Горячук Марія Йосипівна, 1921. р. н.
Місце запису: с. П’ятигори, Тетіївський р-н, Київська обл.
Дата запису: 14.09.2005 р.
Хто записав: Войцеховська Інна Володимирівна
Респондент: Горячук Марія Йосипівна, 08.02.1921. р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Горячук Марія Йосипівна, проживала у селі П’ятигори Тетіївського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
Я була тоді в 4 класі, пам’ятаю.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Урожай був дуже гарний, люди хліб зберігали на горах, але все повитрушувала влада і забрала, і заставила людей голодувати.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Комуністи.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Що ходили по хатах пам’ятаю, не пам’ятаю про те, щоб сусіди доносили, не пам’ятаю.
Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Не мали права нічого питати, люди боялися обзиватися, які там документи.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
У нас був Божків Микита (Іщенко) заїкнувся тоді про Сталіна він – до ранку його не стало. Напротів власті нічого не скажеш.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не було зброї.
Як люди боронилися?
Не було такого, не мали права боронитися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Зерно забирали, картоплю ні, не забирали, бараків не сіяли (столових), телята по городах ходили, все виїдали. Тетяна (Колісніченко) крепка була – на гору хліб носила, в полову ховала, то вони прийшли, та й забрали.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Чорт їх, голубко, знає, їх уже немає, хіба що, хіба що Ратушний Григірко, одсидів 10 років (після 1934 року) обіжав людей, то отсидів.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
3-4 душі ходили.
Де можна було заховати продукти харчування?
Геть з горшків витрасали. У нас дома не ховали, ми були батраки, не хазяї, був дядько Іван сусід, то таку яму в коморі викопав, щоб заховати зерно, то й ховав.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ячмінні галушки такі були, як їжаки, то це як ідеш на роботу, то дадуть, а весна була холодна, люди не могли з хати вийти, не те що на роботу, то й мерли собі.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Не брали в нас нічого, бо нічого не було, худобу до колгоспу забрали, а як не здав – одноосібник.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Не мали права нагнутися за чимось в полі, бо били, палили на плечах у людей солому, Артемок бив і Кузьма Семенович завтоком бив. Зимою не маєш права в поле йти, заявляли вони на людей.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Вкрадалися якось. У нас от тато з мамою цілий день на роботі, потім вночі йшли на поле з решетом, витрушували скирти, щоб не ті скирти, певно не вижили б. Принесуть мама з батьком в решеті зерна якогось і суп зранку у нас був.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Сторожі, об’єзчики все гляділи.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Йшли, атож іначе нічого не получалось, куди ж іначе йти – одноосібник – це вже враг.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Люди всі були багаті, хазяювали, а в них забирали все підряд, той треба було йти.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Куди ж її сховаєш, не було куди нам її ховати.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Дньом.
Скільки разів приходили до хати?
За один раз находили все.
Коли почали помирати від голоду?
Більш в 33 році, воно, дитино, так було не вмирали ці люди – вони здихали, як собаки, дохли. Час такий був. Голодні ж усі, я то дитина ходила до школи, то нам у школі хліб давали і суп ми самі варили собі. То ми той шматок хліба по кришечці з’їдали, так хотілося татові і мамі принести, аж не бачу як ото по кришечці його з’їм. А моя подружка Марійка ховала той хліб в лопухи, то щоб ще раз наїстися, то коняка з’їла той хліб разом з лопухом, як же вона плакала, як плакала. Люди крали тоді з голоду, був чоловік, забула як звати, то йшов з роботи, у першу хату забіг і зразу до печі – там в баняку борщ був, то він той борщ і з’їв зразу ж. Била його хазяйка двору, а він нічого тільки в селі з тієї пори на нього Борщевський казали. А був Іван Мельник, а дальше у Михалка була корова Марії Іванівни (Гордієвської), мати з ним вкрали теля в Міхалка і з’їли, то наділи на Івана шкуру, а тітку заставили поганяти, по селі їх водили так по вулицях. Він каже: «Я вкрав», вона каже: «А я помагала». Павлушів батько Володимир Іщенко (40 років тоді було), піде хто молоти до них на жорна, хапає муку, зерно і з’їдає швиденько. Потім голодний пішов до Романової Домихи та вирвав всю зелену цибулю і з’їв, то його так били, так били, що страх Божий. Голод до всього прикаже. Здохне людина, лежить на землі – жалю не було. Якось жінка з Ненадихи прийшла на вулицю з сапкою, то впала і померла, то сапу у неї забрали, а її не жалко, лежить здохла та й усе.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Сироти десь забирали, а куди, у баби Одарки онука забрали, в дєтдом, мабуть.
Хто не голодував у селі і чому?
Що добре – то ніхто не жив, мені здається, що всі голодували.
Хто зумів вижити?
Я і тато, і мама вижили ради скиртів, а мамині дві сестри поздихали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Чим вони могли поділитися – не було такого. Не було.
Які засоби вживали до виживання?
Скирти нас врятували. Ще згадую, що я голодна така, а Ганка Музичиха пекла для колгоспу хліб, і не знаю як то сталося – пішла до клуні, а там собака хліб гризе, видно вихватив він у Ганки той хліб, а я рада була видерти його в собаки і згризла. А в школі ще ж, я казала, їсти потроху давали і це помогло нам.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ні, материні сестри, ще більше голодували і померли, а батько чехословак був, не було в нас більше родичів.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Ой, пекли тоді люди з гички млинці, мама напече і в школу мені давала, а я не хотіла їх їсти, то наскладала їх в торбі багато, що вони там аж заграли. Мама каже: «Що ж ти, доню, їх не їла? За чим ти, доню, жила?» – та й плаче мама. А сусідка каже: «Ідіть вже галушки їсти», – шуткувала, це вона гички наварила. Та й ото галушки, полову ми теж варили і їли. А ще весною гнила картопля, там крохмаль був, хто находив, то вже добре жив. І кору ми гризли, і коріння шукали.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Бузину їли, акацію.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ворони дерли, горобці в силки ловили.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
В Росію їздили в Калугу, на Україні не було що їсти.
Чи був голод у містах?
Не чула.
Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?
Не знаю.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Ой Боже, повно, багацько, дуже багацько. Відомостей не знаю, скіко було.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Аякже, люди хотіли різати своїх дітей, щоб вижити, он Тетянин батько просив жінку, щоб хоч їдно з’їсти. А точно знаю один випадок, (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) була в нас, то покинула чоловіка з дитиною, поїхала на заробітки, а до чоловіка того прийшла жінка сусідка, то вони вдвох зарізали дитину, з’їли ручки і ножки, зранку міліція забрала їх, а дитину принесли в клуню, то ми бігали дивитись на те страхіття, бачила я ту дитину без ручок і ножок.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Де інтернат, копали братські могили.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Платили, скибочка хліба – зарплата. То бувало і живих людей звозили до тих могил. Марія Рідкозуба вилізла, а потім був сількор у нас, то його теж живого завезли, а вночі жінка чує, хтось стука, а це чоловік з того світу прийшов, кричала вона.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Два захоронення на кладовищах.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Не помню я такого.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
В церкві тепер поминають.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є, а куди відноситься не знаю, ні.
Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?
Є хрести, ставили.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Розказую всім, але ніхто не вірить.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Влада, комуністи – все через них, хрести поздіймали, то й совісті не мали.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Коментарі Вимкнено до Горячук Марія Йосипівна, 1921. р. н.