Місце запису: с. Запруддя, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису:  29.07.2003 р.;

Хто записав: Скрипак Оксана;

Респондент: Тутик Наталя Петрівна, 12.05.1923 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Тутик Наталя Петрівна, 12.05.1923 р. н., проживала у селі Запруддя Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

А чого ж я не пам’ятаю? 1923 року народження, то вже чимала була.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В 32-33 роках «штирхачі» замучили, активісти замучили – вимітали, забирали всей хліб. А в 46-47-му, то страшна засуха була, то того й не вродило.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

А близькі сусіди, куткові. Позабірали даже й мотузки.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю, мабуть, же ж давали.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

А вони їх показували нам? Брали, та й усе. А хто там добивався за ті документи…

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Аякже, висилали – хто багатший. І карали – клали на ослін і били киями, пльотками – признавайся де хліб. Даже на шклі танцювать заставляли.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

А хіба ж я знаю? Не стріляли ж у нас. Я мала ще була.

Як люди боронилися?

Терпіли. Не було сили боронитись. Ніхто нічого не міг проти них зробить, бо їхнє право.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не можна, мій дід в коморі, в стіні, заховали трошки зерна, то й там забрали. А батько на горищі, як заховали в полові трошки гречки, то вони всю полову перевіяли й таки забрали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Такі активісти були, то як хотіли, так і шукали, по горшках в печах заглядали і все гребли.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Душ по п’ятеро. Чоловіки це були.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде! І буряки забрали, і картоплю забрали. Все повитрушували!

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Аякже. Варили. То після обіду ше й танцювали, – їм же не було чого в колгосп оддавать.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Усе брали: і кожухи забирали, і верьовки, і подушки бабині дівоцькі. Нас викинули на шлях, хату замкнули, та й іди, куди хочеш.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Це по ньому судили. Це вже після 33-го, як ходили колоски збірали. А тоді в 34-му такий врожай вродив! То люди їли хліб та мерли, бо в них після голоду вже й кишки позлипалися.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли. Родило, тільки шо забирали і вивозили. Од багатших та біднішим оддавали, хто не робив.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Чоловіки такі ж старі. Оце ж мого батька посадили в 33-му на картоплю «під копачки». А вночі ж ідуть крадуть, то заставили сторожувати. А дощі йшли, то простудилися та й вмерли (про батька). 

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Бідніші йшли – в кого не було чого здавать. Такі були, шо й хотіли, такі були, шо й не хотіли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Заставляли: били, ограбляли, втягали в колгосп. Забірали все «до пенька». У матері палець гнив, а саме жнива, то прийшли та погнали на поле.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

А де ж ти їх заховаєш? Була в нас клуня, то й ту сусіди спалили. 

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед білого дня. Що ж вони вночі ходить будуть?

Скільки разів приходили до хати?

Приходили, пока не забрали все.

Коли почали помирати від голоду?

І в 32-му, і в 33-му мерли.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто їх не опікував. Отак і в 47-му.

Хто не голодував у селі і чому?

Ті, що втягали в колгосп, то ті й не голодували. Вони ше й наживалися, грабили.

Хто зумів вижити?

Кого Бог содержав. Я була пухла, але осталась. Отак людина було йде – сіла та й вмерла, а тіло не холоне – таке драглисте від води.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Хто це там ділився! Не було чим. Хіба що за гроші. Батько заслабли, то мати однесли рушники і брали у сусідів по літру молока.

Які засоби вживали до виживання?

На Бога надія була та й усе.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Мій батько (вислали до Архангельська), то вислав звідти 37 рублів.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Бур’ян рвали та парили водичкою. У Ставах (сусіднє село) сахарний завод був, то брагу пили. Полову, із проса шелуху – млинчики пекли, на рижієві. Буряки сушили, в компот їх замість сахару кидали. А як маленькі бурячки та з вишнями, то такі добрі були! Була Паска, то брат пішов та мерзлой картоплі в сусідньому селі назбирав, та млинці такі попекли на рижієві. А тоді вже як «розжилися», то картопля та полова та ше й з проса шолуха – то вже такі млинці були.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

А хто їх тоді ловив? Може хто й ловив. Ми не ловили.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В 33-му поїхали батько аж на Херсон, за материні золоті сережки й хрест виміняли пуд кукурузяного борошна. То «добрі люди» донесли, та й те забрали.

Чи був голод у містах?

Не знаю. Мабуть, що був. Всяк було, так як і допіру.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

За це не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були. По сусідськи (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) з дочкою сина Петю з’їли, год 6 йому було, а тоді й дочку зарізала. Ми зайшли в хату за подругою, а вона прикрита полотном на печі лежить, і кров проступила. Дівчину Палажкою звали. А (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.) міліція забрала.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Батько померли, то не було кому викопать ями. Та вже 2 дівчини, год по 15, викопали. Трун не було, в рядно – та так і ховали.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Хто це їм платив. Може у яких селах і звозили, а в нас на кутку – ні. 

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

У сусідів на городі ховали, а коли – то й в погреб вкидали.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Зразу трохи сходилися, поминали, а тепер нема кому йти. А на кладбищі всіх разом поминають, та й усе.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Та так же, поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Нема, вже строять год десять, ніяк достроїть не можуть.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Та хто це там їх ставлять. Може хто й поставив допіру, а тоді не було кому й не було за шо.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

А тут є молодь? Тут уже одні пусті хати.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

А кого ж винить? Власть і сусідів. Сталін, може, й не бачив, кого вони ограбляли. Таке врем’я було.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Острів, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 10.09.2005 р.;

Хто записав: Коваленко Віра;

Респондент: Бородань Мотря Талимонівна, 11.06.1906 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Бородань Мотря Талимонівна, 11.06.1906 р. н., проживала у селі Острів Рокитнянського району Київської області;

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Голод 1932-33 років пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Всей урожай і що нажили забирала місцева влада.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирали місцеві жителі.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Винагород ніяких не було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документів ніяких не пред’являли, заходили в двір і скрізь шукали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Забирали в міліцію.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не мали.

Як люди боронилися?

Ніхто не боронився, бо боялися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Якщо і удавалось, то рідко не знаходили і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я уже не пам’ятаю.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Приходило по декілька чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Не можна було сховати ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Ніхто нічого не давав.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали все.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Закону ніякого не чули.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Нічого не дозволяли збирати.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняли сільські люди.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не всі йшли в колгоспи добровільно.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували йти в колгоспи влада.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Хто ховав в лісі, хто в лузі, хто де міг.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Приходили в любий час.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили до хати по декілька раз.

Коли почали помирати від голоду?

Люди почали вмирати навесні 33-го року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Ніхто ними не опікувався.

Хто не голодував у селі і чому?

Не знаю.

Хто зумів вижити?

Виживали сильніші і хто хоть щось приховав.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не ділились ні з ким, бо не було самим чого їсти.

Які засоби вживали до виживання?

Варили черепашки, на городі знаходили мерзлу картоплю.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ніякої допомоги не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Вживали весною коріння, трави.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Хто що придумав.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В містах міняли одяг на продукти.

Чи був голод у містах?

За міста я не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Я такого не знаю.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Людоїдство в селі було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Померлих хоронили на цвинтарі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ніхто нічого не платив.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Де хоронили знаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки»,  «Зелені свята»?

Рідні і церква поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква в селі є.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Встановлені хрести.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Своїм дітям і онукам розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Тільки нашу владу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Савинці, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 10.09.2005 р.;

Хто записав: Корякіна Надія;

Респондент: Попок Катерина Борисівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Попок Катерина Борисівна, 1925 р. н., проживала у селі Савинці, Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю, найгірший голод був у 1933-му році, починаючи з нового року і до нового урожаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Урожай був, посухи великої не було, накладалися великі податки були, урожай забірала влада. 

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

У нас з города не забірали, податки були великі 150 руб., бездітне 500 руб. Позики, за те, що росли кленки (дерева) на подвір’ї 3000 тис. , 150 шт. яєць, 40 кг м’яса, шкуру з поросят здать. Забирали свої, ходили групами: Строкоус Яков, Орел Кирило і інші.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю, не показували ніяких документів, брали що хотіли.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували всілякі методи: і побиття, і арешти, і висилання, чужих не було, все робили свої.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не пам’ятаю, відкрито не носили, їх і так боялися.

Як люди боронилися?

Ті, хто боронився і не хотів давати продукти – їх викидали з хат на мороз з малими дітьми, били. А більшість віддавали все, якби тільки вціліти.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні, не можна, шукали скрізь.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Строкоус Яков, Орел Кирило – це кого я пам’ятаю. Забрали корову, теля, усе що було.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Ходили групами по 4-5 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заховати продукти не можна було, скрізь находили.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Тим, хто робив у колгоспі, давали затірку раз на день.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забірали все.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Я вирвала колоски – була дуже побита.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Колоски збирали, тільки не собі, а в колгосп. Спочатку в’язали снопи, потім загрібали і збирали колоски.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняв поля об’їждчик, комори комірник.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ніхто не хотів добровільно іти до колгоспів, усіх примушували, а тих, хто не хотів іти до колгоспу, виганяли з хати і забирали все, що було. У нас забрали корову і теля.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу ніде не можна було сховати.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? Скільки разів приходили до хати?

Ходили забирали і вночі, і вдень, особливо вночі, щоб нагнати страху. Приходили багато разів.

Коли почали помирати від голоду?

Помирать з голоду почали перед жнивами, весною.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Сиротами ніхто не опікувався, вони помирали самі перші. В одній сім’ї, вони жили недалеко від нас, померли з голоду всі: батьки і діти, а дівчинка осталась живою. Ті, що їздили збирали, накидали повну каламашку (безтарка) підводу, і дівчинку туди укинули. У дівчинки були довгі коси, вони заплуталися у колесо, так підвода і їхала, її живою похоронили, на їх казали недобрики.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували начальники, ті, хто ходили збірати продукти, вони і їх сім’ї вижили.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто нікому не допомагав, кожний думав як би прогодувати свою сім’ю.

Які засоби вживали до виживання?

Засоби вживали різні, вживали в їжу все, що тільки росло на землі. Споживали полову, маляс, лопухи, лободу, сирий бурячок, рижій сіяли, м’яли пляшкою і пекли малаї, листя жували. 

Чи був голод у містах? Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

У місто не ходили, не було чого міняти, чи був голод у містах не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

У селі померло багато людей. Мертві лежали просто на дорозі, їх підбирали каламакою і хоронили у одній ямі.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Випадків людоїдства не чула.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили померлих у общій ямі на старому кладовищі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

За радянської влади їх у церкві не поминали, а зараз поминають на «Проводи», «Зелені свята», поминають у церкві на родітєльські суботи і коли вичитують покойника.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

У селі є церква, відноситься до Московського патріархату.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Пам’ятників, хрестів не установлено, померлим від голоду.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідала.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Рад. влада, а особливо Сталін.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Синява Рокитнянського району Київської області;

Дата запису: 05.09.2005;

Хто записав: Пух Олег Миколайович;

Респондент: Кравченко Василь Омелькович, 13.01.1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Кравченко Василь Омелькович, 13.01.1925 р. н., проживав у селі Синява Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю дуже добре. Мені вже було 7 років. 

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Причиною є сталінський режим – придушити Україну.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Люди під керівництвом Сталіна.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не було ніяких документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Перед 29-им роком людей – господарів виселяли.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не мали.

Як люди боронилися?

Хто як міг: заможніші виживали, а бідніші помирали.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Не було чого ховать.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали вже пізніше, коли працювали на полі (після Голодомору, у 34-му році).

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Одягу не брали, худобу забирали.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Не чули.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли, але люди намагалися красти.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Було багато сторожів із села.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не хотіли, тому їх і виселяли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Спочатку змушували, але потім люди почали самі ходить, бо давали їжу і платили.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу не ховали, бо її просто відбирали.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Забирали вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Багато разів. Після війни бригадир приходив з 10 раз.

Коли почали помирати від голоду?

Почали помирати у 32-33-х роках.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

У школі давали чай, одежу, їжу. Годував патронажний 35-36-х роках.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодував, хто був багатий.

Хто зумів вижити?

Заможніші.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ніхто нікому не допомагав і не ділився продуктами.

Які засоби вживали до виживання?

Ніяких.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, наприклад, кров коня, але не м’ясо.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Квасолю, картоплю, ягоди, якщо були, паслін жовтий і чорний.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Їли з білої акації цвіт, калачики.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Такого не їли, тільки в річці ловили черепашки.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Їздили в Москву по хліб.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Таких випадків не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Їх хоронили сусіди, родичі в рядно у яму.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ховали по всьому кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Не знаю.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Так, Миколаївська.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Не встановлені.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідали дітям, сусідам, онукам.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Державу і керівництво Сталіна.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису:  с. Синява, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 05.09.2005 р.;

Хто записав: Пух Олег;

Респондент: Крячковська Ганна Захарівна, 1927 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Крячковська Ганна Захарівна, 1927 р. н., проживала у селі Синява Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?

Так.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

В голоді винна місцева влада і частковий неврожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Відбирала місцева влада, тобто голова сільської ради – Саєнко Дмитро, голова колгоспу – Липовий Прокоп Григорович та їхнє оточення.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ні.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Таких документів не показувалося.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

До людей, які не чинили опору при збиранні продуктів харчування, покарання чи побиття не застосовувалося. До «куркулів» застосовувалися виселення. В нашому селі їх було менше десяти. Людей, за розповіддю оповідачки, висилали з сім’ями до Сибіру.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Ні.

Як люди боронилися?

Акцій непокори оповідачка не спостерігала.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Приховати продукти було дуже важко, бо перевірялися всі закутки і схованки. Зерно, в прямому сенсі слова, вимітали мітлою.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Продукти шукало оточення влади. 

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Близько десяти.

Де можна було заховати продукти харчування?

Це було практично неможливо, бо до хати приходили не один раз і перевіряли скрізь.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

За працю в колгоспі люди отримували в день 100 г. хліба.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали й худобу, але в оповідачки в сім’ї зоставили корову та невеличке порося, яке згодом довелося зарізати, бо його пізніше забрали б.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Якщо щось залишалося на полях чи городах, то люди це збирали й вживали в їжу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Ні. 

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Людей змушували йти до колгоспів під загрозою арештів і висилень.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В сім’ї оповідачки забрали воли і свині, але зоставили корову.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Серед «білого» дня.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили стільки разів, щоб можна було все вивести. Близько десяти.

Коли почали помирати від голоду?

Тоді, коли вже не було сил добувати для себе продукти.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Дітьми-сиротами по змозі опікувалися родичі і сусіди. В гірших випадках діти просто помирали з голоду.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували ті, хто збирав продукти і їхні близькі.

Хто зумів вижити?

Вижили тільки ті люди, які знаходили їжу і мали змогу працювати.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Кожна сім’я піклувалася про добробут і виживанням самих себе, тому продуктами ділилися дуже і дуже рідко.

Які засоби вживали до виживання?

Вживали в їжу те, що за нормальних умов ніколи б не їли.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Споживали млинці з лушпайок проса, гнилу картоплю, акацію.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Черепах.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В містах можна було поміняти коштовні речі на продукти харчування. Батько оповідачки Крупка Захар Андрійович, коли їздив до Білої Церкви, купив за гроші і виміняв за коштовні речі (каблучки, сережки та ін.) цукор та хліб.

Чи був голод у містах?

Ні.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили їх родичі. І сусіди на місцевому кладовищі.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Винним в загибелі людей була місцева влада і що про загибель людей не знає вище правління в Москві.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Синява, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 05.09.2005 р.;

Хто записав: Пух Олег;

Респондент: Липова Меланія Наумівна, 14.01.1928 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Липова Меланія Наумівна, 14.01.1928 р. н., проживала у селі Синява Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?

Так, дуже смутно.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Обходчики.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Ні.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не всі.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Ні.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Обходчики.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

Ніде.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали тим, хто прислужувався до заможних.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Деякі забирали все.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Це заборона збирати в полі після жнив колоски. За це засилали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні, але крали.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Охороняв об’їзджик і чергові колгоспники.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Мусили.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Якщо не хотіли, то забирали всі землі, майно.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Переховували кругом, але все-одно знаходили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Коли забажають.

Скільки разів приходили до хати?

До 10.

Коли почали помирати від голоду?

З середини 32-го року.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Малі сироти помирали попід тинами. Держава дбала про тих, хто допомоги не потребував.

Хто не голодував у селі і чому?

Багачі.

Хто зумів вижити?

Хто здоровший.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так. Родичі, коли різали порося, то віддавали тельбухи.

Які засоби вживали до виживання?

Ці тельбухи їли немитими, сирими.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Все, що за звичайних умов не їли б (коріння кульбаби).

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Черепах, ящірок, подекуди черв’яків.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Так, але з села не випускали.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Ні.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Більше половини.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Так. Одна жінка, що жила напроти, з’їла двох своїх дітей. Одне було живим.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хоронили родичі. Викопували велику яму на кладовищі і скидали туди всіх, були навіть випадки, коли вкидали ледь живих.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так, відомі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Навряд-чи.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Так. А за радянської влади – ні.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Синява, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 05.09.2005 р.;

Хто записав: Пух Олег;

Респондент: Лівінська Марія Гордіївна, 10.08.1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Лівінська Марія Гордіївна, 10.08.1925 р. н., проживала у селі Синява Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках, або у 1946-47 роках?

Так.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Влада забирала врожай і був неврожай.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ховали до сусіда, але й там знаходили.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не мали.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Застосовували: вислали сім’ю Сатиренко Горпини, але потім вони повернулися.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не мали, ходив Барабаш.

Як люди боронилися?

Не захищалися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Шукали кругом.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю.

Де можна було заховати продукти харчування?

В ямах, в печах, в сусідів. Деякі люди знаючи, що в когось є їжа крали її.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Да. Там була столова.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Ні.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні. З туда гонили.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Працівники.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Застосовували. Все забирали, б тільки ішли б в колгоспи.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не ховали. Навіть самі відводили.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень. Навіть наложували податки.

Скільки разів приходили до хати?

Багато.

Коли почали помирати від голоду?

Через півроку.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Помирали.

Хто не голодував у селі і чому?

Хто робив на хорошій роботі. Наприклад на млині, міг принести собі щось.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Ні.

Які засоби вживали до виживання?

Їли все, що можна було. Крали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Якщо родичі мали, то допомагали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Цвіт акації, калачики.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

З яких можна було.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Їли переважно дохлих тварин.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Не було грошей.

Чи був голод у містах?

Так.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Багато.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Були. У Карпинському у жінки в діжці найшли порізаних дітей, вони їх заманювали до себе.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

На кладовищі. Родичі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

На кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Так.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Тепер так. А в часи голоду ні, бо церква була закрита.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Синява, Рокитнянський р-н, Київська обл.;

Дата запису: 05.09.2005 р.;

Хто записав: Пух Олег;

Респондент: Олійник Григорій Овсентійович, 05.09.1924 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. Олійник Григорій Овсентійович, 05.09.1924 р. н., проживав у селі Синява Рокитнянського району Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаю.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Частина засухи, а в основному влада забрала зерно.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Забирала влада, а те, що на городі колективізували.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Не знаю. Але, більшість усього, це було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Не знаю. Не показували документів.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Не застосовували ніякої сили.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Не знаю. Напевно без зброї.

Як люди боронилися?

Не боронилися.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Важко було приховати, а ті, що ховали, то в них все-рівно знаходили і забирали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Оглядали усе господарство і як найшли, то забирали все.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Не знаю. 2 або 3 чоловіки, виконавці сільської ради.

Де можна було заховати продукти харчування?

У недоступних місцях для обшуку. 

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Давали. Працівникам в колгоспі давали їсти тільки один раз.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали лише їжу, а згодом і худобу.

Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?

Це заборона збирати зерно після жнив. Якщо зібрали більше 5 колосків, то притягували до відповідальності.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Поля – об’їздник з селян, комори – чергові з колгоспу.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Не хотіли, йшли примусово. Але частина йшла добровільно.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували. Якщо не йшли – відбирали землю.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Не ховали. Бо це неможливо.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

Вдень.

Скільки разів приходили до хати?

Приходили стільки раз, скільки вважали за потрібне.

Коли почали помирати від голоду?

З середини 1932-го до 1934-го рр.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

На них не звертали уваги. Могли давати сніданок лише в школі.

Хто не голодував у селі і чому?

Не голодували активісти села.

Хто зумів вижити?

Вижив той, хто мав худобу і спроможність ходити до лісу по ягоди, жолуді.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Допомагали родичам скільки могли. Сусідам не допомагали.

Які засоби вживали до виживання?

Їздили у Москву по печений хліб і привозили додому, щоб вижити. А дехто поїхав у Грузію на роботу і присилали посилки з кукурудзяною мукою і яблуками.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні, не мали.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Лобода, крапива, щавель, паслін сліпий. Рослини, лісова малина, цвіт акації, хрін, топінамбур, жолуді.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Цвіт акації.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Дикі качки, зайці, дикі кабани, риба, мідії.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Можна було. Обміняти на невелику кількість продуктів.

Чи був голод у містах?

Був голод у містах, але найбільше у селах.

Чи знаєте Ви, що таке Торгсін?

Магазин обміну цінних речей на продукти харчування.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Померло дуже багато, в основному під тинами. Були випадки, що вимирали сім’ями.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ходили чутки про (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), який з’їв голодну жінку.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Від сільради була підвода, яка збирала людей мертвих попід тинами. Хоронили в братській могилі. А родичі хоронили своїми силами.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не платили.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Всіх ховали на кладовищі.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?

Поминають.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Згадують в цей час, при комуністах – не згадували.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. Православна Миколаївська.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Знаємо, чули. Розповідали і не раз.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Владу Радянського Союзу.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Місце запису: с. Марківка, Сумський р-н., Сумська обл.

Дата запису: 26.07.2005 р.

Хто записав: Андрійчук Ольга Григорівна.

Респондент: Слободянюк Ксенія Іванівна, 1925 р. н.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Марківка Сумського району Сумської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Пам’ятаємо.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Податки.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?

Влада.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Чула, що були зрадники, які доносили на жителів села.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Документів не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Розкуркулювали сім’ї й висилали.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Зброї не було.

Як люди боронилися?

Ніяк.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Можна.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Перетрушували всі шухляди, заглядали в усі кутки.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Активісти приходили по 5-7 чоловік.

Де можна було заховати продукти харчування?

Заривали в землю, ховали в колодязях.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Їсти давали.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?

Забирали продукти харчування та худобу.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Був закон і жорстоко карали хто украв.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Колгоспники (об’їжчики).

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Йшли бідняки в колгоспи, а багатих заставляли.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Змушували силком.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

В ближніх посадках та лісах.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

З утра до вечора.

Скільки разів приходили до хати?

Коли щось знаходили, то приходили ще.

Коли почали помирати від голоду?

В 1933 році.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

За сиротами ніхто не піклувався.

Хто не голодував у селі і чому?

Куркулі та хто приховував продукти.

Хто зумів вижити?

Ті, в кого було поміняти що на їжу.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Не ділилися, було нічим.

Які засоби вживали до виживання?

Їли зелень: щавель кінський, лободу, калачики, рогіз.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Ні.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли все, що оточувало.

З яких дерев вживали листя, кору в їжу?

Липа, вишні, акація, квіти.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Мишей, собак, ворон.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Міняли даже білизну на сіль, сірники, мило.

Чи був голод у містах?

В містах тоже був голод, їм було ще гірше.

Що таке “Торгсін”?

Знають. Це магазин, де можна купити всі продукти в обмін на дорогоцінності.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Вмирали сім’ями. Вмирали цілі села.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

В нашому селі не було.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Їздили по селу возами, забирали умерлих і хоронили в одну яму, де прийдеться.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Ні.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Такого місця немає.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

Поминають родичі, якщо остались живі.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Зараз згадують, раніше не розрішали.

Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

Ні. Все зрівнялось.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Розповідаю відвідувачам відділення ТЦ «Берегтня».

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Влада.

Паспортизація запису:

Місце запису: с. Комишня, Миргородський р-н., Полтавська обл.

Дата запису: 21.09.2009 р.

Хто записав: невідомо.

Респондент: Якименко Іван Єгорович, 1925 р.н.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Попівка Комишнянського району Харківської області, нині це с. Попівка Миргородського району Полтавської області.

Я, Якименко Іван Єгорович, народився 18 січня 1925 року в селі Попівка Комишнянського району тоді Харківської області. В 1932-1933 роках проживав і навчався в цьому ж селі. Батько з 1930 року працювали в недавно створеному колгоспі «Нове життя».

Пам’ятаю, що в нашій місцевості у 1932 році урожай був поганий. Про це свідчить той факт, що одноосібники громадою в центрі села створили склад сіменов, куди кожний селянин, побоюючись того, що його сім’я не витримає і споживе те зерно, яке потрібно буде сіяти весною. Склад охороняла громада. Але люди, які почали пухнути від голоду, відчинили склад і почали ділити це зерно. Викликали міліцію і все було припинено. Дійсно голод був. Люди були пухлі. Однак багаті селяни не спішили допомагати бідним, а ховали зерно в ямах і де тільки можна.

Допомагали в основному один одному родичі. Так моя дружина Марія Семенівна розповідала, що коли в неї почали пухнути ноги, то її відправили на хутір до дідуся Момита Захарія, де голоду не було. Окремі керівники колгоспів ризикуючи своїм життям намагалися пом’якшити становище колгоспників, особливо весною, думаючи про майбутній урожай. Так, у той час був у колгоспі створений недоторканий запас зерна на посівну. Але весною 1933 року люди, зморені голодом, на роботу не йшли. Тому мій батько, Єгор Ярехтейович, заміня голову колгоспу Черв’ячука, який лікувався у санаторії. Правління колгоспу вирішило взяти з НЗ два центнери ярої пшениці, змолоти і варити для сівальників затірку. Люди пішли на роботу. До тих пор закінчили сівбу ніхто нічого не говорив. А як закінчили сіяти, активісти прийшли ранком у двір, заарештували батька, забрали корову, описали майно і ми троє малих залишилися з матір’ю. Але люди викликали голову колгоспу з санаторію, де він лікувався і через три дні батька звільнили і повернули корову. Однак за свавілля ніхто з тих, хто це чинив, покарання не поніс.

Велику допомогу надавали нам дідусь і бабуся, які жили в Миргороді. Дідусь працював (нерозбірливо), бабуся прачкою у військовому шпиталі, в них ще була малолітня донька Марія і кожного дня вони одержували 3 кг. хліба (дідусь 1,5 кг, бабуся 1 кг. і на дочку 0,5 кг). Протягом тижня, економлячи, мали 3-4 хлібини. Батько в неділю ішов за 18 кілометрів у місто і повертався назад уже пізно, а ми сиділи і рахували, де саме зараз іде тато. Крім того, тато був портним ходив у вільний час від роботи на хутори, там шив і приносив то зерна, то муки, так як на хуторах голод менше допікав людей. Там люди були більш згуртовані і не видавали один одного. А в селі багаті не квапилися допомагати бідним селянам, а ховали зерно, хто де міг. Багаті «допомагали» бідним так і нині «допомагають».