Населення села Коженики Білоцерківського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
Архівних даних про село початку 30-х років не збереглось, але є історія розвитку села Коженики, яку
писали вчителі-історики на початку 1960-х років. Ними встановлено, що в 1926 році с. Коженики
мали 1557 жителів. Колгосп ім. 9 січня 1905 року утворений у 1929 році. Кількості і прізвищ розкуркулених сімей люди не пам’ятають.
Здійснювали розкуркулювання і відбирали хліб сільські активісти Бондаренко Артем, Сич Каленик,
Безпалий Панас. Колгосп на «чорну дошку» не заносився.
Допомагав вижити односельцям під час Голодомору Проценко Талимон – голова колгоспу, якого розстріляли в 1937 році як ворога народу. Це записано зі свідчень очевидців.
За роки Голодомору в селі померло 275 чоловік. Місце масового поховання жертв Голодомору на кладовищі, де встановлено дубовий хрест.