Місце запису: невідомо.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Кривич Іван Миколайович, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Єпіфанівка Кремінського району Луганської області.

Я, Кривич Іван Миколайович. Народився в с. Єпіфанівка в 1924 році. В ті страшні часи я уже був десятирічним. Сім’я наша жила дуже бідно. Батько не знайшовши дома роботи пішов на заробітки на шахти, а ми троє дітей і мати зосталися дома. Батько, пам’ятаю рідко, але передавав нам харчі. Але в основному ми сиділи голодними. Сестра дуже опухла від голоду. Пам’ятаю, як мама пекла коржі з перетертої трави, добавляла жолуді і на голій плиті, без олійки пекла. Смак таких коржів був гіркий, але їсти дуже хотілося. На огороді садити було нічого. Все зерно, що сіять було забрано, а решту прийшлося щоб якось вижити їсти. Ну а весною вже появилася травка, то бігали копали корінці всякі, траву і виживали. Наша сім’я врятувалася, а в селі майже половина загинула від голоду. Дуже жорстоке врем’я було.

Місце запису: с. Новобіла, Новопсковський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 26.03.2008

Хто записав: Ченцова Наталія Олександрівна

Респондент: Костенко Лідія Павлівна, 6 серпня 1926 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новобіла Новопсковського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках? 

Я пам’ятаю, що голод був у 1932-1933 роках, а в 1946-1947 рр. не було голоду.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада? 

Все забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив? 

Овочі ніхто не брав.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Не чула.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Не було цього. Був Капуста Андрій, помогав усім і даже добрим словом, жалів людей.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Нікого не били, ніхто не приходив.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Без оружія.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Нічого було ховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я була мала і не помню.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Небагато, 2-3 человєка.

Де можна було заховати продукти харчування?

Прикопували, якщо мудріші були від других.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не знаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники худобу тощо?

Брали худобу, вєщєй не брали.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не помню.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не знаю, була мала.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не помню.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Один раз, нічого було брати, семеро дітей.

Коли почали люди помирати з голоду?

Помирали уже в кінці 1932 р і масово у 1933 р.

Що було з малими сиротами, чи опікувалася ними держава?

Забирали у дєтдом, їх спасали.

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю.

Хто зумів вижити?

Не знаю.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали, ділилися то буряком, то картоплиною.

Які засоби вживали для виживання?

Ходили у Білу, там жили заможніше, міняти. Мама виміняла платочки на глечик молока.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Всі жили бідно, всі родичі померли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли опеньки, ягоди, коріння.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Бересток. Листя їли, збирали, сушили. Їли коржики з листя берестка.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їли мишей, крис.

Чи можна було купити щось у місті, чи виміняти?

У місто не їздили, а у Білу (Росію) ходили міняти. Жили заможніше там.

Чи був голод у містах?

Хто вибрався в місто, спаслися.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Не помню, багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чули.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де прийдеться. Не було сил віднести на кладовище. Брата Васю ховали під вишнею, на городі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не чула.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Всіх разом хоронили.

Чи поминають їх на Проводи, гробки, Зелені свята?

Раніше згадували, всігда, до сих пір згадують.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тоді і зараз згадують.

Чи є у Вашому селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Є, не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Всігда розказувала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю як сказати.

#Голодомор #Активісти #Виживання #Сурогати 

Місце запису: с. Микільське, Міловський р-н, Луганська обл.
Дата запису: 26.04.2008 р.
Ким записано: Довгаль Олена Анатоліївна.
Респондент: Король Тетяна Никонівна, 1926 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Микільське Міловського району Луганської області

Був голодомор у 1932-1933 роках і в 1946-1947 рр. У 1932 році восени люди получили хліба дуже мало, хоть і врожай був. Були і свої невеличкі городи. В нашій сім’ї, на той період було шестеро,і ще жив з нами дядько зі своєю сім’єю, те є шість душ. Висилали людей до залізної дороги оброблять землю і строїли там хати. Казали відсилали на отруба, і ми там жили. З поїздів вставали голодні, розходилися по селам, ставали на коліна і просили їсти. І свої діти не доїдали, але бабушка все одно щось давала їм поїсти, а вони за це падали на коліна і цілували їй ноги. І такі випадки були часто.
Надійшла весна, почав рости великий бур’ян, Збирали жабуриння,багато разів промивали, добавляли в нього картоплиння, кропиву, щавель, листя з дерев, м’яли всяке листя і пекли коржики. Ходили по городах і видовбували залишки картоплини, або зернятко кукурудзи.
Пам’ятаю як ми голодували. Скільки тоді людей вимерло. Особливо вмирали ті, що їздили поїздами. Нашу сім’ю спасла корова, у водичку добавляли кружку молока і пили.
Під осінь 1933 року дожидали буде урожай чи ні? На колоски напали якісь жучки,і діти ходили збирати цих жучків. Тоді їх здавали, а за них давали зерно, щоб заохочувати дітей збирати жучків. Були дуже раді діти цьому зерну, його тоді палили і варили суп.
Дорослих людей, які ходили на палю після косьби забирали і кудись відсилали. Їм дозволяли збирати в полі колоски і залишки городини. Були призначені люди охороняти поля.
Потім жили в с. Діброва, а в 1936 році приїхали Микільська. У селі всі бідкалися, голодували, ділилися між собою. Була одна корова на 3-4 двори. З городів який бур’ян був сушили і зносили, тому хазяєнові, у кого була корова.
Діти були заняті, знали всі лопуцьки і їли їх, а також збирали різні трави в лісі, Вживали листя і кору в їжу. У лісах не можна було рубати. Випадків людоїдства не було.
У 1947 році, як я була студенткою і бачила як вели на роботу в’язнів, а вони падали від голоду, були такі виснажені. Діти були теж босі і роздягнуті. У селах хоть траву збирали, а що було у містах хтозна. Я працювала в школі вчителем,і як згадувала ті часи, на виховних годинах розповідала дітям.

Місце запису: с. Микільське, Міловський р-н, Луганська обл.
Дата запису: 21.04.2008 р.
Ким записано: Довгаль Оленою Анатоліївною
Респондент: Коробійник Наталія Іванівна 1918 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Микільське, Міловського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Помню Голодомор.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Голодомор був у 1932-1933 роках і в 1946-1947 р., тому що були неврожаї.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Куркулі відбирали у людей одежу і потім продавали, а люди страдали та плакали.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Ті, що відбирали, не мали ніяких документів.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Багато людей арештовували та висилали. 
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховати продукти було неможливо: вони все вишукували.
Хто і як шукав заховані харчі?
Того, що збирав продукти, звали Торба Никон.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,                  худобу, тощо?
Забирали не тільки продукти, а й одежу, худобу. У нашій сім’ї забрали волів і коні у колгосп, і в інших людей брали. Давали по 300 грамів муки, хто йшов виконавцем, сторожем та іншим до колгоспу.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
В період Голодомору ходили з охристами, так називали флаги, в поле просити дощу. А потім варили обід тим, хто ходив просити. Варили ті, в кого були здорові і гарні городи.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Колосків у полі не давали збирати. В городі сіяли жито, щоб швидше спіло.
Хто охороняв поля і комори?
В полях не було охоронців, а комори охоронялись.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Люди йшли до колгоспу добровільно, а тих, хто не хотів, заставляли.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Як забирали худобу, і що було робить, сім’ї великі – ішли до колгоспу.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
За малих сиріт піклувалися, вони були у Великіцькому дітдомі. Діти були одіті і не голодні. З нашої сім’ї були два брати і сестра.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодували ті, у кого були хороші городи і худоба.
Чи допомагали люди одне одному  виживати?
Люди помагали один одному, щоб пережити голод, давали капусту і картошку.
Які засоби вживали до виживання?
Їли терен, копали лопуцьки, їли кашку, квіточки з дерези – вони були солодкі. Драли яйця в пташиних лісових гніздах, жарили і їли.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
В місті можна було купити, виміняти, тільки це було дуже дорого. Мій брат Максим продав дрова з верха хати і привіз нам сахару. Чай заварювали вишнями, тому що ні за шо було купувати.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
У містах теж був голод. Брат хотів устроїться в шахту, але його відговорили, сказали, дадуть за сутки шматок хліба і все.
Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?
Людей померло небагато в селі, хоть яку-небудь похльобку та їли. Їздили у Воронеж мінять картошку і кукурузу.
Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості?
Хоронили померлих на кладбищі, не викидали. Було таке, що й самі копали і ховали. Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Тим, хто займався похоронами померлих, ніхто не платив, і не було ніяких обідів.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Померлих поминають на свята. Церква є.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Хрестів і пам’ятників померлим від Голодомору немає в селі.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи  розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Я розповідала про Голодомор сусідам, родичам.

Місце запису: с. Чмирівка, Старобільський р-н, Луганська обл.
Дата запису: 30 квітня 2008 р.
Ким записано: Кризська Катерина Сергіївна.
Респондент: Козачкова Євдокія Максимівна 1926 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Чмирівка Старобільського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933р. або у 1946-1947р.?

Да.

Які, на вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Забирали усе, що було.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Мєсна власть.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було ніяких нагород.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Все шукали, забирали, на горищі, скрізь. Не було ніяких документів, позабирали і пішли.

Чи застосовували до людей покарання, арешти, побиття?

Були арешти, заганяли в тюрми незаконно.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні, не мали ніякої зброї, носили з собою нети.

Як люди боронилися?

Ніяк, вони їх боялися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів?

Не можна було нічого сховати. Шукали скрізь.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали активісти, шукали тикани.

Скільки їх приходило до хати? Хто?

Коли три, коли чотири. Активісти.

Де можна було заховати продукти харчування?

На горищі, в землі, але вони находили все. Ще вони, шукаючи, розгромлювали пічі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? Що саме?

Давали якусь затірку.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі (одяг, худобу)?

Забирали одяг, худобу, подушки.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чули і забирали ті колоски, а тоді суддям давали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, гонем по колінах били.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти у колгосп?

Ні, люди не хотіли йти, їх заставляли.

Чи змушували людей йти у колгосп і як?

Їм приказували.

Де переховували худобу, щоб не забрали у колгосп?

Хто де, по ярках, по степах.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Літом, зимою, і вночі, і вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Коли скільки.

Коли почали люди помирати з голоду?

Почали вмирати з зими.

Що було з малими сиротами, чи опікувалась ними держава?

Брали дітей в дит.будинки, але не багато.

Хто не голодував в селі й чому?

Усі голодували.

Хто зумів вижити?

Мало хто вижив.

Чи допомагали люди один-одному у виживанні від голоду, чи ділились  продуктами?

Ніхто нікому нічого не давав, бо нічого не було.

Які засоби вживали до виживання?

Молочай їли, трави і вижили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не було багатих людей, всі голодували.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Молочай, козельки.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Ніхто не їв кори.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали у їжу?

Не вживали.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти? Що саме?

Не було грошей, ні за що було їхати.

Чи був голод у містах?

Був.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Їх померло тисячами.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Мені невідомо.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Їздили бризкою, покидом в ями позакопували.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нікому не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронених людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Люди, що повиживали, поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминає церква і зараз.

Чи у Вашому селі є церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає.

Чи встановлені хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, нічого не встановлено.

Чи розповідали Ви про голодомор своїм дітям, онукам?

Да.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Місце запису: невідоме.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Кобзар Єлизавета Василівна 1915 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Червонопопівка Кремінського району Луганської області.

Під час голодовки наша сім’я складалася з 9 чоловік. Батько і мати були в колгоспі. Вони віддали в колгосп віялку, волів. З колгоспу давали пайок хліб, зерна трошки. А ще ми держали корову. Годували в той час соломою з хати. Саме теж їли і жолуді, і лободу. Ми також з батьком працювали, виконували всяку роботу. Пасли телят, носили снопи.

Місце запису: с. Мусіївка, Міловський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 07.04.2008 р.

Хто записав: Сусоєва Олена Олексіївна.
Респондент: Кісілкова Ганна Петрівна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Мусіївка Міловського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках? Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?  

Трудодень не оплачували , люди тільки працювали.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів? 

Ті документи ніхто не перевіряв.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?  Застосовували – вислання на Соловки.

Як люди боронилися? 

Дід Степанюк жив поруч з Устимами, в нього все забрали. Організувався заколот, люди протестували проти цього. А вночі приїхав Чорний Ворон і забрав Абуча (це чи прізвисько , чи прізвище – не знаю.) Де живе Устименко Г.А. , жила моя однокласниця Маша, – забрали її батька.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? 

Не можна.

 Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали? 

Ходили з металевими палицями і ширяли ними по городу і двору. Дреєв, Мусій, Ягориха.

 Де можна було заховати продукти харчування? 

Ніде не можна, скрізь находили. Наш дядько, Топчій Дмитро Антонович, заховав чувал зерна у валу, так не знайшли. Ми цим і спасались, а дядька вислали на Соловки в Архангельськ.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо? 

Все забирали: і худобу, і продукти харчування.

 Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? 

Не знаю.

 Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

За городом було жито зібране, і збирали колоски , які залишалися. Так Сидоренко Назар Фелатович був “об’їжчиком” – ганяв людей з поля. Судили за колоски Ляшенко Харитину – показательний суд (рила в Москві канал, там і померла)

 Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Об’їжчики.

Чи змушували йти людей в колгосп? 

Так.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Ніде не заховаєш.

В який час ходили забирати у людей зерно? 

Було по різному.

Скільки разів приходили до хати? 

Не знаю , але знаю, що приходили.

Коли почали люди помирати від голоду? 

Помирали , коли нічого вже було їсти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Ніхто не опікувався.

Хто зумів вижити? 

Хто їв лободу, берестки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами? 

Ні , бо нічого ні в кого не було , кожен виживав , як міг.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? 

Берестки , лобода , шпичаки рвали у річці.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Рибу ловили на “дугу”.

Чи можна було купити чи виміняти в місті? 

Ходили в Росію, Шептухівку , на заробітки, там і розжвалися хоч якогось харча.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 

Було таке. (Називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) з’їли бабу, так оце не знаю , чи живу , чи мертву. (Називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) їла дітей .

Де і хто хоронив померлих від голоду? 

Миколаші закопали дитину в городі. Родичі почали бідкатися, що потрібно поховати на кладовищі. Відкопали , а там одні кістки, м’ясо обрізане.

Чи є у Вашому селі церкви? До якого патріархату вона відноситься? 

Немає.

Чи встановлені у вашому селі хрести, пам’ятники голодомору? 

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Розповідала сусідці.

Місце запису: с. Осинове, Новопсковський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 20 березня 2008 р.

Ким записано: Горбенко Тетяною Іванівною

Респондент: Капустіна Наталія Дмитрівна, 02.07.1927 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Осинове Новопсковського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1932-1933 роках та у 1946-1947 роках?

Про голод пам’ятаю. Нашу сім’ю у 1933 році розкуркулили.

Які на вашу думку могли бути причини голоду?

Сільська влада забирала всі продукти.

Чи мали зброю ті, що ходили забирати хліб у людей?

Зброї в них не бачила, їх і без зброї всі боялися.

Де дівали зерно, яке було забране у людей?

Забране зерно ховали у церкві.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходив до хати сільський актив, в них були штики. Ними штрикали землю, копицю сіна. Серед цих людей був мій учитель Мірошник Григорій Степанович, потім він говорив, що його заставляють це робити.

Скільки людей приходило до хати?

Приходило до хати сім, десять, інколи п’ятнадцять чоловік, забирали зерно.

Це були односельчани.

Що таке закон про «п’ять колосків»?

Цей закон був з 1946 року. Якщо в полі зірвеш декілька колосків — судили.

Хто охороняв поля?

В колгоспі був чоловік, який охороняв поля. 

Він їздив на коні з батогом.

Хто не голодував у селі?

Не голодували — сільська влада та сільський актив.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Люди йшли працювати в колгоспи примусово.

Які засоби вживали до виживання?

Щоб вижити їли різну траву, ракушки.

Чи можна було щось купити чи виміняти?

На харчі можна було поміняти полотно, ікони. За ці речі можна було виміняти макуху або мисочку муки, або стакан пшона.

Де і хто хоронив померлих людей від голоду?

Померлих людей хоронили родичі або сусіди, в одну могилу.

Місце запису: с. Писарівка, Новопсковський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 16.03.2008

Хто записав: Верховода А.М., учениця 10-б класу Новопсковської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Респондент: Золотарьова Афанасія Григорівна, 1918 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Донцівка Старобільського району Луганської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках? 

Як же я в 33-му не могла запомнить? Як голод був у 6 класі була. Ідем у школу, а Донцівка велика, попід дворами по дорозі лежать мертві, пухлі. Урожай був хороший, але все вивозили, заставляли конякою кожен день вивозити хліб, забирали все на світі. Не померли тому, що була корова, буряки, а батько все носив у Росію. Пішки ходили через Ганусівку, Пантюхино, там і хліб, і картошка, а у нас нічого не було. Сусід, брат мого батька, всі вимерли. Батько і я на візку вивезли на кладовище, а у ямі було по 20 чоловік. У нас питали: «Чого ви ходите?» А коли ми відповідали, що у нас немає, що поїсти, то дивувалися. В 7 класі в школу не ходила, а батько одвіз мене у Росію, у Давидівку на желєзнодорожну станцію, щоб здати у няньки, щоб хоч там нормально їсти.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада? 

Влада забирала. Батько все мій вивозив з хати. Урожай був нормальний, але все у нас забирали колгоспи.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це робив? 

Комсомольці, партійці забирали та сміялися, вони ж розкуркулювали сім’ї.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Я такого не слідкувала.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так, було на роботу не вийдеш, то забирали, а у народі казали: «у холодну посадили…» Ой, яке було!

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Так, можна. Ховали, де тільки можна: і закопували на городах, у садку і де тільки не ховали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Це були більше актівісти, комсомольці, вони все і забирали.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де не ховали, і мій батько закопував по городах, у садку, в соломі і не находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали небагато супу, затірки, але ніколи не давали хліба, ніколи!

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники худобу тощо?

У Донцівці такого не робили, а може по інших вулицях, бо я ще була школьниця і не помню.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чи я чула? Це я чула. У Писарівці у 33-ому році була причепчиця, яка травила хліб на тракторах, а вона собі взяла 700 грамів отруєного зерна, принесла додому, промила, висушила та й виложила сушитися на столі, а голова колгоспу особисто все побачив. Жінку суд присудив до 5 чи 7 років.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожа там були, вони ж і охороняли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли у Донцівці. Мій батько не хотів. Але як не хотіли, то заберуть худобу.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не хоче, заберуть худобу, майно, все одно запишуть, вони примушували.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

При врожаї ходили і забирали все, що можна, все на світі.

Скільки разів приходили до хати?

Скільки виписувалися, стільки і приходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

У 33-ому році вже почали умирати й пухнути.

Що було з малими сиротами, чи опікувалася ними держава?

Яка там держава. Нічого не було, їх забирали родичі.

Хто не голодував у селі і чому?

Комуністичні начальники тілько і не голодували, бо любили підлизуватися.

Які засоби вживали для виживання?

Хто як зумів, той і якось зміг вижити.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, звичайно. Як у когось щось було, ділились.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

І лободу, щирицю, весною оце було очерет, комиш, а він безвредний. Люди пухли, мерли, їх худобу забирали у колгоспи, а там нічого не давали, того худоба і мерла, а люди у величезну чергу ставали щоб взяти зробити собі щось поїсти вже з мертвої скотини.

Чи був голод у містах?

Наоборот, у міста тікали з сел, бросали свої хати, там давали їжу по карточкам.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Но такого я не чула, за таке і не балакали.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

То вже хто міг, звозили по 20-25 чоловік в яму, не закопували, они там горами лежали.

Чи поминають їх на Проводи, гробки, Зелені свята?

Так це поминають, а тоді не поминали.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

У Донцівці при комуністах церкву закрили, зробили клуб, а мене туди батько не пускав. Влада не розрішала нам ходити до церкви.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала і онукам, і дітям.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винний голод, а голод од комуністичних партій.

Місце запису: с. Діброва (тодішнє Троїцьке), Міловський р-н, Луганська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Дєточка Іван Іванович, 1928 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Діброва (тодішнє Троїцьке) Міловського району Луганської області.

Я родився у 1928 році, тут у Діброві. Раніше називалося село Троїцьке. Ми були бідняками. Сім’я велика, дітей, помню, було п’ятеро. Старша сестра, менша, а то все хлопці. Два старі у войну погибли. А був ще один брат я його не помню, так помер уже величеньким. А коли, не знаю. Він заболів, а які там врачі в ті часи.

Голод важко переносили. Їли траву, товкли жолуді, горобців ловили в сараї, де колхозні корма хранили сорок драли. Все це варили і їли.

На Болотяному коморі були. Уже після войни щось давали на трудодні.

А у кладовщика Свиридовича (був без ніг) забрали дома зерно. Ну він ділився з людьми тим, що у нього було. В школу закладали картошку на зиму, так ми робили гачки і тягали її. Тоді все здавали на налог, та ще й облігації треба було брати. Трудне врем’я було.