Місце запису: с. Красносілля Чигиринського району Черкаська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Моренченко Поліна Пантелеймонівна, 1922 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.

Поліно Пантелеймонівно, згадайте, будь ласка, голодомори 30-х, повоєнних років. Що Ви можете розповісти про причини їх виникнення, як тоді жилося вашій родині?

Ой, доцю, жили ми тоді в Матвіївні. В першу голодовку було мені років з 10, а в сім’ї нас було двійко, то важко було. Неврожай страшенний настав і людям їсти не стало чого й так, а тут іще отряди якісь їздили та харчі в людей одбирали. Я вже не помню чого так було, та мати казали, шо хочуть нас зо світу зжить через те, шо куркулів, мовляв, в селі було. Багатьох їх і так в Сібірь виселяли, до цих пір одне одного понаходить не можуть і не знають де своїх родичів шукать. А ще по селу слухи ходили, шо спеціально це зроблено, шоб людей вимерло, а чого – казать боялися. А після войни, то понятно, чого голодали — скільки тоді люду вимерло, скільки добра пропало, а для армії повивозили і те, шо осталося.

Чи пам’ятаєте Ви випадки людоїдства в Вашому селі?

То страшне було… Помню, жила по-сусідству в нас жінка одна, ніби ж і нормальна така собі жіночка, правда чоловіка в неї не було, не знаю чого, може, на войні вбило, а може, й зовсім його не було — не помню… То вона дочку свою зарубала вночі, склала в відро, посолила, а потім варила потроху і їла… Як зараз бачу, як по селу міліція веде цю жінку з відром м’яса. То цей случай був у нас на село один, шо так ото замітили, а в других селах, казали, такого було багато, ніхто на це вже вніманія не обращав, коли і чужих дітей їли сусіди, крали чужі люди…Страшно споминать…

А чим же харчувались, як дітей вберегли?

Малих дітей брали в ясла і в день давали по куснику хлібця. Хто старший був і понімав шось. То не їв сам усього, а ніс додому родичам, а малий мій братік (йому 4 чи 5 рочків було) не міг втерпіти, та й ніс та щипав потроху; ото поки дойде додому, то й здість, а прийде, побачить нас та й плачить… А ми, доцю, оладки такі їли, листяники, з бур’яну, листя, жолудів товчених… Помню, підемо зранку, поназбираємо всього, шо ше в лісі та на полях осталося, принесемо, мати потовче його, поріже, замішає, як ото свинім зараз робимо, спече в печі, і таке нам воно добре було. Ще й поб’ємося за останнє…

А багато людей вимерло?

В нас, в Матвіївці, багато, ой багато, цілі сім’ї полягли. На кладовищі ями великі копали і кожен день звозили хто за ніч вмер. А в інших селах ще гірше було: було, шо по десять чи двадцять чоловік зо двоста оставалось. Хати пустками стояли, в них нишпорили сусіди, шоб шось попоїсти найти, а там тільки мертві пухлі лежать…

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 14.10.2005 р.

Хто записав: Ключник Г. М., Дубовий В.

Респондент: Москальченко Іван Іванович, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю. Мені було вже 12 років. Ходили в ліс по жолуді – пальці примерзали.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала продукти влада. Із горшків та глечиків навіть квасолю витрушували.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Комуністи.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю. А доноси були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів. Ходили по дворах бригади (чоловік по 10) з штирями і штрипками і шукали, де, може, заховане зерно. Ввійдуть у хату і шугають по хаті. Вони мали велику силу – власть мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Арешти були. Це був 33. А в 34-му, 35, 36, 37 — аж у Магадан попали Яків Хуторський і Катерина Вакулина.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Відкіля ж ми могли знать. Вони не показували.

Як люди боронилися?

Нічим не оборонялися. Ховалися тільки.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було. Ховали навіть на полі. Але ходили і шукали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукала буксірна бригада.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило чоловік по 10. Комсомольці і партійці.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто де придумає. 1 в лежанці, і в печі, і біля корови закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

(Із спогадів дружини). В колгоспі варили обіди. Несе мати пайку нам у мисочці, а ми біжимо з братом аж за село її зустрічать, а вона нам дасть по ложечці.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Брали продукти харчування. А в 34-му – хто не вступав в колгосп накладали податки. Віддав чоловік один, накладали другий і так далі. Хто не віддавав, тоді брали все підряд. Будівлі розкидали і продавали.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про такий закон знаю. Якщо тебе піймали з торбою колосків, то судили і давали 2-3 роки.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Охраннік гонивсь.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Старший охраннік – об’єздчик.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Добровільно йшли мало. В основному давили податками. У 33- му батько пішов добровільно. Сів на жатку, а скидать снопи не було кому, бо всі хто був поряд – начальство: то агроном, то бригадир. То батько на коня – і додому.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували податками.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не можна було сховать ніде. Забирали конячку, воза.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед дня.

Скільки разів приходили до хати?

На тиждень разів 6-7.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, в кого була корова і хто ловив рибу в Тясмині. Нас було семеро, але була корова, то не помер ніхто.

Хто зумів вижити?

Трудна справа була.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділились. Мати понесе до мірошника глечик молока, а він їй дасть пригірщ муки. Мати заколоте те борошенці з молоком і дає нам по чашечці, а мені дві, бо я пас корову.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як міг.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали, ділились. Ляхівська баба Раличка (прабаба Марії Ляшихи) носила нам у пазусі сухарі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шпичаки, рогіз. Ягоди були зелені (шовковиці). Я пас і в лісі їв дрібненький щавель, колосочки жита молоденькі, як гонив повз поле. Од цього попухло попід очима, а мати питала мене, що я їв.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Качани кукурудзяні товкли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Лелеки їли. На Шаповаловій хаті лелеки помостилися, то їх поїли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було. Але дуже дороге – не докупишся.

Чи був голод у містах?

Був голод і в городі. Харло в Києві зайшов у столову , а люди сидять обідають. То він почав ротом мух ловить – люди покидали їсти, а вони тоді сіли, все поїли і раді, регочуться.

Що таке “Торгсін”?

Понятія не маю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Точно не знаю. Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були випадки людоїдства. Був такий чоловік Іван (прізвища не скажу, бо ще його родичі є живі). Завідуюча в патронаті була, то він гонився, а вона втекла в контору, підняли шум. Він потім зник із села.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі. Родичі хоронили. Вийдеш з двору – сидить людина піл тином, вийдеш на другий день – уже лежить. ЗА неї – та на кладовище.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Спеціальних місць не було.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминає, хто ще залишився в живих.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. До Київського патріархату. У 39-му році розкидали церкву. Дзвони забрали. У 41-му на тому місці почали строїть школу.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю всім, хто цікавиться.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна. Казав німцям, що голоду в нас немає.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 16.10.2005 р.

Хто записав: Романча О. М., Колісник Т., Романча Ж.

Респондент: Михайлюта Ганна Терентіївна, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю, але у нас в сім’ї голоду не було.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Росія так зробила.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Міліція та комуністи, висипали навіть квасолю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було, по крайній мірі, я про таке не чула.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Я про таке не знаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Та хто його боронився.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати не можна було, знаходили скрізь.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Якісь люди, хто вони не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило двоє, троє, а то й більше.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не знаю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

В колгоспі годували тільки тих, хто робив. Давали затірку.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Мабуть ні, бо вимінювали на хліб домашні речі.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про такий закон чула. У нас хто вирвав від 2 до 5 колосків, водили по селу, а тоді судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Половина хотіла, половина – ні. Хто добровільно йшов до колгоспу, то той віддавав усе сам, їх не трогали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Більшість змушували. Забирали плуги, борони, вози. В багатьох людей не витримували нерви, були такі, що від того, що забрали все до нитки, нажите тяжкою працею, навіть вмирали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Могли прийти в будь-який час.

Скільки разів приходили до хати?

Якщо нічого не витрусили – то приходили знову.

Коли почали помирати від голоду?

Масово почали помирати в 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

В кого було на що виміняти продукти.

Хто зумів вижити?

Хто зумів щось зберегти з продуктів.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не дуже ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Міняли, їли собак, котів, людей – бачить не бачила, а люди, діти пропадали – так здогадувалися.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Так, у материної сестри чоловік був мірошником, то мати міняла борошно за подушки, одіяла, одяг.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли акацію, качани з кукурудзи.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Рвали щавель, листя з липи, берестка, акацію.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми такого не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У містах, знаю, виміняти можна було, а щоб щось купити не було грошей.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Про таке не чула.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Люди помирали, а скільки точно то я й не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не знаю точно, але розказували про Романа, старшого брата Андрія Балади , він пропав і люди казали, що його з’їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали хто попало і де попало.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю чи такі були взагалі.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Окремого місця поховання не було, ховали де попало.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають, але мало хто, хто пам’ятає своїх родичів.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер поминають – дають Граматку, а там записано – «погиб на війні», «погиб за часів Голодомору».

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Я про це не знаю.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знають, зараз усім про це відомо.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Росія зробила штучний голод на Україні, а в них його не було.

Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 14.10.2005 р.

Хто записав: Гончарова Марина Вікторівна.

Респондент: Кириченко Варивон Федотович, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках ?

33 рік помню, було мені 10 років. Помню, що кругом народ умирав з голоду, у мого батька були сусіди – 9 душ померло.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Голод був не всім, но умирали з голоду. Можливість, неврожай, бо в нас була така велика сім ‘я – 7 осіб.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ніхто не брав, бо не було чого брать. Бо не родило нічого. Таке время було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було такого.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не помню.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не помню.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, оводів?

Не було чого ховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали

Не помню.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не вспівали мати ховать.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Кого поставлять в колгоспі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, а хто не хотів йти, виганяли і села.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде, була дома, поки прийдуть і заберуть, якщо не виплачували податку.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не знаю, в нас зерна не було.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Помирали ісключительно в 33-му році, навесні. Батько не всівав вивозить людей тачкою.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

Я вже був пухлий, але вижив, а помню, що за огородам дув колгоспний ячмінь, але він дув зелений.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду чи ділилися продуктами?

У кого було що, огірків не було, то і росіл давали. Деякі сусіди влізли вночі в погріб, випили росіл, але однак умерли.

Які засоби вживали до виживання?

Пили росіл з огірків.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

З кожного дерева пробувала листя мнять на оладки, а кашу варили з качанів, а картоплю шукали в кагатах, лазили по смітниках, пробували з гнилої картоплі їсти крохмаль.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З фруктового дерева.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 Горобців.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Нічого.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви , що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не помию.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали в садибах, на кладовищі.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Все позаростало.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона підноситься?

Є церква. Київського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рід. зокрема, -и розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, спадам?

Вони не вірять.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу. 

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 15.09.2005 р.

Хто записав: Калюжний Максим, Бондаренко Софія.

Респондент: Шара Марта Танасівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю добре, хоч була ще й невелика.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був поганий і все до крихти забирала влада, прийшли повитрушували навіть квасолю у горщечках.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

У нас забирали Кедря Омелько Юменович і дядько Свирид. Приходили вдвох. Це були мої дядьки, брати мого батька. Вони були активістами і того не дивилися на те, що ми родичі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Чи були награди за донесення такого не знаю, я була ще невелика. Може й були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніхто ніяких документів не подавав, казали, що їх послали

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Про покарання я нічого не знаю, бо ми віддали все мирно.

Де можна було заховати продукти харчування?

Люди не боронилися. Люди, я чула, ховати у кого було багато, а ми не ховали, бо не було чого ховать, та ще й те, що було, забрали ще з осені. Закопували в основному у кого земля була на отшибі, бо коло хати перекопували і шукали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

У колгоспі варили затірку, а в нас робила тільки мати, ну а затірка, рідка, її ж у пазуху не покладеш, то ми голодували добре.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Цього не брали, а скоту в нас не було, бо все раньше віддали у колгосп.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про закон такий знаю. Чула, що судили Варьку Хтодосеву бо взяла сніп, а я збирала колоски, то Федір Нутряк (Валовенко) наїзжав конем, то я колоски висипала.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Боже сохрани, нічого збирать не можна було. Була бригада Никона, який не давав навіть весною збирать гнилу картоплю.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Був Никін, бригадир, то він з своїми хлопцями й літали та стерегли, витрушували, як кого побачать.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Деякі самі пішли. Перші пішли Стовби, дядько Танась, Омелько, Сидір, Мотря Кедря.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Були такі, що довго не хотіли, деяких розкуркулювали, а тоді по троху почали вступать.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Наша сім’я не ховала, бо все здали в колгосп. Здали коня, плуг, упряж з усим, ще й рядна в колгосп ткали на мішки.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Могли прийти в любий час. 

Скільки разів приходили до хати?

До нас прийшли раз і все. Ми сиділи коло маленького столика , нас четверо дітей і батько, то зайшли і самі брали, що їм треба.

Коли почали помирати від голоду?

Коли саме почали вмирать не знаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто його зна, хто не голодував.

Хто зумів вижити?

Ми голодували дуже, а тільки якось усі й вижили. Помню, мати забрала старшеньку сестру з собою на роботу, а ми з батьком осталися, то їли й листя, і качани пусті з кукурудзи мололи та оладки пекли.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Щоб дуже хтось помагав, то ні, бо всі голодували, дуже не ділилися, але таки могли щось і дать.

Які засоби вживали до виживання?

Та іли все, що тільки можна і якось вижили. Щоб не мати, то всі подохли були б, бо батько у нас був не дуже розбитний. А так мати якось нас і витягла.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Нам ніхто нічого не давав. По крайній мірі я такого не знаю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Дожили до акації, а ще мололи порожні качани з кукурудзи та пекли оладки, щавель рвали.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Пробували з усього. їли акацію, листя з берестків та липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

У нас не було кому ловить. Ми не їли такого.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купувать не купували, бо тоді не було грошей. У колгоспі робили за палички. А мінять у нас не було чого.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Про таке ніколи не чула.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Люди вмирали, а скільки, то я не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були. Я чула, що жив коло річки чоловік Іван. То казали, він людей ловив і їв.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали і по городах, і хто де попаде, бо не було кому везти на кладовище, всі були дуже слабі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю, чи були такі і чи їм платили за це.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я таких не знаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

У кого родичі живі, то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Та мабуть же поминають. Я до церкви не ходжу, бо не подужаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Організовують ще тільки, та я про неї не знаю.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Думаю, що може хтось і зна. А я про це часто згадую і розповідаю, як хтось спитає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Хто його зна.

Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 12.10.2005 р.

Хто записав: Мінська Оксана Іванівна.

Респондент: Дон Надія Семенівна, 1917 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

Помню. бо мені тоді було 16 років.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Бог його зна, як сказать. Вроді і засуха була, та й забрали все зерно у селі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Свої були і чужі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Такого не чула.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Приходили і казали, щоб усе здали, що мали із зерна. Документів ніяких не показували, бо свої люди були, а їх у селі знали ви.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не чула такого, щоб когось били.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не було зброї у них. Може до кого приходили із нею.

Як люди боронилися?

У кого було що забирать, то плохо це сприймали, але боялись, то й не сперечались.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було закопувать у діжках.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я того не бачила, як вони шукали. до нас не приходили по зерно.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Я не бачила скільки їх приходило, бо до нас не приходили. Ми мити бідно. Тільки й чули, що забрали то в того, то в того.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували, хто жив біля лісу, носили туди.

Чи давали їжу тим , хто пішов до колгоспу?

Давали їжу на базі і люди туди приходили.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не чула про це.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Чула, бо одну бабу у нас засудили. Вона збирала на полі колоски, а їй дали за це три роки.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Жили тоді всі одноосібно, то й збирали тільки своє, а тоді тут колгоспу ще не було, тіки починав робиться.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі. А що воно за сторожі – хто зна.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Та де там хотіли. Не хотіли, ну дехто йшов, а були шо й не йшли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, спитайте, змушували. Вшивали до контори і заставляли писать заяви.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Забирали коні, мій батько здав і збрую, а корови не зачепили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили зранку, вдень, а ввечері ніхто не ходив.

Скільки разів приходили до хати?

До батька раз прийшли, то він зразу ж і віддав коня.

Коли почали люди помирати з голоду?

У 33 -му уже вони мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Були розкуркулені хати, там і збирали цих дітей. Були няньки, які їх гляділи, уже ж тоді була у селі власть, от вони і безпокоїлись про цих сиріт.

Хто не голодував у селі і чому?

Люди, котрі були заможні.

Хто зумів вижити?

У нас у сім’ї всі вижили, бо була коровка, молочко було. Ми й не пухли, хоть сім’я велика була .А другі такі пухлі були, аж страшно було дивиться.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Та хто там допомагав, бо як даси, то собі не буде. Це хіба родина своя, то шось там раз і давали.

Які засоби вживали до виживання?

Ніяких особливих заходів не вживали, пошти в кожного була корова, так і виживали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Своїй родині ми давали, а чужі нам не давали. Родина з родиною ділились.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогіз, варили з нього як оце зараз капусту. Ягоди різні.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

За кору не знаю, а листя таке дрібненьке на кладовищі було, то забула як воно зветься.

Яких диких тварин, птахів , плазунів вживали в їжу?

У нас у сім’ї їли тільки домашню птицю. Може де й їли інших тварин, то я не чула. Тоді люди жили боязко, мало куди ходили, а село було велике, може на якомусь кутку і траплялось їсти яку іншу звірину.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Їздили на другі села, та міняли одежу на харчі. Були тоді і багаті села, там голоду не було. Тіки не помню, що це були за села, а чула,як люди про них казали.

Чи був голод у містах?

Це я вже не знаю про місто. Та, мабуть, він скрізь був.

Чи знаєте Ви , що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Я не знаю, скільки, ну мерли люди. Це такі мерли, у яких не було ні скотини, ні грядки. Мерли ті, котрі були дуже бідні.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула такого.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовище вивозили. На тачку клали та так і везли. Вириють яму і без труни туди клали. Помню, шо колись у лісі бачила, як із землі ноги чиїсь стирчали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Спеціальних місць не було, ховали на кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ну, це так, у кого ще родина є, то поминають, а у кого вже нікого немає, то воно там так і лежить. Це ж давно було.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

От, їй Богу, не помню. Вони ж поминають у церкві і втоплених, і всяких, то, може, й за цих людей правиться. Ну я не знаю точно.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Київського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні таких хрестів немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Та знають, і дітям своїм розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Бог його зна, хто тоді був винен.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 15.10.2005 р.

Хто записав: Воскобойник Л. І., Валовенко О., Сівак Ю.

Респондент: Лимар Меланія Іванівна, 1920 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала влада в 1932 році.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Був Кирман – заготовач, робив у сільській Раді.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не мали ніяких документів. А могли забирати брат у брата.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ніхто не боронився, сиділи мовчки.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не мали.

Як люди боронилися?

Ніхто нічого не застосовував.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Хіба, що закопать, щоб ніхто не бачив.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Переривали геть усе в хаті і на подвір’ї.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Пам’ятаю одного Кирмана, а тільки приходили не по одному.

Де можна було заховати продукти харчування?

Можна було заховать тільки в землі, якщо було що ховать.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

На степу варили обід щодня, то я ходила до матері, щоб хоч щось з’їсти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали тільки харчі.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Та був такий закон, щоб даже колосочка не можна було взять.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були охранніки, а хто був не помию.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Добровільно в колгосп не йшли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, доводили план до двору.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Переховували нігде.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Оцього не знаю, забула.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили часто. Викликали в штаби.

Коли почали помирати від голоду?

Дуже почали мерти весною 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я про це не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто його знає. Хто був під владєнієм.

Хто зумів вижити?

Не помню.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилися, чим було, і як у кого було.

Які засоби вживали до виживання?

Пекли оладки з жолудів і акації. У 33-му році доїлась корова і в нас було падалішнє жито. Ото так і вижили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Як були багатші, то ділилися.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Жолуді, акацію, пасльон.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Не знаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю, в нас цього не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не було де і що мінять. Всі були голодні і пухлі.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Я таких відомостей не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Випадки людоїдства були. Були такі, що гонились за людьми.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали у ровах, прикидали землею.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив, бо не було чим. Люди рили ямки і ховали самі.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

У деяких же немає й роду вже. Пройшли годи.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Православна церква, але тільки організовується.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала і дітям, і внукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю, хто винен. Влада, мабуть, допустила до такого.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 16.10.2005 р.

Хто записав: Куришко В. П., Мостаков П., Густі Ю.

Респондент: Доненко Ганна Єлисеєвна, 1927 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю не все, більше з розповіді батьків.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Першою причиною був неврожай, а по-друге забирала все влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали представники сільської Ради.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Про винагороди не знаю, але ж в разі доносу, в донощика забирали не все.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

А хто там знав, чи були в них документи, чи ні. Приходили, забирали, витрушували з горщиків усе, що було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не помню, але моїх батьків не карали і не забирали нікуди.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Вони зброї не показували, їх і так боялись.

Як люди боронилися?

Не боронились, боялись, бо влада ж є влада.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати було дуже важко, бо ті що приходили перекидали й мишачі нори.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходили з сільської Ради і шукали. Шукали кругом і в печі, і в горшках. Пам’ятаю, недалеко від нас жила Кедря Мокрина, то й вона ходила.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили по 3-4 чоловіки з сільської Ради.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в горшках, ну де була яка-небудь схованка, даже в землю прикопували і все одно находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тим, хто робив в колгоспі, варили обід, пам’ятаю батьки і нам, дітям, приносили.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

У нас забирали тільки зерно, горох, квасолю, чічевицю.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про цей закон знали всі. Даже собирать не можна було того, що залишилось після жнив, не те що красти з стебла, бо судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли охранніки.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Багато йшли добровільно, багато й суперечило. Знаю, що мати мого чоловіка добровільно віддала у колгосп млин, робила там кухаркою і прожила 100 год.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, забирали землю, оббивали кругом хати кілочками.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

У нас худобу не забирали, забирали у одноосібників.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили вдень, чого їм було ходить вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Прийшли раз, два, як нічого бачили не було, то й не йшли.

Коли почали помирати від голоду?

На початку 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодувало начальство, бо в себе не забирали.

Хто зумів вижити?

В кого була корова, хто ловив рибу.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Як було чим, то і ділились.

Які засоби вживали до виживання?

Ловили рибу, пекли кабаки, різали рогіз дрібненько, добавляли крупці, похоже було до вареної капусти те й іли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Був у нас дядько багатший, то не допомагав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли рогіз, цвіт акації, спориш.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми такого не їли, може охотники.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було, міняли одежу, рушники вишиті, спідниці.

Чи був голод у містах?

Про голод у місті не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Мерли, а скільки не знаю. У сусідів з п’яти вмерло двоє дітей.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Відомі. Було, казали, що (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) ловив дітей на Ставидлі, різав і їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду

Кого впросили родичі, то забирали на підводу, звозили до ями, загортали.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ховали за кусок хліба чи якусь їжу, а грошима не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мені не відомо.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають тих, кого хоронили рідні в окремій могилі, кого ще пам’ятають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви немає.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

В нашому селі таких пам’ятників немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про всю молодь не знаю, а своїм близьким, онукам, сусідам розповідаю завжди.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винною вважаю владу.

Місце запису: м. Канів, Канівський р-н., Черкаська обл. 

Дата запису: 23.06.2005 р.

Хто записав: Петренко Антоніна Михайлівна.

Респондент: Бондаренко Олександра Василівна, 1930 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Канів Канівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

У 32-му не пам’ятаю, а у 33-му – пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Отака була, ходила, а їсти ж то нема нічого. А баба внесла суп, крупа перлова і квасоля, це ж вона батькові внесла, та каже: „Василю, їж”, а він каже: „Нехай я пізніше з”їм”. А я жду, пока вона двері закриє. Вона закрила двері, а він каже: „Бери, Саша, їж”. Я кажу: „А тобі?” „А мені… Я виріс. А тобі ще треба рости”. Скільки ж мені…

Не плачте.

У горшку було там, гречка, на припічку, висипали – це я тоже помню. Помню ще що, батько це розказував, Левадка там у Красному яру жив, той Левадка, колись на пошті син його уже робив, то золото у нього було в глечиках, але ж жалко. А „Торгсін”, „Торсін” міняв. Хліб забрали, пекли, і золото в людей забрали все чисто.

А Ви не пам’ятаєте, як розшифровується цей „Торгсін”, що воно таке?

Халєра його зна, це спитайте когось у райвиконкомі.

Чи можна було заховать якусь частину зерна чи продуктів? І де це робили, де ховали?

Не можна, бо вони витрушували.

А як вони це робили?

Залізли на хату, чи де там ви сховали. Витрусили, забрали й поїхали. За це й один комуняка не здох, а хазяїни усі повмирали.

А хто вижив у місті, хто не голодував?

То я ж кажу хто. комуняки не голодували, бо вони повисипали у хазяїнів усей хліб, а особливо в селах. У Каневі то ще кой як, десь хтось, золото було та міняли, понімаєте? На хліб у „Торгсіні”. А в селі? Видно золота не було, хліб повисипали, і як в Орловці, казала жінка, при Сталіну – вона його кляла і всіх кляла страшне, ніхто її не трогав – 11 чоловік винесла з хати. Але не виносили на могилки, коло хати так і ховали. Так коло хати й ховали.

А Ви пам’ятаєте когось, або батько розказував, хто ходив забирав? Це були чужі люди чи свої?

Свої! Он у мене „Маруся” книжка є, як коли схочете, я дам почитать. Шо син пішов у комуністи один, а один не пішов. І дочка. Дочка родила дитину, а голодовка. Він же ж сам висипав, забрав, його комуніст-син. Забрав і нема ж ні кришечки. І він каже – жінка опухла, дочка опухла. А вже, каже, бачу що й я опух. Та думаю., помрем ми… А, ще він його вигнав з хати, з нової хати.

Батька?

Да, цей комуніст. А сам з жінкою поселився. Та я каже, бачу що як буду тягнуть дальші, то я не дойду. То я, каже, взяв сокиру, та одрубав голову йому й її.

Що таке закон про п’ять колосків? Ви чули про таке?

Це вже я була велика, навєрно, чи не робила. 5 чи 7 чи 10 чи там 20 – ходили люди собирать колоски, це в 47-му було.

В 47-му, в 33-му не було?

В 33-му, навєрно, так полупилося, шо не було чого собирать. Уже собрали хазяїни хліб і поховали. То що, його не понаходили? Понаходили.

Чи змушували людей іти до колгоспів?

Тоді змушували. Не то що змушували, а хтозна й шо робили. Це я чую вже. Бо я робила в фінотдєлі, а ходила по селах, в налоговому отдєлі я робила, то в кінці квартала нас посилали плани виконувать. Томи ходили по селах, то розказували, шо страшне шо робили тим, хто не хотів в колгосп уступать. Він же ж як не хотів, то він ні коня туди не давав, ні воли туди не давав, нічого. А як ти вже пішов у колгосп то ти оддав і коня й воли і все на світі, і остався ні кола ні двора. Бо шо таке в селі, маючи землю, не мать тяглового. Нема скотини.

А оті, що приходили забирать продукти, в них були якісь документи?

Це вже я вам не скажу.

А зброя?

Тоже не скажу. Чи була зброя, чи ні. Ну, во всяком случаї, мовчки висипали. Може й була зброя. Висипали, що він, той хазяїн – плаче, діти плачуть тай усе. Осьо й сьогодні розказувала друга невістка, мого чоловіка брата жінка, шо 12 душ у хаті. Сім’я велика. Сховали хліб на хату. Вони знали, де люди ховали. Це в Каневі вже діло було. А потом каже, підказав один, що прийдуть комуністи хліб трусить, то десь так сховайте, щоб вони не найшли. А в нас, каже, стояли постояльці, ті, шо насип насипали, желізну дорогу. А в них коні були і овес був. А ми ж плачем усі. А вони кажуть – не плачте. Ми, каже, зараз овес висипим, а туди на спід понасипаєм пшениці, жито, а зверху овес і всьо. І так зробили. Вони прийшли, ну шо – подовбали, подовбали овес, і так, каже, вони нас спасли, шо осталася вся сім’я, 12 чоловік. То ми, вже, каже, їсти готовили, тім давали, цім постояльцям. Та, це страшне! А що я ше помню – мати купила ряжанки і їсть у спальні. А я ж хожу заглядаю, бо шо таке у 33-му ряжанку, як їли, бур’ян їли. А вона ж не дає мені. Не дає, а батько каже: „То ти хоть Саші дай ряжанки та кусочок хліба”. А думаєте дала? Ні. їли дітей своїх.

Були випадки людоїдства?

Були, були. Тут у Каневі, розказував батько, не одна з”їла дитину. По селах їла. Каже, затулила занавіскою, порубала ту дитину, в казан і їли…

А які дерева, якихось тваринок, таке їли? З дерев, з рослин?

Та де вони його візьмуть, ті тваринки?

Ні, люди.

Бур’ян їли.

Люди тваринок якихось їли, чи там пташок? Знаєте таке?

Як ти її вловиш, ту пташку. Як вони нікудишнє, єлі ходить, так як цей чоловік казав, шо зарубаю, пока я ше кой як хожу, бо я завтра вобше не піду. А дочка вмерла, маленька дитинка, та всі померли, й жінка вмерла, а він, хазяїн, самий останній умер.

А де ховали тих, що повмирали?

Коли хати. Оце в Орловці, коло Городища, на трасі, ти їхала тудою коли небудь, ото Орловець є, що столова над дорогою, а там церква, а за церквою оце ця жінка жила. І ветеринарний участок був за церквою. То вона було прийде, плаче та й розказує – 11 чоловік умерло. Вона, видно, була беременна дитиною, що осталася маленька дитина і вона осталася. Більш нікого. Не було ж кому нести на могилки! Усі пухлі були! Хто ж ніс би!

А комусь платили, за те що ховали людей? Колгоспникам якось, чи наряд давали?

Ніхто нікому не платив, і я ж кажу, ніхто нічого не вивозив, бо всі пухлі були.

А церква яка була, православна?

Православна. Вона й зараз є.

А зараз поминають тих людей, що померли в Голодомор?

Аякже, обізатєльно.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі скількох людей?

Комуністів я вважаю винними.

А хто тоді був при владі?

Вони тоді були при владі. Комуністи.

Місце запису: м. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл. 

Дата запису: 18.10.2005 р.

Хто записав: Довгенко Григорій Григорович.

Респондент: Бевзенко Пилип Сафонович, 1918 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав місті Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

Звичайно пам’ятаю голод 1932 – 33 років.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Причин голоду не знаю, а урожай влада забирала.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали в людей вирощене в городі і в полі сільські активісти: Дейнеженко Параска, Головащенко Порфирій, міліціонер Іван (прізвища не знаю) і був ще хтось четвертий, прізвища не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Про приховане зерно доносили сільській раді і в район, але про винагороди цим людям не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Четвірка «активістів», приходили із желізними штирями і ними протикали землю і все, що могли. Документів на збирання продуктів не мали ніяких.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Покарання застосовували. Тих, кого розкуркулювали, насильно виселяли з хати і виселяли своїх родичів. Особисто в нас нічого не було, то за те, що не знайшли зерна, забрали клуню. Розламали і продали нашому ж сельчанину Дону Тимошеві.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ті, хто відбирав хліб у людей збої не мали, тільки в міліціонера.

Як люди боронилися?

Люди боролися хто як міг, в основному намагалися заховати продукти харчування, але злісного опору боялися чинити.

Чи можна було приховати якусь частину зерна , продуктів, овочів?

Якусь частину продуктів можна було приховати. Моя мати закопала жито під скринею, але його знайшли. І поки ходили за підводою, щоб забрати, ми, троє дітей і мати, рознесли його, як миші. Цим ментом і врятувались від голоду. Не вистачило його на півмісяця.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили до хати шукати продукти в основному четвірка. Шукали скрізь: На горищі, в дворі, по горищах (особливо це любив робити Головащенко Порфирій), висипали квасолю, крупу, рились в скринях.

Де можна було заховати продукти харчування?

В основному люди закопували продукти харчування вночі, тайком, навіть діти не знали. Особливо боялись чужих очей, Навіть заховане їли тайком.

Чи давали їжу тим , хто пішов до колгоспу?

Чи давали їжу тим, хто пішов у колгосп не знаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали не лише продукти харчування, не гребували ні чим. У Чорно бая Каленика (нашого сусіда) забрали коня. І він тайком ходив вночі в колгосп його підгодовувать.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Про закон “п’ять колосків” чув. Це був страшний закон, який скалічив життя багатьом.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

В полі не дозволяли збирати нічого, охорона ганяла. Якщо хтось добуде чогось вночі в полі, то це щастя.

Хто охороняв поля ,колгоспні комори?

Для охорони полів знаходились охочі, особливо злі, наче в житті такими не були. Комори охороняли із зброєю.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Були такі, що і добровільно йшли в колгоспи, а в основному примусово: залякуванням, шантажем. Змушували, а хто не хотів йти, виганяли з села.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Щоб не забрали худобу в колгосп, люди її різали, сховати мало було де. Так, сусід Бондаренко Павло, зарізав корову і сім’я з’їла навіть шкіру, але від голоду врятувались не всі.

Скільки разів приходили до хати?

«Активісти» могли прийти в будь який час і по декілька разів на день. Особливо любили нагрянути, як люди їли.

Коли почали люди помирати з голоду?

Мені заповнилось, що масово почали люди вмирать в кінці 1932 року.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували сім’ї «активістів» і тих, хто зумів добре заховати зерно.

Хто зумів вижити?

Ось ці люди і зуміли вижити.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Дехто ділився продуктами, а в основному позичали одне в одного. Ми позичили в сусіда мірку гречки, не пам’ятаю чи й віддали. 

Які засоби вживали до виживання?

В селі появилось багато міняйл, які за мисочку картоплі міняли чоботи, добротний одяг. Якщо у виорану грядку саджали щось, то до ранку все було перерито і вибране. Тому намагалися стерегти.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі допомагали, якщо було чим. Навіть чужий допомагали, як, міняли одяг, коштовності па продукти харчування.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Мати часто варта капусту з рогозу і шпичаків очерету. Пекла оладки з листя клена. В заплаві Тясмина знаходили пташині яйця, ловили рибу.

Чи був голод у містах?

Я працював певний час грузинкам у Києві, то мені зарплату, давали пайку хліба. Тому саме там в той час голоду не бачив.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Про «Торгсін» не чув.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Випадки людоїдства були. Так на кутку Курсівка жили люди (прізвище забув) на прізвисько Мероненки. У їхній сім’ї, були випадки людоїдства. Конкретніше не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих від голоду хоронили на кладовищі. Ями копать запрошує того, хто ще міг копать.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

За плату не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду.

Померлих від голоду хоронили і по троє в одній могилі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Померлих від голоду поминають на Гробки.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Померлих від голоду поминають і в церкві весь час скільки існує церква.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в нашому селі і відноситься до Київського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятника померлих від голоду в селі немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Сучасна молодь села знає про голод 1932 -1932 років. Я своїм дітям і внукам розповідав про Голодомор. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винним у загибелі багатьох людей вважаю тогочасним режим.