Місце запису: с. Новоолександрівка, Біловодський р-н., Луганська обл.
Дата запису: 14.09.2005 р.
Ким записано: Милокостая А.А., вчитель.
Респондент: Милокостая Клавдія Михайлівна, 1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоолександрівка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Да.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Неврожай, засуха була. Просили хмарку, щоб пішов дощ.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не помню.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

За сумку зерна арештовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Не помню.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не знаю.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Влада таке робила в той час.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Де-то 5-6 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали всюди, тому що люди вмирали від голоду.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали, та люди не хотіли йти в колгосп, бо там все обще.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Продукти.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чув. За жменю зерна карали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожа.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні, не хотіли в колгосп, йти в колгосп або голод.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Щоб не голодувати тому і йшли, в кінець року давали щось із продуктів.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Один раз.

Коли люди помирали з голоду?

В нашому селі особового голоду не було.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт віддавали в дитбудинок.

Хто не голодував у селі і чому?
Голодно в селі було всім. Степанови, вони мали свій магазин (жили де Негода), Крекша (жили де тепер Пакрашкина).

Хто зумів вижити?

Багато.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Раніше було легше, люди допомагали один одному, ділилися з сусідами.

Які засоби вживали до виживання?

Не знаю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Бабуся Горбунова жила багато. Вона ділилася.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Щавель, кропиву товкли вмісті і їли.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Дубову кору, молочай.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

У багатьох були гуси.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Міняли одежу на хліб, макуху.

Чи був голод у містах?

Був ще гірший чим в селі.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

Це магазин, де міняли золото на продукти харчування.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Такого не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Помню, що біля села були закопані якісь люди і ноги виглядали, люди, які закопували, були слабкі і не могли вирити глибокої ями.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Да.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Да.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В нашому селі церква є. Наче до українського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю, що люди вмирали голодною смертю.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

#Голодомор #Колективізація #Виживання #Сурогати #Подвірніобшуки #Взаємодопомога 

Місце запису: с. Третяківка, Біловодський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 13.09.2005 р.

Ким записано: Чернявська С.В.

Респондент: Гнида Федір Васильович, 1920 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Третяківка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так, пам’ятаю, я був якраз у 5 класі. Пам’ятаю, півкласу померло. Нас в сім’ї було 10 дітей. Вижили на гарбузах. Батьки працювали в колгоспі допізна. Наколи було вадити та доглядати, тому виросли в основному гарбузи.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Ні, врожай був, але влада забрала все, що мали. Правда, забирали в одноосібників, в колгоспників, в основному, не забирали. Так, брати у них було нічого, в цей рік на трудодні нічого не отримали і харчувалися тим, що виросло на городі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Такого не пам’ятаю, можливо.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю, чи була за доноси винагорода, але доноси точно були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Проходила комісія і шукали заховане зерно. Ходили по двору, на городі, в сараях, залізним шестом тикали в землю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Пам’ятаю, що арештовували за доноси, казали «ворог народу». Забирали і більше вони в селі не з’являлися.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

У уполномоченого з району, мабуть, була зброя, а у комісії з своїх односельців – ні. Батько та мати були у комісії, у них точно зброї не було.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, рили на метрів 2, робили закрома, виводили трубу, а в трубу клали черпалок на мотузці, коли треба було дістати пшоно – опускали черпалок і зачерпували.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Комісія із односельчан і уполномочений з району. Хто – не пам’ятаю, малий був.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 3-4 чоловіки.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Працювали і дорослі, і діти. Пололи хліба. Діти по полю рвали бур’яни руками. Давали за це обід. Рідкий пшоняний суп, заправлений олією. Якщо виконав норму, давали премію – 200 г пшона у кладові.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Тих, кого розкулачували, забирали худобу, одяг, хату. Виганяли їх з дому, вони селилися в степу, в землянках. А тоді, пам’ятаю, більшість виїхало до Луганську, там шукати роботу.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Про закон «П’ять колосків» чув. Але більше пам’ятаю, як він діяв у голод після війни. Поруч жили 2 сусіди. Їх впіймали, засудили і дали ще 7 років. Правда, одній повезло, бо вона була вагітна і їй дали відстрочку. А друга відсиділа всі 7 років.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Збирати колоски в полі не дозволяли. Поля охороняв об’їждчик, якщо когось ловив, доповідав у контору, а дітей роздівав догола і відпускав.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

У полі – об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не всі люди хотіли добровільно йти в колгосп. Батько мав 2 волів, коней, але вступив до колгоспу. Був активістом. В Гнидівкі колгосп називався «Червоний Яр», пізніше батько був там парторгом.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу в основному різали або продавали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень ходили.

Скільки разів приходили до хати?

Ходила комісія до того часу, доки не знайдуть. Прийдуть, печені гарбузи поїдять, а ми тоді гризли сирі.

Коли люди помирали з голоду?

Люди, в основному, почали помирати взимку.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Дітей, які залишились без батьків, забирали в інтернат. Інші ходили-блудили. Просили по дворах їсти.

Хто не голодував у селі і чому? Голодно в селі було всім.

Трохи було у старих, у них нічого не брали, на роботу вони не ходили, могли хоч город посадити. З того і жили.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали, якщо було чим. Пам’ятаю, мати принесла сухарні буряки, трохи картоплі. Дала їй старенька жінка, вона не ходила до колгоспу на роботу і посадила город.

Які засоби вживали до виживання?

Товкли початки з кукурудзи і пекли якось коржі, із сухої щириці також кислиці їли. До самої осені траву: очерет, спичаки, рогіз, лопуцьки.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли із берестка кашки, цвіт акації.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Товкли із сосни кору.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ловили їжачків, гороб’ят, грачат, собак.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Можна було купити харчі в місті або обміняти на золото, одяг. Батько і мати їздили аж на Кубань, міняти материну одежину. Мати раніше була в найманих робітницях. У гарних людей, і непогано заробила.

Чи був голод у містах?

В містах не було такого голоду. Люди отримували зарплатню або хліб.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

«Торгсін» – це магазин, куди здавали золоті речі, серебряні. Були вони в містах.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Людей померло багато, пів села. Скільки – точно не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, я чув про випадок людоїдства в нашому селі. Жінка з’їла свою маленьку дитину, але як її звати і подробиць не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили біля кладовища в одній ямі, якщо вона була повна, рили другу. Зараз на цьому місці є кладовище, але воно вище. А від голоду хоронили в ямах, ближче до ярку. Раніше ставили хрест, але зараз його нема, і де ті ями знаю тільки приблизно.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Хоронили і самі, ті хто був здоровіший.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

У своїх садках біля вишень або яблунь. Взагалі була підвода, на яку збирали померлих. Не знаю, чи платили, мабуть, давали щось із кладової.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Мабуть, поминають, не знаю, не чув.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

В нашому селі немає пам’ятника померлим від голоду.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я своїм дітям та внукам розповідав про голод.

Кого Ви вважаєте виним у загибелі багатьох людей?

Винна власть наша. В містах же не голодували.

Місце запису: с. Третяківка, Біловодський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 13.09.2005 р.

Ким записано: Чернявська С.В.

Респондент: Безродній Олексій Григорович, 1928 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Третяківка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так, пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Урожай забирала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Представники сільської ради ходили по хатам у складі комісії.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Не відомо, не знає.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Висилання.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Невідомо, не знає.

Як люди боронилися?

Не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було заховати, але все одно знаходили і забирали.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Не відомо.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По 2-3 чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Старалися заховати, щоб було що їсти, ховали у землю, викопували ями, притрушували, щоб не було видно, ховали навіть у гній.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали льон і зерно.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

У зажиточних селян забирали все, в тому числі і одяг (кожухи, свити), також забирали худобу.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Так. Чув про цей закон. Хто збирав у полі колоски, якщо впіймали та судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожа були у коморі, а у полі – об’їждчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Так.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ні, не хотіли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Змушували (агітували людей цілу ніч).

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили, зрозуміло, вдень, бо так краще шукати.

Скільки разів приходили до хати?

Не пам’ятаю.

Коли люди помирали з голоду?

Навесні.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт забирали в «яслі».

Хто не голодував у селі і чому?

Не було таких.

Хто зумів вижити?

У кого мало було дітей.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Старалися допомагати один одному. Давали гарбузи, буряк, шкіри з картоплі.

Які засоби вживали до виживання?

Вживали в їжу все: товкли пустий качан, щавель кінський їли, з берестків «кашку», різну траву (козельки, лопуцьки, шпичаки).

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні, бо всі голодували.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

«Горошок» – корінце.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Листя з щавелю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Горобців, сорок їли.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Можна.

Чи був голод у містах?

Не знає.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

Була така організація «торгсін», там вимінювали за срібло, золото продукти.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, я чув про випадок людоїдства в нашому селі. Жінка з’їла свою маленьку дитину.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих хоронили на кладовищі у загальну яму. Була спеціальна бригада, яка цим займалася.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не відомо.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так, я розповідав своїм дітям, онукам про Голодомор.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Я думаю, у тому, що відбувся такий страшний Голодомор, винна влада.

Місце запису: с. Семикозівка, Біловодський р-н., Луганська обл.

Дата запису: 13.09.2005 р.

Ким записано: Квач С.Є., вчитель початкових класів Семикозівської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Респондент: Ковбаса Галина Фомінічна, р.н. не вказаний.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Семикозівка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Да.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Не знаю.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Люди, яких призначили до комісії.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Не пам’ятаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Ні.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Як люди боронилися?

Не знаю.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Так.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Була створена комісія і вони ходили по хатах і шукали заховані речі та продукти.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чоловік 10-12.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали у грубі, закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали продукти, а таких речей як одяг, рушники чи ікони у нас не було.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

За цей закон садили у тюрму, або висилали до Сибіру.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Поля не охороняли, а комори – самі колгоспники по черзі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не знаю.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не знаю.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ми самі відвели свою корову до колгоспу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

До нас не приходили.

Коли люди помирали з голоду?

Взимку.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Родичі брали до себе.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували в селі ті, хто дуже багато працював.

Хто зумів вижити?

Ті, хто працювали.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Да.

Які засоби вживали до виживання?

Обмін продуктами.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

І рослини: лобода, «бабки», різні коріння, ягоди – ожина, терен.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

З усіх.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

До міста батьки не ходили.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Відомостей немає, але знаю, що люди помирали.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На звичайних кладовищах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ховали на кладовищі, як і всіх.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Да.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тоді у нас у приміщенні церкви був уже клуб.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була. Православна.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Обов’язково. До мене приходили учні школи і я їм розповідала все, що пам’ятала.

Кого Ви вважаєте виним у загибелі багатьох людей?

Не треба нікого винити в загибелі людей. Бог розсудить.

Місце запису: с. Семикозівка Біловодський р-н., Луганська обл.

Дата запису: невідомо.

Ким записано: невідомо.

Респондент: Бескровна Докія Семенівна, 1926 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Семикозівка Біловодського району Луганської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Пам’ятаю. Мені було 6 років, коли умерла моя мама. Я сиділа і їла бабки, а вона на коридорі померла. Сусіди зробили ящик, взяли мене з собою, і ми недалеко за дорогою поховали її.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Мабуть, поганий урожай, сіяли чечевицю. А що з неї за їжа.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не знаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Нічого було ховати.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Не знаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

До нас не приходили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Нічого було ховати.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали у грубі, закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не помню.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Я була сирота, коли мама вмерла. Запомнила, що зайшли 2 молодих парубків, забрали батькові хромові чоботи, батька на той час не було дома, він знаходився в Кадіївці.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Збирали, але ганяв на коні якийсь чоловік.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Односельці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не знаю.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли. Заставляли вести худобу яка була в кого.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де її можна було заховать?

Скільки разів приходили до хати?

Ніскільки.

Коли люди помирали з голоду?

Взимку, весною.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я стала сирота, дивилися родичі.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто мав корову, хоч яке господарство, у кого були батьки.

Хто зумів вижити?

Мерли люди, але більшість залишились в живих.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Чи ділилися продуктами не знаю, але родичі помагали одне одному.

Які засоби вживали до виживання?

Їли, що можна.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Очерет, кашку, бабки, вареники з кущів.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Бересток.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Ходили, хто мав сили.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні, такого не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі, сусіди, недалеко на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Там, де поховали мою маму я знаю. Це тоді було кладовище. Я хожу туди, на її могилку.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Поминаю.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Я не хожу до церкви.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає.

Кого Ви вважаєте виним у загибелі багатьох людей?

Нехай Бог їм суддя. Хто його знає, дитино.

Місце запису: с. Семикозівка, Біловодський р-н, Луганська обл.

Дата запису: 13.09.2005 р.

Ким записано: Авер’якова Т.І.

Респондент: Кулініч Тамара Миколаївна, р. н. не вказаний. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Семикозівка Біловодського району Луганської області.

Питання: Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?

Так.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи збирала урожай влада?

Забирала влада врожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?

Не пам’ятаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешт?

Не пам’ятаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не пам’ятаю.

Як люди боронилися?

Не пам’ятаю.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Так.

Хто і як шукав ховані продукти? Як їх звали?

Не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не пам’ятаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

В городі, в полі закопували в землю в мішках.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі, одяг, рушники, худобу тощо?

Лише худобу, інвентар.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не пам’ятаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, закрили людей в клубі і не випускали до тих пір, поки не згодились записатися в колгосп. Сиділи з ранку і до 2 години ночі.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не ховали, самі відводили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не пам’ятаю.

Скільки разів приходили до хати?

Не пам’ятаю.

Коли люди помирали з голоду?

Не пам’ятаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не пам’ятаю.

Хто не голодував у селі і чому?

У кого було що виміняти на хліб.

Хто зумів вижити?

Сильніші і заможніші.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Як і наші часи, хто як.

Які засоби вживали до виживання?

Їли рослини, ягоди.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лобода, бабки, кропива, ягоди.

З яких дерев, рослин, вживали листя, кору в їжу?

Шипшина, горобина, лобода, кропива, шалфей.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не пам’ятаю.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Не знаю.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке торгсін?

Скупка золота.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де прийдеться і кому прийдеться.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки і Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Не знаю.

Кого Ви вважаєте виним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

Дата запису: 09.11.2007 р.;

Ким записано: Романенко Є.В.;

Респондент: Смалій Марія Петрівна 13.10.1922 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Варварівка Кремінського району Луганської області.

Смалій Марія Петрівна в роки Голодомору проживала з батьками. B сім’ї було 3 дітей. Їли і жолуді, і трави, пекли ладики з щириці. Bід Голодомору в родині ніхто не помер. Ходили в ліс по гриби (опеньки), вони були замість м’яса. З грибами й пиріжки пекли, і варили супи. Батько робив сапожником, мати не робила ніде. 

Місце запису: невідомо.

Дата запису: невідомо.

Ким записано: невідомо.

Респондент: Прийма Варвара Павлівна, р.н. не вказано.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Голубівка Кремінського району Луганської області.

Сім’я була велика – три дівчини, брат був уже жонатий, батько й мати. Зерно яке було, – забрали. Ходили в поле, крали буряк і мама варили баланду з лободою, щарицею. Інколи, як було з чого, варили борщ. У муку додавали лободу, мелені жолуді й пекли коржі.

Топили соломою, листям, бур’яном. З худоби була коровчина – вона й годувала й напувала, хоча й сама була майже голодна, але по пів літри, по літрі молока давала, й ми пили.

Після голодовки наша сім’я вся вижила, а ось сусіди – померла старенька бабуся, вона була вже дуже хвора, а тут ще й голод.

У нас була кішка, то мама нам наказувала, щоб не відпускали її на вулицю, бо сусід зловить і з’їсть. По нашій вулиці він усіх котів і собак поїв.

Місце запису: невідомо.

Дата запису: невідомо.

Ким записано: Гентаренко М.В.

Респондент: Бондаренко Ганна Андріївна  01.07.1927 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Голубівка Кремінського району Луганської області.

Мені тоді було 8 років, як точно, я нічого не пам’ятаю. Пам’ятаю тільки, що ходили голодні, що мати казала, був неврожай. У мене ще було двоє братів, які нам допомагали. Вони працювали в колгоспі, їм давали та наощаді їжу, і вони ділилися з нами. А більше нічого не пам’ятаю.

Місце запису: невідомо.

Дата запису: невідомо.

Ким записано: невідомо.

Респондент: Арвачова Катерина Миронівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Голубівка Кремінського району Луганської області.

Дітей нас було троє – Мирон, Василь і я. Мама була хвора, а батько помер, ще мені було два роки. Так що ми були майже сиротами. Недалеко жив дядько, то він нам чим міг допомагав, а чим, як самі голодували.

Зерна не було. Збирали жолуді, терли й їли. Рвали лободу, заблудьки, всілякий бур’ян і їли. Хліба було спекти ні з чого. Ми були бідні, і тому з нас нічого було взяти, колективісти до нас не приходили.

Наша хата стояла над гиляхом, то я й бачила, як із сусіднього села Ново Борової (Старобільський район) ішли і повзли голодні, пухлі люди.

Всі волали про допомогу, просили їсти або притулку. Дехто з них помирав на півдороги, бо не було вже сил дійти й до нашого села й повернутися назад додому.