Місце запису: с. Ладижинка, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 15.10.2005 р.

Хто записав: Савін Олег Федорович;

Респондент: Бойко Віра Давидівна, 1909 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Ладижинка Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви голод у 1932-33 рр.?

Знаю все, знаю…

Які на Вашу думку могли бути причини голоду? 

Це було в тому… в 30-му році колгосп засновувався, в 1931 – робили, а тоді не врожай був. Така бараболька, така-го вродила… І  тоді вже голод зробився в 1932 році, вже голод. Нічого не було… Так мучились люди. Боже, Боже! Як мучились! 

А податки тоді були?

Податки? Які тоді податки були! Лиш ми робили, а гроші не давали тоді, ні копійки.  Тільки облігації носили. Більше нічого… А тоді пізніше після цего… 40 кг м’яса треба було здати і 120 штук яєць треба було здати в колгосп. Та й десь вони тоді вивозили їх.

А влада забирала врожай?

Забирала, що було. До колоска! Оце ділянки поробили, оце твоя ділянка. Повинна зв’язати її і загромадити. І колосочка щоб ніде ні одного не було. Обходить бригадир після і як найде один колосок – всьо пропало. Не пишуть тоді… трудодня.

Хто забирав те, що було в людей?

Забирали…, з Умані приїжджали, а наші давали. Грабили людей. Людей дуже грабили. Забирали все в людей, нічого не було в людей.

Приховували дещо?

Приховували, котрі могли мати багато, то тільки приховували у землі, а іначе ніде не могли приховати. Мав п’ять курок… прийшли, записали і не мав права зарізати. Маєш порося, не маєш права зарізати його. Нічого цего, нічого не можна було зробити.  Все забирали і все відвозили.

Чи були такі випадки, що сусід на сусіда доносив?

Люди все секретом робили… Не бачили… Ховали так, щоб ніхто не бачив.

Чи мали документи якісь ті люди, що ходили забирати продукти?

А за це ніхто… я не знаю про це. Був цей… організатор Барчук Сидір організовував колгосп, а тоді була Царучка, голодовку Царучка була головою колгоспу. І це все вони робили. Вони відвозили, а людям нікому нічого не давали. Нічого не давали людям. Оце тільки ходили і забирали всьо, шо було. Геть і дрантя отаке всяке забирали… і радна всьо шо було. Не було тоді таких дорогих вещей, а таке… свитина. І оце всьо забирають… радно, всьо, всьо забирають.

Як карали тих, хто не здавав хліб?

Висилали, висилали людей, десь не знаю куди їх висилали, але кудись висилали, що їх не було в Ладижинці. Хати, всьо їхнє позабирали, а їх повисилали.

Скільки Вам було років?

Я вже віддана була тоді, дітки, я віддавалася в 26 році.

Я вдавалося Вам вижити?

Дуже тяжко, збирали бур’янчики і сапали ми бураки, гичку тоді збирали і регозу жали, варили. Люди коти, собаки їли. Я не їла, правда, собак, я не могла. У мене така натура, я не могла їсти. Бур’ян їла всякий. Варила таку юшку. Дитина в мене була одна маленька. А тоді їздили в комбасти і міняли барахло. В кого ще було барахло, то міняли в голодовку. 

Чи була зброя в тих, що забирали хліб?

В них була зброя, забирали всьо. Не було місця такого, щоб можна було заховати…

Люди якось боронилися?

Нічого не боронилися…боялися зачіпати. Правітельство з Умані приїжджало все і з машиною. Ніхто нічого не казав. Забирав… Плакав та й усьо.

Скільки людей приходило до хати?

Їх на село було штук 40 на село. А приходило 5-6. Менше не приходило.

Як їх називали, цих людей, що забирали продукти?

А за це –  їй бо не знаю. Вони звалися. Знаю Ладижинський. Семко Сакій –  грабив людей. І цей Барчук він тоже пішов в цю банду, що грабили людей. Їх багацько було. Активісти…

Чи давали їжу тим, що пішли в колгосп?

Кроме, оце вже як голодовка була, кіло кукурудзи десь звідкись привезуть. А в колгоспі нічого не давали. Оце 100 г було на трудодень хліба. Як відробив трудодень, то маєш 100 г хліба. Це получили за год 100 грамів… 

Чи чули Ви про закон «п’ять колосків?»

Ми ходили на ніч в’язати. Треба було визбирати, щоб ні ідного колоска не було на полі. Ми ходили на ніч в’язати. Та й ми вже рано… пов’язали вночі. Йдемо додому. Та й їде машина легкова. Стає. Що ви несете? Колоски несете? Ану висипайте. Ні одного колосочка ніхто не взяв. Не можна було. Люди боялися, не брали колосків.

Чи можна було збирати на полі після збору врожаю?

Нічого не можна було, ні єдиного огірочка. Збирали в колгосп, збирали на трактор і возили в колгосп.

Хто стеріг поля, комору?

Наші стерегли. Вареник Роман. Він був сторожем на полі, коло бураків, щоб ніхто гичечки не зірвав. Він вбив жінку з Текучої. Вона прийшла, в неї п’ятеро дітей, чоловік погиб. А він її піймав і вбив на полі. Остались дітки сиротами. Всьо збирали і відправляли на Умань. Так голодували люди. Люд їли. (Називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), вона свого чоловіка з’їла. Старого хотіла піймати, але не могла підняти. Кинула в криницю. Але його родичі забрали, витягнули. А коло мене жінка була. (Називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) Скільки вона людей перерізала! Мнясо торгувала на базарі. Чужих, ладижинських, дітей, котрого пійме. В неї клуня здорова була. Вона їх пійме вночі. Заріже. Наварить м’яса і несе на базар рано. І купляли люди. Не знали з чого це. 

Як люди виявили це?

А чоловік до неї пристав другий, (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) чоловік. Він вбив її, заколов ножами. Її і дитину на печі. Вона не давала йому їсти. Тоді його забрали. Вся сорочка в нього була в кровлі. Його забрали і засудили. А тоді він все поховав як її вбив на горищі в полові. А скотина, коні тоді здихали, як люди. Не було що  їсти давати. Їх возили, була на Визначку яма, скотомогильник, возили туди і люди розберуть. Люди рубали, їли. Один одному руки рубали. Брали це м’ясо. А тоді почали карболкою зливати. І карболка нічого не помагала. Всьо-равно люди забирали і варили. Так жили.

А чого скот гинув?

А бур’яну не було. Всьо посохло.

Що їли люди?

Все їли: собаки, коти, регозу жали на ставку. Всьо люди їли. А сім сотих треба було прорвати за день. Голодний. Поскубаєш листя, поїси і працюєш цілий день. Жаби ловили на ставку і всьо люди їли.

Чи люди хотіли самі йти в колгосп?

Як оголосив Барчук, щоб йти в колгосп, то ми пішли вперед і Петришин Петро. Це нас два нас. Віддали коняку, він віддав і та коняка, його і наша стояла дві неділі в колгоспі, та й ніхто більше не хотів іти. І сказав Сидір Барчук: “Заберіть свою худобу, бо ніхто більше не йде. Не можна коло цих двох ходити, нема кому ходити”.  А тоді через дві неділі почали йти люди трохи в колгосп. А то заставляли. Били, Боже, так б’ють. 

А хто бив?

А сільрада була. Зейлик був з якимось помошніком. І ця, Гребенючка була головою колгоспу, а він був головою сільради. Та й це прийшов та й це старого батька нашого так побив.

А за що Вашого батька побив? 

А що він не хотів іти в колгосп. Бив його Куперман. Билися страшно. А тоді продали його хату, цю що ми сиділи. І продали сарай, всьо попродали. І забрали в нього коняку. А ми з батьком сиділи і почали його просити: «Раді Бога, ми заплатимо самі, де ж ми будемо жити?!» Самі за свою хату заплатили гроші. В сільраду. Де вони їх діли, не знаю.

В який час ходили забирати продукти?

Вдень. Прямо вдень їздила підвода. До сусіда, хати валилися. Приїхали, забрали всьо до ганчірки.

Скільки раз приходили?

Раз приходили. Забрали всьо. То вже другий раз не було шо брати.

В Ладижинці люди помирали з голоду?

Помирали… пухші такі були… Я сама така ходила. Боже… страшно було дивитися. В мене в сусіда двоє дітей зразу померло, разом одного дня. Що бачили –  та їли. Скойки, жаби, лободу їли. Цим м’ясом людським багато людей займалися. Там на Опалівці по Ладижинці страшно скільки людей пропало. Оце йдем на поле. Лежить чоловік, там лежить, там лежить. А ми сапали, випорпаємо ямку, неглибоку, засипемо трохи. Кожен день ходять, просять, дайте що-небудь. А що даси? Ніхто не хоронив нікого. Так собаки їли.

Хто опікувався дітьми сиротами?

Ніхто. Не було нічого. Так вони ходили, гибли.

Хто не голодував?

Голова сільради привозив кілограм кукурудзи раз на місяць. Він сам такий Гладкий був, Бланченко.

А голова колгоспу?

Царучка. Вона тоже не голодувала.

Як люди виживали?

Хто тоді за кого думав? Кожен за себе думав.

Ділилися люди продуктами?

Не. Ніхто нічого не мав.

Що їли?

Все. Крім полину. Кропиву, рогозу, кору, з якого попало, листя рвали їли, коріння з липи, де попадеться, яке попадеться. А як вижили, то не знаю. Бог його знає. А тоді вже почали давати 100 г на трудодень. А ми вже почали на городі трошки сіяти жита. Отаку барабольку садили як фасоля, це в 33 році.

А в Умані Можна було щось купити, поміняти?

В Умань страшно було їхати, бо там ловили людей душили, дуже багато людей. Можна було стояти за хлібом. Ходили пішки, а хліба не стало, та й йдеш назад. Сядеш, виплачешся, та й йдеш додому. А до хати боялися йти. Казали, є в мене хліб. Йдіть до хати. Але боялися йти до хати.

Ви чули про “Торгсін”?

В нас не було. В Умані був.

Де ховали людей?

Замотали в одежу. Закопали. Ями глибокої не копали, не було сили. А на полі пригорнули як-небудь та й всьо.

Чи були люди, що спеціально хоронили покійників?

Були такі активісти. Випорпали ямку, положили та й усе.

Чи поминають церкві померлих від голоду?

Я зараз не ходжу. А раніше церкви розібрали…

До якого патріархату належать церкви?

Не знаю.

Чи є хрести, пам’ятники по померлих від голоду?

Нема. Повирубували всьо.

Хто винен, що був голод?

Власть. Вже ж не люди самі зробили. Ми приїхали в ладижинку в 13 році, як революція була мені було 8 років. З Балти ми прийшли пішки. Мама була з Балти. Звозили живих людей, кидали в яму. Фурманський чоловік дуже просився: “Не кидай мене в яму”. Але той не послухав і кинув в яму. Але другі люди витягли його і переховували, щоб його не знайшли. Аж через 22 роки він приїхав. В нас не звозили. Валялись. Впав, лежить. Оце люди йдуть. Рівчака сапами зробимо, пригорнемо, а тоді вже як орали, то  виорювали. Надивилась я цих революцій і воїн…

Місце запису: с. Стецівка, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 03.10.2005 р.

Хто записав: Крашевська Валентина Миколаївна.

Респондент: Мірошникова Ганна Григорівна, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Стецівка Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Я добре пам’ятаю ті жахливі часи 32-33 років. Нас у сім’ї було четверо дітей, батько, мати.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Усе забирала влада, кожен вузол передивлялися і все витрушували, останню жменю гороху, яку так не хотілось віддавати забрали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали в людей місцеві жителі наймані владою.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Донесення владі були, за винагороди не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Я не знаю чи мали вони документи, може батькові і показували, але я думаю, що ніяких документів не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Мого дядька репресували і дідуся. Також ці люди погрожували, але не били.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї вони не мали. 

Як люди боронилися?

Боронилися ми віддавши їм останнє зерно.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було приховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Забирали четверо людей, троє чоловіків і одна жінка. Як звали не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До хати приходило двоє чи троє, їх по вуличному називали “Паничі”.

Де можна було заховати продукти харчування?

Продукти, зерно, хліб клали в торбинки і закопували в гною або в садку, у хаті у ділу вириють ямку, покладуть зерно, замажуть, накриють ряднинкою.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Спочатку не варили їсти тим людям, які працювали на колгосп, але потім почали варити затірку. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Не забирали одяг, худобу. у нас були кури, то вони залишились.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

За збирання колосків могли віддати під суд.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли колгоспи, погреба, комори охоронці, в них були мисливські рушниці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди йшли до колгоспу працювати, бо надіялись, що щось дадуть з продуктів.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Влада не змушувала.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худоби було мало тому, що не було чим годувати, А в кого була тримали в погребах. Влада забирала і здавала в колгосп.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

У будь-який час дня і ночі.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили декілька раз до кожного двору.

Коли почали помирати від голоду?

В 1933 році люди почали пухнути від того, що не було чого їсти і помирали.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто сиротами не опікувався, вони ходили по вулицях Доки не вмирали.

Хто не голодував у селі і чому?

Таких людей було мало.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Люди ділилися неохоче тому, що кожен думав в першу чергу про свою родину, про себе. 

Які засоби вживали до виживання?

Засобів мало. що бачили, те й їли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі не допомагали тому, що думали про свою сім’ю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Я не знаю чи їли Кору, але кульбабу, Гірчак, лободу, калачик їли, А на зиму сушили вишні сливи яблука.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Їли рослини. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їли горобців та різних пташок.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було щось своє на торгах продати і щось купити або виміняти.

Чи був голод у містах?

Я не знаю чи був голод у місті, бо я була мала, лише сім років і я не ходила в місто.

Що таке “Торгсін”?

Пам’ятаю і чула, мабуть, цей “Торгсін” був у магазині і можна було щось обміняти.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Я не знаю скільки людей загинуло, але одне знаю – дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У нашому селі було людоїдство. наша сусідка з’їла свою дочку, але потім і сама померла.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Викопували довгий окоп і вкидали туди: і старих, і малих, і молодих.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

За поховання не платили нікому, тільки тому, хто на возі звозив тіла.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомо в селі Андрусівка.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

У кого є рідня із загиблих, то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминають загиблих і в церкві, і на кладовищі та й влада їх поминає. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У нашому селі є церква, вона відноситься до Православного Патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Хто окремо хоронив, той поставив хрест чи пам’ятник, а як у кучі, то насип.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю і дітям, і онукам, і я думаю, що всі знають про цю трагедію.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Мабуть, влада.

Місце запису: с. Стецівка, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 13.10.2005 h/

Хто записав: Терновська Тетяна Вікторівна.

Респондент: Гавеля Ганна Іванівна, 1915 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Стецівка Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала влада урожай, якого було достатньо для харчування.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Відбирали понятті від сільської ради.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Так, без документів вони не йшли. Також у них були залізні палиці, якими вони шукали продукти.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Було таке. Якщо не виконували наказів, то забирали на покарання у так звану “холодну”.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Може й мали, та в нашому селі її не використовували.

Як люди боронилися?

Бувало, що замикали хати, а самі тікали в ліси, провалля, ховалися по очеретах та в інших місцях.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна, але щоб їх не знайшли, треба було зерно закопувати або заховувати десь в полі. люди ховали в горшечках за піччю, але його (зерно) швидко знаходили і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

У тих, хто віддав добровільно, не шукали, а в тих, хто, копали підлоги, ламали печі та інше. 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили до хати по 5-7 чоловік щоденно, перевіряли, чи не приніс хто що-небудь у хату з продуктів, зерна. 

Де можна було заховати продукти харчування?

У коминах, печах, казанах, в землі, в очеретах.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Як запишешся у колгоспі, то дадуть 2 кг кукурудзи. Але люди було дуже голодними і, йшовши додому з’їдали цю кукурудзу, а потім помирали або ще в дорозі, або вже дома.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Так, забирали й інше.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Так, чула. За цим законом карали людей: якщо людина зірве на полі хоч п’ять колосків, то за це вже карали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Примушували, але все зібране треба було здавати в колгосп, а собі брати не дозволяли. 

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Цих людей обирав колгосп. А колгоспні комори охороняли призовники в армію.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Більшість не хотіли. Тому, що люди не знали, що таке колгосп і думали, що це записують у безвірники, бо церкви тоді руйнували.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, примушували, погрожували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Переховували в очеретах, лісах. Але її забирали тому, що в сільській раді було відомо, скільки худоби має родина.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В різні години доби. Але найбільш вночі, коли люди найменше про це здогадуються і ще не встигли нічого заховати.

Скільки разів приходили до хати?

По декілька ( три-чотири рази) на тиждень.

Коли почали помирати від голоду?

В 1933 р.  з другої половини зими, коли попередній урожай закінчився.  А коли почався новий урожай, то мерли від переїдання. Померлих їздили забирали возами з кіньми. Був один випадок у селі, коли забирали людину, яка ще не померла, але була вже безсила йти працювати на поле. 

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Дітьми опікувався колгосп, але це були поодинокі випадки, що діти залишалися живими. 

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували всі.

Хто зумів вижити?

Багатші їздили в Крим і привозили звідти деякі продукти. Але в кожній сім’ї помер хоч один член.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилися, але не всі. От,  наприклад, один семирічний хлопчик, що залишився без батьків, ходив біля сусідського двору, виривав її в корінці. Це побачила господиня цієї хати і вночі, коли хлопчик спав, підперла двері, що вели до хати, і хлопчик, не змігши вийти, помер з голоду.

Які засоби вживали до виживання?

Берестове листя, листя шовковиці, акації, кріп, середину з соняшникової шляпки, гречану полову, голі качани кукурудзи, траву, корінці, котів, собак, молотили солому.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Таке було.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли майже все. але ягоди зривали зеленцем. Якось два  8-9-річні хлопчики померли, наївшись зелених абрикосів.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Їли кору з груші, яблуні, бузини, глоду.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Криси, миші, гадюки, зайці, птахи різних видів, яких тільки вдалося спіймати. 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна. Але все це було дуже дорого і не всі могли це собі дозволити.

Чи був голод у містах?

Був.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Скільки у всьому селі – не знаю. Але на нашій вулиці (1,5 км) 134 людини з 427.  було 12 сімей і 3 землянки, де вимерли геть усі.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, був один чоловік, який поїв своїх дітей.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили ті, хто збирав людей возами.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Їм платили харчами.  

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кожному цвинтарі, де хоронили й інших людей.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

А як же!

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Так.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, було 2.  Православна.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлені, але не всім.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю весь час.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Тодішню владу і їхню політику.

Місце запису: м. Чигирин, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 03.10.2005 р.

Хто записав: Розсошко Ніні Василівна.

Респондент: Майборода Марія Власівна, 1927 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Чигирин Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Мені було 6 год не знаю.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Активісти забирали, я сиділа на печі, з мамою нас з хати вигнали, по сусідах ходили. А ходив батьків рідний брат, і це так робив.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Бог його знає.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю, хтось тоді нам хату підпалив, мішок проса ми не віддали, якби була жива мама, вона б усе розказала.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Нас з хати вигнали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Чорт їх знає. 

Як люди боронилися?

Ми знялись та й пішли, хто куди бачив, Я жила тоді в Галаганівці, батько пішов аж на Донбас.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не скажу, навєрно ж, люди ховали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти якісь.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чорт їх знає. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто де міг.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Це я помню, хіба не ходила моя мама у колгосп, а її не брали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все брали, дід був вигнав на болото, щоб не забрали.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Чула, як зібрала людина, то судили за це. 

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Як дітьми собирали, то це Все йшло в колгоп.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Откуда я знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто хотів добровільно, не хотіли, а мама була невістка куркуля і її не брали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Хто як міг.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Дньом.

Скільки разів приходили до хати?

Часто, я обшето бачила раз.

Коли почали помирати від голоду?

В моєї мами всі рідні вимерли, коли не знаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Патронат раніше був в селі Галаганівці. Жива ще одна, яка була в патронаті.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто розумний був, той не голодував

Хто зумів вижити?

Мабуть, зуміли вижити середняки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Було по-всякому.

Які засоби вживали до виживання?

Не помню.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не дуже.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Мабуть, в Донбасі (33, 34 рік)  як ми з мамою поїхали до батька в Донбас, то їли і щирицю, а хрест великий золотий і цепочку мама проміняла на кіло манки і не знала, як її варити, зварила всю за раз. 

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Із щириці, це ж бур’ян, я чистила і їла маленькою.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю. 

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Аж виміняла на кіло манки.

Чи був голод у містах?

Був скрізь, я думаю. 

Що таке “Торгсін”?

Не знаю, може, то таке, де золото здають, коли ви молоді, да не знаєте?

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Наверно ж є.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула я такого.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хто де попав, наших поховали на кладовищі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають, як є кому поминать.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують, це  знаю точно. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Я живу в місті, є церква під горою, Київського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Як де є.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Хто хоче, той знає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада, а хто ж,  жили собі люди, робили, отой наробила влада.

Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Прокопенко Михайло Федорович, 1920 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.

Діду Михайло, Розкажіть мені як ви голодували в 1932-33 рр.  і в 1946-1947 рр.

Ну, сначала, треба сказать, шо жив я тоді не тут, оце в Краснопілля перебралися з Дунькою, як поженилися. Та і в 40-х годах я не голодував, бо тоді на флоті служив:  як пішов ото у війну в 1943, так і вернувся аж в 1949 р.

Про 1932-33 розкажіть. Ви ж щось пам’ятаєте? Які були причини голоду? Хто забирав хліб? Що люди їли в Голодні роки? Як вижила ваша родина?

А що ж тут казать:  ходили бригади по хатах у селі і де був хліб забирали до грама. І ходили ж ці, як же їх в біса, партійці, свої. Нєсколько разів ходили, по первах ще щось оставляли попоїсти, а тоді вже й крихточки зі столів зшкрібали. Заможних –  у Сибірь, хто жив заможно. А хто приказав? То ж Сталін приказав Україну ограбить, хліб позабирать і попродать чи вивести за границю, то вони ото й забирали харчі, а що діти вмирали тисячами, то їм у Москві все равно! А баржі ті, з хлібом, шо  найобидніше,  потопили в морі, бо ніхто зерна того не купив, а в Україні все тоді забрали і посівне тоже. Ми з матір’ю, помню, весною 33 картопляні лушпайки садили, що в погрібі десь трохи найшли, бо нічого більше було. А знали ж, шо  не посадимо нічого –  то смерть нам!

 А звідки ви про баржі знаєте?

Тю, то я ж кажу, на флоті я служив в 40-х годах, мені тоді було годі в 25, а були ті зо мною моряки, хто ті баржі топив, якось сиділи ми після поганенької вечері там мріяли про паляницю пухку, то один і розказав, а тоді опомнився, благав, шоб нікому не слово, бо посадять.

Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Безвуха Галина Микитівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.

Розкажіть мені, Галино Микитівно, про Голодомор. Що ви пам’ятаєте?

Ну, 1932-33 рр. повню поганенько, бо мала була. знаю лишень, що їсти нічого було геть. Люди вмирали просто на вулиці і нікому не було діла. Стояли хати, у яких були одні мерці, ніхто їх не ховав. Пізніше, хто ще живий та дужчий був – покопали на кладовищі ями – то люди, які вже чули, що віку доживають, ішли, лягали в ті ями і вмирали там, а коли яма наповниться, то її загортали.  Казали, шо  по 3-4 ями в день набиралося.

Позабирали комуністи активісти усі харчі. Ше й  кілками, помню в стрісі в хаті ковирялися, бо сусіда наш там кілька кукурузяних качанців сховав, а вони найшли. Дядько мій корову в скирті ховав, то вони ще й добре жили. Одного разу і нам молочка перепало, у них менший син помер, то дядина як ховали, нам кухлик дала. То нам так же погано тоді було, чуть не повмирали, бо привикли ж бур’яни жувать. Школу закрили, бо учні за партами вмирать почали, хоч там і давали по маніпусінькому куснику гіркого хліба чи кусочку макухи, то ті, хто старшенькі, не їли всього –  додому несли. Так я ото як три класи одходила і всьо…

А 46-47 рр. Ви ж  краще пам’ятаєте?

Да, забирали хліб, забирали, бо так треба було (нам казали), а людям не давали нічого. Був план по двору –  три центнера давай, а ні, то шукали самі – все  переривали, бо людей багато ж казали, шо  війна була і немає хліба.  У багатьох був хліб позакопуваний, та його однак понаходили й позабирали. Ми поховали в грубу –  і там забрали, то прийшлось їсти у степу картопельку, що вже на борошенце перетліла,  це крохмаль із зими сухенький остався, то оладки з нього кльоцали. Різні трави їли, супи з них варили.

Місце запису: с. Білозір’я, Черкаський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 06.10.2005 р.

Хто записав: Євменова Наталія Андріївна.

Респондент: Чорнай Марія Андріївна, 1911 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Білозір’я Черкаського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Було плохо, голодували, робили.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Не урожай, засуха велика.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Я робила у колгоспі без хліба, була велика засуха, ходили розбивать сапами грудки. У мене була мачуха, вона не давала мені їсти, підемо у колгосп, там наварять сушовиці. Страшне було. Мачуха не давала їсти братові зовсім нічого Та він і помер. Не пам’ятаю, хто з влади забирав харчі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Як був минав 33-й, не давали колоски збирати, та судили за це. Я не знаю, що давали, но шось давали. А було одна жінка йшла осінню додому та взяла три буряка та три годи її судили за це.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Хто там документи ті мав! 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Да, да.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Було таке, що забирали і зброя була.

Як люди боронилися?

Не можна було озваться, вони прийдуть, а ти тікай, люди ховають, а вони ходять повикопують усюди. Страшний суд був.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Копали на городах ями і закопували, нєкоторі зберегли, а ті ходили з шампурами шукали ями, де найдуть, те й заберуть.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Осташевський, Стрижачка Пашка і чотири сини ходили одкопували.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Вони було йдуть по 3-4 душі, бригада збереться і йдуть.

Де можна було заховати продукти харчування?

Були діжки здорові, позакопують, а їх відкопують, позабирають усе до грами.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали, хто ходив у колгосп, дають по 200 г борошна, за тиждень назбирає кіло та зробиш коржик такий житній.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали і худобу, уничтожили все, та що робити, завели кролів, а вони в хаті поробили нори та поховаються туди. Не було ні курки, ні гуски.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Не давали вони, було, як уловлять кого, хто колоски збирає та судять, не принесеш і колосочка додому. Стоять сторожі не дають нічого, а я зніму з себе куфайку, зав’яжу рукава та туди буряка та й принесу, щоб спекти.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Да.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Да, були такі, що стере, та, що охороняли і вкрадуть собі додому, а потім голова колгоспу зберуть збори, А вони кажуть, що горобці рознесли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Добровільно?! Ходили підписуйся, підписуйся та й підписувались, а ті, що, не підписувались, обкладали налогами та судили, та таке їм робили, що страшно.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Що їм робили бідним, що ті люди ходили, а мужиків некоторих повивозили в Архангельськ та мучили, вони там і повмирали. А мій дядько ходив казав “не підписуйтесь” так судили його.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Були дома по дворах, а вони приходили позабирали, а то казали, щоб і самі поодводили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Та було всігда.

Скільки разів приходили до хати?

Кожний день, сьогодні йдуть, завтра, післязавтра. прийдуть та сидять до півночі. Одного разу батькові дали коні, щоб робити, а вони в дорозі попадали та хотіли його судить, А він сказав, що піду в Смілу на роботу, тоді якраз відчинився завод. А в колгоспі сказали не підеш в колгосп, то хату розвалимо, то мусила я іти захищати його, робити у колгоспі.

Коли почали помирати від голоду?

У 33 годі із весни.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Дітясла були там їх і воспитували та давали їсти їм, тим сиротам.

Хто не голодував у селі і чому?

Були такі, що не голодували, хто зразу пристав у колгосп була така куча, шо вродило у колгоспі, то вони понабирають, то ці не голодували. 

Хто зумів вижити?

Багато.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хто там дуже ділився, не дуже ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

У мого дядька сім’я, його засудили, а вони всі були пухлі, а один був ще не пухлий та поїде в село наміняє зерна та надеруть, та зварять каші. У мого батька і їсти було та парубкові не дав їсти абсолютно нічого, Та він і вмер. А я осталася жива, бо в колгосп ходила, та до людей помагать та там щось їм, так і пережила 33.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Та ніхто нічого не міг давати.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Грибів було багато та рвали, та їли.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Да. Із липи листя мняли, сушили і оладки такі пекли та їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ні, я не їла, але люди були такі шо їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Та за шо ж, як не було за що мінять. Були люди чорні, як земля, носять одежу мінять, а ніхто ж не хоче.

Чи був голод у містах?

Да, голодували.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато, но не знаю скільки.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У Смілі різали людей та їли, робили котлети та їли. Одна жінка в нашому селі двох дівчаток по 12 год порізала та з’їла. Міліція забрала, та вкинули її живцем у яму.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

А я й не знаю, де їх хоронили.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Хто там платив. Мій брат, як умер, то сусідські хлопці викопали яму та поховали, то хоч би по кусочку хліба їм дали, ніхто, нічого.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Невідомо.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Родители, ті шо осталися, дехто поминав, но не всі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є одна.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Хто там їх встановив.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Да.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

Місце запису: с. Думанці, Черкаський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 25.09.2005 р.

Хто записав: Груба Альона Юріївна.

Респондент: Коваль Наталя Афанасіївна, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Думанці Черкаського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так. Я дуже гарно пам’ятаю голод у 1932-1933 роках.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Причиною голоду було те, що урожай забирала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Начальники.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було, люди були дружні і не виказували один одного.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не мали документи.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували. ізоляція у тюрмах, таборах або розстріл.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Було й таке. 

Як люди боронилися?

Ніяк. Не могли люди боронитися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, не можна було нічого заховати, усе шукали, усе забирали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чоловік троє, четверо, а то й більше.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде не можна було заховати, скрізь шукали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Усе забирали. У моєї сім’ї усе з хати повиносили.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дуже дозволяли. люди уночі кралися і так збирали колоски.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Хто був у колгоспі. Сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні. Не хотіли. Змушували.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не могли ніде переховувати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Кожен день. Весь час.

Скільки разів приходили до хати?

Краю не було.

Коли почали помирати від голоду?

У 32 р. році почали потроху помирати. А у 33 р. дуже падали, як сміття.

Хто не голодував у селі і чому?

Мало було таких. не голодували у селі ті, хто був у начальстві. у них усе було: і хліб, і скотина.

Хто зумів вижити?

Ті, хто був у колгоспі.    

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Якщо свої люди, то допомагали, а постороннім – ні.

Які засоби вживали до виживання?

Щоб вижити, їли усяку гадость, ягоди, тварин.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так.

Чи був голод у містах?

У місті у нас ні.

Що таке “Торгсін”?

Я не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Ні.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Нема відомостей, але я знаю, що дуже багато людей померло.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Не було такого.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Кого родичі хоронили, А було таке, що просто викопували яму і кидали всіх людей туди.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні. Хто хоронив, той і знає де, а я не знаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Так. обов’язково.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Так 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була. До якого патріархату відносилась – не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Нікого не буду винити.

#Голодомор #Колективізація #Активісти #СмертністьвідГолоду #Виживання #Сурогати 

Місце запису: с. Думанці, Черкаський р-н., Черкаська обл.

Дата запису:  22.09.2005 р.

Хто записав: Мартиненко Алла Володимирівна.

Респондент: Кучінська Мотря Оверковна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Думанці Черкаського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ні.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ні.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Як могли так і боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, не можна, скрізь усе трусили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

3-5, Бобляшник, Кузьма.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто де хотів: закопували у грубках, печах, підвалах.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так, як я була у «яслах», так тоді звався колгосп, то нам дітям варили і давали їсти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Продукти харчування худобину.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Ні, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Дозволяли навіть заставляли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Люди деякі ішли добровільно, але деяких і заставляли, я, наприклад, пі, бо на той час у мене умер батько і мені не було куди іти, іше бідні люди ішли первими.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Да, змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Скрізь у лісах і де хотіли.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень. Коли було время.

Скільки разів приходили до хати?

Скільки хотіли стільки їх приходили.

Коли почали помирати від голоду?

Весною у 1933 р. –  найбільше.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Колгосп опікувався, діти-сироти були в яслах.

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю. Мабуть у тих, яких був якийсь запас продуктів, хліба, зерна.

Хто зумів вижити?

Ті люди, що мали запас хліба, зерна, їжі.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні. Я такого не пам’ятаю.

Які засоби вживали до виживання?

Хто, як міг, так і жив.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні. Ми не мали допомоги від родичів.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Акація, козельки, леверда. Хто був дужчий, той і діставав щось краще.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Акація, козельки.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю. Ми не вживали ніяких диких тварин в їжу.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато. У мене нема таких відомостей.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, я не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Були заможні –  призначені люди, які хоронили людей де попало. Викопали яму, кинули купу людей і закопали.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

 Не знаю, не було кому платити.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, відомі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Да, рідні поминають своїх померлих.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю як всі, но я да. 

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, до Московського.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні. У нашому селі вони були встановлені колись, а зараз – ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Да, дітям і сусідам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю. Не буду відповідати.

Місце запису: м. Канів, Черкаський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 25.06.2005 р.

Хто записав: Петренко Антоніна Михайлівна.

Респондент: Марченко Катерина Захарівна, 1921 р.н.

Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживав в селі Курилівка Канівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви що був голод у 32-33 роках?

Дуже добре пам’ятаю. Мені було 11 років і дуже добре пам’ятаю 32 рік – була сильна засуха, сильна засуха. Я жила в селі. Тато косив, мама в’язала за ним снопи, а я помагала мамі, загрібала за ними. Пшениця була, ну, не більше 60 сантиметрів вишиною, і колосочки були по 2-3 зернинки, це я дуже харашо пам’ятаю. 32-й рік не був голодним, не був, а от уже 33-й рік дуже, дуже був великий голод, начиная з марта, з березня, з березня 43-го року (33-го) і десь до іюля, як уже началась картошка. Молода картошечка, шо вже могли ми підривать і добавлять до того бур’яну, шо ми із березня-місяця варили. Я виросла у великій сім’ї, нас було, виросло 7 дітей і батько і мати, це 9 душ, сім’я. Ну, у сім’ї в нас ніхто не помер. Ми ходили дуже, дуже худі такі, але ми піталися лісом. Ми із сестрою, вона старша од мене на два роки, бо старші ходили на роботу щоденно.

У колгосп?

У колгосп ходили. І увечері, хто був, давали по 100 грам борошна. Ішли з роботи і приносили по 100 грам борошна. А ми із сестрою цілий день трудилися, щоб накормить усіх, хто прийде вже з роботи. Ми рвали листя із липи, сушили – сонце було таке, все время було якось так, що було сонце таке, ми сушили, в нас була ступа, та шо товкти пшоно там, все, ми це листя сухе товкли в цій ступі, сіяли на густе сито і насівали ночви, те що було колись місили в ньому тісто, пекли хліб, то ми оце ці ночви должни були насіять оцієї, оцього борошна – з листя, з липи. А тоді ввечері, як уже приходили, то тоді добавляли оту муку, що давали, і в мами було, сохранилося кусочок воску. Вона тим воском мазала сковороду і пекла такі лєпьошечки із оцього тіста. Це був такий хліб. А варили ми – рвали у лісі, була така пшінка називається, жовтеньким цвіте, кругленькі листочки такі. Ми корзину наривали цього листя, здорову корзину, крапиви листя і була така жовта лобода, вона кругом росла, по всяких межах там, жовта така. І оце оцієї зелені ми наривали здоровий сулійник, так називався горщок такий здоровий. І вода – і більш не було нічого. Це ми його варили, густо варили. І коли приходили вже з роботи, ми їх кормили оцим. І це було щоденно, щоденно і оставалося на ранок, щоб поснідали і йшли на роботу. Це було, така була у нас піща до іюля місяця. Як уже начала картопля цвісти, начала одцвітаться, мама виділила нам одну грядку, грядками садили, картошки, що ми мали із кажного кущика видовбать одну-дві картоплинки, щоб кажному було уже по 2 картоплинки. До цього всього, до цієї всеї зелені і ми оце кидали вже оцю молоду картоплю. І оце уже в іюлі-місяці ми щитали, що це вже було не голод.

Багато людей повмирало в селі?

Я б не сказала, що багато. Ну, померли.

А хто їх хоронив?

Ми хоронили.

Просто близькі, сусіди, родичі?

Близькі, сусіди, сходилися і всіх хоронили. Ніхто не похоронений не остався.

А хто приходив забирать хліб, інші продукти?

Я вам зараз скажу. Це 32-й рік, у 32-му році, у 33-му ми оддавали… були ж налоги наложені. І м’ясо треба було здать, і яйця і молоко. Ну вобщем, усе треба було в налоги здать. І колгосп должен був здать хлібозаготовку, те, що наложено було. Ну то те що зібрали у колгоспі треба ж було здать і в колгоспі не оставалося уже на… ну дали там шось трішечки, те що осталося, роздали, так ото нам хватило десь до березня-місяця. По чуть-чуть, дуже економно. Ми 32-й рік, уже оце до березня 33- го року дуже економно питалися. От, а потом, ну вобщем ті налоги, которі були наложені в 32-му році, колгосп виконав, виконав. І люди, я не буду казать за всіх, я скажу за себе – ми годували дуже багато кролів. Кролями оддавали м’ясозаготовку, те що було наложено. Нам сільська рада принесла ще добавку – у нас іще оставалися кролики, то ми оставили тільки одну кроличку і одного кролика для заводу, а то оддали усе. І ми розрахувалися. От, за 32-й рік. І потім молоко ми виносили все, те що положено було. Ну курей уже, те що положено було, можна було, а потом курей уже в нас не було, бо вже сильно голодали, то вже, як то кажуть, різали по чуть-чуть, щоб спастися.

А були в селі такі люди, що не голодали? В яких усе було?

Ну, сказать за когось, я даже не можу. Ну, це був у нас голова колгоспу, то це я знаю, що вони не голодали і комірник. То ж там те що оставалося, то може вони так і не голодали, як ми.

А що таке закон про п’ять колосків? Чули ви таке? Був такий закон?

Ну, я конечно, це дєтство було… ну я помню, що було заборонено збирать колоски, збирать колоски. Це уже у 33-му році. Ну урожай був обільний у 33-му році. Обільний. Я тоже це помню, бо тоже ходила, помагала. Уже колоски такі були, наповнені, і все. І огород був, огородина була дуже така вже дорідня. Усього ми в 33-му році назаготовляли, так шо вже в 33-му році, дальші вже, ми не голодали.

А ви знаєте, що таке „Торгсін”?

Ну, я прекрасно помню, тато все время нам розказував, що ми должни усі ці заготовки віддавать, тому що будується велика будова „Дніпро.. Дніпрогес, Запоріжська Дніпрогес”. Я ще помню трошки і вірш був „Дніпрельстан”. Так називався заголовок, як січас бачу, в книжкі написаний, що „цвіте червона Україна, об берег.., об високий берег б’є вода. І будується велика будова, “Дніпрельстан”. Оце помниться мені таке, аж зачервонілася. Канєшно, я не помню всього…

А мінять нікуди не ходили? У містах як тоді жилося, лучше, чим в селі?

Я… у місті ніде не була. З Куриловки нікуди не виходила і не виїзжала. На нашій улиці сім’ї були великі. Як у нас було, напрімєр, 9 душ сім’ї, то рядом було 7,5… 

Скільки всього дворів?

У селі було 340 дворів.

І скільки з них померло? Багато померло?

Я напрімєр, знаю тільки 6 чоловік. У селі 6 чоловік. Село я все знала.

Добре, а ділилися люди продуктами, сусіди, родичі ділилися?

Ділилися, поки були. У нас, напрімєр, поки шось було, допустим, здорова бочка була бурякового квасу, з буряками. То це вже як у нас більше нічого не було, а ще були ці буряки, то ми давали сусідам. Бурячок і квасу, аж поки вже й у нас не стало. Ну ми ділилися кожний день. А так більш продуктів ніяких у нас не було, щоб було уже ділиться. Оце єдине. У школі, ми ходили ж у школу, то у школі нам варили, сніданки варили – або затірка, або суп із линзи – линза – це чечевиця так називається, або гороховий суп. Оце кажний день, поки ми в школу ходили, оце нам давали сніданок. То це навєрно із-за того ми так таки ж і вижили. Поки аж школа була, все время варили затірку. Колгосп видавав оце що в нього було, видно, і нам оце давали. От.