Місце запису: с. Верхнячка, Христинівський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 08.06.2005 р.

Хто записав: Рудь Н. Ф.

Респондент: Антонюк Марія Матвіївна, 1928 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Верхнячка Христинівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1932-33 роках?

Хоч я тоді ше дитина була, але помню.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Врожай тоді збирали не хужий за попередні роки, але забирали в людей зерно, та і податки високі були.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Приходили до двору 2-3 чоловіків, вони й забирали.

Чи були винагороди від влади за донесення за сусіда про приховання зерна?

Цего я не знаю Але були такі сусіди, шо доносили на других.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Та хто тоді показував ті документи? Люди були місцеві, шо батькам казали те вони робили.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Угрожали шо арештують, але люди самі віддавали , хто скільки міг хліба.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей.

Не знаю. Я не бачила.

Як люди боронились?

Одні самі все віддавали,другі може й не хотіли та були змушені. 

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Треба було кормити дітей,то люди і приховували шось трошки.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Чоловіки ходили попід хати. А як їх звали -не знаю.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Люди старалися сховати, але все одно знаходили.

Хто і як шукав заховані продукти?

Приходили до хати чоловіки. Шукали скрізь куди могли залізти.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили по 3-4 чоловіків. Це були посильні сільської ради.

Де можна було заховати продукти харчування?

І в городі закопували, і в підвалах старих ховали. Та все одно знаходили і забирали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Колгоспників кормили у столові.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники, худобу тощо?

Де у кого і корову забрали,  і коні забирали.

Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Нє, не чула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Воронь боже. Нічого не дозволяли збирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Колгоспне начальство ставило людей, ті й охороняли.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи? 

Не знаю чи добровільно. Але йшли до колгоспу.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Я ж кажу вам шо треба було кормити сім’ю, самі люди йшли.

Де переховували худобу, що б не забирали в колгосп.

А хіба худобу сховаєш? В мали забрати то й забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень ходили.

Скільки разів приходили до хати?

Чого туди ходити? Якшо забирали вже раз.

Коли почали люди помирати з голоду?

Мабуть ближче до весни.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Багато дітей пухло з голоду. Не знаю чи хтось про них піклувався, крім рідних.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували всі, та не всі однаково.

Хто зумів вижити?

Ті, хто зміг шось сховати, або у кого не забрали корову.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали. І продуктами ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Шо це за запитання? Кожен по різному старався вижити.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Помагали, хто ж поможе, якшо не родичі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Ягоди їли всі, які можна було, а коріння-не знаю.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Не знаю .Шо нам давали мама те ми і їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Голубів їли, пташині яйця їли .Казали шо котів і собак їли,але ми не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Да, ходили мама до міста. Звідти приносили поїсти.

Чи був голод у містах?

Люди кругом голодували.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Ні, не знаю.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Тоже не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

У селі-не знаю. Але був случай у районі, шо мати хотіла вбити свого сина, який тільки вернувся з армії.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Всіх померлих за один день ,кидали до одної ями, або рідні хоронили окремо.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Нє не платили. А хіба за це треба платити?

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладбищі всіх хоронили.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Як всіх померлих поминають так і їх.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за радянської влади?

Я чогось не ходила тоді до церкви, а тепер вже і не можу. Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься.

Церква є. Християнська церква – християнська і віра.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Так як і всім померлим ставили хрести.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказую, якщо мене хтось питає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Хто був при власті – той і винен.

Місце запису: м. Канів, Канівський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 23.06.2005 р.

Хто записав: Петренко Антоніна Михайлівна.

Респондент: Бобир Марія Андріївна, 1918 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в місті Канів Канівського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада, забирала урожай влада, в селах. Називали куркулі, їхали розкуркулювали, вобщем забирали все. Так що, врожай був, але ж забирали, та знаєте, голод, тоді як жив.

Хто це робив? Хто забирав?

Ну хто, влада забирала.

Ну хто саме? Якісь люди були чужі чи свої?

Нє, свої нє, це приїжджали.

Откуда вони приїжджали?

Ну десь, я знаю, чи з Черкас. Ні, Черкас тоді не було. З Києва, мабуть, бо тоді області ще не було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні, не була я в такому.

Ні, ну хтось інший, хтось когось, так сказать „закладав”?

Ні.

Не давали їм нічого, просто ходили, забирали і все?

У нас і в сусідів так не забирали, це забирали по селах, по куркулях, щиталися вони, що землю пахали. А такі як я, та другі, та треті, як ми жили, то що ж у нас брать було? У нас же зерна не було.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю. Не помню, не бачила такого.

А як люди оборонялися?

Ну як люди оборонялися? Чим оборонялися, харчами чи убивствами чи чим?

Ні, ну от приходили у них забирать – вони ховалися, чи плакали, чи там закривались у хаті?

А, у селах, у селах то як забірали, то люди ховали все, прикривали і не показували де воно, що воно.

А де ховали?

Ховали? І в городах, і в погребах і закопували. Все робили, що мали. Тільки які це там люди мали. Це ті мали, що землі мали. Ті, що мали огороди по 10 гектарів, по 15, по 20, а такі, як останні, що в них робили, то ті нічого не мали.

А хто і як шукав заховані продукти?

Не знаю.

А як звали тих, хто ходив шукать, нікого не пам’ятаєте?

Не знаю.

А в скількох вони ходили?

Смотря коли. Коли вдвох, коли п’ять, коли як.

А в яку частину дня вони приходили, чи вночі?

Ні, ночью не були, днем.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Якщо вже зробились колгоспи, як установились колгоспи, давали, канєшно.

У колгоспі давали, да? 

Давали у колгоспі, давали і виділяли хліба, а там і зерна потрошку, усього давали. Як уже колгоспи організувалися, то давали.

А що таке закон про п’ять колосків.

П’ять колосків? Це я знаю, може, як кража була. Було, хто як украде, то судять ото. А так, п’ять колосків, я не знаю, що це таке.

Чи дозволяли збирати у полі колоски і залишки городини?

Дозволяли, єслі вже все убрали, а оставалося там, то люди ходили.

Хіба ж воно в Голодомор оставалось?

Оставалось трошки.

Чи хотіли люди добровільно йти в колгоспи?

Смотря які. Такі як ми були, незаможники, такі пішли добровільно всі. А такі як мали своє хазяйство, і городи і скотину й коні й усе, то ті сперечалися трохи.

А худобу забирали в колгоспи?

Пока їм дойшлося забирать худобу, то її вже в тіх не було. Вони вже її розквартирували.

А коли почали люди помирати з голоду?

В 33-му. В кінці 33-го, в началі. Боже, як валялися. Оце отуто ось, на углу, протів „Ветерана” була аптека, якщо ви ще помните. Там, коло аптеки, а я ж там була, то бігала, то шо, дивлюся, лежить дитина, хлопчик ну год 5-6, пухле бідне, вже таке, помер. А там іще, де насип був, де желєзна дорога проходила, якщо знаєте, де до Бобриці було йти, дорога була, ще не було цього ж моря, ще не строївся цей… То там була дорога. А мій батько був в рибартілі сторожем, то було я туди хожу, то батькові їсти несу, то шо. А там на березі він сторожував од рибартілі. То йду, коли на дорозі лежить мій брат, не брат, а племяннік, із Бобриці…, із Селища. Ішов на Бобрицю, помер. Ішов дорогою і з голоду помер. Я прийшла, кажу батькові, тату, оце так і так. Ну що ж каже… а потом отут було Лимарка така, якщо ви ще помните, така Лимарка була. Пішли ми якось із дітворою гулять на Лимарку, дивимся, на березі готовий лежить чоловік. Це страшне діло! Ну, а отут у мене дядько жив, може, ви і знаєте, Залєвська Маруся, може чули, не чули? Василь був, Коля, а тут дядько Дмитро, Ситник Дмитро, тоже помер з голоду. Ну і що ж іще? Ну, а наші рідні, мої батьки. У 33-му році почав строїться мост у Каневі через Дніпро. І в нас була у хаті контора, у старій. Батько робив там, мати уборщицею, а батько сторожем. То ми ж получали там якийсь пайок, вони получали, то ми так коє-как вижили – троє дівчат, і батько і мати. Вижили. Ну, а мати здавала ж то сережки, то кольца, то хрест, то шо – були „Торгсіни”. Хліб получали, муку давали за золото.

За дорогоцінні метали?

Да, за оці метали. То було мати піде, возьме, то так ми вижили, що ми не померли. А то ж страшне! Не припомниш, що робилося.

Чи відомі вам випадки людоїдства?

Людоїдства? Ні.

А хто хоронив померлих від голоду і де?

Ну хто? Тіх, що я знаю, то хоронили родичі. Брата в Селищі, дядька ось тут у Каневі, на кладбищі, а дітей тоже тут у Каневі сім’я хоронили. Може їм сообщили, що дитина пішла, та не вернулася, чи що.

Чи відомі місця захоронення таких людей? Єсть які масові місця захоронення?

В нас у Каневі масових нема, у нас кладбища.

А пам’ятник у нас є в Каневі?

В нас пам’ятник єсть, що німці повбивали людей, ото стоїть навпроти того, то той пам’ятник, а що од голоду, Голодомору…немає? 

Чи знає сучасна молодь про голод 1932 – 33, розповідаєте про це дітям, онукам, сусідам? 

Да, це да. Я то розповідаю, по моєму, що такі як я, батьки, діди, розповідають. Це не тільки було що у 33-му. Осьо ж пожалуйста, 45, тоже, 47 тоже. Але, ну, не такий же, канєшно. Таки ж давали хліба там норму. Все таки не так, а це ж був вообще страшний.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу, кого ж.

Хто тоді керував в Москві?

Бог його зна, хто. Мабуть, Сталін.

Місце запису: с. Івахни, Монастирищенський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 17.11.2005 р.

Хто записав: Горчинський Дмитро Петрович.

Респондент: Годун Тодось Хомович, 1913 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Івахни Монастирищенського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Да.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Спеціально зроблено було, шоб на Вкраїні виморити народ. Понятно? Хліб був і врожай був, тіко Сталін Кагановича прислав, щоб викачати хліб який є, зробити Голодомор.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Государство, послані з району були, оббирали, щоб голод був. А врожай був і вродив хліб. В 32 році врожай був, то люди понаїдалися свіжого хліба і повмирали. Паслися на бур’яні, картошку гнилу збирали, спасались і ніхто не міг спастись.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких. Приїжджали й забирали всьо без ніяких документів. Лазили, свої були підкуплені такі дядьки, і вивозили з України, щоб голод був.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували. Людина голодна лізла тай били, карали, не давали їсти по сутки по двоє, пухли люди, помирали – це таке покарання було. Були арешти, в тюрму забирали. То шо він, як він готовий уже мерший. А висилки були, людей багатих забирали, які щитали куркулі в 37, а в 32 не забирали. Шо його він його візьме як він ни живий.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не було ніякої зброї. Свої месні дядьки підкуплені такі

Як люди боронилися?

Просили, ни боронилися. Шо оборонися як він ни може нічо робити, а вони приїжджали, на гору вилазят на гору, під мітьолку всьо замітали і забирали, шоб ни було нічо хліба, шоб пухли і мерли.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Добували, шукали й забирали. Шпичками шпигали на городах на обісці ось. Тих хто шукав вже нема. Коломієць Коля, Годун Григорко, їващук Семен – це ці активісти сільські, помагали їм – государству. Це Каганович посланий на Вкраїну, це всьо голодомор ше в триціть другім році. Ше з осені началось.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

По двох, по трох. Вони хліб забирали, шоб ніде не було – ні на горі, ні в сараї.

Де можна було заховати продукти харчування?

В зимлі, і під полом – і то шукали, і находили, й забирали. І в берізі. То шо воно полеже, зогниє та й спортиця.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

По 200 грам хліба, або суп – баланда, так казали на ню. Чирпачок. Люди ходили на столову, пухли, просили, а він чирпачок всипе і більш ни дасть.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Одягу ни брали, а забирали худобу: коняку, корову, кури.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Хто вжне та й били, вбивали за п’ять колосків, да, на полі. Людина голодна, а пішло, прилізло рачки, нажало п’ять колосків, а активісти ці зловили і побили. Вже дадуть, шо він вже не встане, шоб ни ліз нігде, вбивали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нє, нє ни давали, гонили. Хай пропадає – ни лізь.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були наняті, охрана була – нікого ни допускали.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Канєшно хотіли, а є ни хотіли

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Упиралися, але заставляли, обкладали податком, нігде ни давали скотини пасти тей мусили люди йти.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Нігде не переховували, усно забирали: коні, корови, упраж. Я сам мав коняку – здав, заставили записати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли схотіли вони, тоді йшли: і ночою, і дном.

Коли почали помирати від голоду?

Ше із зими начинали, з госені, бо вже ни було шо. Ну ше мирилися, а весною полностью, весною, триціть третій полностью голод, падали, підбирали грабарками і закопували. Просили: убий мене або шо – голод. Не могло ні ходити ні лижати. Пухли люди, деякі ни пухли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Опікувались, но мало опікувались. Давали (суп якийсь зварат),дивилися за малими, а за взрослими ни дивилися.

Хто не голодував у селі і чому?

А хто не голодував? Активісти. Вони у дядьків вимітали хліб, зирно – то їм давали. Вони охраняли їх (активісти).

Хто зумів вижити?

Люди виживали. Я якось вижив. Бог так дав, а я знаю як? Нічо я ж тоже і не спух – нічо і вижив, перемучився, траву їв, як скотина пасся (хтів їсти) на траві. Ося трава підросла, лопуцьки і того… на ставку рвали, їли. І я вижив. Нігде ніякої помочі ни було і я вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали, ну рідко. Хто жив ше трошки багато. Хто жив був, то давали – там хліба дасть кусочок, чи супу, чи картошки – допомагали, давали їдно другому, которі мали, а которі ни мали, то шо ж він допомагає, допоможе.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

А родичі тоже так само як і я. Чим він поможе як він тоже пух. Є родичі, як в нього тоже нічого нима – в другім силі, чи десь.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Трава й лопуцьки, оце як скотина паслись. Лопуцьків наїсися. 

А ягоди якісь їли на деревах?

А хто їх нарве? Я вилізу на те дерево? Де впало на землю, то… 

А якісь коріння їли? Нє, коріння ни їли.

Листя, то з любого дерева їли, варили траву, листя. Оце всьо, оце суп такий був

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Мишей ни їли, собак їли, криси – люди всьо їли. Криси тоже тоді голодували, ни було людей, а де людина помре, там криси й їдять. Убирати нема кому, не вспівали убирати, синок. Такі грабарки, грабаркою накидає, як скотина, викопають рова тако, траншею і туди… братська могила.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В кого це виміняти? – ні в кого ни було. Купити ни було за шо, грошей ни було, а поміняти шо я поміняю як в нього нима шо.

Чи був голод у містах?

Голод був скрізь, і в містах – на всій Вкраїні, раказніци нима.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

О-о-о-о-о-о-о, людей дуже багацько померло, Боже мій. З половина померло, може ше й більше. Голод, подали люди, як на бойні.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Їден брат, брат гладкий був, помер і в нього ляшку одрізав він і сам варив, їв. Чув. У нас в Ївахнах таке було. Один такий був. Може ше, а я знаю?

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хто? А є з колгоспу наймали, грабарки, посилали дядьків і дядьки возили. Нагружали у грабарки по п’ять душ на купу і везуть, як скотину, на могили, скотомогильник.

А де були могили? 

На кладьбищі. Вирили канаву, не так ямку, як тепер, викопали їдного, зробили труну і ховали, а то нє так і в годежі кидали туди, як салдати на фронті.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Хто? В колгоспі давали по нараду правління. Писали їм трудодні якісь, давали гроші, може, ну посилали їх, спеціально посилали – дві коняки, дві грабарки і по силі гайда попід хати.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На старому кладьбищі, в рові, де попало, воно там вже заросло.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминают, поминают і сходяця бабки, дядьки і поминки роблять, поминают. Батюшка ходит, наймали бабки батюшку, шоб правив, батюшці платили – поминки.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Їх зараз в церкві згадують. За радянської влади згадували. Бабки сам, государство нічо ни мало, а самі бабки. Сяде собі, там “Троїца,”на Святу Ниділю, це ідут на проводи тей згадуют так. В церкві тоже наймали там шось правити, батюшка правив. Хто міг, то наймали і рідня була, а в кого рідні ни було, то… (є такі шо рідні ни було), похоронили,померли всі, вся рідня.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

В силі церква є. Ни знаю. В нас туто церква була де школа зараз, от церква була. Висока, двохетажня з дзвонами. їден дзвін дві тоні важив. У триціть третім році розібрали ці активісти-комуністи. В нас туто був ліс дубовий, то завод різав дуби, палив і сахар виробляв . Церква гарна була, дирив’яна – ні одного ґвоздя ніхто ни забив.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Його нима, він погнив, дубовий був такий здоровий і він погнив. Стояв посеред кладьбища. Там новий поставили, був на відкритті, да.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

О-о-о-о-о, нарозказую як воно було, шо діти їли, в чому ходили. Шо? Розказуєм ми дітям, гонукам

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Кого? Сталіна. Сталін Кагановича послав з Москви, шоб викачував, Сталін.

Що таке “Торгсін”?

Це “Торсін” був. Це рідня були в Америці і перисилали, спіцяльно є такий магазин називався “Торсін”, давали продукт, Америка перисилала там ше для родичів. Приходило звіщеніє і ця рідня ходила і забирала. Було в Цибулеві, в Ївахнах ни було.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 14.10.2005 р.

Хто записав: Калюжна Галина Степанівна, Білазерська Тоня, Колісник Таня.

Респондент: Коваленко Мотря Гнатівна, 1924 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Голод зроблений своїм начальством. Бо врожай був добрий, а приходили й вигрібали все до зернини.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали зерно сільські активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Мабуть, були. Бо злорадствували один на одного.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів ніхто не показував.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Дітей маленьких стягли з печі, де у вузликах лежало трохи проса, гречки і забрали все до чиста.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю, не бачила.

Як люди боронилися?

Просили до рідного батька, плакали і старі, й малі – ну їх ніхто не слухав.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали й у сараях, і в погрібах, у горшках, проте мало що можна було сховать.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали Друзяка Оляна і її сестра, Андрій Гончаренко, Ничипір.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

І по 3 і більше.

Де можна було заховати продукти харчування?

Та ховали хто де міг, а тільки багато й знаходили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Не знаю.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали зерно, худобу, одежу яку новішу .

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про такий закон знаю. Не можна було і зернини чи колоска взять з поля чи току, бо зразу судили, штрахували.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, боже борони.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охранніки, даже в лісі сухеньких гілочок не давали збирать. 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп? Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Добровільно йти не хотіли, але доводили до того, що люди мусили йти в колгосп.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ми не ховали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

І вдень, і ввечері.

Скільки разів приходили до хати?

Ходили безліч раз, аж поки вступали в колгосп.

Коли почали помирати від голоду?

В 33-му.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували активісти та їх близькі родичі.

Хто зумів вижити?

Виживали, хто сильніший здоров’ям, хто зумів щось десь зберегти з хліба.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Помагали один одному, особливо родичам, ділилися хоч не було чим ділиться, бо в кожній хаті купа дітей.

Які засоби вживали до виживання?

Шукали й варили все, що тільки можна було їсти.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Не було од кого ждать помочі, бо всім було трудно.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Жолуді мололи на жорнах, пекли оладки, їли листя і цвіт акації, ягоди пасльону.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Все, що живе, ловили, варили і їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ходили в города Олександрівку, хто в Черкаси міняли полотно, рядна чи якусь одіж на сіль, крупу чи хлібину’.

Чи був голод у містах?

Та всім жилось трудно, ну в городі якось легше.

Що таке “Торгсін”?

Ні.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Дуже багато. Точних даних немає.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так. Іван Панченко з сім’єю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали на кладовищі. Спочатку рідні, а якщо вже нікого не було, то звозили підводою та ховали в одній ямі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Окремо немає.

Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують і поминають.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква тільки організовується.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Про всіх не скажу, а багато хто знає. А своїм дітям та онукам розказую.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Місцеву владу.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 14.10.2005 р.

Хто записав: Полудень Ніна Іванівна, Калюжний Максим, Бондаренко Софія.

Респондент: Калюжний Семен Іванович, 1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю добре.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Голод був зроблений штучно.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Відбирали місцеві активісти.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документів ніхто не показував.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Найбільше трусили одноосібників.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховать було дуже трудно.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? Скільки їх приходило до хати? Хто це був? Де можна було заховати продукти харчування?

Мій батько до колгоспу вступив в 1934 році. А до того працював у лісничестві з власним конем, то для коня давали дерть. З тої дерті мати пекла хліб. Ми були одноосібниками то не дай боже, щоб хтось побачив у нас кусочок хліба. А один раз прийшла до нас тітка Васька, місцева активістка, а мати саме місила діжу на печі. То зразу ж прийшли активісти трусить. Серед них був мій дядько, батьків брат. Хата у нас була маленька і дуже низька, у сінях навіть горища не було, то дядько ухватився за сволок, вискочив на горище і повитрушував навіть квасолю у горшках. У той день у нас забрали все.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

У колгоспі, чув, годували.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

У нас забрали тільки продукти.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про такий закон знаю. За зірвані на полі колоски, людину судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Збирати не дозволяли, та ми й не ходили, бо батьки були одноосібниками то не дай бог нас би побачили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Була спеціальна бригада охранніків.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Добровільно вступало мало, в основному ті, хто нічого не мав. А хто мав якусь худобину то не дуже спішив до колгоспу.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. До мого батька постійно приходили. Спочатку уговарювали, тоді стали погрожувать. Але він держався довго. Мав конячину, то з нею і працював у лісничестві.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

У нас силою не забирали худобу.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Та коли у кого як.

Скільки разів приходили до хати?

У нас забрали все за один раз, то більше й не приходили.

Коли почали помирати від голоду?

Масово почали помирати навесні 33-го.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиріт в основному могли забирати родичі, але я таких випадків не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували представники влади.

Хто зумів вижити?

Хто міг десь приробить на стороні, так як мій батько.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами? Які засоби вживали до виживання?

У кого було чим то трохи й ділилися. Я пам’ятаю, зимою 33- го батько поїхав на Кавказ і привіз кукурудзи, то мололи та пекли оладки. А прийшов дядько, той , що був в активістах, сів на лаві. У нього були пухлі ноги. Почав просить у батька, щоб дав що-небудь, а той сказав, що як вискочиш на горище як тоді коли одбирали, то дам. Він сказав, що не подужає. Тоді батько залаявся і вигнав його з хати.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли жолуді, акацію, мололи качани з кукурудзи.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З липи, акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми такого не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна, наший батько їздив міняти аж на Кавказ.

Чи був голод у містах?

Ні.

Що таке “Торгсін”?

Так. Були організації які скуповували золото і дорогоцінності.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Мерло багато, а скільки не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так, знаю. Коло річки жив Іван Капиця. То люди говорили на нього.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали хто де міг.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

У кого живі родичі, то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Почали організовувати.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Молодь знає. Хто цікавиться, то тому розказую.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винна влада.

Місце запису: с. Красносілля Чигиринського району Черкаська обл.

Дата запису: невідомо.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Моренченко Поліна Пантелеймонівна, 1922 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.

Поліно Пантелеймонівно, згадайте, будь ласка, голодомори 30-х, повоєнних років. Що Ви можете розповісти про причини їх виникнення, як тоді жилося вашій родині?

Ой, доцю, жили ми тоді в Матвіївні. В першу голодовку було мені років з 10, а в сім’ї нас було двійко, то важко було. Неврожай страшенний настав і людям їсти не стало чого й так, а тут іще отряди якісь їздили та харчі в людей одбирали. Я вже не помню чого так було, та мати казали, шо хочуть нас зо світу зжить через те, шо куркулів, мовляв, в селі було. Багатьох їх і так в Сібірь виселяли, до цих пір одне одного понаходить не можуть і не знають де своїх родичів шукать. А ще по селу слухи ходили, шо спеціально це зроблено, шоб людей вимерло, а чого – казать боялися. А після войни, то понятно, чого голодали — скільки тоді люду вимерло, скільки добра пропало, а для армії повивозили і те, шо осталося.

Чи пам’ятаєте Ви випадки людоїдства в Вашому селі?

То страшне було… Помню, жила по-сусідству в нас жінка одна, ніби ж і нормальна така собі жіночка, правда чоловіка в неї не було, не знаю чого, може, на войні вбило, а може, й зовсім його не було — не помню… То вона дочку свою зарубала вночі, склала в відро, посолила, а потім варила потроху і їла… Як зараз бачу, як по селу міліція веде цю жінку з відром м’яса. То цей случай був у нас на село один, шо так ото замітили, а в других селах, казали, такого було багато, ніхто на це вже вніманія не обращав, коли і чужих дітей їли сусіди, крали чужі люди…Страшно споминать…

А чим же харчувались, як дітей вберегли?

Малих дітей брали в ясла і в день давали по куснику хлібця. Хто старший був і понімав шось. То не їв сам усього, а ніс додому родичам, а малий мій братік (йому 4 чи 5 рочків було) не міг втерпіти, та й ніс та щипав потроху; ото поки дойде додому, то й здість, а прийде, побачить нас та й плачить… А ми, доцю, оладки такі їли, листяники, з бур’яну, листя, жолудів товчених… Помню, підемо зранку, поназбираємо всього, шо ше в лісі та на полях осталося, принесемо, мати потовче його, поріже, замішає, як ото свинім зараз робимо, спече в печі, і таке нам воно добре було. Ще й поб’ємося за останнє…

А багато людей вимерло?

В нас, в Матвіївці, багато, ой багато, цілі сім’ї полягли. На кладовищі ями великі копали і кожен день звозили хто за ніч вмер. А в інших селах ще гірше було: було, шо по десять чи двадцять чоловік зо двоста оставалось. Хати пустками стояли, в них нишпорили сусіди, шоб шось попоїсти найти, а там тільки мертві пухлі лежать…

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 14.10.2005 р.

Хто записав: Ключник Г. М., Дубовий В.

Респондент: Москальченко Іван Іванович, 1921 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю. Мені було вже 12 років. Ходили в ліс по жолуді – пальці примерзали.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Забирала продукти влада. Із горшків та глечиків навіть квасолю витрушували.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Комуністи.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю. А доноси були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів. Ходили по дворах бригади (чоловік по 10) з штирями і штрипками і шукали, де, може, заховане зерно. Ввійдуть у хату і шугають по хаті. Вони мали велику силу – власть мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Арешти були. Це був 33. А в 34-му, 35, 36, 37 — аж у Магадан попали Яків Хуторський і Катерина Вакулина.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Відкіля ж ми могли знать. Вони не показували.

Як люди боронилися?

Нічим не оборонялися. Ховалися тільки.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна було. Ховали навіть на полі. Але ходили і шукали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукала буксірна бригада.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило чоловік по 10. Комсомольці і партійці.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто де придумає. 1 в лежанці, і в печі, і біля корови закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

(Із спогадів дружини). В колгоспі варили обіди. Несе мати пайку нам у мисочці, а ми біжимо з братом аж за село її зустрічать, а вона нам дасть по ложечці.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Брали продукти харчування. А в 34-му – хто не вступав в колгосп накладали податки. Віддав чоловік один, накладали другий і так далі. Хто не віддавав, тоді брали все підряд. Будівлі розкидали і продавали.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про такий закон знаю. Якщо тебе піймали з торбою колосків, то судили і давали 2-3 роки.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Охраннік гонивсь.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Старший охраннік – об’єздчик.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Добровільно йшли мало. В основному давили податками. У 33- му батько пішов добровільно. Сів на жатку, а скидать снопи не було кому, бо всі хто був поряд – начальство: то агроном, то бригадир. То батько на коня – і додому.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували податками.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не можна було сховать ніде. Забирали конячку, воза.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед дня.

Скільки разів приходили до хати?

На тиждень разів 6-7.

Коли почали помирати від голоду?

У 33-му році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, в кого була корова і хто ловив рибу в Тясмині. Нас було семеро, але була корова, то не помер ніхто.

Хто зумів вижити?

Трудна справа була.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ділились. Мати понесе до мірошника глечик молока, а він їй дасть пригірщ муки. Мати заколоте те борошенці з молоком і дає нам по чашечці, а мені дві, бо я пас корову.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як міг.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали, ділились. Ляхівська баба Раличка (прабаба Марії Ляшихи) носила нам у пазусі сухарі.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Шпичаки, рогіз. Ягоди були зелені (шовковиці). Я пас і в лісі їв дрібненький щавель, колосочки жита молоденькі, як гонив повз поле. Од цього попухло попід очима, а мати питала мене, що я їв.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Качани кукурудзяні товкли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Лелеки їли. На Шаповаловій хаті лелеки помостилися, то їх поїли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було. Але дуже дороге – не докупишся.

Чи був голод у містах?

Був голод і в городі. Харло в Києві зайшов у столову , а люди сидять обідають. То він почав ротом мух ловить – люди покидали їсти, а вони тоді сіли, все поїли і раді, регочуться.

Що таке “Торгсін”?

Понятія не маю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Точно не знаю. Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були випадки людоїдства. Був такий чоловік Іван (прізвища не скажу, бо ще його родичі є живі). Завідуюча в патронаті була, то він гонився, а вона втекла в контору, підняли шум. Він потім зник із села.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі. Родичі хоронили. Вийдеш з двору – сидить людина піл тином, вийдеш на другий день – уже лежить. ЗА неї – та на кладовище.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Спеціальних місць не було.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминає, хто ще залишився в живих.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. До Київського патріархату. У 39-му році розкидали церкву. Дзвони забрали. У 41-му на тому місці почали строїть школу.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю всім, хто цікавиться.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Сталіна. Казав німцям, що голоду в нас немає.

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 16.10.2005 р.

Хто записав: Романча О. М., Колісник Т., Романча Ж.

Респондент: Михайлюта Ганна Терентіївна, 1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю, але у нас в сім’ї голоду не було.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Росія так зробила.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Міліція та комуністи, висипали навіть квасолю.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було, по крайній мірі, я про таке не чула.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніяких документів не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Я про таке не знаю.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю.

Як люди боронилися?

Та хто його боронився.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати не можна було, знаходили скрізь.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Якісь люди, хто вони не знаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило двоє, троє, а то й більше.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не знаю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

В колгоспі годували тільки тих, хто робив. Давали затірку.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Мабуть ні, бо вимінювали на хліб домашні речі.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про такий закон чула. У нас хто вирвав від 2 до 5 колосків, водили по селу, а тоді судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не знаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Половина хотіла, половина – ні. Хто добровільно йшов до колгоспу, то той віддавав усе сам, їх не трогали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Більшість змушували. Забирали плуги, борони, вози. В багатьох людей не витримували нерви, були такі, що від того, що забрали все до нитки, нажите тяжкою працею, навіть вмирали.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Могли прийти в будь-який час.

Скільки разів приходили до хати?

Якщо нічого не витрусили – то приходили знову.

Коли почали помирати від голоду?

Масово почали помирати в 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

В кого було на що виміняти продукти.

Хто зумів вижити?

Хто зумів щось зберегти з продуктів.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не дуже ділилися.

Які засоби вживали до виживання?

Міняли, їли собак, котів, людей – бачить не бачила, а люди, діти пропадали – так здогадувалися.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? 

Так, у материної сестри чоловік був мірошником, то мати міняла борошно за подушки, одіяла, одяг.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли акацію, качани з кукурудзи.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Рвали щавель, листя з липи, берестка, акацію.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ми такого не їли.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У містах, знаю, виміняти можна було, а щоб щось купити не було грошей.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Про таке не чула.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Люди помирали, а скільки точно то я й не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не знаю точно, але розказували про Романа, старшого брата Андрія Балади , він пропав і люди казали, що його з’їли.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали хто попало і де попало.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю чи такі були взагалі.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Окремого місця поховання не було, ховали де попало.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Поминають, але мало хто, хто пам’ятає своїх родичів.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер поминають – дають Граматку, а там записано – «погиб на війні», «погиб за часів Голодомору».

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Я про це не знаю.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знають, зараз усім про це відомо.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Росія зробила штучний голод на Україні, а в них його не було.

Місце запису: с. Суботів, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 14.10.2005 р.

Хто записав: Гончарова Марина Вікторівна.

Респондент: Кириченко Варивон Федотович, 1923 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 33 роках ?

33 рік помню, було мені 10 років. Помню, що кругом народ умирав з голоду, у мого батька були сусіди – 9 душ померло.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

Голод був не всім, но умирали з голоду. Можливість, неврожай, бо в нас була така велика сім ‘я – 7 осіб.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ніхто не брав, бо не було чого брать. Бо не родило нічого. Таке время було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не було такого.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не помню.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не помню.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, оводів?

Не було чого ховати.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали

Не помню.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не вспівали мати ховать.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Кого поставлять в колгоспі.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували, а хто не хотів йти, виганяли і села.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ніде, була дома, поки прийдуть і заберуть, якщо не виплачували податку.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Не знаю, в нас зерна не було.

Скільки разів приходили до хати?

Не знаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Помирали ісключительно в 33-му році, навесні. Батько не всівав вивозить людей тачкою.

Хто не голодував у селі і чому?

Всі голодували.

Хто зумів вижити?

Я вже був пухлий, але вижив, а помню, що за огородам дув колгоспний ячмінь, але він дув зелений.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду чи ділилися продуктами?

У кого було що, огірків не було, то і росіл давали. Деякі сусіди влізли вночі в погріб, випили росіл, але однак умерли.

Які засоби вживали до виживання?

Пили росіл з огірків.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

З кожного дерева пробувала листя мнять на оладки, а кашу варили з качанів, а картоплю шукали в кагатах, лазили по смітниках, пробували з гнилої картоплі їсти крохмаль.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

З фруктового дерева.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

 Горобців.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Нічого.

Чи був голод у містах?

Був.

Чи знаєте Ви , що таке «Торгсін»?

Не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не помию.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали в садибах, на кладовищі.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Все позаростало.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона підноситься?

Є церква. Київського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 – 33 рід. зокрема, -и розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, спадам?

Вони не вірять.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу. 

Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.

Дата запису: 15.09.2005 р.

Хто записав: Калюжний Максим, Бондаренко Софія.

Респондент: Шара Марта Танасівна, 1926 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Так, пам’ятаю добре, хоч була ще й невелика.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був поганий і все до крихти забирала влада, прийшли повитрушували навіть квасолю у горщечках.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

У нас забирали Кедря Омелько Юменович і дядько Свирид. Приходили вдвох. Це були мої дядьки, брати мого батька. Вони були активістами і того не дивилися на те, що ми родичі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Чи були награди за донесення такого не знаю, я була ще невелика. Може й були.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ніхто ніяких документів не подавав, казали, що їх послали

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Про покарання я нічого не знаю, бо ми віддали все мирно.

Де можна було заховати продукти харчування?

Люди не боронилися. Люди, я чула, ховати у кого було багато, а ми не ховали, бо не було чого ховать, та ще й те, що було, забрали ще з осені. Закопували в основному у кого земля була на отшибі, бо коло хати перекопували і шукали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

У колгоспі варили затірку, а в нас робила тільки мати, ну а затірка, рідка, її ж у пазуху не покладеш, то ми голодували добре.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Цього не брали, а скоту в нас не було, бо все раньше віддали у колгосп.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Про закон такий знаю. Чула, що судили Варьку Хтодосеву бо взяла сніп, а я збирала колоски, то Федір Нутряк (Валовенко) наїзжав конем, то я колоски висипала.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Боже сохрани, нічого збирать не можна було. Була бригада Никона, який не давав навіть весною збирать гнилу картоплю.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Був Никін, бригадир, то він з своїми хлопцями й літали та стерегли, витрушували, як кого побачать.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Деякі самі пішли. Перші пішли Стовби, дядько Танась, Омелько, Сидір, Мотря Кедря.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Були такі, що довго не хотіли, деяких розкуркулювали, а тоді по троху почали вступать.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Наша сім’я не ховала, бо все здали в колгосп. Здали коня, плуг, упряж з усим, ще й рядна в колгосп ткали на мішки.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Могли прийти в любий час. 

Скільки разів приходили до хати?

До нас прийшли раз і все. Ми сиділи коло маленького столика , нас четверо дітей і батько, то зайшли і самі брали, що їм треба.

Коли почали помирати від голоду?

Коли саме почали вмирать не знаю.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто його зна, хто не голодував.

Хто зумів вижити?

Ми голодували дуже, а тільки якось усі й вижили. Помню, мати забрала старшеньку сестру з собою на роботу, а ми з батьком осталися, то їли й листя, і качани пусті з кукурудзи мололи та оладки пекли.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Щоб дуже хтось помагав, то ні, бо всі голодували, дуже не ділилися, але таки могли щось і дать.

Які засоби вживали до виживання?

Та іли все, що тільки можна і якось вижили. Щоб не мати, то всі подохли були б, бо батько у нас був не дуже розбитний. А так мати якось нас і витягла.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Нам ніхто нічого не давав. По крайній мірі я такого не знаю.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Дожили до акації, а ще мололи порожні качани з кукурудзи та пекли оладки, щавель рвали.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Пробували з усього. їли акацію, листя з берестків та липи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

У нас не було кому ловить. Ми не їли такого.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Купувать не купували, бо тоді не було грошей. У колгоспі робили за палички. А мінять у нас не було чого.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Що таке “Торгсін”?

Про таке ніколи не чула.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Люди вмирали, а скільки, то я не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були. Я чула, що жив коло річки чоловік Іван. То казали, він людей ловив і їв.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Ховали і по городах, і хто де попаде, бо не було кому везти на кладовище, всі були дуже слабі.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю, чи були такі і чи їм платили за це.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Я таких не знаю.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?

У кого родичі живі, то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Та мабуть же поминають. Я до церкви не ходжу, бо не подужаю.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Організовують ще тільки, та я про неї не знаю.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Думаю, що може хтось і зна. А я про це часто згадую і розповідаю, як хтось спитає.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Хто його зна.