Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 12.10.2005 р.

Хто записав: Мінська Оксана Іванівна.

Респондент: Дон Надія Семенівна, 1917 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

Помню. бо мені тоді було 16 років.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Бог його зна, як сказать. Вроді і засуха була, та й забрали все зерно у селі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Свої були і чужі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Такого не чула.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Приходили і казали, щоб усе здали, що мали із зерна. Документів ніяких не показували, бо свої люди були, а їх у селі знали ви.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не чула такого, щоб когось били.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не було зброї у них. Може до кого приходили із нею.

Як люди боронилися?

У кого було що забирать, то плохо це сприймали, але боялись, то й не сперечались.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було закопувать у діжках.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я того не бачила, як вони шукали. до нас не приходили по зерно.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Я не бачила скільки їх приходило, бо до нас не приходили. Ми мити бідно. Тільки й чули, що забрали то в того, то в того.

Де можна було заховати продукти харчування?

Закопували, хто жив біля лісу, носили туди.

Чи давали їжу тим , хто пішов до колгоспу?

Давали їжу на базі і люди туди приходили.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Не чула про це.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Чула, бо одну бабу у нас засудили. Вона збирала на полі колоски, а їй дали за це три роки.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Жили тоді всі одноосібно, то й збирали тільки своє, а тоді тут колгоспу ще не було, тіки починав робиться.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі. А що воно за сторожі – хто зна.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Та де там хотіли. Не хотіли, ну дехто йшов, а були шо й не йшли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, спитайте, змушували. Вшивали до контори і заставляли писать заяви.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Забирали коні, мій батько здав і збрую, а корови не зачепили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили зранку, вдень, а ввечері ніхто не ходив.

Скільки разів приходили до хати?

До батька раз прийшли, то він зразу ж і віддав коня.

Коли почали люди помирати з голоду?

У 33 -му уже вони мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Були розкуркулені хати, там і збирали цих дітей. Були няньки, які їх гляділи, уже ж тоді була у селі власть, от вони і безпокоїлись про цих сиріт.

Хто не голодував у селі і чому?

Люди, котрі були заможні.

Хто зумів вижити?

У нас у сім’ї всі вижили, бо була коровка, молочко було. Ми й не пухли, хоть сім’я велика була .А другі такі пухлі були, аж страшно було дивиться.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Та хто там допомагав, бо як даси, то собі не буде. Це хіба родина своя, то шось там раз і давали.

Які засоби вживали до виживання?

Ніяких особливих заходів не вживали, пошти в кожного була корова, так і виживали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Своїй родині ми давали, а чужі нам не давали. Родина з родиною ділились.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогіз, варили з нього як оце зараз капусту. Ягоди різні.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

За кору не знаю, а листя таке дрібненьке на кладовищі було, то забула як воно зветься.

Яких диких тварин, птахів , плазунів вживали в їжу?

У нас у сім’ї їли тільки домашню птицю. Може де й їли інших тварин, то я не чула. Тоді люди жили боязко, мало куди ходили, а село було велике, може на якомусь кутку і траплялось їсти яку іншу звірину.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Їздили на другі села, та міняли одежу на харчі. Були тоді і багаті села, там голоду не було. Тіки не помню, що це були за села, а чула,як люди про них казали.

Чи був голод у містах?

Це я вже не знаю про місто. Та, мабуть, він скрізь був.

Чи знаєте Ви , що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Я не знаю, скільки, ну мерли люди. Це такі мерли, у яких не було ні скотини, ні грядки. Мерли ті, котрі були дуже бідні.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула такого.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовище вивозили. На тачку клали та так і везли. Вириють яму і без труни туди клали. Помню, шо колись у лісі бачила, як із землі ноги чиїсь стирчали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? 

Спеціальних місць не було, ховали на кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ну, це так, у кого ще родина є, то поминають, а у кого вже нікого немає, то воно там так і лежить. Це ж давно було.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

От, їй Богу, не помню. Вони ж поминають у церкві і втоплених, і всяких, то, може, й за цих людей правиться. Ну я не знаю точно.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Київського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні таких хрестів немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Та знають, і дітям своїм розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Бог його зна, хто тоді був винен.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 15.10.2005 р.

Хто записав: Воскобойник Л. І., Валовенко О., Сівак Ю.

Респондент: Лимар Меланія Іванівна, 1920 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала влада в 1932 році.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Був Кирман – заготовач, робив у сільській Раді.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не пам’ятаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не мали ніяких документів. А могли забирати брат у брата.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Ніхто не боронився, сиділи мовчки.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не мали.

Як люди боронилися?

Ніхто нічого не застосовував.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Хіба, що закопать, щоб ніхто не бачив.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Переривали геть усе в хаті і на подвір’ї.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Пам’ятаю одного Кирмана, а тільки приходили не по одному.

Де можна було заховати продукти харчування?

Можна було заховать тільки в землі, якщо було що ховать.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

На степу варили обід щодня, то я ходила до матері, щоб хоч щось з’їсти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали тільки харчі.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Та був такий закон, щоб даже колосочка не можна було взять.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були охранніки, а хто був не помию.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Добровільно в колгосп не йшли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, доводили план до двору.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Переховували нігде.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Оцього не знаю, забула.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили часто. Викликали в штаби.

Коли почали помирати від голоду?

Дуже почали мерти весною 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я про це не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто його знає. Хто був під владєнієм.

Хто зумів вижити?

Не помню.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділилися, чим було, і як у кого було.

Які засоби вживали до виживання?

Пекли оладки з жолудів і акації. У 33-му році доїлась корова і в нас було падалішнє жито. Ото так і вижили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Як були багатші, то ділилися.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Жолуді, акацію, пасльон.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Не знаю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю, в нас цього не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не було де і що мінять. Всі були голодні і пухлі.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Я таких відомостей не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Випадки людоїдства були. Були такі, що гонились за людьми.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали у ровах, прикидали землею.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив, бо не було чим. Люди рили ямки і ховали самі.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

У деяких же немає й роду вже. Пройшли годи.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Православна церква, але тільки організовується.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказувала і дітям, і внукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю, хто винен. Влада, мабуть, допустила до такого.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 16.10.2005 р.

Хто записав: Куришко В. П., Мостаков П., Густі Ю.

Респондент: Доненко Ганна Єлисеєвна, 1927 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю не все, більше з розповіді батьків.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Першою причиною був неврожай, а по-друге забирала все влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали представники сільської Ради.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Про винагороди не знаю, але ж в разі доносу, в донощика забирали не все.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

А хто там знав, чи були в них документи, чи ні. Приходили, забирали, витрушували з горщиків усе, що було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не помню, але моїх батьків не карали і не забирали нікуди.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Вони зброї не показували, їх і так боялись.

Як люди боронилися?

Не боронились, боялись, бо влада ж є влада.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати було дуже важко, бо ті що приходили перекидали й мишачі нори.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходили з сільської Ради і шукали. Шукали кругом і в печі, і в горшках. Пам’ятаю, недалеко від нас жила Кедря Мокрина, то й вона ходила.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили по 3-4 чоловіки з сільської Ради.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в горшках, ну де була яка-небудь схованка, даже в землю прикопували і все одно находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тим, хто робив в колгоспі, варили обід, пам’ятаю батьки і нам, дітям, приносили.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

У нас забирали тільки зерно, горох, квасолю, чічевицю.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про цей закон знали всі. Даже собирать не можна було того, що залишилось після жнив, не те що красти з стебла, бо судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли охранніки.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Багато йшли добровільно, багато й суперечило. Знаю, що мати мого чоловіка добровільно віддала у колгосп млин, робила там кухаркою і прожила 100 год.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, забирали землю, оббивали кругом хати кілочками.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

У нас худобу не забирали, забирали у одноосібників.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили вдень, чого їм було ходить вночі.

Скільки разів приходили до хати?

Прийшли раз, два, як нічого бачили не було, то й не йшли.

Коли почали помирати від голоду?

На початку 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодувало начальство, бо в себе не забирали.

Хто зумів вижити?

В кого була корова, хто ловив рибу.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Як було чим, то і ділились.

Які засоби вживали до виживання?

Ловили рибу, пекли кабаки, різали рогіз дрібненько, добавляли крупці, похоже було до вареної капусти те й іли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Був у нас дядько багатший, то не допомагав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли рогіз, цвіт акації, спориш.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми такого не їли, може охотники.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було, міняли одежу, рушники вишиті, спідниці.

Чи був голод у містах?

Про голод у місті не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Мерли, а скільки не знаю. У сусідів з п’яти вмерло двоє дітей.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Відомі. Було, казали, що (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) ловив дітей на Ставидлі, різав і їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду

Кого впросили родичі, то забирали на підводу, звозили до ями, загортали.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ховали за кусок хліба чи якусь їжу, а грошима не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мені не відомо.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають тих, кого хоронили рідні в окремій могилі, кого ще пам’ятають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церкви немає.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

В нашому селі таких пам’ятників немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про всю молодь не знаю, а своїм близьким, онукам, сусідам розповідаю завжди.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винною вважаю владу.

Місце запису: м. Канів, Канівський р-н., Черкаська обл. 

Дата запису: 23.06.2005 р.

Хто записав: Петренко Антоніна Михайлівна.

Респондент: Бондаренко Олександра Василівна, 1930 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Канів Канівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

У 32-му не пам’ятаю, а у 33-му – пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Отака була, ходила, а їсти ж то нема нічого. А баба внесла суп, крупа перлова і квасоля, це ж вона батькові внесла, та каже: „Василю, їж”, а він каже: „Нехай я пізніше з”їм”. А я жду, пока вона двері закриє. Вона закрила двері, а він каже: „Бери, Саша, їж”. Я кажу: „А тобі?” „А мені… Я виріс. А тобі ще треба рости”. Скільки ж мені…

Не плачте.

У горшку було там, гречка, на припічку, висипали – це я тоже помню. Помню ще що, батько це розказував, Левадка там у Красному яру жив, той Левадка, колись на пошті син його уже робив, то золото у нього було в глечиках, але ж жалко. А „Торгсін”, „Торсін” міняв. Хліб забрали, пекли, і золото в людей забрали все чисто.

А Ви не пам’ятаєте, як розшифровується цей „Торгсін”, що воно таке?

Халєра його зна, це спитайте когось у райвиконкомі.

Чи можна було заховать якусь частину зерна чи продуктів? І де це робили, де ховали?

Не можна, бо вони витрушували.

А як вони це робили?

Залізли на хату, чи де там ви сховали. Витрусили, забрали й поїхали. За це й один комуняка не здох, а хазяїни усі повмирали.

А хто вижив у місті, хто не голодував?

То я ж кажу хто. комуняки не голодували, бо вони повисипали у хазяїнів усей хліб, а особливо в селах. У Каневі то ще кой як, десь хтось, золото було та міняли, понімаєте? На хліб у „Торгсіні”. А в селі? Видно золота не було, хліб повисипали, і як в Орловці, казала жінка, при Сталіну – вона його кляла і всіх кляла страшне, ніхто її не трогав – 11 чоловік винесла з хати. Але не виносили на могилки, коло хати так і ховали. Так коло хати й ховали.

А Ви пам’ятаєте когось, або батько розказував, хто ходив забирав? Це були чужі люди чи свої?

Свої! Он у мене „Маруся” книжка є, як коли схочете, я дам почитать. Шо син пішов у комуністи один, а один не пішов. І дочка. Дочка родила дитину, а голодовка. Він же ж сам висипав, забрав, його комуніст-син. Забрав і нема ж ні кришечки. І він каже – жінка опухла, дочка опухла. А вже, каже, бачу що й я опух. Та думаю., помрем ми… А, ще він його вигнав з хати, з нової хати.

Батька?

Да, цей комуніст. А сам з жінкою поселився. Та я каже, бачу що як буду тягнуть дальші, то я не дойду. То я, каже, взяв сокиру, та одрубав голову йому й її.

Що таке закон про п’ять колосків? Ви чули про таке?

Це вже я була велика, навєрно, чи не робила. 5 чи 7 чи 10 чи там 20 – ходили люди собирать колоски, це в 47-му було.

В 47-му, в 33-му не було?

В 33-му, навєрно, так полупилося, шо не було чого собирать. Уже собрали хазяїни хліб і поховали. То що, його не понаходили? Понаходили.

Чи змушували людей іти до колгоспів?

Тоді змушували. Не то що змушували, а хтозна й шо робили. Це я чую вже. Бо я робила в фінотдєлі, а ходила по селах, в налоговому отдєлі я робила, то в кінці квартала нас посилали плани виконувать. Томи ходили по селах, то розказували, шо страшне шо робили тим, хто не хотів в колгосп уступать. Він же ж як не хотів, то він ні коня туди не давав, ні воли туди не давав, нічого. А як ти вже пішов у колгосп то ти оддав і коня й воли і все на світі, і остався ні кола ні двора. Бо шо таке в селі, маючи землю, не мать тяглового. Нема скотини.

А оті, що приходили забирать продукти, в них були якісь документи?

Це вже я вам не скажу.

А зброя?

Тоже не скажу. Чи була зброя, чи ні. Ну, во всяком случаї, мовчки висипали. Може й була зброя. Висипали, що він, той хазяїн – плаче, діти плачуть тай усе. Осьо й сьогодні розказувала друга невістка, мого чоловіка брата жінка, шо 12 душ у хаті. Сім’я велика. Сховали хліб на хату. Вони знали, де люди ховали. Це в Каневі вже діло було. А потом каже, підказав один, що прийдуть комуністи хліб трусить, то десь так сховайте, щоб вони не найшли. А в нас, каже, стояли постояльці, ті, шо насип насипали, желізну дорогу. А в них коні були і овес був. А ми ж плачем усі. А вони кажуть – не плачте. Ми, каже, зараз овес висипим, а туди на спід понасипаєм пшениці, жито, а зверху овес і всьо. І так зробили. Вони прийшли, ну шо – подовбали, подовбали овес, і так, каже, вони нас спасли, шо осталася вся сім’я, 12 чоловік. То ми, вже, каже, їсти готовили, тім давали, цім постояльцям. Та, це страшне! А що я ше помню – мати купила ряжанки і їсть у спальні. А я ж хожу заглядаю, бо шо таке у 33-му ряжанку, як їли, бур’ян їли. А вона ж не дає мені. Не дає, а батько каже: „То ти хоть Саші дай ряжанки та кусочок хліба”. А думаєте дала? Ні. їли дітей своїх.

Були випадки людоїдства?

Були, були. Тут у Каневі, розказував батько, не одна з”їла дитину. По селах їла. Каже, затулила занавіскою, порубала ту дитину, в казан і їли…

А які дерева, якихось тваринок, таке їли? З дерев, з рослин?

Та де вони його візьмуть, ті тваринки?

Ні, люди.

Бур’ян їли.

Люди тваринок якихось їли, чи там пташок? Знаєте таке?

Як ти її вловиш, ту пташку. Як вони нікудишнє, єлі ходить, так як цей чоловік казав, шо зарубаю, пока я ше кой як хожу, бо я завтра вобше не піду. А дочка вмерла, маленька дитинка, та всі померли, й жінка вмерла, а він, хазяїн, самий останній умер.

А де ховали тих, що повмирали?

Коли хати. Оце в Орловці, коло Городища, на трасі, ти їхала тудою коли небудь, ото Орловець є, що столова над дорогою, а там церква, а за церквою оце ця жінка жила. І ветеринарний участок був за церквою. То вона було прийде, плаче та й розказує – 11 чоловік умерло. Вона, видно, була беременна дитиною, що осталася маленька дитина і вона осталася. Більш нікого. Не було ж кому нести на могилки! Усі пухлі були! Хто ж ніс би!

А комусь платили, за те що ховали людей? Колгоспникам якось, чи наряд давали?

Ніхто нікому не платив, і я ж кажу, ніхто нічого не вивозив, бо всі пухлі були.

А церква яка була, православна?

Православна. Вона й зараз є.

А зараз поминають тих людей, що померли в Голодомор?

Аякже, обізатєльно.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі скількох людей?

Комуністів я вважаю винними.

А хто тоді був при владі?

Вони тоді були при владі. Комуністи.

Місце запису: м. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл. 

Дата запису: 18.10.2005 р.

Хто записав: Довгенко Григорій Григорович.

Респондент: Бевзенко Пилип Сафонович, 1918 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав місті Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

Звичайно пам’ятаю голод 1932 – 33 років.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Причин голоду не знаю, а урожай влада забирала.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Відбирали в людей вирощене в городі і в полі сільські активісти: Дейнеженко Параска, Головащенко Порфирій, міліціонер Іван (прізвища не знаю) і був ще хтось четвертий, прізвища не пам’ятаю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Про приховане зерно доносили сільській раді і в район, але про винагороди цим людям не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Четвірка «активістів», приходили із желізними штирями і ними протикали землю і все, що могли. Документів на збирання продуктів не мали ніяких.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Покарання застосовували. Тих, кого розкуркулювали, насильно виселяли з хати і виселяли своїх родичів. Особисто в нас нічого не було, то за те, що не знайшли зерна, забрали клуню. Розламали і продали нашому ж сельчанину Дону Тимошеві.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ті, хто відбирав хліб у людей збої не мали, тільки в міліціонера.

Як люди боронилися?

Люди боролися хто як міг, в основному намагалися заховати продукти харчування, але злісного опору боялися чинити.

Чи можна було приховати якусь частину зерна , продуктів, овочів?

Якусь частину продуктів можна було приховати. Моя мати закопала жито під скринею, але його знайшли. І поки ходили за підводою, щоб забрати, ми, троє дітей і мати, рознесли його, як миші. Цим ментом і врятувались від голоду. Не вистачило його на півмісяця.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили до хати шукати продукти в основному четвірка. Шукали скрізь: На горищі, в дворі, по горищах (особливо це любив робити Головащенко Порфирій), висипали квасолю, крупу, рились в скринях.

Де можна було заховати продукти харчування?

В основному люди закопували продукти харчування вночі, тайком, навіть діти не знали. Особливо боялись чужих очей, Навіть заховане їли тайком.

Чи давали їжу тим , хто пішов до колгоспу?

Чи давали їжу тим, хто пішов у колгосп не знаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали не лише продукти харчування, не гребували ні чим. У Чорно бая Каленика (нашого сусіда) забрали коня. І він тайком ходив вночі в колгосп його підгодовувать.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Про закон “п’ять колосків” чув. Це був страшний закон, який скалічив життя багатьом.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

В полі не дозволяли збирати нічого, охорона ганяла. Якщо хтось добуде чогось вночі в полі, то це щастя.

Хто охороняв поля ,колгоспні комори?

Для охорони полів знаходились охочі, особливо злі, наче в житті такими не були. Комори охороняли із зброєю.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Були такі, що і добровільно йшли в колгоспи, а в основному примусово: залякуванням, шантажем. Змушували, а хто не хотів йти, виганяли з села.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Щоб не забрали худобу в колгосп, люди її різали, сховати мало було де. Так, сусід Бондаренко Павло, зарізав корову і сім’я з’їла навіть шкіру, але від голоду врятувались не всі.

Скільки разів приходили до хати?

«Активісти» могли прийти в будь який час і по декілька разів на день. Особливо любили нагрянути, як люди їли.

Коли почали люди помирати з голоду?

Мені заповнилось, що масово почали люди вмирать в кінці 1932 року.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували сім’ї «активістів» і тих, хто зумів добре заховати зерно.

Хто зумів вижити?

Ось ці люди і зуміли вижити.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Дехто ділився продуктами, а в основному позичали одне в одного. Ми позичили в сусіда мірку гречки, не пам’ятаю чи й віддали. 

Які засоби вживали до виживання?

В селі появилось багато міняйл, які за мисочку картоплі міняли чоботи, добротний одяг. Якщо у виорану грядку саджали щось, то до ранку все було перерито і вибране. Тому намагалися стерегти.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі допомагали, якщо було чим. Навіть чужий допомагали, як, міняли одяг, коштовності па продукти харчування.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Мати часто варта капусту з рогозу і шпичаків очерету. Пекла оладки з листя клена. В заплаві Тясмина знаходили пташині яйця, ловили рибу.

Чи був голод у містах?

Я працював певний час грузинкам у Києві, то мені зарплату, давали пайку хліба. Тому саме там в той час голоду не бачив.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Про «Торгсін» не чув.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Випадки людоїдства були. Так на кутку Курсівка жили люди (прізвище забув) на прізвисько Мероненки. У їхній сім’ї, були випадки людоїдства. Конкретніше не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих від голоду хоронили на кладовищі. Ями копать запрошує того, хто ще міг копать.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

За плату не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду.

Померлих від голоду хоронили і по троє в одній могилі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Померлих від голоду поминають на Гробки.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Померлих від голоду поминають і в церкві весь час скільки існує церква.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в нашому селі і відноситься до Київського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятника померлих від голоду в селі немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Сучасна молодь села знає про голод 1932 -1932 років. Я своїм дітям і внукам розповідав про Голодомор. 

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винним у загибелі багатьох людей вважаю тогочасним режим.

Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 12.10.2005 р.

Хто записав: Бевзенко Людмила Василівна.

Респондент: Міненко Ганна Йосипівна, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

Мені було років 8 і голодомор пам’ятаю більше зі слів рідних.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Причиною голоду були: податки і влада забирала урожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Приходили, забирали – і все. Документів не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Траплялося, що людей висилали і де вони дівалися ніхто не знав.

Чи можна було приховати якусь частину зерна , продуктів, овочів?

Що ховали – те знаходили і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти шукали скрізь, перетрушували всі закутки.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило чоловік по 5.

Чи давали їжу тим , хто пішов до колгоспу?

Тих, хто працював у колгоспі, там харчували, частіше вареною соєю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники, худобу тощо?

Худобу – так, інше не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля ,колгоспні комори?

Охоронці з числа активістів.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Йшли, бо їх заставляли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, а тих, хто не хотів йти, виганяли з села.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

У будь-який час.

Коли почали люди помирати з голоду?

На весні 33-го.

Хто зумів вижити?

Хто був хитрий.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Варили капусняк з рогозу.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогіз, цвіт акації.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви , що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили родичі у загальній ямі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Не поминають, бо їхні родичі померли.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю, у церкві лежало зерно, а не поминали померлих.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься? 

Так. Київського

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Не знаю.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада.

Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 12.10.2005 р.

Хто записав: Каплоуха Марина.

Респондент: Коцуренко Текля Петрівна, 1906 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 poці?

Пам’ятаю, мені було тоді 27 років.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Кажуть, що забирали, щоб піднімать колгоспи. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Документів ніяких не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували покарання, висилання.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей? 

Не мали зброї.

Як люди боронилися?

Люди боронилися хто як міг.

Чи можна було приховати якусь частину зерна , продуктів, овочів?

Можна. Ховали, закопували під скринею і в діжці коло річки, і десь у землю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходили їх чортова тисня. Дементій, що жив на оболоні, ходив із штирем, скрізь штрикав, шукав зерна. Недалеко від нас жила Вустя Юдиха, ото її брат пішов навіть до своєї сестри забирать зерно.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали продукти, в основному, в землю. Мій брат закопував у мішку в діжці аж коло річки. А коли вже нишком витягне, то ховалися, бо шукали і в печі, і під полом.

Забирали лише продую и харчування чи й інші речі — одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали в основному харчі.

Що таке закон про «п’ять колосків»?Чи чули ви про нього?

Мій син Ваня і Ярина Вірунька ходили з торбинками по колосочки. Це вже було перед війною. Одного разу Щерби ненко Йосип упіймав мого сина (Вірунька втекла в дерезу) та вкинув у погріб біля школи. Випустили аж увечері.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини? 

В полі не дозволяли збирати нічого.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Добровільно люди не йшли. До мого Івана приходив не один раз Квак (був тоді головою). Іди, Іване, в колгосп .Я не пускала.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, залякували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Коров не забирали, а коня забрали. Мій Іван запріг коня, на воза поскладав борінку, дряпак, плуга і одвіз.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили вдень. Казали: Давайте, бо треба на посів.

Скільки разів приходили до хати?

В будь-який час і по кілька разів на день.

Коли почали люди помирати з голоду?

Вмирали найбільше весною 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Хто не голодував у селі і чому?

Хто зумів вижити?

Заможніші

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Одного разу дід старий Василь Олейник просив у мене хліба,, А в нас не було хліба, а тільки половинка кукурудзяного оладка лишилась. Дід брав той кусочок, а в нього руки трусились. З’їв і сказав: « Спасибі тобі, моя дитино, я наче одговівся перед смертю.» А завтра його вже везли на кладовище.

Які засоби вживали до виживання?

Їли весною шпичаки, рогіз різали на кусочки і варили. Їли цвіт з акації. Оладки пекли з листя липи.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З глоду.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їжаки, лелеченята.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ходили люди, міняли речі на продукти. Прийшов один хлопець до нас, я дала йому пригір кукурудзи, а він її мерщенько в рот і тріщив суху, як кабачки.

-А де ваша мати ?- спитала я.

– А ми ходили просити до Знам’янки з матерею. Вона сіла під стовпом і вмерла.

Чи був голод у містах?

Мабуть, він скрізь був. Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Люди мерли, як мухи. На кладовищі хоронили в одній ямі по 5 – 6 чоловік. Часом закидали, а то й не закидали, бо не було сил. А скільки померло, не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

(Називає ім’я, яке ми приховали з етичних міркувань. – Ред.) з’їла свою дитину. Брусник зайшов, а в неї шось пахне у печі. Засудили її, а в неї осталась старша дівчина.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі, у садибах.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні, бо було давно.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер з м і радянської влади?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Київського патріархату.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні нам зі пишка немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Думаю, що знає. Розповідала сусідам, внукам дітям.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 17. 10. 2005 р.

Хто записав: Шапошник Марія Іванівна.

Респондент: Шапошник Тетяна Арсенівна, 1914 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі  Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 роках?

Добре пам’ятаю, бо мені вже було 19 років. Страшної згадувать…

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки,

чи забирала урожай влада?

У 22 році був голод, бо вимерз хліб, а в 32 забрали, бо ж наложили податки раз, а тоді і другий раз.

Ящо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив.

Відбирали свої посіпаки. У Баюка (по вуличному) чуб не висихав. Так присобачився до людей, що аж роса на лобі виходила. Ми ні на кого не вказували, але нам примости переховувать. Дід Каленик приніс овес, а Іван (по вуличному Приймак) також приносив якесь зерно, щоб ми заховали (він заможний був). Потім хтось вказав на нашу сім ю, що переховуємо, то батька вшивали, грозили виселкою.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна? Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Ніяких документів ніхто не показував. Люди ховали якесь зернинко по горщечках, глечичках, в кулях соломи, ховали мо татки, то витрушували все. Наший Андрій був комсомолець. Брали і його разом з іншими робить подвірні обходи. Він розказував: коли знаходили пшоно чи квасолю в запічках, то не висипали, але після них перевіряли старші, ті, які ревно виконували накази. Бабенко Прокіп, Головащенко Порфирій трусили людей, як груш. Їхні родини не голодували. Потім на комсомольців робили доноси, що вони не так виконують накази.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти.

Аякже. Тут, де зараз дворище Баюка (Головащенка Порфирія), жив дід Малафій. Землі в нього не було, а були в нього вулики-довбаночки. Забрали і вулики і вигнали з хати. В неї сів Баюк, а дід десь ютився бездомний. Діда Каленика також вигнали з хатки (така поганенька була). Жила потім сім’я під горою у погребі, поки вже купили пізніше другу хатку. А дід Каленик робив колеса до возів, майстром був по різному реманенту.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю за це.

Як люди боронилися?

Люди боялися боронитися. Плакали, просилися, але на сльози ніхто не дивився.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники худобу тощо?

Коли вказали на нашу родину, що переховуємо зерно, то прийшли з обшуком. Забрали клуночки, погрузили на воза (у нас конячка була) і заставили відвезти в Чигирин. Там воно попріло, там його криси розточили. Батько все ходив та просив, щоб віддали, бо ж дітей багато, пухли з голоду. Віддали частину вже прілого, то скоренько помололи на жорно та поїли. Приймак чуть нас не проковтнув, бо ж і його зерно відвезли. Поміж двір неможна було ходить. А мати наша просилася: «Вродить — віддамо».

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

А як же, знаю. Баба Довгенчиха пішла на поле збирать колоски, коли вже було зібрано і загреблено. П’ять років відсиділа від дзвонка до дзвонка.

Хто охороняв поля ,колгоспні комори?

Нашого Корпія чуть не втопили. Він було прокрадеться під колгоспну комору, провертить дірочку і націдить у торбинку 2-3 жмені зерна. Одного разу його впіймав Свирид, схопив зо ноги і занурив у бочку з водою. Ледве відійшов.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Були такі, що йшли добровільно. А багато кого забирали до штабу, держали по 3 дні, силою заставляли. Наший батько здав заяву, потім заорав, потім знову здав. Відвів конячку, віддав воза, плужок, борінку.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю, хто ховав, бо ми не ховали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили і вранці і ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Не один раз. Перевертали в хаті все, із жердки стягували рядна.

Коли почали люди помирати з голоду?

Мерли зимою, а більше весною, а тоді ще багато вимерло, коли почало дозрівати зерно. Люди накидались на нього і шлунки не витримували — мерли.

Хто не голодував у селі і чому?

Не головували ті, які забирали в людей останнє та ще заможні, яким вдалось заховати якісь харчі.

Хто зумів вижити?

Вижили ті, що вижили. А рятували себе хто як міг.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

На вуглі, де живе Ольга, жив дід Марко. У них діти повмирали, залишилась одна дівчинка в колисці. Він усіх лелеченят по селу повидирав, себе рятуючи пішли із жінкою з дому, а дівчинка осталась, кричало, та забрала його баба Нахабиха (по вуличному). Вони заможніші були, то врятували дівчинку.

Які засоби вживали до виживання?

У 22 році наший батько їздив на Полтавщину до родичів. Привіз картоплі, борошна, крупів. Люди якраз ішли з церкви, почали заходити в двір і мовчки ставати біля воза. Батько давали в руки по 2 картоплини, а тоді вже по 1, а тоді вже ворота закрили, бо мило що лишилося на возі.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

В 33-му не допомагали родичі, бо і там був голод.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Рогіз, цвіт акації.

Яких диких тварин, птахів , плазунів вживали в їжу?

На конячку батькові з магазину давали 1 кг борошенця (не знаю на скільки). Отож мати у сусідньому дворі із трухлявого дерева насівали потрюху, потім товкли в ступі качани з кукурудзи, просівали, добавляли трішечки борошенця і випікали такий собі «хліб», ще і той ховали в скриню. Збирали жолуді, товкли в ступі, рвали листя із глоду, воно таке мастке, коли його заварювали. Батько, поки не заболіли на малярію, ловили раків. А ще батько ловив їжаків. Із свекли у горшку запарювали свеклянки. Коли зійшла крига, все село кинулось до води – рвали шпичаки. Мати з них навіть капусту варили. Запихалися цвітом акації, коли вона зацвіла, а коли пішли шовковиці – з дерева не злазили.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У нашої матері було багато платків красивше. У 33-му все попромінювала. Одного разу пішла в Новоселицю щось виміняти. Якась жінка (казали, що вчителька) вибрала собі найкращий шиїток, а матері дала клуночок гречкиі. Коли ж принесли додому, то виявилося, що у клунку був кукіль, а тільки зверху присипаний гречкою. А батько у свого односельчанина виміняв проса. У мішку був попіл, а зверху просо.

Чи був голод у містах?

Мабуть, що і там був, Бо я поїхала в Новоросійськ восени 33-го року, то хліб був по карточках.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Скільки померло, не знаю, а дуже багато. Часом вранці вийдеш па вулицю, а під тином закоцюбла людина лежить.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Так яку нас була конячка, то батькові був наряд звозити померлих від голоду. Коли батько захворів, то їздила я. Одного разу я поїхала на Оболоню по тітчиного чоловіка. Но дорозі винесли з якоїсь хати мертве дитя, воно ще дихало, а поки довезли до кладовища, померло. У канаві біля кладовища знайшли чужу жінку. В руках у неї закляк вузлик із розкислими оладками із гречаної шелехи. Отож в одну яму ми поховали і дядька, і жінку, і те дитинчатко. Хоронили не тільки на кладовищі. Часом викопували яму, де прийдеться. Куріпченко будувався, то в сінях знайшов закопані трупи батьків своєї жінки.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили, на конячку давали по І кг прілого борошна.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Знаю, що хоронили деяких на кладовищі.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Часом згадували, коли правилось на «Гробки».

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю, я вже давно до церкви не ходю, бо не можу ходить.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так. Київського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Часом розповідаю своїй дочці. Дуже часто приходять страшні видіння уночі. Жахаюсь, кажу внукам і правнукам: радійте з того, що є щодня хліб на столі і моліть Бога, щоб не допустив повернення того, що довелось пережити мені.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада.

Місце запису: с. Балаклія, Смілянський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 06.09.2005 р.

Хто записав: Громовий Андрій Анатолійович.

Респондент: Копиця Микола Платонович, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Балаклія Смілянського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Причина – колективізація, забирала урожай влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Урожай відбирала група із сільської ради.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Винагород не було, докладали просто так із «зависті» до сусіда.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Приходили чужі люди, документів ніяких не представляли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Людей били, якщо не хотіли віддавати добровільно. Людей арештовували і деякі, сім’ї виселяли.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не було.

Як люди боронилися?

Ховалися де попало.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Заховати було неможливо. . .

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Приходили чужі люди, великими щупами били по підлозі, по стінах і землю в дворі.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило 5-6 чоловік. Незнайомі.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заховати можна було в погребі або винести в ліс.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Хто пішов до колгоспу, тим давали «похльобку» із семен буряка.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали харчі і худобу.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про закон «5 колосків» чув. Влада зупиняла посеред вулиці, трусила кишені, якщо знаходили колоски – арешт.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Забороняли збирати колоски в полі, а також залишки городини.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли поля і колгоспні комори міліція. За крадіжки арештовували. Деяким за крадіжку вішали табличку із словами: «Я в колгоспі гречку вкрав в три часа утра, щипцями замок оборвав……» і вели по селу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Більшість йшли в колгосп добровільно, але й багато відмовлялося – одноосібники.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Якщо люди відмовлялися йти в колгосп, їх заарештовували, забирали тяглову силу і реманент та відправляли в Сибір.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу переховували в лісах і погребах.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? Скільки разів приходили до хати?

По хатах ходили круглі сутки. До тих, хто не був у колгоспах – часто, а хто був у колгоспах один р на тиждень.

Коли почали помирати від голоду?

Люди почали помирати вже в кінці серпня на початку вересня.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сироти мерли самі. Держава про них не піклувалася.

Хто не голодував у селі і чому?

В селі не голодувало правління колгоспу і ті, хто робив в сільській раді.

Хто зумів вижити?

Вижити змогли лише ті, хто був пов’язаний з колгоспом.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Люди допомагали один одному, але не всі.

Які засоби вживали до виживання?

До виживання ніяких засобів не вживали, а чекали, що буде далі.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Родичі допомагали тим, хто голодував більше.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

До їжі вживали цвіт акації, мерзлу картоплю, з якої робили оладки, листя дерев і семена буряків.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Їли листя та кору з акації, а також їли клубніку.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їли собак, котів.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В місті можна було купити або обміняти за золото все.

Чи був голод у містах?

Голод був і в містах, але не такий як у селі.

Що таке “Торгсін”?

«Торгсіни» – місця, де радянська влада зберігала золото селян.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Скільки померло людей в селі не знає, але по вулиці дуже багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Про випадки людоїдства в селі не чув.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих від голоду хоронили спочатку в дворі де попало, а також на кладовищі, але без трун.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Тому, хто займався похованням нагород та плати не давали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Масових захоронень в селі немає, а поодинокі є.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Померлих згадують на гробках.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За часів радянської влади в церкві померлих не згадували , а тепер згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в селі є, але до якого патріархату вона належить не знаю.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Хрестів і пам’ятників померлим від голоду в селі немає.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Молодь про голод чула. Розповідав своїм дітям, онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винною в голодоморі вважаю владу.

Місце запису: с. Костянтинівка, Смілянський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 10.10.2005 р.

Хто записав: Громовий Андрій Анатолійович.

Респондент: Манько Віра Павлівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Костянтинівка Смілянського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Була засуха і неврожай, а також урожай забирала влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Комуністи.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документів не мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Людей били і арештовували.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Хто відбирав мали зброю.

Як люди боронилися?

Люди ніяк не ображалися. (ймовірно не боронилися – Ред.)

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Части приховати можна було. Викопували в хаті яму і ховали там але і там комуністи знаходили.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Як звали не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

До хати приходило четверо людей їх звали троцькістами.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заховати було неможливо.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все, що бачили.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про закон чула карали трьома роками тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Збирати колоски не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охоронці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Всі добровільно.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так, змушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В лісах.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

В основному з акації.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Овочі а також цвіт та оладки з акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Які попадалися.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Дома їли людей. Мати мусила вбивати свою дитину щоб прогодувати себе і інших дітей.