця Тетяна Миколаївна.

Респондент: Берегова Галина Григорівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.

 Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Пам’ятаю, то були страшні часи. 

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Був неурожай, але хліб всеодно був, і голоду не було якби влада урожай не забирала. 

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали наші сільські люди, казали що їх влада заставляє. 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Якщо чесно не знаю, але думаю якщо люди таке робили то значить щось давали, бо їсти хочеться. 

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Відбирали силою, а документи в них ніхто не питав.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Застосовували. І били палицями і батогами і висиляли. 

Як люди боронились?

Всяко було і собак спускали і з рушниці пострелювали. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Моя мама заховала в погрібі брат старший викопав там яму поклали в торбині зерно зверху переклали досками присипали зельою, а потім зверху ще пусті бочки. 

Хто і як шукав заховані харчі? 

В селі збирали комісію  місцевих жителів і вони ходили з тими гострими штуками і кололи землю, били все. 

Скільки їх приходило до хати? 

Десь від 5 до 7 чоловік.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Бувало на трудові давали пайки, але це було рідко. Частіше варили баландру. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,              худобу, тощо?

Забирали все і з хати виганяли.

 Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула. Всі знали про цей закон. 

 Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нє, за це в тюрму садили, а дітей били.

Хто охороняв поля і комори?

Люди з села, сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Нє, йти туди ніхто не хотів, навіть не розуміли для чого це. 

Чи змушували йти людей в колгосп?

Заставляли силою записуватись хто нехотів того в холодну камеру садили, або погайками гнали. 

Де переховували худобу?

Де хто вмів, хто на друге село гнав, хто в ліс, а хто зразу різав.

В який час ходили забирати у людей зерно?

В день, але бувало і вночі.

Скільки разів приходили до хати?

І по три рази і по п’ять.

Коли почали люди помирати від голоду?

Зимою 1933 р. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Якщо були родичі о вони забирали дітей, а хто був зовсім сиротою то в дитячий будинок десь вивозили.

Хто не голодував в селі і чому?

Голодували всі, хтось більше, а хтось меньше в кого корова була, або хто був при владі.

Хто зумів вижити?

В кого корова була і в кого сім’я була дружна.

Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Хто там помогав, як всі однакові голодні ходили. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Наші родичі голодували так як і наша сім’я.

Які засоби вживали до виживання? Чи допомагали люди одне одному  виживати? 

Їли все. Листя з дерев (липи та акації) з жолудів робили муку, їли кору з берези.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

І пацюків, жабів, голубів, їжаків Повню, що після цих страшних років ні одної собаки і кота не було.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

У нас не було, що міняти все забирали. 

Чи був голод в місті?

Розказували, що тоже там голод людей морив. 

Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?

Чи є відомості не знаю, але померло пів села. 

Чи відомі випадки людоїдства?

Були і багато випадків і батьки дітей їли і братів їли…страшно.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали або родичі або фірмани. 

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Я чула що давали їм якісь пайки. 

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Да на Березенському цвинтарі десь посередині. 

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Родичі завжди поминають а при …але  тіхоря, а зараз всі відкрито поминають і в церкві згадують. 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Є в центрі села, а належить до московського Патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Є один хрест біля церкви.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Мої діти знають, моя внучка з подружкою приходить то я часто їм розказую про ці страшні часи. 

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Винна політика держави, для якої люди сміття. 

Місце запису: с. Глинськ, Калинівський р-н, Вінницька обл.

Дата запису: 29.07.2003 р.

Хто записав: Синиця Тетяна Миколаївна.

Респондент: Панасюк Євдокія Петрівна, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

У нашому селі голод страшний був 33 року, а от 46-47 рр. у нас був, але не такий страшний, ми його майже не відчули, люди вже були навчені 33-м роком, тому допомагали і не було таких великих жертв.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

Хоч була засуха, але урожай був. Весь хліб був вивезений до Росії. Мого двоюрідного брата із сестрою батьки вивезли в Росію, то коли повернулись розповідали, що там голоду не було. По Україні був штучний голод, бо хотіли винищити український народ.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Приходили люди від правительства наші місцеві і все забирали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Да страшно було тоді жити, не встигниш курку зарізати, як вже йдуть активісти, бо вже хтось доніс.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Люди так боялись, що коли приходили до хати, то віддавали все, а хто не хотів того карали.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Багато чоловіків повисилали, дуже багатьох забирали до “холодної”. Були такі, що пропадали безвісті. Ніхто їх не бачив більш ніколи.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Люди так їх боялись, що не треба було зброї, хватало палиці чи якоїсь дубінки.

Як люди боронились?

Боронить було безсмисліно, бо це все одно перемогою не закінчувалось, і їх дуже карали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати було майже неможливо, знаходили кругом. А ховали і в землю, і в стіни, і в дупла в деревах.

 Хто і як шукав заховані харчі? 

Приходили активісти, з ними ходили і люди, що працювали в сільській раді.

Скільки їх приходило до хати? 

Приходили односельчани, які продали себе владі. Приходили групами по 5-7 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в стрісі, в печі, закопували в городі. Але як казала моя мама, все одно знаходили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Щоб ішли до колгоспу їх заохочували, давали пайки, варили похльопку.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,             худобу, тощо?

Забирали в людей не лише хліб і худобу, але і одяг. Останню кришечку в малих дітей відбирали.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Да я чула за цей закон, за нього могли посадити на багато років. Засуджували не лише за 5 колосків, але і за буряк, кукурудзу та інші. 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Людям не дозволялося нічого брати на полі. Люди боялись, але голод заставляв іти на поле. Скільки людей за це покарали. Поле переорювали, щоб люди не знайшли й колосочка.

Хто охороняв поля і комори?

Були сільські сторожі, але там нічого не було, та й сторожити не було що.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди не хотіли іти, їх заставляли силою. Люди привикли вести своє господарство і вони не хотіли віддавати свою худобу, курей, граблі, сокири. До колгоспу добровільно йшли лише ті, що не мали землі, це були бідняки.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Да люди змучені були іти, бо голод заставляв, місцева влада, обкладали великими податками, ішли до колгоспу, щоб прогодувати свою родину.

Де переховували худобу?

У дворі було важко заховати. Хто мав вів до лісу.

В який час ходили забирати у людей зерно?

Ходили коли заманеться, бувало я вийдуть зранку, то аж до вечора ходять.

Скільки разів приходили до хати?

Мама казала, що до нас приходили 4 рази. А коли вже не було, що брати, то і не приходили.

Коли почали люди помирати від голоду?

Почали взимку, бо листя не було, все замерзло, холодно, голодно. Всю теплу одежу позабирали. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Сироти йшли до родичів, але їх не дуже хотіли брати, бо і своїх дітей було багато. Трохи вивозили в дєтдоми. А в основному вони вмирали.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодували? Таких не були, може хіба шо ті, що в нас забирали. Менше голодували ті, що мали корову, або ходили на роботу в хордилівку та цукровий завод. Їм там якісь пайки давали.

Хто зумів вижити?

В тих у кого було корова або у їх родичів.

Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Може зразу і сусіди допомагали одне одному поки було чим, а потім і самим не було що їсти.

Які засоби вживали до виживання? Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Всі можливі.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Канєшно, як мали чим, то ділилися.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли все, їли листки дерев, їли корінці, їли все, що росло і що можна було. Якщо в кого була квасоля, то недочікували, коли вона достигне, а варили її ще молодою.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Їли кору з берези, а листя любили з акації і липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Тварин їли теж всіх. Бувало до такого дойшло, що ні миші, ні кота, ні собаки не побачиш на вулиці.

Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?

Виміняти можна було і в городі, бо там і був голод, але не такий сильний, як в селі. Але я не пам’ятаю, щоб розповідали,  що б хтось міняв, бо влада все позабирала.

Чи був голод в місті?

Був, але не такий страшний, як у селі.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Чоловік 400, а може і більше, хто їв щитав. Тоді ж вопше про голод не згадувалось, як його і не було.

Чи відомі випадки людоїдства?

Да були такі люди. Була одна, що поробила ковбаси із брата. То її десь вивезли із села і ніхто більше не бачив її.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Якщо були ще рідні, то ховали вони. Але були такі випадки, що рідні були, але сили в них поховати не було. То їздили якісь люди по дворах і збирали трупи і хоронили десь на цвинтарі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Не знаю, не буду брехати, може і платили, бо в них сили були їздити хоронити. Щось вони ж їли.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Ну я не знаю, що розповідають на обох цвинтарах. Ховали.

Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?

Поминають рідні, а тепер і батюшка на цвинтарі, коли обход робить.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Колись про голод ніхто і не говорив, не дозволялось. А тепер казала сусідка, що починають, бо я вже в церкву не хожу, бо вона далеко в центрі села, а я живу на окраїні, той оце знаю те що сусідка, чи внуки розкажуть.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?

Є в центрі села, на підвищенні стоїть, ну такий там горб, що з усіх сторін видно.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Да, біля церкви стоїть такий синій великий хрест. А на ньому Ісус розп’ятий. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Думаю тепер всі знають, бо внучка каже, що і в школі їй розказували, і в технікумі вчила. Та і я нераз розказувала.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Винні керівники держави і партії нерозумна політика, яку вона проводила – ненависть до українського селянства, який сам хотів бути хазяїном на своєму участку.

Місце запису: с. Степне, Новопсковський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 2008 рік

Хто записав: В.І. Золотарьов

Респондент: Солдатко Ганна Афанасіїв, 1928 р. н.

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в с. Степне, Степнянської сільської ради Новопсковського району (на даний час – с. Степне Кам’янської сільскої ради Новопсковського району).

Пам’ятаю ті роки, пам’ятаю як сьогодні. Урожай тоді видався непоганий, та все забирала влада. Доводилося ховати їжу. Рили ями, ставили туди діжки і ховали зерно. Ті хто приходив ніяких документів не показували. Забирали тільки їжу. 

У нас в сім’ї забрали корову, зерно. Дідусь з бабусею ходили в Росію просити їжу, принесуть і сховають, щоб активісти не відібрали. 

Тим, хто пішов до колгоспу, давали їжу. Люди ходили збирати колоски. Хоч полі і були зібрані, все одно не дозволяли збирати об’їждчики та охорона. 

До приюту забирали дітей, їх там годували. 

Люди допомагали одне одному вижити. Нам допомагали родичі, які краще жили за нас. Ми їли буряки, в лісі збирали ягоди, з берестків листя, ловили гаврашків. За випадки людоїдства в селі не чула, а от дохлих коней їли. 

Місце запису: с. Глинськ, Калинівський р-н., Вінницька обл.

Дата запису: 22.07.2003 р.

Хто записав: Синиця Тетяна Миколаївна.

Респондент: Джус Параска Ониськівна, 1908 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Гллинськ Калинівського району Вінницької області.

Чи памʼятаєте Ви, що був голод у 1932-39 рр або у 1946-41р?

Голод 1932-1933р памʼятаю дуже добре. Мені тоді стукнуло вже 25 р., я була замужем , народила двійко діток. Ой, діти , як згадаю, то і зараз холодок стоіть під грудьми.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай засуха? 

Я думаю, що всі ці причини були: і літо посушливе, ну як у цьому році, і податки всіх замучили. Це ж за все треба було платити: за кожне дерево, курча. Було як батько хоче свиню зарізати, то ріже вночі в погребі, щоб не дай бог сусід побачив, зразу ж донесе. То були страхи. Хіба ж це було порядна влада, коли своїх людей нищили як мух?

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

То ж свої голодранці і робили, були такі Активісти як Назаров, Шеремета, Бірман і інші, от вони це робили.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Канєшно були, якби не було, то чого б це сусід на сусіда доносив.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збиранню продуктів.

В основному вночі приходили, Бо вдень же всі в полі. Я пам’ятаю, як до нас прийшли. Прийшло 5 чоловік, шукали кругом. В них були такі загострені щупи, якими вони штрикали підлогу, землю, в подвір’ї і в садку шукали все зерна. В нас нічого не було. Голова Комнезолу Пузир Зінько знайшов на полі макітру з пшоном, то розбив її об поріг, а пшоно погано розсипав по всій хаті. Ми потом те зерно по зернині збирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешти?

Канєшно, застосовували. Хто не хотів віддати зерно чи інші харчі, тих забирали в сільську раду і садили у холодну кімнату і тримали до тих пір, поки не виказував, де сховане зерно.

Як люди боронилися?

А як ти будеш боронитися, вони ж власть, зберуть і не будеш знати, де могилу шукати. Дехто правда з наших односельців пострілював, хати Активіста палили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали як могли: ми в дома викопали ямку серед города вночі, туди засипали зерно на насіння і на це місце вивезли гній.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? Скільки приходило?

Приходило чоловік 5-7, з ними ходив сільський голова, голова Комнезому, з ними була і міліція.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Варили баланду, сипали в окріп чуть муки, кидали різаного буряка, рідко там плавала бараболя. Казали як хочте, щоб лучше варили, то зносьте з дому харчі. Але це було хоч яка, але їжа, бо в дома не було нічого.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу?

Забирали все. Коли нас оголосили куркулями, то забрали коні, воли, раманент, два кожухи, чоботи, все придане із скрині. 

Що таке закон про «пʼять колосків»? Чи ви чули про нього? 

То то ж Сталін таке придумав, кого зловлять з кількома колоскоми на отерні, по судили. В нас Галку Поліщучку зловили з 2-ма кг. Цих колосків, то був виїзний суд, не помню скільки їй дали, але знаю, що осталось в неї двоє маленьких діток. Десь їх забрали по дєтдомах. Люди дуже боялися.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Ви що? Ми, підем в поле, то як побачить обʼєзчик, то так побʼє, що довго будеш помнити. Канєшно люди всерівно йшли, але дуже боялися. Страху не було, коли вже всі спали. 

Хто охороняв колгоспні комори? 

Були сторожі свої активісти часто охороняли. 

Чи люди хотіли добровільно в колгоспи йти? 

В Глинську силою заганяли в колгосп. Хто не хотів записуватись і тих обзивали «куркулями», накладали великі порядки, розкуркулювали. 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як? 

В нас все забрали, батька арештували, а нас вигнали з хати, куди нам було діватись мати й написала заяву в колгосп. 

Де переховували худобу, щоб забрали в колгосп? 

Ніхто не хотів віддавати свою худобу, багацько наших людей поховали по кругах і лісах, помню, як бігали тихцем наші жінки доїти корів.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Бувало по-всякому ходили, в основному дньом, а кого хотіли добре налякати, то приходили і перед ранком, і серед ночі.

Скільки разів приходили до хати?

Колись моя покійна мама розказувала, що до нас приходили три рази, поки все не забрали.

Коли почали люди помирати з голоду?

В нас в селі люди масово почали вмирати, десь на початку (січень – лютий) 1933р.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Якщо першими вмирали батьки, то дітей десь забирали через сільську раду.

Хто не голодував у селі і чому?

Та всі люди голодували, активісти тоже, може не так сильно, бо їм давали якісь пайки.

Хто зумів вижити?

Вижили ті люди, в кого була корова, на неї молилися, бо вона спасала від смерті.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від Голоду, чи ділились продуктами? 

Підтримували більше морально, бо продуктів не було взагалі, ми самі пухли від голоду. 

Які засоби вживали до виживання. 

Голодному весь час хочеться їсти, їм все, що можна було знайти. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Ми найбільше любили бруньки з берези, квіти вакацій, клей з вишні, жували стебла очерету, зілля, їли кору. 

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу. 

Їли все, найбільше полюбляли глід, шипшину. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу. 

В нашій сімʼї була корівка, то завдяки їй ми виживали. 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти. 

Ми майже нічого не міняли, бо не було на що. У Вінниці, райцентрі теж люди голодували.

Чи був голод у містах?

Канєшно голодували, голод морив і в селах, і в городах.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

В Глинську померло багато людей, точних відомостей звичайно не було, ніхто не вів. Думаю померло не менше 200 чоловік.

Чи відомі випадки людоїдства у селі?

В хаті (Ім’я приховано з етичних міркувань – Ред.) знайшли свіжорозрізаного чоловіка, то його обмотали кишками вбитого і водили по селу.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Трупи померлих людей ховали фірмаки, які об’їжджали двори і забирали іноді по 10 і більше трупів.

Чи платили тим, хто займався похованням?

Давали їм якийсь пайок, але точно сказати не можу.

Чи відомі в селі місця поховання людей, померлих від голоду?

Ховали на двох цвинтарах, на Березенському і Польовому, більше на Старому Польовому.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”? Чи згадують в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминати померлих від голоду почали із 1992 р., тоді вперше відбулась громадянська панахида. Тепер кожного року на “Проводи” поминаємо померлих від голоду. За часів радянської влади померлих не поминали. 

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в селі побудована в 1998 р. на честь Успіння Святої Богородиці. Належить воно до Московського Патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від Голоду?

Да, є такий хрест, він стоїть коло церкви в центрі села.

Чи знає сучасна молодь про Голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали ви про це своїм дітям, онукам?

Да, канєшно, розповідаю, особливо зимою по вечорам, коли роботи вже нема.

Кого ви вважаєте винними у загибелі багатьох людей.

Хто його знає, владу, неврожайний рік.

Місце запису: с. Павлівка, Іллінецький р-н, Вінницька обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Сліпчик Вера Гаврилівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі  Павлівка Іллінецького району Вінницької області.

Нас було четверо жити було дуже тяжко їсти не було шо. Мама робила в колгоспі, то хоч шось дадут якийсь пайок. А так нічого. Варили лушпайки, які раніше викинули, і пили цю юшку. З лободи, яку міленько покришили варили похльопку. 

Помню мама варить похльопку з лободи, а сестричка : “Дай, дай!” Так дуже хотіла їсти. Ходили шукали бараболю по полі може, яка де залишалась. Ходили до колгоспу там бураки кидали в яму, то ми помагали скидати. За це нам давали по бураку, ми їх їли половину, а половину приносили додому. Людей мертвих виносили і закопували. Копали не глибокі ями, бо не було сили викопати більшу. Де знаходяться могили я не знаю.

Місце запису: с. Лугова, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 

Дата запису: 21.07.2002 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Вернигора Микола Андрійович, 1920 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав у селі Лугова Іллінецького району, Вінницької області. 

Розкажіть будь ласка як Ви пережили голод?

Сім’я в нас була, як тепер кажуть багатодітна. Нас (дітей) було четверо, та ще батьки. Троє братів було старше од мене, Антон і Василь робили в колгоспі. Я з Іваном сиділи вдома, пасли свиней і гусей. В 1932 р після того, як пройшла ревізія по селу. До нас прийшли енкаведисти з добровольцями й забрали коней. На другий день приїхали ті самі добровольці й забрали хліб. Хліб весь не забрали, бо батько сушив зерно на горі старої хати. Те зерно нам добре помогло, з нього частину ми навіть поїли на другий рік. Під час голодовки в нас була корова, пили молоко, варили баланду з товчи з зерна. Хліба було мало ділили те, що приносили брати і батько. Щось ще заробляла мати. Вона доїла корів в колгоспі. Вобщем сяк-так пережили ми голодовку. Навіть не знаю чи взагалі в нас на кутку хтось помер від голоду. Там де Юрій жили (кінець вулиці), там по-моєму померла багатодітна сім’я, бо помню дітей в них було з десятка. А може вони кудись переїхали, навіть не скажу. Їли люди тоді все, що їсти можна було. Повиїдали всіх собак, котів. У мене був маленький цуцик, так я його два роки в хаті протримав. Я з братами ловив в річці рибу, ставка тоді ще в село не було. Скільки тоді тої риби не ловили все одно всю не виловили. Восени рвали фрукти. Всі дички пообносили. Навесно їли тоже все, що зазеленіло. Зелений борщ я досі пори не можу їсти. А в основному прожили і не лише тоді було так з харчами сутужно. Після війни тоже не дуже то добре жити було. Я коли повернувся з фронту часто з друзями згадували наше босе і голодне дитинство.

Місце запису:  с. Лугова, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 

Дата запису: 21.07.2002 р.

Хто записав: Мохатюк Ігор Олексійович

Респондент: Свинар Надія Панкратівна, 1937 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала у селі Лугова Іллінецького району, Вінницької області. 

Розкажіть, будь ласка, що Ви знаєте про Голодомор?

Мати розповідала, що жила вона тоді в свекрухи. Було бо в сім’ї шестеро, свекр з свекрухою, вона з батьком і дві його сестри. Батько був добрим хазяїном. Сім’я тримала двох волів, двох корів, були свині й інша дрібна худобина, птиця. Землі було десь з півтора гектара. Коли свекра розкуркулили, забрали волів, свиней і корову, жити стало важко. Добре, що батько випросив щоб не забирали другої корови. Жили вони впроголодь, але ніхто з голоду не помер. Сестри шукали корм для корови. Дід мій працював в колгоспі, а батько в Іллінцях на цукровому заводі. Мама розповідала, що батько приносив зароблений пайок, нерідко декілька буряків з заводу. Так-сяк перезимували. Мати розповідала, що в селі хоч і був голод, і люди від нього помирали, однак це не набуло масового характеру. Помирали в основному в багатодітних сім’ях малі діти або старі люди, які не могли себе прогодувати. В селі працював базар, на який з’їжджалися з навколишніх сіл. Видавали колгоспникам хліб на зарплату, частину зарплати таким чином видавали, а іншою оплачували той же пайок, який людина заробила.

Я пережила війну, голодні роки післявоєнні, однак не чула від людей, що в 1932-33 жилось хоч комусь краще, ніж моїй матері. Думаю, тоді всім жилось погано, майже все село жило тоді впроголодь. Правда таких страхів про голод 1932-33 р. не чула від односельчан.

Місце запису: с. Лугова, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 

Дата запису: 28.07.2002 р.

Хто записав: Мохнатюк Ігор Олексійович.

Респондент: Гноць Марія Григорівна, 1925 р. н.  

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі Лугова Іллінецького району Вінницької області. 

Чи були Ви очевидцем голоду 1932-33 рр.? 

Да, була. 

Де Ви проживали  на той час? 

Я жила в сусідньому селі Лугова. 

Яка у Вас була сімʼя? 

Сімʼя в нас була маленька, Я була одною дитиною в сімʼї. З нами жили батьки моєї матері.  

У Вас в сімʼї або хто-небудь з близьких померли від голоду? 

Да, дід мій помер від голоду, вся сімʼя материних кумів померла з голоду.  

На Вашу думку, які були причини голоду?  

Добровольці тоді з комісарами позабирали скотину і хліб у людей. Людям не було з чого прожити, через те навєрно і помирали. В руководства була тоді політика така. Хазяїв розкуркулювали, всіх остальних примусили вступити в колгоспи. Сільське руководство часто не вміло хазяйнувати, і в самому колгоспі дохла скотина забрана в селян. 

Яким чином людям не давали можливості заробити хліба? 

Колишніх куркулів ніхто не хотів обрати на роботу. Робочим часто не видавали заробленого хліба. В день робітник заробляв до 200 грам хліба, але часто його просто не було в налічій. Хліба привозили мало і його не вистачало. 

Як поводила себе місцева влада по відношенні до населення?  

Мєсні власті спочатку розкуркулили хазяїв, а потім почали забирати худобу і відводити її в колгосп.  

Чи була у Вас можливість виїхати з села?  

Де там, не було до кого. Виїхала я аж після війни і то не далеко в с. Жорнище, після того як вийшла заміж. 

Якою була поведінка людей відносно один одного? 

Люди були підозрілі, ніхто нікому не довіряв. 

Якою була ситуація в селі?  

Днями в селі було тихо, немов всі повимирали, тільки коло магазіну стояла мертва очірідь за хлібом. Хто мав гроші, той ходив щось купувати на базар в Жорнищі.  

Чи відносите Ви неврожай до однієї з причин голоду?  

Не знаю, я тоді ще малою була. Зараз я можу сказати який врожай, а тоді я ще цього не понімала.  

Чим Ви харчувались?  

Восени шукали гриби, ягоди. Я з сусідськими дітьми на полях збирала колоски. Дід мій, поки не зламав ногу, робив на млині їздовим. Коли в розпал голодовки дід зламав ногу і не міг заробити навіть, шоб прогодувати себе, якимось чином він вишкутильгував з дому і не повернувся. Сусідські діти знайшли його в лісі, померлого з голоду. Батько тоже робив коло млина і там його годували і навіть давали трошки взяти з собою хліба. Мати працювала в колгоспі. Там її тоже колись давали трошки хліба, а колись якось гроші. Бабушка збирала ввечері колоски, поки сніг не впав, а потім добувала десь полову. Так ми з горем пополам перебивались. 

Що можна було придбати на базарі?  

Базару в нас не було. Треба було йти в Жорнищі. В принципі там продавали багато продуктів, хліб. Можна було обміняти на хліб якусь одежину. Ми обміняли, десь уже перед весною батькового котуха за буханку хліба. 

Чи видавали хліб на трудодень? 

Видавали, але дуже мало. Я не працювала бо була ще малою. Бабушку не хотіли чогось взяти на роботу і вона тоже не працювала. 

Чи відомі Вам випадки канібалізму в селі? 

Про людоїдство чула, але чи було в нас в селі, навєрно не було. З голоду люди помирали, щоб їли людей цього не знаю. 

Яким чином Вам вдалось вижити? 

Я і бабушка шукали, що можна було б з’їсти. Батько з матір’ю інколи приносили по шматку хліба. Вони робили і їм давали якусь похльопку і кусень хліба, то вони похльопку з’їдали, а хліб нам приносили. Дещо їм платили і можна було купити якусь пару буряків чи картоплин. Під весну картопля була дуже дорога, то купували ми в основному буряки. Варили їх з половою. Коли вдавалось знайти на полі підрізані буряки або поляглу кукурузу, то це було просто свято. В лісі шукали жолуді. Саму мене в ліс не пускали. Боялась, щоб ніхто не вкрав і не з’їли. Як зараз помню. Садили ми навесні те, що бараболею уже назвати не можна було, якоїсь лушпайки, паростки. На осінь там таки щось повиростало. На весну, коли появилась права, було вже проще, а взимку думали, що вимрем. 

Місце запису: с. Жорнище, Іллінецький р-н., Вінницька обл.

Дата запису: 4 серпня 2002 р.

Хто записав: Мохнатюк Ігор Олексійович.

Респодент: Малик Варвара Федорівна, 1939 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області.

Чи знаєте Ви щось про голод в Україні?

Так, дещо знаю.

Ви постійно проживали в с. Жорнище?

Так, за виключенням 1963, коли возила чоловікові документи на розлучення.

У Вас в сім’ї або хто-небудь з близьких померли від голоду?

Моя мати Хима (1919-1968) розповідала мені, що в сім’ї їх було восьмеро.  Вона була найстарша. Від голоду померло троє людей і батько з матір’ю. Дві старші сестри Олена і Хима поїхали працювали в Липовець і працювали доглядальницями малих дітей. Троє старших дітей: Петро (1921), Остап (1923), Микола (1924), також поїхали з дому і працювали десь на Донеччині. Після того, як захворів батько і почалось масове розкуркулення, моя мати Хима в село не поверталась. Однак вона дізналась від людей, що батько змок, а був б ще трохи захворів, хотів погрітись і вмер, залізши на піч. Сім’я залишилась без хазяйна. Сама без чоловіка і засобів для існування жінка не змогла прохарчувати трьох дітей. Троє дітей і мати померли з голоду.

На Вашу думку, які були причини голоду?

Причини зрозуміло які. Місцева влада забрала у населення зерно і худобу, а без цього люди просто не мали чого їсти. Спочатку поз’їдали котів, собак, а потім уже й нічого було їсти. Грошей платили за роботу в колгоспі мало, хліб давали не часто та й того не вистачало для прохарчування наприклад сім’ї з трьох, чотирьох чоловік.

Чи відносите Ви неврожай до однієї з причин голоду?

Думаю, якщо подекуди неврожай і мав якусь вагу, як причина голоду, то ця причина все одно була не визначальною. Все таки головною причиною можна назвати лише визиск населення зі сторони влади.

Яким чином Вашій матері вдалось вижити?

Вона разом із сестрою Оленою поїхали в Липовець і там влаштувалась на роботу в інтернат няньчити малих дітей. Там бо сяк годували і завдяки цьому їй вдалось вижити. 

Чи розповідала вона Вам, як годували дітей?

Так, дітей годували погано. Хліба привозили мало. Хліб привозили з озброєною охороною. Варили з усього по троху кашу, але в більшості їжею слугувала, подібна на суп рідина.

Можливо вона Вам розповідала про загальне становище 1932-33 рр. в навколишніх селах чи в самому Липовцю?

Мати казала, що становище в селах було ще гірше ніж в місті. По місту щодня їздила підвода і збирала трупи людей, які померли з голоду. Відвозили бо за межі міста й там захоронювались тіла.

Чи можна було щось придбати на базарі.

Можна було, але потрібно було мати багато грошей, а мати майже нічого не заробляла. Одержувала пайок і отримувала якісь копійки, на які прохарчуватись було неможливо. 

Місце запису: с. Рів, Жмеринський р-н., Вінницька обл.

Дата запису: 26 листопада 2005 р.

Хто записав: Тарнавська Сніжана Вікторівна.

Респондент: Колесник Олександра Ніконівна, 1917 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Рів Жмеринського району Вінницької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1930 других — 33 роках?

Пам’ятаю я, Голодовка була, люди повмирали, батько мій вмер в голодовку, о, і багацько дітей бачила, як їх тойго лежали, підбирали ційго, за мною бігли тоже, щоб була не втікла злакали  б були зіли, а так втікла, о

Які на Вашу думку мали бути причини голоду: не урожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В голодовку? Голод був — забирали! Тоді забирали, це саме в голодовку забрали в нас тоже, нас розкуркулили, забрали жито, забрали всю чисто. І батько каже поклав цей в діж… В таку бочку ту що брали мели, туди насипав і то забрали, о. Мама моя памішалася гумом, то ця міліція, шо то приходила, то мама це сміття, то прямо на них висипала на цих і так нічого не було, а в нас було в батька семеро дітей, о.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Хто саме? Ну то я не знаю тих людей як вони звалися.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

То нє, хто там кому що давав. Ой я вже не знаю як казати.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не мали вони ніяких документів. Які нада документи? Не показували!

Чи застосовували до людей покарання побиття?

Чим били вони людей? Не били, я що буду казати, не били батька не били і нікого нас, то тіко так забрали і всьо

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

А зброї тоже нема, нема, шо не буду я казати, не мали, щоб там вони пістолєт чи що, нє.

А як люди боронилися від них?

Як від них боронилися?! Позабирають, ти з ними битися не будеш, прийшли, заграбастали, ти стоїш з боку: сваришся що хоч кажеш їм, вони без німамія, всьо забрали, гет, в горшках позабирали, поховали, бо сім’я таки діти були нас 7 дітей, в батька було, то в горшки по насипали, в п’єц понасипали все висипали з горшків все находили, о.

Чи можна було приховати якусь частинку зерна, продуктів, овочів?

То бач, як приховували: в горшках приховали, в пʼєц  засували, присипали попільом і все одно находили і забирали, о.

Хто шукав заховані продукти? Як їх звали?

Чужі, зі Жмеринки, не наші, такі не наші були. Наш був єден , то вже помер, його нема, консомолець був, Самий главний був, то він тоже в нас всамперед жито, кулюня була ,сноки були, то він звідти все кидав, то батько до нього каже, кидай тако – ложа, щоб набилося хоть трошки цего зерна лишилося хоть дітям, а він спорца урізом донизу, щоб не набивалося. Його нема, вже вмер.

Скільки їх приходило до хати?

4 чоловіки приходило, о. А так десь душ 5 , ціла команда йшла ,гура ціла, о.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

А цим що… Да, хто пішов до колгоспу. Батько не хотів йти в колгосп. О! Ні, не хотів іти в колгосп. То тим, що в колгосп ішли, то допомагали там, варили їжу, допомагали, давали. О! А в нас, ні. Я ходила ще вчитися, вчилась я, я коти носила, коти носила здавати, щоб купити книжечку. О! Щоб вчитися, я дуже харашо вчилася, а батьки розкуркулили, забрали все чисто, нема нічого, то в школі давали трохи їсти там, о! То я носила котив продавала, то їздили цього, де котив жиди купляли, то я здавала і книги купляли щоб вчитися,о!

Забирали лише продукти харчування чи інші речі — одяг, рушники, худобу?

Да, худобу то забирали, конєшно. У мене в батька забрали 2 корови, забрали пару коней, забрали і віз, забрали, все в нас забрали. Розкуркулили всьо!

Що таке закон про 5 колосків?

Що судили за 5 колосків? Чула, судили, в нас навіть ось вже одна померла, набрала колосків і її зато судили. Судили, о!

Чи дозволяли у полі збирати колоски, залишки городини?

Не знаю! Не дозволяли. Вони вже після того, після того, либонь збирати, як вже вижили, після того і то не давали збирати. Вибирали. Не дозволяли, хто своє має, а в полі нічого не дозволяли брати, о! Береш бурячок, робиш в ланці, бурячок вкрадеш і то судили тебе, о!

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

О, нема вже, помер, хто охороняв!

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? Змушували людей йти в колгоспи?

Заставляли йти, заставляли йти. Хто пішов добровільно остався… Всьо хозяйство, що осталось, а хто не хотів, того забирали все, розкудачили, все забрали: і жито, і худобу забрали, все, о!

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?

А куди ж ти сховаєш цю худобу?! Нікуди не сховаєш! Нємці забрали дві худобі у мене, в мене, вже війну , Він на фронті був чоловік, був 2 роки відслужив надових і цих 5 років зафатила война, о! То в мене забрало 2 корові, ще й Немец був забув, я пригнала туди корову мого, а я як спіймала її за шию, як почала пла…голосити, а він тоді біг наламом, то я бігла, то добре люди кричали тікай, бо був би забив! Була б ще п’ятеро дітей лишила! 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Я не знаю так в який час це, я не помню, вони зарання ходили — 8 часов. Тако зарання йдуть, не йдуть там з обіду , чи що часов 8.

Скільки разів ходили до хати?

Ходили вони разів… Так як вже зачистили, то вже більше не приходили. Прийшли раз, забрали все і доконєц ! О! Більше не приходили.

Коли люди почали помирати з голоду?

Коли люди саме почали помирати? В 33-у році саме почали вмирати, тоді як Голодовка була, позабирали всьо в людей.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Хто там! По городі ходили, як це викопали, а восени, як це вже зима перезимувало, а весна, котри ця картошка залишилася в землі, о! То я тоже ходила, збирала цю бараболю гнилу і обирали і такі бліни пекли, о! І скойки ці, жаби …скойки ,скойки ціво в річці, знаєте, лапали, тоже розкалювали, сама я тоже ходила і розрорковували і варили цей суп і так їли, щоб не померти, о! Нас було семеро, то ми якось так вижили — то бараболю ходили збирати, то ті скойки збирали, варили, їли.

Хто зумів вижити?

А я знаю хто!

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

А хто ж поможе! Як в тої трошки є, то що вона поможе, га? Вона свої діти корме, наварить тої барди, кине крупи там трошечки… О, то була 100 рублів буханка хліба, 100 рублів буханка хліба! О!

Які засоби вживали до виживання?

Ну як виживали! Хто як, хто вмів, о! Хто де робив трошки, хто заробляв, а то таке хто мів, то так виживав.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які жили багатше?

Ну да, я не знаю за других, може в когось є багачі були ті… Браття чи сестри, чи що, то може допомагали. В мене… Нам ніхто не помагав, бо в нас сім’я була така… Був брат в мене жонатий тоже така сама Голодовка була, о!

Що споживали в їжу з рослин ,ягід, коріння?

Як були ягоди, то тоді вже їли ягоди, збирали, ото вже так проживали. Помідори як були, то вже ото там на колгоспі, то піде десь вкрадеться, то принесе, о а то сидим! Всьо сидим!

З яких дерев, рослин вживали листя, кору їжу?

Ні, це я не вживала. Люди може вживали, а я не знаю чи даже, це ми не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

З тварин? Я тіх не знаю. Я идзьо була в нашому селі, то не… В нас не вживають так. Є, розказують, що і слимаки їли і все чисто їли, і жаби їли, ну в нашим селі це не було, я не знаю.

Чи був голод у місті?

А в місті Голодомор, я ж не знаю. Може люди ті городські, я не скажу за них. А так все було на базарах, в магазині, всьо було о!

Скільки людей померло у селі, чи Ви знаєте?

Я не знаю скільки померло, нє, не скажу.

Чи відомі випадки людоїдства в вашому селі?

-В нашим селі, то я не чула, в нашим селі то не так було що їли, но по других говорили що десь лапали дітей і їли, і м’ясо продавались дітей, о. Моя дочка в Старші Руси, то розказувала що навіть з дітей з дітей фарш. Прийшли на базар, а вона поняла, купила той фарш, пішла що навіть кіт не хоче їсти, тоді каже пішли на базар на 2-й раз, так показала, щоб вони не знали яка жінка… Прийшли — правильно з людини фарш.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

А де хоронили, де закопали, де впала дитина, там і закопав. Я як була там в Жмеринці на виходні, то так як збирали, викопали яму і так їх кидали, о, 2 — 3 кидали і закидали. Хто їх якийсь гроб чи що їх купляв, нічогісінько, не робили гроба, так закидали

Чи платили тим, хто ховав померлих?

А хто платив їм?! Ніхто не платив. Так приказом, що прийшли, яму викопали, виконали, поховали закопали і всьо.

А в нашому селі відомі місця, де захоронені люди?

В нас, в нас нема, я не скажу, в нас то нема.

Чи поминають їх на «Проводах» , «Гробнох» , 

«Зелених святах» ?

Я ж чую, бачте, що за цей Голодомор і в радіві зара поминають і це казали, як то воно… Що всіх, хто ото від голоду помер пам’ятнуть. А в нас в селі то вмирали, але я вже не знаю всіх скільки вмерло.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? І за часів радянських?

Поминають. Навіть Батюшка з поминає в церкві, все ті котрі погибли на фронті, і ті що всьочисто, все поминає. Така поминальна субота є, що всі, що він поминає, 3 суботи на рік. (Церкви в нашому селі нема)

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померли від голоду?

В нас нема такого, щоб хто в селі помер і пам’ятник їм поклали. Такі, як свої, свої з хати помре, то кладуть пам’ятники, а таких нє,

Чи знає сучасна молодь про Голодомор, чи розказували про це своїм дітям, внукам, правнукам?

А чо ж не знають? Знають всі мої діти, бо всі мої діти були, як Голодомор був, о.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Хто винен, а що я знаю хто винен. Держава чи власть винна, а хто ж винен хто ж винен.

Чи знаєте ви, що таке “Торгсін”?

“Торгзсін”? Я не знаю такого, не чула.