Населення села Росава Миронівського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
Наприкінці 20-х – на початку 30-х років минулого століття в селі жили заможні люди. Це було містечко: тут були торгівці, що мали свої лавки, млини, олійниці та чимало землі. З початком колективізації і створенням колгоспу «Червоний травень» (голова колгоспу Т. Бондар)почалось розкуркулювання спочатку заможних селян, а потім і середняків, тих, хто не бажав іти в колгосп, приклеюючи їм ярлик «підкуркульники». Розкуркулено 10 сімей: Кулика Б.С., Олійника Б.В., Кобця Г.С. та ін. Одноосібник Ільченко В.П., 1905 р.н., в 1930 р. за спротив грабіжницькій «червоній бригаді» був засуджений до 3 р. заслання.
Спочатку хліб вигрібали у колективних господарств, застосовуючи весь арсенал методів, у тому числі й пресу. (див. документи) Коли з колгоспу вигребли все до зернини, взялися за всіх колгоспників підряд. У жителів села відбирали продукти харчування, худобу, збіжжя. За спогадами свідків тих подій виконавцями політики були сільський голова, активний борець за радянську владу, член партії Вареник Тимофій, штабісти: Шевченко, Ільченко, Скибіцький, Загородній. Уже через кілька тижнів люди вмирали просто на вулицях, у дворах.
В селі від голоду померло понад 1300 осіб. Вдалося встановити імена 119 осіб, з них 67 дітей. На центральному кладовищі села за кошти територіальної громади в 2002 р. встановлено Пам’ятний хрест.