Місце запису: с. Райгородка, Сватівський р-н, Луганська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Гонтар Світлана.
Респондент: Губенко Матрона Тимофіївна, 22.07.1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Райгородка Сватівського району Луганській області.

То був страшний час. Нас в сім’ї було 4-ро. Пам’ятаю, як нас, малих, мама намагалася підгодовувати, як могла. Пекла коржі висівки навпіл з щавлем, суп з кульбабок. Взимку з під снігу відкопували мерзлі бурячки, картоплю, лушпайки з картоплі теж варили. З осені мама приховала трохи квасолі. Коли активісти робили у нас обшук мама заховала глечик з квасолею під сорочечку молодшій сестричці, яка сиділа на печі. Вони все перерили, подушки, матраси, підпіл. А малу дитину не тронули. Так вони його і не знайшли. А коли настала весна їли все, що зеленіло і цвіло: щавель, кульбабку, будь-яку траву. Помирали діти, старі. Випадків людоїдства не пам’ятаю.

Місце запису: с. Піски, Новопсковський р-н., Луганська обл.

Дата запису: 14.04.2008

Хто записав: Чумак Григорій Володимирович.

Респонденти: Бондар Марія Устимівна, Бондар Олексій Устимович, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживали в селі Піски Новопсковського району Луганської області.

Голодомор в 32-33 годах помню хорошо. Я з 1924 года, мені було вже 9-й год. Шо хорошо запомнилось, був неврожай і по дворах ходили люди і забирали в домах все: пшеницю, картошку, квасолю, горох. Батько казав, шо то полномочені з району, були і з сельского Совета. Батько був колхозником, як вступив у колхоз, то отдав коней, бричку, плуг і ще якесь начиння. Сім’я була бідна. Дітей було четверо. Як настала голодовка, мати заховала на горіщі, повісила сумку з пшеницею, а горіще змазала. Як прийшли шукати зерно, то шукали скрізь, у хліві, даже на огороду тикали залізною палкою, нічого не найшли, бо його не було. Один сказав, щоб подивились на горіщі, полізли дивиться, сказали шо там нема нічого і горіще змазане. Сумку не побачили, вона нас здорово виручила. Людей, які були не в колхозі, розкуркулювали і вивозили десь у Єрки, казали у Білокуркіне. У них забирали усе. Забране зерно грузили на підводи і везли на Старобільск. У колхозі були коморі, там тоже було зерно, коморі охранялися. Поля тоже охранялися об’їздчиками, збирать нічого не розрішали. З колхозу нам дали корову, навєрно шоб не здохла там, бо кормить її тоже не було чим. Вона давала трохи молока.  Мати каждий день варила великий чавук буряків, буряки не забирали, різала їх дрібненько, заливала водою і трохи молока лила, а ми все спрашували, коли ж вони зварться. Як буряки зварились, мати насипала нам повну кучки буряків і ми їли. До нас ходили граться двоє сусідських дівчат, мати і їм давала їсти, бо в них буряків не було. Після їди нам у кружку наливали того соку з молоком, шо буряки варились, то був як зараз кажуть, десерт. Один раз батько десь розжився трохи квасолі. Мати зварила її з молоком і дала дітям. Помню, ми всі похворілись, думали помремо, но все обійшлося.
В нашій сім’ї ніхто не вмер. Ми жили в Закотному, на Юрківці і часто бачили як по дорозі під горою люди котили повозки з мертвецями, везли на кладовище, ховали самі. Батько ходив у Вороніж, не на заробітки, а міняти одежу. Були вишиті сорочки, рушники і їх батько одніс. Батька не було довго, ми вже думали, шо він не вернеться. Батько вернувся і приніс у вузлику пшона, а сусід, з яким він ходив, умер у дорозі, як вертався назад. Весною стало трохи легше. Ходили на річку, рвали шпички, рогіз. Копали салату і мати варила суп. З берестків драли кору, товкли її і їли. Не знаю чого, а кору їли тільки з берестків і листя тоже з них.
У 33 году ми поїхали на Бондарево. Там були закотянські землі. Хутір був невеликий, хат із десяток. Запомнилось, шо жінки часто сходились до заброшеного колодязя і плакали. Оказалось, тих шо померли у 32 году, кидали у колодязь, бо викопати яму сили не було. Дуже трудне було врем’я. важко вспоминать. Хай воно ніколи не вернеться. Зараз і по радіву і по телевізору кажуть про голодомор, кажуть, шо то комуністи організували. Хто його знає. В селі тоже були комуністи і тоже мерли з голоду. Тепер кажуть, шо то Сталін заставив все зерно вивезти. Про це тоді ніхто не балакав та й про голодовку не прийнято було згадувати. Тих хто помер у голодівку отдєльно не поминали, та якось і зараз не здорово згадують. В церкву я не ходжу, чи там згадують умерлих з голоду не знаю.
У 46 була голодовка, після войни. Ну це зовсім не така як була у 32-33. Я робила в колхозі трактористкою, там варили обід, давали як тоді казали суспільне. Щоб люди мерли з голоду, такого не помню. Хоча було дуже важко, недоїдали, а робить приходилось багато. Ну вижили. Молодьож зараз цього не знає, робить не хоче, сидить по барах. Кажуть безроботні. А я думаю, шо то і батьки винуваті, шо діти не цінять кусок хліба і не хотять робить. Конєшно, ті времена хай не вертаються. Хвате того, шо ми пережили.

Місце запису: с. Великоцьк, Старобільський р-н., Луганська обл.

Дата запису:  9.04.2008 р.

Ким записано: Михайлюк Євдокія Пилипівна.

Респондент: Бережна Євдокія Ігнатівна, 26.08.1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Великоцьк Старобільського (Міловського) району Луганської області.

В 1932 году Бережной Евдокии Игнатьевне исполнилось 9 лет. В этом году был не урожай, а что у людей было, приходили, все выгребали до (незрозуміле слово) Не смотрели на то, как семья будет выживать. Отбирали всё пащи сельских активистов. Одним из активистов был Назаренко Яков. Документов никто не показывал, отбирали насильно. При себе не имели никакого оружия.

 Люди отдавали всё добровольно, стояли и молчали. Накладывали большие налоги, платить было нечем и приходилось отдавать и корову, у кого была, и лошадь. Продукты можно было спрятать в землю, но ходили с железными штыками и искали. Как находили и отбирали. В 1933 подали заявление в колхоз. Продуктов никаких не давали. От колхоза посылали собирать колоски в поле. Потом приезжали обьезчики на конях, отбирали мешки с колосками да ещё и пороли жгутом. Поля охранять заставляли колхозников. 

Люди шли в колхоз не по своей воле. Отбирали всё и загоняли как собак. Скот никто не прятал, держали дома в хлеву. В основном ходили забирать всё днём. Приходили несколько раз, когда отец подал заявление в колхоз, так сразу и прекратили ходить. В 1933 году люди стали уже умирать с голоду. Умерла сестра — Рубан Дарья Игнатьевна тетя — Рубан Полина Ильинична. Перед смертью тетя — Рубан Полина Ильинична брала солому и ела; потому что была голодна. В основном простые люди умирали с голоду. Выживали те, кто сушил листья, толкли на порошок и пекли лепешки. Собирали листья с дерева, щавель, крапиву, калачики. Диких животных ели (кошек и собак). Купить было не за что, да и менять тоже было нечего. Умирали семьями — почти половина села. Людоедства в селе не было. Хоронили на кладбище. Все были бессильные, вырывали яму в колено, заматывали в тряпку и прикапывали. Поминать их никто не поминает и никто не вспоминает. В голодовку тоже не поминали, то что не чем было поминать. Приезжают с других районов, но редко. Никаких памятников и крестов помершим с голоду — никто не устанавливал. Дети и внуки об этом 1932-1933 г. очень хорошо осведомлены. Кого винить в этом всём, что происходило у нас в селе, мы не знаем. 

Місце запису: с. Микільське, Міловський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 14 березня 2008 року

Хто записав: Баранова Зінаїда Антонівна

Респондент: Назаренко Сергій Мойсійович, 14.10.1920 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав у селі Микільське Міловського району, Луганської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Да, я помню це время, мені було тоді 13 років, я жив з матір’ю і братами і сестрами – Дусьою, Марією, Олексієм і Василем.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

На мою думку причиною голоду могли бути такі собитія, например переход з єдинолічной жизні на колхозну. Народ був поділений на три слої, бідні, середні і заможні. Це організовували колхози то бідні і середні ішли в колхоз добровольно, а багатих не приймали а висилали. Ще причиною голоду були низькі врожаї, засуха. Да у людей одбирали вирощений урожай лишили продуктів такі комітети.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
“Незаможні селяни”, уполномочені отрядів “Продрозверстки“. Все робилося примусово.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Винагороди за доноси такої прямої не було, то шо все робилося, щоб менше хто знав того чоловіка.

Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Ніяких документів ніхто нічого не пред’являвлося, тих людей їх всі знали ці люди приходили в хату, дивилися які і скільки є харчу, на їх думку вони те шо необходіме сім’ї, а остачу застовляли здати в доход государства. А самосильно ніхто нічого не брав. 

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Наскільки я помню на мої пам’яті не було случаїв, щоб били, судили чи висилали, нікого не арестовали того, що люди знали шо це треба государству.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Ті хто забирав харчі ходили без оружія.

Як люди боронились?
Я не помню і не знаю таких случаїв сопротивлєнія серед бідних. А хто був багатий тих просто висилали, а їхнє майно оставалося в пользу колхоза.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Щоб шось приховати не було возможності, того шо за цим слідили, люди знали шо всерівно найдут і всерівно відбирають. 

Хто і як шукав заховані харчі?
Були комітети і “уполномочені”, вони були жителями села. 

Скільки їх приходило до хати?
Вони ходили по два, три чоловіка.
Де можна було заховати продукти харчування?
Якщо і ховали харчі, зерно закопували в землю, хто де як міг сховати.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Сперва тим хто ішов у колгосп не давали нічого, був продмінімум, а після збору урожая давали трохи зерно. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники,                  худобу, тощо?
Забирали продукти і зерно, худобу одяг, а тих кого висилали всьо йшло в общая. 

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Закон про “Про п’ять колосків” – це був такий закон, якщо тебе впіймали з колосками то судили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Після збору урожаю не розрішали збирати щось у полі.
Хто охороняв поля і комори?
Поля охороняли обходчики і об’їздчики, а коморі і склади охраняли сторожі.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Здорово ніхто нікого не заставляв іти в колхоз.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Була і велася агітація, щоб ішли в колхоз. Бідні і середняки йшли добровольно. 

Де переховували худобу?
Люди здавали робочий скот, коней, волів, лишню птицю, корову одну можно було оставити собі. Я не помню таких случаїв, щоб ховали худобу тай і це невозможно було зробити.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Одбирали харчі, зерно тіки дньом. вночі ніхто не ходив. Чоловіка обкладали планом, шо він должен був здати, можна було залишити одним якимось продуктом, картохою чи зерном. 

Скільки разів приходили до хати?
“Уполномочені” приходили по одному разу, а то люди самі виполняли все це. 

Коли почали люди помирати від голоду?
Масово саме людочки почали вимирати весною, того шо кончалися всі запаси.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
У нас я не помню шоб були такі сироти, таких случаїв я не помню. 

Хто не голодував в селі і чому?
Не було тоді таких людей, щоб люди притьма не голодували.
Хто зумів вижити?
У нашій сім’ї ніхто не вмер од голоду, бо у нас була коровка “Баришня”.
Чи допомагали люди одне одному  виживати?
Люди помагали один одному, ділилися в кого шо було. Бідні відробляли багатим за харч багатим. 

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Були всякі способи, щоб все жити находили різні єдинці, листя, жолудя. З рослин їли лободу, молочай, щавель, осот, гриби гарошки мореївник, їли кору з липи і берестя сушили, товкли в ступі, тоді місили і пекли ладки. з деяких звірів їли їжаків, зайців, граків і голубів.
Чи був голод в місті?
У городі я не був, я не знаю як там було. У городі не можна нічого не було щось з їжі виміняти.

Чи відомі випадки людоїдства?
Я не помню,був один случай на скіки я знаю. Була одна жінка (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), вона з’їла двох своїх діток, а більше не було таких случаїв. 

Де і хто хоронив померлих від голоду?
Людей, хто вмер від голоду ховали на цвинтарі, ховали без гроба, просто замотували в тряпку.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ніяких спеціальних людей хто хоронив не було, збирались гуртом і ховали, ніхто нікому за це не платив.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Такого масового захоронєнія не було, того шо і не було такого масового мору. 

Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?
Померлих поминали як і тепер обично хто як і міг і чим міг.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Церква всегда поминала цих людей. Во время советской власті в церкві не здорово поминали, багато церквів було закрито.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
Зараз церква востанавлюїца. 

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Современна молодёж я думаю щось знає і чула, я розказував про це на встречах з школьниками. 

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Хто винуватий у цьому винувата тодішня політика, розділєнія людей на багатих і бідних, люди ше не знали і не мали достаточного опита по ведєнію колективного хазяйства, були низькі врожаї і багато других причин.

Місце запису: с. Варварівка, Кремінський р-н., Луганська обл.
Дата запису: 08.11.2007 р.
Ким записано: Головненко Віктор Дмитрович, сільський голова.
Респондент: Штепа Тимофій Семенович, 1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Варварівка Кремінського району Луганської області.

Я, Штепа Тимофій Семенович, народився у 1923 році в с. Варварівка, нині Кремінського району, Луганської області.

На той період я проживав з матір’ю в будинку діда і баби з дядьками. Під час Голодомору в 1932-1933 роках було 9 років. Наша сім’я в складі 5 чоловік роки Голодомору  1932-1933 роки всі пережили і остались живі і здорові, так як всі дорослі працювали в м. Рубіжне на підприємствах і отримували продовольчі картки. Іншої інформації по односельчанам я не пам’ятаю.

Місце запису: с. Новоолександрівка, Біловодський р-н., Луганська обл.

Дата запису: 19.09.2005 р.

Ким записано: Милокост Зінаїда Іванівна, вчитель.

Респондент: Зарубей Олексій Трохимович, 1913 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Новоолександрівка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю, я вже робив тут.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Спеціально зробили. Було що давати.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Мабудь карали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Де хто ховав, але забирали.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До нас не приходили.

Де можна було заховати продукти харчування?

То в хаті, то на городі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Продукти.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чув. Не можна було збирати зерно.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

В кінному заводі то не заборонялося.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли, а хто, не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хто хотів, хто ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, а хто не хотів, то заставляли, якщо не підеш, то виїжджай.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде не сховаєш.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли люди помирали з голоду?

В 1933.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я цього не знаю.

Хто не голодував у селі і чому? 

Голодно в селі було всім. В нашому селі так не голодували, як у колгоспі.

Хто зумів вижити?

Я вижив, мій брат, бо пішли сюди, а якби залишилися у Євсузі, то померли б.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Чув, що допомагали родичі.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Чути було, що їли листя, чечевицю.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Листя берестка. Більше не знаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Цього сказати не можу, бо не знаю.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Не знаю, бо з нас ніхто нічого не міняв.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померли ті, хто пішов через село шукати їжу, а хто їх ховав, не знаю.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Хто може і поминає, родина померлих.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз поминають, а тоді – ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В нашому селі церква є. Наче до православного патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю і дітям і онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не влада, яка вона тоді була.

Місце запису: с. Новоолександрівка, Біловодський р-н., Луганської обл.
Дата запису: 18.09.2005 р.
Ким записано: Милокоста А.А., вчитель.
Респондент: Горова Марія Єфиміївна, 1921 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоолександрівка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Засуха була.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Були випадки, коли відбирали у людей вирощене в полі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Так.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не бачила.

Як люди боронилися?

Не пам’ятаю.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховували, кому це вдавалося.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Десь 2-3 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Чітко не можу сказати, але ховали куркулі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали зерно, худобу у людей, які жили багато.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не можна було навіть взяти жменю колосків, щоб принести додому.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, та її не було, тому що засуха.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Люди йшли до колгоспу, щоб якимсь чином вижити, деякі люди йшли добровільно, а куркулі – ні.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ввечері або вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Один раз.

Коли люди помирали з голоду?

Я не пам’ятаю, але померло багато людей.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

В дитбудинок забирали.

Хто не голодував у селі і чому?
Голодно в селі було всім. Багаті.

Хто зумів вижити?

Діти, які були в дитбудинках, люди, які на той час жили багато.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не пам’ятаю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Суницю.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Жолуді мололи і варили.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їх і не було.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

За гроші все можна було купити.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали померлих від голоду де прийдеться.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не пам’ятаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не пам’ятаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Да.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Да.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В нашому селі церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте виним у загибелі багатьох людей?

Засуха.

Місце запису: с. Новоолександрівка, Біловодський р-н., Луганська обл.
Дата запису: 14.09.2005 р.
Ким записано: Милокостая А.А., вчитель.
Респондент: Милокостая Клавдія Михайлівна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоолександрівка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Да.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Неврожай, засуха була. Просили хмарку, щоб пішов дощ.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не помню.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

За сумку зерна арештовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Не помню.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не знаю.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Влада таке робила в той час.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Де-то 5-6 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали всюди, тому що люди вмирали від голоду.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали, та люди не хотіли йти в колгосп, бо там все обще.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Продукти.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чув. За жменю зерна карали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожа.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні, не хотіли в колгосп, йти в колгосп або голод.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Щоб не голодувати тому і йшли, в кінець року давали щось із продуктів.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Один раз.

Коли люди помирали з голоду?

В нашому селі особового голоду не було.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт віддавали в дитбудинок.

Хто не голодував у селі і чому?
Голодно в селі було всім. Степанови, вони мали свій магазин (жили де Негода), Крекша (жили де тепер Пакрашкина).

Хто зумів вижити?

Багато.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Раніше було легше, люди допомагали один одному, ділилися з сусідами.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Бабуся Горбунова жила багато. Вона ділилася.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Щавель, кропиву товкли вмісті і їли.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Дубову кору, молочай.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

У багатьох були гуси.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Міняли одежу на хліб, макуху.

Чи був голод у містах?

Був ще гірший чим в селі.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

Це магазин, де міняли золото на продукти харчування.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Помню, що біля села були закопані якісь люди і ноги виглядали, люди, які закопували, були слабкі і не могли вирити глибокої ями.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Да.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Да.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В нашому селі церква є. Наче до українського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю, що люди вмирали голодною смертю.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

#Голодомор #Колективізація #Виживання #Сурогати #Подвірніобшуки #Взаємодопомога 

Місце запису: с. Третяківка, Біловодський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 13.09.2005 р.

Ким записано: Чернявська С.В.

Респондент: Гнида Федір Васильович, 1920 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Третяківка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так, пам’ятаю, я був якраз у 5 класі. Пам’ятаю, півкласу померло. Нас в сім’ї було 10 дітей. Вижили на гарбузах. Батьки працювали в колгоспі допізна. Наколи було вадити та доглядати, тому виросли в основному гарбузи.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Ні, врожай був, але влада забрала все, що мали. Правда, забирали в одноосібників, в колгоспників, в основному, не забирали. Так, брати у них було нічого, в цей рік на трудодні нічого не отримали і харчувалися тим, що виросло на городі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Такого не пам’ятаю, можливо.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю, чи була за доноси винагорода, але доноси точно були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Проходила комісія і шукали заховане зерно. Ходили по двору, на городі, в сараях, залізним шестом тикали в землю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Пам’ятаю, що арештовували за доноси, казали «ворог народу». Забирали і більше вони в селі не з’являлися.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

У уполномоченого з району, мабуть, була зброя, а у комісії з своїх односельців – ні. Батько та мати були у комісії, у них точно зброї не було.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, рили на метрів 2, робили закрома, виводили трубу, а в трубу клали черпалок на мотузці, коли треба було дістати пшоно – опускали черпалок і зачерпували.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Комісія із односельчан і уполномочений з району. Хто – не пам’ятаю, малий був.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 3-4 чоловіки.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Працювали і дорослі, і діти. Пололи хліба. Діти по полю рвали бур’яни руками. Давали за це обід. Рідкий пшоняний суп, заправлений олією. Якщо виконав норму, давали премію – 200 г пшона у кладові.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Тих, кого розкулачували, забирали худобу, одяг, хату. Виганяли їх з дому, вони селилися в степу, в землянках. А тоді, пам’ятаю, більшість виїхало до Луганську, там шукати роботу.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Про закон «П’ять колосків» чув. Але більше пам’ятаю, як він діяв у голод після війни. Поруч жили 2 сусіди. Їх впіймали, засудили і дали ще 7 років. Правда, одній повезло, бо вона була вагітна і їй дали відстрочку. А друга відсиділа всі 7 років.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Збирати колоски в полі не дозволяли. Поля охороняв об’їждчик, якщо когось ловив, доповідав у контору, а дітей роздівав догола і відпускав.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

У полі – об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не всі люди хотіли добровільно йти в колгосп. Батько мав 2 волів, коней, але вступив до колгоспу. Був активістом. В Гнидівкі колгосп називався «Червоний Яр», пізніше батько був там парторгом.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу в основному різали або продавали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень ходили.

Скільки разів приходили до хати?

Ходила комісія до того часу, доки не знайдуть. Прийдуть, печені гарбузи поїдять, а ми тоді гризли сирі.

Коли люди помирали з голоду?

Люди, в основному, почали помирати взимку.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Дітей, які залишились без батьків, забирали в інтернат. Інші ходили-блудили. Просили по дворах їсти.

Хто не голодував у селі і чому? Голодно в селі було всім.

Трохи було у старих, у них нічого не брали, на роботу вони не ходили, могли хоч город посадити. З того і жили.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали, якщо було чим. Пам’ятаю, мати принесла сухарні буряки, трохи картоплі. Дала їй старенька жінка, вона не ходила до колгоспу на роботу і посадила город.

Які засоби вживали до виживання?

Товкли початки з кукурудзи і пекли якось коржі, із сухої щириці також кислиці їли. До самої осені траву: очерет, спичаки, рогіз, лопуцьки.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли із берестка кашки, цвіт акації.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Товкли із сосни кору.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили їжачків, гороб’ят, грачат, собак.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Можна було купити харчі в місті або обміняти на золото, одяг. Батько і мати їздили аж на Кубань, міняти материну одежину. Мати раніше була в найманих робітницях. У гарних людей, і непогано заробила.

Чи був голод у містах?

В містах не було такого голоду. Люди отримували зарплатню або хліб.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

«Торгсін» – це магазин, куди здавали золоті речі, серебряні. Були вони в містах.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Людей померло багато, пів села. Скільки – точно не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, я чув про випадок людоїдства в нашому селі. Жінка з’їла свою маленьку дитину, але як її звати і подробиць не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили біля кладовища в одній ямі, якщо вона була повна, рили другу. Зараз на цьому місці є кладовище, але воно вище. А від голоду хоронили в ямах, ближче до ярку. Раніше ставили хрест, але зараз його нема, і де ті ями знаю тільки приблизно.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Хоронили і самі, ті хто був здоровіший.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

У своїх садках біля вишень або яблунь. Взагалі була підвода, на яку збирали померлих. Не знаю, чи платили, мабуть, давали щось із кладової.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Мабуть, поминають, не знаю, не чув.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

В нашому селі немає пам’ятника померлим від голоду.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я своїм дітям та внукам розповідав про голод.

Кого Ви вважаєте виним у загибелі багатьох людей?

Винна власть наша. В містах же не голодували.

Місце запису: с. Третяківка, Біловодський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 13.09.2005 р.

Ким записано: Чернявська С.В.

Респондент: Безродній Олексій Григорович, 1928 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Третяківка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так, пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Урожай забирала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Представники сільської ради ходили по хатам у складі комісії.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Не відомо, не знає.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Висилання.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Невідомо, не знає.

Як люди боронилися?

Не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було заховати, але все одно знаходили і забирали.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Не відомо.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 2-3 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Старалися заховати, щоб було що їсти, ховали у землю, викопували ями, притрушували, щоб не було видно, ховали навіть у гній.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали льон і зерно.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

У зажиточних селян забирали все, в тому числі і одяг (кожухи, свити), також забирали худобу.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Так. Чув про цей закон. Хто збирав у полі колоски, якщо впіймали та судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожа були у коморі, а у полі – об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Так.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ні, не хотіли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Змушували (агітували людей цілу ніч).

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили, зрозуміло, вдень, бо так краще шукати.

Скільки разів приходили до хати?

Не пам’ятаю.

Коли люди помирали з голоду?

Навесні.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт забирали в «яслі».

Хто не голодував у селі і чому?

Не було таких.

Хто зумів вижити?

У кого мало було дітей.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Старалися допомагати один одному. Давали гарбузи, буряк, шкіри з картоплі.

Які засоби вживали до виживання?

Вживали в їжу все: товкли пустий качан, щавель кінський їли, з берестків «кашку», різну траву (козельки, лопуцьки, шпичаки).

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні, бо всі голодували.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

«Горошок» – корінце.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Листя з щавелю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Горобців, сорок їли.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Можна.

Чи був голод у містах?

Не знає.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

Була така організація «торгсін», там вимінювали за срібло, золото продукти.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, я чув про випадок людоїдства в нашому селі. Жінка з’їла свою маленьку дитину.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих хоронили на кладовищі у загальну яму. Була спеціальна бригада, яка цим займалася.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не відомо.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, я розповідав своїм дітям, онукам про Голодомор.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Я думаю, у тому, що відбувся такий страшний Голодомор, винна влада.