На місці масового поховання встановлений пам’ятний хрест. Згідно з офіційними архівними статистичними даними, 276 мешканців села були вбиті голодом у 1932–1933 роках, майже половина з них – діти.
Мельничук Антоніна Юхимівна (1903 р.н.) про весну 1933 року згадувала так: “Кожен ранок підвода їхала по вулиці, і під’їхавши до двору запитували: “У вас сьогодні є ?”. Трупи померлих викидали на підводу, а потім на цвинтарі скидали в одну яму. Своїм життям ми зобов’язані своїй годувальниці – корові, вона врятувала життя не тільки нам, але й багатьом людям.”
Лесько Микола Петрович згадує, як Правдива Марія Іванівна сама носила своїх дітей в ряднині на кладовище, і було страшно дивитися, коли голова і ноги висіли поза рядниною.
Жахливий голод перетворював людей на божевільних істот, які вже не могли контролювати своїх дій. Станом на 30 квітня 1933 року тільки по Немирівському району було офіційно зареєстровано 9 випадків людоїдства та трупоїдства. Реальна кількість таких випадків могла бути значно більшою.
Інформацію надав Олег Анатолійович Мельничук.