Населення села Малі Прицьки Миронівського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.
У 30-х роках село належало до Ржищівського району. Перед Голодомором 1932-1933 років у селі був створений колгосп “До кращого життя”. Головою сільради був Петренко. Налічувалось близько 250 хат, де проживало 850 осіб.
Репресивні заходи, що застосовувалися до населення (засуджені Кожан М.І., 1892, р.н.,
одноосібник, у 1930 р. до 3-х років заслання, Горбач М.О., 1898 р.н., одноосібник, у 1931 р. до 3-х р. позбавлення волі) залякали селян, зламали волю до опору.
Голодомор забрав життя 120 селян, з яких вдалось встановити прізвища лише 32 осіб, з них 9 дітей.
На цвинтарі є місце масового поховання жертв Голодомору, де рідні померлих встановили бетонний пам’ятник.
