Населення села Ставище Попільнянського району Житомирської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
Село Ставище у 1932–1933 рр. входило до складу Ставищенської сільради Попільнянського району Київської області.
В Попільнянському районі, в селі Ставище, станом після 15 лютого 1933 року, зазначено в зверненні Київського облвиконкому до Голови Ради Народних Комісарів УСРР В. Чубаря: “голодує 90 сімей, опухлих від голоду 13, в тому числі голодує 70 сімей колгоспників”.
В розділі “Заходи парторганізацій по ліквідації вогнищ голоду” інформаційно-посівної групи ЦК КП(б)У, в довідці “Про факти голодування та смертності населення в окремих районах УСРР” від 28 лютого 1933 року, вказується, що в Попільнянському районі, в селі Ставище, де голодує 90 сімей, сільське керівництво замість того, щоб роз’яснювати населенню, що голодують лише ледарі (що має місце в даному селі) роздувають факти голоду, прикриваючись тим від необхідності мобілізувати і використовувати посівні фонди.
На засіданні бюро Попільнянського РПК 14.01.1933 року слухали питання “Про стан з харчовими трудностями в районі (інформації товаришів, що виїздили для перевірки в села)”. Член бюро Куделя доповів, що в селі Ставище є виснаженими 10 господарств, з них 6 господарств колгоспників, це ті, що мало працювали в колгоспі, спекулювали, не засіваючи землю. В школі гарячих сніданків немає, є 90 дітей, що погано відвідують школу в зв’язку з виснаженням.
За свідченнями старожилів та очевидців, місце масового поховання жертв Голодомору 1932-33 років знаходиться на сільському цвинтарі на відстанні 500 метрів від сільської ради, нині район старого цвинтаря. Старожили називають кількість померлих від голоду в селі близько 1500 осіб.