Місце запису: с. Текуча, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: Козій В. А.

Респондент: Колісник Василь Сафонович, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Текуча Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте ви, що був голоду 1932-1933 рр.

Так.

Які на вашу думку могли бути причини голоду, неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада.

Не обробіток земель, засуха, поганий урожай, мала кількість робітників. Влада забирала урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі. То хто ще робив.

Влада.

Чи була винагорода від влади за донесення на сусіда про приховання зерна.

Була тим хто забирав.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів.

Так.

Чи застосовували до людей покарання.

Так.

Чи мали зброю ті, що відбирали хлібу людей.

Мали.

Як люди боронилися.

Як могли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, овочів.

Хто як міг. Хто і як шукали заховані продукти, і як їх звали. Гром. Корній, Доморослий Гота. 

Скільки приходили до хати хто це був?

Безліч раз.

Де можна було заховати продукти харчування.

В різних куточках подвір’я.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу.

Так.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі-одяг, рушники, худобу тощо.

Корови та інше.

Що таке закон про 5 колосків, чи чули ви про нього?

Так.

Чи дозволяли збирати у полі колоски.

Ні.

Хто охороняв поля колгоспні комори.

Об’їжчики і сторожа.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи.

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів, і як.

Так.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп.

Хто де міг. Але знаходили і забирали.

В який час ходили забирати в людей продукти.

В день і ніч.

Скільки раз приходили до хати.

Безліч.

Коли почали люди помирати з голоду?

З 32 на 33 роки.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Були відповідні інтернати.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

Хто боровся.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду ділилися продуктами?

Ні.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогозу, коріння, цвіт акації, листя слив та яблунь.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя яблунь та липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Собак котів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Так.

Чи був голод у містах.

В меншій кількості.

Чи знаєте Ви, що таке „Торгсін “?

Торгсін – це обмін цінностей на продукти.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали на кладовищі в рову. Був відповідний збирач тіл.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Так.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так.

Чи поминають їх на Проводи , Гробки, Зелені свята?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і запасів радянської влади?

Тепер так. А за радянських часів не було церкви.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

До Московського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Так.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

Місце запису: с. Текуча, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 26.09.2005 р.

Хто записав: Масенко Валентиною Василівною.

Респондент: Заремба Юхима Кіндратівна, 1916 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Текуча Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932- 1933 роках?

Дуже добре пам’ятаю. Мало не померла. З голоду тіло не розпухало, як в інших, але була така худа як скелет.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Добре уже й не пам’ятаю… Не було хліба начебто через неврожай, та ще й податки були великі – все забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ходила бригада з трьох душ, збирала податки. Навіть заглядали в піч, що було зварено, в скриню. В мене не було чим податок платити – і забрали з скрині стареньке покривало. Ввечері, коли пішла на посиденьки до сусідки Кучеренко Христини Прокопівної (а вона була виконавцем сільської ради) побачила своє покривало Вона сказала, що до неї бригада принесла на схованки.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю. Коло нас всі були голодні і ніхто нічого не міг сховати.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?

Ніхто ніяких документів не показував. Шукали все самі. Всю хату перевертали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

За побиття вдома не чула, а те що, навіть вночі забирали і ніхто й не знав куди людина ділася, було. На тих людей казали «куркулі». А який же він куркуль, як вій так само мав рядовляні штани, як всі ми. От тільки міг ще мати якусь жатку чи ще щось.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб до людей?

Може і була, але люди й так все віддавали. А були ще й «свої». В селі була банда Гершунів. Вони вночі крали коней, в кого яка корова лишалася, зерно в, взагалі, все, що знайдуть. їх теж люди боялися. Кажуть, що їх тоді половили і повбивали.

Як люди боронилися?

Від того, що забирали, то ховали, якщо було, що сховати. Закопували у мішках, в хустках в землю. Але то були ненадійні сховки, бо як хтось побачить, то зразу вночі і викопає.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів? Сховати то можна було б.

Та тільки не було чого ховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Бригада шукала. Був такий Веремій, жив на Лисій Горі (назва частини села). То цей був такий, що перетрусить кожну миску, кожну торбину. Забирав все, геть було трошки трухнявію квасолі, і ту забрав. Рився в печі, хоч там було пусто.

Скільки їх приходило до хати?

Коли – двоє, коли троє. їх було багато, але вони ділилися по вулицях.

Де можна було заховати продукти харчування?

Дехто ховав в печі. Якщо було якесь зерно, то закопували, ховали десь по пустих хатах.

А Веремій, навіть, забирав хабалку, бо то був не суп. Він був з води і бараболі. А бараболю ходили збирати на полі суху, поле було вже засіяне. Ходили теж вночі. Бо гонили. Пішли один раз за бараболею. Я, Люба Тютюнник, Маня Сич. І заблудилися. Пішли на вогонь, що виднівся. То було село Вербова. Змокли, бо моросив дощ. Постукали у першу крайню хату. Вийшла жінка, пожаліла і взяла нас до себе переночувати. А в неї була корова. Вона наварила нам якоїсь (уже не пам’ятаю) каші з молоком. Ми трохи висушили одяг і рано вже пішли додому.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Тим, хто робив на полі (сапав), давали ввечері на коморі по 200 г зерна . Получали до півночі. Тоді вдома мололи і пекли коржі.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Все! За податки. Податок: 40 кг м’яса! А де ж те м’ясо? Позика. Заставляли підписуватися під позиками. Ходили цілими днями за мною. До ранку стукали в вікна, щоб її підписала. Так і підписала на 300 рублів. Начебто я їх позичила. А тоді так само ходили і видирали в людей гроші. Прийшли якось вночі ізнов гуркотять у вікна. Кажуть: «Юхимо, позику давай». А я кажу: «Де ж ті гроші? Нічого ж немає. Почекайте ще трохи.». Пішла на другий день на базар. Продала дві останні курки і все до копійочки віддала, а в хаті їсти немає нічогісінько

Що таке закон про «П’ять колосків»? Чи ви чули про нього?

Так. І за колоски, і, навіть, за три буряки одна жінка 2 роки в тюрмі відсиділа.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Забороняли. Але люди так і ходили, бо їсти хотілося. Ходили до стирти, смикали солому, трусили, провівали, відбирали зерно. Мололи і пекли коржі. Двох дівчат вбило, бо кусок стирти врвалося, там, де люди багато висмикали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторож, об’єжчики.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли. Заставляли. Виганяли з хатів. Все забирали в колгосп. Хто мав сівалку, молотарку або корову, той вже був куркулем. Була Ксеня Тютюнник. Прийшли вночі , її арештували. Покинула маму лежачу саму в хаті. Повернулася лише через декілька днів. У тата забрали молотарку, січкарню. Але він більше нічим не відрізнявся від інших. Такий самий злидар. А, що мав січкарню і молотарку, то це все його труд. Не був ледачим, тай мав. А худоби так само не було, як і у всіх.

Чи змушували людей іти до колгоспу і як?

Де дінешся? Мусиш іти, бо сам нічого не будеш мати. Все ж забирали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде! Все одно знайдуть.

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?

Коли хотіли. Люди цілий день на роботі, то вони до ночі їх чекали, щоб позабирати все.

Скільки разів приходили до хати?

Коли задумали, тоді й приходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

Уже в 1932 році.

Що було з малими дітьми, чи ними опікувалася держава?

Діти сиділи вдома і пухли з голоду. Шкіра на ногах аж в декого тріскала.

Хто не голодував у селі і чому?

Ніхто нічого не знав. Чи є в когось щось чи немає. А так було видно, що ті, хто забирав, то ті й жили. І дітям своїм щось приносили. Пам’ятаю з тих, хто забирав, тільки Гришку Коржовського, Миколу Кукурудзу, які забрали в людей козу і з’їли її самі.

Хто зумів вижити?

У кого трохи здоров’я було крепше, начальство, розправа була, у кого корова була.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Дуже рідко . Всі ховали.

Які засоби вживали для виживання.?

Ходили збирали торішню гнилу бараболю, буряк, трусили з стирт зерно.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Хто як. Голод робить людей такими, як робить їх золото. Він засліплює їх. Хто помагав, хто ні. Бувало, що батьки їли, ховаючись від дітей.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Їли бруньки з дерев, особливо з липи. Бересток листя і кору. Одна дитина маленька смикала бересток, а об’єжчик, її рідний дід, видер і сказав, щоб тікала з відте, дерево засохне, хоч те листя і не вернеш на дерево. Швидше всього собі забрав. їли все, що знаходили на полях, какіш, кульбабу, лободу, дику моркву. За день сапання буряків іноді давали 0, 5 кг сім’я. Шукали в лісі жолуді. їх мололи і тоді їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Все, що попадалося. Хто спритніший, той ходив на поля «виливати» сусликів. А моя тітка Тютюнник Оляна, знайшла на горі стару суху свинячу шкіру. Парила її , мила і по кусочку нам варила в супі. Я була круглою сиротою і жила в тітки. Мене вважали за свою і ми все робили, шукали і їли разом. Іноді наймався хтось до пана на роботу. Малих дітей – не брали. Був такий Селезньов. Він наймав людей збирати огірки, мак проривати.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

За що? Нічого ж не було!

Чи був голод у містах?

Не знаю. Може й був. Але, мабуть, не такий як на селі.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсінг»?

Ні.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Це в сільські раді треба питати. Хоч, мабуть, і там нічого немає. Бо людей підбирали прямо на вулицях і одразу ж везли на цвинтар, викидали в загальну велику яму. Ніхто геть ні в кого не питав як тих людей звати чи де вони жили. Ішла людина голодна без сил по вулиці, впала, померла і все. Дуже багато дітей!

Чи відомі випадки людоїдства в вашому селі?

Так. На «п’ятирічці» (назва частини села, а на той час колгоспу) жінка з’їла свою дитину. А на «Лисій горі» жив чоловік, який торгував м’ясом. І тітка моєї сусідки Сітковської Наталії, а вона тоді ще була молодою дівчиною, пішла купити. А чоловік жив в одній хаті з ще одною хазяйкою. Вони ділили її пополам. Жили через сіни. І, коли дівчина зайшла до хати, жінка її спитала, чого та прийшла. Коли почула її відповіть, то сказала, щоб та тікала поки жива. Пізніше цей чоловік теж помер прямо на вулиці.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Людей збирали в загальну яму на цвинтарі. Були випадки, коли люди були ще живі, а їх уже підбирали на дорогах, витягали з хати (бо людина уже була напівмертва) ітеж везли до ями, щоб ще раз не їхати.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили. За одну людину 1 кілограм зерна.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Відомі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Да.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За влади – не знаю, а тепер – да.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. До Московського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голодомору?

Да.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 років, зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Да.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Кого тепер знайдеш.

Місце запису: с. Крачківка, Маньківський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 03.06.2005 р.

Хто записав: Фуркало Людмила Миколаївна.

Респондент: Ковтун Федір Акимович, 1920 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Крачківка Маньківського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод 1932-33 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: не урожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

В селі у людей забирали все, що могли знайти. Забирали представники райкому партії, уповноважений комсомолу Курдубай.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніхто ніяких документів не показував.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так. Пам’ятаю, коли забирали корову, мати впала під неї, схватила за ногу і не відпускала, тоді уповноважений почав бити її (Курдубай) витяг наган і пригрозив, щоб ніхто не втручався інакше пристрелить.

Чи мали зброю ті, що відбирали хліб у людей?

Так.

Як люди боронилися?

Як тільки могли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати нічого не вдавалося.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали уповноважені., шукали щупами і все, що знаходили забирали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3 особи – представники райкому партії і комсомолу, а зокрема Курдубай.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали: зерно, квасолю-в горщики, стакани, хто куди міг, заривали в землю.

Чи давали їжу тим, хто вступив до колгоспу?

Не пам’ятаю.

Забирали лише продукти харчування, чи й інші речі-одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали продукти, одяг, подушки, а мати плакала, що дітям не буде що вдягти і на чому переспати.

Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Так, чув.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Малий Федір разом з братом Павлом і Архипом збирали колоски (крали), старалися, щоб ніхто не зловив, бо як зловлять-то сильно били.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охоронці.

Чи люди хотіли йти добровільно в колгоспи?

Ні. І мій батько не хотів іти в колгосп і щоб його не вислали утік в м. Рибниця (Молдавія)

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, а хто не хотів- відправляли в ссилку або в тюрму нарік.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Корову наша сім’я не переховувала, і з часом її забрали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Білим днем.

Скільки разів приходили до хати?

Часто, скільки разів не пам’ятаю,

Коли почали помирати люди з голоду?

В 1933 році. В селі були сім ‘ї, які повністю вимерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиротами ніхто не опікувався, вони залишалися самі, а в кого була рідня, то їх забирали вони.

Хто не голодував у селі і чому?

Сім ‘я Федора Акимовича на той час жила не бідно.

Хто зумів вижити?

Згодом, коли у них забрали корову, то їм допомагали вижити материна сестра і її чоловік.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так. Материна сестра давала гладущик молока і буханку хліба.

Які засоби вживали до виживання?

Хто дужчий, той міг у слабших частину віднять, так сусід Василь завжди під мостом “караулив” малих хлопців, і забирав половину всього, що несли ті з міста.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, сім’ї Ковтун допомагали тітка Паля, якій влада довірила комору та її чоловік, який був головним бухгалтером у колгоспі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Копали мерзлу картоплю.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Як прийшла весна, тоді було легше – їли кору з дерева, та цвіт акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не пам’ятаю.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Так.

Чи був голод у містах?

На той час у місті ще голоду не було, тому тітці було дико бачити, що робилось на селі.

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Пам’ятаю  такий випадок, якось з братом вибігли на вулицю, і побачили під стовпом чоловіка і жінку, що йшли з міста з базару – вони впали і не могли підвестися. До вечера вони померли, але ніхто не дивувався, так, наче і треба було. Багато людей померло, але відомостей немає.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Сам не бачив, але в селі говорили, що на хуторі був випадок, коли мати з’їла свою дитину, приїхали представники НКВД забрали цю жінку і невідомо було, де вона і поділася.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

При сільській Раді були два виконавці, в них була коняка, гарба, вони їздили по селі і збирали померлих. Коли приїхали по Яшка, то разом забрали і бабу, щоб не приїздити ще раз. Живу ще бабу Гафію скинули разом з трупами в яму.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення померлих людей від голоду?

Не знаю, не пам’ятаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Не знаю.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Не знаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

При в’їзді в село.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знає, розповідав.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Режим.

Місце запису: с. Дмитрушки, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: Патика Ганна.

Респондент: Чорний Марко Кузьмович, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голодомор у 1932-1933 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Засуха, неврожай, забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Сільські комнезами

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Не було в них документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Були арешти.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не мали зброї.

Як люди боронилися?

Фізично.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можливо. Закопуючи в землю.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

З допомогою списів.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

2-3 особи.

Де можна було заховати продукти харчування?

В землі, під штандарами.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали зерно, худобу.

Що таке закон про “п’ять” колосків? Чи чули Ви про нього?

Судили за крадіжку на колгоспних полях.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Забороняли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Вартові.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Більша частина хотіла.

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Змушували репресивними заходами.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В ровах, ярах, землянках.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В різний час і різну пору.

Скільки разів приходили до хати?

Декілька разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

Весною 1933 року масово почали вмирати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Шкільного віку були в інтернатах, а дошкільного – залишалися напризволяще.

Хто не голодував у селі і чому?

Таких не було.

Хто зумів вижити?

Зуміли вижити фізично здорові люди і ті, хто зміг щось сховати.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали один одному і ділились хто чим міг.

Які засоби вживали до виживання?

Крали одне в одного.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Кропиву, пшінку, коріння лопуха, гнилу картоплю, буряк ,що залишились в ґрунті, недоспілі ягоди сливи, черешні.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя липи , цвіт акації.

Яких диких тварин , птахів, плазунів вживали в їжу?

Равлики, молюски, жаб, котів, собак.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Можна було виміняти продукти на речі.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви, що таке “Торсінг”?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Майже 1000 осіб.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Так.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладовищі, на городах, в підвалах, в ровах, на полях, в лісах.

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

Давали ополоник юшки.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення від голоду?

По вулиці Садовій, на осадьбі Дзюби М.Я.

Чи починають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

Тепер згадують і поминають, а раніше ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

На кладовищі встановлено хрест.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винна у загибелі багатьох людей держава.

Місце запису: с. Дмитрушки, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 24.09.2005 р.

Хто записав: Скрипник Надія Дмитрівна, Гергун Ірина Володимирівна.

Респондент: Удод Палажка Мартиянівна, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був Голодомор у 1932-1933 роках?

Пам’ятаю, який був Голодомор.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирали все, в кого що було.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це робили так звані тоді комнези.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? 

Може, й давали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Я не знаю, бо була мала.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Атож ні? В льох закидали людей.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Були в них ружа.

Як люди боронилися?

Чим тоді хто боронився?

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Все забирали. З колиски геть вузол забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

То це уже нема їх на світі, ті що шукали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Багато.

Де можна було заховати продукти харчування?

А де їх можна було заховати? Вони скрізь шукали.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу?

Хто міг ходити до колгоспу, то їм давали якусь юшку.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Ну, худобу забирали, коні.

Що таке закон про “п’ять” колосків? Чи чули Ви про нього?

Жінка пішла збирати колоски, то її забрали і завезли в тюрму, а діти самі залишилися.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Де ж їх збирали? їх за це в тюрму садили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю, були якісь сторожі.  

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? 

Були такі, що хотіли, а ті, що не хотіли, то їх забирали в Сибір. 

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Змушували, а ті, хто не хотів іти, того розкуркулювали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не можна було сховати худобу, забирали все.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Цілий день ходили. І вночі приходити.

Скільки разів приходили до хати?

Хто його знає. Цілими днями ходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

1932-1933 роки.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Хто там? Пухли, вмирали, валялися під заборами.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, може й не голодували, шо забирали, але й вони повмирали.

Хто зумів вижити?

Ну, хто зумів, то той і вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хто там ділився чим, коли нічого в нікого не було.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як міг: і дрова посичи продавати, даже діти малі носили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Хто там шо кому давав, як нічого ні в кого не було. Ходили по хліб на Слобідку.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ну, вже дождалися ягід, лопухи, з трави оладки пекли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З липи, лопухів, жолуді їли.

Яких диких тварин ,птахів ,плазунів вживали в їжу?

Були такі, шо жаб їли, вужів.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Можна виміняти на одяг.

Чи був голод у містах?

Був і в містах.

Чи знаєте Ви, що таке “Торсінг”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю. Але немає у селі такої хати, де б не померли з голоду.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Відомі. Був один чоловік, який з’їв п’ятеро своїх дітей.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На підводу викидали і в спільну яму скидали. А хто ше дихав, то того теж забирали, бо не хотіли два рази їхати.

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

Хто їм там платив…

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення від голоду?

А чого ж не відомі? На цвинтарі стоїть великий хрест.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають тепер, батюшка хрест там зробив.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів

Радянської влади?

В церкві поминають. За часів Радянської влади хто хотів, той теж поминав.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква. Не знаю, до якого патріархату відноситься. Є одна спільна могила, на цвинтарі, тепер уже зробили.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю, але вони не вірять. Кажуть, що це вигадка.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна, а кого ж?

Місце запису: с. Дмитрушки, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 25.09.2005 р.

Хто записав: Скрипник Надія Дмитрівна, Гергун Ірина Володимирівна.

Респондент: Сисовська Марія Яківна, 1927 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був Голодомору 1932-1933 роках?

Пам’ятаю, бо він торкнувся і мене.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Тут можна сказати, що і засуха, і влада все забирала.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Це робили, так звані, комнези.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Точно про це ніхто , крім доносчиків, не знає, але люди здогадувались, що були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Хто тоді мав право питати про документи? Зайшли в двір, обшукали, що знайшли, те і забирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Були і покарання, і побиття, все було.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Мали нагани.

Як люди боронилися?

Про яку оборону може йти мова? Знайшли, забрали, а ти й не пискни, бо ще й по зубах получит.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не знаю як хто, а ми вчотирьох вчепилися в клумак кукурудзи – нас порозкидали. Ми не віддаємо, тримаємо мішок, то він махнув рукою, та й пішов.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали представники від комнезів. Заглядали скрізь, де тільки можна, навіть горщики товкли.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До нас приходило три душі. Один із них сільський. Казали Гомля, а чи прізвисько, чи прізвище, я не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ми нічого не ховали, бо не було що. А люди ховали і в ямах, якщо мало продуктів, то в піч, в штандари.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали якусь юшку, щоб заманути інших.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не знаю яку людей, а в нас забрав навіть ножа. Мати наздогнала їх на вулиці і забрала, хоч і отримала ляпаса.

Що таке закон про “п’ять” колосків? Чи чули Ви про нього?

П’ять колосків-п ‘ять років тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли. Були сторожі, які охороняли поля. Якщо зловлять, то наб’ють і все заберуть.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Поля – не знаю, а комори сільські активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Добровільно в колгоспи йшли бідні люди, які нічого не мали. Всіх інших старались залякати.

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Кого заставляли, а хто й сам пішов, бо давали тарілку баланди.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ще там поросят уночі душили, а корову де було сховати ? Бо й сіяли і волочили коровами.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

По-всякому було. Було, що й серед ночі.

Скільки разів приходили до хати?

Частенько. Іноді за день – по три рази.

Коли почали люди помирати з голоду?

Та в 32 році і почали голодувати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Яка там опіка від держави? Родичі допомагали як могли. Дали в майдані солоної тюльки, а воно тоді напилося води, та й до ранку і померло.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували всі. Можливо ті, що ходили забирати, то собі щось і приховували.

Хто зумів вижити?

Виживав той, хто старався їсти, що попадало під руку із їстивного.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Чим там було ділитися? А в кого було щось, то боявся, щоб не забрали останнє.

Які засоби вживали до виживання?

Обривали бруньки з липи, послін рвали і їли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

В нас такої рідні не було, голодували всі.

Що споживали в їжу з рослин , ягід, коріння?

Їли лободу молоденьку, цвіт акації білої.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Вишневе листя, бруньки.

Яких диких тварин, птахів ,плазунів вживали в їжу?

Пам’ятаю, як ішли у майдану, то збирали равликів, а там пекли і їли.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Не пам’ятаю, чи купити можна було, але не було грошей, та й виміняти не було за що.

Чи був голод у містах?

Я думаю, що бідняки були і в місті, вони теж голодували.

Чи знаєте Ви, що таке “Торсінг”?

“Торсінг” – це банк, бо про це говорив батько.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Дуже багато. Точно не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Казали, що в селі був чоловік, який їв людей. А чи справді, то я не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Яку сім’ї був хто дужий, то сам хоронив, було й в себе на городі. А то їздили гарбою, на яку скидали померлих, а тоді відвозили на цвинтар.

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення від голоду?

Відомо, на цвинтарі, там і хрест тепер є.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Обов’язково, особливо на Гробки.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

Тепер поминають померлих від голоду в церкві, а за Радянської влади про це ніхто не говорив.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в селі є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

На цвинтарі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.,зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Онуки розпитували про голод 1932-33 років, то розповідала, як там пам ’ятаю, бо треба, щоб про таке горе знали всі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна і Кагановича.

Місце запису: с. Дмитрушки, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 06.10.2005 р.

Хто записав: Стозуб Ольга Петрівна.

Респондент: Подолянець Григорій Федорович, 1914 р. н.; Подолянець Онися Григорівна, 1913 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживали в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був Голодомор у 1932-1933 роках?

Ми вважаємо, що хто пережив цей Голодомор ніколи його не забудуть.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Ми вважаємо, що весь урожай забирала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Вирощене в полі чи на городі зазвичай відбирали представники влади.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаємо, щоб люди доносили одне на одного.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Ніхто не мав ніяких документів, але це ніяк не заважало їм відбирати у людей продукти чи інше.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Звичайно застосовували і побиття, і висилання, і арешти.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Так, зброя при них була завжди.

Як люди боронилися?

Люди не боронилися, бо за це могли бути покарані.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Звичайно , можна було, але не настільки, щоб втамувати сім ‘ї почуття голоду.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали заховані продукти по всій оселі, а якщо вдавалося знайти – покарання не минути.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Це, звичайно, були чоловіки.

Де можна було заховати продукти харчування?

Кожен ховав по-своєму. І хоч вважали, що ховали надійно, все-одно наші хованки знаходили.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу?

Не пам’ятаємо.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Найчастіше (і майже завжди) забирали худобу, але були випадки, що брали одяг, прикраси.

Що таке закон про “п’ять” колосків? Чи чули Ви про нього?

Не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, збирати у колгоспі нічого не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Поля і колгоспні комори охороняли активісти.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Більшість людей не хотіли йти в колгоспи, але їх примушували.

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Так, людей примушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Найчастіше її ховали у землянках, але мало в кого її не знаходили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В будь-який час.

Скільки разів приходили до хати?

Коли-як: і раз, два, і більше.

Коли почали люди помирати з голоду?

Люди почали помирати в 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Держава інколи опікувалася сиротами, але не завжди.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували багачі.

Хто зумів вижити?

Зуміли вижити лише багачі та люди зрілого віку (в дітей та старих не було сил подолати голод).

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Як не дивно, але на той час люди були більш дружнішими і добрішими, і ділилися останнім шматком хліба.

Які засоби вживали до виживання?

Люди їли все, що було їстивне. Іноді вдавалися до людоїдства.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Можливо родичі допомагали, але тоді бідняки всі голодували однаково.

Що споживали в їжу з рослин , ягід , коріння?

З рослин споживали листя: кропиви, щавлю, ягоди різні.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Молоді бруньки з липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Найчастіше люди харчувалися зайцями, дикими качками, а в 1933 році їли, навіть, жаб.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Зазвичай, ні.

Чи був голод у містах?

Був, але не настільки страшний, яку селах.

Чи знаєте Ви , що таке “Торсінг”?

Не пам’ятаємо.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

На жаль, в селі померло багато людей, але скільки точно – ніхто не знає.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Так, один пам’ятаємо.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Закопували рідні чи друзі, де прийдеться.

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення від голоду?

На сільському цвинтарі с могила.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають, на Гробки, Проводи.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

Тепер в нашій церкві часто поминають померлих від голодомору.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в селі є.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Встановлено хрест на сільському цвинтарі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Вважаємо, що молодь села повинна знати про ці страшні роки і ми завжди розповідаємо про це своїм дітям та онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

На нашу думку, винна у загибелі багатьох людей лише влада.

Місце запису: с. Дмитрушки, Уманський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 25.09.2005 р.

Хто записав: Кондратюк Микола Васильович.

Респондент: Кондратюк Степан Степанович, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Пам’ятаєте Ви, що був Голодомор у 1932-1933 роках?

Так, сам його пережив.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Комнезами.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Так були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?

Комнезами ходили обшукували оселі. Документів ніяких не мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Так.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Деякі з них мали.

Як люди боронилися?

Боронитися не було можливості. Просто не можна було.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Майже неможливо, дещо заховували в землю і те знаходили щупами.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали заховане щупами(металевими палицями). Їх в народі називали комнезами.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило 4-5 осіб. Серед них Кравченко Іван, Подолянець Кирило та інші.

Де можна було заховати продукти харчування?

В землі, в соломі.

Чи давали їжу тим хто пішов до колгоспу?

Нічого не давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Забирали ще худобу, будматеріали, навіть здіймали покрівлю з хати.

Що таке закон про “п’ять” колосків? Чи чули Ви про нього?

Чув, що за п ‘ять колосків, зібраних на полі, давали п ‘ять років ув’язнення.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі з місцевих людей.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Частково бо заробити не було більше де.

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Змушували, забираючи всю худобу, розкуркулювали, залишаючи без засобів на існування. 

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не було де сховати бо вся худоба була на обліку.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В любий час доби.

Скільки разів приходили до хати?

Могли і два, і три рази.

Коли почали люди помирати з голоду?

Навесні 1933 року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт забирали до інтернатів.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, хто грабував і злоді.

Хто зумів вижити?

Вижили ті, хто добре заховав продукти, ті в кого не забрали скотину.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Такого не було, хіба що рідні.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все підряд.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так.

Що споживали в їжу з рослин , ягід, коріння?

Коріння лопухів, мерзлу картоплю, різні трави, бруньки, вишневий лист.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Листя вишні, липові бруньки.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Яких можна було зловити.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Можна було, але не було за що.

Чи був голод у містах?

Був, але в менших масштабах.

Чи знаєте Ви , що таке “Торсінг”?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не можу точно відповісти.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Так.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Їздила грабарка, збирала людей по дорогах, де хто помер. Вкидали в одну яму по десять -п’ятнадцять осіб.

Чи платили тим, хто займався похованням мертвих?

Я не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення від голоду?

Вже не згадаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів Радянської влади?

За часів Радянської влади не згадували, а на даний час- так.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є, але до якого патріархату не знаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Встановлено на цвинтарі аж два хрести.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідав, знають дуже добре.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей.

Берію.

Місце запису: м. Канів, Черкаський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 23.06.2005 р.

Хто записав: Петренко Антоніна Михайлівна.

Респондент: Москалець Василь Родюнович, 1919 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Литвинець Канівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

Голод 1932 – 33-го я дуже помню, тому що пережили. У нашого батька була здорова сім’я, 9 осіб – батько, мати, брати і сестри. Благодаря тому, що в нас була корова, то ми вижили, питались молоком.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Голод спричинили у 1932 – 33 році більшовицька влада. Забрали все, у селян все забрали, хто де хотів заховать – ходили із стрикачками такими, шукали, забірали. Даже із печі, якщо варила баба квасолю, і ту забірали.

Хто це робив?

А це робили – із Ленінграда на Україну було послано 25 тисяч комуністів, 25 тисяч комуністів для того, щоб помогти українцям, от вони й ходили.

Чи були нагороди від влади за донесення на сусіда за приховання зерна?

Я в те время ще був, в те время ще був учнем 5-го класу, то я такими словами не занімався, щоб доносить на людей.

Ясно. Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ну, ясно, що на Україні ішло розкуркулювання, багато людей розкуркулили, вивезли на Соловки в Сибір.

Було таке, да? Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ті, що відбирали, всі були при зброї.

А як люди боронилися?

А як же могли люди борониться від озброєних людей? Мирні люди, як могли борониться?

Чи можна було приховати якусь частину зерна чи продуктів?

Я ж вам говорив, про те що люди старалися заховать, на городі десь закопать у діжечці хоть трішечки зерна, але ходили із списами, шукали, одкопували і забирали.

Як звали тих, хто шукав закопані продукти. Знаєте когось, прізвище пам’ятаєте, ні?

Ну, із туда, з Ленінграда був присланий Іванов.

А де можна було ще заховать продукти, крім городу?

Не знаю.

А давали їжу тим, хто йшов до колгоспу?

Колгосп був організований у 29-му році, це вже був колгосп. Ті, що ішли на поле робить, то варили їм у котлу затірку ріденьку, давали по черпаку їсти в обіди, тім, що робили на буряках.

Забирали тільки продукти, чи й інші речі – одяг, рушники?

Нє, забирали продукти.

А худобу не брали, корів не брали?

Худоба була забрана в колгосп, а в кого залишалася, я ж говорив, у кого була корова, то люди спаслись молоком. У нас була корова, я її пас. Та було в лісі нариваю листя липи, пшінки, а це тоді сушила мати листя липи, перетирала, і трошки добавляла кукурудзяного борошна і такі пекла вона коржі.

А що таке закон про п’ять колосків?

Коли у 33-му році люди голодні були, вже в жнива дозрівали колоски пшениці, то людина по дорозі йшла голодна, виривала колоски, у руці протирала і те зерно їла. А тих кого ловили, садили в тюрми. В нас у селі жінка йшла з Канева, вирвала 5 чи 6 колосків, і тут її охрана уловила й посадили в тюрму. В тюрмі вона й померла. 

А хто охороняв поля і комори?

Ну, охоронці.

Були там?

Да.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

У 21-му році добровільно в нас у селі організувалася спільна обробка землі. То добровільно. Люди добровільно робили, між собою розприділяли все. А вже у 29 – 30-му році – це примусово. Це примусово . люди не хотіли йти в колгоспи.

Їх змушували?

Да, змушували.

А де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ні, так, в колгосп як ішли то обов’язково забирали коні, здавали коні, воли. А як одну корову – то залишали.

А в який час ходили забирати в людей зерно? Зранку, вночі, чи коли?

У любе время.

І скільки раз ходили до хати?

Ходили місяцями, забирали, тому що безпреривно з Москви план приходив заготівлі – ви не виконуєте… і опять і опять.

Коли почали люди помирати з голоду?

Люди почали помирати з голоду в 33-му році весною.

Що було з малими сиротами, ними опікувалась держава?

Після голодовки багато дітей осталось сиротами. То після того їх забрали і роз приділяли по колгоспах. По 5 по 3. Це вже тоді оприділяли до старої людини, щоб вона їх виховувала, а тоді з колгоспу давали продукти.

А хто не голодував у селі і чого? Були такі, що не голодували?

Ну, голова колгоспу, голова сільради, комуністи.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду і чи ділились продуктами?

Всяк було. Як рідні, то ділились продуктами, щоб вижить.

А які засоби вживали до виживання. Оце Ви розказали про липу, а ще щось таке було? Що їли?

Ну я ж говорю – листя липи, цвіт акації.

Гриби якісь собирали.

Ну аякже, гриби собирали, так і зараз гриби собирають. Далі дикий часник по ярах, вживали дикий щавель.

А кору вживали в їжу?

Вживали лупа. Йшли на крупо…, привозили лупу, коли просо шеретували, то оця верхня лупа, це люди собирали, потом перетирали оце.

А яких диких птахів, тварин чи плазунів вживали в їжу?

Ну як сказать… дощових червяків.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У місті був „Торгсін” і за золото міняли все. Приносиш золото чи срібло – то пожалуйста, там давали і крупу і борошно, все.

Тільки за дорогоцінні метали?

За золото і за срібло.

А що таке „Торгсін”?

Ну це магазин.

А як воно розшифровується.

Ну, я вже не знаю.

Скільки людей померло в селі, є такі відомості?

Я хочу сказати, колись я підраховував, то война 1941-45 року, вона дуже багато забрала в селі, дуже багато людей забрала, то я так підраховував, я якраз в те время знав людей, то в голодовку померло, померло більше, чим война забрала. У нас було 2 п’ятих паралельних класи, а прийшли у 6-ий, то єлі набрався один клас.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Одкопували мертвих. Було.

І їли?

Да.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих від голоду рідні хоронили, а там де не було рідних, то посилали з колгоспу підводу, людей по наряду, підбирали, везли у спільну яму, хоронили. 

Чи відому у Вашому селі місця захоронення таких людей?

А чого ж невідомо, на кладбищі, там уже й пам’ятник їм поставили, про Голодомор.

Їх поминають на Проводи, на Гробки?

Обов’язково.

Чи є у Вашому селі церква?

У войну розгромили німці церкву. А зараз, шкільне приміщення, там одвели одну кімнату і там зараз церква українська.

А є пам’ятник померлим від голоду в селі?

Є, на кладбищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод про це, і чи розповідали Ви своїм дітям, онукам і сусідам?

Знають про це в селі, знають. Від старих людей знають про те. Я часто, я вчитель, часто було вийду на перерву, і хлопчики, дивись, булочку ногами – тоді я й проводжу їм бесіду, що так неможна. Бо було таке время, що люди мерли, не маючи хліба.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Щитаю винним уряд. Не український тільки уряд, тому що український уряд старався, та їх арестували та посадили в тюрми тоже.

Москву, да?

Да, Москва.

Місце запису: с. Попівка, Маньківський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 12.10.2005 р.

Хто записав: Масловата Надія Михайлівна.

Респондент: Мартинюк Килина Мартинівна, 1912 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Попівка Маньківського району Черкаської області.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був, та забирали його. Забирали, а куди вони його забирали Бог його знає. А хто пішов колосочка врізати на свому полі, то судили.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі то хто це робив?

Влада.

Чи була винагорода від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Якщо хто сховав і знайшли зерно, то судили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Яка зброя в них? Шпичка, палиці.

Як люди від них боронилися?

Чим же вони боронилися? – як вона заточується.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було тільки шукали та забирали.

А хто і як шукав заховані продукти?

Ті шо посилав їх начальство, яке послало. Виконавець іде. Казав: “ Іди шукай”- тей іде.

А як вони шукали? Все в хаті перевертали догори ногами, чи як?

Я не знаю. Нас не шукали.

А як звали цих людей, що шукали по хатах?

Активісти.

Скільки їх приходило до хати?

Багато не приходило. Один, два.

А де можна було заховати продукти харчування?

А де ж? Не було куди його ховати. Закопаєш, сірамно найдут.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали тим їжу.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу?

Худобу забирали в колгосп. В нас забрали коні, забрали…

А інші речі забирали в людей?

В людей я не знаю. Я за себе тільки можу сказати.

Що таке закон “про п’ять колосків”, чи чули Ви про нього?

Про п’ять колосків ? Не чула.

Чи дозволяли збирати колоски в полі, залишки городини?

Люди ходили, дітей посилали збирати по стерні носили до скиртів, а людям не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Це не скажу. Не знаю хто.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Не хотіли. В нас один був…. Івана німого батько – Мирін. Бідний він такий був. Прийшов він з армії, чи де це він був… Прізідія ця. Збори. Приглашають в колгосп. А він встав з прізідїі та: “Товариші, колгосп – це хороша штука. Але я не йду і вам не совітую”. То його зараз за чемери вхопили.

І засудили?

Нє, не судили. Тільки вигнали з прізідії.

Чи змушували людей йти до колгоспів і як?

Змушували. Оце змушували. В нас повішався Саші Сторожучки дід. Збори зібрали тоді і батько наш, уже мій свекор, пішов на збори . І гонят, і просят щоб ішли в колгосп. А він сидить цей Григор Сторожук та “Іди в колгосп, та будеш трутнів годувати”. А він з прізідії: “Завтра будеш там, де білі медвіді”. А він каже: “Будете ви мене завтра бачити”.

Та думав батько, свекор мій, шо він десь поїде. А він геть до хати не зайшов, пішов в погрібник і повішався. Так не хотів йти в колгосп, трутнів годувати.

А як людей змушували йти в колгосп, їх били?

Не били тільки погрожували. А бити – не били.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Нігде її не переховували. Так вони і забирали її з хліва.

В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?

В день ходили, ночою тільки в штаб гонили.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю. До нас не приходили. Коні забрали, батько був хороший плотнік – інструмент забрали. Клуню розібрали.

А коли люди почали помирати з голоду?

В 33 році. В 32 – то нє. А в 33 як солома падали. В нас в хаті ще батько помер, зовиця померла, чоловік мій помер, дитина померла.

А що було з малими сиротами. Чи ними опікувалася держава?

Хто там піклувався!? Росли собі отако.

А хто не голодував у селі і чому?

Хто не голодував? Не знаю хто не голодував.

А хто зумів вижити?

Хто приховав зерна, то може й вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду? Чи ділилися продуктами?

А в кого ж воно було?

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Оце і споживали. Калачики отіго їли, та лободу їли, та акації цвіт. Оце їли.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Не знаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Як я не ходила, той не знаю.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте ви, що таке “Торсінг”?

У колгоспі давали, як хто робить то це таке дають. “Шортінг”. Таке воно як … меляте.

А з чого воно зроблено? З чого цей порошок?

А хто його знає.

Скільки людей померло у селі?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства?

Не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Копали яму на кладбищі і возили бестаркою. Збирали. Василь Сторожук, покійний він. Бистаркою їздить по селі та збирає, та в яму кидає. Параска Бугайка ше не вмерла. Він приїхав і бере її. Вона каже: “Куди ж ти мене береш?” “А то ше другий раз, – каже, – буду за тобою їхати”. Взяв її живу і вкинув туди в ту яму, де ті мертві лежать. Боже мій … Вона сидить плаче, а Ксенька Бугнайка іде з Гаю, була в дядини. “Несу, – каже, – молока пляшку і якогось коржа – матаржаника”. Та Дядина дала її. “Іду, – каже, – через кладбище, плаче якась людина, приходю, Бо… Дядино, а це чого Ви тут?”. “Приїхав, – каже,- я за тобою другий раз не буду їхати. То та Ксенька скинула фартуха, хустинку та взяла її та витягла з ями. І дала її кусочок цього коржа, напоїла тим молоком, привела додому. І вона ожила і поїхала ше до дочки, і ше там собі жила. Оце таке було в ту голодовку.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю. Платили. Оце їм давали хліба, там шось давали, то то вони робили і живих возили.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На старому цвинтарі. Яму викопали, та вкидали, як ото скотомогильнік.

Кого ви вважаєте винними у загибелі людей в голод?

Це я не знаю.