Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 19.07.2003 р. ;

Хто записав: Дмитрук Олександр Миколайович;

Респондент: Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н.,  Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н.,

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н. та Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н., проживали у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Як не пам’ятати, якшо у те время люди вимирали сім’ями. У 33-му ото іде людина, упала і нежива. Були дітьми, але помним, як учора.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Та ходила ця банда по хатах і забирали все, шо можна. Оставляли людей без бубки хліба… Отако вмирай, та й усе…

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Свої, сільські. Даже були у нас такі учитель і учителька Довсіцькі… У неї було таке гарне біле волосся. Пацька ходив… Та багато їх було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Може й було та кому до того діло. Вони всеравно собі забирали відібране.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Може й мали який документ. Нікому нічого не показували… Банда.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ой, стільки людей загубили. Один хотів заховати кабана… знайшли. Повезли з села на возі, більше й не бачили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Канєшно мали. Люди дуже налякані. Багато куркулів розстрілювали…

Як люди боронилися?

Та яке там боронилися, у всіх діти… за них думали… Як не ці, так другі прийшли б.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, та всюди знаходили… А те, шо не знаходили – на довго не хватало.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Це вони добре вміли. Ходили зі шпичками, протикали усюди, забирали до зернини!

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багато їх було, усі з села. Та вже всі повмирали і ніхто про них не згадає. Багатьох при жизні покарано…

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопати десь на городі далеченько, в подушках, у колисці.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хіба ж то їжа. Шось там наварять таке зелене, непонятно з чого воно. Але їли…

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все, що можна було забрали, у кого шо було цінне, як оті бандіти.

Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Не чули. Це, може, то, шо запрещали колоски збирати?

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Та яке там, як ті собаки налетять.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єщики їздили, вони то точно не бідували.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Тільки-но всі почали хазяйнувати. Ніхто не хотів, мало хто зразу пішов.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Канєшно, той голод із-за цього зробили. Хотіли, щоб Україна вимерла.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Це не голка, де ж її сховаєш. Рано чи пізно усі мусили оддать худобу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли їм збриде в голову, тоді й ходили. Вночі підкопували погріби, вибирали до картоплинки. А хто прокинеться, то добре, якщо тільки зв’яжуть!

Скільки разів приходили до хати?

«Добрих» людей хватало. Ото як здадуть, то обов’язково прийдуть. Дуже жестокі… як ті кати.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У селі був временний інтернат, їх там кормили, їм від того було не легше.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто ходили по хатам – у них усе було. Якщо тут думаєш де і шо знайти, то там усе було.

Хто зумів вижити?

Кому повезло, можна сказать. Люди пухли від голоду. Хто був не дуже до харчу, тим було легше.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Усюди голод, чим могли допомогти?

Які засоби вживали до виживання?

Постоянно ходили шось шукали поїсти. Ходили… то вже були не люди, як звірі. Боротьба за виживаніє!

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі тоже були впроголодь, такі самі. шо вони поможуть?

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Та все, шо зелене… Калачики, клєвер, лобода, блекота. А то бігали на ставок – корінці очерета їсти. Вони казались такі солодкі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Та такого наче нічого не їли. Усі обессилені були, то там ловили. Якби зловили шось, то, певно, шо їли б.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У нас не було шо мінять. Може й можна було шось вимінять!

Чи був голод у містах?

Був, конешно, чо ж не був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Ніхто ніколи не щитав. Але дуже багацько померло. Отако була сім’я, а вже нема…

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У селі наче не було. А тако шось чули, та брехати не буду.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На цвинтарі викопали яму та тако скидали всіх.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Про це не знаєм. Та, певно, шо за дурно не їздили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я ж кажу на цвинтарі, там зараз хрест поставили.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Бува поминають, бува не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз градують рідко. Люди у граматках імена записують, то, певно, шо згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

А шо, ти не знаєш, канєшно, є. До нашого, до Київського.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про це мають усі знати і поминать, шоб не повторилось, не дай Бог. Дітям, онукам розповідали, а теперішня молодьож хіба шось пойме.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

У Сталіна, у партії політика така була – винищити український народ.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Кривошиїнці, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 19.07.2003 р. ;

Хто записав: Дмитрук Олександр Миколайович;

Респондент: Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н., Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Волинець Андрій Іванович, 1921 р. н., та Волинець Ганна Семенівна, 1923 р. н., проживали у селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Як не пам’ятати, якшо у те время люди вимирали сім’ями. У 33-му ото іде людина, упала і нежива. Були дітьми, але помним, як учора.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Та ходила ця банда по хатах і забирали все, шо можна. Оставляли людей без бубки хліба… Отако вмирай, та й усе…

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Свої, сільські. Даже були у нас такі учитель і учителька Довсіцькі… У неї було таке гарне біле волосся. Пацька ходив… Та багато їх було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Може й було та кому до того діло. Вони всеравно собі забирали відібране.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Може й мали який документ. Нікому нічого не показували… Банда.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ой, стільки людей загубили. Один хотів заховати кабана… знайшли. Повезли з села на возі, більше й не бачили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Канєшно мали. Люди дуже налякані. Багато куркулів розстрілювали…

Як люди боронилися?

Та яке там боронилися, у всіх діти… за них думали… Як не ці, так другі прийшли б.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, та всюди знаходили… А те, шо не знаходили – на довго не хватало.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Це вони добре вміли. Ходили зі шпичками, протикали усюди, забирали до зернини!

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багато їх було, усі з села. Та вже всі повмирали і ніхто про них не згадає. Багатьох при жизні покарано…

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопати десь на городі далеченько, в подушках, у колисці.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хіба ж то їжа. Шось там наварять таке зелене, непонятно з чого воно. Але їли…

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все, що можна було забрали, у кого шо було цінне, як оті бандіти.

Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Не чули. Це, може, то, шо запрещали колоски збирати?

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Та яке там, як ті собаки налетять.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єщики їздили, вони то точно не бідували.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Тільки-но всі почали хазяйнувати. Ніхто не хотів, мало хто зразу пішов.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Канєшно, той голод із-за цього зробили. Хотіли, щоб Україна вимерла.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Це не голка, де ж її сховаєш. Рано чи пізно усі мусили оддать худобу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли їм збриде в голову, тоді й ходили. Вночі підкопували погріби, вибирали до картоплинки. А хто прокинеться, то добре, якщо тільки зв’яжуть!

Скільки разів приходили до хати?

«Добрих» людей хватало. Ото як здадуть, то обов’язково прийдуть. Дуже жестокі… як ті кати.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У селі був временний інтернат, їх там кормили, їм від того було не легше.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, хто ходили по хатам – у них усе було. Якщо тут думаєш де і шо знайти, то там усе було.

Хто зумів вижити?

Кому повезло, можна сказать. Люди пухли від голоду. Хто був не дуже до харчу, тим було легше.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Усюди голод, чим могли допомогти?

Які засоби вживали до виживання?

Постоянно ходили шось шукали поїсти. Ходили… то вже були не люди, як звірі. Боротьба за виживаніє!

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі тоже були впроголодь, такі самі. шо вони поможуть?

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Та все, шо зелене… Калачики, клєвер, лобода, блекота. А то бігали на ставок – корінці очерета їсти. Вони казались такі солодкі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Та такого наче нічого не їли. Усі обессилені були, то там ловили. Якби зловили шось, то, певно, шо їли б.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У нас не було шо мінять. Може й можна було шось вимінять!

Чи був голод у містах?

Був, конешно, чо ж не був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Ніхто ніколи не щитав. Але дуже багацько померло. Отако була сім’я, а вже нема…

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У селі наче не було. А тако шось чули, та брехати не буду.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На цвинтарі викопали яму та тако скидали всіх.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Про це не знаєм. Та, певно, шо за дурно не їздили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я ж кажу на цвинтарі, там зараз хрест поставили.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Бува поминають, бува не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз градують рідко. Люди у граматках імена записують, то, певно, шо згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

А шо, ти не знаєш, канєшно, є. До нашого, до Київського.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про це мають усі знати і поминать, шоб не повторилось, не дай Бог. Дітям, онукам розповідали, а теперішня молодьож хіба шось пойме.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

У Сталіна, у партії політика така була – винищити український народ.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Таборів, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 22.08.2003 р.;

Хто записав: Міщенко Олег;

Респондент: Павлівська Марія Андріївна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Павлівська Марія Андріївна, 1922 р. н., проживала у селі Таборів Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947 роках?

Була тоді голодовка.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха. податки, чи щ прала урожай влада?

У 1946-47 роках голод був через засуху, а в 1932-33 роках заганяли всіх у колгоспи. У куркулів забирали їхнє майно.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто не робив?

Начальники.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Була мала, не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Мій батько сидів 3 тижні у Баришівці в тюрмі.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Не боронилася.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Куркулі ховали зерно, а мій батько був середняк, то відразу все заніс у колгосп.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не забирали.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього? Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Так, ходили збирали колоски на полі. Страшне що робилося, гонили з поля.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не знаю, не пам’ятаю.

Скільки разів приходили до хати?

Декілька.

Коли почали люди помирати з голоду?

Навесні, найбільше.

Що було з малими сиротами. Чи ними опікувалася держава.

Організували інтернати.

Хто не голодував у селі і чому?

В кого була корова, той не голодував.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так. допомагали один одному.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бур’яни, акацію. Буряки терли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У 1947-му році їздили на Західну Україну.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронения людей від голоду?

На полі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз поминають, а за часів радянської влади – ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У нас немає церкви.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Так, є.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про не своїм дітям, онукам, сусідам?

Я сама вчителька, розповідала дітям.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А хто його знає.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Таборів, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 22.08.2003 р.;

Хто записав: Міщенко Олег;

Респондент: Бойко Володимир Карпович, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Бойко Володимир Карпович, 1924 р. н., проживав у селі Таборів Сквирського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, урожай влада?

У 1933 році був голод штучний. Організований владою.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали і в полі, і в городі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна.

Народ був настроєний, щоб доносити на сусіда, на брата.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Було всякого.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Керівники носили зброю, їм видавали.

Як люди боронилися?

Хто як міг.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Дуже трудно було приховати, його шукали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти.

Скільки їх приходило до хати. Хто ці люди?

До 10-ти чоловік.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали більшість продукти харчування, але брали й інші речі, все хороше.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чув.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори.

Сторож.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Більшість не хотіли йти в колгоспи. Йшли в колгосп ті, які нічого не мали.

Де переховували худобу? 

Ховали. Виривали в полі яму, робили дах, і там тримали свиню.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли хотіли.

Скільки разів приходили до хати?

Могли прийти 5-10 разів.

Що було з малими сиротами. Чи ними опікувалася держава.

Не звертали уваги.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Допомагали один одному.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу. Що попало шукали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживати у їжу?

Все, що літало і повзало.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна. Були б гроші.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Десятками возили за село.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були такі слухи.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

У полі.

Чи поминають їх на “Проводи”. “Гробки”, “Зелені свята”.

До цих пір. Згадують і поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують, поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідав.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада винна.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Пустоварівка, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2009 р.;

Хто записав: Чечель Ірина, Долінська Наталія;

Респондент: Верзун Ганна Тимофіївна, 15.02.1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Верзун Ганна Тимофіївна, 15.02.1925 р. н., проживала у селі Пустоварівка Сквирського району Київської області.

Щоб вижити, пішла пасти корову до своєї тітки Яковенко Пелагеї за скромну платню – чашечку молока.

В селі Пустоварівка її батьки – Рачук Тимофій Наумович, 1902 року народження, та Варвара Василівна, 1901 року народження, – прожили своє життя і зазнали немало страждань. Батьків примушували іти в колгосп, а для цього треба було написати заяву. Батько не пішов у колгосп, сім’ю розкуркулили, але залишили жити в селі. Двох дітей з батьками викинули на вулицю, жили в курені. До 1935 року сім’я жила у батькового брата, при повернені почали заново зводити стіни зруйнованої хати. Тимофій Наумович так і не пішов у колгосп, захворів на тиф, як косив очерет для хати, помер.

Поруч жила сім’я сусідів (9 чоловік) на прізвище Фурманчук, голодували, всі померли від голоду, дитя найменшеньке погризло собі пальчики на ручках – так хотіло їсти. Мій батько і мати разом з односельцями запрягли дві пари волів, погрузили на віз і завезли на цвинтар, в загальному рові всіх їх і похоронили.

Хочу згадати і брата Віталія, 1922 року народження, в роки Великої Вітчизняної війни був підпільником і за доносом був розстріляний за те, що співали пісню «Ще не вмерла Україна». Віталій в роки Голодомору допомагав односельцям. Він був фізично розвиненим підлітком, кмітливим, добрим і, щоб допомогти своїй сім’ї і односельцям, придумав для себе заняття. Брат скуповував молоко, разом з мамою робили ряжанку і дешево продавали, а часто і даром пригощав жителів села.

І сьогодні цілі сім’ї, які вижили, добрим словом згадують брата Віталія, на його могилі часто з’являються гостинці, квіти.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Пустоварівка, Сквирський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 2009 р.;

Хто записав: Чечель Ірина, Делійська Наталія;

Респондент: Білоцерківець Надія Андріївна, 05.02.1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Білоцерківець Надія Андріївна, 05.02.1925 р.н., проживала у селі Пустоварівка Сквирського району Київської області.

Батька – Білоцерківець Андрія Микитовича, який народився 1898 року, і матір – Горпину Іванівну, 1899 року народження, та чотирьох дітей Голодомор не обминув. Батько помер від голоду, представники НКВС забрали у сім’ї все майно, били всіх жорстоко. Члени сім’ї чинили опір, але в колгосп іти не хотіли, управляючі колгоспом обзивали «индусами», не давали навіть води напитися з річки.

Одного разу ми пасли людям корови, нас ледь не зарізали тільки через те, що діти не йшли працювати до колгоспу. Після смерті батька, матір в 1934 році примушували йти в колгосп таким чином: завели в хату, яку називали «двадцятихатка», побили і записали у списки колгоспників. Обидва брати (1920 і 1923 року народження) не хотіли працювати в колгоспі до початку Великої Вітчизняної війни. Часто вночі крали колоски, вступали в бійку з «об’єжчиками» полів, годували сім’ю і ділилися з сусідами кашею, яка називалася «затірка».

Одинока жінка, якій брати допомагали, не померла з голоду і все життя дякувала їм і Богу за співчуття і допомогу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Слобода, Кагарлицький р-н, Київська обл.;

Дата запису: 18.11.2005 р.;

Хто записав: Дон Ольга Миколаївна;

Респондент: Дон Лідія Олександрівна, 20.01.1934 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. батьки Дон Лідії Олександрівни, 1934 р. н., проживали у селі Слобода Кагарлицького району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Я знаю про нього по розказам батьків.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Канєшно, усе забирала влада, усе забирала, хто як міг, так виживав.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Представітелі влади, нкведісти, йшли на кожне село і грабили.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Всякі бували шпіони. Якась здоровішенька дитина була, то думали, що там щось заховане.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Просто нагло усе забирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Канєшно, нагло били, били дуже.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Пістолети якісь мали.

Як люди боронилися?

Не було сили боротися, не було що їсти.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Хто як зумів. Но перевертали усе: в городах, в клунях.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Та як звали – нкведісти, прєдставітєлі влади.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По п’ятеро-восьмеро.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто де міг. Шукали всюди.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Трохи, хто що міг узяти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали. І худобу, і одежу.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Да, чула. Їздили наїзчики і відбирали, хто де міг шось знайти. Забирали, били, кудись відвозили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли. Но люди старалися. В кого й виходило. Дома ж сім’я, і самі голодні ходили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охранніки з палками.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не хотіли, но приходилось. Як усе туди забирали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Канєшно, заставляли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Та де там могли переховати. Не було де. Все шукали й забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Дньом ходили.

Скільки разів приходили до хати?

Часто. Одні входять, другі виходять.

Коли почали помирати від голоду?

Скоро, скоро начали вмирать.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Всі повмирали. Хто ж ними занімався.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодали – хто десь у колгоспі, хто блище до города.

Хто зумів вижити?

Хто здоровіший був, десь, може, робив, спритніший.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Як добра людина, як було чим, то ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Находили мерзлу картошку на полях, терли, терли качани од кукурузи, і пекли чорні бліни. 

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні, самі виживали. Всі були бідні, нуждающієся.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Мерзлу картошку, крапиву, лободу, липу, зелене жито.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липи, в основному з липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Собак, котів, поки ще були, но їх скоро не стало.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Да, міняли, тіки б кусок хліба, пшона, муки.

Чи був голод у містах?

Ні, такого страшного, як в селі не було.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато вмирали. Мама казала, що йдеш по вулиці і не було хати, де б не пухли.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У нашому селі ні, но по району були випадки. Колись мама казала, що купила пиріжок, десь коло базару, а там людський палець.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

В общі ями звозили. Їздили по хатам, збирали померлих, а де і єле живих, – скидали, як брьовна і везли на яму.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили. Може власть казала так робить.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Звозили десь за село.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки»,  «Зелені свята»?

Хто помнив, то приходили і поминали. Не було куди приходить. Ні хрестів, ні могилок.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

У церкві я не чула.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Да, церква була. До українського ж, навєрно, патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні, нічого нема.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає. Ми ж розказували. Та й я розказувала, що від батьків знала. Та й сама голод пережила сорок сьомого.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Власть, канєшно, власть.

Місце запису: с. Троїцьке,  Петропавлівський р-н, Дніпропетровська обл.;

Дата запису: невідомо;

Хто записав: Рябкова Дарія;

Респондент: Філіп’єва Ганна Василівна, народилася 14 вересня 1914 року.

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Троїцьке Петропавлівського району Дніпропетровської області. 

То була штучна голодовка. Та не дай її Бог. І це ж таке лихо не тіко в Троїцькій, а по всій же Україні. Приїжджали, забирали у колгоспи все зерно. І де там заплатили! Ото що в городі виростили, те воно й твоє. Та й те – картошку здай, чи квасолю здай, яїчки – здай, молоко є – здавай.

З колгоспів винули і в Росію везуть. А віддать чим – не дали. І опять голод. Опять люди мерли. Аби я не проміняла пальто, так ми б із голоду померли тоже. Проміняла на зерно, за три відра віддала, ото й дожили ми. Та туди ще трави мішала, та листя; та коровка доїлася, хоч і яловка була, а воно зиму, хоч потрошку давала. Та який  же там корм був?! Сіна, його ж не так, як зараз – сіна не хочуть їсти. А то – і кукурудзиночка там трошки та соломка… 

Так я то пальто виміняла, а потім дівчина якась була в ньому. Хороше таке пальто…

А всіх коров порізали, лошадєй порізали. Ну, як хто зумів. Хто вже як рішив. Є корова – значить зарізати її, щоб спасти себе. А є, що не було корови – вимерли всі, вся сім’я. А рибу не варили. Та ми її ніколи й не бачили тієї риби, прожили.

А з Донбасу скіки телегами їхали? Зразу ж усі у село майнули. З города усі ж у село пішли. Прожить легше було у селі. І кожний тяне тачанку з того краю. 

А я в той час, в 33 році, в садку работала. Дитясла звали. Ну дітей треба ж було спасать: як вони були трохи сильніші – то вижили, а як заслабі – то померли. По крихоці їм хліба давали, і пшона, коли не по 100 грам. Ну вроді колгосп давав, щоб дітей же спасти.

А людей багато по селі померло. Я вже не пам’ятаю скіки, але багато. Ой, не дай Боже такого лиха…

Місце запису: с-ще Рокитне, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 23.09.2009 р.;

Хто записав: Ермоленко Віра Михайлівна;

Респондент: Бублик Іван Герасимович, 1913 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр.  Бублик Іван Герасимович, 1913 р. н., проживав у селі Ольшаниця Рокитнянського району Київської області.

Мені було 19 років, коли почався голод. В сім’ї було 7 дітей і мати. Ми жили без батька. Жити залишились почти всі окрім близнят, які народились в 1932-му році. Щоб спасти сім’ю, я поїхав до Києва і знайшов там роботу, працював їздовим, возив торф. В гуртожитку нас жило 6 чоловік, ми їздили по черзі додому і віддавали всі шестеро по хлібині тому, хто їхав додому. Якось я приїхав додому: привіз 6 буханок хліба, але не встиг зайти додому, як влетіли комсомольці-активісти і забрали весь хліб, ще й зняли з мене чоботи (вірніше один, бо я сопротивлявся). Вони мене лежачого тягли по всьому двору, знівечили мені спину до крові. Тоді мати сказала мені, що в селі є уполномочений, до якого можна звернутись з жалобою. І я пішов до нього, але до будинку побоявся зайти, бо всі знали, що там є льох, куди любого можуть кинути. Та він повернув мені чобота, а хліб не віддав.

Коли я іншого разу привіз хліб додому, мене вже чекали голова сільської ради Скринський і секретар Осадчий з пістолетами. Вони мене забрали з хлібом і повели до сільради. Коли проходили крізь колгосп – я побачив, що біля комори лежать люди, їм давали по 100 гр. хліба на день, від голоду у них попухли ноги, вони звідти не відходили, бо не могли вже ходить. Я кинув їм одну хлібину і в метушні утік.

Наші сусіди дуже голодали, по вуличному на них казали Костуні. У них було дві дочки і син (20 років). Ото пізніше ми вже з тим сином їздили до Москви, там заробляли і хліб, і муку – тому наша сім’я і вижила. А так померло дуже багато людей. Вздовж дороги лежали мертві і багато ще живих, яких забирали разом з мертвими і хоронили, ще ледь живими, бо вже не бачили різниці – зараз чи через годину вони все одно помруть.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Бирюки, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 14.10.2005 р.;

Хто записав: Шабельник Антоніна Григорівна;

Респондент: Пащенко Уляна Григорівна, 1920 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Пащенко Уляна Григорівна, 1920 р. н., проживала у селі Бирюки Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-1933 роках?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала весь урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив?

Сільські комуністи, активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не приховували і не виказували сусідів.

Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Ніяких документів не предоставляли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не застосовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не мали.

Як люди боронилися?

Не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна.

Хто і як шукав заховані продукти ? Як їх звали?

Не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чотири чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Нігде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Нічого не давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники, худобу тощо?

Тільки продукти харчування.

Що таке “Закон про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Хто крав колоски, того садили в тюрму.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Хто не йшов, то забирали все.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Нігде.

В який час ходили збирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

2-3 рази.

Коли почали люди помирати з голоду?

Весною.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Дітей здавали в приют.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодували ті, що були при владі.

Хто зумів вижити?

Ті, що повтікали в росію.

Чи допомогали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали для виживання?

Їли листя, щавлю, гриби і різну траву.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ніхто нікому не допомагав.

Що споживали у їжу з рослин, ягід, коріння?

Либиду, липу.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З липи і акації жовтої.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Жаби, миші.

Чи можна було щось купити у місті чи поміняти?

Не можна.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знає.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Відомі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Їздила підвода і збирали трупи, і завозили в яму на кладбище.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомо у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Поминають.

Чи згадують поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер згадують. За часів радянської влади ніхто не згадував.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є православна церква.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідали.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).