Населення села Липки Попільнянського району Житомирської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
Про ситуацію в селі дізнаємося із звернення керівників Київського облвиконкому до Голови ради народних комісарів УСРР Власа Чубаря, датованому після 15 лютого 1933 р., в додатку зазначено, що в Попільнянському районі в селі Липки голодує 95 родин колгоспників, з них 29 опухлих. В довідці інформаційно-посівної групи ЦК КП(б)У про факти голодування та смертності населення в окремих районах УСРР, від 28 лютого 1933 року, зазначено, що в селі Липки Попільнянського району голодує сім’я колгоспника Іваненка із 8 чоловік, яка має 600 трудоднів. В даній довідці відмічено, що особливо гострі форми голоду в районах Київської області , які супроводжуються опуханням від голоду, смертельними випадками, а також фактами людоїдства і навіть трупоїдства.
Померлих від голоду жителів села Липки в 1932-33 рр., за свідченнями старожилів, хоронили на відстані 500 метрів від сільської ради в північно-західній частині цвинтаря. На місці масового поховання жертв Голодомору встановлено гранітний Пам’ятний хрест. У 80-ті рр. голова сільської ради Покотило А.К. провела перепис жертв Голодомору, встановила 302 особи, в тому числі 101 дитину.
