Місце запису: с. Талалаївка, Христинівський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 11.09.2005 р.

Хто записав: Янкова Лариса Ільківна.

Респондент: Крива Зінаїда Никифорівна, 1913 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Талалаївка Христинівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Помню. Я ж з 13-го року і мені тоді вже 20 років було.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Все забирали, особено в нас, бо наш батько щитався куркульом. Як була коликтивізація, його і матір вислали в Нижній Тигіл, там вони і повмирали. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Мені не дуже хочеться називати їх, бо живі їхні внуки. Але їх в селі добре знають і помнят.  Був такий Павло (вуличне прозвисько –  Танчик), а ше  Данило, Гаврило й Артем.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ото, як тепер є п’яниці, так і тоді були. За горілку розкаже і покаже, шо  в кого робиця.  А були і добрі сусіди, в них можна було шось приховати, бо вони бідніші були –  і в них не дуже шукали. 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Як були збори, то вони якісь документи показували людям. А як ходили по хатах, то ми і без бумагів знали, шо  їм треба. 

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ой, застосовували! Бувало прийдуть до нас і кричат, шоб  дали їм їсти. Крутюсь, шукаю чим їх нагодувати, бо ж будут бити. Терзают мене: “Ти куркульська дочка, в тебе поховано повно всякого добра”.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Наші ходили без зброї, але іздівалися страшно. були зайшли до одних в хату забирати хліб, А в тих уже нічого немає. то вони, га, загнали жінок під поділ і заставили гавкати, 

як собак 

Як люди боронилися?

Ніяк. Все терпіли, бо буде гірше.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховували. Зерно, барабольку чи бурячок ховали по ямках. А якусь квасольку чи крупу розсипали по горщиках та й ховали, то в печі, то під припічком, надіялись, шо  там ніхто не буде шукати. А вони ж як приходили, то витягували і вивертали ті горщики з усіх закутків і все до грама забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Ті самі, вони ж себе тоді героями считали. Але це вже після на них і на їхніх дітях окошилось – нікому добра не було.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило по двоє, по троє, частенько підвипивши.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не помню. 

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

У нас (так як ми считались куркулями) забирали все. Дуже добре помню, як сховали мої, ше майже нові чоботи (батько за 12 рублів купив) в сінях.  То вони їх там знайшли і забрали. Дещо ми порозносили по сусідах, а остальне забрали. Стояла скриня, куди мати мені придане наскладала: рядна, рушники, скатерки –  то все з тої скрині вигребли.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Чула. Не давали збирати колоски. А ми ходили кралися. Дітей багато йшло. Поприлягаємо в траву і дивимось чи не йде об’єзчик на коні. А як спіймає кого, то дуже пльоткою бив. А бувало таке, що і в тюрму садили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були спеціальні сторожі. До комори ми не ходили, а на полях то старались шось вкрасти, шоб вижити.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Добровільно йшли ті, що нічого не мали, в основному п’яниці і ледацюги. А ті, що  мали трохи землі, не хотіли віддавати. Їх називали куркулями –  врагами народу  – і висилали. мене в 16 років перший раз видали заміж, насильно. Це  шоб мене не виселили разом з батьками і шоб в мене збереглось трохи їхнього майна.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Насильно зганяли, залякували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Спочатку ховали, скривали. Тато жеребця в Ягубець до родичів завів. Але пізніше взнавали, знаходили і все одно заставляли віддавати в колгосп.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили вдень. Але пізніше люди почали на день все ховати, а вночі доставали і їли. То вони вже почали ночами ходити, дивились, в кого світиться, до того йдуть. То люди вже в темноті, навпомацкі, рихтували і їли.

Скільки разів приходили до хати?

До нас чистенько ходили.

Коли почали помирати від голоду?

Весною. Бо ше  зимою якось перебивались. А вже весною нічогісінько не було. Люди захотів опухші повилізали на сонці погрітись.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто ними не опікувався. Ходили, опухші від голоду по селі, ішли в другі села, щоб хтось шось їсти дав. А хто дасть, як всі їднакові і своїх дітей нема чим кормити.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто добре прислужувався власті –  той і не голодував.

Хто зумів вижити?

Мабуть ті, котрі здоровіші і крепші.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не було чим ділитись. якшо і приховав кришку чогось, то знаєш що цього не надовго хватит.

Які засоби вживали до виживання?

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас таких родичів не було.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Це вже весною 33-го люди їли все, шо бачили: і листя, і цвіт… але воно вже не спасало попухших людей. Від цього ставало ше гірше і вмирали.

Що таке “Торгсін”?

Нє, не знаю, а шо це?

Чи був голод у містах?

Дуже багато людей з нашого села і району збирали останні пожитки у вузлик, їхали в города, шоб там на хліб виміняти. але ж наших бідняків в города не пускали. якщо комусь повезло сісти в поїзд і приїхати кудись, то там їх на вокзалах ловили. розказували, що дуже багато наших селюків було в те время на московських вокзалах, одне ше ворушиться, а друге, гляди, вже й не живе.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Померло багато. В кожній хаті вмирали. А скіки всього, мабуть, ніхто не считав.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Таке було. Жила в нас сім’я – Цигани  на них казали (вони не були циганами, а просто прозвисько таке). От чути по селі: то в тих пропала дитина і нема, то в тих десь ділась, не найшли. А жила в нас Марія Вовчиха і в неї не стало дитини. Вона ж пішла до тих циганів і знайшла гонучку (одежку) в них зі свої дитини. Це вони чужих дітей заманювали і їли. Але їм так нічого і не було, вони пізніше кудись виїхали з села.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на цвинтарі. Викопують яму і туди (прости, Господи) по двоє, по троє кидали.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Спочатку це було ше похоже на похорони. А як почали вмирати купами, то вже загарбували, як собак. Розказують, шо  викинули на воза першого, а він ше задригався, махнули рукою, все одно вмре, прийдеться вертатися за ним другий раз, так і повезли до ями.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Тоді ще хоронили на старому цвинтарі. А відколи відкрили новий, то тих місць уже ніхто не знає і не помне.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Зараз уже ніхто не поминає.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В селі була церква і ми туди ходили. А як розвалили її, то в сусідні села не було часу ходити, та й не розрішали. 

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Нема нічого.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Раніше про це ніхто не говорив. Замовчувалось, боялись казати. Зараз уже про це кажуть по телевізорі, газетах пишут. А я вже стара, багато позабувала. Шо  помню, те сказала. Тіки хочу, шоб ви, молоді, на  свому віку не зазнали такого, як ми.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винні, мабуть, ті, шо давали прикази зверху. Правітєльство тодішнє винне, бо здівались над людьми, як хтіли.

Місце запису: с. Талалаївка, Христинівський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 11.09.2005 р.

Хто записав: Янкова Лариса Ільківна.

Респондент: Губницька Олександра Михайлівна. 1922 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Талалаївка Христинівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Помню, але не дуже. Мені ж тоді тільки 10 років було. В тому році померла від голоду мама. Батько (каліка на ногу) лишився сам з трьома дітьми: я і двоє братів.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Я не помню, який тоді був врожай. А що ходили і забирали геть із горшків, то це помню.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Данило Янюк і Гаврило Барабаш. Вони пізніше обидва повішалися. Остальних я не помню.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не припоминаю такого.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю. Їм був даний приказ, а вони ісполняли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Нас не били. Ми були такі ніщі, що й забирати не було шо. Як з осені все забрали, то більше й не помню, шоб приходили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Наче ніякої зброї при собі не мали.

Як люди боронилися?

А як боронились?! В основному боялися. Але до тих, що звалися куркулями, ходили дуже часто. уже й терпець вривався. Бувало стане хазяйка на порозі, руки розставе: “Не пустю!” –  то він як пхне чоботом, так і впала посеред хати. Ногами били. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ми нічого не приховали, бо нічого не мали. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Шукали по всіх закутках. Спочатку тіки в хатах і коморах. А тоді те, шо люди по ямках по закопували, ключкою шукали. Ходять кругом по обісті і штрикают землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Да, почали давати, аж весною 33-го. Багато людей повмирало, остальні слабли, на роботу ніхто не ходив. Тоді в таких великих котлах почали варити якусь шліхту і давали тим, хто ходив в колгосп на роботу. Ото зараді ложки тої баланди йшли в колгосп.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали. Якось у нашої сусідки Гані  оці Данило і Гаврило витягнули з хати скриню і несуть на дорогу. А вона схопилася за неї і лементит на весь куток. Тут іде наш тато з роботи (його тоді взяли в сільраду секретарем) і вмовив їх лишити ту скриню. В ній же не харчі були, а якесь шмаття.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Я не помню, який там був закон. Але були спеціальні сторожа, шо  охраняли поля. Їздили по полях чи возом, чи верхи на конях. і знаю, шо  Дениса Янюка спіймали з торбинкою колосків і дали йому два роки тюрми.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Я погано помню колективізацію, бо була малою.

Скільки разів приходили до хати?

Таких бідняків як ми минали. Заходили нечасто. А хто був заможніший, то ходили до першого мерця.

Коли почали помирати від голоду?

Весною 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю такого. не помню, шоб  опікувалась. Ми лишились без матері, але нам нічим не помагали.

Хто зумів вижити?

Ми всі троє вижили. А були в селах люди, які корівку тримали. В них не забирали, бо вони добровольно в колгосп вступали, піднімали його. 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Всякого було. Хто міг, той ділився.

Які засоби вживали до виживання?

Тато, як пішов на роботу в сільраду, то ходив у столову, їх там якоюсь юшкою кормили. Приносив і нам шо міг. А то дядина нас підгодовувала, в них трохи харчів було. Так і виживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Гичку з бураків. варили її, а тоді терли, замішували з чим бачили, варили такий куліш. З либоди “собачої” насіння терли, бліни пекли. З білою акації цвіт їли, він такий добрий –  солодкий. Все, шо  бачили, те і їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Хто був дужчий і хитріший, тікав в город. Хто багатший був, якусь корівчину збуде, то аж в Москву їхали. Бо ж треба було мати, шо міняти, чи грошей, щоб  купити.

Чи був голод у містах?

Нє,  там такого не було. Там у магазінах продавали хліб і молочне, і м’ясне. А на вокзалах, розказували, дуже багато сільських людей мертвих лежало, не вспівали їх забирати.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Мабуть, нема. Хтозна скільки їх повмирало.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Прийшлось мені на віку своїми очима бачити, як мати неживу дитину гризла. Як зараз помню: ведут її уже кутком (хата її була крайня над яром), а вона дитя на руках держе і куски від нього відгризає – все лице і груди закривавлені, кров тече. Прозвисько у неї було (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.). Вона це дитя тільки народила, задушила і стала їсти. Казали, що, з ума зійшла.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ніхто їх не хоронив. звозили під воду разом на цвинтар, кидали в ями і загарбували, як собак. люди і не знали де і хто похований, і не хотіли знати, бо самі смерті чекали.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Давали їсти в тій самій столовій.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ніхто нікого не поминав. Отак виздихали люди, як собаки, не знаємо і де поховані.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю. Тепер в церкву не ходю. Ше колись була малою в нашій церкві, тоді її розвалили. 

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Молоді нічого не знают, дай Боже, шоб  і не знали. Своїм онукам не розказувала.  Хіба шо самі спитают.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Я думаю, шо  винна та власть. Сталін.

Місце запису: с. Половинчик, Монастирищенський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 05.06.2005 р.

Хто записав: Бондаренко Наталія Назарівна.

Респондент: Зливко Килина Дмитрівна, 1919 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Половинчик Монастирищенського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Да.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала влада врожай. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Влада, начальники ( хто точно, не знає). Сім’ю славінських, котрі не хотіли віддавати зерно, вигнали з хати. А хто міг їх прийняти, могли і їх вигнати, тому їх ніхто в свою сім’ю не приймав. Яка була їх подальша доля невідомо. 

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ні, документів не мали і нічого не пред’являли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Керував селом, “командував” –  Рогов з Монастирища, він і репресірував, висилав з села, куди невідомо. Були вислані: Федір Червонописький,  Кузьма Кадук, Король Ліза за те, що була в пана об’єщиком, Гаврилюк, за те, що робив в районі, Кадук Трохим, за те, що не молотила молотарка.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Ніяк, всі боялися за себе і свою сім’ю.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Да, як хто зумів, то приховував.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Заховані продукти шукали шпичками. А як їх називали не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До хати приходило дві-три душі. Хто був не знає.

Де можна було заховати продукти харчування?

В хаті, в погребі, в печі, можна було і закопати. при обшуку в нас розібрали клуню.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Була їдальня і там харчувались.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Тих, кого розкуркулювали, забирали все.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Що був такий закон не чули, але тих, хто з поля збирав чи крав хоч колосок, того судили. може чули старші.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли колгоспні сторожа і ніхто не ліз красти, боялися.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Були такі, що хотіли, а інші –  ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не знаю.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніхто ніде не ховав.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? 

В будь-який коли хотіли, тоді і приходили.

Скільки разів приходили до хати? 

Приходили скільки хотіли.

Коли почали помирати від голоду?

Літом, коли все позабирали в людей, і вони не отримали хліба в колгоспі.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Дітей забирали в приюти.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, що мали корови, город.

Хто зумів вижити?

Ті, що мали щось з городів. А (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) крала, варила і їла дітей. Поїла своїх менших. А старші Таня і Катя були з 28-го року, то вони були великі і вона їх не зачіпала. В той рік зникла сусідська дівчинка, то теж вже всі думали, що це зробила вона.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилася рідня, а чи чужі –  не чула, не  знаю.

Які засоби вживали до виживання?

Шукали і їли все їстівне, що їли тварини, те і ми.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Баракове насіння, очерет,  коріння лопуха, жолуді

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З липи, з дуба. 

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не пам’ятаю, не знаю.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було і купити, і виміняти, але дуже тяжко і рідко.

Чи був голод у містах?

Да. 

Що таке “Торгсін”?

Ні, не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, а відомостів не було.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Да. (Називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) з’їла своїх малих дітей,  крала і сусідських. Сусіди бачили в печі, як варилась голова дитини.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на цвинтарі, закопували в ями. А хоронили ті, кому давали хліб.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Давали хліб.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На цвинтарі, а точно де не знаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні, не поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Ні, немає.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Да, розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу, яка була тоді.

Місце запису: с. Розсошинці, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 30.09.2005 р.

Хто записав: Мальований Віталій Сергійович.

Респондент: Дейнеженко Михайло Васильович, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Розсошинці Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте ви що був голод у 1932-33 роках?

Так.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду? 

Сталін зробив на Україні голодування, весь хліб вивезли з країни.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив? 

Комнизани забирали все що було їстівне в господарстві.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні. Всі люди жили мирно та без зрад.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніяких документів вони не показували, лише говорили що рейд комісія.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Людей не карали, тому що не було за що.

Чи мали зброю ті, що відбирали хліб у людей?

Ні, вони приходили без зброї, забирали продукти харчування, грузили на підводи та вивозили.

Як люди боронилися?

Люди не могли нічого зробити проти комнизан.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів?

Це було неможливо, вони ходили кожен день, дивились кожен сарай, кожну частку землі, всі кутки господарства.

Скільки їх приходило хати? Хто це був?

Приходили вони по чотири-восім чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Це було неможливо.

Чи давали їжу тим, хто прийшов до колгоспу?

Варили бульон практично з однієї води, і із оладки в 7 які складали лиш з акацієвого цвіту.

Забирали лише продукти харчування ,чи й інші речі-одяг, рушники, худобу тощо?

Ні. Тільки хліб і зерно.

Що таке закон про п’ять колосків? Чи чули Ви про нього?

Якщо людина на полі крала більше чим 5 колоскив. її засуджували на сім років ув’язнення.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Категорично ні. Вони охоронялися колгоспніми.

Хто охороняв поля колгоспни комори?

Охоронцями.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Дуже мало.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, а якщо люди не хотіли, їх обкладали великими налогами.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу в людей не забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Комнизаки приходили в будь-який час доби.

Скільки разів приходили до хати?

Двічі атож тричі в день.

Хто не голодував у селі і чому?

Таких людей не було.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні. Не було чим, а так влітку ягодами.

Які засоби вживали до виживання?

Їли всі підряд.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які меньше голодували? 

Ні. Голодували всі а як було то так.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли акацію цвіт; лушпайки картоплю, кору молодих дерев.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Горобина, акация, ягода, груша.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? 

Їли все що бачили, всіх диких і….

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ні. Тому-що в людей нічого не було.

Чи був голод у містах?

Звичайно що так.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Залишилось небагато

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

В селі ,тобто в Розсошинцах, а в сусідніх селах були такі випадки.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладбищах робили братськи могилі по 5, а то й більше людей.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого нікому не давав, тому що не було чого.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Так і дуже багато.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята? 

І не один раз на рік.

Чи згадають і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Церкви нема, але люди збираються невеликими групами і згадують ті роки.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так є такі.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Звичайно адже це повинен знати кожен.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Напевно Сталина.

Місце запису: с. Ятранівка, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Нетреба Марія Несторівна, 1913 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Ятранівка Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-33 рр.?

Пам’ятає.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: не урожай, засуха, податки,

чи забирала урожай влада?

Забрала влада.

Якщо відбирали у людей вирощені в полі, городі, то хто це робив?

Забирала все влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Оповідач не знає.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якість документи на забирання

продуктів?

Насильно забирала.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення арешти?

Хто не віддавав, то арештовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб ц людей?

Вони при собі не мали зброї.

Як люди боронилися?

Люди ніяк не боролися бо їх судили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали хто куди міг.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали продукти скрізь

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Двоє, троє. Приходили люди які були при владі.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали де хто міг.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи і інші речі — одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали худобу, продукти. Речі не чіпали.

Що таке закон про „п’ять колосків?” Чи чули Ви про нього?

Оповідач про цей закон не пам’ятає..

Чи дозволяли, збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Влада.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хто хтів ішли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Насильно заставляли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не ховали бо з’їдали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед білого дня.

Скільки разів приходили до хати?

Скільки хто хтів.

Коли почали люди помирати з голоду?

Не пам’ятає оповідач.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт забирала держава.

Хто не голодував в селі і чому?

Багато не голодувало.

Хто зумів вижити?

В того в якого було щось їсти.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не помагали.

Які засоби вживали для виживання?

Всі засоби які тільки були можливі.

Чи мали якусь допомогу від родичів які менше голодували?

Не помагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали рослини.

Яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Вишні, кропиву, блекоту.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Так.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Продавали і купували.

Чи був голод у містах?

Скрізь

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Було

Де і хто хоронив померлих в д голоду?

На цвинтарі, в братських могилах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих? 

За день 1 кг. крупи.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі.

Чи поминають їх на „Проводи”, „Гробки”, „Зелені свята”?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Так.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. Московського.

Чи встановленні хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Так, встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так знає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада.

Місце запису: с. Текуча, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: Козій В. А.

Респондент: Колісник Василь Сафонович, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Текуча Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте ви, що був голоду 1932-1933 рр.

Так.

Які на вашу думку могли бути причини голоду, неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада.

Не обробіток земель, засуха, поганий урожай, мала кількість робітників. Влада забирала урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі. То хто ще робив.

Влада.

Чи була винагорода від влади за донесення на сусіда про приховання зерна.

Була тим хто забирав.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів.

Так.

Чи застосовували до людей покарання.

Так.

Чи мали зброю ті, що відбирали хлібу людей.

Мали.

Як люди боронилися.

Як могли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, овочів.

Хто як міг. Хто і як шукали заховані продукти, і як їх звали. Гром. Корній, Доморослий Гота. 

Скільки приходили до хати хто це був?

Безліч раз.

Де можна було заховати продукти харчування.

В різних куточках подвір’я.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу.

Так.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі-одяг, рушники, худобу тощо.

Корови та інше.

Що таке закон про 5 колосків, чи чули ви про нього?

Так.

Чи дозволяли збирати у полі колоски.

Ні.

Хто охороняв поля колгоспні комори.

Об’їжчики і сторожа.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи.

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів, і як.

Так.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп.

Хто де міг. Але знаходили і забирали.

В який час ходили забирати в людей продукти.

В день і ніч.

Скільки раз приходили до хати.

Безліч.

Коли почали люди помирати з голоду?

З 32 на 33 роки.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Були відповідні інтернати.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

Хто боровся.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду ділилися продуктами?

Ні.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогозу, коріння, цвіт акації, листя слив та яблунь.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя яблунь та липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Собак котів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Так.

Чи був голод у містах.

В меншій кількості.

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін “?

Торгсін – це обмін цінностей на продукти.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали на кладовищі в рову. Був відповідний збирач тіл.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Так.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так.

Чи поминають їх на Проводи , Гробки, Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і запасів радянської влади?

Тепер так. А за радянських часів не було церкви.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

До Московського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Так.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

Місце запису: с. Текуча, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 26.09.2005 р.

Хто записав: Масенко Валентиною Василівною.

Респондент: Заремба Юхима Кіндратівна, 1916 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Текуча Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932- 1933 роках?

Дуже добре пам’ятаю. Мало не померла. З голоду тіло не розпухало, як в інших, але була така худа як скелет.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Добре уже й не пам’ятаю… Не було хліба начебто через неврожай, та ще й податки були великі – все забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ходила бригада з трьох душ, збирала податки. Навіть заглядали в піч, що було зварено, в скриню. В мене не було чим податок платити – і забрали з скрині стареньке покривало. Ввечері, коли пішла на посиденьки до сусідки Кучеренко Христини Прокопівної (а вона була виконавцем сільської ради) побачила своє покривало Вона сказала, що до неї бригада принесла на схованки.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю. Коло нас всі були голодні і ніхто нічого не міг сховати.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Ніхто ніяких документів не показував. Шукали все самі. Всю хату перевертали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

За побиття вдома не чула, а те що, навіть вночі забирали і ніхто й не знав куди людина ділася, було. На тих людей казали «куркулі». А який же він куркуль, як вій так само мав рядовляні штани, як всі ми. От тільки міг ще мати якусь жатку чи ще щось.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб до людей?

Може і була, але люди й так все віддавали. А були ще й «свої». В селі була банда Гершунів. Вони вночі крали коней, в кого яка корова лишалася, зерно в, взагалі, все, що знайдуть. їх теж люди боялися. Кажуть, що їх тоді половили і повбивали.

Як люди боронилися?

Від того, що забирали, то ховали, якщо було, що сховати. Закопували у мішках, в хустках в землю. Але то були ненадійні сховки, бо як хтось побачить, то зразу вночі і викопає.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? Сховати то можна було б.

Та тільки не було чого ховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Бригада шукала. Був такий Веремій, жив на Лисій Горі (назва частини села). То цей був такий, що перетрусить кожну миску, кожну торбину. Забирав все, геть було трошки трухнявію квасолі, і ту забрав. Рився в печі, хоч там було пусто.

Скільки їх приходило до хати?

Коли – двоє, коли троє. їх було багато, але вони ділилися по вулицях.

Де можна було заховати продукти харчування?

Дехто ховав в печі. Якщо було якесь зерно, то закопували, ховали десь по пустих хатах.

А Веремій, навіть, забирав хабалку, бо то був не суп. Він був з води і бараболі. А бараболю ходили збирати на полі суху, поле було вже засіяне. Ходили теж вночі. Бо гонили. Пішли один раз за бараболею. Я, Люба Тютюнник, Маня Сич. І заблудилися. Пішли на вогонь, що виднівся. То було село Вербова. Змокли, бо моросив дощ. Постукали у першу крайню хату. Вийшла жінка, пожаліла і взяла нас до себе переночувати. А в неї була корова. Вона наварила нам якоїсь (уже не пам’ятаю) каші з молоком. Ми трохи висушили одяг і рано вже пішли додому.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Тим, хто робив на полі (сапав), давали ввечері на коморі по 200 г зерна . Получали до півночі. Тоді вдома мололи і пекли коржі.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Все! За податки. Податок: 40 кг м’яса! А де ж те м’ясо? Позика. Заставляли підписуватися під позиками. Ходили цілими днями за мною. До ранку стукали в вікна, щоб її підписала. Так і підписала на 300 рублів. Начебто я їх позичила. А тоді так само ходили і видирали в людей гроші. Прийшли якось вночі ізнов гуркотять у вікна. Кажуть: «Юхимо, позику давай». А я кажу: «Де ж ті гроші? Нічого ж немає. Почекайте ще трохи.». Пішла на другий день на базар. Продала дві останні курки і все до копійочки віддала, а в хаті їсти немає нічогісінько

Що таке закон про «П’ять колосків»? Чи ви чули про нього?

Так. І за колоски, і, навіть, за три буряки одна жінка 2 роки в тюрмі відсиділа.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Забороняли. Але люди так і ходили, бо їсти хотілося. Ходили до стирти, смикали солому, трусили, провівали, відбирали зерно. Мололи і пекли коржі. Двох дівчат вбило, бо кусок стирти врвалося, там, де люди багато висмикали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторож, об’єжчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли. Заставляли. Виганяли з хатів. Все забирали в колгосп. Хто мав сівалку, молотарку або корову, той вже був куркулем. Була Ксеня Тютюнник. Прийшли вночі , її арештували. Покинула маму лежачу саму в хаті. Повернулася лише через декілька днів. У тата забрали молотарку, січкарню. Але він більше нічим не відрізнявся від інших. Такий самий злидар. А, що мав січкарню і молотарку, то це все його труд. Не був ледачим, тай мав. А худоби так само не було, як і у всіх.

Чи змушували людей іти до колгоспу і як?

Де дінешся? Мусиш іти, бо сам нічого не будеш мати. Все ж забирали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде! Все одно знайдуть.

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?

Коли хотіли. Люди цілий день на роботі, то вони до ночі їх чекали, щоб позабирати все.

Скільки разів приходили до хати?

Коли задумали, тоді й приходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

Уже в 1932 році.

Що було з малими дітьми, чи ними опікувалася держава?

Діти сиділи вдома і пухли з голоду. Шкіра на ногах аж в декого тріскала.

Хто не голодував у селі і чому?

Ніхто нічого не знав. Чи є в когось щось чи немає. А так було видно, що ті, хто забирав, то ті й жили. І дітям своїм щось приносили. Пам’ятаю з тих, хто забирав, тільки Гришку Коржовського, Миколу Кукурудзу, які забрали в людей козу і з’їли її самі.

Хто зумів вижити?

У кого трохи здоров’я було крепше, начальство, розправа була, у кого корова була.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Дуже рідко . Всі ховали.

Які засоби вживали для виживання.?

Ходили збирали торішню гнилу бараболю, буряк, трусили з стирт зерно.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Хто як. Голод робить людей такими, як робить їх золото. Він засліплює їх. Хто помагав, хто ні. Бувало, що батьки їли, ховаючись від дітей.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Їли бруньки з дерев, особливо з липи. Бересток листя і кору. Одна дитина маленька смикала бересток, а об’єжчик, її рідний дід, видер і сказав, щоб тікала з відте, дерево засохне, хоч те листя і не вернеш на дерево. Швидше всього собі забрав. їли все, що знаходили на полях, какіш, кульбабу, лободу, дику моркву. За день сапання буряків іноді давали 0, 5 кг сім’я. Шукали в лісі жолуді. їх мололи і тоді їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Все, що попадалося. Хто спритніший, той ходив на поля «виливати» сусликів. А моя тітка Тютюнник Оляна, знайшла на горі стару суху свинячу шкіру. Парила її , мила і по кусочку нам варила в супі. Я була круглою сиротою і жила в тітки. Мене вважали за свою і ми все робили, шукали і їли разом. Іноді наймався хтось до пана на роботу. Малих дітей – не брали. Був такий Селезньов. Він наймав людей збирати огірки, мак проривати.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

За що? Нічого ж не було!

Чи був голод у містах?

Не знаю. Може й був. Але, мабуть, не такий як на селі.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсінг»?

Ні.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Це в сільські раді треба питати. Хоч, мабуть, і там нічого немає. Бо людей підбирали прямо на вулицях і одразу ж везли на цвинтар, викидали в загальну велику яму. Ніхто геть ні в кого не питав як тих людей звати чи де вони жили. Ішла людина голодна без сил по вулиці, впала, померла і все. Дуже багато дітей!

Чи відомі випадки людоїдства в вашому селі?

Так. На «п’ятирічці» (назва частини села, а на той час колгоспу) жінка з’їла свою дитину. А на «Лисій горі» жив чоловік, який торгував м’ясом. І тітка моєї сусідки Сітковської Наталії, а вона тоді ще була молодою дівчиною, пішла купити. А чоловік жив в одній хаті з ще одною хазяйкою. Вони ділили її пополам. Жили через сіни. І, коли дівчина зайшла до хати, жінка її спитала, чого та прийшла. Коли почула її відповіть, то сказала, щоб та тікала поки жива. Пізніше цей чоловік теж помер прямо на вулиці.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Людей збирали в загальну яму на цвинтарі. Були випадки, коли люди були ще живі, а їх уже підбирали на дорогах, витягали з хати (бо людина уже була напівмертва) ітеж везли до ями, щоб ще раз не їхати.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили. За одну людину 1 кілограм зерна.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Да.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За влади – не знаю, а тепер – да.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. До Московського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голодомору?

Да.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Да.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Кого тепер знайдеш.

Місце запису: с. Крачківка, Маньківський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 03.06.2005 р.

Хто записав: Фуркало Людмила Миколаївна.

Респондент: Ковтун Федір Акимович, 1920 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Крачківка Маньківського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-33 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: не урожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

В селі у людей забирали все, що могли знайти. Забирали представники райкому партії, уповноважений комсомолу Курдубай.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніхто ніяких документів не показував.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так. Пам’ятаю, коли забирали корову, мати впала під неї, схватила за ногу і не відпускала, тоді уповноважений почав бити її (Курдубай) витяг наган і пригрозив, щоб ніхто не втручався інакше пристрелить.

Чи мали зброю ті, що відбирали хліб у людей?

Так.

Як люди боронилися?

Як тільки могли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати нічого не вдавалося.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали уповноважені., шукали щупами і все, що знаходили забирали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3 особи – представники райкому партії і комсомолу, а зокрема Курдубай.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали: зерно, квасолю-в горщики, стакани, хто куди міг, заривали в землю.

Чи давали їжу тим, хто вступив до колгоспу?

Не пам’ятаю.

Забирали лише продукти харчування, чи й інші речі-одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали продукти, одяг, подушки, а мати плакала, що дітям не буде що вдягти і на чому переспати.

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Так, чув.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Малий Федір разом з братом Павлом і Архипом збирали колоски (крали), старалися, щоб ніхто не зловив, бо як зловлять-то сильно били.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охоронці.

Чи люди хотіли йти добровільно в колгоспи?

Ні. І мій батько не хотів іти в колгосп і щоб його не вислали утік в м. Рибниця (Молдавія)

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, а хто не хотів- відправляли в ссилку або в тюрму нарік.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Корову наша сім’я не переховувала, і з часом її забрали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Білим днем.

Скільки разів приходили до хати?

Часто, скільки разів не пам’ятаю,

Коли почали помирати люди з голоду?

В 1933 році. В селі були сім ‘ї, які повністю вимерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиротами ніхто не опікувався, вони залишалися самі, а в кого була рідня, то їх забирали вони.

Хто не голодував у селі і чому?

Сім ‘я Федора Акимовича на той час жила не бідно.

Хто зумів вижити?

Згодом, коли у них забрали корову, то їм допомагали вижити материна сестра і її чоловік.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так. Материна сестра давала гладущик молока і буханку хліба.

Які засоби вживали до виживання?

Хто дужчий, той міг у слабших частину віднять, так сусід Василь завжди під мостом “караулив” малих хлопців, і забирав половину всього, що несли ті з міста.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, сім’ї Ковтун допомагали тітка Паля, якій влада довірила комору та її чоловік, який був головним бухгалтером у колгоспі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Копали мерзлу картоплю.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Як прийшла весна, тоді було легше – їли кору з дерева, та цвіт акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не пам’ятаю.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Так.

Чи був голод у містах?

На той час у місті ще голоду не було, тому тітці було дико бачити, що робилось на селі.

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Пам’ятаю  такий випадок, якось з братом вибігли на вулицю, і побачили під стовпом чоловіка і жінку, що йшли з міста з базару – вони впали і не могли підвестися. До вечера вони померли, але ніхто не дивувався, так, наче і треба було. Багато людей померло, але відомостей немає.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Сам не бачив, але в селі говорили, що на хуторі був випадок, коли мати з’їла свою дитину, приїхали представники НКВД забрали цю жінку і невідомо було, де вона і поділася.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

При сільській Раді були два виконавці, в них була коняка, гарба, вони їздили по селі і збирали померлих. Коли приїхали по Яшка, то разом забрали і бабу, щоб не приїздити ще раз. Живу ще бабу Гафію скинули разом з трупами в яму.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення померлих людей від голоду?

Не знаю, не пам’ятаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Не знаю.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Не знаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

При в’їзді в село.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, розповідав.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Режим.

Місце запису: с. Дмитрушки, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: Патика Ганна.

Респондент: Чорний Марко Кузьмович, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голодомор у 1932-1933 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Засуха, неврожай, забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Сільські комнезами

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Не було в них документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Були арешти.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не мали зброї.

Як люди боронилися?

Фізично.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можливо. Закопуючи в землю.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

З допомогою списів.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3 особи.

Де можна було заховати продукти харчування?

В землі, під штандарами.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали зерно, худобу.

Що таке закон про “п’ять” колосків? Чи чули Ви про нього?

Судили за крадіжку на колгоспних полях.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Забороняли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Вартові.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Більша частина хотіла.

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Змушували репресивними заходами.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В ровах, ярах, землянках.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В різний час і різну пору.

Скільки разів приходили до хати?

Декілька разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

Весною 1933 року масово почали вмирати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Шкільного віку були в інтернатах, а дошкільного – залишалися напризволяще.

Хто не голодував у селі і чому?

Таких не було.

Хто зумів вижити?

Зуміли вижити фізично здорові люди і ті, хто зміг щось сховати.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали один одному і ділились хто чим міг.

Які засоби вживали до виживання?

Крали одне в одного.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Кропиву, пшінку, коріння лопуха, гнилу картоплю, буряк ,що залишились в ґрунті, недоспілі ягоди сливи, черешні.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя липи , цвіт акації.

Яких диких тварин , птахів, плазунів вживали в їжу?

Равлики, молюски, жаб, котів, собак.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Можна було виміняти продукти на речі.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви, що таке “Торсінг”?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Майже 1000 осіб.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Так.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі, на городах, в підвалах, в ровах, на полях, в лісах.

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

Давали ополоник юшки.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення від голоду?

По вулиці Садовій, на осадьбі Дзюби М.Я.

Чи починають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

Тепер згадують і поминають, а раніше ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

На кладовищі встановлено хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винна у загибелі багатьох людей держава.

Місце запису: с. Дмитрушки, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 24.09.2005 р.

Хто записав: Скрипник Надія Дмитрівна, Гергун Ірина Володимирівна.

Респондент: Удод Палажка Мартиянівна, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був Голодомор у 1932-1933 роках?

Пам’ятаю, який був Голодомор.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирали все, в кого що було.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це робили так звані тоді комнези.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Може, й давали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Я не знаю, бо була мала.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Атож ні? В льох закидали людей.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Були в них ружа.

Як люди боронилися?

Чим тоді хто боронився?

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Все забирали. З колиски геть вузол забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

То це уже нема їх на світі, ті що шукали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багато.

Де можна було заховати продукти харчування?

А де їх можна було заховати? Вони скрізь шукали.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу?

Хто міг ходити до колгоспу, то їм давали якусь юшку.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Ну, худобу забирали, коні.

Що таке закон про “п’ять” колосків? Чи чули Ви про нього?

Жінка пішла збирати колоски, то її забрали і завезли в тюрму, а діти самі залишилися.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Де ж їх збирали? їх за це в тюрму садили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю, були якісь сторожі.  

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? 

Були такі, що хотіли, а ті, що не хотіли, то їх забирали в Сибір. 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Змушували, а ті, хто не хотів іти, того розкуркулювали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не можна було сховати худобу, забирали все.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Цілий день ходили. І вночі приходити.

Скільки разів приходили до хати?

Хто його знає. Цілими днями ходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

1932-1933 роки.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Хто там? Пухли, вмирали, валялися під заборами.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, може й не голодували, шо забирали, але й вони повмирали.

Хто зумів вижити?

Ну, хто зумів, то той і вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хто там ділився чим, коли нічого в нікого не було.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як міг: і дрова посичи продавати, даже діти малі носили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Хто там шо кому давав, як нічого ні в кого не було. Ходили по хліб на Слобідку.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ну, вже дождалися ягід, лопухи, з трави оладки пекли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З липи, лопухів, жолуді їли.

Яких диких тварин ,птахів ,плазунів вживали в їжу?

Були такі, шо жаб їли, вужів.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Можна виміняти на одяг.

Чи був голод у містах?

Був і в містах.

Чи знаєте Ви, що таке “Торсінг”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю. Але немає у селі такої хати, де б не померли з голоду.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Відомі. Був один чоловік, який з’їв п’ятеро своїх дітей.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На підводу викидали і в спільну яму скидали. А хто ше дихав, то того теж забирали, бо не хотіли два рази їхати.

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

Хто їм там платив…

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення від голоду?

А чого ж не відомі? На цвинтарі стоїть великий хрест.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають тепер, батюшка хрест там зробив.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів

Радянської влади?

В церкві поминають. За часів Радянської влади хто хотів, той теж поминав.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква. Не знаю, до якого патріархату відноситься. Є одна спільна могила, на цвинтарі, тепер уже зробили.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю, але вони не вірять. Кажуть, що це вигадка.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна, а кого ж?