Місце запису: с. Фарбоване, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 22.09.2005 р.

Хто записав: Остапенко Тетяна

Респондент: Пономаренко Федора Дмитрівна, 1915 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Пономаренко Федора Дмитрівна, 1915 р. н., проживала в селі Фарбоване Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Під час Голодомору мені було 17 років, зазнала дуже багато гіркого, робила дуже важко, дуже пам’ятаю Голодомор.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

І не вродило, і забрала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали свої людожери.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Винагороди були за донесення, бо вони за щот (за рахунок – ред.) того жили.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Приходили і забірали все. Документів не мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували покарання і побиття, а мого чоловіка визвали із хати, сказали, щоб дав поставити коня в сарай і застрелили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Була в них зброя, було поставлять гвинтівку в куточку і заберуть усе, бо була їхня воля.

Як люди боронилися?

Не казали ні слова, бо вбили б.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Люди ховали, ну вони «людожери» находили. Бувало люди викопають в хаті яму і сховають хліба трохи, то штиряли і находили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? 

Звали штихарями ті, що були в активі, бо шукали штихами.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Душ три, п’ять – це були свої бандюги.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде не можна було сховати, ховали в шухлядку під ікони вузлик, чи в бовдур – і там находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Я сама варила в колгоспі. Здоровий котел, а там – три картоплини і ціле зерно. А люди бідні ішли і їли, бо в них і ноги вже попухли.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все. Дуже помню в рові лежала дівчина молода вбита, а на її була воєнна форма, а на другий день ішли, то дівчина була роздіта. Не тільки живих, а й мертвих роздівали. Забирали все.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

3асуждали, хто вкраде. Люди були голодні і ішли збирать, що зосталось, а бандюги за це садили людей в тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, а хто не слухав – забірали в тюрму.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторож і свої.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хотіли і ні. Хто ні – то їх самі записували.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Позабирали все: і плуги, і борони, оброблять землю не було чим, то і йшли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худоба була у повітках, у клунях – переховувать не було де.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Забирали круглий год, а зимою саме більше.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили часто.

Коли почали помирати від голоду?

В 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Держава не опікувалась – по жолобах мерли.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, хто виїздив із села.

Хто зумів вижити?

Той, хто був пробойніший.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Було, що допомагали, а було що й ні.

Які засоби вживали до виживання?

Різні.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Допомогу мали рідко, ну хоч раз ковтнуть хліба давали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Сушили липу, їли буряки.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Із липи і разну зелень.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

В селі нашому такого не було, а чули та таке, що не тільки тварин і птахів, а й своїх дітей їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Може і можна купити і міняти, але не було копійки.

Чи був голод у містах?

Був, но не знаю чи скрізь, бо на Кавказ їхали.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Точно не знаю. У окопах було дуже багато померлих.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Я такого в селі не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали на кладбищі, а собирали ми, було підемо на роботу, а нам загадують собирать і вивозить померлих людей. Бувало і на дорозі лежали, і в хатах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Тоді нічого не платили (за день сто грам зерна).

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Окремих місць не було.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Своїх поминаєм.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів 

радянської влади?

Не поминали.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Є пам’ятник, хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Своїм і чужим дітям і онукам розказую завжди. Про голод я думаю знають всі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Совєтська власть допустила до голоду і загибелі людей.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Супоївка, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 03.09.2005 р.

Хто записав: Бурбела Вікторія

Респондент: Лимар Єфросинія Кирилівна, р. н. не вказано.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Лимар Єфросинія Кирилівна проживала в селі Супоївка Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Так, тому що сама пережила.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі – хто це був?

Свої люди, сільські – активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Так, давали якісь пайки.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ні, ніяких документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так, били, висилали, виганяли з хат, з села.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні, не мали (батоги, прути, палиці).

Як люди боронилися?

Не боролись, тоді б посадили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Дуже мало – ми ховали в пічному бовдурі торбинку з зерном та макухою. Більше нічого не можна було сховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходили, перевертали все і знаходили: копали в хаті, під піччю, в сараї, кругом. Активісти, комсомольці.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багато, 5-6.

Де можна було заховати продукти харчування?

Кругом находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, але дуже мало. Малі діти ходили на роботу: 8-12 років, тільки заради тарілки супу.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все, що можна: сьогодні – зерно, завтра – одяг, післязавтра – посуд, кочерги.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Так, за 5 колосків десять років тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли. Так, приказав Сталін: ні колосків, ні буряка, ні кукурудзини – тюрма за все. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Комсомольці, активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? 

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як? 

Так, змушували: забирали худобу, сільськогосподарський інвентар, зерно, хати.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Ніде.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? 

І вдень, і вночі.

Скільки разів приходили до хати?

І три, і п’ять. А могли один раз – сім’ю вивезли в степ, більше їх ніхто не бачив.

Коли почали помирати від голоду?

В липні місяці.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сироти ходили на роботу, а хто не здужав, той помирав і ніякого діла не було до них ні голові сільської ради, ні державі.

Хто не голодував у селі і чому?

В кого була корова. Хто вступив до колгоспу.

Хто зумів вижити?

Хто пішов до колгоспу.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, калачики, акацію, рогозу, кувшинки, калину, ожину.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Котів, собак, лелек, утят, утячі гнізда шукали з яйцями.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не знаю.

Чи був голод у містах?

Так.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На старому кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

При радянській владі ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так, є. Київського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так, є.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, знають.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Супоївка, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 29.08.2005 р.

Хто записав: Бурбела Вікторія

Респондент: Гриценко Параска Григорівна, р. н. не вказано.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Гриценко Параска Григорівна проживала в селі Супоївка Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Так, це забути неможливо.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Це була політика держави, це зроблено навмисне, влада забирала все.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Були люди, які називались активісти: Гриценко Степан Омелянович – голова сільської ради в 1933-му році, приймав активну участь, Червиш Андрій, Рябокінь Андрій, Гречуха Петро, Сліпченко Григорій, Кузьменко Григорій, Дзюба Яків – всі з свого села.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

За доноси були винагороди. Одяг, зерно, мука, крупа, молоко.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

У активістів не було документів ніяких.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Да. Били, висилали, вивозили за межі району в степи, без нічого виганяли з хати, навіть з грудними дітками серед ночі.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Без зброї.

Як люди боронилися?

Ніяк, почнеш опиратись – засудять, як ворога народу на Колиму.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Активісти приходили і шукали по всьому подвір’ю: перекопували в сараях, в хаті підлогу, шукали в печі, на горищі, кругом.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, давали обід у полі.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все: одяг, рушники, скрині, посуд, прядки, верстати, худобу.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Так за 5 колосків засудили мою матір на 8 років тюрми. Ми остались з меншою сестричкою самі.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Активісти, комсомольці. Одну жінку засудили за те, що вона з’їла жменю зерна на полі – і комсомолець доніс на неї, і отримала вона 1,5 роки тюрми. Коли люди почали помирати з голоду?

Десь перед жнивами, в липні місяці.

Що було з малими сиротами, ними опікувалась держава?

На сиріт ніхто не звертав уваги – ні держава, ні сільська влада.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні, не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так змушували, забирали все з господарства.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде було ховати – доносили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В любий час – вночі і вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Кожен день, через день, через два дні.

Коли почали помирати від голоду?

Ті люди, які вступили до колгоспу, їм давали корову, свині, кури. Їсти давали в колгоспі. На болоті давали участок косити осоку корові.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Хто пішов у колгосп.

Хто не голодував у селі і чому?

Ні, кожен виживав сам.

Хто зумів вижити?

Їли все, що навіть не їстся: сухий жом парили, полову від соломи, стебла кукурудзи, цвіт, макуху, буряки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Цвіт акації, рогозу з болота, калачики.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не пам’ятаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Котів, собак, граків, ворон, лелек, вужів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Може, де і можна було, але я не знаю – в селі ніхто нікуди не їздив, докладали зразу.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, але не точно, казали, що Сотниківські дітки зайшли до одних людей у хату і більше не виходили, а у вечері у них топилась хата, прізвища не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі хтось копав ями, а ховали – хто кого найденого і відвозили на кладовище, хто ще міг подужати.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, на старому кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Так зараз у церкві згадують, за часів Радянської влади ні.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, Київського Патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Є.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, знають.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Лемешівка, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 19.09.2005 р.

Хто записав: Матушко Надія

Респондент: Шекера Надія Опанасівна, р. н. не вказано.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Шекера Надія Опанасівна проживала в селі Лемешівка Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю дуже добре.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала врожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не чула, не доносили.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не мали, ніхто не показував документи.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували, били, висилали на Соловки.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Рушниці.

Як люди боронилися?

Ніде не ховалися, бо нічого брать не було.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

А Бог святий, може хто і ховав, але ми не ховали, бо нічого не було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

От сільради Сова Юхим, Приймак Юхим, Пономаренко Павло.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чоловік 5.

Де можна було заховати продукти харчування?

Скрізь можна заховать і в погрібі, але нічого було ховать.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Годували в колгоспі, давали хліба печеного 800 грам, супу за день.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали у куркулів, середняків і вивозили їх на Соловки.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Такого не чули, а хто колоски зривав – того судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Із кошеної землі давали збирати колоски. Городини не давали збирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Назначали людей сторожами буть.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не хотіли. Тут тільки землю наділили, а почали колгоспи строїть і забирали землю.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Всяк заставляли. Били хто не хотів.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Наприклад, у нас ніде не переховували.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

У любий час.

Скільки разів приходили до хати?

Один раз, може, приходили іще.

Коли почали помирати від голоду?

З весни 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Опікувалися колгоспи, робили інтернати в селі.

Хто не голодував у селі і чому?

Не було таких, що не голодували. Активісти.

Хто зумів вижити?

У кого був запас більший, а сім’я менша.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хтозна, у нас, напрімер, нічим було ділитися.

Які засоби вживали до виживання?

Приходили в радгосп.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не було таких.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лобода, кропива – варили такий суп.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липу рвали і їли. Цвіт з акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Гайстрів ловили.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Їздили аж на Кубань. Брали сорочки і міняли – і нам привезли кукурудзи 8 кг.

Чи був голод у містах?

Хтозна, у містах не було голоду.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Як можна посчитать, багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Відомі. Люди ходили просилися до сусідів.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладбищі. Спеціально підвода була.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Трудодні писали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладбищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Аякже – родня згадувала.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Хрест на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знають усі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталін приказав, власть, комуністи виновати.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Сулимівка, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 03.09.2005

Хто записав: Кущ Катерина Іванівна.

Респондент: Свистілка Олександра Михайлівна, 1915 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Свистілка Олександра Михайлівна, 1915 р. н., проживала в селі Сулимівка Яготинського району Київської області;

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Голод був через недобір урожаю – спочатку була сильна засуха, а потім заливні дощі, холод.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Приходили, забирали, а хто – не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були такі, що заявляли, то щось мали вони від цього.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документи нам ніхто не показував, а забирали все, що могла їхня власть.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Знущалися над людьми – закривали в комори, голодних, холодних, а самі забирали все.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не бачили.

Як люди боронилися?

Боронилися хто як міг. Мій дядько стягнув з горища одного з тих, хто приходив відбирати продукти, дак у тюрму засадили, у тюрмі і помер.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна – шукали скрізь і забирали. А якщо хтось ухитрявся заховати, то я не знаю, де і як вони це робили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали. Не пам’ятаю, хто вони, як їх звали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили по 5-7 душ, а хто приходив не пам’ятаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в лісі, на горищі, закопували, але вони штирями довбали землю – находили і забирали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали якусь бовтуху – кому картоплина попадала, а кому юшка.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все – одяг, худобу. Мерзли наші дітки, дуже важко згадувати ті роки, як ми прогорювали.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

3а п’ять колосків судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, рядно забрали за те, що збирала вночі.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охоронялися, не пам’ятаю ким.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не всі хотіли, боялися.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Мати одсиділа у в’язниці, що не хотіла йти до колгоспу.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В очеретах і в болотах. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили і вдень, і вночі, приходили несподівано.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили, але не пам’ятаю скільки.

Коли почали помирати від голоду?

У 1933 році і в 1947 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Може кому і помагали, але я не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто забирав у людей – ті точно не голодували.

Хто зумів вижити?

Вижили ті, де була менша сім’я, да хто заможніше жив, та може ухитрялися щось приховати.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Бідний бідному допомагав, хто чим міг – чи картоплиною, чи жменю висівок.

Які засоби вживали до виживання?

Рвали листя, кришили, мішали висівками і пекли деруни.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ділились хто чим міг, ну не всі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рештки, які лишились на полі без сторожи, мерзла картопля, бурячок, качан – товкли у жорнах, ступах і їли.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Рвали листя і цвіт акації, шовковиці. Груши, яблука дички, глід, шипшину.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їжаків, ловили рибу воликом.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Там була така бідність, як і в селі.

Чи був голод у містах?

Був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Померло багато, вимирали сім’ями, а скільки не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

На заболотчині діти з’їли обох батьків, а потім їх кудись забрали.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищах ховали. Хто помер в один день – всіх скидали в одну яму.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

За кусок хліба наймали двох чоловіків і вони їх закопували.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Знаю, кладовище.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

В кого є рідні – поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують і поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлений хрест на знак вшанування жертв Голодомору.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, із розповідей старих людей.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Сулимівка, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: 18.09.2005 р.

Хто записав: Кущ Катерина

Респондент: Безугла Ольга Василівна, 1909 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Безугла Ольга Василівна, 1909 р. н., проживала в селі Сулимівка Яготинського району Київської області;

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Добре знаю. Наша сім’я перенесла голод. Мабуть, немає такої сім’ї,  щоб хтось не помер, а є такі, що цілими сім’ями вимирали з голоду.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

А Бог його знає. Я вже і не згадаю від чого.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Приходили люди, забирали все, що бачили в хаті, а хто їх посилав не знаю вже.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Мабуть, були, бо ми заховали у ямі трохи жита, а прийшли – знайшли і все забрали, як мати не просила, як не голосила.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Вже забула, а документів ніхто не показував.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ще й як карали і в тюрму садили, і в сараях держали людей голодних і роздягнутих. Як забрали з дому – в чому була людина, так і забирали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не бачила.

Як люди боронилися?

А як ти будеш оборонятися, як прийдуть двоє чи троє, а в хаті діти малі плачуть – що ти їм зробиш? Тільки й думаєш, якби хазяїна не забрали або батька. Як там оборонятися? Просимо, плачемо, а хто на нас дивиться.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Були й такі, що ухитрялися, а більше було так, що знаходили. Та вони, якщо бідний, нищий – то не дуже й шукали, а як трохи моцніший – то ходять, нишпорять, риють такими щупами, чи ніде не закопане що-небудь.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Коли як.

Де можна було заховати продукти харчування?

І на горищах, і в ямах, або в садках чи на городах копали ямки і ховали де хто міг.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали тричі на день баланду якусь – одна вода, похльобать хоч давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

У нас не забирали, а в кого може й було щось краще, то може й забирали.

Що таке «закон про про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула, що за 5 колосків могли й посадить.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не давали. Ми вже збирали по холоду то буряки, то картоплю мерзлу, може десь качан кукурудзи.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Якісь об’їзчики були на полі, а коло комір – сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Йшли добровільно і заставляли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Приходили, якщо в когось була конячина чи реманент, то наказували завтра прийти записатися в колгосп і привести коня або реманент принести. А не зробиш – самі забирали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

І в лісі, і в болоті – скрізь.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Будь-коли.

Скільки разів приходили до хати?

Якщо хтось ослухався і не віддавав щось – то і двічі, тричі приходили, а як не було по що – то не йшли.

Коли почали помирати від голоду?

Більше наче весною 33-го – зерна не було, забрали, а з чим люди зостались.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Мабуть, таких не було.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так, ділилися, як було чим.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

А хтозна. Ми не мали, бо всі були бідні, голодні і холодні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Все: і лободу, пасльон, лопухи, кульбабу. Весною і літом – ягоди, шовковицю, все, що росло вдома чи в сусідів.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Листя і цвіт акації, гриби.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Все, що можна було зловити: зайців, їжаків, рибу, голубів, горобців.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не знаю, у нас нікого в городі не було.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато. Може і є, ну я не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Кажуть, що були такі, ну я не бачила.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих? 

Так, наймали двох чоловік, давали їм конячку, щоб звозили і ховали тих, що померли. А люди падали, як мухи. Хто прямо на вулиці йде – упав. А то і дома пухли від голоду і вмирали. А їм давали хліба по кусочку за те, що хоронили.

Де хоронили померлих від голоду?

На кладовищі хоронили.

Чи є у Вашому селі церква? 

Є.

До якого патріархату вона відноситься?

Не знаю, я глуха, не чую, не бачу, в церкву не ходжу, то не знаю.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не бачила, не знаю. Кажуть, що на якомусь кладовищі є.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Ну, розказуємо ж, то мабуть знають.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А хто його знає, хто винний.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Сотниківка, Яготинський р-н, Київська обл.

Дата запису: невідомо

Хто записав: Гирич Іван

Респондент: Чепіль Михайло Корнійович, 1926 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Чепіль Михайло Корнійович, 1926 р. н., проживав у селі Сотниківка Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Так.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неурожай, мокре літо.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі – хто це був?

Не було чого брать.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

В нашому селі такого не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не говорили.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не було.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Таких не було.

Як люди боронилися?

Ніяк.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Нічого було ховать.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не було такого.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не було такого.

Де можна було заховати продукти харчування?

Нічого було ховать.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хто працював у полі, тому давали щось із вареного.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Такого не було.

Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чув я такого закону.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Більшість не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде було переховувать.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не було що брать.

Скільки разів приходили до хати?

Визивали до сільради.

Коли почали помирати від голоду?

З весни 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Відправляли в сільський патронат.

Хто не голодував у селі і чому?

Менш голодували – у кого була корівчина.

Хто зумів вижити?

Кому повезло.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомога одне одному була.

Які засоби вживали до виживання?

Користувалися з’їдобними бур’янами.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Звичайно, при можливості.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лобода, фруктові плоди і друге.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Не пам’ятаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

В нашому селі такого не практикувалось.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було.

Чи був голод у містах?

Цього не пам’ятаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Таких відомостей не має.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Цього не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На сільських кладовищах, були випадки, коли хоронили в общу яму.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили мізерною їжею.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають своїх рідних, хто ще живий.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Церкви в нашому селі не було.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви в селі, як такої, немає.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлені хрести на обоїх кладовищах.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Частково знає, звичайно розповідав.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Погодні умови раз, більше опреділить не можу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Комсомольськ (нині м. Горішні Плавні), Кременчуцький р-н., Полтавська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: працівники Центру соціальної служби і реабілітації «Калина» м. Комсомольськ, керівник – Бачич Лідія Василівна.

Респондент: Намінас Тетяна Григорівна , 1919 р. н.

Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Підусти (між с. Єристово і Пришибом) Кременчуцького району Полтавської області.

Жили ми в с. Підусти, що між с. Єристово і Пришибом Кременчуцького району. Люди дуже голодували. Вимирали сім’ями. Були такі, що йдуть по вулиці, упаде і все, помер. Тоді брали хто міг і допомагали відвезти на цвинтар. Ховали тихо. У кого була змога, то копали яму, а ні, то я пам’ятаю, що в одну яму поховали аж 12 чоловік, поки стала повна, а тоді загорнули. Помирало по три-чотири людини за добу. В селі було тихо. Ніхто не сміявся, не плакав, собак не було. І всі хто міг робили. Найменші підвозили воду, щось підносили, подавали.

Я робила біля машини, що молотила, то снопи, які я подавала, були удвічі більше за мене. Видавали пайку 200 грам хліба на працюючого, а на дітей ще менше. їли все, що могли. З молодого очерету, рогозу варили кашу, з лободи пекли млини. Всім було дуже важко. Постійне відчуття голоду, але люди не були злі. В такому горі люди як могли допомагали тим кому було ще гірше. Так мені запам’яталось.

Місце запису: с. Залізничне, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 01.10.2005 рік.

Хто записав: Сокол Катерина Станіславівна.

Респондент: Винник Іван Микитович, 11.09.1935 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років родина респондента проживала у селі Залізничне Гуляйпільського району Запорізької області

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 років?

Так. Розповідали мама і тато.

Які на Вашу думку мали бути причини голоду?

У людей забирали пшеницю, все що було на користь государству.

Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це був?

Радянська влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Була винагорода–їжа.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніяких документів. Просто казали: «Советска власть».

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилки, арешти?

Ні.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб?

Не мали.

Як люди боронилися?

Ніяк.

Чи можна було приховати якусь частинку зерна, продуктів, овочів?

Ховали. Багато чого закопували в землю. Але знаходили і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?
Гражданські шукали. Шукали кругом – на городі, в коморах, шастали по всіх будівлях, заглядали куди тільки могли. Знаходили все, що було.

Скільки їх приходило до хати і хто це був?

Два, три мужика з бричкою на яку все закидали.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували, ховали під пол, у пєчку, у стіни.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ні.

Забирали лише продукти харчування, чи й інші речі?

Раньше нічого не було: ні кроваті, ні стула. Їли з однієї миски, спали на підлозі встеленій сінцем.

Що таке “закон про 5 колосків”? Чи чули Ви про нього?

Да при нашій пам’яті навіть це було. Судили того, хто собирав на полі колоски, які остались на степу. Нашого сусіда посадили на 5 років. Він був трактористом.

Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?

Заставляли дітей, старих збирати і віддавати в комору. А собі – ні.

Хто охороняв поле, колгоспні комори?

Поле охороняли об’єзчики на конях, кого впіймають– за “шкуру” і у міліцію. Комори стерегли сторожа.

Чи люди хотіли йти добровільно в колгосп?

Заставляли йти. Вигонили, заходили в хату. Єслі не підчинялись – висилали на Сибір. У кого була маленька грудна дитина, то приходив бригадір і казав, щоб брали дитину і йшли працювать, бо раніше дитсадків не було.

Чи змушували людей йти до колгоспу?

Так!

Де переховували худобу, щоб не забрали до колгоспу?

Ховать не можна, бо забирали силою в колгосп. Бувало, що й оставляли.

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?

В основном зутра. Вони приходили в якесь село. Починали зутра, а закінчували пізно ввечері. Бувало це тривало 3-4 дні.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Через декілька місяців від початку голоду.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ні. Вони блукали по вулицях і помирали з голоду. Ніхто не допомагав, бо своїх дітей було багато. Та були случаї, що їх забирали люди до себе.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, що одбирають їжу і ті, хто міг ретельно заховать харчі, міліція.

Хто зумів вижити?

В нашій сім’ї була корова, ми зуміли вижить. Молоко носили у совхоз червоний. Мама міняла молоко на макуху.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які меньше голодували?

Так, свої трохи ділилися. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу, щавель – пекли: різали, потім парили, без муки або з мукою робили ліпеники. Коріння ми не їли. Весною збирали мерзлу картоплю і варили бульйончик.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Ми таке не вживали.

Яких диких птахів, тварин, плазунів вживали?

Горобців, граків, їжаків, сусликів, зайців, якщо могли знайти.

Чи можна було щось купити в місті чи виміняти?

Можна, в кого було за шо, бо на базарі дуже дорого.

Чи був голод у містах?

В містах краще жили, чим в селах, але голод був кругом.

Чи знаєте ви, що таке  “торгсін”?

Ні, не знаю.

Скільки людей померло в селі, чи є такі відомості?

Померло дуже багато – більше половини.

Чи відомі випадки людоїдства в Вашому селі?

Так, чув.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі місця захоронених людей від голоду?

Були кладовища.

Чи поминають їх на “проводи”, “гробки”, “зелені свята”?

Звичайно.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві тепер і за часів радянської влади?

Не знаю. Та думаю, що так.

Чи є у Вашім селі церква, до якого патріархату вона відноситься?

Є, в Гуляйполі.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Так.

Чи знає сучасна молодь із села про голод 1932-1933 років? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Я думаю, що сучасна молодь із села знає про голод. Я розповідав дітям та онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Власть.

Місце запису: с. Дорожнянка, Гуляйпільський р-н, Запорізька обл.

Дата запису: 01.10.2005 р.

Хто записав: Шрамко Катерина Миколаївна.

Респондент: Шрамко Марія Гаврилівна, 27.11.1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Дорожнянка Гуляйпільського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Звичайно памʼятаю. Як же його забути?

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Якісь люди страшні приходили вдень, а інколи й вночі і забирали все, що було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були, та сусіди такого не робили.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ой, били… Як зʼїси було качан кукурудзи, так одразу й побʼють, а як щось більше, так і забирали людей.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні, зброї не носили, так ходили.

Як люди боронилися?

Та як же їм обороняться, ніяк не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було, але трішки, та і то, люди боялися, дуже рідко хтось ховав.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Чоловіки по два чи три, якісь усі були в чорному.

Де можна було заховати продукти харчування?

В садках рили ями, й закопували, а вночі викопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Та ні, не давали. Не було чого давать.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Не було вже, що забирать.

 Що таке “закон про про п’ять колосків”? Чи чули Ви про це?

Ні, про такий закон не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. За один взятий колосок давали півтора роки тюрми. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

«Обʼєжчики» охороняли. Не давали й підійти до поля.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Одні хотіли, інщі не хотіли. 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Хто з людей не хотів іти в колгосп – старались виїхать з села.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вдень, і вночі забирали.

Скільки разів приходили до хати?

До нас приходили разів десять.

Коли почали помирати від голоду?

Почали помирати вже в 1933 році, коли дуже вже виснажились.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто мали корову, не голодували, бо в них було молоко.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилися їжею, продуктами, допомагали сусідам.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Всі тоді голодували однаково.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шнедики пекли з гнилої картоплі, що знаходили на городі, з лободи, з кураю. Їли акацію.

Зривали і їли квітки з акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили і їли ховраїів.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Купити можна було, але не було грошей.

Чи був голод у містах?

Був і у містах.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, бо не було чим платити.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, відомі.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Зелені святки”, “Гробки”?

Так родичі поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часи радянської влади?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні, немає.

Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?

Так, хрести встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я дітям та внукам розповідала.