Місце запису: м. Сквира, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 17.07.2003 р.;

Хто записав: Коба Олексій;

Респондент: Бондарчук Людмила Федорівна, 1929 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Бондарчук Людмила Федорівна, 1929 р. н., проживала у місті Сквира Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, я пам’ятаю, про голод 1932-33 рр. мені розповідали, бо я 1929 року народження. Про голод 1946-47 рр. я можу розповісти з власних спогадів.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

У 1932-33 рр. до голоду призвів неврожай і засуха.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

З розповідей я знаю, що забирали лишки у більш заможніх людей, а хто це робив я не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Як таких нагород я не знаю, що були, проте якщо сусід мав та тебе зло, то він міг попередити представників влади, про приховане тобою.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документи, я думаю, не було ніяких, бо більшість з тих, хто приходив, були бідними селянами, проте з ними напевно були представники влади.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Побиття такого не знаю, а з розповідей бабушки – тих, хто вважався куркулями, чи той, хто щось приховував, тих заарештовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Я такого не знаю, але думаю, що вони її не мали.

Як люди боронилися?

Мені здається, що вони й опору, як такого, не чинили, тому що приходили свої селяни.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Я думаю, що якусь частину приховували, закопували, в погребі ховали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

На це питання я не можу відповісти. У 1946-47 рр. ніхто ні у кого нічого не відбирав.

Де можна було заховати продукти харчування?

У коморі, в глечиках, у бідніших сусідів, які в селі вважалися і так бідними.

Що таке «Закон про про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Цей закон діяв як у 1932-33 рр., так і 46-47 роках, за ним не дозволялося збирати їх для власної потреби і за ним могли, навіть, засудити на деякий тюремний строк.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, наказували, проте люди ходили, тому що біля кожного поля не було охороняючого. Бували такі, хто і мішками виносили, якщо ніхто не бачив і не доніс із своїх же людей.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Самі колгоспники, сторожі. Проте кожне поле не охоронялося.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Деякі йшли добровільно і вірили в них. Людей в перший час, на зорі організації заохочували, там, особливо працьовитих бідняків.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Я такого не знаю, її заховати тут не можна було, її здавали і все.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вдень ходили, і вночі. Бабушка казала, що після засідання комнезаму пішли по хатах і дивилися, де у кого що є.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я думаю, що да, якщо в 1917 році сироти були на обліку.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, хто мав землю і був трудолюбивим, була якась живність, особливо корова.

Хто зумів вижити?

Вижити, я думаю, змогли предприїмчиві, оті, що їхали в місто та влаштовувались на роботу, до родичів.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Я вважаю, що допомагали, особливо близьким.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, мали. Наприклад, мама моя взяла до себе свою двоюрідну сестру, яка сильно бідувала.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Насіння акації, щавель, лободу у борщ крішили, бадилля буряка, моркви.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Я думаю, що голубів, в річках ловили ракушки, так звані черепашки.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було, була приватна торгівля, купити хліб, молоко, проте не було на що міняти.

Чи був голод у містах?

Як такого голоду не було.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ніколи мені про це не розповідали.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Кажуть, що хоронили на місцевому сільському кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Я думаю, що ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мені не відомі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Зараз поминають, батюшка ходить по кладовищу і там освящає.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За часів радянської влади про голод 1932-33 рр. взагалі не згадували, а 1946-47 рр. повязували з наслідками війни, то тоді їх і не поминають, а теперь поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

До Московського патріархату раніше відносилась, а зараз мабуть до Київського.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не бачила.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Завжди йшли розповіді про це, проте більше, мабуть, знають з сучасної преси.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Я думаю, винна влада, яка змінювала систему, не прогнозуючи наслідки.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: м. Сквира, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 17.06.2003 р.;

Хто записав: Коба Олексій;

Респондент: Марценківський Олександр Вікторович, 1931 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Марценківський Олександр Вікторович, 1931 р. н., проживав у місті Сквира Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю, про голод 1932-33 років розповідали батьки, а голод 1946-47 років пережив сам.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

По-перше засуха, а по-друге недбале ставлення держави.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Це робили спеціально організовані бригади, які шукали продукти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Такі випадки були, проте винагород, я думаю, не було ніяких.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Місцева влада дозволяла забирати продукти. Тобто були лише усні розпорядження, а ніяких документів не предявлялося.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Арешти, розкулачування були, подекуди побиття.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Мали, ходили з рушницями, спеціально організовані бригади.

Як люди боронилися?

Дехто тікав, а дехто ждав своєї участі і ніяк не противився.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Так, можна було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали, як їх називали незаможні комітетчики. Це робили різними шляхами, де було щось підозріле на городі, там починали копати і дивилися чи є там щось.

Де можна було заховати продукти харчування?

Дивлячись які продукти, зерно надовго закопувати не можна було, а все інше, то був неврожай, то й не було що закопувати, все було наяву.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, період такий був – варили для них спеціальну баланду, бо не було що їсти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Переважно лише харчові продукти, а це вже залежало від совісті тих, хто ходив по хатах.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чув. Давали строк. Вийшов указ 7.07.47 року – за один кілограм колосків можна було одержати від 5 до 7 років.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, але люди нелегально збирали, бо це була необхідність.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Спеціальні сторожа, об’єзчики, так називаємиє, охороняли поля і комори, зерно, що було.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Більш всього ні. Добровільно-принудительно, можна так сказать. Раз пійшло об’єдинение землі, то людина попадала в такі умови, що повинна була йти в колгосп.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Як змушували я не пам’ятаю, але більшість людей змушені були здати свою землю в колективне господарство.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Здавали, як правило, її в колгосп.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вдень, і вночі ходили забирати.

Скільки разів приходили до хати?

Кожен день.

Коли почали помирати від голоду?

В основному в 1933-му році весною, взимку, в основному в 1933-му році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Держава опікувалась, забирали їх в діддом і приюти, проте багато вмирало через слабкість.

Хто не голодував у селі і чому?

Той, хто міг достать їжу і мали зерно.

Хто зумів вижити?

Вижив взагалі малий процент.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

В основному ділилися. Якщо якась сім’я, то хтось щось міг достать, якісь пайки получали, то ділилися звичайно, а більшість – так по селах було трудно.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, допомагали, було так, що привозили з великих міст щось.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Варили баланду з лободи, щавля, берізки.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Люди ловили ворон, горобців, де яку бачили дичь.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Міняли в кого щось було, міняли, але це був дуже малий процент людей.

Чи був голод у містах?

Тоже, проте там був хліб.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

В мене таких відомостей нема, проте знаю, що багато помирали цілими сім’ями. 

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Точно відповісти не можу, проте чув, що вони були по селах.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронила сільрада. Були братські могили, ховали переважно дітей.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Вони отримували якийсь пайок.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі, є такі місця, братські могили у кожному селі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Взагалі, почти, що ні, так коли хто нагадає. А так – дуже мало приділяють цьому увагу.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За часів радянської влади мовчали взагалі, а тепер в залежності від пастора, чи хтось йому нагадає, а раніш ні.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Навряд чи современна молодьож взагалі цим цікавиться. Старше покоління більше знає від своїх батьків і саме пам’ятає трохи голод 1946-47 рр.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винним в цьому в основному держава, більш ніхто.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  27.07.2003 р.;

Хто записав: Фіщенко Наталія Олександрівна;

Респондент: Сенич Яніна Миколаївна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Сенич Яніна Миколаївна, 1925 р. н., проживала у селі Безпечна Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Да, помню голод 1932-1933 рр.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неурожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Влада забирала.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Забирали, не було ніяких документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ну да висилали, арешти.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Аякже, конешно, вони мали.

Як люди боронилися?

Ну як боронилися – мусили зав’язуватись в колгоспи.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ну, конешно, можна – ховали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

А шо шукали штиками і даже забирали скрині.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Пару чоловік

Де можна було заховати продукти харчування?

Ну, де закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Пока не давали, потом робили, то давали на трудодні.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Ну да все забирали і худобу все.

Що таке “Закон про про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Комірником такого чоловіка називали.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Мусили йти, бо висилали в тюрми.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ну да, записувались.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Нігде не переховували, худоба була у своїх повітках.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили тільки дньом.

Скільки разів приходили до хати?

Ну, раз приходили, потім не приходили.

Коли почали помирати від голоду?

Вимирали.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ну тоді забирали в приюти.

Хто не голодував у селі і чому?

У нас була корова, сметани насобираєм. Батько їздив в Западну мінять на одежу.

Хто зумів вижити?

Хто був заможним, ходили також крали.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ну да, носили молоко сусідкі, у неї не було корови.

Які засоби вживали до виживання?

А шо робили, нічого, тоді бідні люди були.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Та яку допомогу, як усі бідні були.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ну шо, з малини чай варили, з вишні, смородини.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Не помню.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Курей, поросят, качок, гусей держали.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

А чого не можна.

Чи був голод у містах?

Був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, у моєму селі ніхто не помер. Згадала, люди сім’ями даже помирали.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Да, їли, сусідка хлопця свого зарізала.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На візок і викидали в яму.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Нє, тоді ніхто не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Означили кусок, там і ховали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Конєшно, поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ну, як хто і живий, поминають. У мене ніхто не вмер.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Костел є польський, то українці не ходять.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Єсть общий.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Хто цікавився, той знає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А кого будеш винить, як голодовка.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: м. Сквира, Скиврський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  17.07.2005 р.;

Хто записав: Коба Олексій;

Респондент: Правдюк Вікторія Прокопівна, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Правдюк Вікторія Прокопівна, 1921 р. н., проживала у селі Буки Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Помню, помню, бо я це все пережила.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Дії влади, бо ходили забирали зерно, по сараях – забирали все.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Я не помню. Проте пам’ятаю, що забирали усе. Хто не зміг щось знайти поїсти, ті пухли з голоду і помирали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, проте знаю, що доноси були. Так жінка мого дяди донесла, де батько в возовні в углу заховав пшеницю чи жито і прийшли викідали сіно з тої возовні, достали ту бочку з зерном і забрали. А залишилися без нічого.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Я не знаю від кого було якесь розрешеніє від голови чи інших осіб, але вони ходили шпичали і вилазили навіть на гребні хати і дивилися, щоб у вузликах там не заховали того зерно.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не помню, щоб наказували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не помню.

Як люди боронилися?

Не пам’ятаю, бо я була ще неповнолітньою.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було, але як приходили, так знаходили і все забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не знаю, як їх звали, а шукали вилами загостреними штригали в землю і сіно, і якщо щось знаходили, все забирали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили мужчини по год 30-40 по 3, по 2 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в кубашки, де печі є, висипали пепіл і ставили горщики з зерном.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

В колгоспі я не помню, а була в сусідньому селі комуна, бо я туди ходила, хотіла, щоб дали кусочок хліба.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Колективізація була, то забирали худобу, забирали інвентар: борони, драпани в 1933-му році.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула, що ходили збирали колоски, а людей наказували, давали по 3, по 5 годи.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не знаю чи дозволяли, а люди самі ходили навіть їли недозрілі бубки.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були сторожа, що отримували записи про трудодні.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не хотіли. Хто не хотів, то забирали в них драпани і зерно, наказували їх.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не помню.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Бувало приходили і дньом, і ввечері. Шукали у кроваті у подушках, щоб туди торбинки з зерном не сховали.

Скільки разів приходили до хати?

Не помню.

Коли почали помирати від голоду?

Коли не було що їсти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я не помню.

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю. Були богатші люди, які за молоко приносили нам картоплю, то і ми не пухли з голоду, у нас в сім’ї було 8 дітей, ніхто не помер.

Хто зумів вижити?

У кого був запас, той вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

У кого що було, то приносили, а в кого не було, ті й помирали.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Допомагали, у нас була корова, то приходили мамин брат, племянники, ждали коли корова прийде з поля, то ми їм хоч по стаканчику молока давали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ягід ніяких не було, а була бугела, калачики, що росли попід забором.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Устриці я ходила збирала, черепахи, як їх називали, і рибу тато ловив.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Я тоді не їздила, тато їздив, привозив пару яблук, поріжимо на кусочки, кинемо в чай і думаємо, що то добрий чай.

Чи був голод у містах?

Не знаю, нікуди не їздила.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Я знаю, що дуже багато вимерло, півсела.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Одно було, що мати забила чи задушила свою дочку, а куди тіло діла невідомо.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Яма була на кладбищі і їздив один чоловік виділений, попід хатами їздив. Ходив по хатах, дихає чоловік, а йому кажуть, а чому за ним завтра їхать, то беруть за руки за ноги викинули у ту безтарку, привозять до ями і викинули до ями.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Я не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Приходять поминають, кладуть щось, кажуть що це обща могила.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква, у Буках построїли.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Немає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю, чи власть така була, чи Сталін, чи наші.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2003 р.;

Хто записав: Маційчук Тетяна;

Респондент: Бодашевська(в дівоцтві Сегеда) Параска Іванівна, 1913 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Бодашевська(в дівоцтві Сегеда) Параска Іванівна, 1913 р. н., проживала у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.

В той час, коли ми із родиною проживали на вул. Шкільній, яка знаходилася в центрі села. В хаті на дві половини, з однієї половини наша сім’я, а з другої сім’я Бодашевської Соловії і Михалка, їх було четверо дітей і жили без батьків з бабою. В період голоду в них померла баба, я уже забула як її звали і одна дитина, Микола. Троє дітей вижили, бо їх позабирали родичі. Наша мати також узяла до себе одну дитину (Соловію).

В той час наша родина ще не були колгоспниками, хоч колгосп був уже утворений і називався «Вільний лан», голови колгоспу не пам’ятаю. Урожай в колгоспі і одноосібників був гарний і я не розуміла, чому ходять і забирають усе зерно, що було в коморі, навіть квасолю, що було в горщиках на горі. Мій батько видно знав, що трусять зерно, то трохи заховали. Ховали кругом, закопували в мішках, діжках, в торбинках, ховали за обкладину (це те збіжжя, яким утепляли хату з надвору). До нас ходили і шукали дуже часто. Особливо наші сільські активісти – Шевчук Маклєй і Осадчий Малахій, вони вишукували де мишача діра, від них не можна було заховати, кругом знайдуть, навіть, в горщиках в печі заглядали, якщо в горщику було зерно, то і те забирали. Коли в нас не уже було що брати, то нас вигнали серед зими із хати, сказали, що ми куркулі, а в хату сільська рада поселила вчителів. Ми із мамою пішли до нашої родички – Гаркавої Мокрини, а тато поїхав у Київ на заробіток. В Мокрини перезимували, весною приїхали тато, посадили огород і чекали нового урожаю, цей період був дуже важкий, харчувалися різними травами та зіллям. Дождалися нового врожаю, багато людей помирало в цей час від того, що ішли в поле, терли колоски і їли зерно і мерли прямо в полі. В нас було на полі хліб, ми його вижали, обмолотили і заховали, бо опять ходили і шукали. В цей період ми хліб ховали у вчителів у хлівчику, біля школи, – замітали в хліві землю, на неї висипали зерно, зверху накривали радном, а на радно розтрушували сміття.

Перестали шукати тоді, як тато написав заяву в колгосп. От тоді до нас перестали придератися. Дякуючи долі, в нас вижили всі: тато, мама, я, Поля і брат Василь, найменший, якого силою забрали в Германію у війну і він десь там загинув.

Померлих людей хоронили на цвинтарі, зараз там на тому місці стоїть здоровий, високий хрест. Скільки померло людей, я не знаю, але яма була здорова і в неї цілу зиму і весну звозили трупи. В нашому селі випадків людоїдства не було, а на висілку, що під селом, розповідали, що одну сім’ю було вирізано і їх з’їли сусіди.

Була викопана здорова яма, по селу їздила гарба із двома односельчанами, які збирали померлих і звозили в яму. Цю яму не засипали землею, а засипали тоді, як до верху закидали трупами.

Оце таке страхіття, дитино, ми пережили, а чому це так з нас знущалися, я тобі сказати не можу. Витворяли те саме, що й зараз, люди кинуті на проізвол долі, нам старим байдуже, але шкода вас діточок, що наші керівники не взяли уроку із тієї страшної пори.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  19.07.2003 р.;

Хто записав: Дмитрук Олександр;

Респондент: Дмитрук Мотря Григорівна, 1920 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Дмитрук Мотря Григорівна, 1920 р. н., проживала у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Ти сказав голод, у мене аж серце похололо. Канєшно, пам’ятаю, у мене два брати і мати у 1933-му померли.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неврожаю не було! Просто приходили люди і забирали все до зернини.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Свої сільські, підібрали собі банду і ходили по хатах трусили!

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Шось там було, Бог їм суддя. На чужому горі…

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Як заходили, забирали усі запаси, харчі, та й шли собі.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Дядько мав землю і добре жили. То до нього прийшли, у кінці городі розстріляли, ну а моїх двоюрідних сестер викинули з хати на мороз…

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Канєшно, мали!

Як люди боронилися?

Та ніяк, всі боялися слово сказати!

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Та можна було якусь жменьку… на скільки її хватить?

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

А вони тобі треба? Їх всерівно вже немає. Шукали, доня, шпичками! На подвір’ї, таку всю землю ходили протикали, в хатах протикали – чи нема нічого між стінами, чи під підлогою.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багацько їх було!

Де можна було заховати продукти харчування?

А де їх заховаєш много? Всюди найдуть, а якшо найдуть, то зовсім горе буде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Там була кухня, де була якась лобода поварена. Брат робив наш трохи, то приносив казанок, а воно таке зелене…

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Який там був одяг! У нас от забрали худобу, подушки, навіть лавки!

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Тільки назбираєш торбинку і засудять… У жінки знайшли качан кукурудзи і засудили на 8 год.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Я ж кажу, людей судили за це.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єжчики їздили, батогами сікли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Яке добровольно, зачинять у хату… Свекор розказував, що подав заявку, а вночі передумав і зранку забрав. Хто перший вступив, то тим добре жилося. 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Постіпенно всі мусили йти, а шо ти зробиш?

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де її сховаєш? Свекор у садку прив’язав, а на тих, хто прийшов почав кричав, що вони і вкрали корову. Але всі мусили віддавати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли їм хотілося, тоді й приходили. Вони все добро все одно по домах забирали.

Скільки разів приходили до хати?

У нас були один раз, то й мало шо було взяти.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му році. Це був самий страшний рік. Після війни люди вже не мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

В селі були інтернати, де їх кормили.

Хто не голодував у селі і чому?

У кого корова була! Не голодували ті, хто по хатам ходили, всьо равно все додому забирали.

Хто зумів вижити?

Люди пухли від голоду. Я нікудишня до харчів, то й мені більш-менш було…

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Шо кому вділить, як ні у кого нічого.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Де ж ті родичі були, у всіх голод. У Селезенівці було те ж саме. Кожен волнувався за себе.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шо ж, усе шо було. Порубаний клєвер, пекли млинці з лободи, полови. Їли блекоту, калачики.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Кожний як міг, так і виживав. Їли все, бо їсти хотілося.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Шо ж там виміняти. Міняли у кого було. У війну наоборот з города їхали у село.

Чи був голод у містах?

Певно, шо був. Город недалеко від села. По всім був голод, по всій Україні.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато людей вмерло. Сім’ями вмирали.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

На посьолку шось було. Казали, що якась жінка вбила дитину… Але батько дитини зарубав вбивцю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

В общу яму, як у війну кидали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

«Хороба» їх знає, чи їм давали, чи вони дурно їздили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладбищі вирили яму і скидали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята?

Коли поминають, коли не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Каждий собі у граматку записало. Піп не ходить, дай гроші, то й посвятить.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Канєшно, є. До Київського, а до якого ж ше?

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Годів 5 назад поставили на кладбищі, де тоді у яму вмерлих скидали. У мене там два брати.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Мусять знати, шоб не повторилось того! Розповідала кому інтересно і хто розпитував.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Власть така була.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  20.07.2003 р.;

Хто записав: Дмитрук Олександр;

Респондент: Гордійчук Тетяна Кіндратівна, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Гордійчук Тетяна Кіндратівна, 1921 р. н., проживала у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю, у мене більшість родичів вмерло у 33-му році.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Ходили ці представітєлі по людям, забирали усе, шо можна було.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Та свої сільські, багацько їх було. Борис, Пацька…

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю чи була винагорода та закладали один одного добре, хватало шпіонів.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Та які документи… прийшли, угрожали, винесли все і живи як хочеш.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

А то ж шо. Знущалися, іздівалися, як уміли і могли.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Без зброї вони б, думаю, не ходили, та я не бачила.

Як люди боронилися?

А хіба хто боровся. І гадки такої не було. За таке вони могли без суду і слєдствія… та й шо ти їм зробиш!?

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Вони, як ті собаки, усе знаходили, та й ці шпіони помагали. Отакі люди були.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Та шо казати, їх уже нема. Їх і досі бояться. Борис той вже сліпий був на старість, та все крав, шо налапає. А як помер літом якогось году, то днів зо 5 лежав у хаті, засмердівся, то так і поховали не прибравши.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Їх ціла банда була. Шей вчителі з ними ходили.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хіба шо десь далеко на городі закопаєш, якшо управишся.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Була кухня, общий казан. Увсігда одне і то же – якесь зелене, густе. Та тоді воно було добре, а свині, може, й не їли б.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все брали, та вони його додому тягли, багатіли… на чужому горі!

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Та не чула наче.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Яке там. Могли засудити і розстріляти на місці, а діти сиротами остануться. Ми, діти, бігали крадькома.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були люди, ото в них все було, ті не голодували. Та Бог їм суддя.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто там хотів. У кожного було своє господарство, знали за шо робили.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

А то ж то! Бувало зачиняли в хатах, грозили. Змушені були усі йти.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Мало кому це удавалось. У всіх постепенно позабирали, а шо ти зробиш… собственники.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вдень, і вночі. Чаще вдень, а вночі, то хіба ходили, то собі крали.

Скільки разів приходили до хати?

У нас були декілька раз. Та у нас і мало було шо брать. Сусідка помагала…

Коли почали помирати від голоду?

У 3-му вже вмирали десятками. Пухли з голоду, страшна була пора.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Шось там опікувались.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто по хатам ходив, у людей брав.

Хто зумів вижити?

Більшість померла, конєшно. А то так – хто шо сховає або знайде, або у кого корова була.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Та чим хто допоможе, хіба шо могла б допомогти вмерти скоріше… страшно вспоминать.

Які засоби вживали до виживання?

Їли усе, шо могли – так і виживали!

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі тоже голодували, хто б і їм поміг. Якби то було, то, може, й помогли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Усе, шо під ногами цвіло і росло… страх, воно гірке, а ти його їси.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Полинь, калачики, лобода…

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Шо могли упіймати – те й їли. Знаю, шо собаками і котами кормилися.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Хто туди їздив чи ходив, може, шось і вимінювали, якшо було за шо. Та я була мала, то не мала діла до того.

Чи був голод у містах?

Мабуть, був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Кому воно треба його щитать! Горе та й годі. Півсела як не було.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не помню, та наче і не було, і ніхто нічого не розказував.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладбищі було місце, де скидали тіла.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Голодні б, мабуть, не їздили. Та то тоже не легка була робота!

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ти ж бачив хреста на цвинтарі коло дороги. Ото воно і є – уся моя сім’я.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Люди зносять токо гостинці, хто пам’ятає. Та вже таких мало.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують час від часу. А при комуністах боронь Боже!

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, наче до Київського.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Хто помнить, той розказує. Та зараз такі діти, шо їм до того діла немає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Власть була така!

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 19.07.2003 р. ;

Хто записав: Дмитрук Олександр Миколайович;

Респондент: Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н.,  Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н.,

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н. та Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н., проживали у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Як не пам’ятати, якшо у те время люди вимирали сім’ями. У 33-му ото іде людина, упала і нежива. Були дітьми, але помним, як учора.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Та ходила ця банда по хатах і забирали все, шо можна. Оставляли людей без бубки хліба… Отако вмирай, та й усе…

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Свої, сільські. Даже були у нас такі учитель і учителька Довсіцькі… У неї було таке гарне біле волосся. Пацька ходив… Та багато їх було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Може й було та кому до того діло. Вони всеравно собі забирали відібране.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Може й мали який документ. Нікому нічого не показували… Банда.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ой, стільки людей загубили. Один хотів заховати кабана… знайшли. Повезли з села на возі, більше й не бачили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Канєшно мали. Люди дуже налякані. Багато куркулів розстрілювали…

Як люди боронилися?

Та яке там боронилися, у всіх діти… за них думали… Як не ці, так другі прийшли б.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, та всюди знаходили… А те, шо не знаходили – на довго не хватало.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Це вони добре вміли. Ходили зі шпичками, протикали усюди, забирали до зернини!

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багато їх було, усі з села. Та вже всі повмирали і ніхто про них не згадає. Багатьох при жизні покарано…

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопати десь на городі далеченько, в подушках, у колисці.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хіба ж то їжа. Шось там наварять таке зелене, непонятно з чого воно. Але їли…

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все, що можна було забрали, у кого шо було цінне, як оті бандіти.

Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Не чули. Це, може, то, шо запрещали колоски збирати?

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Та яке там, як ті собаки налетять.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єщики їздили, вони то точно не бідували.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Тільки-но всі почали хазяйнувати. Ніхто не хотів, мало хто зразу пішов.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Канєшно, той голод із-за цього зробили. Хотіли, щоб Україна вимерла.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Це не голка, де ж її сховаєш. Рано чи пізно усі мусили оддать худобу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли їм збриде в голову, тоді й ходили. Вночі підкопували погріби, вибирали до картоплинки. А хто прокинеться, то добре, якщо тільки зв’яжуть!

Скільки разів приходили до хати?

«Добрих» людей хватало. Ото як здадуть, то обов’язково прийдуть. Дуже жестокі… як ті кати.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У селі був временний інтернат, їх там кормили, їм від того було не легше.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто ходили по хатам – у них усе було. Якщо тут думаєш де і шо знайти, то там усе було.

Хто зумів вижити?

Кому повезло, можна сказать. Люди пухли від голоду. Хто був не дуже до харчу, тим було легше.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Усюди голод, чим могли допомогти?

Які засоби вживали до виживання?

Постоянно ходили шось шукали поїсти. Ходили… то вже були не люди, як звірі. Боротьба за виживаніє!

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі тоже були впроголодь, такі самі. шо вони поможуть?

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Та все, шо зелене… Калачики, клєвер, лобода, блекота. А то бігали на ставок – корінці очерета їсти. Вони казались такі солодкі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Та такого наче нічого не їли. Усі обессилені були, то там ловили. Якби зловили шось, то, певно, шо їли б.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У нас не було шо мінять. Може й можна було шось вимінять!

Чи був голод у містах?

Був, конешно, чо ж не був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Ніхто ніколи не щитав. Але дуже багацько померло. Отако була сім’я, а вже нема…

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У селі наче не було. А тако шось чули, та брехати не буду.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На цвинтарі викопали яму та тако скидали всіх.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Про це не знаєм. Та, певно, шо за дурно не їздили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я ж кажу на цвинтарі, там зараз хрест поставили.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Бува поминають, бува не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз градують рідко. Люди у граматках імена записують, то, певно, шо згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

А шо, ти не знаєш, канєшно, є. До нашого, до Київського.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про це мають усі знати і поминать, шоб не повторилось, не дай Бог. Дітям, онукам розповідали, а теперішня молодьож хіба шось пойме.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

У Сталіна, у партії політика така була – винищити український народ.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 19.07.2003 р. ;

Хто записав: Дмитрук Олександр Миколайович;

Респондент: Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н., Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н., та Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н., проживали у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Як не пам’ятати, якшо у те время люди вимирали сім’ями. У 33-му ото іде людина, упала і нежива. Були дітьми, але помним, як учора.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Та ходила ця банда по хатах і забирали все, шо можна. Оставляли людей без бубки хліба… Отако вмирай, та й усе…

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Свої, сільські. Даже були у нас такі учитель і учителька Довсіцькі… У неї було таке гарне біле волосся. Пацька ходив… Та багато їх було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Може й було та кому до того діло. Вони всеравно собі забирали відібране.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Може й мали який документ. Нікому нічого не показували… Банда.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ой, стільки людей загубили. Один хотів заховати кабана… знайшли. Повезли з села на возі, більше й не бачили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Канєшно мали. Люди дуже налякані. Багато куркулів розстрілювали…

Як люди боронилися?

Та яке там боронилися, у всіх діти… за них думали… Як не ці, так другі прийшли б.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, та всюди знаходили… А те, шо не знаходили – на довго не хватало.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Це вони добре вміли. Ходили зі шпичками, протикали усюди, забирали до зернини!

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багато їх було, усі з села. Та вже всі повмирали і ніхто про них не згадає. Багатьох при жизні покарано…

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопати десь на городі далеченько, в подушках, у колисці.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хіба ж то їжа. Шось там наварять таке зелене, непонятно з чого воно. Але їли…

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все, що можна було забрали, у кого шо було цінне, як оті бандіти.

Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Не чули. Це, може, то, шо запрещали колоски збирати?

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Та яке там, як ті собаки налетять.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єщики їздили, вони то точно не бідували.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Тільки-но всі почали хазяйнувати. Ніхто не хотів, мало хто зразу пішов.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Канєшно, той голод із-за цього зробили. Хотіли, щоб Україна вимерла.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Це не голка, де ж її сховаєш. Рано чи пізно усі мусили оддать худобу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли їм збриде в голову, тоді й ходили. Вночі підкопували погріби, вибирали до картоплинки. А хто прокинеться, то добре, якщо тільки зв’яжуть!

Скільки разів приходили до хати?

«Добрих» людей хватало. Ото як здадуть, то обов’язково прийдуть. Дуже жестокі… як ті кати.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У селі був временний інтернат, їх там кормили, їм від того було не легше.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто ходили по хатам – у них усе було. Якщо тут думаєш де і шо знайти, то там усе було.

Хто зумів вижити?

Кому повезло, можна сказать. Люди пухли від голоду. Хто був не дуже до харчу, тим було легше.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Усюди голод, чим могли допомогти?

Які засоби вживали до виживання?

Постоянно ходили шось шукали поїсти. Ходили… то вже були не люди, як звірі. Боротьба за виживаніє!

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі тоже були впроголодь, такі самі. шо вони поможуть?

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Та все, шо зелене… Калачики, клєвер, лобода, блекота. А то бігали на ставок – корінці очерета їсти. Вони казались такі солодкі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Та такого наче нічого не їли. Усі обессилені були, то там ловили. Якби зловили шось, то, певно, шо їли б.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У нас не було шо мінять. Може й можна було шось вимінять!

Чи був голод у містах?

Був, конешно, чо ж не був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Ніхто ніколи не щитав. Але дуже багацько померло. Отако була сім’я, а вже нема…

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У селі наче не було. А тако шось чули, та брехати не буду.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На цвинтарі викопали яму та тако скидали всіх.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Про це не знаєм. Та, певно, шо за дурно не їздили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я ж кажу на цвинтарі, там зараз хрест поставили.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Бува поминають, бува не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз градують рідко. Люди у граматках імена записують, то, певно, шо згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

А шо, ти не знаєш, канєшно, є. До нашого, до Київського.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про це мають усі знати і поминать, шоб не повторилось, не дай Бог. Дітям, онукам розповідали, а теперішня молодьож хіба шось пойме.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

У Сталіна, у партії політика така була – винищити український народ.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Таборів, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 22.08.2003 р.;

Хто записав: Міщенко Олег;

Респондент: Павлівська Марія Андріївна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Павлівська Марія Андріївна, 1922 р. н., проживала у селі Таборів Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947 роках?

Була тоді голодовка.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха. податки, чи щ прала урожай влада?

У 1946-47 роках голод був через засуху, а в 1932-33 роках заганяли всіх у колгоспи. У куркулів забирали їхнє майно.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто не робив?

Начальники.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Була мала, не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Мій батько сидів 3 тижні у Баришівці в тюрмі.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Не боронилася.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Куркулі ховали зерно, а мій батько був середняк, то відразу все заніс у колгосп.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не забирали.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього? Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Так, ходили збирали колоски на полі. Страшне що робилося, гонили з поля.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не знаю, не пам’ятаю.

Скільки разів приходили до хати?

Декілька.

Коли почали люди помирати з голоду?

Навесні, найбільше.

Що було з малими сиротами. Чи ними опікувалася держава.

Організували інтернати.

Хто не голодував у селі і чому?

В кого була корова, той не голодував.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так. допомагали один одному.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бур’яни, акацію. Буряки терли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У 1947-му році їздили на Західну Україну.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронения людей від голоду?

На полі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз поминають, а за часів радянської влади – ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У нас немає церкви.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Так, є.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про не своїм дітям, онукам, сусідам?

Я сама вчителька, розповідала дітям.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А хто його знає.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).