Населення міста Миронівка Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
В роки Голодомору с. Миронівка належало до Богуславського району. На початку 30-х років ХХ ст. тут були створені колгоспи ім. Сталіна та “Більшовик”. Для виконання державного плану хлібозаготівель з колективних господарств вимітались навіть фуражні і посівні фонди.
До жителів населеного пункту застосовувались репресії: конфіскація продовольчих запасів, яка залишала жителів без засобів на проживання, розкуркулення, заслання. Були розкуркулені Безкровний Семен Кононович, Бурлет Омелько Захарович, Дрига Федосій, Околот Пилип, Околот Василь, Околот Потій, Прохоренко Клим, Сьомко Микола, Глоба Євхимія.
У період примусової колективізації і штучного голоду, коли щодня помирало по кілька десятків миронівчан, склади при Миронівській залізничній станції були заповнені кукурудзою, що гнила і псувалась. Але вони охоронялись озброєними вартовими, які мали наказ стріляти в кожного, хто наблизиться до них. За спогадами очевидців, голодною смертю померло близько 700 жителів Миронівки. Ховали жертв Голодомору на тогочасному кладовищі у великих колективних ямах. Вдалося встановити імена 125 померлих, з них 78 дітей.
На місці масового поховання у 2008 році споруджено пам’ятник «Жертвам Голодомору в Україні», що являє собою фігуру матері з двома дітьми. Найменша з діток тримає в рученятах колосок. Автор-виконавець О.Кутіль.
