Про місце масового поховання розповіла Пальчук Марфа Василівна 1926 р.н. На кладовищі поховані і її рідні, вбиті голодом.

Про місце масового поховання в селі розповіли Курцева Марія Тихонівна 1924 р.н., Баштова Марія Дмитрівна 1926 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла Сліпінчук Тетяна Данилівна 1929 р.н. (“Люди з голоду вмирали. Їх ховали на місці, що потім стало кладовищем.”).

Про місце масового поховання в селі розповіли Верченко Марія Василівна 1929 р.н., Верченко Михайло Гордійович 1927 р.н., Ярова Марфа Василівна 1921 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла Салій Олександра Олександрівна 1921 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла Чала Лідія Дмитрівна 1929 р.н.: “Взимку ховали біля дворів. Влітку – на кладовиші”. Також про це місце розповідали Усік Уляна Василівна 1913 р.н., Калюжна Марфа Тимофіївна 1922 р.н. (“ховали на кладовищі. Виривали могили та накладали людьми, що померли, доверху. Потім засипали та виривали нову яму. Хрести вже розвалилися.”).

Про місце масового поховання у селі розповіли Підопригора Поліна Федотівна 1923 р.н., Коваль Євдокія Яківна 1926 р.н.

Про місце масового поховання у селі розповів Оникієнко Єгор Федорович 1926 р.н.

Про місце масового поховання розповіли Соколенко Домна Савеліївна 1908 р.н., Борисенко Ганна Стефанівна 1919 р.н. та Шеченко Григорій Тимонович 1921 р.н.

Населення с. Новоолександрівка Веселівського району Запорізької області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Калабухова Марфа Йосипівна, 1924 р.н., розповіла, що по хатах збирали мертвих. Наскидають трупів цілий короб, привезуть на кладовище, вириють одну яму на всіх, і закопають. Після смерті і могил у людей не було. Часто і оплакувати не було кому.