сце запису: с. Високе, Тетіївський р-н, Київська обл.

Дата запису: 18.09.2005 р.

Хто записав: Грибова Галина Антонівна

Респондент: Кирилюк Марія Семенівна, 18.11.1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Кирилюк Марія Семенівна, проживала у селі Високе Тетіївського району Київської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Власть, главарі забирали врожай і кудись вивозили.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це все робили комсомольці, активісти села.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Казали люди, що були, їх у сільське правітельство брали і тоді вони в селі владарювали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Приїжджали з району, казали старші люди тоді, що й з області начальники якісь були. Вони зерно скрізь шукали, штурхали залізними ключками, копали по городі, в садку, скрізь.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Тих, у кого хліба не знаходили, то їх сильно били, забирали в темну і ще й там били. Багатьох людей вислали з села. Казали, що вони куркулі.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Були вінтовки, залізні ключки.

Як люди боронилися?

Людям не було чим боронитися. Та ж хіба проти власті підеш?

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Бувало люди трошки й заховають, то знайдуть все-рівно і тобі б’ють. І тоді на цю людину кажуть, що вона враг народу і держави.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Було їх багато, але фамілії їх не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 4-5 чоловік приходили і все активісти.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заховували під штандари (копали там яму), в садку, на городі в ямах. Але трудно було сховати, бо так нишпорили, або били хазяїна, що той сам мусів сказати.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

На тому місці, де зараз побудована школа, була така довга хата, як конюшня. Там варили суп і давали тим, хто йшов у колгосп. Давали по черпачку. Люди йшли, бо хотіли їсти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали окроме зерна, а й одяг, худобу і все інше.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула, це забирали за колоски, які збирали на полі. Так говорили старі люди. А чи це цей закон, то я точно не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Діти ходили збирати, вкрадалися, але об’єжчики гонили, били, забирали торбинки з колосками.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли. Були тут і височани, і чужих наймали, казали, що це «нкеведівці».

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

У колгосп майже ніхто не хотів йти. В основному заставляли. Боялися йти, бо казали, що в колгоспі буде все обще, навіть жінки.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Людей змушували, забирали худобу, та й людина мусила йти, бо чим же городи обробляти було. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не було, де ховати. А сховають у садку, чи в березі, то ж знайдуть.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І рано, і вдень, і ввечері, а було таке, що й вночі приходили. Страшно було, сім’я плакала, діти перелякані кричали.

Скільки разів приходили до хати?

По кілька разів.

Коли почали помирати від голоду?

У 1933 році літом: люди голодні, пухлі прямо падали на дорозі і вмирали.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто про них не дбав.

Хто не голодував у селі і чому?

Були в селі такі, що й не голодували, самі десь харчі доставали і так проживали.

Хто зумів вижити?

А зуміли вижити начальники, сільське правітельство: голова сільської ради, колгоспу, деякі активісти, які в людей забирали і самі наживалися.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не було бідним чим ділитися, бо й самі були голодні, а ці, що обдирали народ не ділилися, бо їм було байдуже до нас, бідних.

Які засоби вживали до виживання?

Їли бур’яни всякі.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Та родичі мої й самі були бідні і голодували, що ж вони могли дати нам. Виживав, хто як міг.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

У їжу споживали білу і жовту акацію.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Гичку з буряків, на городах вишукували гнилу картоплю, бульби блекоти, ягідки спіножі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Тато ловили городців, голубів. А ще люди розказували, що деякі вбивали собак, котів і м’ясом цим споживалися.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не було за що.

Чи був голод у містах?

З городу бувало хтось і приїде, і привезе якесь дрантя, поміняти на хліб. Але ж хліба і самим не було.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Біля тисячі.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Людоїди в селі були. В одних таких людей, їх називали людоїдами, вони жили на самому краю села, знайшли сім людських голів. Їх із села кудись вислали.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Житель нашого села Жук Махтодь і другі звозили на сільський цвинтар, а там копали рови і туди кидали мертвих, а серед них були ще й живі, але вони скоро вмирали і їх закопували разом з усіма.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Казали, що їм давали лишню тарілку супу і півкілограма зерна. Оце й уся платня.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі. На старому сільському цвинтарі.

Чи поминають їх на Проводи, Зелені святки, Гробки?

Аякже, поминають і на «Проводи», і на «Гробки», і «Зелені святки».

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

У нас кілька років як церква є, бо стара у 1975 р. згоріла, там зерно зберігали. То зараз поминають померлих від голоду, свічки ставлять за «упокій душі», а за радянської влади – ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є. Відноситься до Московського патріархату.

Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?

Є хрест на старому цвинтарі і окремо пам’ятник «Жертвам Голодомору 1932-1933 років».

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідала дітям своїм, внукам, правнукам, сусідам. Хай вони ніколи не зазнають такої біди, такого горя – Голодомору, як зазнало моє покоління.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А до такого бєдствія, до голоду довело тільки правітельство, яке правило нами.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Високе, Тетіївський р-н, Київська обл.

Дата запису: 18.09.2005 р.

Хто записав: не вказано

Респондент: Дідич Олександра Антонівна, 1928  р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Дідич Олександра Антонівна, 1928  р. н., проживала у селі Високе Тетіївського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада забирала весь урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Активісти (сільська еліта).

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Думаю, що документи були. Були уповноваження, вказівки.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Казали, що застосовували. Били.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не пригадаю.

Як люди боронилися?

Самі ховалися, одне одному переказували. Зерно ховали, хто куди міг.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Мала ймовірність того, але люди ховали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

В тих, хто шукав, були гострі ключки. Шукали гострими предметами, навіть граблями.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чи троє, чи п’ятеро. Не пам’ятаю. 

Де можна було заховати продукти харчування?

В погребах, у ямах, димоходах, в стінах.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Варили з сої, гороху, посльодів. Бурду варили у котлі. Якщо хватало, то ще й дітям давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Не пригадую.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Ні.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Колгоспники, кого назначали (актив).

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто цих людей питав, ішли примусово. Шукали порятунку від голоду.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Хто був в колгоспі, давали їсти баланду.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Трохи чула, що вигонили в ліс, в ярі.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Більш увечері і вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили по кілька разів, щоб напевне щось знайти. 

Коли почали помирати від голоду?

Навесні.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Приюти були. (А чи були в Голодомор, чи раніш не пам’ятаю).

Хто не голодував у селі і чому?

Сільські керівники. В кого вціліла корова.

Хто зумів вижити?

Кому повезло, хто виїхали в місто.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали хто як міг.

Які засоби вживали до виживання?

Хто виїхав, хто зміг знайти продукти.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Хто його знає, я думаю, що допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Обов’язково вживали: траву, ягоду, коріння. Все, що можна, все, що бачили.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Вишні, яблуня, калина, шипшина, либода…

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Може жаби їли, може і здохлих їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

З нашого села ніхто не їздив, не було куди і як.

Чи був голод у містах?

В містах був набагато менший.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Щось я чула. Це, певно, де видобували золото. Якісь копалини.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Казали, що більше тисячі. Більше померло, ніж у Велику Вітчизняну війну.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були. Жили ті люди на цьому місті…

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронив дід Максай. Хоронили у великій ямі. Звозили підводою мертвих та напівмертвих, і скидали у велику яму на старому кладбищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю. Може давали кусочок хліба, або більшу порцію баланди.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На старому кладбищі є загальна могила.

Чи поминають їх на «Проводи», «Зелені святки», «Гробки»?

Я думаю, що поминають. Приходять люди до пам’ятника «Голодомору», що біля братської могили.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За часи радянської влади ні. А зараз поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є. Відноситься церква до Московського патріархату.

Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Певно, що розказувала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Тодішня система влади. Штучний Голодомор.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Високе, Тетіївський р-н, Київська обл.

Дата запису: 17.09.2005 р.

Хто записав: Підопригора Галина Михайлівна

Респондент: Безобчук Ганна Трифонівна, 1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Безобчук Ганна Трифонівна, проживала у селі Високе Тетіївського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Весь урожай забирала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали. Приходили активісти і забирали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Було покарання. Хто був багатший, мав коні, молотілку, жорна (їх називали куркулями), їх висилали з села.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не бачила зброї.

Як люди боронилися?

Не боронилися, як можна було?

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Залишалося те, що було сушене: яблука, груші, сливи, ягоди.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

В хаті скрізь. Шукали гострими предметами, навіть вилами, штрикали ними. Довганюк Аникій, Безобчук Федір – активісти.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили по 4-5 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не було що ховати, та й не було вже де.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не давали. Батько захворів на туберкульоз і помер. Їжу не давали, хоча він був членом колгоспу.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Худобу геть усю забирали, пожитки – ні.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Знаю «Закон про п’ять колосків». Це коли людина взяла трошки зерна – її за це судили. Судили одну жінку Тетяну. Взяла трошки зерна в пляшку, за це її засудили на 5 років. За збирання колосків в полі били. Були такі сторожі, називалися верхівці.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Били.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли сторожі – верхівці (верхи на конях).

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто йшов добровільно, а хто – насильно.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли, забирали худобу, борони – все.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу не ховали, не було де ховати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В будь-який час: і вдень, і вночі, частіше вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили по кілька разів.

Коли почали помирати від голоду?

Вмирати почали зимою, а навесні – масово.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Трохи опікувалась. І в 1934 році після голодовки давали послід гороховий (половинки гороху, разом з сміттям і землею з-під трієра). Перевівали, перебирали і варили похльобку. Пізніше став новий голова колгоспу Василь Кракало, то в хаті збили тапчани, дали одяг і хліб. Доглядала Марія Мазуренко.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували сім’ї активістів. Певно їм давали якість харчі.

Хто зумів вижити?

Ті, що мали хоч якусь їжу.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не ділилися, бо не було чим ділитися.

Які засоби вживали до виживання?

Їли бур’яни, насіння буряків, міляс.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Допомоги від родичів не було, бо вони самі голодували.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали лободу, коріння дикої моркви (від неї дуже пухли і боліли животи), блекоту.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Їли листя з фруктових дерев: вишень, слив. Листя сушили, потім терли його на муку і пекли з неї пампушки.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили горобців, забирали в гніздах пташенят, ловили жаб – варили і їли. А ще їла шкуру з дохлого коня.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В Стадниці був базар. Туди носили полотно, хустки і продавали. За виручені гроші купували якісь продукти.

Чи був голод у містах?

Мабуть був, але не такий страшний, як у селах.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Дуже багато померло. Залишилася третя частина людей.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Відомі. Жили дві сестри, які заманювали до хати дітей і вбивали їх, а потім їли. А ще був такий (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) Всіх їх вислали із села і засудили.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі. Копали кагати і звозили туди всіх померлих. Звозили Люльчук Прокіп і Ахтимон.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили мискою похльобки і шматком хліба.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відоме місце – сільське кладовище.

Чи поминають їх на Проводи, Зелені святки, Гробки? 

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують тепер у церкві. За часів радянської влади не згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква. Належить до Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлений пам’ятник загиблим.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Певно, що знають. Розказують дітям, внукам, а тепер правнуку Артуру.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Правітельство (владу).

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису:  с. Бурківці, Тетіївський р-н, Київська обл.

Дата запису: 20.10.2005 р.

Хто записав: Ящук Галина Петрівна

Респондент: Ящук Антоніна, 1912 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр.  Ящук Антоніна, 1912 р. н., проживала у селі Бурківці Тетіївського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Так.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був. Засухи не було. Це, мабуть, було зв’язано з колгоспами. Великі податки, чи налоги наклали на людей.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це, мабуть, були і сільські ради, активісти, комсомольці.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю. Може було, бо хто нам казав.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю, бо нікому вони їх не показували.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Аякже. Застосовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю, бо не показували.

Як люди боронилися?

Вони не боронилися, бо то був закон. Якісь налоги, податки, все треба було віддати.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Хто був розумніший, то приховував, але боявся, щоб ніхто не продав.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не помню, як їх звали, але це були сільські люди. Рой Іван.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Із сільського активу, комсомольці.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде. Кругом знайдуть.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так. Пекли якісь маторжаники, варили сечовицю, вику.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали, що тільки могли достати.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не знаю такого, але за колоски судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні. Судили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Спеціальна бригада, активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні. Заставляли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Висилали з села. Хто був багатший, розкуркулювали. Забирали реманент с/г, коні, корови, вигонили з хати.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Де там можна було сховати? Це ж не голка.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В різний час.

Скільки разів приходили до хати?

Неодноразово.

Коли почали помирати від голоду?

Помирали і в 1932,-му і саме більше 1933-го весною, коли людям не було що їсти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Організовували приюти.

Хто не голодував у селі і чому?

Мені здається, що голод нікого не обійшов.

Хто зумів вижити?

Хто мав звідкись якусь допомогу.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не було чим ділитися.

Які засоби вживали до виживання?

В кого було що міняти, то обмінювали на хліб.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ми не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Коріння лопуха, різні ягоди, калачики.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Акацію, листя.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

В селі не стало котів, собак, їли жабів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна. Всі їздили у Жашків на базар.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Це такий магазин, де міняли євреї золото на продукти.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Доходило, але Бог милував.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Наймали чоловіка, який звозив мерців. В нашому селі був Пономаренко.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Яке то було ховання? Скинув у яму в чому забрав, а йому за день пайок давали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так. Ховали у кагатах на кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Зелені святки», «Гробки»?

На «Проводи» читають молитву померлим з голоду за упокой.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часи радянської влади?

Зараз кругом згадують, а раніше мовчали.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так. Хрест на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я розповідала і онукам, і правнукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Державу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Бурківці, Тетіївський р-н, Київська обл.

Дата запису: 15.10.2005 р.

Хто записав: Ящук Галина Петрівна

Респондент: Тарнавська Марія Гнатівна, 1926 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Тарнавська Марія Гнатівна, 1926 р. н., проживала у селі Бурківці Тетіївського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках? 

Так.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неврожайний рік.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Комнезанівці.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знає.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Не знає.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не пам’ятає.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Залізними прутами шпигали, де свіжа земля.

Як люди боронилися?

Люди не мали сили боротися, бо були спухлі від голоду.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Де можна було сховати – скрізь шукати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не пам’ятає.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

7-8 чоловік – сільські люди.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не було що ховати, бо кукурудзу забрали, а варили осередки.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали із столової варену сочовицю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Корів не грабували, речей не забирали, тільки зерно, але крали злодії.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Із слів батьків знає, що судили за кілька колосків.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Комсомольці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ішли добровільно, але не всі. Багатші, заможніші, вичікували, але потім все-таки здавали свій реманент у колгоспне господарство.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знає такого випадку.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Неодноразово.

Коли почали помирати від голоду?

Дуже вмирали весною 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Був патронат, куди забирали дітей-сиріт.

Хто не голодував у селі і чому?

Керівний апарат.

Хто зумів вижити?

В кого була корова і картопля.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Кожне старалося вижити, не допомагали, бо не було чим.

Які засоби вживали до виживання?

Ніяких.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У всіх були діти, не було чим допомогти.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Коріння лопухів, листя, кору, листя шовковиці, калачика і багато іншого.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Терли коріння на муку і варили мамалигу.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Собак, голубів, горобців і інші.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Їздили у Жашків міняти.

Чи був голод у містах?

Не знає.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знає.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знає.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не пам’ятає, але напади були.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі, в общому кагаті.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Давали пайок.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Да. Кладовище.

Чи поминають їх на Проводи, Зелені святки, Гробки?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні. Тільки в теперішній час.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так, на кладовищі Хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Державу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Бурківці, Тетіївський р-н, Київська обл.

Дата запису: 2005 р.

Хто записав: Ящук Галина Петрівна

Респондент: Порохнявко Петро Захарович, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Порохнявко Петро Захарович, 1925 р. н., проживав у селі Бурківці Тетіївського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так. Пам’ятаю, але більше знаю із слів батьків.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Ні. Як такої засухи не було. Може десь була. Не знаю.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Актив, який назначили із колгоспу.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні. Такого випадка не знаю і ні від кого не чув.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Прийшла їх ціла бригада і документів у них ніхто не питав.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не бачив.

Як люди боронилися?

Люди віддавали зерно, картоплю. А те, що приховане знаходили – забирали. Люди боялись кари, ніхто не повставав.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна. Кругом знаходили. Навіть штрихали під дахи, у стінах, кругом землю.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали із комнезаму, а як їх звали не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Активісти. Чоловік 7-8.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали кругом: і в попелі, і в пічі, і в лежанці. Знаходили кругом. Якщо не активісти, то злодії.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так. По 200 гр. хліба, і якусь баланду, чи то з проса, чи то з сої.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Брали все: і худобу, і одяг, і зерно, і картоплю.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Знаю, що судили за колоски, але за такий закон не чув.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Ні. Не дозволяли, але люди все-рівно мерзлу картоплю збирали, бо треба було вижити.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їждчики. Активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні. Спочатку розказували, просили, а потім приїжджали з ранку. Описували, вигонили з хати.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Залякували, змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде не переховували, бо ніде було дітись.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В різний час. Це могли і вдень, і вночі, і двічі на день.

Скільки разів приходили до хати?

Було всякого.

Коли почали помирати від голоду?

Більшість почало вмирати в 33-ому, весною.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Та хто там ними опікувався. Були якісь приюти, але і там помирали.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, що були активісти, але і вони відчули голод.

Хто зумів вижити?

Мабуть той, кому хтось допомагав.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Мало хто ділився. Чим? Хіба що горем.

Які засоби вживали до виживання?

В кого дітей багато було і бачили, що не виживуть, розсилали по родичах, які трошки були заможніші, одинокі.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Звичайно, якщо ті родичі були трошки сильніші.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Дуже чекали літо. Ягоди, малину, суниці, коріння соняшників, лопухів.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Листя мили з калачиків варили суп, листя і цвіт акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Котів, собак, горобців, жабів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Був такий магазин де міняли. На базарі у Жашкові.

Чи був голод у містах?

Не знаю. Телевізорів тоді не було. Газет майже не було.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні, не знаю. Чув таке слово.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю. Але мабуть більше половини.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Був спеціально виділений чоловік, який возив померлих на кладовище у кагат. Навіть ще живих возили, щоб лишній раз не їхати.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Якийсь пайок давали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, кладовище за тракторною бригадою. Там усіх ховали. 

Чи поминають їх на «Проводи», «Зелені святки», «Гробки»?

Поминають на «Проводи».

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часи радянської влади?

Тепер так, а за часів радянської влади більшість мовчали.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні.

Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?

Так. Хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Дітям своїх родичів розповідали.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Така була влада.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Бурківці, Тетіївський р-н, Київська обл.

Дата запису: 15.10.2005 р.

Хто записав: Ящук Галина Петрівна

Респондент: Микитюк Юзефа Михайлівна, 1912 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Микитюк Юзефа Михайлівна, проживала у селі Бурківці Тетіївського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Так.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Врожай був. Все забирали і вивозили.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Комнезам. Комсомольці Рабовалюк Тетяна, Щигличка, Телбутівський Петро, Ліпінський Болеслав, Рой Іван.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Це було таємно.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на збирання податків?

Ніхто не перевіряв. Їх посилав сільський актив.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Кругом знаходили.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Не ясно.

Як люди боронилися?

Не можна було боронитися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Навіть з печі забирали, а закопану картоплю знаходили, де б не була.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Рой Іван, Ліпінський Болеслав, Телбутівський Петро

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Бригадою. Комсомольці. Актив села.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Щось варили: сою.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Якщо не сплатили налоги, то і останню одежину забирали.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

За пять колосків судили. Пилевську засудили за колоски на 2 роки. Рідний брат.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні. Судили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їждчики. Актив села. Комсомольці налякали дитину Кузьми Моргуна, то померла.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні. Описували майно, висилали в Сибір, розкуркулювали, хоть не було що.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Залякували. Забирали землю, худобу.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ні. Забирали де не сховаєш.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вдень, і вночі, і по декілька раз.

Скільки разів приходили до хати?

Неодноразово.

Коли почали помирати від голоду?

Весною 1933 року. Брат ще живий був, як забрали у кагат, щоб другий раз не їхати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ні. Коли брат був дуже голодний, підходив до кухні де пекли для колгоспа хліб, то Зоя Літінська давала невеличкий шмат хліба, обмастивши його калом людським.

Хто не голодував у селі і чому?

Активісти, але майже всіх торкнувся Голодомор. 

Хто зумів вижити?

Хто зумів приховати трошки картоплі, мав корову, і в кого була допомога.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Мало таких випадків.

Які засоби вживали до виживання?

Їли, що можна було, гризли дерева, їли різне насіння, міняли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Чоловік, як учитель, одержував пайок, але засудили за 1 стакан сахару, де і вбили.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Вишні, черешні, коріння соняшників, лопухів.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липи, акації, листя з вишень.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Собаки, коти, жаби, горобців.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було поміняти на хліб на базарі.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не чула, не міняла.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Більш половини.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Пропав із сирітського приюту син Блощинської Ольги. Вийшов на вулицю і його більше не бачили.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Кладовище. Кагат.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Пайок. Вивозив Пономаренко.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так. Кладовище.

Чи поминають їх на Проводи, Зелені святки, Гробки?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часи радянської влади?

При радянській владі – ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні.

Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?

Так. Хрест на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Державу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Чорнявка, Черкаський р-н., Черкаська обл.

Дата запису:  09.10.2005

Хто записав: Шовкопляс В. І.

Респондент: Атамась Єлизавета Харитонівна, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Чорнявка Черкаського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Да.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неврожай, засуха, забирала у людей влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Була комісія, що забирала урожай.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не було ніяких документів на збирання.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Висилали з села, били, арештовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не було. Ходили без зброї. 

Як люди боронилися?

Ніяк не боронились, мовчки віддавали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, знаходили все.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Комісія стрічками тикали і шукали. Не пам’ятаю як звали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чотири чоловіки, чужі, не з села.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде.  

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Їжу не давали і тим, хто робив у колгоспі.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Тільки продукти, бо нічого у людей не було. 

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Людей стріляли і гонили з степу.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли колгоспники.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди у більшості не хотіли йти, але їх обробляли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Залякували, забирали худобу і людям не було де діться.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не було де ховати. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили уночі, коли люди спали.

Скільки разів приходили до хати?

Було, що і по чотири рази.

Коли почали помирати від голоду?

У 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Дітей сиріт забирали родичі.

Хто не голодував у селі і чому?

Була корова,  пили молочко і з лободи робили оладки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали, колись хтось дасть молока. А так давати не було чого. 

Які засоби вживали до виживання?

Пекли оладки з лободи і шелуху з проса змішували. Їли макуху і багато людей потравилось, може у нею кидали миш’як. Це з тієї, що привозили з Кам’янки. помер брат Василь, який ходив у сьомий клас. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі були у селі і нічим не помагали, бо у самих не було нічого.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, ягоди, гриби.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Ні.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ні.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ні.

Чи був голод у містах?

Ні.

Що таке торгсін?

Не знаю. 

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У селі не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі хоронили рідні.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не було такого.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ховали тільки на кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують. Раніше не згадували. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, до Київського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Хрести на могилках. Пам’ятників немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна.

Місце запису: м. Монастирище, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису:  невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Савченко Анастасія Федорівна, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Монастирище Монастирищенського (потім  Уманського) району Черкаської області.

Спочатку прийшли до тата з сільської ради, щоб він ішов розкуркулювати своїх сусідів. Він не пішов і тоді прийшли до нас забрали поле, коней, корову, розкопали сіни, шукали зерно. Тато поїхав в Середню Азію на роботу. Осталася мама з п’ятьма дітьми. Я була найстарша. З сільської ради приходили щоденно і все забирали. У мами були дуже гарні хустки, то вона нам їх в пазухи запихала, щоб не знайшли. А коли не було що забрати, брали маму в сільську раду, допитували, де вона хліб ховає. Так щодня по кілька разів на день, випускали, а потім забирали.

 Діти самі в хаті плачуть, хочуть їсти. Я, як найстарша, варила квашену капусту, без хліба, без картоплі. Це був 1932 рік, грудень. Коли наступив Святвечір, мама прийшла додому і, щоб не забрали знов, пішла ночувати в скирду в поле. Коли мама лежала хвора і діти плакали голодні, я одягала мамину свитку і йшла до вчительки, несла їй мамині хустки. Вона їх продавала і віддавала мені гроші або сама купувала хустку чи купувала кукурудзяну муку, я варила затируху (мука з водою), норма була – стакан муки на всю сім’ю.

 Селом пройти не можна було, скрізь плач дітей, які просять їсти. Приїхав тато, його заробітку вистачило нам лише на два тижні. З приходом весни стало легше. Люди їли траву, коріння. Але садити город і сіяти поле не було чим. Померла мама і троє сестричок. Залишилися тато, брати, я. Мене забрали в дитячий притулок. Там ще важче було, всі діти були різні. Билися навіть за кусок хліба.

Місце запису: с. Червоне, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 18.09.2005 р.

Хто записав: Шетілова А.

Респондент: Купрієнко Катерина Давидовна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Купрієнко Катерина Давидовна, проживала у селі Червоне Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю. В моєї сім’ї було четверо дітей, мати та батько. Дуже важко було в ці года нам, прийшли в нашу хату вдень, нас вигнали на вулицю, а самі брали все що бачили: корову, одежу, рушники… На своєму городі, якщо хто посіяв, не давали убирать. На колгоспному полі також не давали собирать колоски, судили.

Ходили по хатах свої, сільські, яких призначали з району.

Щоб якось вижити люди ховали на горищі. Клумаки закопували в садках, на полі насипане у скрині зерно.

Якщо щитали, що куркулі, то висилали з села.

Хто ходив до колгоспу, давали пайок – баланду. Варили таку собі заколоту. Голова колгоспу викосив два гектари жита та змолов, щоб варити заколоту, годувати колгоспників, так його засудили на 2 роки.

Перезимували тим, що змогли приховати, а на весні люди стали помирати. Померлих ховали на кладовищі, давали людину з наряду, яка їздила по селу збирала померлих. Ховали по кілька людей в одну яму. За це нікому не платили.

Якщо помирали батьки, дітей забирали в патронат. Хатка була в селі, де одна жінка за ними доглядала, годували з колгоспу, давали отгон та заколоту.

Навесні їли калачики, квітки з акації, крапиву. 

Хто міг ходити в другі села, райони – у замривод міняли, яка осталась одежа та овочі на якісь продукти.

Були сім’ї, в яких не забирали корову – їм було легше переживати голод.

В кожній сім’ї, яка через це пройшла, поминають померлих.

Винна в голоді влада, голод іскусний (штучний – ред.).

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).