Місце запису: с. Годунівка,  Яготинський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 10.09.2005 р.;

Хто записав: Огданська Наталя;

Респондент: Федусенко Іван Павлович, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Федусенко Іван Павлович, 1925 р. н., проживав у селі Годунівка Яготинського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Від нас все забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Міліція.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, не було винагород.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Забирали, а документів не показували своїх.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не знаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Звичайно були пістолети.

Як люди боронилися?

Плакали, дивились.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не знаю, як їх звали, якісь люди.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де хто міг – там і ховав.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали трішки.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Точно і не пам’ятаю.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не знаю.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не можна було збирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

0б’їздчикі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не дуже хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли іти.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де ж її приховаїш? Ніде. Так і забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не знаю, напевно вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Та я точно і не пам’ятаю.

Коли почали помирати від голоду?

Перед жнивами, бо не було вже нічого їсти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Я цього не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Заможні сім’ї.

Хто зумів вижити?

Хто вижив – той і зумів.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хто як міг – так і жив. Не дуже хто помагав.

Які засоби вживали до виживання?

Хто які міг.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ніхто не мав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Як дозрівали якісь ягоди, яблука їли, все, що можна було – те і їли.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Їли гречку.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їли все, навіть собак.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не можна.

Чи був голод у містах?

Я там не був, то не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато напевно.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Було в нас таке: з’їли одні люди парубка.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали на кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили по 100 грам хліба.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, відомі місця – це кладовище.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

На кладовищі завжди поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

У церкві правлять, поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У нашому селі немає церкви.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлений хрест на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Напевно, знають.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Я думаю, що це винна влада.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Житні Гори, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 28.10.2005 р.;

Хто записав: Сіроштан Лариса;

Респондент: Рубан Марія Іванівна, 1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр.  Рубан Марія Іванівна, 1923 р. н., проживала у селі Житні Гори Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаємо сильно.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Відбирали сільські комнезами.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували.

Як люди боронилися?

Хто там боронився. Били.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Може декому і вдавалося.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Комнезами в шкіряних куртках.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Комнезами. 

Де можна було заховати продукти харчування?

Несли в береги.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Варили тюру в колгоспі і в школі.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали. У їхній сім’ї забрали хреста.

Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Так, чули.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні. На конях їздили з нагайками і гонилися. Хай приоруть, хай пропаде, а не давали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Сторожі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Забирали все.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

По лісах.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? Скільки разів приходили до хати?

Кого вони боялися? Приходили і вдень, і вночі. Визивали в сільську раду вночі.

Коли почали помирати від голоду?

В кінці 32-го – на початку 33-го рр. А як виросли колоски – наїлися люди колосків, жита і теж багато померло.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Були спеціальні хати, їх туди збирали, варили їсти.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто крав. У кого була корова. У них була корова, то вони її на ніч брали в сіни, щоб не вкрали.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Як була корова, то давали.

Які засоби вживали до виживання?

По полях, по городах шукали бурячки, картоплю, рвали весною пшінку.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? З яких дерев вживали листя, кору в їжу? Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Все йшло підряд.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Якщо не віднімали в дорозі до міста, то міняли на продукти.

Чи був голод у містах?

Не зовсім.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Так. Там міняли хустки, золото на продукти.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були випадки людоїдства. У їхньому селі жінка, на неї казали (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.). Заманювала людей і їла. Потім її забрали. Подружка заманила була і Марію Іванівну до цієї жінки, але хтось нагодився і вона втекла.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Як не було чим возить загрібали і коло хати.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Да.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз згадують і поминають. А тоді – я не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є церква. Відноситься до Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Так, встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Думаю, що знає. А я розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  27.07.2003 р.;

Хто записав: Скрипак Оксана;

Респондент: Дейнека Олексій Трохимович, 1937 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Дейнека Олексій Трохимович, 1937 р. н., проживав у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

В 32-33-му мене ше на світі не було, то знаю дещо від людей, а дещо мати розказувала. А 46-47-й помню.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В 32-33 му – штучна голодовка, а в 46-47 му – весною вигоріло все на світі. Ми навибирали всього 17 корзин картоплі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

В 47-му ніхто не відбирав. Була постанова: із 40 соток 20 кг хліба – державі, а картоплю і цибулю за гроші здавали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю такого.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

А які могли бути документи. Активісти і так відбирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Хто не виполняв, то було всього – і били, і висилали…

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не всі мали. Представники району, то були з оружієм – пістолети, вінтовки, а сільські не мали.

Як люди боронилися?

Ніяк, плакали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, умудрялись всяк, закопували.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти, незаможні.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

На день і по 5 раз приходили.

Де можна було заховати продукти харчування?

У землі і то находили, у соломі в скиртах.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Чув, шо давали, варили куліш.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все забірали, до гола.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чув, що за 5 колосків 5 год давали. А в нас в селі, то за колоски і за горох аж 7 дали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Перевдягались в жіноче, щоб дітей на полі на гарячому зловить. Палили на плечах «вкрадену» солому. Ми малі були, то тікали, а в нас ше й стріляли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були такі «дурносвисти», охранніки, шо не хотіли робить та над народом здівались.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Були й такі, шо йшли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли, забирали де шо не було. Одбирали, то де він дінеться – йде в колгосп, бо їсти хоче.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В любий – і дньом, і ноччю.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю, не жив тоді.

Коли почали помирати від голоду?

В 33-му – перед жнивами, а в 47-му не мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Опікувались. В 47-му, знаю, підбирали і сиріт, і бездомних. Були дєтдоми. Такого, як зараз не було. А в 32-33-му були патронати, там були дітки, і не тільки сироти. Там їх підгодовували.

Хто не голодував у селі і чому?

Отакі, як оце й допіру. Которі були «блюдолизами», то ті й жили, а народ голодував. А в 47-му году – хто був більш верткішим, то їхав у Западну, та міняли.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Всяк було. Як своє, то хтось щось і дасть, як і самим не було.

Які засоби вживали до виживання?

Як могли, так і виживали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Не знаю. Казали, шо й лупу, й полову, і корінці із лопухів, і лілії з болота, горобинець…

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Які були, те й вживали.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Якіх тільки можна було: ховрашків, хом’ячків. Шкурки здавали. Горобців парили – і так, як варенички їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було.

Чи був голод у містах?

Город не голодував. У 47-му йшла у Києві стройка після войни, то з села везли туди продукти. То такі люди ще жили трохи.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не скажу, я такого не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Я не чув, але, мабуть, шо були.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

В 33-му була спеціальна бригада, то й хоронили. Де попало, там ховали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили пайок хліба. Так ховали, без труни.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На цвинтарі в центрі, а то на городах, в садках – в кого як сили хватило.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ну, аякже. Раніше, то й збирались.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

І тоді згадували, хто помер з голоду, і зараз згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була колись церква, вже їй год 170 було. То восени 1976-го спалили по приказу голови колгоспу. А це вже строять нову год десять.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Рідня, то хрести ставила, а обелісків нема.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Вони то знають, але не представляють собі, що це таке.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Кого винить. В 32-33-му власть робила своє, а спекулянти своє – забірали хліб. А в 47-му, то посуха була, недород та й розруха після війни.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

#Голодомор #Голодовка 1946-1947 #Закон про п’ять колосків #Податки (1946-1947) #Виживання #Сурогати #Діти 

Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  28.07.2003 р.;

Хто записав: Скрипак Оксана;

Респондент: Доценко Наталя Василівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Доценко Наталя Василівна, 1925 р. н., проживала у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області. 

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю трохи і той, і той.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В 32-33-му, то штучний голод був. Висилали з-за границі хліб, то Сталін не допускав. А в 46-47-х засуха сильна, то урожай повигорав. Голод невеликий був. Сім’ї бідніші – тим скрутніше було.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Бригади комуністів були, витрушували із селян хліб.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Цього не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Нє, не мали, так гребли все, шо бачили.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

І били, й іздівались як хотіли.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Я не бачила, може й мали, то приховували від очей.

Як люди боронилися?

А ніяк.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали то ховали, але ж все одно скрізь одкопували і забірали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

І комуністи, і активісти. Ходили із залізними шомполами, одкопували і забирали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

А коли як – і по п’ятеро, і по троє.

Де можна було заховати продукти харчування?

Де не заховай, все одно знайдуть.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Шось там варили, давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все гребли – і полотно, і одежину, і скотину. Шо бачили, те гребли.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Судили по ньому.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нє, гонилися ше й били, як не втічеш.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Находились такі служаки – свої, односельці.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто хотів, хто не хотів – не питали. Всіх гнали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли. Забірали все до нитки, угрожали, руйнували хати.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де її сховать? Лісу нема, а так скрізь находили. Хліви руйнували.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли їм захочеться, то й ходять.

Скільки разів приходили до хати?

Як кому повезе. Одних минали, других – каждий день «провідували».

Коли почали помирати від голоду?

Весною, в 33-му.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Були для дітей ясла, то туди єлі-єлі доходили, такі вимучені були.

Хто не голодував у селі і чому?

Чоловік розказував, що хто в совхозі, то і грудочку сахару давали, і по грамах хліба.

Хто зумів вижити?

От колгоспники та начальство і вижили. 

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не дуже кому чуже горе, як свого багато. Ше як шось обмінять, то міняли.

Які засоби вживали до виживання?

Всякі. Видержували ше трохи ті, у кого корова була.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали – хто чим міг, то виручав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

І листки, і корінці, і лободу, бур’яни всякі. Як літо, то фрукту якусь, якшо не обірвуть. Отак і перебивались.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Гризунів на полі ловили, зайців, пташок стріляли, у кого оружіє було.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна – в кого були гроші, або було шо везти міняти.

Чи був голод у містах?

Був, мабуть.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, ніхто їх не щитав.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Було, дітей їли матері.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Мерли на ходу, пухлі були. Ховали де прийдеться і кому прийдеться. В одну яму по 10 душ скидали, без труни так і засипали. Було хтось яму викопа, то поки свого привезе, то вона вже повна.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю, кажуть, шо хліб давали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладбищі та по городах.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Раніше поминали, а зараз вже нікому.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Недостроїна стоїть.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятників нема точно, а хрести є – родичі ставили.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Вона то знає, але не дуже вірить, в молодих інші заботи.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винили в голоді власть і тоді, і тепер.

Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  28.07.2003 р.;

Хто записав: Скрипак Оксана;

Респондент: Косяк Ольга Григорівна, 23.02.1930 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Косяк Ольга Григорівна, 23.02.1930 р. н., проживала у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Трохи пам’ятаю, але ж мала була. А в 46-47 – добре пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В 32-33-му забірала влада зерно, зробили голодовку – хто не хотів в колгоспи йти. А в 46-47 му – засуха, недород був. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

А начальство, районне і сільське.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ніхто нічого не давав.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не мали. Нам їх не показували. Шайка приходила, та й усе.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували. Висилали в Архангельськ, в Сибір.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Та хто там їм давав ту зброю, вони й без зброї гарно работали.

Як люди боронилися?

Ніяк, терпіли що було.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали, трохи приховували. Закопували в землю, і в печі ховали  в горшках – скрізь.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти, «штирхачі», бо штирхали палками – шукали, де в кого закопаний хліб був.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Куткові це були, свої. Табунами приходили, душ по три-чотири.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Да, варили, ходили люди із горшками в окрему хату їсти.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Брали… І подушки забирали, і коней, і корів. То корови і коні – до колгоспу, а те, забирали собі.

Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Судили, щоб не лізли й не збірали колосків.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, гонили. Одна жінка, то їй чи 5, чи 6 год дали за зрізані колосочки. Це те, шо знаю. І покинули дитину малу. Це в 47-му було.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охранніки – кого начальство поставить.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Хто хотів, а хто й не хотів, то пішов, бо грабили.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Позабірали реманенти, коні, вози. Здавали люди і йшли в колгосп.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де ж ти її заховаєш. Позабирали та й все. Не в усіх і брали, у куркулів забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Удень, щоб вночі не побили їх.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали помирати від голоду?

Весною в 33-му пухли і вмирали, перед жнивами.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

«Майдани» були, туди дітей в 33-му здавали. Й годували, й зодягали. Давали дітям там їсти, голодні не були.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто бідніші – не куркулі – то не голодували. А в багатших все позабірали.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали хто свій, а так – ні.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як міг, так і виживав.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Була в Ставках (сусіднє село) тітка моя Ольга, то ми на жорнах було намелем їм хліба, то так і «розкошували».

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бур’ян, лободу, шовковицю. Було гичку з буряків та полови трошки, то такі «мнишики» були. Я мала була, то цукерки робила – глей в листя закручувала, та яке це об’їдєніє було!

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Хто яких вловить: і хом’яків ловили, і пташок. Ми їх не їли, а люди ловили і їли, бо їсти хотілося.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було. Хто їздив, то міняли. В мене хустка така гарна була, то виміняли на борошно.

Чи був голод у містах?

Не було. Це тільки при німцях городянам було важко, бо доставки продуктів не було – то йшли в села мінять. А так не було голоду.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю цього.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Да, було таке діло. Балакали, шо одна жінка дочку зарізала та з’їла.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де прийдеться, там і ховали. Де хто вмер.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили. Було таке, шо й в погреб вкидали та присипали, бо сили не було яму копати.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

В центрі села – то на цвинтарі ховали. В нас на городі ховали – могил із 40 є. 

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають. Раньше ходили провідували могилки, а тепер вже й ті повмирали.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують, завсігда згадують.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є недостроїна вже 10 год. Здорова така, гарна. Туди люди сходяться, то надворі стоять.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Рідня то своїм і ставила.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Та хто це його знає. Чи вони його бачили, той голод?

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Начальство, власть.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  28.07.2003 р.;

Хто записав: Скрипак Оксана;

Респондент: Лучка Петро Миколайович, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Лучка Петро Миколайович, 1924 р. н., проживав у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю. В 32-33-му страшний голод був, а в 46-47-му – це вже не голод, можна було миритися.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В 33-му спеціально було зроблено правітєльством, а в 46-47-му засуха була та  якраз після войни.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Районне начальство забирало. Їздили спеціальні бригади – «червоні валки», витрушували у людей хліб.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Якшо доносили, то видно їм шось давали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів ніхто не давав, забирали і все.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Аякже. Де що скажеш, то записка і «прилітала» з Рокитної (Рокитне – районний центр), «тройка» і забірали. Людей ставили на гарячі сковороди – допитували, де хліб.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

У начальства, то була. Голова колгоспу ходив з «отрєзом» од вінтовки.

Як люди боронилися?

Од кого ти оборонися? Не було такого. Приїхали, забрали, ограбили і все тобі.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна. Ходили із шпичаками і де хто сховає – знайдуть, з горшків висипали і вишкрібали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Комнезами – спеціальні бригади.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Табунами приходили – чоловік по 10-20.

Де можна було заховати продукти харчування?

«Шпирхачі» скрізь находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Варили й давали раз удень.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

А де ж той одяг був? Полушубки, штани, костюми, хустки – все забирали.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чув – було таке, що за 5 колосків давали 5-10 год. За жменю гороху жінці 5 год дали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, ловили й наказаніє давали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Спеціальні охранніки були на полях.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ніхто не хотів, заставляли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Прийдуть, позабірають все. Розкуркулювали. Де в горшках, личаках – все і витрушували.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Де ти їх сховаєш? Скільки скотини погибло з голоду. Пооднімали у людей та зігнали на поле, то там стільки коней подохло, шо аж сморід стояв. Мати мене й побили за те, що бігав туди дивитися.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли хотіли – день і ніч.

Скільки разів приходили до хати?

Цілий день ходили.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му, то весною, а в 47-му у нашому селі не мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Після голодовки – в 36-37 рр. то підбирали сиріт в дєтдоми, інтернати. І після війни всіх забирали, бездомних не було.

Хто не голодував у селі і чому?

Которі робили на проізводствах, то ті й не голодували.

Хто зумів вижити?

Начальство, служаки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Рідні, то допомагали, а так, то ні.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали, якшо родичі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шо шукали, шо попадалося – все їли.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

А хто ж у його їздив? В 46-47 му в Западну Україну їздили, міняли крам, хусточки на хліб. Костюм з Германії привіз, то проміняв на жито і на картоплю.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не знаю, не чув.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Щитай, що половина села вимерла. Маса померла, а точно не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Чув, що одного хлопчика, років шести, мати з’їла.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Була спеціально виділена підвода і 2 чоловіка, які збирали вмерлих. В яму по 10-20 чоловік ложили. Сім’ї повністю вимирали. Було, що за одну ніч зразу 3 сім’ї вимерли. Ось на Маковці (сусіднє село) моя тітка, то вся її сім’я вимерла.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Платили, за одну людину вмерлу під кіло хліба давали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладбище звозили тачками, а хто не подужає, то підводою.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Канєшно.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують, аякже.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Стара до Київського була. А нову ніяк достроїть не можуть.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятників нема, а хрести, то рідня ставила.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

А як же, хвалився, але вони не дуже вірять, бо не знають голоду.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Правітєльство, а хто ж винуватий.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  29.07.2003 р.;

Хто записав: Скрипак Оксана;

Респондент: Рижа Наталя Трохимівна, 1942 р. н.

Під час масового штучного голоду 1946-1947 рр. Рижа Наталя Трохимівна, 1942 р. н., проживала у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Я 1942 року, мала була, то знаю, що від людей чула.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Неврожай, засуха була.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Наше місцеве населення за вказівкою зверху. А ходили сільські, даже в горшках забірали в людей.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Були донощики, указували, що «у того, у того є, он там закопане». А чи награждали їх… Мабуть же вислуговувались. 

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

А хто їх зна. Може й мали. Вони були зазначені ці люди начальством.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Аякжеж, було ж, застосовували. За колоски судили. Отак у нас на кутку Одарку з маленькою дитиною засудили за жменю колосків.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю я.

Як люди боронилися?

Ховали, ховалися, закопували харчі.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна, приховували ж. Щоб людина та й не приховала. І між діти в колиски клали, і в узлики разні…

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти такі були.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

В сінях погреби копали. Закопували в землю, шо в кого було, бо шукали все.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали, варили.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Все забірали. Моя мати, то носила одежу у Шпендівку (сусіднє село) – ховали у родичів. Дядьки мої не вступали в колгосп і мати не вступали – то була «куркулькою».

Що таке «Закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Не чула, але за колоски в селі жінку засудили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, гонили охранніки. Було як поженуться за нами по стерні, то ми тоді тільки колючки з ніг вибирали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охраняли охранніки. Один на бригаду та 3-4 бригади на поле, а самі крали.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Деякі хотіли. Бідніші – хотіли, а багатші – ні. А біднішим яка рвзниця їм була – все одно голі, босі.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували: одбірали скотину, інвентарь, забірали у колгосп молотарки, корів.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Де й ховали, то все одно одбірали. Дехто добровільно одводив у колгосп.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вечором, і вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали помирати від голоду?

Поодбірали в людей, а тоді неврожай – і люди почали мерти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю. Тоді лучший порядок був, як зараз. Усяк було. Забірали дітей багато у «майдани». Здавали й добровільно своїх дітей у дєтдоми.

Хто не голодував у селі і чому?

Не всі рівні були. Були й такі, шо не голодували, дехто приховав. Були хитрі, такі як і зараз. Батько робив мій на сівалках, то хоч шось в халяві приносив, то їли.

Хто зумів вижити?

Кому пощасливилося якось. Батько було візьме узличок зерна – вкладе, то мололи в жорнах та пекли млинці.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали. Хто свій, то чи молока однесе. В кого була корова, тому було легше. Ділилися люди, родня.

Які засоби вживали до виживання?

Всяк виживали – бур’яни їли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Млинці з полови пекли, картоплю мерзлу збірали по полю, листя рвали та їли, лободу, корінці всякі.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Чула, що в Білорусії хом’яків ловив хлопчик, парив і їв. Зайців полювали, пташок різних.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Міняли, забірали люди останнє. Везли одежу і міняли на продукти. В Западну Україну їздили. В Київ не їздили. 

Чи був голод у містах?

Не знаю оцього. Мабуть був, скрізь же вивозили хліб.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю, це сільрада знає, в архівах треба дивитися. Багато померло в голодовку.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Відомі. Чи людині дав уже голод на голову, що мати зарізала свою дочку.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили і коло хатів, і на кладовище везли. Звозили трупи до купи та й закопували в ями.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю хто там їм платив що.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На цвинтарі та по городах.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Поминають. Як раніше, то й рідня ходила.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминають і тепер, і за совєтських часів поминали.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Нову вже давно мурують. Є й старенька – в людей, в хаті в діда Савочки.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Общих хрестів нема.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Шоб так розказувала, то наче й ні.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю хто в цьому винний. Зверху було цьому буть, так треба було буть…

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  29.07.2003 р.;

Хто записав: Скрипак Оксана;

Респондент: Тутик Наталя Петрівна, 12.05.1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Тутик Наталя Петрівна, 12.05.1923 р. н., проживала у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

А чого ж я не пам’ятаю? 1923 року народження, то вже чимала була.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В 32-33 роках «штирхачі» замучили, активісти замучили – вимітали, забирали всей хліб. А в 46-47-му, то страшна засуха була, то того й не вродило.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

А близькі сусіди, куткові. Позабірали даже й мотузки.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, мабуть, же ж давали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

А вони їх показували нам? Брали, та й усе. А хто там добивався за ті документи…

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Аякже, висилали – хто багатший. І карали – клали на ослін і били киями, пльотками – признавайся де хліб. Даже на шклі танцювать заставляли.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

А хіба ж я знаю? Не стріляли ж у нас. Я мала ще була.

Як люди боронилися?

Терпіли. Не було сили боронитись. Ніхто нічого не міг проти них зробить, бо їхнє право.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна, мій дід в коморі, в стіні, заховали трошки зерна, то й там забрали. А батько на горищі, як заховали в полові трошки гречки, то вони всю полову перевіяли й таки забрали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Такі активісти були, то як хотіли, так і шукали, по горшках в печах заглядали і все гребли.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Душ по п’ятеро. Чоловіки це були.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде! І буряки забрали, і картоплю забрали. Все повитрушували!

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Аякже. Варили. То після обіду ше й танцювали, – їм же не було чого в колгосп оддавать.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Усе брали: і кожухи забирали, і верьовки, і подушки бабині дівоцькі. Нас викинули на шлях, хату замкнули, та й іди, куди хочеш.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Це по ньому судили. Це вже після 33-го, як ходили колоски збірали. А тоді в 34-му такий врожай вродив! То люди їли хліб та мерли, бо в них після голоду вже й кишки позлипалися.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Родило, тільки шо забирали і вивозили. Од багатших та біднішим оддавали, хто не робив.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Чоловіки такі ж старі. Оце ж мого батька посадили в 33-му на картоплю «під копачки». А вночі ж ідуть крадуть, то заставили сторожувати. А дощі йшли, то простудилися та й вмерли (про батька). 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Бідніші йшли – в кого не було чого здавать. Такі були, шо й хотіли, такі були, шо й не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли: били, ограбляли, втягали в колгосп. Забірали все «до пенька». У матері палець гнив, а саме жнива, то прийшли та погнали на поле.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де ж ти їх заховаєш? Була в нас клуня, то й ту сусіди спалили. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед білого дня. Що ж вони вночі ходить будуть?

Скільки разів приходили до хати?

Приходили, пока не забрали все.

Коли почали помирати від голоду?

І в 32-му, і в 33-му мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто їх не опікував. Отак і в 47-му.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, що втягали в колгосп, то ті й не голодували. Вони ше й наживалися, грабили.

Хто зумів вижити?

Кого Бог содержав. Я була пухла, але осталась. Отак людина було йде – сіла та й вмерла, а тіло не холоне – таке драглисте від води.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хто це там ділився! Не було чим. Хіба що за гроші. Батько заслабли, то мати однесли рушники і брали у сусідів по літру молока.

Які засоби вживали до виживання?

На Бога надія була та й усе.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мій батько (вислали до Архангельська), то вислав звідти 37 рублів.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бур’ян рвали та парили водичкою. У Ставах (сусіднє село) сахарний завод був, то брагу пили. Полову, із проса шелуху – млинчики пекли, на рижієві. Буряки сушили, в компот їх замість сахару кидали. А як маленькі бурячки та з вишнями, то такі добрі були! Була Паска, то брат пішов та мерзлой картоплі в сусідньому селі назбирав, та млинці такі попекли на рижієві. А тоді вже як «розжилися», то картопля та полова та ше й з проса шолуха – то вже такі млинці були.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

А хто їх тоді ловив? Може хто й ловив. Ми не ловили.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В 33-му поїхали батько аж на Херсон, за материні золоті сережки й хрест виміняли пуд кукурузяного борошна. То «добрі люди» донесли, та й те забрали.

Чи був голод у містах?

Не знаю. Мабуть, що був. Всяк було, так як і допіру.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

За це не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були. По сусідськи (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) з дочкою сина Петю з’їли, год 6 йому було, а тоді й дочку зарізала. Ми зайшли в хату за подругою, а вона прикрита полотном на печі лежить, і кров проступила. Дівчину Палажкою звали. А (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) міліція забрала.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Батько померли, то не було кому викопать ями. Та вже 2 дівчини, год по 15, викопали. Трун не було, в рядно – та так і ховали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Хто це їм платив. Може у яких селах і звозили, а в нас на кутку – ні. 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

У сусідів на городі ховали, а коли – то й в погреб вкидали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Зразу трохи сходилися, поминали, а тепер нема кому йти. А на кладбищі всіх разом поминають, та й усе.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Та так же, поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Нема, вже строять год десять, ніяк достроїть не можуть.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Та хто це там їх ставлять. Може хто й поставив допіру, а тоді не було кому й не було за шо.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

А тут є молодь? Тут уже одні пусті хати.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А кого ж винить? Власть і сусідів. Сталін, може, й не бачив, кого вони ограбляли. Таке врем’я було.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Острів, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 10.09.2005 р.;

Хто записав: Коваленко Віра;

Респондент: Бородань Мотря Талимонівна, 11.06.1906 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Бородань Мотря Талимонівна, 11.06.1906 р. н., проживала у селі Острів Рокитнянського району Київської області;

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Голод 1932-33 років пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Всей урожай і що нажили забирала місцева влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали місцеві жителі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Винагород ніяких не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документів ніяких не пред’являли, заходили в двір і скрізь шукали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Забирали в міліцію.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не мали.

Як люди боронилися?

Ніхто не боронився, бо боялися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Якщо і удавалось, то рідко не знаходили і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я уже не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило по декілька чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не можна було сховати ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ніхто нічого не давав.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Закону ніякого не чули.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нічого не дозволяли збирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли сільські люди.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не всі йшли в колгоспи добровільно.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували йти в колгоспи влада.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Хто ховав в лісі, хто в лузі, хто де міг.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили в любий час.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили до хати по декілька раз.

Коли почали помирати від голоду?

Люди почали вмирати навесні 33-го року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто ними не опікувався.

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю.

Хто зумів вижити?

Виживали сильніші і хто хоть щось приховав.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не ділились ні з ким, бо не було самим чого їсти.

Які засоби вживали до виживання?

Варили черепашки, на городі знаходили мерзлу картоплю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ніякої допомоги не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Вживали весною коріння, трави.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Хто що придумав.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В містах міняли одяг на продукти.

Чи був голод у містах?

За міста я не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Я такого не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Людоїдство в селі було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих хоронили на цвинтарі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Де хоронили знаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки»,  «Зелені свята»?

Рідні і церква поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в селі є.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлені хрести.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Своїм дітям і онукам розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Тільки нашу владу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Савинці, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 10.09.2005 р.;

Хто записав: Корякіна Надія;

Респондент: Попок Катерина Борисівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Попок Катерина Борисівна, 1925 р. н., проживала у селі Савинці, Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю, найгірший голод був у 1933-му році, починаючи з нового року і до нового урожаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був, посухи великої не було, накладалися великі податки були, урожай забірала влада. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

У нас з города не забірали, податки були великі 150 руб., бездітне 500 руб. Позики, за те, що росли кленки (дерева) на подвір’ї 3000 тис. , 150 шт. яєць, 40 кг м’яса, шкуру з поросят здать. Забирали свої, ходили групами: Строкоус Яков, Орел Кирило і інші.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю, не показували ніяких документів, брали що хотіли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували всілякі методи: і побиття, і арешти, і висилання, чужих не було, все робили свої.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не пам’ятаю, відкрито не носили, їх і так боялися.

Як люди боронилися?

Ті, хто боронився і не хотів давати продукти – їх викидали з хат на мороз з малими дітьми, били. А більшість віддавали все, якби тільки вціліти.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, не можна, шукали скрізь.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Строкоус Яков, Орел Кирило – це кого я пам’ятаю. Забрали корову, теля, усе що було.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили групами по 4-5 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заховати продукти не можна було, скрізь находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тим, хто робив у колгоспі, давали затірку раз на день.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забірали все.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Я вирвала колоски – була дуже побита.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Колоски збирали, тільки не собі, а в колгосп. Спочатку в’язали снопи, потім загрібали і збирали колоски.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняв поля об’їждчик, комори комірник.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ніхто не хотів добровільно іти до колгоспів, усіх примушували, а тих, хто не хотів іти до колгоспу, виганяли з хати і забирали все, що було. У нас забрали корову і теля.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу ніде не можна було сховати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? Скільки разів приходили до хати?

Ходили забирали і вночі, і вдень, особливо вночі, щоб нагнати страху. Приходили багато разів.

Коли почали помирати від голоду?

Помирать з голоду почали перед жнивами, весною.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиротами ніхто не опікувався, вони помирали самі перші. В одній сім’ї, вони жили недалеко від нас, померли з голоду всі: батьки і діти, а дівчинка осталась живою. Ті, що їздили збирали, накидали повну каламашку (безтарка) підводу, і дівчинку туди укинули. У дівчинки були довгі коси, вони заплуталися у колесо, так підвода і їхала, її живою похоронили, на їх казали недобрики.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували начальники, ті, хто ходили збірати продукти, вони і їх сім’ї вижили.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто нікому не допомагав, кожний думав як би прогодувати свою сім’ю.

Які засоби вживали до виживання?

Засоби вживали різні, вживали в їжу все, що тільки росло на землі. Споживали полову, маляс, лопухи, лободу, сирий бурячок, рижій сіяли, м’яли пляшкою і пекли малаї, листя жували. 

Чи був голод у містах? Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У місто не ходили, не було чого міняти, чи був голод у містах не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

У селі померло багато людей. Мертві лежали просто на дорозі, їх підбирали каламакою і хоронили у одній ямі.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Випадків людоїдства не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили померлих у общій ямі на старому кладовищі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За радянської влади їх у церкві не поминали, а зараз поминають на «Проводи», «Зелені свята», поминають у церкві на родітєльські суботи і коли вичитують покойника.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У селі є церква, відноситься до Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятників, хрестів не установлено, померлим від голоду.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Рад. влада, а особливо Сталін.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).