Дата запису: 7 грудня 2005 року

Місце запису: селище Васильківка, Васильківський р-н., Дніпропетровська обл.

Хто записав:  Малишко Надія Йосипівна

Респондент: Ворожбит (Ділова) Марія Карпівна, 1914 р.н.

Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживав у селі Богдано-Вербки Петропавлівського р-ну Дніпропетровської обл.

        Жили ми, Ділови, в Павлоградському районі село Богдано-Вербське, чи просто Богданівкою називали, кілометрів 30 від Васильківки. Брат Панас із дружиною Олександрою та три хлопчики в них було – дошкільнята. Други брат Данило – парубок – і я незаміжня. Всі дорослі працювали в колгоспі «Правда». За рік не заробили нічого. А в городі було гарне жито, кукурудза і друге. Все вродило. Думали цим і обійдемося. Але ні. Наклали такий план хлібозаготівлі, що не могли його виконати. А значить, записали Богданівку в чорний список злісних невиконавців. 

Лавку зачинили, нема ні солі, ні гасу, ні сірників – та нічого! Разом з тим усе забирають, усе вигрібають. Забрали в нас зерно, картоплю, овочі, корову. Невістка ухопилася за корову, а один із комісарів так шпихорнув її, що вона впала на камінь. За кілька днів померла. Похоронили тут, у дворі, поспішно, начебто робимо якийсь злочин. А в селі твориться страшне. Наїхало міліції, партєйців, комсомольців, оточили село, не випускають нікого. Вночі тільки чули стрілянину та «русскій мат». 

Сидимо в темноті, в безнадії і невідомості, голодні, залякані і без документів. Люди почали тікати з села. З України не випускають, на станціях виловлюють і відправляють на лісоповали. Ми тоже вирішили тікати, але діти… Вночі… на животах повзли, на страхові і прокляттях. З горем… Тяжко добралися до Васильківки. Увійшли в пусту хату, яких було багато. А далі? Ні роботи, на яку Панас, сподівався, ні харчів, ні палива…

              Панас поїхав на шахти, думав і нас забрати. Але тут хлопчики – Семенко, Василько, Олекса, три Ділови, – один за одним повмирали… Вирили ямку в чужому городі – поховали. Я тут і Данило… опух весь, заліг і не встав. І я лежу, немає сил підняти голову чи руку. 

Приїхав Панас довідатися, а вже нікого нема. І зараз… Через скільки років! Ві сні бачу дитячі приречені очі… Семенко, Василько, Олекса і брат Данило….

Місце запису: с. Калмиківка, Старобільський р-н, Луганська обл.

Дата запису: травень 2002р.

Хто записав: Гітагов Юрій.
Респондент: Ведута Ганна Іванівна,1924 р.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в  селі Калмиківка Старобільського району Луганська області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках? 

Пам’ятаю 1932-1933 рр.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Забирали урожай активісти.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Не було.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів? 

Документи не мали.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти? 

Застосовували арешти.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей? 

Не було.

Як люди боронилися? 

Не боронились.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Не можна.

Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали? 

Активісти.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був? 

По п’ять чоловік

Де можна було заховати продукти харчування? 

Ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? 

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо? 

Все забирали.

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?  

Да, був закон.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Сторож.

Чи люди хотіли добровільно йти до колгоспів і як? 

Не хотіли.

Чи змушували йти людей в колгосп? 

Змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Ніде.

В який час ходили забирати у людей зерно? 

В любе время.

Скільки разів приходили до хати? 

Один раз.

Коли почали люди помирати від голоду? 

В 1932-1933 рр.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава? 

Ні, не опікувалась.

Хто не голодував в селі і чому? 

Всі голодували.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами? 

Нічим було ділитись.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Їли жолуді.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

Жолуді.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Ніяких.

Чи можна було купити чи виміняти в місті? 

Не було де купувати.

Чи був голод в містах? 

Не помню.

Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості? 

Не помню.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 

Не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

На цвинтарі.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих? 

Ні , не платили.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду? 

Ні.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»? 

Да.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади? 

Да.

Чи є у Вашому селі церкви? До якого патріархату вона відноситься? 

Да.

Чи встановлені у вашому селі хрести, пам’ятники голодомору? –

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Да.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей? 

Владу.

Місце запису: с. Стельмахівка, Сватівський район., Луганська обл.
Дата запису: 23.03.2008 р.
Ким записано: Клименко Тетяна Євгенівна.
Респондент: Василевська Олександра Ігнатівна 06.05.1924 р.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Стельмахівка Сватівського району Луганська області.

Питання: Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю добре.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неврожай 2 роки.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ні, не відбирали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

У нас в селі не доносили на сусіда.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Не пам’ятаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ні .

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Були без зброї.

Як люди боронилися?

Люди усе віддавали по своїй волі.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ми приховували зерно, горох, молочні продукти.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шурчков Яков Васильович. Вони ходили з штирями.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По дворах ходили по 2 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ми не заховували нічого взагалі. Люди які ходили по дворах останнє у родині не забирали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, колгосп допомагав людям.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали худобу, речі не брали.

Що таке закон про «п’ять колосків»? чи чули Ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли забирати у полі колоски, залишки городини?

Дозволяли. Я ходила у полі власноруч збирала колоски пшениці, горох.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їздчик.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Силою не заставляли, але люди залишалися тоді без усього (землі, худоби).

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Люди, які не пішли до колгоспів, залишилися без підтримки колгоспу.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Наша родина не переховувала, у нас в селі у людей корів не забирали, якщо у родині були діти.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

У різний час, крім ночі.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили багато разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

У нас в селі люди від голоду не вмирали, голодували усі, але не вмирали.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Так, дітей-сиріт влаштовували до дитячих будинків.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували всі однаково.

Хто зумів вижити?

Хто мав худобу, та й зумів вижити.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Звісно допомагали.

Які засоби вживали до виживання?

Працювали дуже багато.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Звісно.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Стодавній щавель.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Ні, не вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Плазунів ніяких, а зайців їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Міські приходили міняти в селі речі на їжу, а ми ні.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не вмирали.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Не було померлих від голоду, я б пам’ятала.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Якщо помирали люди, то їх ховали рідні.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні, не знаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Не знаю.

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні, не було, була в іншому селі.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голодомору?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, знає, і я багато розповідаю своїм дітям, онукам, те що пам’ятаю. 

Кого Ви вважаєте винним  у загибелі багатьох людей?

Неврожай.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні, не знаю.

Місце запису: смт. Новопсков, Новопсковський р-н, Луганська обл. 

Дата запису: 27 березня 2008 року.

Ким записано: Шестакова Валентина Євгенівна.

Респондент: Бородіна Клавдія Петрівна, 1928 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селиші Новопсков Новопсковського району Луганської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

В 1932-1933 роках дуже не вистачало харчів. Люди голодували. В ці роки була засуха і неврожай. Сім’я наша була з 14 чоловік: батьки, діти, невістки, внуки. Наша сім’я проживала в Новопскові (кривий план). Батько працював обліковцем в колгоспі, крім того він готував хлопців в армію і за це одержував пайок. Він одержував пайок 8 кг. муки, а на жінку і дітей по 2 кг. Цим і врятувалися від голоду. А ще в пайок входила: олія, цукор, цукерки, мило. Батько допомагав своїм рідним харчами. Батько під час Великої Вітчизняної війни загинув. В 1946-1947 роки дітей залишилося троє – шкільного віку. Мати була домогосподаркою. В 1946-1947 мати працювала технічкою на пікарні. Мали корову. Завдяки злепків хліба і домашнього молока ми вижили. В 1946 році влітку була засуха, не було врожаю. В 1947 році по весні почався голод до нового врожаю осені 1947 року. 

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

На мою думку, голод в 1932-1933 роках був спричинений через засуху, неурожай. 

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали у людей продукти.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Активісти ніяких документів не мали, коли забирали продукти.

Як люди боронились?

Не боронилися. Просили залишити їм, хоч для дітей, але все забирали. Плакали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна було приховати зерно, продукти.

Хто і як шукав заховані харчі? 

Шукали продукти Вагін Савелій Павлович, баба Водоланеська Гашка. На горищі, в погребі, в хаті, в сараях. Скопували двір.

Скільки їх приходило до хати? 

Приходили активісти в кількості 5 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Одне в погребі, а нашому дідові нічого було ховати.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Дід працював в колгоспі і за це йому давали обід.

Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

В 1932-1933 роках збирали продукти і речі: одяг, рушники, взуття, забирали худобу.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула. Наказували тих, хто збирає в степу колоски.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні не дозволяли, за кожен колосок наказували. Нас посилали збирати колоски, а як йшли додому – все витрушували.

Хто охороняв поля і комори?

Охороняли колгоспні поля, коморі – активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Були люди, які йшли в колгоспи добровільно. А як не хотіли йти в колгоспи – жили індивідуально.

В який час ходили забирати у людей зерно?

У нас забирали продукти, зерно вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили декілька разів.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

В 1932-1933 роках не пам’ятаю. В 1946-1847 роках відкривали дитбудинки для дітей-сиріт, звозили до нього з навколишніх сіл. І одягали, і годували дітей. В селі Осиново був дитячий будинок був дитячий будинок, а в ІІ Осинові була хата, в якій проживали такі діти.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодувало у селі начальство, яке отримувало пайки. В 1946-1947 роках не голодували  ті, хто працював, одержував пайки і хлібні картки. 

Хто зумів вижити?

В 1932-1933 роках виживали, хто як міг. Хто держав корову.

Чи допомагали люди одне одному  виживати?

Допомагали і ділилися хто чим міг. Мій батько одержував пайок і ділився з своїми рідними.

Які засоби вживали до виживання?

Вживали дикі яблука, ягоди, траву, листя. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Від родичів не отримували допомоги.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали в їжу цибульки з латаття, молодий очерет, дикі яблука, груші.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Вживали те, що можна було їсти.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Міняли в місті речі на продукти. Можна було купити в місті продукти.

Чи був голод в місті?

Був голод у містах.

Чи відомі випадки людоїдства ?

Відомі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили померлих від голоду, де попало, в основному на кладовищі. По вулиці їздили і збирали.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?

Відомі. На кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Поминають на “Проводи”, “Зелені свята”.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?

Згадують і поминають тепер і за часів радянської влади.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В селищі Новопсков церква є, вон аправославна.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятний Хрест встановлений на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?

Про голод 1932-1933 роках молодь знає і розказуємо їм ми, старше покоління.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

В загибелі людей від голоду в 1932-1933 роки вважаю владу. 

Місце запису: с. Чмирівка, Старобільський р-н, Луганська обл.

Дата запису: травень 2008р.

Ким записано: Дрогіна Юля 

Респондент: Бондаренко Феодосія Гаврилівна 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Голубівка  Кремінського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 р. або у 1946-1947 р.?

Так

Які, на вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Неврожай, все забирала влада

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Було вказано управління колхоза

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Такого не було

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніщо не відбирали, самі все відносили

Чи застосовували до людей покарання, арешти, побиття?

Такого не було

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не було

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів?

Були люди, що приховували

Де можна було заховати продукти харчування?

Ми не ховали, а люди ховали в сараях

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? Що саме?

Годували там, варили обід. Готували затірку

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі (одяг, худобу)?

Ми все здали добровільно

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула про нього

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Назначали сторожів

Чи люди хотіли добровільно йти у колгосп?

Добровільно йшли

Чи змушували людей йти у колгосп і як?

Добровільно йшли

Коли почали люди помирати з голоду?

Ми жили на Донбасі, в нас не вмирали

Що було з малими сиротами, чи опікувалась ними держава?

Да, держава опікувалася, їх забирали в яслі

Хто зумів вижити?

Там де голодували, ті повмирали

Чи допомагали люди один-одному у виживанні від голоду, чи ділились  продуктами?

Тоді ділились, допомагали і співчували

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Поділилися, всім ділилися

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Очерет, лопуцьки, щавель

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

З Берестнів листя, но ми не їли

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали у їжу?

Їжаків їли, голубів

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти? Що саме?

Грошей не було

Чи був голод у містах?

Був

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Бог мілуй, такого не було

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де яму викопали, там і хоронили

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили

Чи відомі у Вашому селі місця захоронених людей від голоду?

Раніше знала

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Не знаю. В нас нема родичів померлих

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю

Чи у Вашому селі є церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква 

Чи встановлені хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю

Чи розповідали Ви про голодомор своїм дітям, онукам?

Да

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

Місце запису: м. Сватове, Сватівський р-н, Луганська обл.
Дата запису: 9.03.2008 р.
Ким записано: Шаля Тетяна Іванівна.
Респондент: Богучарська Олена Іванівна, 7 травня 1918 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Сватове Сватівського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю голод 1932-1933 року.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада? 

На мою думку, частково вплинув неврожай 1932 року. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? 

Мені про це нічого не відомо.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Таких винагород, здається, не було.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів? 

Певно, що ні.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти? 

Мені про це нічого не відомо.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей? 

Певно, що так.

Як люди боронилися? 

Мені про це нічого не відомо.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Чула, що це нікому не вдавалось.

 Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали? 

Мені про це нічого не відомо.

Скільки їх приходило до хати? Як їх звати? 

Мені про це не відомо.

 Де можна було заховати продукти харчування? 

Здається, люди закопували запаси зерна у землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Певне, що так.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо? 

Відбувалась конфіскація худоби.

 Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? 

Так. Цим законом оборонялася соціалістична власність, за порушення – розстріл.

 Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Згідно закону про «п’ять колосків» – це заборонялось.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Певне, що так.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? 

Як мені відомо, більшість була проти.

Чи змушували йти людей в колгосп і як? 

Вилучали свійських тварин з приватної власності людей.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Найчастіше і забивали, а м’ясо йшло до вжитку; іноді худобу труїли.

В який час ходили забирати у людей зерно? 

Мені про це нічого не відомо.

Скільки разів приходили до хати? 

Я не пам’ятаю жодного разу.

Коли почали люди помирати від голоду? 

Здається, взимку 1932 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава? 

Я пам’ятаю, що в часи голоду до більшості померлих належали діти і старики.

Хто не голодував у селі і чому? 

Ті, хто працював в установах, що не були закритими на той час (мій батько працював водієм у психіатр.лікар).

Хто зумів вижити? 

Наша родина, крім молодшої сестри, пережила голод.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами? 

Наша родина намагалася допомогти сусідам та родичам.

Які засоби вживали до виживання? 

Всі ті, що з легкістю можна було дістати.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Ні, лише наша родина мала здатність допомагати.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? 

Пам’ятаю, як з братами ходили до лісу за ягодами і грибами.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

Чула, що їли лободу, коріння, лозу.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

На селі вживали щурів, мертвих коней, їжаків, голубів, вужів.

Чи можна було купити чи виміняти в місті? 

Якось батько обміняв деякий посуд на молоко та творог.

Чи був голод у містах? 

Так, але не в таких масштабах, як на селі.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості? 

Мені про це нічого не відомо.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 

У нашому місті таких випадків не було, але про людоїдство у голодомор я чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

Мою загиблу сестру ховали самостійно на міському кладовищі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих? 

Мені про це не відомо.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Ні.

Чи поминають їх на Проводах, Гробки, Зелені свята? 

Мені про це не відомо.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади? 

Здається, за наших часів, – так.

Чи є у Вашому селі церкви? До якого патріархату вона відноситься? 

У нашому місті є церква. Вона православна.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Мені про це не відомо.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Про свою долю 1932-1933 р. я неодноразово розповідала власним дітям.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Думаю, бездієвість та байдужість уряду привела до великих людських втрат.

Чи ви знаєте, що таке Торгсін? 

Ні.

Місце запису: с. Мілове, Міловський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 13.04.2008 р.

Ким записано: Ткаченко Юлією

Респондент: Беседіна Олександра Іванівна, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Мілове Міловського району Луганської області.

Народилася я в селищі Біловодськ Біловодського району Луганської області у 1921 році. У 1927 році родина – батько, мати, брат і я – переїхала в Мілове. В той час Мілове звалося “хутір Міловий’’. Коли писали листи, то була така адреса: станція Чертково, хутір Міловий. Ми жили й не знали, що живемо на кордоні України з Росією. Селище Чертково і хутір Міловий були одним цілим. Був загальний базар. Розміщувався він на території сучасної площі ім. Чечерева. Тоді він звався ’’Футбольна площа’’. В роки голоду я навчалась у Міловській школі у 5 класі.

Голод я бачила, в основному, на базарі, куди приїздили люди з сел. Деякі привозили картоплю, буряки, пшоно, птицю. Мілове відрізнялось від інших сел у той час тим, що в ньому був розташований млин і олійниця, що давало можливість людям мати хліб і олію. Тому я знаю про голод 1932-1933 рр. із розповідей батьків. У Міловому були дві вулиці: Пролетарська (нині Леніна) і Луначарського, де в основному жили багаті (їх звали Іващенки, Шибаліни та Тежинські). Їхні будинки були цеглянимию В ці роки їх забрали і в них розташувалися радянські органи (міліція, пошта, НКВС, суд та прокуратура).

Для Мілового була вигода ще в тому, що через Чертково проходила залізниця, що давало можливість людям мати роботу.

Наша країна СРСР в ті часи займалась індустріалізацією, у тому числі в Україні будували ДНІПРОГЕС, Харківський тракторний завод. В 1932 р. на Україні почали проводити колективізацію сільського господарства. Звичайно, багаті не хотіли розлучатися зі своїм багатством.

Продовольчих товарів не вистачало і почався голод. Такого масового вимирання у Міловому не було. На базарь приїздили із сел, бачила я і пухлих людей. Деякі міняли одежу на продукти. Основними продуктами була макуха. У кожній хаті пекли макушаники (макуха та висівки), як дістануть пшоно, варили кашу, йшли в хід буряки, гарбузи, картопля. У нашій школі нам давали гарячі сніданки, поїли гарячим чаєм. Вперше у школі я покуштувала венігрет.

Таких масових смертей я не бачила. Я пам’ятаю сім’ю Власенкових. Жили вони на Футбольній площі. Перший помер батько, а тоді захворіла мати. У них було п’ятеро дітей: четверо старших, одна маленька Тетяна, їй було всього один рік. Було сяде біля хати, ніжки пухлі. Потім померла мати, і Тетяну забрали сусіди.

Ось таким я побачила голод 1932-1933 рр.

Місце запису: с. Чмирівка, Старобільський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 07.05.2008

Хто записав: Поволоцький С.

Респондент: Бактаю Олександра Степанівна, 1906 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Литвинівка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 р. або у 1946-1947 р.?

Все пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирали урожай влада?

Увесь урожай забирала влада.

Якщо, відбирали у людей вирощене у полі, городі то хто це робив?

Забирали свої односельці, яких примушувала влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були випадки донесень, бо представники влади погрожували арештом.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Залякували. погрожували заарештувати, документів не мали.

Чи застосовували до людей покарання, арешти, побиття?

Били, штовхали, лаяли.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Без зброї обходилися.

Як люди боролися?

Люди залякані, опір не чинили, боялися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів?

Практично неможливо.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Палками штрикали землю, рили лопатами.

Скільки їх приходило до хати? Як їх звали?

Приходили по 2-3 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заривали в землю, в скирті, але там знаходили і забирали

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? Що саме?

Якусь баланду і макуху раз на день.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, худобу?

Брали все, що вважали за потрібне.

Що таке закон про “п`ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

За п`ять колосків – тюрма.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

За умови здачі колосків на склад.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об`їзчики і вдень, і вночі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди йшли в колгосп по неволі.

Чи змушували людей йти в колгосп і як?

Забирали корів, волів силою в колгосп

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не можна було ніде заховати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень і вночі, коли надумають.

Скільки разів приходили до хати?

По декілька разів.

Що було з малими, сиротами, чи опікувалась ним держава?

Йшли по миру, ніхто про дітей не піклувався.

Хто не голодував в селі і чому?

Ті, хто прислужував владі, але добровольців було мало служить.

Хто зумів вижити?

Хто якимось чином зумів приховати харчі.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Нічим було ділитися, і допомагати нічим.

Які засоби вживають до виживання?

Хто як міг.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Це було дуже рідко.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Мита берестка, лободу, жолуді, корінці від дикорослих рослин.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Колючки товкли в ступці, пекли з їх коржів.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їжаків, ховрашків, горобців, граків.

Чи можна було щось купити в місті чи виміняти? Що саме?

За посуду, прикраси міняли хліб, сіль, крупу.

Чи був голод у містах?

Такого як в селі не було.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Вимирали вулицями, цілими сім’ями.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Людоїдства не було.

Хто і де хоронив померлих від голоду?

Скидали в яму за селом, везли на повозках, тачках.

Чи платили тих, хто займався похованням померлих?

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення померлих від голоду?

За селом звалища були.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята? 

Завжди пам’ятаємо і поминаємо.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві?

Так, тепер в ці часи згадують і поминають.

Чи є у Вашому селі церква?

Немає.

Чи встановлені хрести, пам’ятники померлих від голову?

Так.

Чи розповідаєте Ви своїм дітям, онукам про Голодомор? 

Розповідаю з болем в серці.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Тодішню владу.

Місце запису: смт. Мілове Міловський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 16.04.2008

Хто записав: Літвінова Людмила Миколаївна, вчитель української мови та літератури Міловської гімназії.
Респондент: Базалей Валентина Стефанівна, 1915 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в смт. Мілове Міловського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках? 

У такому віці вже погано пам’ятається, що було вчора, неділю тому, а не те що десятки років по тому. Але хто ж не знає та не чув взагалі про голодомор 1932-1933 рр.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Перша причина, як я думаю й пам’ятаю, було те, що ця влада силою відбирала той врожай, що зростили люди.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не знаю як їх точно називали, а ми їх звали поліцаями.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продукті

Коли в нас забирали всі продукти, не показували ніяких документів.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Коли забирали у перших на селі людей продукти, і вони ясно що опиралися, поліцаї їх били і зв’язували, але це так казали, а сама я не бачила такого. А коли в нашу сім’ю прийшли поліцаї, ми плакали, просили їх не все забирати, але вони були дуже жорстокі, що навіть на дітей не звертали уваги.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Звичайно була в них і зброя. Але в нас вони всього цього не показували.

Як люди боронилися?

Як могли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна, і якщо б ми не сховали трохи зерна, картоплі мілкої, велика б тоді не родилась. А ховали більшою частиною в землю. Рили котловани і засипали туди зерно, а потім землею засипали, притоптували і хто коржами застилав на те місце, а хто якийсь хлам розкидував і на те місце, і навколо, щоб не зрозуміло було поліцаям, що ж там було і де може щось заховано. А скільки пропадало цього зерна, продуктів! А коли люди розривали котловани, там зерно було майже перегнивше, а продукти лопались, коли до них торкались. Все добро пропадало, яке не забирали поліцаї, то забирала земля.

Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали?

Я все казала, що їх у нас тоді звали поліцаями. А шукали всюди, і в хатах все переривали, і поли, вони ж земляні були, прекопували, в стог сіна палицею гострою штрикали, й де що не побачать, то все ломають, землю де свіжу побачать – копають. Скрізь шукали і звісно знаходили не все, але більше всього знаходили і забирали до зернини.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило їх і по четверо, і по п’ятеро й більше. Але я не знаю хто вони, а знаю, що мужики великі були…

Чи люди хотіли добровільно йти до колгоспів і як?

Ні. Ну а коров, волів віддавати треба було. Заставляли.

Скільки разів приходили до хати? 

До нас усього помню один раз. А до інших людей – два або більше разів.

Коли почали люди помирати від голоду?

Коли всі продукти, зернинки, що ховались, закінчувались й люди по три доби вже нічого не їли, а потім потрошку, починали то худнути, то пухнути від голоду, а потім й помирати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Та кому вони здалися. Теж помирали з голоду, а хто десь дівався…

Хто не голодував в селі і чому?

Та пани не голодували. Тому що в них все було й їли вони все як треба. В них-то не забирали!

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас таких родичів не було. А в моєї подруги була тітка, так ми з подругою підемо до неї, а вона нам лянцей потай від чоловіка дасть, а ми такі задоволені, самі в ліс зайдемо надкусимо трохи, а тому що терпіння не вистачало не відкусити, а остачу додому принесемо й на дванадцять кусочків поділемо.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ой, все, що можна було їсти. Дуже подобалися нам галушки, ми їх тоді називали так, а зараз їх нема. Я думаю, це нам тоді Бог посилав. Їли й незабудки, й одуванчики, і якісь ягоди темні, але назви я зараз не пам’ятаю. Все їли, що можна було у рот покласти й ковтнути.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості? 

Та більше половини померло. Точно не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Та хоронили їх і в садках, і на городах, а більшість і так лежали, тому що вся сім’я вимерла від голоду.

Місце запису: с. Циганівка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.

Дата запису: 15 листопада, 2007 рік.

Хто записав: Мосейчук Аліна Сергіївна та Прядко Олександр Олександрович

Респондент: Шинкаренко Ганна Гнатівна, 1928 р. н.

Під час Голодомору 1932 – 1933 рр. проживала в селі Циганівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Голод пам’ятаю. Якось батько купив прілої дерти на кашу. Тоді їли все, що було. Восени батько брав возик, лопату і з дітьми йшли в степ. Шукали мишачі нірки і збирали звідти зерно, що з колосків наточили миші. Навесні їли щавель. Ходили збирати його в балку за 12 км. Мати пекла макорженики з щавлю і висівок. Їли солодку серединку з очерета, висмоктували. Ховрахів варила мати. Та, нам, дітям не сподобалось. В селі Стаханово у нас жили родичі. Вони нам допомагали. Привезли візок картоплі.

У 1933 році в нашій сім’ї народилася сестра Надія. Родичі казали матері, щоб вона задавила це дитя, буде менше ротів. Мати залишила дитину і Надя вижила.