На місці масового поховання на старому кладовищі зведений пам’ятний знак. Про поховання співробітникам музею розповів краєзнавець Ігор Лановий.

Місце масового поховання, розташоване в селі Павлівка, музейні співробітники зафіксували під час проєкту “Голодомор: мозаїка історії” спільно з Ukrainer. Про поховання на новому кладовищі команді розповів краєзнавець Борис Пентюк.

Одне з місць масового поховання у селі Павлівка розташоване на старому кладовищі по вулиці Миру. Про нього співробітникам музею розповів місцевий краєзнавець Борис Пентюк. На місці встановлений пам’ятний знак.

Населення села Зубані Глобинського району Полтавської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Місцева мешканка Кумейко Ганна Отропіївна, 1926 р.н. розповіла, що підводою по селу збирали трупи вбитих голодом і ховали у спільній ямі на цвинтарі.

Населення села Кривошиїнці Сквирського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні – померло з голоду 235 людей. З них, вдалося встановити імена лише 57 осіб. На цвинтарі, на місці масового поховання у 1993 році встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору.

Населення села Буки Сквирського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Зі 183 вбитих голодом людей, вдалося встановити імена 38 осіб. На цвинтарі є місце масового поховання жертв Голодомору, де у 1992 році встановлено пам’ятний знак.

Населення села Новопрокопівка Токмацького району Запорізької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні.

На цвинтарі, на місці масового поховання, у 2007 році встановлено Пам’ятний знак жертвам Голодомору.

Згідно зі спогадами місцевого жителя Сизонова Миколи Афанасійовича (1920 р.н.), протягом 1932-1933 років було важко виживати. Рили, викопували окопи в пошуках їжі. Іноді траплялись горіхи. Люди жебракували. Старші хлопці ловили горобців, шукали гнізда з яйцями. Микола Афанасійович згадує, що вздовж вулиць, часто можна було побачити людей, які лежали з розпухлими обличчями, руками, животами, зі скляним поглядом.

Мешканка села Сизонова Уляна Василівна (1921 р.н.) зазначила, що від голоду в неї померли мама, двоє братів і сестра. В свої 10 років Уляна Василівна ходила на роботу, проте все одно залишалась голодною. Шукала і їла гірчай, зелені абрикоси, пасльон. А в цей час по хатах ходили активісти і постійно шукали зерно та інші продукти харчування, витягували з печі горщики з їжею, забирали останній кусень з рук голодних дітей.

Скідан Надія Денисівна (1922 р.н.) розповіла, що вижити на той час було дуже важко. Подруга Надії Денисівни померла від голоду в неї на очах. Свідок зазначила, що у 1932 році погодні умови в Україні були сприятливі і пшениця вродила. Але становище у рідному селі було катастрофічне. Активісти ходили від двору до двору з метою конфіскації всього їстівного. Забирали насіння гарбузів, картоплю та інше.

Населення села Дівнинське Приазовського району Запорізької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні. Згідно зі спогадами очевидців, вбито голодом близько 500 місцевих жителів. З них вдалося встановити прізвища та імена 66 померлих.

На цвинтарі, на місці масового поховання жертв Голодомору, 24 листопада 2007 року встановлено Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932–1933 у вигляді гранітної брили з двома металевими колосками і пам’ятної дошки з написом: «Світла пам’ять безневинним жертвам Голодомору  1932-1933 рр. похованим тут».

Населення села Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Вдалося встановити 101 прізвище та ім’я вбитої голодом людини.

Згідно зі спогадами очевидців, в селі на кладовищі є кілька місць масового поховання загиблих з голоду місцевих жителів. Влітку 1992 року на цвинтарі, на одному з місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду було встановлено перший в районі Пам’ятний знак у вигляді дерев’яного хреста. Згодом, у 2006 році було прийняте рішення щодо зміни Пам’ятного знаку. На місці масового поховання було встановлено пам’ятник у формі прямокутної стели з зображенням жінки та вирізаним всередині хрестом.

Населення села Георгіївка Приазовського району Запорізької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні – вбито голодом більше 200 місцевих жителів. Вдалося встановити прізвища та імена 129 загиблих селян.

На цвинтарі, на місці масового поховання жертв Голодомору, 22 листопада 2008 року встановлено Пам’ятний знак жертвам Голодомору у вигляді гранітної плити із зображенням Хреста і дошки з написом: «Не згасне пам’ять у віках, про ті важкі часи Голодомору. Безвинним жертвам 1932-1933 рр., похованим на цьому цвинтарі Вічна пам’ять».