Місце запису: с. Первомайськ, Сватівський р-н, Луганська обл.;

Дата запису: 2000 рік

Хто записав: сільський голова Сердюк

Респондент: Давиденко Клавдія Леонтіївна, народилася 13 березня 1919 р. в с. Новочервоне Сватівського району Луганської області. .

Під час Голодомору Давиденко Клавдія Леонтіївна проживала в с. Первомайськ Сватівського району Луганської області.

Ким були батьки? Їхнє життя і доля в 1930-ті роки? 

Заможні селяни, працювали в колгоспі.

Брати, сестри?

У родині було п’ятеро дітей.

Родичі, які померли від голоду в 30-ті роки? 

Уся сім’я вижила.

Власні спогади про події 30-х років?

Їли козельки, свіріпу, пекли з трави коржики. Була корівка, яка годувала  всю родину, та ще й прохаючих їжу.

Що чули від інших людей про голод 30-х років?

Масові поховання були на сільському кладовищі.

Чи знаєте, де здійснювали масові поховання померлих від голоду? Масові поховання були на сільському кладовищі

Місце запису: смт Білолуцьк, Новопсковський р-н, Луганська обл.;

Дата запису: 2004 рік; 

Хто записав: Гречана Наталія Тихонівна особисто; 

Респондент: Гречана Наталія Тихонівна, народилася 15 серпня 1921 р.

Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Білолуцьк (з 1960 року має статус селища) Новопсковського району Луганської області. 

Я, Гречана Наталія Тихонівна, народилася 1921 року, в селі Білолуцьку. В 1933 р. мені було 12 років. Ті страшні 1932-1933 рр. я пам’ятаю дуже добре.

Сім’я в нас була велика: тато, мама і троє дітей. Був неврожай. Все позаростало бур’яном і нічого не вродило. Їсти було нічого. Люди об’їдали листя з дерев, товкли качани, виходили на вигін і «паслися», ходили по вулицях збирали лушпини з картоплі. Часто ходили до скирт соломи, голіруч віяли полову, щоб знайти якусь зернинку. Ночували по полях. Пам’ятаю, коли ми на полі знайшли мертвого коня, ми його розрізали і з’їли. 

Недалеко від нас жила сім’я: мати і двоє дітей. Діти з голоду попухли і померли, а їхня мати їх порізала й з’їла.

Люди збирали гнилі буряки, ходили в ліс по жолуді і печерички, але було дуже страшно, бо їздили об’їждчики і збирали сиріт.

Мені навіть згадувати це дуже тяжко. Я мрію, щоб наші діти не знали такого лиха, і щоб допомагали людям, які потребують допомоги в цей тяжкий для всіх нас час.

Місце запису: с. Лисогорівка, Новопсковський р-н, Луганська обл.; 

Дата запису: 2 березня 2008 року;

Хто записав: Лінник Олександра Іванівна; 

Респондент: Гребнєва Марія Данилівна, р.н. не вказано.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Тишківка Новопсковського (нині Марківського) району Луганської області. 

Голодовку 1932–1933 років помню. Причиною голоду був неврожай, а ще те, шо влада забирала в людей харчі, забирали все, шо було, і шо найдуть. Шукали і в хаті, і на горіщі, двір перекопували.

Була комуна, яка ходила по дворах, документів ніяких у них і не питали, не знаю, чи були вони в них. У людей забирали, а сами наживались. Люди боялись, було таке время і власть. Покарання було те, шо забирали все. Зброї у тих, хто забирав зерно, не було. Треба було зварить і зразу поїсти, шоб ніхто не бачив, бо як тільки почують, шо хтось варе або пече, зразу йдуть з обшуком. 

В колхоз пішли добровольно, хто робив в колхозі давали їсти. А хто не йшов добровольно, забирали землю, худобу, інвентарь. За колоски судили. Поля охраняли об’їжчики, комори тоже охранялись.

Зерно, продукти забирали і вдень, і вночі, коли прийдеться. Люди почали вмирати з голоду весною. Для сиріт організовували яслі. Не голодували в селі люди багаті, в яких було все і були гроші. Виживали як хто міг, їли салату, калачики, молочай, дубову кору, хто вмів ловили рибу, горобців, в нашій сім’ї не вмер ніхто з голоду.

Місце запису: с. Наугольне, Сватівський р-й, Луганська обл.;

Дата запису: 16 березня 2008 року;

Хто записав: особисто Головко Ніна Дем’янівна;

Респондент: Головко Ніна Дем’янівна, народилася 9 квітня 1927 року. 

Під час Голодомору 1932–1933 років мешкала в селі Наугольне (стара назва села Наугольнівка) Сватівського району Луганської області.

      Народилась і проживаю весь час в селі Наугольнівці.

Про голод 1932-1933 рр. майже нічого не пам’ятаю (на той час мені було всього 5-6 років). Але дещо пригадую із розповідей моїх рідних: бабусі Вербик Агафії Трохимівни і мами Вербик Анастасії Лук’янівни, нині померли.

       Тоді була сильна засуха, все повигорало, нічого не вродило. Сумно, страшно було в селі. Люди ледве пересувались, бо були голодні, худі, пухлі, падали на ходу. Але люди старалися якось виживати. Основною їжею було листя з дерев, кора, лобода, жолуді. Все це сушили, подрібнювали і пекли коржики. В кого була корівка, тому легше було виживати. Обдирали з дахів солому для годівлі худобини.

      Про дітей держава опікувалась. Працювали яслі-сад. Бабуся говорила, що діти і вижили, хто відвідував яслі: давали хліб (по 100-150 грам правда, чорний, як свята земля), варили суп пшоняний, галушки і інше.

      Були випадки людоїдства. На тому місці, де живуть Фурси, чи поряд, була сім’я Багачів. Так говорили, що порізали своїх дітей, поварили м’ясо і поїли.

Померлих від голоду ховали своя сім’я (хто ще міг рухатись), де прийдеться (в садку, в кінці городу), або везли на кладовище на візочку майже голих, прикритих якоюсь рядниною.

     Що тільки можна було, все забирали чи з їжі, чи одежі. З бабусі моєї зняли єдиний кожух на всю сім’ю. Цих людей називали активістами. Це такі були комуністи з свого села і приїздили з району.

Місце запису: с. Донцівка, Новопсовський р-н., Луганська обл.

Дата запису: 16.04.2008 р.

Хто записав: Коваленко М.В.

Респондент: Щербина Меланія Іванівна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала селі Донцівка Новопсковського району Луганської області.

У сім’ї нас було троє – я, мама і тато. Сім’я була маленькою, тому вижити було легше, ніж багатодітним. Я була дуже малою, але трохи пам’ятаю ці страшні, безжальні 30-ті роки, тому що на Україні панував голод. Навкруги односельці пухли і вмирали, звичайно ж від голоду. 

Мої батьки мали корову, а це вже хліб на той час був дуже цінний. Тато їздив у Росію міняти наше барахло, сукні, рубашки, штани – ну все найкраще, що було, на хліб. Мама теж наймалася до людей мазати хати, а також орла на корові огороди, а люди за це хто картоплю дасть, хто бурячок. Тому дома батьків часто не було. 

Я пам’ятаю одного разу тато приїхав додому, я була дуже рада цьому – цей момент, не знаю чому, але дуже запам’ятавсь. Він наказав мені швиденько взяти відерце і ми пішли з ним садити картоплю. Доки мама приїхала ми із татом посадили картоплі і зварили їсти. Туди-сюди  і тато знову поїхав, мама теж. Отак і жили.

Зерна як такого у людей не було. А як і було, то люди його закопували, ховали, щоб не забрали служани. Як у кого їсти не було чого, то їли лопуцьки, листя берестка, тільки б не умерти з голоду, а, ви знаєте, як кажуть – «Голод не тітка!»

Місце запису: м. Сватове, Сватівський р-н., Луганська обл.

Дата запису: 03.03.2008 р.

Хто записав: Черномаз Наталія Петрівна
Респондент: Щербак Володимир Петрович, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Сватове Сватівського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках? 

Так, пам’ятаю і 1932-1933, 1946-1847 рр.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Бригада активістів під керівництвом влади

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, не було

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продукті

Заходили до хати 10-15 чол. агітаторів і при цьому не мали жодних документів

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Так, застосовували. Мого батька було арештовано.

 Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Так, мали.

Як люди боронилися?

Ніхто не боронився, бо люди не хотіли попасти до Сибіру.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Вдома не можна, зерно ховали у жлухті (дерев’яна кадушка)

Хто і як шукав заховані харчі? Як їх звали?

Бригада (10-15 чоловік) активістів. Тітарів – найголовніший. 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили до хати троє. Їх звали Петро, Микола, Іван.

Де можна було заховати продукти харчування?

В садку, але активісти все одно їх знаходили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали худобу, одяг.

Що таке закон “про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

За п’ять колосків давали п’ять років ув’язнення.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли, погрожували тюрмою.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти до колгоспів і як?

Від безвихідді люди змушені були йти в колгосп.

Чи змушували йти людей в колгосп?

Ні, не змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде було переховувати. 

В який час ходили забирати у людей зерно? 

Вдень і вночі.

Скільки разів приходили до хати? 

Дуже часто, чоловік 10-15.

Коли почали люди помирати від голоду?

Коли почали забірати все до колгоспів, згідно з оргвиконкомом.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Так, держава опікувалась малими сиротами.

Хто не голодував в селі і чому?

Не голодували люди, які пішли до колгоспу.

Хто зумів вижити?

Ті, хто працювали на виробництвах, в колгоспі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не ділилися, бо в самих не було.

Які засоби вживали до виживання?

Різноманітні, вживали в їжу все, що завгодно.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, допомагали ті родичи, які пішли до колгоспу.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

булиціхи, калачики, конський щавель.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Цвіт акацій, кору дуба.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ховрашків, граків, деяких вутахів.

Чи можна було купити чи виміняти в місті?

Можна було, але не було за що.

Чи був голод в містах?

Так.

Скільки людей померло в селі?Чи є такі відомості? 

Померло багато, а скільки – не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не відомі.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі, на цвинтарі, були випадки, коли людей ховали в садках.

Чи платили тим, хто займався поховання померлих?

Ні, не платили.

Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду? 

Ні, не відомі

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»? 

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз згадують, але за часів радянської влади не згадували.

Чи є у Вашому селі церкви? До якого патріархату вона відноситься?

Так, є.

Чи встановлені у вашому селі хрести, пам’ятники голодомору?

Так, встановлені.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

Тогочасний режим радянської влади.

Чи ви знаєте, що таке Торгсін?

Євреї тримали кав’ярні, до яких ходили в основному заможні люди.

Місце запису: м. Чмирівка, Старобільський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 07.05.2008 

Хто записав: Кривобогова Ірина Олександрівна 

Респондент: Шестакова Марія Серафімівна, 1930 р. н., проживала у с. Новорозкош Новопсковського району Луганська область.

Під час Голодомору Шестакова Марія Серафімівна, 1930 р.н., проживала у селі Новорозкош Новопсковського району Луганська область.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 р. або у 1946-1947р.? 

Так, я пам’ятаю.

А які, на Вашу думку, причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада забирала урожай.

Якщо, відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив? 

Представники влади.  

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, ми не ховали в сусіда.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів? 

Вони мали документи на забирання продуктів.

Чи застосовували вони до людей покарання, арешти, побиття?

Так, вони застосовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Вони мали зброю.

Як люди боронилися?

Як могли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів?

Неможно було.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? 

Його прізвище Водоп’ян.

Скільки їх приходилодо хати? Як їх звали? 

Приходили до хати троє. Їх звали Петро, Микола, Іван.

Де можна було заховати продукти харчування? 

Продукти ховали у землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу? Що саме?

Давали. Кусок хліба, ополоник супу.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі одяг, худобу? 

Забирали все, що було.

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього? 

Так, я чула. Якщо знайдуть 5 колосків – це враг народа.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Охороняв поля й колгоспні комори дід Грицько.

Чи люди хотіли йти добровільно йти в колгосп? 

Ні, не хотіли вони йти.

Чи змушували людей іти у колгосп і як? 

Їх змушували лозиною.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Їх ніде не ховали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? 

Приходили забирати у час дня.

Скільки разів приходили до хати?

Приблизно разів п’ять.

Коли почали люди помирати з голоду?

Люди помирали з голоду через рік.

Що було з малими сиротами, чи опікувалась ними держава?

Нічого не їм було.

Хто не голодував у селі й чому?

Усі голодували.

Хто зумів вижити?

Половину силян вижили.

Чи допомогали люди один одному виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто не ділився.

Які засоби вживали до виживання? 

Збирали жолуді, їли листя.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, ми мали допомогу від бабусі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ми споживали ягіди терен, листя, яблука.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Ми вживали з сливи, черешні, груші.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали у їжу?

Курку, овець, вутки, поросят – вживали в їжу.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти? Що саме?

Ми не міняли. Що було те й їли.

Чи був голод у містах?

Був голод у містах.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості? 

У селі померло багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, не їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали у садках і огородах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Ховали де місця є.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні, не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади? 

Згадують, але не поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься? 

Церква є.

Чи встановлені хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Хрести є, а пам’ятників немає.

Чи розповідали Ви про голодомор своїм дітям, онукам? 

Так, я розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Я вважаю винними у Голодоморі тих людей, які керували державою у той період.

Місце запису: с. Діброва, Міловський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 06.01.2008 р.

Хто записав: Швець Людмила Федоріївна, вчитель.

Респондент: Швець Тетяна Миколаївна, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі  Діброва Міловського району Луганської області.

Помню голод 1932-33 р. Я ішла в 1 клас у 1932 р. Голодала. Запомнила один епізод: татко зварив картошку і приніс мені у школу, щоб поїла. Татко робив у колгоспі на рядових роботах, мамка теж. Влітку робив комбайнером. Раз його забрали за те, що в бутилці з-під молока приніс гречки для дітей. А нас було п’ятеро. Саме менший Альоша. Їли тоді ми товчені кочерижки з качанів. А він (Альоша) захворів. Лежав на печі і помирав, з рота слинка котилася. Я помню це. Тітка, батькова сестра, жила з нами, від голоду померла. А чогось жили у хаті Воробйових. Нас почали переселяти з хати в хату, коли забрали татка. Він більше не повернувся до нас, захворів у тюрмі на запалення легень і помер. Кажуть, що за гречку його продав Макар Григорович, а чи правда? Бігали активісти по хатах, Солянички Романівни чоловік і брат, з Церковного жінка. Кажуть, що вона знайшла мило і вмилась ним, а тоді її спороли, так їй і треба.

Мій дід жив на струбі на церковному. Сім’я була велика, всі робочі. Майстровиті були, а хто не вмів майструвати, ходив коло худоби. Були і кожухи, і коні, і воли. Самі працювали з утра до ночі, а коли була прополка, то наймали людей. Платили їм гарно і добре годували. Люди не обіжалися. А тоді в 1929 р. почали зганяти в колхози, розкуркулювати. Всю дідову сім’ю вивезли у Велікоцк, там рили собі землянки і жили, а тоді в Сибір. Загинули всі. Тітка Наталка Бєздєточна втекла і йшла пішки. Наймалася до людей на роботу і їй давали одежу і їжу. Довго вона жила у наймах у Ростовській області. І тільки після войни я привезла її додому, і то вона боялася. Була у неї іконка з собою, на яку вона молилася. А бабушку Пашу (мамку мою) не вислали, бо вона вийшла заміж за татка, а він був середняком. Що ж моя мамка пережили! Вони підняли чотирьох дітей самі, вдруге заміж не вийшли. Робили в колхозі, держали коровку. Та коровка спасла нас від голоду. На городі у бабушки все родило, бо вона трудилася, та й ми допомагали. А рядом жила Романівна, активістка, в правлєнії була. Прийде п’яна і кричить на бабушку: «Куркулька». А яка вона куркулька? Сама все робила.

Коли був голод, то ми їли листки і бруньки липи, верестка, зілля збирали, пекли якісь палянички з листя. Врожай тоді був. Ми ходили з татковою мамкою міняти одяг на продукти в Ребриково. А у Тарасівці в Ростовській області, жила наша тітка Санька, мамкина сестра. Вона давала нам хліб, такі великі хлібини. І вона нас цим спасла.

Помню, як активісти бігали по хатах. Ми лежали на повсті на полу. Один підійшов до мене і перекрутив хрестик. Ще жолуді збирали, товкли і їли. Не помню, де поховали Альошу і тітку.

Місце запису: с. Сватове, Сватівський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 11.03.2008

Хто записав: Овчаренко Олена Іванівна.
Респондент: Хорошко Раїса, 1930 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Сватове Сватівського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946-1947 роках? 

Да.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

 Неурожай, накладали налоги.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? – Да, местные люди по указанию председателя колхоза.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Поощряли.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів? 

Никаких документов не было, ходили и требовали продукты.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти? – Боялись и отдавали последнее.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей? 

Нет.

Скільки їх приходило до хати? Як їх звали? 

По одному.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? – Хоч прячь, хоть нет, а всё-равно отдай.

Де можна було заховати продукти харчування? 

Отдавали постепенно, но всё-равно отдавали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Да, при урожае давали 200г хлеба.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рущники, худобу тощо?
Худобу брали, одежду – нет.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

Нет, ни в коем случае, а если кто собирал, то садили в тюрьму.

Хто охороняв поля, колгоспні комори? 

Ток охраняли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? 

Шли мало, принужденно. Если кто не шёл, то отбирали всё и высылали в Сибирь.

Чи змушували людей іто до колгоспів і як? 

Змушували, забирали продукты до последней капли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп? 

Никак не могли спрятать, всё-равно забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Днём.

Скільки разів приходили до хати?
Пока все не заберут.

Коли люди почали помирати?
Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?
Было очень мало, в основном начальство.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Делились, но очень мало. В основном родственники.

Які засоби вживали до виживання? 

Рвали щавель в степу, ракушек ловили в озере и жарили, рыли в земле что-то, ели макуху.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Да.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Собирали в лесу ягоды, но за них тоже гонял лестничый. Кислинки ели.

З яких дерев, рослин вживали листя, коріння?
Жолуди толкли и ели.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Брат драл яйца птиц.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
За щавель меняли кусочек хлеба, но очень редко.

Чи був голод у містах?
Был, но там работающему человеку давали 500г хлеба.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості? 

Умирали, сколько не помню.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі? 
Не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?
Прикопают, чтоб не было запаха. Специально кладбища не было. Закапывали в садку.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Да.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам? 

Да, рассказывала детям.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей? 

Не знаю.

Місце запису: с. Стельмахівка,  Сватівський р-н.  Луганська обл.

Дата запису: 22.03.2008 р.

Хто записав: Харченко Зоя Володимирівна.

Респондент: Харченко Ганна Денисівна, 24.04.1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Стельмахівка Сватівського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

Добре пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неврожай, податки.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було доносів.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Не показували, може й були.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не пам’ятаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Як люди боронилися?

Ніяк, віддавали самі.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна трохи зерна.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Із района, як звати – не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Душ по 3-5 ходили по дворах.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували на городі, на горищі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали худобу, речі не забирали.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чула.

Чи дозволяли забирати у полі колоски, залишки городини?

Не пам’ятаю, ми не ходили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Селяни, по наряду, об’їздчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Дехто не хотів, потім – ішли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Якщо не ішов до колгоспу, тобі не допомагали.

Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?

Ми не ховали в селі.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень, а вночі – ні.

Скільки разів приходили до хати?

Багато разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

Більше – в 33 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Допомагали, чим могли.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

У кого були корови, молоко розводили водою, кидали крупу якусь.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали.

Які засоби вживали до виживання?

Працювали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лобода, щавель, кропива.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З вишневого листя – чай.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Зайців.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

В селі – не було, а чула, що їли і людей.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили рідні, загортали у ліжники і на кладовище доставляли.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не відомі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають. 

Чи згадують і поминають померлих від голоду у церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не пам’ятаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Немає. 

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голодомору?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, я багато розповідала дітям, онукам, в школі.

Кого Ви вважаєте винним  у загибелі багатьох людей?

Неврожай. 

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні, не знаю.