Про місце масового поховання в селі Зубані співробітникам музею розповіла свідок Голодомору Кумейко Ганна Отропіївна 1926 р. н.
Уривок з її спогадів:
“А вмірали, то так умірали — ніяких гробів ніхто не робив, потому що не було кому робить. Люди немочні були. Так оце під’їжджає підвода, хто хоч трошки ногами плутав, забрали людину. Як єсть у що ввернуть, ковдрина яка-небудь, ряднинка, увернули, на воза положили і собірают по селу. Собрали мертвих людей, на кладовище привезли, одну яму викопали і ото так і ложили у яму, у яму, а тоді загортали і той.”