Місце запису: с. Червоне Поле, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 09.10.2005 р.

Хто записав: Бабенко Любов Іванівна.

Респондент: Дорогань Ганна Йосипівна, 1912 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 р.н. проживала в селі Червоне Поле Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Чого ж пам’ятаю.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Був урожай тільки невеликий. Хліб забирали. Вмерла моя тітка Лукирія. Її 9 дітей. Якби не забирали, голоду не було б, самі зробили голодовку.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Яка власть забирала, не можу сказати. Прийдуть, вигорнуть. Кладові у нас були. Овці різали, їли без хліба.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Їх посилала власть кому брали невідомо.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Дуже мерли. У кого корова була – заріжуть, з’їдять і померли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Приїхали. Не дають, обценьками зірвали замок в кладові і підмели все під «мітьолку». В широкій була і жінка, здається звали Марія.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Бричкою, в мішки. Куди везли невідомо.

Як люди боронилися?

Все брали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали у горшки, насипали пшеницю і там найдуть.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Жінка з Широкої. Товста, здорова.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

В широкій двоє чоловік і жінка, в кожний дім.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали в горшках. Ямах. На горищі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Комуна в 1926, ми приїхали в 1930. Вступили до комуни варили їсти озадки, перемішані з мишачіми відходами.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Брали продукти.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Карпенко назбирала 2 кг колосків, її побачив председатель Проценко Яків Романович, її посадили на 5 р., а в неї було 5 дітей.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’єзчики їздили на конях верхи – Павленко Іван.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

В комуні всі робили за трудодень. Дід Коро бань мав 2 корови – одну віддав до комуни.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Оставляли одну корову.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед дня забирали на бричку.

Скільки разів приходили до хати?

Все заберуть.

Коли почали помирати від голоду?

З зими.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Приют в Бердянську.

Хто не голодував у селі і чому?

Були, чи ховали.

Хто зумів вижити?

Продавали на стакан муки.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Діти ходили просили, хто дасть, хто ні.

Які засоби вживали до виживання?

Трохименко Надя заходила в хати. Одного разу вкрала коржики на неї спустили собак. Які її подрали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Буряк варили, їли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Буряк, жарили льон.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

В Гурзуф ходила з сусідкою за тюлькою.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ховрашки.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Може.

Чи був голод у містах?

Був.

Що таке “Торгсін”?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато, сімї ховали в городах. Копали ями.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Городи. 

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Якщо були живі родичі, везли на кладовище.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ні.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розказую.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Маленький урожай, та його забрала влада.

Місце запису: с. Осипенко, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: Кривцун Ольга Андріївна.

Респондент: Гуйвик Валентина Яківна, 1929 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоспасівки Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 рр?

Сама майже не пам’ятаю, бо була дуже мала, але знаю з розповідей мами та бабушки Марини.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки? Чи забирала урожай влада?

Мама казали, що той год була «чорна кура» і багато чого і на городі і на полях просто пилякою знищило, та й літо жарке було. Але урожай такий-сякий був.

Якщо відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив?

Я не знаю, забирали чи ні, та мабуть шо так, бо по тих часах чого тільки не було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, ні ми ні наші сусіди ні на кого не доносили бо у всіх з харчами сутужно було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Не знаю та мабуть же мали.

Чи застосовували до людей побиття, покарання, висилання, арешти?

А хто зна? Тоді таке время було – люди пропадали по ночах, а бува й дньом забирали, а за шо – хто зна, казали тоді «враг народа» та й усе.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

За це мама не казали, споминала колись, як участковий з головою колгоспу і ще з кимсь по дворах ходив, як голод був, а чого ходили – не казала.

Як люди боронилися?

А як ти од держави будеш захищаться- плакали, просили, проклинали, та ніхто владі не опирався – страшно.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Та ховали люди. Мама картоплю край городу у бузині закопували. А картопля дрібна-дрібна той год була. Варили як стемніє, зразу мене годували – бо я менша була, а тоді шо останеться – старші їли.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Не знаю, бо до нас не заходили.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був.

Не знаю, та мабуть же свої були, сільські.

Де можна було заховати продукти харчування?

Хто де міг, там і ховав, мама картоплю у городі закопувала, а сусідка баба Устя у дерезі шо на межі росла щось ховала, бо ми як гралися, вона все біля дерези стояла – стерегла, боялася шо випадково знайдемо і з’їмо бо ми ж голодні.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Батько в МТС робили, так їм пшоно пайкове давали, а пшоно – наполовину з половою, невіяне. Мама було переберуть, та пустого кулішу наварять – нам, дітям празник був бо наїдалися гарячого.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Не знаю, у нас і брать нічого було, а корову мама зразу у колхоз одвели, плакали довго.

Що таке закон про «п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Чула, та уже набагато пізніше – при Хрущові. Точно не пам’ятаю, там по моєму за приховування і кражу зерна в колгоспі давали дуже велике покарання – чи десять чи п’ятнадцять років тюрми.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Бабушка Марина приносили разів два чи три коліски немолочені в оклунку, а чи дозволяли чи сама збирала – того не знаю. Мололи ручними жорнами у сінях, а тоді бовтанку з лободою варили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Були тоді об’їждчики – верхи на конях поля об’їжали. Мама казали, добре як просто батогом поперек спини уперіще, а було шо людей і до участкового одводили.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Та хто як. У нас колхозів тоді чи п’ять чи шість було – село ж велике. Значить ішли ж люди.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Не знаю. Батько після армії пішов шофером у МТС робить, а мама і бабушка Марина на грядині робили. Їх ніхто не заставляв до колгоспу вступать.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де ж ти її заховаєш – це ж не голка. Тай не було в нас де ховать – лісу немає, а у дворі де ти її заховаєш, та й пораться біля неї треба – таке непомітно не зробиш.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Я тоді дуже мала була і не помню, шоб до нас чи до сусідів приходили.

Скільки разів приходили до хати?

А хто зна, скільки їм треба було, шоб план виконать, стільки мабуть і ходили.

Коли почали люди помирати з голоду?

Багато умирать почало у кінці зими – на початку весни, коли запаси продуктів вже поїли, а нічого ще не виросло.

Що було з малими сиротами? Чи опікувалася ними держава?

Були приюти. У нас на нижній вулиці ясла були – туди сиріт із нашого кутка і зносили. Їх там годували сяк-так, бо з продуктами дуже важко було, та у приюті з голоду ніхто не вмер.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували, мама казали, почти всі, хтось більше, а хтось менше, а таких, шоб совсім не голодували – я й не знаю.

Хто зумів вижити?

Хто здоровіший був, у кого якісь запаси були, риба нас тоді дуже виручала – і річка і море ж рядом.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

А як же! Той год гарбузів багато вродило, так ми й самі їли і як другі просили – мама хоч кусочок гарбуза вареного або печеного чи каші гарбузяної дасть.

Які засоби вживали до виживання?

Рибу ловили, ягоди їли, ми малі були – так було весною грицики їли, клей з абрикоса чи з вишні, цвіт з окації.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас уся рідня тоді в нашому селі жила, усим важко було, помагали одне одному чим могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу варили, а так їли все що можна, аби тільки голод втамувати.

3 яких дерев, рослин вживали кору, листя в їжу?

В основному з фруктових – з вишневого, смородинового листя бабушка чай варили.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Нас таке, слава Богу, обминуло. Рибу їли – у річкі тоді ще риби багато було.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Міняли люди, а купить ні за шо було – у колгоспі тоді грошей не давали, а писали трудодні. Сусідка баба Уляна у Бердянськ ходила вимінювала харчі на одяг, поки було шо мінять.

Чи був голод у містах?

У Бердянську великого голоду не було, і в Жданові (нині Маріуполь – О.К.) тоже – море виручало.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Чула, та уже набагато пізніше. Це магазини такі, де іноземцям разні речі продавали.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Багатенько повмирало. Та скільки – Бог його зна. Хто їх тоді рахував?

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Мама розказували, шо було. А тільки чи в голод 1921 году чи у 1932 не пам’ятаю.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили на кладбищі родичі – тоді ж рідні у всих багато було.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Я за таке не чула.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей померлих від голоду? 

Братські могили? Наскільки я знаю, немає.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Ну а як же! У кого рідня тут живе чи прижає – усі своїх поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Я у церкву не хожу, то не можу відповісти. А за СРСР у нас взагалі за той голод ніхто ніколи не згадував.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є, а от якого патріархату – не знаю. Та і яка разница, якого патріархату. 

Бог на небі один, йому у любій церкві можна молитися.

Чи встановлені у селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ні, нічого такого в нас не поставили. Та й хто його ставитиме – тоді казали, що голоду не було, а зараз грошей на живих не вистачає не тільки на пам’ятники.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Та мабуть, щось зна – ти ж у мене про голод розпитуєш, значить знаєш. Та й у школі зараз про голод учать. А сама я мало що можу розказати – я тоді дуже мала була. Мама з батьком поки живі були, то розказували.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А хто зна… Час, мабуть такий був, не завжди люди винуваті. Зараз Сталіна лають. Вроді й правильно, а тільки не можна було тоді, інакше країна ж на ноги тільки ставала, а те що голод був, так хіба тільки Сталін винуватий? Усі, мабуть, по троху винуваті, хто тоді державою керував.

Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 06.10.2005 р.

Хто записав: Маханьковий Рустам Незамійович.

Респондент: Косогор Вєра Ємільяновна, 1927 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Пам’ятаю, був дедушка бабушка були мені росказували батьки були в мене на роботі були, в колхозі робили от а я в школу ходила і все оце.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Даже це я не знаю, синок, ну давали з колхозу і пшеницю давали там і ще щось може давали не всєравно вони його слідом і забирали.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ну присилали їх, а хто вони, як їх звать вже годи прошли шо ми повнимо їх вже й живих немає ніде нікого.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Неде нихто ничого здраствуйте, здраствуйте шо у вас єсть та нема в нас ничого, пішов по хатах шукать шо де єсть і забирали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

За це я не знаю, синок, не скажу.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирали хліб у людей?

Тоже не знаю.

Як люди боролися?

Ну як боронилися просили їх шо не трогайне у нас діти в нас сім’ї все, а вони неде ничого не слухали шли нахальним образом шукали все забирали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ну як заховати, дедушка в мене був і були поли і дедушка викопав яму і в яму зарив пшеницю ну й шо вони такі сумки називали їх як штиря іде ковиряє штиком по дворі як найшов ямку де пішло м’яко заставляють пригукують людей і одривають і заберають до тла, до чиста, даже і бакли заховав меду улики були в нас так він заховав в землю і ті забрали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Та хто зна, синок, як їх звали та ще діди баби жили знали, а ми.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ну це 2-3 чоловіка їх приходило.

Де можна було заховати продукти харчування?

Та неде кроме у землю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тоже не знаю.

Забирали тільки продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали валянки, кожухи забирали оце тоже забирали а так, такого нічого не забирали.

Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Ну «п’ять колосків» це таке коли собирали колоски на степ, а перестрівали забирали даже судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не розришали, ганяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Ну назначали і охороняли, а хто вони такі ми не знаємо.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Хто хотів ішли, а хто не хотів самовільно

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ну нихто ні кого не заставляв, ну гукали там казали шо ідіть у колхоз робіть усе ну хто хотів ішов, а хто не хотів.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?

Та де її переховаєш кроми в сараї в сарай заходили на повідок надівали і виводили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Ходили дньом.

Скільки раз приходили до хати?

Ну як дома э хто раз а як дома нема 2 і 3 рази приходили.

Коли почали люди вмирать?

Тоді як голодовка була тоді і починали.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Яка там опіка була, самі себе опікували та і все.

Хто не голодував в селі і чому?

Ну в кого запаси були які і то ж забирали.

Хто зумів вижити?

Ну в кого були запаси якісь поховані той і вижив.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами.

Ну тоже ж так само у кого були, примером ти родич і прийшов, а в мене щось було на й тобі трохи.

Які засоби вживали до виживання?

Ну є шо так і харчувалися буряки варили і все чисто шоб тіки, та коржики отакі пекли там десь крихта муки перемішають печуть.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ну я ж ото кажу у кого було в родичів ділилися потрошку і ділили одне з одним.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Та Бог його знає шо там споживали, хто шо, у нас грицики були високі ото тіки рвемо зеленими ріжемоі їмо їх.

З яких дерев, вживали листя, кору в їжу?

Та з всього можна.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Виміняти, купити не купиш бо грошей не було, а мінять ходили міняли багато тоже так само і на зерно міняли і на кусочок хліба міняли оце таке все було.

Чи був голод у містах?

Ну конєшно був, а в містах шо не було голоду, конєшно був, раз у селі немає то і в городі не буде, так як зараз так і тоді.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Ні не знаю.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Немає таких відомостей.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не було такого.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладбище, носили і возили, на руках гроби носили, збивали з досок, стягували на доскі, насили на кладбище на плечах носили.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Друг другу допомагали та і все.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ну га кладбищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Обязательно поминають, єслі могилки по ставалися їх, не порозбивалися і їхнє рідне пооставалися то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

І в церкві ж так само поминають і мертвих от голоду воєніх і всіх поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься?

В Старопетровкі, а до якого я не знаю, я не скажу.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Ну на кладбищі встановлюють.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Ну оце ж так у кого старики є то й розказують а колоддя зараз не дуже розказує.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Ну а-ну кого, кого вважать.

Місце запису: с. Червоне Поле, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 09.10.2005 р.

Хто записав: Бабенко Любов Іванівна.

Респондент: Назаренко Марія Василівна, 1912 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Червоне Поле Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Був, помню.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Бідували, матір померла.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Бог його знає.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Це тобі не скажу, не знаю, що казать. Знаю. Що як матір вмерла батько остався і нас четверо. Жили з мачухою. Їсти не було чого. Мачуха сердилася, батько сказав, що ти знала нащо йшла. Я на печі лежала і дуже хотілося їсти. Батько сказав, що піде вішатися, бо нічого немає їсти. Я вискочила та гукаю батька.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Цього не пам’ятаю, забула.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Я не знаю.

Як люди боронилися?

Бог його знає.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Мій батько не ховав.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Тоді багато вмирало, нічого було їсти. Нас годував батько – Марченко Василь Григорович.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Була у матері одежа, батько міняв на хліб, тому і не «подохли».

Де можна було заховати продукти харчування?

Не помню, конечно, ховали.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Кандьор, ходили з котелками.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Та ні наче.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Забула.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ходили. А їх ганяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охраняли, було всього.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Забула.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не хотіли, а нічого не зробиш.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень, але в нас нічого було брать. Ми були тоді в кому ні. У нас тоді корови не було. В комуні їсти давали. Батько був мірошником і тому вижили.

Скільки разів приходили до хати?

До нас не ходили.

Коли почали помирати від голоду?

Весною. Ми вижили тому, що батько був мірошником.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сироти були в ясла.

Хто не голодував у селі і чому?

Завдяки батькові.

Хто зумів вижити?

Батько помагав. Крав муку і давав іншим людям. Підемо на степ, а в мене є кусочок хліба, я його боюся їсти. Віддавала тим, хто слабший. Свекор молов муку, до нього всі підлещувалися.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Варили в комуні. Хто ходив на роботу, той їв.

Які засоби вживали до виживання?

Я давала хліб.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мали від свекра.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Траву їли, свиріпу, грицики, кабанці.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Не помню.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Ховрашки.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не їздили.

Чи був голод у містах?

Наверно.

Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?

Ні.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато умирало, багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Де хочеш їх кидали, по 2. По 3 в яму. Скотомогильник.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Бог його знає.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Не помню.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Тоді поминали родичі, тоді так не поминали, як зараз.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Була церква в Деревецькій.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Голод був. Не врожай, не сіяли. Ми вижили тому, що свекор був мірошником.

Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 04.09.2005 р.

Хто записав: Короїд Ганна Миколаївна.

Респондент: Зінковська Катерина Миколаївна, 1932 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33рр.?

А хіба це можна забути? Пам’ятаю і довго пам’ятатиму.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Усього потроху, але все ж таки багато власть забрала.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Якби ж вони хоч слово казали! А то обично приходили не теревенить, а щось забрати. Хто вони, ми толком не знали. Власть, а нам що?

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, у нас в селі, по-моєму, ніхто ні на кого не доносив.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Документів ніхто нам не показував. Вони були властю, і нам не можна було цікавитися, чи є в них документи.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти 

За арешти не чути було, а бити – били, але знаєш, не так, щоб до смерті, а скоріше, щоб під ногами не путався.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Пістолети у них були і, по-моєму, винтовка. Але зброєю вони не користувалися, зерно і продукти ми віддавали добровільно.

Як люди боронилися?

Та ніяк, кажу ж: добровільно все віддавали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Деякі сусіди ховали та марно. У нас батько закопав картоплю і буряк за городом та тільки хтось видно побачив і вкрав.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Ми їх називали чеками, від чекісти. Ну, ясна річ, називали поза очі.

А шукали обично, шастали по двору, в хату заглядали.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Заходило в хати двоє, а третій стояв надворі. Іноді цей третій теж був у хаті.

Де можна було заховати продукти харчування?

А це в кого як голова варила. Ми ховали в землю, закопували.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

З нашої сім’ї в колгоспі був тільки батько, та я не пам’ятаю чи кормили його.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Настільки я пам’ятаю, забирали лише їжу.

Що таке «закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Це закон, щоб зерно з полів не забирали. А хто забирав – того садили в тюрьму.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, це я точно пам’ятаю, могли ох ранники навіть стрельнути.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Ті, хто власті корилися. Звичайні люди, але віддані совєтському плану.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ні.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли, переконували, що це добре, що всім буде краще жити.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де її заховаєш? Різали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вранці чи вдень, але точно не вечером.

Скільки разів приходили до хати?

До нас точно не пам’ятаю, вроді разів три, ну, може, чотири.

Коли почали люди помирати з голоду?

Зимою 1933 року померли перші жителі. А може і весною, точно важко пригадати.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Не знаю.

Хто не голодував у селі і чому?

Нас море кормило, тому голод особливо всіх не косив.

Хто зумів вижити?

Вижило багато, дякувати морю і Господу.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Всі ми люди, всі під Богом ходимо. Як не допомогти, якщо є возможность? Допомагали, звичайно.

Які засоби вживали до виживання?

Батько щодня ходив в море, щоб і нас накормити, і іншим риби давав.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Та в нас з родичів мало тоді вже залишилося. Був якийсь дядько, хліба приносив кілька разів і пшона.

Що споживали в їжу рослин, ягід, коріння?

Ще раз кажу – у нас страшного голоду не було. Море врятувало.

3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Не їли ми такого.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Одного разу наловили горобців, це було. Десь з відро наварили.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Можна. Хліба, борошна, зерна – все можна було дістати, аби гроші були чи дорогоцінності, щоб вимінять.

Чи був голод у містах?

Був, він тоді кругом був.

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

Ні.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Близько 60-80 людей. В основному – старі люди та малі діти.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні. Це точно.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Родичі або сусіди. Відносили на кладовище і хоронили.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні, бо святе діло.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Та кажу ж, на кладовищі, за селом.

Чи поминають їх на «Проводи», Зелені свята?

Якщо родичі залишились в живих, то поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не чути такого. Не було вроді ніколи панахиди за ними.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква була. Потім її зруйнували. А якого патріархату – не пам’ятаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду? 

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знають, я думаю. А розповідати я почала недавно, коли вже зовсім старою стала. До цього, якщо чесно, боялася рота розтуляти.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

От всі кажуть – Сталін. А мені нема різниці – хто б не був – помер, так і не заплативши за свої діла.

Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 06.10.2005 р.

Хто записав: Смага Сергій Валентинович.

Респондент: Бурбело Михаїл Савельєвич, 1925 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Да, помню той, так і так, голодовку, пайку хліба. Та хліба абсолютно не було, жили картошкою, так і так, і мій батько був охотник, держав ружжо, стреляв гав, вот так і так, вот ето в нас таке м’ясо було. Не було ніде нічого.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Як би вам сказать: цього точно не могу сказать ілі не урожай, ілі не урожай був, ілі забирали. Я знаю, шо лазили по горіщах, де що там було, і змітали вот еті, еті чи комуністи, чи комсомольці. Вот так і так. Ось у нас тут сусідка, возле мене жила вот так, на неї казали Хвійона. Так мій батько рідний прибрав драбину, значить вона полізла на горіще, вот так і так, так і змітала там відро чи скільки там зерна було.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Ну, робилося правітєльство, я так думаю, давало указаніє, а еті, будем казать як би грубо сказать, комсомольці чи партійні вот ето содействували. Такі не ходили от, а такі во ходили люди.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Я за це не могу сказать. Я, як то кажеться, до мене це чи не касалося. Ну, шо малолітній був. Вот так і так.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Вот ето я тоже не могу сказать, бо я не провіряв. Но знаю, що лазили, це я знаю, вот… Вот це у нас тут був сарай, вот, де зараз літня кухня. Он ляда так і єсть старинна. Батько мій рідний прибирав драбину, казав, вони полізли туда.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Таке було. Висилали, люди і виїжали. Воще, бросали хату, щось неурожай був по-моєму, бросали хати і уїжали на заробітки ва Донецьк, вот ето робить. Хати порожні стояли в нас.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирали хліб у людей?

Вот ето я не скажу. То мене як-то не касалося, ну отуто во у нас даже ночував какой-то міліціонер, я буду по-простому. Ночував, а по какому вопросу? Тут же висилали, оце де Поліщук живе вот етіх висилали. Це все родственники жили. Висилали. Ну чоловік делав черепицю, сам, вот так і так. Наймав людей і вони долали цементовку, Поліщук оце її знімав і считали його і багатим. І він їздив же у кар’єр по пісок чи там по що то, доставав. Держав робочих і робив черепицю, його пощитали кулаком і їх всю сім’ю висилали. Хата порожня була.

Як люди боролися?

Та ну як боронилися? Переносили усе на собі. Багато померло, багато поуїжало, побрасало. В кого велика сім’я, вони вимерли.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ну, це хто як зумів. Якщо на його люди не долажували і єслі в його було там. Це якщо ніхто не знав зерна 300 кг чи 200. А то лазили по хатах, все перекидали. У нас стояв сундук так витягували тряпки.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Уже я їх позабував. Оце через балку Хвійона жила і у кріпості жили, там, біля моря. Чоловік 5 чи 6 ходило. Комуністи ходили.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Чоловік 5-6. До мене це якось не касалося.

Де можна було заховати продукти харчування?

А де ти заховаєш, кроме в пазуху. Ти ж на собі не будеш носить.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Раз у день варили галушки.

Забирали тільки продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали скотину, а за тряпки – я не знаю.

Що таке закон про «п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?

Чув, що судили за ето дєло, єслі хто зріже колоски. Судили.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Ганяли і однімали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охоронники. Як і зараз, Який-то старший.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?

Ну ішли, бо треба було якто жить. Нада треба десь рабо тать.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Єслі ніде не роботаєш – то іди в колхоз.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгоспи?

А де ти її заховаєш? Ніде. Кроме, як дома стояла. Вигони в комиші – там забирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Дньом, може і ночью, но мене це не касалося, бо я був малолеткой. У нас дньом були.

Скільки раз приходили до хати?

Оце я вже вам не скажу. Раз по горіщі лазили, раз – по хатах лазили, провіряли тряпки.

Коли почали люди вмирать?

Та коли? В голодовку почали вмирать.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Оце я вже вам не скажу. Хто там опікувався?

Хто не голодував в селі і чому?

Я думаю, ті, хто був возле власті, ті не голодували. А так усі голодували.

Хто зумів вижити?

Хто боровся за жизнь. В кого буряки були. Або дохлих коней їли. Я сам ходив. Викинуть коня – до утра вже й голови нема.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

У кого було, то що то давали, конєшно.

Які засоби вживали до виживання?

Хто як зумів, то й так і боровся за свою жизнь.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

У нас родичі були бідні, багатьох порозганяли, так що ніхто нам не допомогав.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Хто що мог. От зараз застав дитину, щоб вона їла грицики чи лопуцьки, а ми цим питалися. Хай тільки воно не вертається.

З яких дерев, вживали листя, кору в їжу?

Яке питатєльне, неотравленне те і їли.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Якого винали. Були горобців, гав. Моя мати возила в город продавала.

Чи можна було щось купити в місті, виміняти?

Не могу сказать, може щось і купляли, і вимінювали.

Чи був голод у містах?

Конєшно був голод, а як?

Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?

От ето я не скажу.

Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?

Я вам скажу: тих людей вже не має. Он на углу вся сім’я вимерла, де двухетажка, вся сім’я. Вот так і так.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Це я не могу сказать.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

А де вмер там і заривали. Чи возили на кладбище, чи не возили, цього я не могу сказать. А еслі безродний, то він так і валявся. Кому він нужею. Може прикидають.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не могу сказать, було бюро, не знаю. Це якби хто старший.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ну, по-моєму, отож на кладбищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Обично поминають, а як? Родственники є, там предки. Як ми за убитих, за товарищей, за друзей поминаєм.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Я не проти церкви. Я думаю, що поминають. Я ходю в церкву раз у год, буваю. Сама луччя культура – це церква.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріарху вона відноситься?

У нас нема, у Новопетровкі, у Старій Петровкі єсть, до якого відноситься, це я вже не знаю.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Оце я тоже не скажу, я не інтересувався, но нада буде задать вопрос кой- кому?

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Я так думаю, ето зараз діти не інтересуються. У них зараз телевізор і все.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Не знаю.

Місце запису: с. Миколаївка, Бердянський р.н., Запорізька обл.

Дата запису: 25.09.2005 р.

Хто записав: Антоненко Вікторія Леонідівна.

Респондент: Кальмова Меланія Григорівна, 1911 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Миколаївка Бердянського району Запорізької області.

Меланіє Григорівно, я Вас хочу запитати, чи пам’ятаєте голод 1932-1933 років?

Ну що, воно був голод, ну не голод, а неврожай 1933 року. А я якраз в 35 років заміж ішла. Ото моя свадьба співала саме на цей час. Наварили борщу і ще дещо. Сама з Деревецької родом. Там всякі були: і багаті, і бідні.

Скільки вам років було тоді?

Ну, скільки, десь 22. Ось так. 

Ви з 1911 року народження?

З января 1911 року.

Це вам зараз 95 років. Ви найстаріша жителька села Миколаївки.

Здається, що так.

Чи Ви пам’ятаєте, щоб у людей забирали продукти харчування в 32-33 році?

Так. Щоб цього не сталося, все ховали в глечики або в грубу, оскільки скрізь шукали і все до крихти забирали.

Що ж Ви їли?

І лободу, і коржики з неї. Мій батько. Гегало Гриша, прийшов з війни без руки. Ось уже й господар вдома. У нас була своя конячка. Поїде, горшків набере, наміняє, ото і не голодували, бо батько кормив нас.

Вас скільки було в родині?

Чотири дівчини було. Одні дівчата. На дівчат не давали землі. Ото на батька лише дадуть. Бідно жили, дуже бідно. А щоб голодували, то ніби не голодували.

Напевно, у 1932 році неврожай був?

Да, неврожай був.

І сусіди бідно жили?

І сусіди гак само жили. Бідували.

А Ви тут жили?

Ні. Соломкою хата вкрита, де колхоз був, біля річки.

А рибу ловили годі?

Та рибу ваганами ловили, їли її.

А такого, щоб людей їли, не було?

Такого не було.

А приходили, одбирали зерно?

Були такі люди. Ходили, питали. Ховала мама і в глечиках, і в грубі зерно.

Місце запису: с. Миколаївка, Бердянський р-н.,  Запорізька обл.

Дата запису: 23.09.2005 р.

Хто записав: Антоненко Вікторія Леонідівна.

Респондент: Пазенко Нестор Несторович, р. н. невідомий.

Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживав в селі Миколаївка Бердянського району Запорізької області.

Несторе Несторовичу, я прошу Вас дати відповідь на мої запитання, які безпосередньо торкнуться голоду 1932 – 1933 років. Розкажіть, що ви наметаєте про цей період?

Нас було тоді п’ятеро, баба шоста, а мати сьома, батько восьмий. Оце така сім’я була. Я ходив у шостий клас у Миколаївці. Тоді школи були на Родіонівці, на Новосолдатському, на Зірці, дві школи були отут, на Маєсчанах, до чотирьох класів, а після чотирьох класів ходили в Миколаївку. Я вже ходив у шостий клас до весни, а тоді бросив школу хоч батьки були проти. В колхозі давали кашу кукурудзяну, варили тому, хто на роботу ходив. Я пас худобу, і тому раз у день мені кашу давали. У нас удома була картошка, багато гарбузів. Моя покійна мати, гарно готувала страви у печі. В горшках ставила гарбуз і так натре, що було дуже смачно. Корова була і молоко своє, так ще ж здавали і государству молоко, носили на молокопункт.

Треба було здавати? Чи чого ви здавали?

Здавали молоко, яйця, м’ясо…

Це такий податок?

Да, податок. 30 кілограмів м’яса любого: чи гов’ядини, чи кролятини… Батько займався вирощуванням кролів, а мати молоко носила до пункту. Самі ж перегон пили. Мати наварить перегон з гарбузом. Це каша така. Під час голоду вмерла бабушка, материна мати.

Це вона своєю смертю вмерла?

Ні. З голоду, не хватало їди. Дід, материн батько, вмер у 21 році, тоді тоже голод був. А баба тоді вижила, але тут її не проминув голод. Вона вмерла в 33 году. Я і не бачив, як її хоронили. Мене відправили спеціально на роботу, щоб я не дивився. Прийшов ввечері додому, коли бачу, що зібралися люди. «Що таке?» – запитую. Коли мати каже, що бабушка вмерла. Так, вона не боліла, їй було тоді 60 років, була при здоров’ї.

Ми ходили збирати качани. Батько був бухгалтером у колгоспі. І правління судили. Зараз вже їх нема нікого у живих. На той час Степаненко був предсєдательом колхоза. Бондаренко був вісовщиком, а мій дядько був кладовщиком. І їх ото засудили. Батькові два года дали. Вони значить шо, озатки заховали у дядька на горищі. У нього хата була велика. Ще й конюшня була, де 200 центнер заховали. Хотіли дать хоть по відру людям. І їх за оце судили.

Так батько мій работав в Луначарську. Там строїли для НКВД санаторій. Я не знаю, як він називається той санаторій. А тоді був це совхоз «Бердянський», то була колонія. Перевели його у цей совхоз. Тут він тоже в бухгалтерії работав. І каждий тиждень пускали додому через кряж, ще й хліба принесе. І тут він побув до весни і зняли з нього обвинувачення, та й отпустили. А ті хлопці, які були теж засуджені, ще й Біломорканал строїли. Так їх вислали. Одного на 6, другого на 8, а третьому 10 років дали.

Председателю колхоза 10 років дали. І вони ото там работали. Так один не вернувся, Бондаренко, ще одбув три роки і його одпустили. Він так все время кладовщиком і був, поки й не помер.

А ми ж ходили туди, до болгар. Там стояли кукурузки, ноччю качани ламали. Скільки наламаю, кілограмів десять, п’ятнадцять, і несу додому. Треба ж було якось прогодуватись і матерям, і нам, і сусідам, бо батьки ж сиділи. Отож принесемо качанчиків, полузаємо, потовчемо в ступі і варимо. Тепер ступ немає. А в ступі товкли кукурузку, пшеницю, просо, мати робила крупу. Цілу ніч бродимо. Ото тим і вижили. Бувало, до Осипенка ходили, і звідти качани приносили. Так шастали ночами, щоб прогодуватись.

А не було в Миколаївці людоїдства?

Ні, не було.

А сусликів, їжаків їли?

Ну, я їжаків не їв. Я на роботі був, а мати готовила. А ховрашків ловили, вони трав’яні, їх їсти не противно. Ховрашків жарили, жаркоє робили. Їх їв, а їжаків ні. А сусіди ще й рибу їли. Та наш батько був не рибак, а дід рибак, так він до 32 року не дожив. Отако й пережили 32-33 рік до косовиці. Тоді й батько прийшов з совхоза, тоєть із колонії. В той час люди почали їздити на Кубань. Там голоду не було. Кукурузки стояли там не ламані. Оце їздили новоіванівці, радіоновці, миколаївчани їздили на Кубань і возили, значить, і платки, і плаття, і другу одежку на обмін на харчі. Мати наша була добре вдіта, вона одна в батьків була, то ж батько все і вивозив. Тим і вижили. Привезе кілограмів сто зерна, подеремо, потовчемо, і так перебивались.

Ну, а на городі картопля була?

Наш город до низу був, до річки, і пошти цілий гектар. Були і гарбузи, і картопля, і городина. А ще у нас був садок. Було й порося. Одного разу мати вночі покликала тітку, братову жінку, і вони зарізали те порося. Бельбухи в річку віднесли, а м’ясо в садку закопали, бо все ж забирали. Квасолі у той рік багато зародило, так і квасолю відбирали. Все забирали.

Відбирали чужі чи свої?

Свої, свої. Стінки довбали, копали ями в хлівах та на городах, все шукали. А знаходили, то забирали і зерно, і людей до суду. А батько наші хліб під соломою закопали. І донесли на нього. Прийшов Титов, був такий заготовітельник, штрикав кругом. Сам був руський. Все жінок визивав, бо батьків не було, і допитувався чи є пшениця, де захована. А матері все казав: ’’Будеш жить, но будеш така худенька-худенька”. Ото були такі падлянчуки. І свої ж мєсні були. А що сім’я велика була, про це ніхто не думав. Багато хлопців їли зелені абрикоси, та й потравились і повмирали. А мати варила юшку з жердель і щириці, з різних рослин. Весною важко було знайти щось їстівне. Але ми підтримували одне одного, тому й вижили.

Місце запису: с. Долинськ, Бердянський р-н., Запорізька обл.

Дата запису: 16.09.2005 р.

Хто записав: Дячук В.В.

Респондент: Слободянюк Любов Афанасіївна, 1934 р. н. 

Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Долинське Бердянського району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте ви голод 1932-1933 рр.?

Я народилася в 1934 році, а про Голодомор мені мати розповідала. Що згадаю, те вам розповім.

Які, на вашу думку, могли би бути причини голоду?

Та мати говорила, виновата влада.

Якщо у людей забирали вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Забирали якісь люди з наганами, з ними були і сільрадівці.

Як це відбувалося? Чи мали ті, що відбирали якісь документи на забирання продуктів?

Як відбувалося? Мати розказувала, що сховала кілька жмень сочевиці за припічок. Та примітили те шукачі, і, забравши збіжжя разом з посудиною, шкірили зуби: «За приховання зерна конфісковуємо ще й глечик. Так, звиняйте, господиня». Сльози матері для цих гайдуків були ніпочім.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Де б не заховали, знаходили, вони до цього хист мали.

Що таке закон про п’ять колосків?

Я про цей закон нічого не знаю. А знаю такий випадок, мати кілька разів розказувала. У хрещеного батька мого брата була велика сім’я – одинадцятеро дітей. На весну 1933 року сім’я залишилася без окрайця хліба. Одного вечора, взимку.. До хрещеного завітав двоюрідний брат. Думали, як вижити. Нарешті хтось сказав, що за три кілометри від села в степу залишився клин незібраної кукурудзи. Наступної ночі погодилися вдатися до крадіжки. Ішли степом, без розмов. Ось і клин кукурудзи. Хрещений брата встиг вирвати, сім качанів, пролунав постріл. Двох арештували, а хрещеного вранці привезли в село з обмороженими руками й ногами, бо цілу ніч пролежав в степу.

Де і хто хоронив людей, померлих від голоду?

Хоронили в ряднинах, кидали в яму. В основному це робили родичі, а як не було кому- так і лежали.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Та хто винен – влада, Сталін. У мене двоюрідний брат служив в армії, так навіть і не знав, як дома живуть. Допомогу пропонували інші і Червоний хрест. Так відказались, зробили вид, що все нормально.

Місце запису: с. Куйбишеве, Пологівський р-н.,  Запорізька обл.

Дата запису: 13.09.2005 р.

Хто записав: Жукова Ліля.

Респондент: Братишко Іван Прокопович, 1925 р.н. 

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Берестове Бердянського (Андріївського) району Запорізької області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?

Так.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Податки, так забирала.

Якщо відбирали у людей вирощене у полі, городі, хто це робив?

Активісти.

Чи існувала винагорода від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю. Для прикладу: раніше парканів не було, загати були. Так от, сусідські кури яму вигребли, а там мішечок. Коли активісти прийшли, сусід мішечок сховав, а потім приніс нам зерна у мисці.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якість документи на збирання продуктів?

Не знаю.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували. У батькового брата було 6 дітей. Колись він не втримався і вдарив активіста, його забрало ГПУ. Лютий, березень, квітень сидів у тюрмі. В квітні утік у місто Маріуполь, влаштувався на роботу, на яку ніхто не хотів іти – мити туалети. Двоє найстарших дітей поїхали до нього, так і вижили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Як люди боронилися?

Не знаю.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ховали. У людей була телиця. Вони її зарізали. Сховали жир у глиняну макітру і поставили до гори дном. Комісія прийшла і нічого не знайшла, а макітра думали пуста.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Активісти.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Два, три чоловіка.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали навіть під собачою будкою.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Тільки їжу.

Що таке закон про «П’ять колосків»? Чи чули ви про нього?

Почув тільки зараз.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, були об’їждчики, слідкували.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Об’їждчики і колгоспники.

Чи люди хотіли добровільно йти у колгоспи?

Бідні люди йшли по добрій волі.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Визвуть і кажуть: «Пиши заяву, а то землю заберемо»

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не знаю.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Половина лютого, половина березня.

Скільки разів приходили до хати?

Декілька разів.

Коли почали люди помирати з голоду?

На початку квітня пухлі ходили.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Патронати були, столова там була. Колгосп одягав і вчив.

Хто не голодував у селі і чому?

Голова колгоспу, можливо.

Хто зумів вижити?

В кого був сильний організм. Найдужче помагало в кого був хороший город.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, ділилися продуктами?

Обов’язково. Як не було, а ділились.

Які засоби вживали до виживання?

Ходили у скиртах колоски вибивати, прямо кубла в скиртах поробили.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Да. Дядько Іван хороший чоботар був. Мама піде до нього і хліба принесе.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лободу поріжуть, запарять.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Лободу, молоді яблука.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Не пам’ятаю.

Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?

Можна. Мама виміняла за скатертину просо.

Чи був голод у містах?

Ні, не було. Люди в город тікали. Кожен по карточкам там їжу отримував.

Чи знаєте ви, що таке «Торгсін»?

У Маріуполі в порту магазин, де продавали товар для іноземних моряків.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

На нашій вулиці Кирпичева було до голоду 98 хат, а після – 17 хат залишилось.

Чи відомі випадки людоїдства у вашому селі?

Казали була одна сім’я. Після голоду залишилось два брата, здорових таких, і мати. Казали, що вони з’їли молодшу сестру. А брати ці замкнуті були, ні з ким не розмовляли.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Були бригади у колгоспу.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Трудодні писали, мабуть.

Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Мабуть, були.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Може зразу, а тоді не можна було згадати.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

В часи радянської влади і церкви не було.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У нас дві. До Московського і Київського.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?

Не знаю.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Дітям завжди розповідаю.

Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Дурацька політика була. Знищення народу було.