Населення села Паволоч Попільнянського району Житомирської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
У липні 1932 року колгоспники були невдоволені своїм становищем та умовами праці, агенти НКВС доповідали районному партійному комітету: “… с. Паволоч. Колгосп “Червоно-Жовтневий шлях”. Колектив вийшов у поле із жатками для збирання сіяних трав і пустивши жатки в хід, які були поламані, так як в землі були закопані металеві стержні”.
В архіві збережено також висловлювання в 1933 році колгоспників колгоспу “Маяк” села Паволоч Вітвицького Павла, Негелі Євдокії, Лапія Олександра у формі агітації проти збиральної кампанії: “Весь хліб заберуть у хлібозаготовки, а ми будемо голодати, так краще сидіти голодати, чим працювати в колгоспі”.
Померлих від голоду в 1932-1933 роках в селі Паволоч ховали, за словами очевидців та старожилів, на двох кладовищах. Свідки Голодомору наводять кількість померлих від голоду в селі Паволоч в межах 1300 осіб. Встановлено прізвища 102-х осіб.
Дане місце масового поховання знаходиться на центральному цвинтарі, що на відстані 1,5 км на північ від сільської ради, в центральній частині. Тут встановлено в 2006 році пам’ятний дубовий хрест з табличкою та написом: “Прохожий, уклонись цьому місцю! Тут покоїться прах паволочан, яких умертвили голодною смертю у 1932-1933 роках сталінські опричники”.
